Азомекс

Амлодипін — рацемічна суміш S(–)- та R(+)-ізомерів. S-амлодипін — активна хіральна форма амлодипіну — блокатор повільних кальцієвих каналів; блокує надходження іонів кальцію через мембрани в клітини гладких м'язів міокарда та судин. Механізм антигіпертензивної дії препарату Азомекс обумовлений безпосереднім впливом на гладкі м'язи судин.
Антиангінальний ефект амлодипіну реалізується двома способами.

1. Амлодипін розширює периферичні артеріоли і таким чином знижує ОПСС і постнавантаження. Оскільки ЧСС при цьому практично не змінюється, то зменшується навантаження на серце, споживання енергії та потреба міокарда в кисні.
2. Розширення головних коронарних артерій і коронарних артеріол (нормальних і ішемізованих), можливо, також грає роль в механізмі дії амлодипіну. Таке розширення підвищує насиченість міокарда киснем у пацієнтів зі спазмом коронарної артерії (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія).

У хворих з АГ разова доза амлодипіну забезпечує клінічно значуще зниження АТ протягом 24 год, що дозволяє застосовувати його 1 раз на добу. Завдяки повільному початку дії амлодипін не викликає гострої артеріальної гіпотензії.
У пацієнтів зі стенокардією при застосуванні 1 добової дози збільшується загальний час фізичного навантаження, час до початку стенокардії і час до розвитку 1 мм депресії сегмента ST. Препарат знижує частоту нападів стенокардії та потребу в застосуванні нітрогліцерину. Амлодипін не чинить несприятливого впливу на обмін речовин і рівень ліпідів у плазмі крові, тому він придатний для лікування хворих БА, цукровим діабетом, подагрою.

Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.

Всмоктування/розподіл.
Після прийому всередину в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується, досягаючи Cmax в крові через 6–12 год. Абсолютна біодоступність за розрахунками становить 64–80%. Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Прийом їжі не впливає на всмоктування амлодипіну.
Метаболізм/виведення. T½ з плазми крові становить близько 35–50 год, що забезпечує можливість призначення препарату 1 раз на добу. Стійка рівноважна концентрація в плазмі досягається через 7–8 днів регулярного застосування препарату. Амлодипін трансформується в печінці з утворенням неактивних метаболітів; 10% незміненого препарату і 60% метаболітів виводяться з сечею.
Пацієнти похилого віку. Час досягнення рівноважної концентрації амлодипіну в плазмі крові подібний до того, що спостерігається у пацієнтів похилого віку і у дорослих пацієнтів. Кліренс амлодипіну зазвичай дещо знижений, що у пацієнтів похилого віку призводить до збільшення AUC і T½ препарату
Пацієнти з порушенням функції нирок. Амлодипін екстенсивно метаболізується до неактивних метаболітів. 10% амлодипіну виводиться в незміненому вигляді з сечею. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі крові не корелюють зі ступенем порушення функції нирок. Пацієнтам з порушенням функції нирок можна застосовувати амлодипін у звичайних дозах. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки. Інформація про застосування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки дуже обмежена. У пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижений, що призводить до збільшення тривалості T½ і збільшення AUC приблизно на 40–60%.

Для дорослих:

Для дітей:

• Артеріальна гіпертензія
• ІХС: стабільна стенокардія навантаження, вазоспастична стенокардія (в тому числі стенокардія Принцметала).

• відомо про підвищену чутливість до дигідропіридинів, амлодипіну або будь-якого іншого компонента препарату;
• артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня;
• шок (включаючи кардіогенний);
• обструкція виносного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти тяжкого ступеня);
• гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Безпека та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не оцінювалися.
Пацієнти з серцевою недостатністю. У даної категорії пацієнтів амлодипін слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів з серцевою недостатністю тяжкого ступеня (клас III і IV за класифікацією NYHA) при застосуванні амлодипіну частота випадків розвитку набряку легень була вищою порівняно з застосуванням плацебо. У пацієнтів з застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик серцево-судинних подій і летальних випадків у майбутньому.
Пацієнти з порушенням функції печінки. T½ амлодипіну і параметри AUC вищі у пацієнтів з порушенням функції печінки; рекомендацій щодо дози препарату немає. Тому у даної категорії пацієнтів застосування препарату слід починати з найнижчої дози. Слід дотримуватися обережності як на початку застосування препарату, так і при підвищенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю може знадобитися повільний підбір дози і ретельне спостереження за їх станом.
Пацієнти похилого віку. Підвищувати дозу препарату у даної категорії пацієнтів необхідно з обережністю.
Пацієнти з нирковою недостатністю. У даної категорії пацієнтів слід застосовувати звичайні дози препарату. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі крові не корелюють зі ступенем порушень функцій нирок. Амлодипін не виводиться шляхом діалізу.
Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.
Не рекомендується застосовувати амлодипін разом з грейпфрутом або з грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути підвищена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату.
Застосування в період вагітності та годування груддю. Безпека застосування амлодипіну в період вагітності не встановлена. Застосовувати амлодипін в період вагітності рекомендується лише в тих випадках, коли відсутня більш безпечна альтернатива, а ризик, пов'язаний з самим захворюванням, перевищує можливу шкоду від лікування для матері і плода.
У ході досліджень на тваринах при застосуванні високих доз спостерігалася репродуктивна токсичність.
Період годування груддю. Невідомо, чи проникає амлодипін у грудне молоко. При прийнятті рішення про продовження годування груддю або застосування амлодипіну необхідно оцінювати користь грудного вигодовування для дитини і користь від застосування препарату для матері.
Фертильність. Повідомлялося про оборотні біохімічні зміни головки сперматозоїда у деяких пацієнтів при використанні блокаторів кальцієвих каналів. Клінічної інформації про потенційний вплив амлодипіну на фертильність недостатньо.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Амлодипін може чинити незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. Швидкість реакції може бути знижена при наявності таких симптомів, як запаморочення, головний біль, підвищена втомлюваність або нудота. Слід бути обережними, особливо на початку терапії.

• З боку серцево-судинної системи. Як і при застосуванні інших дигідропіридинів можливе виникнення набряків гомілок, які при застосуванні S-амлодипіну розвиваються значно менше порівняно з звичайним амлодипіном (не пов'язані з затримкою в організмі рідини, мають доброякісний характер і, як правило, зменшуються/зникають після корекції дози амлодипіну), тахікардія, гіперемія обличчя та інших частин тіла, головний біль, запаморочення, гіпотензія. Рідко реєструвалися аритмії (синусова тахікардія, брадикардія, шлуночкові порушення ритму, фібриляція передсердь), напади стенокардії, гіпотензія, колапс, задишка. Як і при застосуванні інших антагоністів кальцію, є повідомлення про поодинокі побічні явища, які неможливо диференціювати з наслідками і перебігом основного захворювання: інфаркт міокарда.
• З боку органів ШКТ і печінки: нудота, біль у животі; нечасто — диспепсія, дискомфорт в епігастральній області, втрата апетиту, діарея, метеоризм, блювання, сухість у роті, гіперплазія ясен. Дуже рідко — підвищення рівнів печінкових трансаміназ, холестаз, порушення функції печінки.
• З боку ЦНС, органів чуття: головний біль, порушення сну (сонливість). Рідко — парестезії, безсоння, депресія; порушення зору (включаючи диплопію), кон'юнктивіт, дзвін у вухах. Дуже рідко — тремор.
• З боку системи кровотворення: в поодиноких випадках — анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, дуже рідко — агранулоцитоз.
• З боку сечовидільної системи: незначне збільшення добового діурезу і частоти сечовипускання.
• Алергічні реакції: екзантема, висип, свербіж, еритема, рідко — системні реакції, дерматит, алопеція.
• З боку кістково-м'язової системи: астенія, судоми, міалгії, артралгії.
• Інші реакції: підвищене потовиділення, гінекомастія, сексуальна дисфункція, болі різної локалізації.

Після відміни препарату побічні реакції в більшості випадків повністю минають.

Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.

Вплив інших лікарських засобів на амлодипін
Інгібітори CYP 3A4. Одночасне застосування амлодипіну та інгібіторів CYP 3A4 потужної або помірної дії (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значного підвищення експозиції амлодипіну, що також може призвести до підвищеного ризику виникнення гіпотензії. Клінічне значення таких змін може бути більш вираженим у пацієнтів похилого віку. Може знадобитися клінічне спостереження за станом пацієнта і підбір дози.
Не рекомендується одночасне застосування амлодипіну та вживання грейпфрута або грейпфрутового соку, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність амлодипіну може підвищуватися, що, в свою чергу, призведе до посилення гіпотензивного ефекту.
Кларитроміцин. Кларитроміцин є інгібітором CYP 3A4. Існує підвищений ризик виникнення гіпотензії у пацієнтів, які приймають кларитроміцин з амлодипіном. При одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином рекомендується проводити ретельний контроль за станом пацієнтів.
Індуктори CYP 3A4. Інформації щодо впливу індукторів CYP 3A4 на амлодипін немає. Одночасне застосування амлодипіну та речовин, які є індукторами CYP 3A4 (наприклад рифампіцин, екстракт звіробою), може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові, тому застосовувати такі комбінації слід з обережністю.
Дантролен (інфузії). У тварин розвивалася шлуночкова фібриляція з летальним наслідком і серцево-судинний колапс, асоційований з гіперкаліємією після застосування верапамілу та дантролену в/в. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендується уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, у схильних до злоякісної гіпертермії пацієнтів і при лікуванні злоякісної гіпертермії.
Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби. Гіпотензивний ефект амлодипіну потенціює гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних лікарських засобів.
Такролімус. Існує ризик підвищення рівнів такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, однак фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не встановлений. Щоб уникнути токсичності такролімусу при одночасному застосуванні амлодипіну, необхідний регулярний моніторинг рівня такролімусу в крові і, при необхідності, корекція дози.
Циклоспорин. Досліджень взаємодії циклоспорину та амлодипіну не проводили у здорових добровольців або інших груп населення, за винятком хворих з трансплантованою ниркою, у яких відзначали підвищення залишкової концентрації циклоспорину (в середньому 0–40%). Тому у пацієнтів після трансплантації нирок, які застосовують Азомекс, необхідно проводити моніторинг рівня циклоспорину і в разі необхідності доза останнього повинна бути знижена.
Симвастатин. Одночасне багаторазове застосування 10 мг амлодипіну з 80 мг симвастатину призвело до 77% підвищення експозиції симвастатину порівняно з монотерапією симвастатином. Тому доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг/добу для пацієнтів, які приймають цей препарат у поєднанні з амлодипіном.

Таблетки 2,5 мг блістер, № 30
S-амлодипіну бесилат 2,5 мг

Таблетки 5 мг блістер, № 30
S-амлодипіну бесилат 5 мг