Аміносаліцилова кислота
Acidum aminosalicylicum
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Паск, Аквапаск, Аміктобін, Верпас-СР, МАК-ПАС, Пазер, Монопас, Пасконат, Сімпас, Фаміносалк
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. Acidi aminosalicylici 0,5 № 50
D.S. Внутрішньо, через 0,5-1 год після їжі, по 1 таблетці 3 рази на добу
Rp.: Sol. Acidi aminosalicylici 30 mg/ml 200 ml
D.S. По 1 флакону вводять 1 раз на день шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 2–4 годин.
D.S. Внутрішньо, через 0,5-1 год після їжі, по 1 таблетці 3 рази на добу
Rp.: Sol. Acidi aminosalicylici 30 mg/ml 200 ml
D.S. По 1 флакону вводять 1 раз на день шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 2–4 годин.
Фармакологічні властивості
Бактеріостатичний, протитуберкульозний.
Фармакодинаміка
Аміносаліцилова кислота має бактеріостатичну дію щодо Mycobacterium tuberculosis (мінімальна пригнічуюча концентрація in vitro 1-5 мкг/мл).
Механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу фолієвої кислоти та пригніченням утворення мікобактину (компонента мікобактеріальної стінки), що призводить до зменшення захоплення заліза М. tuberculosis. Механізм дії: аміносаліцилова кислота конкурує з параамінобензойною кислотою (ПАБК) і інгібує синтез фолієвої кислоти в мікобактеріях туберкульозу, пригнічує утворення мікобактину, компонента мікобактеріальної стінки, що призводить до зменшення захоплення заліза М. tuberculosis.
Аміносаліцилова кислота діє на М. tuberculosis, які знаходяться в стані активного розмноження, і практично не діє на мікобактерії в стадії спокою. Слабо впливає на збудника, розташованого внутрішньоклітинно, активна тільки щодо М. tuberculosis, не діє на інші нетуберкульозні мікобактерії.
Аміносаліцилова кислота зменшує ймовірність розвитку бактеріальної стійкості до стрептоміцину та ізоніазиду.
Застосовується тільки в комбінації з іншими протитуберкульозними засобами, що уповільнює розвиток резистентності до них.
Механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу фолієвої кислоти та пригніченням утворення мікобактину (компонента мікобактеріальної стінки), що призводить до зменшення захоплення заліза М. tuberculosis. Механізм дії: аміносаліцилова кислота конкурує з параамінобензойною кислотою (ПАБК) і інгібує синтез фолієвої кислоти в мікобактеріях туберкульозу, пригнічує утворення мікобактину, компонента мікобактеріальної стінки, що призводить до зменшення захоплення заліза М. tuberculosis.
Аміносаліцилова кислота діє на М. tuberculosis, які знаходяться в стані активного розмноження, і практично не діє на мікобактерії в стадії спокою. Слабо впливає на збудника, розташованого внутрішньоклітинно, активна тільки щодо М. tuberculosis, не діє на інші нетуберкульозні мікобактерії.
Аміносаліцилова кислота зменшує ймовірність розвитку бактеріальної стійкості до стрептоміцину та ізоніазиду.
Застосовується тільки в комбінації з іншими протитуберкульозними засобами, що уповільнює розвиток резистентності до них.
Фармакокінетика
Добре всмоктується при прийомі внутрішньо. Максимальна концентрація аміносаліцилової кислоти в крові визначається відразу після інфузії. Легко проходить через гістогематичні бар'єри і розподіляється по тканинах. Високі концентрації препарату виявляються в нирках, легенях, печінці. У спинномозкову рідину препарат проникає тільки при запаленні мозкових оболонок. Зв'язування з білками плазми крові - 50-60%.
Максимальна концентрація в сироватці крові після прийому внутрішньо дози 4 г становить 20 мкг/мл (може варіювати від 9 до 35 мкг/мл). Середній час досягнення максимальної концентрації в плазмі становить 6 год (варіює від 1,5 до 24 год). Концентрація аміносаліцилової кислоти в плазмі 2 мг/мл зберігається протягом 7,9 год (варіює від 5 до 9 год), а 1 мг/мл в середньому протягом 8,8 год (варіабельність від 6 до 11,5 год).
Метаболізується в печінці.
Аміносаліцилова кислота виводиться шляхом клубочкової фільтрації. 80% препарату екскретується нирками, більше 50% виводиться в ацетильованій формі. Період напіввиведення становить 0,5-1 год. При нирковій недостатності та у людей похилого віку ниркова елімінація препарату уповільнюється.
Максимальна концентрація в сироватці крові після прийому внутрішньо дози 4 г становить 20 мкг/мл (може варіювати від 9 до 35 мкг/мл). Середній час досягнення максимальної концентрації в плазмі становить 6 год (варіює від 1,5 до 24 год). Концентрація аміносаліцилової кислоти в плазмі 2 мг/мл зберігається протягом 7,9 год (варіює від 5 до 9 год), а 1 мг/мл в середньому протягом 8,8 год (варіабельність від 6 до 11,5 год).
Метаболізується в печінці.
Аміносаліцилова кислота виводиться шляхом клубочкової фільтрації. 80% препарату екскретується нирками, більше 50% виводиться в ацетильованій формі. Період напіввиведення становить 0,5-1 год. При нирковій недостатності та у людей похилого віку ниркова елімінація препарату уповільнюється.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Внутрішньо, через 0,5-1 год після їжі, запиваючи кислими рідинами (соки: апельсиновий, яблучний, томатний). Не розжовувати! При підвищеній кислотності шлункового соку запивати водою.
Дорослим по 9-12 г на добу (3-4 г 3 рази на день), для виснажених дорослих пацієнтів (з масою тіла менше 50 кг), а також при поганій переносимості препарат призначають у дозі 6 г на добу.
У дітей від 3 до 18 років застосовують з розрахунку 0,15-0,2 г/кг на добу в 3-4 прийоми (добова доза не більше 10 г).
При супутніх захворюваннях шлунково-кишкового тракту та початкових формах амілоїдозу максимальна добова доза становить 4-6 г на добу.
Кількість курсів та загальна тривалість лікування визначаються індивідуально.
В умовах амбулаторного лікування можна призначати всю добову дозу в один прийом, одноразово (у разі хорошої переносимості).
Внутрішньовенно інфузійно.
Добову дозу препарату вводять 1 раз на день шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 2–4 годин.
Починають введення з 30 крапель на хвилину, при відсутності місцевих і загальних реакцій збільшують швидкість інфузії до 40–60 крапель на хвилину.
Дорослим і дітям старше 14 років доза становить 10–15 г на добу.
Дітям від 7 до 14 років доза становить 200 мг/кг маси тіла на добу.
Дітям від 0 до 7 років, в т.ч. недоношеним новонародженим — 200–300 мг/кг.
Максимальна добова доза для дітей — 10 г.
Виснаженим дорослим (з масою тіла менше 50 кг) максимальна добова доза — 6 г/добу.
При необхідності застосування препарату протягом тривалого періоду часу рекомендується підтримувати електролітний баланс за допомогою солей калію шляхом їх перорального застосування або додавання певної кількості відповідного препарату калію для інфузії, виходячи з результатів попередньої оцінки концентрації калію в плазмі крові.
Кількість курсів та загальна тривалість лікування визначається індивідуально. Середня тривалість лікування від 1–2 місяців до кількох років.
Дорослим по 9-12 г на добу (3-4 г 3 рази на день), для виснажених дорослих пацієнтів (з масою тіла менше 50 кг), а також при поганій переносимості препарат призначають у дозі 6 г на добу.
У дітей від 3 до 18 років застосовують з розрахунку 0,15-0,2 г/кг на добу в 3-4 прийоми (добова доза не більше 10 г).
При супутніх захворюваннях шлунково-кишкового тракту та початкових формах амілоїдозу максимальна добова доза становить 4-6 г на добу.
Кількість курсів та загальна тривалість лікування визначаються індивідуально.
В умовах амбулаторного лікування можна призначати всю добову дозу в один прийом, одноразово (у разі хорошої переносимості).
Внутрішньовенно інфузійно.
Добову дозу препарату вводять 1 раз на день шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 2–4 годин.
Починають введення з 30 крапель на хвилину, при відсутності місцевих і загальних реакцій збільшують швидкість інфузії до 40–60 крапель на хвилину.
Дорослим і дітям старше 14 років доза становить 10–15 г на добу.
Дітям від 7 до 14 років доза становить 200 мг/кг маси тіла на добу.
Дітям від 0 до 7 років, в т.ч. недоношеним новонародженим — 200–300 мг/кг.
Максимальна добова доза для дітей — 10 г.
Виснаженим дорослим (з масою тіла менше 50 кг) максимальна добова доза — 6 г/добу.
При необхідності застосування препарату протягом тривалого періоду часу рекомендується підтримувати електролітний баланс за допомогою солей калію шляхом їх перорального застосування або додавання певної кількості відповідного препарату калію для інфузії, виходячи з результатів попередньої оцінки концентрації калію в плазмі крові.
Кількість курсів та загальна тривалість лікування визначається індивідуально. Середня тривалість лікування від 1–2 місяців до кількох років.
Показання
Туберкульоз різних форм і локалізацій (у комплексі з іншими протитуберкульозними препаратами) при множинній лікарській стійкості до інших протитуберкульозних засобів.
Протипоказання
Підвищена чутливість до аміносаліцилової кислоти (в т.ч. до інших саліцилатів) та інших компонентів препарату; індивідуальна непереносимість саліцилатів (в анамнезі); некомпенсована хронічна серцева недостатність; артеріальна гіпертензія; набряки, обумовлені гіпернатріємією; тяжка ниркова та/або печінкова недостатність; виразкова хвороба шлунка та 12‑палої кишки; запальні захворювання кишечника в стадії загострення; некомпенсований гіпотиреоз; епілепсія; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; амілоїдоз внутрішніх органів; гіпокоагуляція; тромбофлебіт.
З обережністю
Ниркова та/або печінкова недостатність середнього та легкого ступеня тяжкості, хронічна серцева недостатність, захворювання шлунково-кишкового тракту в анамнезі, цукровий діабет, гострий гепатит, компенсований гіпотиреоз.
З обережністю
Ниркова та/або печінкова недостатність середнього та легкого ступеня тяжкості, хронічна серцева недостатність, захворювання шлунково-кишкового тракту в анамнезі, цукровий діабет, гострий гепатит, компенсований гіпотиреоз.
Особливі вказівки
Застосовують у комбінаціях з іншими протитуберкульозними лікарськими препаратами.
Розчин препарату вводять внутрішньовенно інфузійно під наглядом медичного персоналу.
При перших ознаках, що вказують на алергічну реакцію, застосування препарату слід припинити і провести симптоматичну терапію.
У процесі лікування рекомендується регулярно проводити аналіз крові та сечі, контролювати функціональний стан печінки.
При застосуванні аміносаліцилової кислоти у великих дозах можливе підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, особливо у пацієнтів, які мають порушення функції нирок та ацидоз. Необхідний контроль функції нирок.
Зниження функції нирок на тлі туберкульозної інтоксикації або специфічного туберкульозного ураження не є протипоказанням до застосування.
Розвиток альбумінурії та гематурії вимагає тимчасового припинення препарату.
Для запобігання кристалурії необхідно «защелачувати» сечу, особливо, якщо вона має кислу реакцію.
При наявності симптомів порушення функції печінки, таких як підвищення активності «печінкових» трансаміназ, жовтяниця, лихоманка, терапію препаратом слід припинити і провести дослідження функціонального стану печінки, оскільки ураження печінки може бути необоротним.
На даний момент недостатньо даних про дози та безпеку застосування аміносаліцилової кислоти у пацієнтів з нирковою та/або печінковою недостатністю.
У пацієнтів з тяжкою нирковою та/або печінковою недостатністю застосування аміносаліцилової кислоти протипоказано через можливе накопичення ацетил-метаболітів.
Потрібна обережність при застосуванні аміносаліцилової кислоти у пацієнтів, які мають захворювання печінки, наприклад гострий гепатит, через зниження толерантності до аміносаліцилової кислоти; захворювання шлунково-кишкового тракту в анамнезі, такі як гастрит, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки через ризик загострення, а також у пацієнтів з порушеною функцією нирок через небезпеку накопичення ацетил-метаболітів (розвиток уремічного ацидозу) та у пацієнтів з порушеною функцією печінки, оскільки даних про безпеку застосування препарату в цій групі хворих недостатньо.
У пацієнтів з цукровим діабетом необхідно контролювати концентрацію глюкози в плазмі крові.
При застосуванні аміносаліцилової кислоти можливий розвиток гіпотиреозу. У пацієнтів з ВІЛ-інфекцією, особливо при введенні аміносаліцилової кислоти одночасно з етіонамідом/протіонамідом, ризик розвитку гіпотиреозу підвищується.
Необхідний контроль функціонального стану щитовидної залози до терапії та регулярно під час терапії аміносаліциловою кислотою, особливо при одночасному застосуванні з етіонамідом/протіонамідом.
Щоб уникнути виникнення ускладнень у місці введення, необхідно чергувати вени для введення розчину.
Неферментне визначення глюкози та уробіліногену в сечі при застосуванні аміносаліцилової кислоти може давати хибнопозитивні результати.
Кожні 100 мл препарату містять приблизно від 507 до 658 мг іонів натрію.
Розчин не слід використовувати при помутнінні.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
Немає даних про вивчення впливу аміносаліцилової кислоти на здатність керувати транспортними засобами та виконувати інші дії, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Пацієнти повинні бути попереджені про можливість розвитку паралічу, судом і при появі описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.
Розчин препарату вводять внутрішньовенно інфузійно під наглядом медичного персоналу.
При перших ознаках, що вказують на алергічну реакцію, застосування препарату слід припинити і провести симптоматичну терапію.
У процесі лікування рекомендується регулярно проводити аналіз крові та сечі, контролювати функціональний стан печінки.
При застосуванні аміносаліцилової кислоти у великих дозах можливе підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, особливо у пацієнтів, які мають порушення функції нирок та ацидоз. Необхідний контроль функції нирок.
Зниження функції нирок на тлі туберкульозної інтоксикації або специфічного туберкульозного ураження не є протипоказанням до застосування.
Розвиток альбумінурії та гематурії вимагає тимчасового припинення препарату.
Для запобігання кристалурії необхідно «защелачувати» сечу, особливо, якщо вона має кислу реакцію.
При наявності симптомів порушення функції печінки, таких як підвищення активності «печінкових» трансаміназ, жовтяниця, лихоманка, терапію препаратом слід припинити і провести дослідження функціонального стану печінки, оскільки ураження печінки може бути необоротним.
На даний момент недостатньо даних про дози та безпеку застосування аміносаліцилової кислоти у пацієнтів з нирковою та/або печінковою недостатністю.
У пацієнтів з тяжкою нирковою та/або печінковою недостатністю застосування аміносаліцилової кислоти протипоказано через можливе накопичення ацетил-метаболітів.
Потрібна обережність при застосуванні аміносаліцилової кислоти у пацієнтів, які мають захворювання печінки, наприклад гострий гепатит, через зниження толерантності до аміносаліцилової кислоти; захворювання шлунково-кишкового тракту в анамнезі, такі як гастрит, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки через ризик загострення, а також у пацієнтів з порушеною функцією нирок через небезпеку накопичення ацетил-метаболітів (розвиток уремічного ацидозу) та у пацієнтів з порушеною функцією печінки, оскільки даних про безпеку застосування препарату в цій групі хворих недостатньо.
У пацієнтів з цукровим діабетом необхідно контролювати концентрацію глюкози в плазмі крові.
При застосуванні аміносаліцилової кислоти можливий розвиток гіпотиреозу. У пацієнтів з ВІЛ-інфекцією, особливо при введенні аміносаліцилової кислоти одночасно з етіонамідом/протіонамідом, ризик розвитку гіпотиреозу підвищується.
Необхідний контроль функціонального стану щитовидної залози до терапії та регулярно під час терапії аміносаліциловою кислотою, особливо при одночасному застосуванні з етіонамідом/протіонамідом.
Щоб уникнути виникнення ускладнень у місці введення, необхідно чергувати вени для введення розчину.
Неферментне визначення глюкози та уробіліногену в сечі при застосуванні аміносаліцилової кислоти може давати хибнопозитивні результати.
Кожні 100 мл препарату містять приблизно від 507 до 658 мг іонів натрію.
Розчин не слід використовувати при помутнінні.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
Немає даних про вивчення впливу аміносаліцилової кислоти на здатність керувати транспортними засобами та виконувати інші дії, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Пацієнти повинні бути попереджені про можливість розвитку паралічу, судом і при появі описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.
Побічні ефекти
З боку шлунково-кишкового тракту: зниження або втрата апетиту, підвищене слиновиділення, нудота, печія, блювання, метеоризм, біль у животі, діарея або запор, гепатомегалія, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, жовтяниця, лікарський гепатит, у тому числі з летальним наслідком, частково вираженим синдромом мальабсорбції, кровотеча з пептичної виразки.
З боку крові та кровотворних органів: тромбоцитопенія, лейкопенія (аж до агранулоцитозу), нейтропенія, лімфоцитоз, еозинофілія, зниження протромбіну, збільшення протромбінового часу, що супроводжується кровотечею та геморагічною пурпурою, гіпербілірубінемія, В12-дефіцитна мегалобластна анемія, гемолітична анемія з позитивною пробою Кумбса.
З боку сечостатевої системи: протеїнурія, гематурія, глюкозурія, кристалурія.
Алергічні реакції: свербіж, висип (кропив'янка, пурпура, енантема, ексфоліативний дерматит, еритема, синдром, що нагадує інфекційний мононуклеоз або лімфому), бронхоспазм, синдром Леффлера (еозинофільна пневмонія, мігруючий легеневий інфільтрат), васкуліти, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), синдром Лайєлла.
Інші: артралгія; лихоманка, біль у горлі, незвичайна кровоточивість та крововиливи; гіпоглікемія, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові; психоз, судоми, симптоми паралічу; при тривалому застосуванні у високих дозах — гіпотиреоз, зоб (з мікседемою або без неї); перикардит, набряк суглобів; вовчаночноподібний синдром, що супроводжується ураженням селезінки, печінки, нирок, травного тракту, кісткового мозку та нервової системи (наприклад, болі корінцевого характеру, менінгізм); енцефалопатія, неврит зорового нерва; суперінфекція.
З боку крові та кровотворних органів: тромбоцитопенія, лейкопенія (аж до агранулоцитозу), нейтропенія, лімфоцитоз, еозинофілія, зниження протромбіну, збільшення протромбінового часу, що супроводжується кровотечею та геморагічною пурпурою, гіпербілірубінемія, В12-дефіцитна мегалобластна анемія, гемолітична анемія з позитивною пробою Кумбса.
З боку сечостатевої системи: протеїнурія, гематурія, глюкозурія, кристалурія.
Алергічні реакції: свербіж, висип (кропив'янка, пурпура, енантема, ексфоліативний дерматит, еритема, синдром, що нагадує інфекційний мононуклеоз або лімфому), бронхоспазм, синдром Леффлера (еозинофільна пневмонія, мігруючий легеневий інфільтрат), васкуліти, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), синдром Лайєлла.
Інші: артралгія; лихоманка, біль у горлі, незвичайна кровоточивість та крововиливи; гіпоглікемія, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові; психоз, судоми, симптоми паралічу; при тривалому застосуванні у високих дозах — гіпотиреоз, зоб (з мікседемою або без неї); перикардит, набряк суглобів; вовчаночноподібний синдром, що супроводжується ураженням селезінки, печінки, нирок, травного тракту, кісткового мозку та нервової системи (наприклад, болі корінцевого характеру, менінгізм); енцефалопатія, неврит зорового нерва; суперінфекція.
Передозування
Симптоми
Можливе посилення дозозалежних побічних ефектів.
Лікування
Відміна препарату, симптоматична терапія.
Можливе посилення дозозалежних побічних ефектів.
Лікування
Відміна препарату, симптоматична терапія.
Лікарняна взаємодія
Препарат сумісний з іншими протитуберкульозними засобами.
Уповільнює виникнення резистентності до ізоніазиду та стрептоміцину.
Аміносаліцилова кислота порушує всмоктування рифампіцину, еритроміцину та лінкоміцину. При необхідності спільного застосування з рифампіцином слід розділити в часі прийом препаратів.
Аміносаліцилова кислота порушує засвоєння вітаміну В12 майже на 55%, внаслідок чого можливий розвиток анемії.
При спільному застосуванні з ізоніазидом підвищує його концентрацію в крові внаслідок конкуренції за спільні шляхи метаболізму. Одночасне застосування з ізоніазидом збільшує ризик розвитку гемолітичної анемії.
Застосування препарату разом з фенітоїном призводить до збільшення тривалості перебування фенітоїну в плазмі крові.
Застосування препарату разом з саліцилатами, фенілбутазоном або іншими нестероїдними протизапальними препаратами, що мають підвищену здатність зв'язувати білки, призводить до підвищення концентрації та збільшення тривалості перебування аміносаліцилової кислоти в плазмі крові.
Застосування препарату разом з димедролом призводить до зниження концентрації аміносаліцилової кислоти в плазмі крові.
Антацидні засоби не порушують абсорбцію препарату.
Знижує концентрацію дигоксину в крові на 40%.
Посилює ефект непрямих коагулянтів - похідних кумарину та індандіону (потрібна корекція дози антикоагулянтів).
При застосуванні йодовмісних гормонів щитовидної залози, їх аналогів та антагоністів (включаючи антитиреоїдні засоби) слід враховувати, що на тлі аміносаліцилової кислоти змінюється концентрація тироксину та тиреотропного гормонів у крові.
Амонію хлорид підвищує ризик розвитку кристалурії.
Одночасне застосування з етіонамідом підвищує ризик гепатотоксичності.
Пробенецид знижує екскрецію аміносаліцилової кислоти, підвищуючи її концентрацію в плазмі.
Уповільнює виникнення резистентності до ізоніазиду та стрептоміцину.
Аміносаліцилова кислота порушує всмоктування рифампіцину, еритроміцину та лінкоміцину. При необхідності спільного застосування з рифампіцином слід розділити в часі прийом препаратів.
Аміносаліцилова кислота порушує засвоєння вітаміну В12 майже на 55%, внаслідок чого можливий розвиток анемії.
При спільному застосуванні з ізоніазидом підвищує його концентрацію в крові внаслідок конкуренції за спільні шляхи метаболізму. Одночасне застосування з ізоніазидом збільшує ризик розвитку гемолітичної анемії.
Застосування препарату разом з фенітоїном призводить до збільшення тривалості перебування фенітоїну в плазмі крові.
Застосування препарату разом з саліцилатами, фенілбутазоном або іншими нестероїдними протизапальними препаратами, що мають підвищену здатність зв'язувати білки, призводить до підвищення концентрації та збільшення тривалості перебування аміносаліцилової кислоти в плазмі крові.
Застосування препарату разом з димедролом призводить до зниження концентрації аміносаліцилової кислоти в плазмі крові.
Антацидні засоби не порушують абсорбцію препарату.
Знижує концентрацію дигоксину в крові на 40%.
Посилює ефект непрямих коагулянтів - похідних кумарину та індандіону (потрібна корекція дози антикоагулянтів).
При застосуванні йодовмісних гормонів щитовидної залози, їх аналогів та антагоністів (включаючи антитиреоїдні засоби) слід враховувати, що на тлі аміносаліцилової кислоти змінюється концентрація тироксину та тиреотропного гормонів у крові.
Амонію хлорид підвищує ризик розвитку кристалурії.
Одночасне застосування з етіонамідом підвищує ризик гепатотоксичності.
Пробенецид знижує екскрецію аміносаліцилової кислоти, підвищуючи її концентрацію в плазмі.
Лікарська форма
Таблетки кишковорозчинні, вкриті плівковою оболонкою, 500 мг і 1000 мг.
По 10 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої лакованої.
По 5, 10, 20, 50, 100, 375, 500 таблеток у банку з поліетилену низького тиску, закупорену кришкою з ущільнювальним елементом і компенсатором полімерним.
По 3, 5 або 10 контурних чарункових упаковок, або 1 банку з інструкцією по медичному застосуванню поміщають у пачку з картону.
Розчин для інфузій 30 мг/мл.
200 мл, 400 мл у пляшки скляні місткістю 250 мл, 450 мл, герметично закупорені пробками гумовими, обтиснуті ковпачками алюмінієвими або комбінованими.
1 пляшка з інструкцією по застосуванню в пачці картонній.
По 10 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої лакованої.
По 5, 10, 20, 50, 100, 375, 500 таблеток у банку з поліетилену низького тиску, закупорену кришкою з ущільнювальним елементом і компенсатором полімерним.
По 3, 5 або 10 контурних чарункових упаковок, або 1 банку з інструкцією по медичному застосуванню поміщають у пачку з картону.
Розчин для інфузій 30 мг/мл.
200 мл, 400 мл у пляшки скляні місткістю 250 мл, 450 мл, герметично закупорені пробками гумовими, обтиснуті ковпачками алюмінієвими або комбінованими.
1 пляшка з інструкцією по застосуванню в пачці картонній.
