Белсомра

Снодійне.

Механізм дії
Суворексант - це високоселективний зворотний високо афінний антагоніст орексинових рецепторів ОX1R (Ki 0,55 нмоль/л) і OX2R (Кi 0,35 нмоль/л).
Орексинова нейропептидна сигнальна система є основним механізмом, що забезпечує стан бадьорості. Нервові клітини, що продукують орексин, розташовані в гіпоталамусі і впливають на нейрони мозку, відповідальні за процес бадьорості. Суворексант запускає фізіологічний процес переходу мозку від стану бадьорості до сну шляхом зворотного блокування зв'язування нейропептидів бадьорості (орексинів А і Б) з рецепторами ОХ1R і OX2R, тим самим пригнічуючи підтримання бадьорості.
Суворексант не має прямої фармакологічної активності або здатності зв'язуватися (Ki >10 мкмоль/л) з рецепторами гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), серотоніну, дофаміну, норадреналіну, мелатоніну, гістаміну, ацетилхоліну або опіоїдними рецепторами.

Вплив препарату Белсомра на QTc інтервал
Вплив суворексанта на QTc інтервал оцінювався в рандомізованому плацебо- та активно-контрольованому (з моксифлоксацином 400 мг) перехресному дослідженні за участю здорових добровольців (n = 53). Аналіз дослідження прийому суворексанта в дозах до 240 мг показав, що верхня межа одностороннього 95% довірчого інтервалу для найбільшого скоригованого за плацебо і початковим значенням інтервалу QTc була нижче 10 мс. Таким чином, суворексант не подовжує інтервал QТс у яких-небудь значущих величинах.

В діапазоні доз від 10 мг до 80 мг експозиція суворексанта підвищується не строго дозопропорційно внаслідок зниження абсорбції. Фармакокінетичні параметри суворексанта у здорових добровольців і пацієнтів з безсонням однакові.

Всмоктування
Максимальна концентрація суворексанта досягається в середньому через 2 год (в діапазоні від 30 хв до 6 год) при застосуванні препарату натщесерце. Середня абсолютна біодоступність суворексанта в дозі 20 мг становить 62% (5-95 процентиль: від 55% до 69%).
Прийом суворексанта одночасно з жирною їжею призводив до незначної зміни площі під кривою "концентрація-час" (AUC) або максимальної концентрації (Сmах) і збільшення значення tmax приблизно на 1,5 год. Суворексант можна приймати незалежно від прийому їжі. Однак для досягнення більш швидкого ефекту настання сну суворексант не слід приймати під час або відразу після прийому їжі.

Розподіл
Середній об'єм розподілу суворексанта становить приблизно 49 л. Суворексант активно зв'язується (>99%) з білками плазми крові людини і практично не проникає в еритроцити. Суворексант зв'язується з людським сироватковим альбуміном і α1-кислотним глікопротеїном.

Метаболізм
Суворексант виводиться з організму в основному шляхом метаболізму, перш за все за допомогою ізоферменту CYP3A з незначною участю ізоферменту CYP2C19. Основними циркулюючими речовинами є суворексант і метаболіт гідрокси-суворексант. Не передбачається, що метаболіт є фармакологічно активною речовиною.

Виведення
Основний шлях виведення суворексанта через кишечник: близько 66% радіоактивноміченої дози виводилося кишечником і 23% виводилося нирками. Суворексант виводиться з організму переважно у формі метаболітів, при цьому у вигляді незміненого суворексанта в калі і сечі виявлялося менше 1% від введеної дози.
При режимі дозування 1 раз на добу системна фармакокінетика суворексанта лінійна з кумуляцією дози, що не перевищує дворазову.
Рівноважний стан після прийому суворексанта один раз на добу досягається через 3 дні і відповідає середньому значенню t1/2 близько 12 год (95% ДІ: від 12 до 13).

Особливі групи пацієнтів
Вплив порушення функції нирок і печінки на фармакокінетичні параметри суворексанта було вивчено в спеціальних дослідженнях фармакокінетики.

Пацієнти з порушенням функції нирок
Експозиція суворексанта (виражена в концентраціях загального і незв'язаного суворексанта) була однаковою у пацієнтів з порушенням функції нирок важкого ступеня (нирковий кліренс креатиніну ≤30 мл/хв/1,73 м2) і у здорових добровольців. Корекція дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна.

Пацієнти з порушенням функції печінки
Експозиція суворексанта після прийому одноразової дози була однаковою у пацієнтів з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) і у здорових добровольців. Однак видимий кінцевий період напіввиведення суворексанта збільшився приблизно з 15 год (діапазон 10-22 год) у здорових добровольців до 19 год (діапазон 11-49 год) у пацієнтів з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості. Корекція дози у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого і середнього ступеня тяжкості не потрібна.
Фармакокінетичні параметри суворексанта не оцінювалися у добровольців з порушенням функції печінки важкого ступеня (10-15 балів за шкалою Чайлд-П'ю), тому застосування препарату не рекомендується у даної групи пацієнтів.

Вік, стать, індекс маси тіла (ІМТ) і раса
Вік, стать, ІМТ і раса були включені в популяційну фармакокінетичну модель як фактори, що дозволяють визначити фармакокінетичні параметри у здорових добровольців і передбачити експозицію в популяції пацієнтів. Вплив статі, ІМТ і раси не призвів до клінічно значущих змін фармакокінетичних параметрів суворексанта.
Аналіз фармакокінетичних параметрів у здорових добровольців і пацієнтів, як молодих (<65 років), так і літніх (≥65 років), показує, що експозиція суворексанта була співставною у літніх після прийому препарату в дозі 15 мг і у молодих після прийому препарату в дозі 20 мг

Після прийому препарату Белсомра в дозі 40 мг значення AUC і Сmах суворексанта у жінок вищі, ніж у чоловіків, на 17% і 9% відповідно. Середня концентрація суворексанта через 9 год після прийому дози на 5% вища у жінок в діапазоні досліджуваних доз (10-40 мг). Корекція дози препарату Белсомра залежно від статі не потрібна.

Видимий загальний кліренс суворексанта обернено пропорційний ІМТ. У пацієнтів з ожирінням значення AUC і Сmах вищі на 31% і 17% відповідно порівняно з такими у пацієнтів без ожиріння. Середня концентрація суворексанта приблизно через 9 год після прийому 20 мг на 15% вища у пацієнтів з ожирінням (ІМТ >30 кг/м2) по відношенню до такої у пацієнтів з нормальним ІМТ (ІМТ ≤25 кг/м2). Корекція дози препарату Белсомра залежно від ІМТ не потрібна.

Для дорослих:

Лікування безсоння, що характеризується труднощами при засинанні і/або підтриманні сну.

• Відома підвищена чутливість до суворексанта або будь-якого іншого компонента препарату (в т.ч. в анамнезі);
• порушення функції печінки важкого ступеня;
• нарколепсія і катаплексія;
• одночасне застосування препарату Белсомра з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A (такими як кетоконазол, ітраконазол, позаконазол, кларитроміцин, нефазодон, ритонавір, саквінавір, нелфінавір, індинавір, боцепревір, телапревір, телітроміцин і коніваптан);
• одночасне застосування препарату Белсомра з іншими лікарськими препаратами, що застосовуються для лікування безсоння;
• вагітність;
• період грудного вигодовування;
• дитячий вік до 18 років (ефективність і безпека не вивчені).

Препарат Белсомра містить лактозу, тому пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або порушеним всмоктуванням глюкозо-галактози не повинні приймати цей препарат.

З обережністю

• Схильність або зловживання лікарськими засобами (або наркотичними засобами) або алкоголем в анамнезі;
• порушення функції дихання, в тому числі при обструктивному апное уві сні, хронічній обструктивній хворобі легень.

З обережністю: схильність або зловживання лікарськими засобами або алкоголем в анамнезі; порушення функції дихання, в т.ч. при ХОЗЛ.

Суворексант є засобом, що пригнічує ЦНС, і може порушувати режим бадьорості в денний час, навіть при дотриманні призначеного режиму застосування. Лікар, що призначає лікування суворексантом, повинен контролювати появу сонливості і симптомів пригнічення ЦНС у пацієнта.

При одночасному застосуванні суворексанта з іншими лікарськими засобами, що мають пригнічувальний вплив на ЦНС (наприклад, бензодіазепінами, опіоїдними анальгетиками, трициклічними антидепресантами).

Ризик появи на наступний день, включаючи порушення здатності керувати транспортними засобами, збільшується в разі, якщо з моменту прийому суворексанта до пробудження залишається час, недостатній для повноцінного сну, а також при прийомі в дозі, що перевищує рекомендовану, при одночасному прийомі з іншими засобами, що пригнічують ЦНС (наприклад, бензодіазепінами, опіоїдними препаратами, трициклічними антидепресантами), або при одночасному прийомі з лікарськими засобами, що підвищують концентрацію суворексанта в крові.
Прийом суворексанта одночасно з іншими лікарськими препаратами, що застосовуються для лікування безсоння, не рекомендується.

Оскільки порушення сну можуть бути проявом фізичних і/або психічних розладів, лікування безсоння слід починати тільки після ретельного обстеження пацієнта. Неефективність терапії протягом 7-10 днів може вказувати на наявність первинного психіатричного і/або інших захворювань, що вимагають діагностування. Посилення безсоння або поява нових когнітивних або поведінкових розладів може бути результатом не безсоння, а не діагностованого основного психічного або фізичного розладу, і може проявлятися протягом курсу лікування суворексантом.

Повідомлялося про виникнення різних когнітивних і поведінкових розладів (наприклад, амнезії, тривоги, галюцинацій та інших психоневрологічних симптомів), пов'язаних із застосуванням препаратів зі снодійною дією, подібних суворексанту. Отримані повідомлення про виникнення епізодів неусвідомлюваної комплексної поведінки, такої як "водіння уві сні" (тобто керування транспортним засобом у стані неповного пробудження після прийому снодійного засобу) або інших епізодів неусвідомлюваної комплексної поведінки (сомнамбулізм, приготування і прийом їжі уві сні), що супроводжується амнезією подій і пов'язано із застосуванням препаратів зі снодійною дією. Ці реакції можуть виникати як у пацієнтів, які раніше не приймали препарати зі снодійною дією, так і у пацієнтів, які раніше приймали такі препарати. Вживання алкоголю та інших засобів, що пригнічують ЦНС, може збільшувати ризик виникнення такої поведінки. Необхідно припинити застосування суворексанта у пацієнтів, які повідомляють про випадки виникнення епізодів неусвідомлюваної комплексної поведінки.

Повідомлялося про погіршення перебігу депресії, включаючи розвиток суїцидальних думок і дій (в т.ч. завершених самогубств) у пацієнтів з первинною депресією, які приймали препарати зі снодійною дією. При появі будь-яких нових поведінкових ознак або симптомів депресії потрібна ретельна і негайна оцінка стану пацієнта.

Не можна виключити клінічно значущу дію суворексанта на функцію дихання у пацієнтів з синдромом нічного апное, у пацієнтів з ХОЗЛ. Дослідження суворексанта у пацієнтів з синдромом нічного апное важкого перебігу і з ХОЗЛ важкого перебігу не проводилося.

При застосуванні суворексанта клінічно значущих відмінностей у безпеці або ефективності не спостерігалося у пацієнтів старше 65 років і в групі пацієнтів більш молодого віку. Однак не можна виключати підвищену чутливість деяких пацієнтів похилого віку.

Необхідна обережність при застосуванні у пацієнтів, схильних до зловживання лікарськими препаратами.
Пацієнта слід попередити про утримання від вживання алкоголю одночасно з суворексантом.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Суворексант може несприятливо впливати на здатність керувати транспортними засобами і працювати з механізмами, а також може підвищувати ризик засинання під час керування транспортними засобами. Після прийому суворексанта пацієнтам слід уникати небезпечних видів діяльності, таких як керування автомобілем або іншими небезпечними механізмами. Крім того, пацієнта слід попередити про можливе погіршення продуктивності на наступний день після прийому суворексанта.

З боку травної системи: ≥2% - діарея, сухість у роті.

З боку нервової системи: ≥2% - головний біль, сонливість, запаморочення.

Порушення психіки: ≥2% - незвичайні сновидіння

З боку дихальної системи: ≥2% - кашель, інфекції верхніх дихальних шляхів.

Порушення психіки: ≥2% - незвичайні сновидіння. У клінічних дослідженнях в

Існують обмежені дані дореєстраційного клінічного досвіду про вплив передозування препарату Белсомра. Під час фармакологічних клінічних досліджень здорові добровольці приймали дози до 240 мг суворексанта вранці, при цьому спостерігалося дозозалежне збільшення частоти і тривалості сонливості. У разі передозування слід провести загальну симптоматичну і підтримуючу терапію, а також за необхідності негайно провести промивання шлунка. Якщо необхідно, слід призначити внутрішньовенні розчини (наприклад, 0,9% розчин натрію хлориду, розчин Рінгера). Як і у всіх випадках передозування лікарськими засобами, необхідно контролювати дихання, пульс, артеріальний тиск та інші відповідні показники стану організму і провести загальну підтримуючу терапію. Значення діалізу при передозуванні не визначено. Оскільки суворексант активно зв'язується з білками, не очікується, що гемодіаліз буде сприяти виведенню суворексанта.

Як і у всіх випадках передозування лікарськими засобами, слід врахувати можливість прийому кількох лікарських препаратів одночасно.

При одночасному застосуванні суворексанта з кетоконазолом (сильним інгібітором ізоферменту CYP3A) експозиція суворексанта підвищується в 2.79 рази. Одночасне застосування з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A (кетоконазол, ітраконазол, позаконазол, кларитроміцин, нефазодон, ритонавір, саквінавір, нелфінавір, індинавір, боцепревір, телапревір, телітроміцин і коніваптан) не рекомендується.

При одночасному застосуванні суворексанта з дилтіаземом (помірним інгібітором ізоферменту CYP3A) експозиція суворексанта підвищується в 2.05 рази. Не слід перевищувати дозу суворексанта 10 мг при одночасному застосуванні з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A (ампренавір, апрепітант, атазанавір, ципрофлоксацин, дилтіазем, еритроміцин, флуконазол, фосампренавір, кризотиніб, іматиніб, верапаміл, грейпфрутовий сік).

Можливе значне зменшення експозиції суворексанта при одночасному застосуванні з сильними індукторами ізоферменту CYP3A (рифампіцин, карбамазепін і фенітоїн), що призводить до зниження ефективності суворексанта.
При послідовному багаторазовому застосуванні суворексант проявляє слабкі властивості інгібітора ізоферменту CYP3A і кишкового P-глікопротеїну.

При одночасному застосуванні суворексанта з мідазоламом (чутливим субстратом ізоферменту CYP3A) незначно підвищується експозиція більшості препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP3A. Не очікується, що застосування суворексанта може призвести до збільшення плазмових концентрацій до клінічно значущих значень.

При одночасному застосуванні суворексанта з дигоксином незначно підвищується концентрація дигоксину внаслідок інгібування кишкового P-глікопротеїну. У разі одночасного застосування суворексанта з дигоксином слід контролювати концентрацію дигоксину згідно з клінічними показаннями.
При одночасному застосуванні з алкоголем було виявлено посилення психомоторних порушень.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 10 мг: 10 або 30 шт.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 15 мг: 10 або 30 шт.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 20 мг: 10 або 30 шт.