Аранесп
Aranesp
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Дарбепоетин альфа
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Sol. "Aranesp" 30мкг - 0,3 мл
D.S. П/к по 0,3 мл 1 раз на тиждень
D.S. П/к по 0,3 мл 1 раз на тиждень
Фармакологічні властивості
Гемопоетичне.
Фармакодинаміка
Дарбепоетин альфа стимулює еритропоез за тим же механізмом, що й ендогенний еритропоетин. Дарбепоетин альфа містить 5 N-зв'язаних вуглеводних ланцюгів, тоді як ендогенний гормон і рекомбінантний людський еритропоетин (рчЕПО) мають всього три ланцюги. Додаткові залишки цукрів, з молекулярної точки зору, не відрізняються від таких, представлених в ендогенному гормоні. Внаслідок підвищеного вмісту вуглеводів дарбепоетин альфа має більш тривалий період напіввиведення в порівнянні з рчЕПО, а отже, і більшу активність in vivo. Незважаючи на зазначені зміни молекулярної структури, дарбепоетин альфа зберігає дуже вузьку специфічність до еритропоетинового рецептора.
Еритропоетин — фактор росту, який в основному стимулює утворення еритроцитів. Рецептори до еритропоетину можуть експресуватися на поверхні різних пухлинних клітин.
Хворі з хронічною нирковою недостатністю
У 2 клінічних дослідженнях було виявлено, що у пацієнтів з ХНН ризик летального результату і серйозних серцево-судинних небажаних явищ вищий при застосуванні стимуляторів еритропоезу до більш високих цільових рівнів гемоглобіну при порівнянні з більш низькими — 135 г/л (8,4 ммоль/л) проти 113 г/л (7,1 ммоль/л); 140 г/л (8,7 ммоль/л) проти 100 г/л (6,2 ммоль/л).
У рандомізованому, подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні (TREAT), 4038 пацієнтів з ХНН, діабетом типу 2 і рівнем гемоглобіну ≤110 г/л, які не перебували на діалізі, отримували дарбепоетин альфа з метою досягнення рівня гемоглобіну 130 г/л або плацебо (з призначенням дарбепоетину альфа при зниженні рівня гемоглобіну нижче 90 г/л). Дослідження не досягло основної мети, що полягала в зниженні ризику смертності з будь-яких причин або за серцево-судинною захворюваністю (дарбепоетин альфа vs плацебо; співвідношення ризиків 1,05; 95% ДІ (0,94; 1,17), так само як і мети, що полягала в зниженні смертності з будь-яких причин і прогресування до термінальної стадії ниркової недостатності (ТСПН) (дарбепоетин альфа vs плацебо; співвідношення ризиків 1,06; 95% ДІ (0,95; 1,19). Аналіз індивідуальних компонентів композитних кінцевих точок показав таке співвідношення ризиків (95% ДІ): летальний результат 1,05 (0,92; 1,21), хронічна серцева недостатність (ХСН) 0,89 (0,74; 1,08), інфаркт міокарда (ІМ) 0,96 (0,75; 1,23), інсульт 1,92 (1,38; 2,68), госпіталізація у зв'язку з ішемією міокарда 0,84 (0,55; 1,27), ТСПН 1,02 (0,87; 1,18).
Онкологічні хворі, які отримують хіміотерапію
Виживаність і прогресування пухлини були вивчені в загальній складності у 2833 пацієнтів у рамках п'яти великих контрольованих досліджень. З них чотири були подвійними сліпими і плацебо-контрольованими, а одне — відкритим. У двох дослідженнях включалися хворі, яким вже було проведено хіміотерапевтичне лікування. У двох дослідженнях цільовий рівень гемоглобіну встановлювався рівним і вище 130 г/л, а в трьох інших — в інтервалі від 120 до 140 г/л. У відкритому дослідженні не отримано відмінностей у показниках загальної виживаності між групою, яка отримувала лікування рчЕПО, і контрольною. У чотирьох плацебо-контрольованих дослідженнях показники ризику були на користь групи контролю і знаходилися в межах від 1,25 до 2,47. У цих чотирьох дослідженнях був виявлений незрозумілий статистично достовірний приріст смертності в порівнянні з контролем у хворих з типовими видами раку і анемією, лікування якої проводилося рчЕПО. Порівняння частоти тромбозів та інших ускладнень у групах, які отримували лікування рчЕПО, і контрольної, не дає задовільного пояснення причин цього приросту.
Також був проведений систематичний аналіз 57 досліджень, які включали сумарно понад 9000 онкологічних пацієнтів. При мета-аналізі загальної виживаності показник ризику дорівнював 1,08 на користь контролю (ДІ 95%: 0,99–1,18; 8167 пацієнтів у 42 дослідженнях).
У пацієнтів, які отримували лікування рчЕПО, відзначалося підвищення відносного ризику розвитку тромбоемболічних подій (ОР=1,67; ДІ 95%: 1,35–2,06; 6769 пацієнтів у 35 дослідженнях).
Таким чином, існує достатній обсяг даних, що свідчать про можливість виникнення значної шкоди при лікуванні онкологічних хворих рчЕПО. Неясно, до якої міри це застосовно до випадків призначення рекомбінантних людських еритропоетинів для досягнення цільового рівня гемоглобіну менше 130 г/л у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які отримують хіміотерапію, оскільки в проаналізованих даних було незначне число пацієнтів з такими характеристиками.
Також був проведений аналіз даних більш ніж у 13900 пацієнтів зі злоякісними захворюваннями (хіміотерапія, променева терапія, хіміотерапія і променева терапія або відсутність терапії), включених у 53 контрольованих клінічних дослідження кількох епоетинів. Мета-аналіз даних по загальній виживаності виявив співвідношення ризиків 1,06 на користь контрольної групи (95% ДІ: 1; 1,12; 53 дослідження і 13933 пацієнти), і для пацієнтів зі злоякісними захворюваннями, які отримують хіміотерапію, співвідношення ризиків загальної виживаності склало 1,04 (95% ДІ: 0,97; 1,11; 38 досліджень і 10441 пацієнт). Мета-аналіз також вказує на значне підвищення відносного ризику тромбоемболічних подій у пацієнтів зі злоякісними утвореннями, які отримують рекомбінантний людський еритропоетин (див. розділ «Особливі вказівки»).
Доклінічні дані по безпеці
У всіх дослідженнях на щурах і собаках при застосуванні дарбепоетину альфа значно зростала концентрація гемоглобіну, гематокриту, еритроцитів і ретикулоцитів, що відповідає очікуваному фармакологічному ефекту. Небажані явища при введенні дуже високих доз препарату розглядалися як наслідок посиленого фармакологічного дії (зниження тканинного кровотоку внаслідок збільшення в'язкості крові). Сюди ж були віднесені мієлофібрози і гіпертрофія селезінки, а також розширення комплексу QRS на ЕКГ у собак, без порушення серцевого ритму і впливу на інтервал QT.
Дарбепоетин альфа не мав жодного генотоксичного потенціалу і не впливав на проліферацію клітин негематологічного ряду ні in vitro, ні in vivo. У дослідженнях по хронічній токсичності не спостерігалося туморогенного або несподіваного мітогенного відповіді ні в одному вивченому типі тканин. У тривалих дослідженнях на тваринах оцінка канцерогенного потенціалу дарбепоетину альфа не виконувалася.
У випробуваннях, проведених на щурах і кроликах, не спостерігалося клінічно значущого впливу на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток, пологи або постнатальний розвиток. Рівень проникнення препарату через плаценту був мінімальним. Змін фертильності не відзначалося.
Еритропоетин — фактор росту, який в основному стимулює утворення еритроцитів. Рецептори до еритропоетину можуть експресуватися на поверхні різних пухлинних клітин.
Хворі з хронічною нирковою недостатністю
У 2 клінічних дослідженнях було виявлено, що у пацієнтів з ХНН ризик летального результату і серйозних серцево-судинних небажаних явищ вищий при застосуванні стимуляторів еритропоезу до більш високих цільових рівнів гемоглобіну при порівнянні з більш низькими — 135 г/л (8,4 ммоль/л) проти 113 г/л (7,1 ммоль/л); 140 г/л (8,7 ммоль/л) проти 100 г/л (6,2 ммоль/л).
У рандомізованому, подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні (TREAT), 4038 пацієнтів з ХНН, діабетом типу 2 і рівнем гемоглобіну ≤110 г/л, які не перебували на діалізі, отримували дарбепоетин альфа з метою досягнення рівня гемоглобіну 130 г/л або плацебо (з призначенням дарбепоетину альфа при зниженні рівня гемоглобіну нижче 90 г/л). Дослідження не досягло основної мети, що полягала в зниженні ризику смертності з будь-яких причин або за серцево-судинною захворюваністю (дарбепоетин альфа vs плацебо; співвідношення ризиків 1,05; 95% ДІ (0,94; 1,17), так само як і мети, що полягала в зниженні смертності з будь-яких причин і прогресування до термінальної стадії ниркової недостатності (ТСПН) (дарбепоетин альфа vs плацебо; співвідношення ризиків 1,06; 95% ДІ (0,95; 1,19). Аналіз індивідуальних компонентів композитних кінцевих точок показав таке співвідношення ризиків (95% ДІ): летальний результат 1,05 (0,92; 1,21), хронічна серцева недостатність (ХСН) 0,89 (0,74; 1,08), інфаркт міокарда (ІМ) 0,96 (0,75; 1,23), інсульт 1,92 (1,38; 2,68), госпіталізація у зв'язку з ішемією міокарда 0,84 (0,55; 1,27), ТСПН 1,02 (0,87; 1,18).
Онкологічні хворі, які отримують хіміотерапію
Виживаність і прогресування пухлини були вивчені в загальній складності у 2833 пацієнтів у рамках п'яти великих контрольованих досліджень. З них чотири були подвійними сліпими і плацебо-контрольованими, а одне — відкритим. У двох дослідженнях включалися хворі, яким вже було проведено хіміотерапевтичне лікування. У двох дослідженнях цільовий рівень гемоглобіну встановлювався рівним і вище 130 г/л, а в трьох інших — в інтервалі від 120 до 140 г/л. У відкритому дослідженні не отримано відмінностей у показниках загальної виживаності між групою, яка отримувала лікування рчЕПО, і контрольною. У чотирьох плацебо-контрольованих дослідженнях показники ризику були на користь групи контролю і знаходилися в межах від 1,25 до 2,47. У цих чотирьох дослідженнях був виявлений незрозумілий статистично достовірний приріст смертності в порівнянні з контролем у хворих з типовими видами раку і анемією, лікування якої проводилося рчЕПО. Порівняння частоти тромбозів та інших ускладнень у групах, які отримували лікування рчЕПО, і контрольної, не дає задовільного пояснення причин цього приросту.
Також був проведений систематичний аналіз 57 досліджень, які включали сумарно понад 9000 онкологічних пацієнтів. При мета-аналізі загальної виживаності показник ризику дорівнював 1,08 на користь контролю (ДІ 95%: 0,99–1,18; 8167 пацієнтів у 42 дослідженнях).
У пацієнтів, які отримували лікування рчЕПО, відзначалося підвищення відносного ризику розвитку тромбоемболічних подій (ОР=1,67; ДІ 95%: 1,35–2,06; 6769 пацієнтів у 35 дослідженнях).
Таким чином, існує достатній обсяг даних, що свідчать про можливість виникнення значної шкоди при лікуванні онкологічних хворих рчЕПО. Неясно, до якої міри це застосовно до випадків призначення рекомбінантних людських еритропоетинів для досягнення цільового рівня гемоглобіну менше 130 г/л у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які отримують хіміотерапію, оскільки в проаналізованих даних було незначне число пацієнтів з такими характеристиками.
Також був проведений аналіз даних більш ніж у 13900 пацієнтів зі злоякісними захворюваннями (хіміотерапія, променева терапія, хіміотерапія і променева терапія або відсутність терапії), включених у 53 контрольованих клінічних дослідження кількох епоетинів. Мета-аналіз даних по загальній виживаності виявив співвідношення ризиків 1,06 на користь контрольної групи (95% ДІ: 1; 1,12; 53 дослідження і 13933 пацієнти), і для пацієнтів зі злоякісними захворюваннями, які отримують хіміотерапію, співвідношення ризиків загальної виживаності склало 1,04 (95% ДІ: 0,97; 1,11; 38 досліджень і 10441 пацієнт). Мета-аналіз також вказує на значне підвищення відносного ризику тромбоемболічних подій у пацієнтів зі злоякісними утвореннями, які отримують рекомбінантний людський еритропоетин (див. розділ «Особливі вказівки»).
Доклінічні дані по безпеці
У всіх дослідженнях на щурах і собаках при застосуванні дарбепоетину альфа значно зростала концентрація гемоглобіну, гематокриту, еритроцитів і ретикулоцитів, що відповідає очікуваному фармакологічному ефекту. Небажані явища при введенні дуже високих доз препарату розглядалися як наслідок посиленого фармакологічного дії (зниження тканинного кровотоку внаслідок збільшення в'язкості крові). Сюди ж були віднесені мієлофібрози і гіпертрофія селезінки, а також розширення комплексу QRS на ЕКГ у собак, без порушення серцевого ритму і впливу на інтервал QT.
Дарбепоетин альфа не мав жодного генотоксичного потенціалу і не впливав на проліферацію клітин негематологічного ряду ні in vitro, ні in vivo. У дослідженнях по хронічній токсичності не спостерігалося туморогенного або несподіваного мітогенного відповіді ні в одному вивченому типі тканин. У тривалих дослідженнях на тваринах оцінка канцерогенного потенціалу дарбепоетину альфа не виконувалася.
У випробуваннях, проведених на щурах і кроликах, не спостерігалося клінічно значущого впливу на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток, пологи або постнатальний розвиток. Рівень проникнення препарату через плаценту був мінімальним. Змін фертильності не відзначалося.
Фармакокінетика
У зв'язку з підвищеним вмістом вуглеводів концентрація циркулюючого в крові дарбепоетину альфа перевищує мінімальну концентрацію, необхідну для стимуляції еритропоезу протягом більш тривалого часу, в порівнянні з еквівалентними дозами рчЕПО, що дозволяє знизити частоту введення дарбепоетину альфа з збереженням еквівалентного рівня біологічної відповіді.
Хворі з хронічною нирковою недостатністю
Фармакокінетика дарбепоетину альфа була вивчена у хворих з хронічною нирковою недостатністю при в/в і п/к введенні препарату. Його період напіввиведення становив 21 год (стандартне відхилення (СО 7,5) при в/в введенні. Кліренс дарбепоетину альфа склав 1,9 мл/год/кг (СО 0,56), а об'єм розподілу (Орс) був приблизно еквівалентний об'єму плазми (50 мл/кг). При п/к введенні препарату його біодоступність відповідала 37%. При щомісячному п/к введенні дарбепоетину альфа в дозі від 0,6 до 2,1 мкг/кг його період напіввиведення становив 73 год (СО 24). Більш тривалий період напіввиведення дарбепоетину альфа при п/к введенні, в порівнянні з в/в, обумовлений кінетикою абсорбції. В ході клінічних досліджень мінімальне накопичення препарату спостерігалося при будь-якому способі введення. У доклінічних дослідженнях було продемонстровано, що нирковий кліренс дарбепоетину мінімальний (до 2% загального кліренсу) і не впливає на період напіввиведення препарату з сироватки.
Фармакокінетика дарбепоетину альфа вивчалася у дітей (3–16 років) з ХНН, які перебувають або не перебувають на діалізі, при цьому забір зразків проводився від моменту одноразового п/к або в/в введення препарату до одного тижня (168 год) після введення. Періоди забору зразків були такої ж тривалості, як і у дорослих з хронічною нирковою недостатністю, і порівняння показало, що фармакокінетика дарбепоетину альфа у дорослих і дітей з хронічною нирковою недостатністю схожа. Після в/в введення препарату відзначалося приблизно 25% різниця між дорослими і дітьми щодо площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» від нульової позначки часу до нескінченності (AUC0-∞); тим не менш, зазначена різниця для дітей склала менше двократного діапазону AUC0-∞. Після п/к введення препарату величина AUC0-∞ у дорослих і дітей була аналогічною. Як після в/в, так і після п/к введення препарату, період напіввиведення препарату у дітей і дорослих з ХНН був схожий.
Онкологічні хворі, які отримують хіміотерапію
Після п/к введення препарату в дозі 2,25 мкг/кг дорослим онкологічним хворим середні максимальні концентрації (Cmax) дарбепоетину альфа, що становлять 10,6 нг/мл (СО 5,9), встановлювалася в середньому, протягом 91 год (СО 19,7). Ці параметри відповідали лінійній фармакокінетиці в широкому діапазоні значень (від 0,5 до 8 мкг/кг при щотижневому введенні і від 3 до 9 мкг/кг при введенні 1 раз в 2 тижні). Фармакокінетичні параметри не змінювалися при багаторазовому дозуванні протягом 12 тижнів (щотижневе введення або введення раз в два тижні). Відзначалося очікуване помірне підвищення (<2-кратного) сироваткової концентрації препарату при досягненні рівноважного стану, але не було виявлено ознак його накопичення при повторному призначенні. Дослідження фармакокінетики були виконані з залученням пацієнтів з індукованою під час хіміотерапії анемією, які в комбінації з хіміотерапією п/к отримували ін'єкції дарбепоетину альфа в дозі 6,75 мкг/кг раз в три тижні. У даному дослідженні середнє значення (СО) періоду напіввиведення становило 74 (СО 27) год.
Хворі з хронічною нирковою недостатністю
Фармакокінетика дарбепоетину альфа була вивчена у хворих з хронічною нирковою недостатністю при в/в і п/к введенні препарату. Його період напіввиведення становив 21 год (стандартне відхилення (СО 7,5) при в/в введенні. Кліренс дарбепоетину альфа склав 1,9 мл/год/кг (СО 0,56), а об'єм розподілу (Орс) був приблизно еквівалентний об'єму плазми (50 мл/кг). При п/к введенні препарату його біодоступність відповідала 37%. При щомісячному п/к введенні дарбепоетину альфа в дозі від 0,6 до 2,1 мкг/кг його період напіввиведення становив 73 год (СО 24). Більш тривалий період напіввиведення дарбепоетину альфа при п/к введенні, в порівнянні з в/в, обумовлений кінетикою абсорбції. В ході клінічних досліджень мінімальне накопичення препарату спостерігалося при будь-якому способі введення. У доклінічних дослідженнях було продемонстровано, що нирковий кліренс дарбепоетину мінімальний (до 2% загального кліренсу) і не впливає на період напіввиведення препарату з сироватки.
Фармакокінетика дарбепоетину альфа вивчалася у дітей (3–16 років) з ХНН, які перебувають або не перебувають на діалізі, при цьому забір зразків проводився від моменту одноразового п/к або в/в введення препарату до одного тижня (168 год) після введення. Періоди забору зразків були такої ж тривалості, як і у дорослих з хронічною нирковою недостатністю, і порівняння показало, що фармакокінетика дарбепоетину альфа у дорослих і дітей з хронічною нирковою недостатністю схожа. Після в/в введення препарату відзначалося приблизно 25% різниця між дорослими і дітьми щодо площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» від нульової позначки часу до нескінченності (AUC0-∞); тим не менш, зазначена різниця для дітей склала менше двократного діапазону AUC0-∞. Після п/к введення препарату величина AUC0-∞ у дорослих і дітей була аналогічною. Як після в/в, так і після п/к введення препарату, період напіввиведення препарату у дітей і дорослих з ХНН був схожий.
Онкологічні хворі, які отримують хіміотерапію
Після п/к введення препарату в дозі 2,25 мкг/кг дорослим онкологічним хворим середні максимальні концентрації (Cmax) дарбепоетину альфа, що становлять 10,6 нг/мл (СО 5,9), встановлювалася в середньому, протягом 91 год (СО 19,7). Ці параметри відповідали лінійній фармакокінетиці в широкому діапазоні значень (від 0,5 до 8 мкг/кг при щотижневому введенні і від 3 до 9 мкг/кг при введенні 1 раз в 2 тижні). Фармакокінетичні параметри не змінювалися при багаторазовому дозуванні протягом 12 тижнів (щотижневе введення або введення раз в два тижні). Відзначалося очікуване помірне підвищення (<2-кратного) сироваткової концентрації препарату при досягненні рівноважного стану, але не було виявлено ознак його накопичення при повторному призначенні. Дослідження фармакокінетики були виконані з залученням пацієнтів з індукованою під час хіміотерапії анемією, які в комбінації з хіміотерапією п/к отримували ін'єкції дарбепоетину альфа в дозі 6,75 мкг/кг раз в три тижні. У даному дослідженні середнє значення (СО) періоду напіввиведення становило 74 (СО 27) год.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Лікування препаратом Аранесп повинні проводити лікарі, які мають досвід його застосування за даними показаннями.
Аранесп постачається готовим для застосування в попередньо заповнених шприцах.
Лікування симптоматичної анемії у дорослих і дітей з хронічною нирковою недостатністю
Симптоми анемії та наслідки можуть варіювати в залежності від віку пацієнтів, їх статі та тяжкості захворювання; в кожному випадку необхідний аналіз індивідуальних клінічних даних пацієнта лікарем.
Аранесп можна вводити п/к або в/в для підвищення рівня гемоглобіну, але не вище 120 г/л. У хворих, які не перебувають на діалізі, п/к спосіб введення є переважним, оскільки дозволяє уникнути пункцій периферичних вен.
Рівень гемоглобіну у пацієнтів підлягає індивідуальним коливанням, в т.ч. іноді вище або нижче бажаних цільових значень. При відхиленні рівня гемоглобіну за межі цільових значень проводять модифікацію дози, при цьому під цільовим значенням слід розглядати інтервал від 100 г/л до 120 г/л. Слід уникати стійкого підвищення рівня гемоглобіну вище 120 г/л, вказівки по модифікації дози при значеннях гемоглобіну вище 120 г/л представлені нижче. Також слід уникати підвищення рівня гемоглобіну більш ніж на 20 г/л за 4 тижні. У цьому випадку також необхідна корекція дози.
Лікування препаратом Аранесп включає дві стадії - фаза корекції і підтримуюча фаза.
Застосування у дітей у віці менше 1 року не вивчалося.
Дорослі з хронічною нирковою недостатністю
Фаза корекції
Початкова доза при п/к або в/в введенні становить 0.45 мкг/кг маси тіла при одноразовому щотижневому введенні. Альтернативно, для хворих, які не отримують діаліз, допускається п/к введення препарату в початковій дозі 0.75 мкг/кг маси тіла кожні 2 тижні. Якщо підвищення концентрації гемоглобіну виявляється недостатнім (менше 10 г/л за 4 тижні), дозу препарату збільшують приблизно на 25%. Підвищення дози препарату не повинно здійснюватися частіше, ніж 1 раз в 4 тижні.
Якщо збільшення вмісту гемоглобіну перевищує 20 г/л за 4 тижні, дозу препарату слід зменшити приблизно на 25%. У разі, коли рівень гемоглобіну перевищує 120 г/л, слід розглянути можливість зменшення дози препарату. Якщо вміст гемоглобіну продовжує збільшуватися, дозу слід знизити приблизно на 25%. Якщо після зниження дози, гемоглобін продовжує підвищуватися, необхідно тимчасово припинити застосування препарату до початку зниження рівня гемоглобіну, після чого можна відновити терапію, причому дозу препарату слід зменшити приблизно на 25% від попередньої дози.
Гемоглобін слід вимірювати щотижня або раз в два тижні до його стабілізації. В подальшому проміжки між вимірюваннями гемоглобіну можна збільшити.
Підтримуюча фаза
У період підтримуючої фази можна продовжувати одноразове щотижневе введення препарату Аранесп або перейти на введення кожні два тижні. При переведенні пацієнтів, які перебувають на діалізі, з щотижневих ін'єкцій на режим введення одноразово раз в 2 тижні, вихідна доза повинна вдвічі перевищувати дозу, що вводилася 1 раз на тиждень. Для пацієнтів, які не отримують діалізу, після досягнення необхідної концентрації гемоглобіну на тлі призначення препарату раз в 2 тижні, його підшкірне введення може проводитися 1 раз на місяць з використанням вихідної дози, вдвічі перевищує попередню дозу, що вводилася раз в 2 тижні.
Титрування дози з метою підтримання необхідної концентрації гемоглобіну слід проводити так часто, як це потрібно.
Якщо для підтримання необхідного гемоглобіну потрібна оптимізація дози Аранеспа, її рекомендується збільшувати приблизно на 25%.
У разі якщо спостерігається підвищення гемоглобіну більш ніж на 20 г/л за 4 тижні, дозу препарату слід зменшити приблизно на 25%, в залежності від швидкості підвищення. Якщо вміст гемоглобіну перевищує 120 г/л, слід розглянути можливість зменшення дози препарату. Якщо вміст гемоглобіну продовжує збільшуватися, дозу слід знизити приблизно на 25%. Якщо після зниження дози, гемоглобін продовжує підвищуватися, необхідно тимчасово припинити застосування препарату до початку зниження рівня гемоглобіну, після цього можна відновити терапію, причому дозу препарату слід зменшити приблизно на 25% від попередньої дози.
Слід проводити ретельне спостереження за пацієнтами для забезпечення адекватної корекції анемії з застосуванням мінімальних схвалених, доз Аранеспа.
Після будь-якої зміни дози або режиму введення, вміст гемоглобіну слід контролювати кожну 1 або 2 тижні. Зміна дози під час підтримуючої фази повинна виконуватися не частіше 1 разу в 2 тижні.
При зміні шляху введення препарату слід використовувати ті ж дози препарату і здійснювати моніторинг концентрації гемоглобіну раз в 1-2 тижні з метою підтримання необхідного рівня гемоглобіну.
Дорослих пацієнтів, які отримують щотижня по 1, 2 або 3 ін'єкції рчЕпо, можна перевести на режим одноразового щотижневого введення Аранеспа або на введення 1 раз в 2 тижні. Вихідну щотижневу дозу Аранеспа (мкг/тиждень) визначають, розділивши загальну щотижневу дозу рчЕпо (МО/тиждень) на 200. Вихідну дозу Аранеспа (мкг/ в 2 тижні) при режимі введення 1 раз в 2 тижні визначають шляхом ділення сумарної кумулятивної дози рчЕпо, введеного за двотижневий період, на 200. Через відому індивідуальну варіабельність, для окремих хворих може знадобитися титрування доз до отримання оптимального терапевтичного ефекту.
При заміщенні рчЕпо на препарат Аранесп вимірювання рівня гемоглобіну слід виконувати не рідше 1 разу на тиждень або в 2 тижні, а спосіб введення препарату повинен залишатися незмінним.
Лікування симптоматичної анемії, індукованої хіміотерапією, у пацієнтів з онкологічними захворюваннями
У пацієнтів з анемією (наприклад, при концентрації гемоглобіну рівній або нижче 100 г/л) Аранесп можна застосовувати п/к для підвищення рівня гемоглобіну, але не вище 120 г/л. Симптоми і наслідки анемії залежать від віку пацієнтів, їх статі та тяжкості захворювання. У кожному випадку необхідний аналіз індивідуальних клінічних даних пацієнта.
Оскільки вміст гемоглобіну в крові - індивідуальний показник, для якого характерне виражене різноманіття, у деяких пацієнтів його вміст може як перевищувати цільовий рівень, так і бути менше його. У цьому випадку допомагає корекція дози препарату з урахуванням того, що цільовий рівень гемоглобіну становить від 100 г/л до 120 г/л. Слід уникати підвищення концентрації гемоглобіну більше 120 г/л; нижче представлено керівництво по корекції дози в разі, якщо вміст гемоглобіну перевищує 120 г/л.
Рекомендована початкова доза препарату - 500 мкг (6.75 мкг/кг) 1 раз в 3 тижні або по 2.25 мкг/кг 1 раз на тиждень. Якщо клінічна відповідь (втомлюваність, вміст гемоглобіну) через 9 тижнів неадекватна, подальша терапія може виявитися неефективною. Застосування Аранеспа припиняють приблизно через 4 тижні після завершення хіміотерапії.
Після досягнення цільового рівня гемоглобіну дозу препарату слід зменшити на 25-50%, для адекватного контролю симптомів анемії з використанням мінімальних схвалених доз Аранеспа. Можливо титрування дози між 500 мкг, 300 мкг і 150 мкг.
Слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів. Якщо рівень гемоглобіну у пацієнта перевищує 120 г/л, дозу препарату слід зменшити на 25-50%. Якщо вміст гемоглобіну перевищує 130 г/л, слід тимчасово припинити застосування Аранеспа. Після зниження рівня гемоглобіну до 120 г/л або нижче, терапію можна відновити, дозу препарату при цьому слід зменшити на 25% від попередньої.
Якщо збільшення рівня гемоглобіну перевищує 20 г/л за 4 тижні, слід зменшити дозу препарату на 25-50%.
Правила проведення ін'єкцій та поводження з препаратом
Аранесп являє собою стерильний продукт, виготовлений без консервантів. Одним шприцом слід вводити не більше однієї дози препарату. Будь-яка кількість лікарського препарату, що залишилася в попередньо заповненому шприці, підлягає знищенню.
Перед введенням розчин препарату Аранесп слід проконтролювати на предмет присутності видимих частинок. Допускається використання тільки безбарвного, прозорого або слабо опалесцируючого розчину. Розчин не можна струшувати. Перед введенням слід дочекатися прогрівання попередньо заповненого шприца до кімнатної температури.
Щоб уникнути виникнення дискомфорту в місці ін'єкції, необхідно змінювати місця введення препарату.
Будь-які кількості невикористаного продукту або його відходів підлягають знищенню відповідно до місцевих вимог.
Щоб зробити п/к ін'єкцію препарату потрібно: новий попередньо заповнений шприц, що містить Аранесп і змочені спиртом тампони або подібні матеріали.
Підготовка до ін'єкції препарату Аранесп
1. Попередньо заповнений шприц дістати з холодильника, не струшувати. Залишити шприц при кімнатній температурі приблизно на 30 хв (для поліпшення переносимості ін'єкції). Не допускається підігрів попередньо заповненого шприца іншими способами (наприклад, в мікрохвильовій печі або в гарячій воді).
2. Видаляти ковпачок шприца слід безпосередньо перед ін'єкцією.
3. Перевірити відповідність дози препарату в попередньо заповненому шприці дозі, призначеній лікарем.
4. Перевірити термін придатності препарату в попередньо заповненому шприці на етикетці. Не слід використовувати попередньо заповнений шприц, якщо минув останній день зазначеного місяця.
5. Перед введенням розчин препарату Аранесп слід проконтролювати на предмет присутності видимих частинок. Допускається використання тільки безбарвного, прозорого або слабо опалесцируючого ("перлинного") розчину. Розчин не можна струшувати.
6. Ретельно вимити руки.
7. Вибрати комфортне, добре освітлене місце і чисту поверхню, де можна розташувати всі необхідні матеріали таким чином, щоб вони були легко досяжні.
Безпосередньо перед ін'єкцією
1. Утримуючи циліндр шприца, акуратно зняти ковпачок з голки, не відкручуючи. Потягнути його по прямій лінії, не торкаючись до голки і не натискаючи на поршень шприца. Якщо всередині попередньо заповненого шприца видно повітряні бульбашки, немає необхідності видаляти їх перед ін'єкцією. Введення розчину з бульбашками повітря не може завдати шкоди. Шприц готовий до використання.
2. Найбільш оптимальними місцями для введення препарату є: верхня область стегон; і живіт, за винятком області навколо пупка. Кожен раз слід змінювати місце ін'єкції, щоб не виникало больових відчуттів в одній області. Якщо ін'єкцію виконує інша людина, то для введення препарату також можна використовувати задню поверхню плеча.
Якщо область, куди передбачається робити ін'єкцію, почервоніла або набрякла, можна змінити її.
Введення препарату
1. Продезінфікувати шкіру, без натискання, за допомогою змоченого в спирті тампона, і взяти шкіру в складку великим і вказівним пальцем.
2. Ввести голку в шкіру повністю (лікар або медична сестра повинні навчити пацієнта виконанню цієї процедури).
3. М'яко потягнути за поршень шприца, щоб переконатися, що не відбулося проколу судини. Якщо всередині шприца з'являється кров, витягти голку і ввести її в інше місце.
4. М'яко і повільно ввести розчин, утримуючи шкіру в складці.
5. Після введення розчину витягти голку і відпустити складку шкіри.
6. Якщо виступить кров, акуратно витерти її ватним тампоном. Не терти місце ін'єкції. При необхідності, можна заклеїти його пластиром.
Пацієнта слід попередити про те, що при виникненні проблем при введенні препарату слід звернутися до лікаря або медичної сестри.
Знищення використаних шприців
Не надягати назад ковпачок на голку використаного шприца.
Утилізувати використаний шприц слід відповідно до загальноприйнятих правил.
Аранесп постачається готовим для застосування в попередньо заповнених шприцах.
Лікування симптоматичної анемії у дорослих і дітей з хронічною нирковою недостатністю
Симптоми анемії та наслідки можуть варіювати в залежності від віку пацієнтів, їх статі та тяжкості захворювання; в кожному випадку необхідний аналіз індивідуальних клінічних даних пацієнта лікарем.
Аранесп можна вводити п/к або в/в для підвищення рівня гемоглобіну, але не вище 120 г/л. У хворих, які не перебувають на діалізі, п/к спосіб введення є переважним, оскільки дозволяє уникнути пункцій периферичних вен.
Рівень гемоглобіну у пацієнтів підлягає індивідуальним коливанням, в т.ч. іноді вище або нижче бажаних цільових значень. При відхиленні рівня гемоглобіну за межі цільових значень проводять модифікацію дози, при цьому під цільовим значенням слід розглядати інтервал від 100 г/л до 120 г/л. Слід уникати стійкого підвищення рівня гемоглобіну вище 120 г/л, вказівки по модифікації дози при значеннях гемоглобіну вище 120 г/л представлені нижче. Також слід уникати підвищення рівня гемоглобіну більш ніж на 20 г/л за 4 тижні. У цьому випадку також необхідна корекція дози.
Лікування препаратом Аранесп включає дві стадії - фаза корекції і підтримуюча фаза.
Застосування у дітей у віці менше 1 року не вивчалося.
Дорослі з хронічною нирковою недостатністю
Фаза корекції
Початкова доза при п/к або в/в введенні становить 0.45 мкг/кг маси тіла при одноразовому щотижневому введенні. Альтернативно, для хворих, які не отримують діаліз, допускається п/к введення препарату в початковій дозі 0.75 мкг/кг маси тіла кожні 2 тижні. Якщо підвищення концентрації гемоглобіну виявляється недостатнім (менше 10 г/л за 4 тижні), дозу препарату збільшують приблизно на 25%. Підвищення дози препарату не повинно здійснюватися частіше, ніж 1 раз в 4 тижні.
Якщо збільшення вмісту гемоглобіну перевищує 20 г/л за 4 тижні, дозу препарату слід зменшити приблизно на 25%. У разі, коли рівень гемоглобіну перевищує 120 г/л, слід розглянути можливість зменшення дози препарату. Якщо вміст гемоглобіну продовжує збільшуватися, дозу слід знизити приблизно на 25%. Якщо після зниження дози, гемоглобін продовжує підвищуватися, необхідно тимчасово припинити застосування препарату до початку зниження рівня гемоглобіну, після чого можна відновити терапію, причому дозу препарату слід зменшити приблизно на 25% від попередньої дози.
Гемоглобін слід вимірювати щотижня або раз в два тижні до його стабілізації. В подальшому проміжки між вимірюваннями гемоглобіну можна збільшити.
Підтримуюча фаза
У період підтримуючої фази можна продовжувати одноразове щотижневе введення препарату Аранесп або перейти на введення кожні два тижні. При переведенні пацієнтів, які перебувають на діалізі, з щотижневих ін'єкцій на режим введення одноразово раз в 2 тижні, вихідна доза повинна вдвічі перевищувати дозу, що вводилася 1 раз на тиждень. Для пацієнтів, які не отримують діалізу, після досягнення необхідної концентрації гемоглобіну на тлі призначення препарату раз в 2 тижні, його підшкірне введення може проводитися 1 раз на місяць з використанням вихідної дози, вдвічі перевищує попередню дозу, що вводилася раз в 2 тижні.
Титрування дози з метою підтримання необхідної концентрації гемоглобіну слід проводити так часто, як це потрібно.
Якщо для підтримання необхідного гемоглобіну потрібна оптимізація дози Аранеспа, її рекомендується збільшувати приблизно на 25%.
У разі якщо спостерігається підвищення гемоглобіну більш ніж на 20 г/л за 4 тижні, дозу препарату слід зменшити приблизно на 25%, в залежності від швидкості підвищення. Якщо вміст гемоглобіну перевищує 120 г/л, слід розглянути можливість зменшення дози препарату. Якщо вміст гемоглобіну продовжує збільшуватися, дозу слід знизити приблизно на 25%. Якщо після зниження дози, гемоглобін продовжує підвищуватися, необхідно тимчасово припинити застосування препарату до початку зниження рівня гемоглобіну, після цього можна відновити терапію, причому дозу препарату слід зменшити приблизно на 25% від попередньої дози.
Слід проводити ретельне спостереження за пацієнтами для забезпечення адекватної корекції анемії з застосуванням мінімальних схвалених, доз Аранеспа.
Після будь-якої зміни дози або режиму введення, вміст гемоглобіну слід контролювати кожну 1 або 2 тижні. Зміна дози під час підтримуючої фази повинна виконуватися не частіше 1 разу в 2 тижні.
При зміні шляху введення препарату слід використовувати ті ж дози препарату і здійснювати моніторинг концентрації гемоглобіну раз в 1-2 тижні з метою підтримання необхідного рівня гемоглобіну.
Дорослих пацієнтів, які отримують щотижня по 1, 2 або 3 ін'єкції рчЕпо, можна перевести на режим одноразового щотижневого введення Аранеспа або на введення 1 раз в 2 тижні. Вихідну щотижневу дозу Аранеспа (мкг/тиждень) визначають, розділивши загальну щотижневу дозу рчЕпо (МО/тиждень) на 200. Вихідну дозу Аранеспа (мкг/ в 2 тижні) при режимі введення 1 раз в 2 тижні визначають шляхом ділення сумарної кумулятивної дози рчЕпо, введеного за двотижневий період, на 200. Через відому індивідуальну варіабельність, для окремих хворих може знадобитися титрування доз до отримання оптимального терапевтичного ефекту.
При заміщенні рчЕпо на препарат Аранесп вимірювання рівня гемоглобіну слід виконувати не рідше 1 разу на тиждень або в 2 тижні, а спосіб введення препарату повинен залишатися незмінним.
Лікування симптоматичної анемії, індукованої хіміотерапією, у пацієнтів з онкологічними захворюваннями
У пацієнтів з анемією (наприклад, при концентрації гемоглобіну рівній або нижче 100 г/л) Аранесп можна застосовувати п/к для підвищення рівня гемоглобіну, але не вище 120 г/л. Симптоми і наслідки анемії залежать від віку пацієнтів, їх статі та тяжкості захворювання. У кожному випадку необхідний аналіз індивідуальних клінічних даних пацієнта.
Оскільки вміст гемоглобіну в крові - індивідуальний показник, для якого характерне виражене різноманіття, у деяких пацієнтів його вміст може як перевищувати цільовий рівень, так і бути менше його. У цьому випадку допомагає корекція дози препарату з урахуванням того, що цільовий рівень гемоглобіну становить від 100 г/л до 120 г/л. Слід уникати підвищення концентрації гемоглобіну більше 120 г/л; нижче представлено керівництво по корекції дози в разі, якщо вміст гемоглобіну перевищує 120 г/л.
Рекомендована початкова доза препарату - 500 мкг (6.75 мкг/кг) 1 раз в 3 тижні або по 2.25 мкг/кг 1 раз на тиждень. Якщо клінічна відповідь (втомлюваність, вміст гемоглобіну) через 9 тижнів неадекватна, подальша терапія може виявитися неефективною. Застосування Аранеспа припиняють приблизно через 4 тижні після завершення хіміотерапії.
Після досягнення цільового рівня гемоглобіну дозу препарату слід зменшити на 25-50%, для адекватного контролю симптомів анемії з використанням мінімальних схвалених доз Аранеспа. Можливо титрування дози між 500 мкг, 300 мкг і 150 мкг.
Слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів. Якщо рівень гемоглобіну у пацієнта перевищує 120 г/л, дозу препарату слід зменшити на 25-50%. Якщо вміст гемоглобіну перевищує 130 г/л, слід тимчасово припинити застосування Аранеспа. Після зниження рівня гемоглобіну до 120 г/л або нижче, терапію можна відновити, дозу препарату при цьому слід зменшити на 25% від попередньої.
Якщо збільшення рівня гемоглобіну перевищує 20 г/л за 4 тижні, слід зменшити дозу препарату на 25-50%.
Правила проведення ін'єкцій та поводження з препаратом
Аранесп являє собою стерильний продукт, виготовлений без консервантів. Одним шприцом слід вводити не більше однієї дози препарату. Будь-яка кількість лікарського препарату, що залишилася в попередньо заповненому шприці, підлягає знищенню.
Перед введенням розчин препарату Аранесп слід проконтролювати на предмет присутності видимих частинок. Допускається використання тільки безбарвного, прозорого або слабо опалесцируючого розчину. Розчин не можна струшувати. Перед введенням слід дочекатися прогрівання попередньо заповненого шприца до кімнатної температури.
Щоб уникнути виникнення дискомфорту в місці ін'єкції, необхідно змінювати місця введення препарату.
Будь-які кількості невикористаного продукту або його відходів підлягають знищенню відповідно до місцевих вимог.
Щоб зробити п/к ін'єкцію препарату потрібно: новий попередньо заповнений шприц, що містить Аранесп і змочені спиртом тампони або подібні матеріали.
Підготовка до ін'єкції препарату Аранесп
1. Попередньо заповнений шприц дістати з холодильника, не струшувати. Залишити шприц при кімнатній температурі приблизно на 30 хв (для поліпшення переносимості ін'єкції). Не допускається підігрів попередньо заповненого шприца іншими способами (наприклад, в мікрохвильовій печі або в гарячій воді).
2. Видаляти ковпачок шприца слід безпосередньо перед ін'єкцією.
3. Перевірити відповідність дози препарату в попередньо заповненому шприці дозі, призначеній лікарем.
4. Перевірити термін придатності препарату в попередньо заповненому шприці на етикетці. Не слід використовувати попередньо заповнений шприц, якщо минув останній день зазначеного місяця.
5. Перед введенням розчин препарату Аранесп слід проконтролювати на предмет присутності видимих частинок. Допускається використання тільки безбарвного, прозорого або слабо опалесцируючого ("перлинного") розчину. Розчин не можна струшувати.
6. Ретельно вимити руки.
7. Вибрати комфортне, добре освітлене місце і чисту поверхню, де можна розташувати всі необхідні матеріали таким чином, щоб вони були легко досяжні.
Безпосередньо перед ін'єкцією
1. Утримуючи циліндр шприца, акуратно зняти ковпачок з голки, не відкручуючи. Потягнути його по прямій лінії, не торкаючись до голки і не натискаючи на поршень шприца. Якщо всередині попередньо заповненого шприца видно повітряні бульбашки, немає необхідності видаляти їх перед ін'єкцією. Введення розчину з бульбашками повітря не може завдати шкоди. Шприц готовий до використання.
2. Найбільш оптимальними місцями для введення препарату є: верхня область стегон; і живіт, за винятком області навколо пупка. Кожен раз слід змінювати місце ін'єкції, щоб не виникало больових відчуттів в одній області. Якщо ін'єкцію виконує інша людина, то для введення препарату також можна використовувати задню поверхню плеча.
Якщо область, куди передбачається робити ін'єкцію, почервоніла або набрякла, можна змінити її.
Введення препарату
1. Продезінфікувати шкіру, без натискання, за допомогою змоченого в спирті тампона, і взяти шкіру в складку великим і вказівним пальцем.
2. Ввести голку в шкіру повністю (лікар або медична сестра повинні навчити пацієнта виконанню цієї процедури).
3. М'яко потягнути за поршень шприца, щоб переконатися, що не відбулося проколу судини. Якщо всередині шприца з'являється кров, витягти голку і ввести її в інше місце.
4. М'яко і повільно ввести розчин, утримуючи шкіру в складці.
5. Після введення розчину витягти голку і відпустити складку шкіри.
6. Якщо виступить кров, акуратно витерти її ватним тампоном. Не терти місце ін'єкції. При необхідності, можна заклеїти його пластиром.
Пацієнта слід попередити про те, що при виникненні проблем при введенні препарату слід звернутися до лікаря або медичної сестри.
Знищення використаних шприців
Не надягати назад ковпачок на голку використаного шприца.
Утилізувати використаний шприц слід відповідно до загальноприйнятих правил.
Для дітей:
Діти з хронічною нирковою недостатністю
Фаза корекції
Для дітей у віці 11 років і старше початкова доза при п/к або в/в введенні препарату становить 0.45 мкг/кг маси тіла у вигляді одноразової ін'єкції 1 раз на тиждень. У пацієнтів, які не отримують діаліз, можна застосовувати початкову дозу 0.75 мкг/кг п/к 1 раз в 2 тижні. Якщо збільшення рівня гемоглобіну недостатньо (менше 10 г/л за 4-тижневий період), необхідно збільшити дозу препарату приблизно на 25%. Збільшення дози слід проводити не частіше 1 разу в 4 тижні.
Якщо збільшення вмісту гемоглобіну перевищує 20 г/л за 4 тижні, дозу препарату слід зменшити приблизно на 25% в залежності від ступеня збільшення рівня гемоглобіну. У разі, коли рівень гемоглобіну перевищує 120 г/л, слід розглянути можливість зменшення дози препарату. Якщо вміст гемоглобіну продовжує збільшуватися, дозу слід знизити приблизно на 25%. Якщо після зниження дози, гемоглобін продовжує підвищуватися, необхідно тимчасово припинити застосування препарату до початку зниження рівня гемоглобіну, після чого можна відновити терапію, причому дозу препарату слід зменшити приблизно на 25% від попередньої дози.
Гемоглобін слід вимірювати щотижня або 1 раз в 2 тижні до його стабілізації.
В подальшому проміжки між вимірюваннями гемоглобіну можна збільшити.
Рекомендацій по корекції вмісту гемоглобіну у дітей у віці від 1 року до 10 років немає.
Підтримуюча фаза
У дітей у віці 11 років і старше в підтримуючу фазу терапії введення Аранеспа можна продовжувати в режимі 1 раз на тиждень або 1 раз в 2 тижні. Пацієнти, які перебувають на діалізі, при переведенні їх з режиму дозування Аранеспа один раз на тиждень в режим один раз в два тижні спочатку повинні отримувати дозу, еквівалентну подвоєній при одноразовому в тиждень режимі введення. Якщо пацієнт не перебуває на діалізі, після того, як досягнуто цільовий рівень гемоглобіну в режимі дозування препарату 1 раз в два тижні, Аранесп можна призначати п/к 1 раз на місяць, при цьому початкова доза повинна становити подвоєну дозу від тієї, яка застосовувалася 1 раз в 2 тижні.
Для дітей у віці від 1 року до 18 років клінічні дані показали, що пацієнти, які отримують рчЕпо 2 або 3 рази на тиждень, можуть бути переведені на Аранесп, що вводиться 1 раз на тиждень, і пацієнти, які отримують рчЕпо 1 раз на тиждень, можуть бути переведені на режим введення 1 раз в 2 тижні. Початкова доза Аранеспа при введенні кожні 2 тижні (мкг/кожні 2 тижні) може бути визначена шляхом ділення сумарної дози рчЕпо за двотижневий період на 240. Через індивідуальні відмінності для окремих пацієнтів потрібно підбір оптимальної терапевтичної дози. При заміні рчЕпо на Аранесп, рівень гемоглобіну повинен контролюватися кожні 1-2 тижні, і при цьому повинен використовуватися один і той же спосіб введення препарату.
Титрування дози з метою підтримання необхідної концентрації гемоглобіну слід проводити так часто, як це потрібно.
Якщо для підтримання необхідного гемоглобіну потрібна оптимізація дози Аранеспа, її рекомендується збільшувати приблизно на 25%.
Якщо збільшення вмісту гемоглобіну перевищує 20 г/л за 4 тижні, дозу препарату слід зменшити приблизно на 25% в залежності від ступеня збільшення рівня гемоглобіну. У разі, коли рівень гемоглобіну перевищує 120 г/л, слід розглянути можливість зменшення дози препарату. Якщо вміст гемоглобіну продовжує збільшуватися, дозу слід знизити приблизно на 25%. Якщо після зниження дози, гемоглобін продовжує підвищуватися, необхідно тимчасово припинити застосування препарату до початку зниження рівня гемоглобіну, після чого можна відновити терапію, причому дозу препарату слід зменшити приблизно на 25% від попередньої дози.
Стан пацієнтів слід ретельно контролювати, для впевненості, що застосовуються мінімальні рекомендовані дози Аранеспа забезпечують адекватний контроль симптомів анемії.
Після будь-якої зміни дози або режиму введення, вміст гемоглобіну слід контролювати кожну 1 або 2 тижні. Зміна дози під час підтримуючої фази повинна виконуватися не частіше 1 разу в 2 тижні.
При зміні шляху введення препарату слід використовувати ті ж дози препарату і здійснювати моніторинг концентрації гемоглобіну раз в 1-2 тижні з метою підтримання необхідного рівня гемоглобіну.
Фаза корекції
Для дітей у віці 11 років і старше початкова доза при п/к або в/в введенні препарату становить 0.45 мкг/кг маси тіла у вигляді одноразової ін'єкції 1 раз на тиждень. У пацієнтів, які не отримують діаліз, можна застосовувати початкову дозу 0.75 мкг/кг п/к 1 раз в 2 тижні. Якщо збільшення рівня гемоглобіну недостатньо (менше 10 г/л за 4-тижневий період), необхідно збільшити дозу препарату приблизно на 25%. Збільшення дози слід проводити не частіше 1 разу в 4 тижні.
Якщо збільшення вмісту гемоглобіну перевищує 20 г/л за 4 тижні, дозу препарату слід зменшити приблизно на 25% в залежності від ступеня збільшення рівня гемоглобіну. У разі, коли рівень гемоглобіну перевищує 120 г/л, слід розглянути можливість зменшення дози препарату. Якщо вміст гемоглобіну продовжує збільшуватися, дозу слід знизити приблизно на 25%. Якщо після зниження дози, гемоглобін продовжує підвищуватися, необхідно тимчасово припинити застосування препарату до початку зниження рівня гемоглобіну, після чого можна відновити терапію, причому дозу препарату слід зменшити приблизно на 25% від попередньої дози.
Гемоглобін слід вимірювати щотижня або 1 раз в 2 тижні до його стабілізації.
В подальшому проміжки між вимірюваннями гемоглобіну можна збільшити.
Рекомендацій по корекції вмісту гемоглобіну у дітей у віці від 1 року до 10 років немає.
Підтримуюча фаза
У дітей у віці 11 років і старше в підтримуючу фазу терапії введення Аранеспа можна продовжувати в режимі 1 раз на тиждень або 1 раз в 2 тижні. Пацієнти, які перебувають на діалізі, при переведенні їх з режиму дозування Аранеспа один раз на тиждень в режим один раз в два тижні спочатку повинні отримувати дозу, еквівалентну подвоєній при одноразовому в тиждень режимі введення. Якщо пацієнт не перебуває на діалізі, після того, як досягнуто цільовий рівень гемоглобіну в режимі дозування препарату 1 раз в два тижні, Аранесп можна призначати п/к 1 раз на місяць, при цьому початкова доза повинна становити подвоєну дозу від тієї, яка застосовувалася 1 раз в 2 тижні.
Для дітей у віці від 1 року до 18 років клінічні дані показали, що пацієнти, які отримують рчЕпо 2 або 3 рази на тиждень, можуть бути переведені на Аранесп, що вводиться 1 раз на тиждень, і пацієнти, які отримують рчЕпо 1 раз на тиждень, можуть бути переведені на режим введення 1 раз в 2 тижні. Початкова доза Аранеспа при введенні кожні 2 тижні (мкг/кожні 2 тижні) може бути визначена шляхом ділення сумарної дози рчЕпо за двотижневий період на 240. Через індивідуальні відмінності для окремих пацієнтів потрібно підбір оптимальної терапевтичної дози. При заміні рчЕпо на Аранесп, рівень гемоглобіну повинен контролюватися кожні 1-2 тижні, і при цьому повинен використовуватися один і той же спосіб введення препарату.
Титрування дози з метою підтримання необхідної концентрації гемоглобіну слід проводити так часто, як це потрібно.
Якщо для підтримання необхідного гемоглобіну потрібна оптимізація дози Аранеспа, її рекомендується збільшувати приблизно на 25%.
Якщо збільшення вмісту гемоглобіну перевищує 20 г/л за 4 тижні, дозу препарату слід зменшити приблизно на 25% в залежності від ступеня збільшення рівня гемоглобіну. У разі, коли рівень гемоглобіну перевищує 120 г/л, слід розглянути можливість зменшення дози препарату. Якщо вміст гемоглобіну продовжує збільшуватися, дозу слід знизити приблизно на 25%. Якщо після зниження дози, гемоглобін продовжує підвищуватися, необхідно тимчасово припинити застосування препарату до початку зниження рівня гемоглобіну, після чого можна відновити терапію, причому дозу препарату слід зменшити приблизно на 25% від попередньої дози.
Стан пацієнтів слід ретельно контролювати, для впевненості, що застосовуються мінімальні рекомендовані дози Аранеспа забезпечують адекватний контроль симптомів анемії.
Після будь-якої зміни дози або режиму введення, вміст гемоглобіну слід контролювати кожну 1 або 2 тижні. Зміна дози під час підтримуючої фази повинна виконуватися не частіше 1 разу в 2 тижні.
При зміні шляху введення препарату слід використовувати ті ж дози препарату і здійснювати моніторинг концентрації гемоглобіну раз в 1-2 тижні з метою підтримання необхідного рівня гемоглобіну.
Показання
Лікування симптоматичної анемії у дорослих і дітей з хронічною нирковою недостатністю.
Лікування симптоматичної анемії у дорослих пацієнтів з немієлоїдними злоякісними новоутвореннями, які отримують хіміотерапію.
Лікування симптоматичної анемії у дорослих пацієнтів з немієлоїдними злоякісними новоутвореннями, які отримують хіміотерапію.
Протипоказання
- підвищена чутливість до дарбепоетину альфа, рчЕПО або до будь-якого компонента препарату;
- неконтрольована артеріальна гіпертензія.
З обережністю: захворювання печінки; серповидно-клітинна анемія.
- неконтрольована артеріальна гіпертензія.
З обережністю: захворювання печінки; серповидно-клітинна анемія.
Особливі вказівки
З обережністю слід застосовувати у пацієнтів із захворюваннями печінки, серповидно-клітинною анемією.
Необхідний моніторинг АТ у всіх пацієнтів, особливо на початку терапії дарбепоетином альфа.
З метою підтвердження ефективності еритропоезу всім хворим слід визначати вміст заліза до і під час лікування з метою призначення, у разі необхідності, додаткової терапії препаратами заліза.
При відсутності відповіді на застосування дарбепоетину альфа слід виявити причину. Ефективність стимулюючих еритропоез речовин знижується при нестачі в організмі заліза, фолієвої кислоти або вітаміну В12, внаслідок цього рівень їх вмісту необхідно коригувати. Еритропоетичний відповідь також може бути ослаблений при наявності супутніх інфекційних захворювань, симптомів запалення або випадків травми, прихованої крововтрати, гемолізу, важкої алюмінієвої інтоксикації, супутніх гематологічних захворювань або фіброзу кісткового мозку. Чисельність ретикулоцитів слід розглядати як один з параметрів оцінки. Якщо типові причини відсутності відповіді виключені, а у хворого виявляється ретикулоцитопенія, слід провести дослідження кісткового мозку. Якщо картина кісткового мозку відповідає картині парціальної червоноклітинної аплазії (ПЧКА), рекомендується виконати дослідження на присутність антитіл до еритропоетину.
ПЧКА, викликана нейтралізуючою дією антиеритропоетинових антитіл, була описана у зв'язку із застосуванням рекомбінантних еритропоетинів, включаючи і дарбепоетин альфа. Найчастіше такі повідомлення стосувалися пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, які отримували препарат п/к. Було показано, що ці антитіла перехресно реагують з усіма еритропоетинами. У разі постановки діагнозу ПЧКА, лікування дарбепоетином необхідно припинити без подальшого переведення пацієнта на терапевтичний режим, що включає інший рекомбінантний еритропоетин.
Дані про застосування у пацієнтів з порушенням функції печінки відсутні. Оскільки печінка вважається основним шляхом виведення дарбепоетину альфа і рчЕпо, застосування у пацієнтів з патологією печінки слід проводити з обережністю.
При підтримці рівня гемоглобіну у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, його концентрація не повинна перевищувати зазначеної верхньої межі. В ході клінічних досліджень, при досягненні цільового рівня гемоглобіну більше 120 г/л на тлі застосування еритропоез стимулюючих препаратів, у пацієнтів відзначався підвищений ризик смертності і розвитку серйозних ускладнень з боку серцево-судинної системи. В ході контрольованих клінічних досліджень не вдалося виявити значних переваг від застосування епоетинів, якщо концентрація гемоглобіну, перевищує рівень, необхідний для контролю симптомів анемії і усунення потреби в гемотрансфузіях.
Обережність необхідна при застосуванні дарбепоетину альфа у пацієнтів з епілепсією. Є повідомлення про виникнення судом на тлі терапії дарбепоетином альфа.
Застосування додаткової терапії препаратами заліза рекомендується всім пацієнтам, у яких концентрація феритину в сироватці не перевищує 100 мкг/л або рівень насичення трансферину нижче 20%.
У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю і клінічними симптомами ІХС або застійної серцевої недостатності, цільові рівні гемоглобіну слід визначати індивідуально. У таких хворих максимальний вміст гемоглобіну не повинен перевищувати 120 г/л, за винятком випадків, коли тяжкість симптомів (наприклад, стенокардія) вимагає іншого рішення.
Під час застосування дарбепоетину альфа слід регулярно контролювати сироватковий вміст калію. При виявленні підвищеної або підвищується концентрації калію, введення дарбепоетину альфа слід припинити до її нормалізації.
Вплив на ріст пухлини
Еритропоетини являють собою фактори росту, які, головним чином, стимулюють вироблення еритроцитів. Рецептори до еритропоетину можуть експресуватися на поверхні різних пухлинних клітин. Як і у випадку будь-яких факторів росту, існує припущення про те, що еритропоетини здатні стимулювати ріст пухлин.
У ряді контрольованих клінічних досліджень у онкологічних хворих, які отримують хіміотерапію, застосування епоетинів не збільшувало загальну тривалість життя або не знижувало ризик прогресії пухлини у пацієнтів з анемією, асоційованою з онкологічним захворюванням.
У контрольованих клінічних дослідженнях дарбепоетину альфа та інших еритропоез-стимулюючих препаратів було показано:
- зменшення часу до прогресування у пацієнтів з запущеним раком голови і шиї, які отримують променеву терапію, при коригуючому призначенні епоетину до досягнення цільового рівня гемоглобіну більше ніж 140 г/л. Застосування еритропоез-стимулюючих препаратів у таких пацієнтів не показано;
- зменшення загальної тривалості життя і підвищення смертності, пов'язане з прогресією захворювання за 4 місяці у пацієнтів з метастазуючим раком молочної залози, які отримували хіміотерапію, при коригуючому призначенні епоетину до досягнення цільового значення гемоглобіну 120 -140 г/л;
- підвищення ризику смерті при коригуючому призначенні епоетину до досягнення цільового значення гемоглобіну 120 г/л у пацієнтів з активною злоякісною пухлиною, які не отримували ні хіміотерапії, ні променевої терапії. Застосування еритропоез-стимулюючих препаратів у таких хворих не показано.
Відповідно до вищевикладеного, в деяких клінічних ситуаціях для лікування анемії у пацієнтів з онкологічними захворюваннями слід застосовувати переливання крові. Рішення про призначення рекомбінантних еритропоетинів слід приймати на підставі оцінки співвідношення користь/ризик для кожного індивідуального пацієнта, беручи до уваги особливості клінічної ситуації. Необхідно враховувати такі фактори: вид і стадія пухлинного процесу; ступінь анемії; очікувана тривалість життя; обстановка, в якій пацієнт буде проходити лікування; і побажання самого пацієнта.
У пацієнтів з солідними пухлинами або з лімфопроліферативними злоякісними захворюваннями при зростанні рівня вмісту гемоглобіну вище 120 г/л слід строго дотримуватися рекомендованої схеми корекції дози з метою мінімізації потенційного ризику розвитку тромбоемболічних явищ. Також необхідно регулярно контролювати чисельність тромбоцитів і концентрацію гемоглобіну в крові.
Необхідний моніторинг АТ у всіх пацієнтів, особливо на початку терапії дарбепоетином альфа.
З метою підтвердження ефективності еритропоезу всім хворим слід визначати вміст заліза до і під час лікування з метою призначення, у разі необхідності, додаткової терапії препаратами заліза.
При відсутності відповіді на застосування дарбепоетину альфа слід виявити причину. Ефективність стимулюючих еритропоез речовин знижується при нестачі в організмі заліза, фолієвої кислоти або вітаміну В12, внаслідок цього рівень їх вмісту необхідно коригувати. Еритропоетичний відповідь також може бути ослаблений при наявності супутніх інфекційних захворювань, симптомів запалення або випадків травми, прихованої крововтрати, гемолізу, важкої алюмінієвої інтоксикації, супутніх гематологічних захворювань або фіброзу кісткового мозку. Чисельність ретикулоцитів слід розглядати як один з параметрів оцінки. Якщо типові причини відсутності відповіді виключені, а у хворого виявляється ретикулоцитопенія, слід провести дослідження кісткового мозку. Якщо картина кісткового мозку відповідає картині парціальної червоноклітинної аплазії (ПЧКА), рекомендується виконати дослідження на присутність антитіл до еритропоетину.
ПЧКА, викликана нейтралізуючою дією антиеритропоетинових антитіл, була описана у зв'язку із застосуванням рекомбінантних еритропоетинів, включаючи і дарбепоетин альфа. Найчастіше такі повідомлення стосувалися пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, які отримували препарат п/к. Було показано, що ці антитіла перехресно реагують з усіма еритропоетинами. У разі постановки діагнозу ПЧКА, лікування дарбепоетином необхідно припинити без подальшого переведення пацієнта на терапевтичний режим, що включає інший рекомбінантний еритропоетин.
Дані про застосування у пацієнтів з порушенням функції печінки відсутні. Оскільки печінка вважається основним шляхом виведення дарбепоетину альфа і рчЕпо, застосування у пацієнтів з патологією печінки слід проводити з обережністю.
При підтримці рівня гемоглобіну у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, його концентрація не повинна перевищувати зазначеної верхньої межі. В ході клінічних досліджень, при досягненні цільового рівня гемоглобіну більше 120 г/л на тлі застосування еритропоез стимулюючих препаратів, у пацієнтів відзначався підвищений ризик смертності і розвитку серйозних ускладнень з боку серцево-судинної системи. В ході контрольованих клінічних досліджень не вдалося виявити значних переваг від застосування епоетинів, якщо концентрація гемоглобіну, перевищує рівень, необхідний для контролю симптомів анемії і усунення потреби в гемотрансфузіях.
Обережність необхідна при застосуванні дарбепоетину альфа у пацієнтів з епілепсією. Є повідомлення про виникнення судом на тлі терапії дарбепоетином альфа.
Застосування додаткової терапії препаратами заліза рекомендується всім пацієнтам, у яких концентрація феритину в сироватці не перевищує 100 мкг/л або рівень насичення трансферину нижче 20%.
У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю і клінічними симптомами ІХС або застійної серцевої недостатності, цільові рівні гемоглобіну слід визначати індивідуально. У таких хворих максимальний вміст гемоглобіну не повинен перевищувати 120 г/л, за винятком випадків, коли тяжкість симптомів (наприклад, стенокардія) вимагає іншого рішення.
Під час застосування дарбепоетину альфа слід регулярно контролювати сироватковий вміст калію. При виявленні підвищеної або підвищується концентрації калію, введення дарбепоетину альфа слід припинити до її нормалізації.
Вплив на ріст пухлини
Еритропоетини являють собою фактори росту, які, головним чином, стимулюють вироблення еритроцитів. Рецептори до еритропоетину можуть експресуватися на поверхні різних пухлинних клітин. Як і у випадку будь-яких факторів росту, існує припущення про те, що еритропоетини здатні стимулювати ріст пухлин.
У ряді контрольованих клінічних досліджень у онкологічних хворих, які отримують хіміотерапію, застосування епоетинів не збільшувало загальну тривалість життя або не знижувало ризик прогресії пухлини у пацієнтів з анемією, асоційованою з онкологічним захворюванням.
У контрольованих клінічних дослідженнях дарбепоетину альфа та інших еритропоез-стимулюючих препаратів було показано:
- зменшення часу до прогресування у пацієнтів з запущеним раком голови і шиї, які отримують променеву терапію, при коригуючому призначенні епоетину до досягнення цільового рівня гемоглобіну більше ніж 140 г/л. Застосування еритропоез-стимулюючих препаратів у таких пацієнтів не показано;
- зменшення загальної тривалості життя і підвищення смертності, пов'язане з прогресією захворювання за 4 місяці у пацієнтів з метастазуючим раком молочної залози, які отримували хіміотерапію, при коригуючому призначенні епоетину до досягнення цільового значення гемоглобіну 120 -140 г/л;
- підвищення ризику смерті при коригуючому призначенні епоетину до досягнення цільового значення гемоглобіну 120 г/л у пацієнтів з активною злоякісною пухлиною, які не отримували ні хіміотерапії, ні променевої терапії. Застосування еритропоез-стимулюючих препаратів у таких хворих не показано.
Відповідно до вищевикладеного, в деяких клінічних ситуаціях для лікування анемії у пацієнтів з онкологічними захворюваннями слід застосовувати переливання крові. Рішення про призначення рекомбінантних еритропоетинів слід приймати на підставі оцінки співвідношення користь/ризик для кожного індивідуального пацієнта, беручи до уваги особливості клінічної ситуації. Необхідно враховувати такі фактори: вид і стадія пухлинного процесу; ступінь анемії; очікувана тривалість життя; обстановка, в якій пацієнт буде проходити лікування; і побажання самого пацієнта.
У пацієнтів з солідними пухлинами або з лімфопроліферативними злоякісними захворюваннями при зростанні рівня вмісту гемоглобіну вище 120 г/л слід строго дотримуватися рекомендованої схеми корекції дози з метою мінімізації потенційного ризику розвитку тромбоемболічних явищ. Також необхідно регулярно контролювати чисельність тромбоцитів і концентрацію гемоглобіну в крові.
Побічні ефекти
Алергічні реакції: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, алергічний бронхоспазм, висип і кропив'янка.
З боку серцево-судинної системи: дуже часто - підвищення АТ.
Дерматологічні реакції: часто - висип, еритема.
З боку системи кровотворення: тромбоемболія.
Місцеві реакції: біль у місці ін'єкції.
Інші: парціальна червоноклітинна аплазія (головним чином у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, які отримували препарат п/к).
З боку серцево-судинної системи: дуже часто - підвищення АТ.
Дерматологічні реакції: часто - висип, еритема.
З боку системи кровотворення: тромбоемболія.
Місцеві реакції: біль у місці ін'єкції.
Інші: парціальна червоноклітинна аплазія (головним чином у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, які отримували препарат п/к).
Передозування
Дарбепоетин альфа є препаратом з широким терапевтичним діапазоном. Навіть при дуже високій концентрації препарату в сироватці крові, не спостерігалося симптомів передозування.
У разі виявлення поліцитемії, введення Аранеспа слід тимчасово припинити.
При наявності клінічних показань може бути виконана флеботомія.
У разі виявлення поліцитемії, введення Аранеспа слід тимчасово припинити.
При наявності клінічних показань може бути виконана флеботомія.
Лікарняна взаємодія
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії. Клінічні дані, отримані до теперішнього часу, не містять вказівок на взаємодію дарбепоетину альфа з іншими речовинами. Однак відомо, що потенційно можлива його взаємодія з препаратами, що характеризуються високим ступенем спорідненості до еритроцитів, такими як циклоспорин, такролімус. При одночасному призначенні Аранеспа з будь-якими подібними лікарськими засобами, слід контролювати рівень їх вмісту в сироватці крові з модифікацією дози в разі підвищення концентрації гемоглобіну.
З огляду на те, що дослідження по сумісності не проводилися, препарат Аранесп не слід змішувати або вводити у вигляді інфузії разом з іншими медичними препаратами.
З огляду на те, що дослідження по сумісності не проводилися, препарат Аранесп не слід змішувати або вводити у вигляді інфузії разом з іншими медичними препаратами.
Лікарська форма
Розчин для ін'єкцій прозорий, безбарвний.
1 мл - шприци скляні з голками (1) - пачки картонні.
1 мл - шприци скляні з голками (1) - упаковки чарункові контурні (1) - пачки картонні.
1 мл - шприци скляні з голками (1) - пачки картонні.
1 мл - шприци скляні з голками (1) - упаковки чарункові контурні (1) - пачки картонні.
