Цефамед
Cefamed
Аналоги (дженерики, синоніми)
Цефтриаксон, Кефаксон, Діацеф, Абітракс, Процеф
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Cefamed" 1,0
D.t.d. № 10
S.: Вміст флакона розчинити в 3,5 мл 1% розчину лідокаїну, вводити внутрішньом'язово кожні 12 годин
D.t.d. № 10
S.: Вміст флакона розчинити в 3,5 мл 1% розчину лідокаїну, вводити внутрішньом'язово кожні 12 годин
Фармакологічні властивості
Антибактеріальне, бактерицидне
Фармакодинаміка
Цефамед є антибіотиком широкого спектра дії цефалоспоринового ряду третього покоління. Чинить бактерицидну дію за рахунок пригнічення синтезу клітинної мембрани бактерій. Активний щодо більшості грамнегативних, багатьох грампозитивних збудників і деяких анаеробів. Стійкий до дії бета-лактамаз, що продукуються бактеріями.
Чутливі до Цефамеду аеробні грамнегативні бактерії: Aeromonas spp., Alcaligenes spp., Branhamella catarrhalis, Citrobacter spp., Enterobacter spp. (деякі штами стійкі), E.coli, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp. (в тому числі, Kl. pneumoniae), Moraxella spp., Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa (деякі штами стійкі), Salmonella spp. (в тому числі, S. typhi), Serratia spp. (в тому числі, S. marcescens), Shigella spp., Vibrio spp. (в тому числі, V. cholerae), Yersinia spp. (в тому числі, Y. enterocolitica).
Багато штамів вищезазначених мікроорганізмів, які в присутності інших антибіотиків, наприклад, пеніцилінів, цефалоспоринів першого і другого поколінь та аміноглікозидів стійко розмножуються, чутливі до Цефамеду. За клінічними даними при первинному і вторинному сифілісі відзначається хороша ефективність препарату.
Аеробні грампозитивні бактерії, чутливі до Цефамеду: Streptococcus agalactiae, Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніциліназу), Streptococcus bovis, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans.
Staphylococcus spp., стійкий до метициліну, резистентний і до цефалоспоринів, в тому числі і до Цефамеду. Більшість штамів Enterococcus spp. (наприклад, Streptococcus faecalis) також стійкі до препарату.
Анаеробні збудники: Bacteroides spp. (в тому числі, деякі штами В. fragilis), Clostridium spp. (в тому числі, Cl. difficile), Fusobacterium spp. (крім F. mortiferum і F. varium), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp. Деякі штами Bacteroides spp. (наприклад, В. fragilis), що виробляють бета-лактамазу, стійкі до Цефамеду.
Чутливі до Цефамеду аеробні грамнегативні бактерії: Aeromonas spp., Alcaligenes spp., Branhamella catarrhalis, Citrobacter spp., Enterobacter spp. (деякі штами стійкі), E.coli, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp. (в тому числі, Kl. pneumoniae), Moraxella spp., Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa (деякі штами стійкі), Salmonella spp. (в тому числі, S. typhi), Serratia spp. (в тому числі, S. marcescens), Shigella spp., Vibrio spp. (в тому числі, V. cholerae), Yersinia spp. (в тому числі, Y. enterocolitica).
Багато штамів вищезазначених мікроорганізмів, які в присутності інших антибіотиків, наприклад, пеніцилінів, цефалоспоринів першого і другого поколінь та аміноглікозидів стійко розмножуються, чутливі до Цефамеду. За клінічними даними при первинному і вторинному сифілісі відзначається хороша ефективність препарату.
Аеробні грампозитивні бактерії, чутливі до Цефамеду: Streptococcus agalactiae, Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніциліназу), Streptococcus bovis, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans.
Staphylococcus spp., стійкий до метициліну, резистентний і до цефалоспоринів, в тому числі і до Цефамеду. Більшість штамів Enterococcus spp. (наприклад, Streptococcus faecalis) також стійкі до препарату.
Анаеробні збудники: Bacteroides spp. (в тому числі, деякі штами В. fragilis), Clostridium spp. (в тому числі, Cl. difficile), Fusobacterium spp. (крім F. mortiferum і F. varium), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp. Деякі штами Bacteroides spp. (наприклад, В. fragilis), що виробляють бета-лактамазу, стійкі до Цефамеду.
Фармакокінетика
При внутрішньом'язовому/внутрішньовенному введенні цефтриаксон добре проникає в тканини і рідини організму. Біодоступність при внутрішньом'язовому введенні становить 100%. Максимальна концентрація в плазмі крові при внутрішньом'язовому введенні досягається через 2-3 години. Зворотно зв'язується з альбумінами плазми крові на 85-95 % і це зв'язування обернено пропорційне його концентрації в крові. Цефтриаксон швидко дифундує в інтерстиціальну рідину, де своє бактерицидне дію щодо чутливих до нього мікроорганізмів зберігає протягом 24 годин. Цефтриаксон добре проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Період напіввиведення у дорослих становить близько 8 годин, у літніх людей старше 75 років подовжується приблизно в 2-3 рази, а у новонароджених становить в 2-3 рази більше, ніж у дорослих молодого віку. У дорослих 50-60% цефтриаксону виводиться в незміненій формі з сечею, 40-50% з жовчю. У новонароджених приблизно 70% від введеної дози цефтриаксону виводиться нирками. При порушеннях функції нирок або печінки у дорослих фармакокінетика цефтриаксону майже не змінюється (можливе незначне подовження періоду напіввиведення) завдяки перерозподілу функцій: якщо порушена функція нирок, збільшується виділення з жовчю, а якщо має місце патологія печінки, то посилюється виведення нирками.
Період напіввиведення у дорослих становить близько 8 годин, у літніх людей старше 75 років подовжується приблизно в 2-3 рази, а у новонароджених становить в 2-3 рази більше, ніж у дорослих молодого віку. У дорослих 50-60% цефтриаксону виводиться в незміненій формі з сечею, 40-50% з жовчю. У новонароджених приблизно 70% від введеної дози цефтриаксону виводиться нирками. При порушеннях функції нирок або печінки у дорослих фармакокінетика цефтриаксону майже не змінюється (можливе незначне подовження періоду напіввиведення) завдяки перерозподілу функцій: якщо порушена функція нирок, збільшується виділення з жовчю, а якщо має місце патологія печінки, то посилюється виведення нирками.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Цефамед вводять внутрішньом'язово і внутрішньовенно струменево або крапельно.
Тривалість лікування залежить від характеру і тяжкості захворювання. Як і у випадку застосування інших антибіотиків, введення Цефамеду рекомендується продовжити не менше ніж протягом 3 днів після нормалізації температури тіла.
Звичайні дози для дорослих і дітей віком від 12 років становлять 1-2 г Цефамеду один раз на добу. Інтервал між введеннями 24 години. У важких випадках або при інфекціях, викликаних помірно чутливими бактеріями, добова доза препарату може бути збільшена до 4 г.
Для грудних дітей і дітей віком до 12 років добова доза Цефамеду становить 20-80 мг/кг маси тіла один раз на добу. У дітей з масою тіла 50 кг і більше застосовують звичайні дози для дорослих.
Внутрішньовенне введення препарату в дозі більше 50 мг/кг маси тіла повинно проводитися крапельно протягом не менше 30 хвилин.
При бактеріальному менінгіті дітям препарат призначають у початковій дозі 100 мг/кг маси тіла два рази на добу. Максимальна добова доза 4 г. Після ідентифікації збудника, дозу не зменшують.
При лікуванні гонококової інфекції нижніх відділів сечостатевої системи без ускладнень рекомендована доза становить 250 мг Цефамеду одноразово внутрішньом'язово.
При лікуванні гонококової інфекції нижніх відділів сечостатевої системи з ускладненнями, верхніх відділів і органів малого таза (лікування хворих слід здійснювати в стаціонарних умовах) тактика терапії залежить від характеру клінічного перебігу гонореї. Так при абсцедуванні парауретральних і великих вестибулярних залоз поряд з протимікробними препаратами, ефективними щодо N. gonorrhoeae, необхідно використовувати відповідні патогенетичні, фізіотерапевтичні та хірургічні методи лікування. Етіологічне лікування ускладненої гонококової інфекції сечостатевої системи і органів малого таза: Цефамед 1,0 г внутрішньом'язово кожні 24 години.
У хворих з порушеннями функції нирок за умови нормальної функції печінки і у хворих з порушеннями функції печінки за умови збереженої функції нирок немає необхідності в зменшенні дози препарату. У разі вираженої ниркової недостатності (кліренс креатиніну
Тривалість лікування залежить від характеру і тяжкості захворювання. Як і у випадку застосування інших антибіотиків, введення Цефамеду рекомендується продовжити не менше ніж протягом 3 днів після нормалізації температури тіла.
Звичайні дози для дорослих і дітей віком від 12 років становлять 1-2 г Цефамеду один раз на добу. Інтервал між введеннями 24 години. У важких випадках або при інфекціях, викликаних помірно чутливими бактеріями, добова доза препарату може бути збільшена до 4 г.
Для грудних дітей і дітей віком до 12 років добова доза Цефамеду становить 20-80 мг/кг маси тіла один раз на добу. У дітей з масою тіла 50 кг і більше застосовують звичайні дози для дорослих.
Внутрішньовенне введення препарату в дозі більше 50 мг/кг маси тіла повинно проводитися крапельно протягом не менше 30 хвилин.
При бактеріальному менінгіті дітям препарат призначають у початковій дозі 100 мг/кг маси тіла два рази на добу. Максимальна добова доза 4 г. Після ідентифікації збудника, дозу не зменшують.
При лікуванні гонококової інфекції нижніх відділів сечостатевої системи без ускладнень рекомендована доза становить 250 мг Цефамеду одноразово внутрішньом'язово.
При лікуванні гонококової інфекції нижніх відділів сечостатевої системи з ускладненнями, верхніх відділів і органів малого таза (лікування хворих слід здійснювати в стаціонарних умовах) тактика терапії залежить від характеру клінічного перебігу гонореї. Так при абсцедуванні парауретральних і великих вестибулярних залоз поряд з протимікробними препаратами, ефективними щодо N. gonorrhoeae, необхідно використовувати відповідні патогенетичні, фізіотерапевтичні та хірургічні методи лікування. Етіологічне лікування ускладненої гонококової інфекції сечостатевої системи і органів малого таза: Цефамед 1,0 г внутрішньом'язово кожні 24 години.
У хворих з порушеннями функції нирок за умови нормальної функції печінки і у хворих з порушеннями функції печінки за умови збереженої функції нирок немає необхідності в зменшенні дози препарату. У разі вираженої ниркової недостатності (кліренс креатиніну
Показання
Цефамед ефективний щодо всіх інфекцій, викликаних чутливими до нього штамами бактерій, включаючи:
- захворювання верхніх і нижніх дихальних шляхів (в тому числі, пневмонія, абсцес легень, емпієма плеври);
- інфекції органів черевної порожнини (в тому числі, холангіт, емпієма жовчного міхура, запальні захворювання ШКТ, жовчовивідних шляхів, перитоніт);
- інфекції кісток і суглобів;
- інфекції шкіри і м'яких тканин;
- інфекції сечовивідних шляхів (в тому числі, пієлонефрит);
- інфекції, що передаються статевим шляхом (в тому числі, гонорея);
- інфіковані рани і опіки;
- запалення менінгеальних оболонок, сепсис.
- Профілактика післяопераційної інфекції.
- захворювання верхніх і нижніх дихальних шляхів (в тому числі, пневмонія, абсцес легень, емпієма плеври);
- інфекції органів черевної порожнини (в тому числі, холангіт, емпієма жовчного міхура, запальні захворювання ШКТ, жовчовивідних шляхів, перитоніт);
- інфекції кісток і суглобів;
- інфекції шкіри і м'яких тканин;
- інфекції сечовивідних шляхів (в тому числі, пієлонефрит);
- інфекції, що передаються статевим шляхом (в тому числі, гонорея);
- інфіковані рани і опіки;
- запалення менінгеальних оболонок, сепсис.
- Профілактика післяопераційної інфекції.
Протипоказання
Препарат Цефамед не застосовують:
- при непереносимості активних або допоміжних компонентів;
- при алергії на цефалоспорини, карбапенеми, пеніциліни;
З обережністю застосовується:
- у недоношених дітей;
- у новонароджених з гіпербілірубінемією;
- при зниженні функції нирок і/або печінки;
- при неспецифічному виразковому коліті, ентериті або коліті, пов'язаному з застосуванням антибіотиків
- при непереносимості активних або допоміжних компонентів;
- при алергії на цефалоспорини, карбапенеми, пеніциліни;
З обережністю застосовується:
- у недоношених дітей;
- у новонароджених з гіпербілірубінемією;
- при зниженні функції нирок і/або печінки;
- при неспецифічному виразковому коліті, ентериті або коліті, пов'язаному з застосуванням антибіотиків
Особливі вказівки
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, були зареєстровані анафілактичні реакції, в тому числі з летальним результатом, навіть у випадках, коли у пацієнта не було алергічних реакцій в анамнезі.
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, при лікуванні цефтриаксоном можливий розвиток аутоімунної гемолітичної анемії. Зареєстровані випадки важкої гемолітичної анемії у дорослих і дітей, в тому числі з летальним результатом.
При розвитку у пацієнта, що знаходиться на лікуванні цефтриаксоном, анемії не можна виключити діагноз цефалоспорин-асоційованої анемії і необхідно скасувати лікування до з'ясування причини.
Як і при застосуванні більшості інших антибактеріальних препаратів, при лікуванні цефтриаксоном зареєстровані випадки розвитку діареї, викликаної Clostridium difficile (C. difficile), різної тяжкості: від легкої діареї до коліту з летальним результатом. Лікування антибактеріальними препаратами пригнічує нормальну мікрофлору товстої кишки і провокує ріст C. difficile. У свою чергу, C. difficile утворює токсини А і B, які є факторами патогенезу діареї, викликаної C. difficile. Штами С. difficile, гіперпродукуючі токсини, є збудниками інфекцій з високим ризиком ускладнень і смертності, внаслідок можливої їх стійкості до антимікробної терапії, лікування ж може вимагати колектомії. Необхідно пам'ятати про можливість розвитку діареї, викликаної C. difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після антибіотикотерапії. Необхідний ретельний збір анамнезу, оскільки відзначені випадки виникнення діареї, викликаної C. difficile, через більш ніж 2 місяці після терапії антибіотиками. При підозрі або підтвердженні діареї, викликаної C. difficile, можливо буде потрібно скасування поточної не спрямованої на С.difficile антибіотикотерапії. Відповідно до клінічних показань повинно бути призначено відповідне лікування з введенням рідини і електролітів, білків, антибіотикотерапія щодо С. difficile, хірургічне лікування.
Як і при лікуванні іншими антибактеріальними препаратами, можуть розвиватися суперінфекції.
У пацієнтів, які отримували цефтриаксон, описані рідкісні випадки зміни протромбінового часу. Пацієнтам з недостатністю вітаміну К (порушення синтезу, порушення харчування) може знадобитися контроль протромбінового часу під час терапії і призначення вітаміну К (10 мг/тиждень) при збільшенні протромбінового часу до початку або під час терапії.
Після застосування цефтриаксону, зазвичай у дозах, що перевищують стандартні рекомендовані, при ультразвуковому дослідженні жовчного міхура виявлялися тіні, які помилково приймали за камені. Вони являють собою преципітати кальцієвої солі цефтриаксону, які зникають після завершення або припинення терапії цефтриаксоном. Подібні зміни рідко дають яку-небудь симптоматику, але і в таких випадках рекомендується лише консервативне лікування. Якщо ці явища супроводжуються клінічною симптоматикою, то рішення про скасування препарату залишають на розсуд лікаря.
Незважаючи на наявність даних про утворення внутрішньосудинних преципітатів тільки у новонароджених при застосуванні цефтриаксону і кальційвмісних інфузійних розчинів або будь-яких інших кальційвмісних препаратів, Цефамед не слід змішувати або призначати дітям і дорослим пацієнтам одночасно з кальційвмісними інфузійними розчинами, навіть використовуючи різні венозні доступи.
У хворих, які отримували цефтриаксон, описані рідкісні випадки панкреатиту, що розвивався, можливо, внаслідок обструкції жовчних шляхів. У більшості з цих хворих вже до цього були фактори ризику застою в жовчних шляхах, наприклад, раніше проведена терапія, важкі захворювання і повністю парентеральне харчування. При цьому не можна виключити пускову роль, утворених під впливом цефтриаксону, преципітатів у жовчних шляхах у розвитку панкреатиту.
При тривалому лікуванні слід регулярно проводити повний аналіз крові.
Вагітність і період лактації
Цефтриаксон проникає через плацентарний бар'єр. Безпека застосування при вагітності не встановлена. Цефтриаксон проникає в грудне молоко. При призначенні годуючим жінкам слід дотримуватися обережності, або припинити грудне вигодовування, або утриматися від застосування цефтриаксону.
Особливості впливу на здатність керувати транспортним засобом або потенційно небезпечними механізмами
Немає даних, що свідчать про вплив препарату на водіння транспортних засобів і роботу з машинами і механізмами. Однак під час терапії препаратом Цефамед слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і роботі з механізмами у зв'язку з можливістю виникнення запаморочення та інших небажаних реакцій, які можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами і механізмами.
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, при лікуванні цефтриаксоном можливий розвиток аутоімунної гемолітичної анемії. Зареєстровані випадки важкої гемолітичної анемії у дорослих і дітей, в тому числі з летальним результатом.
При розвитку у пацієнта, що знаходиться на лікуванні цефтриаксоном, анемії не можна виключити діагноз цефалоспорин-асоційованої анемії і необхідно скасувати лікування до з'ясування причини.
Як і при застосуванні більшості інших антибактеріальних препаратів, при лікуванні цефтриаксоном зареєстровані випадки розвитку діареї, викликаної Clostridium difficile (C. difficile), різної тяжкості: від легкої діареї до коліту з летальним результатом. Лікування антибактеріальними препаратами пригнічує нормальну мікрофлору товстої кишки і провокує ріст C. difficile. У свою чергу, C. difficile утворює токсини А і B, які є факторами патогенезу діареї, викликаної C. difficile. Штами С. difficile, гіперпродукуючі токсини, є збудниками інфекцій з високим ризиком ускладнень і смертності, внаслідок можливої їх стійкості до антимікробної терапії, лікування ж може вимагати колектомії. Необхідно пам'ятати про можливість розвитку діареї, викликаної C. difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після антибіотикотерапії. Необхідний ретельний збір анамнезу, оскільки відзначені випадки виникнення діареї, викликаної C. difficile, через більш ніж 2 місяці після терапії антибіотиками. При підозрі або підтвердженні діареї, викликаної C. difficile, можливо буде потрібно скасування поточної не спрямованої на С.difficile антибіотикотерапії. Відповідно до клінічних показань повинно бути призначено відповідне лікування з введенням рідини і електролітів, білків, антибіотикотерапія щодо С. difficile, хірургічне лікування.
Як і при лікуванні іншими антибактеріальними препаратами, можуть розвиватися суперінфекції.
У пацієнтів, які отримували цефтриаксон, описані рідкісні випадки зміни протромбінового часу. Пацієнтам з недостатністю вітаміну К (порушення синтезу, порушення харчування) може знадобитися контроль протромбінового часу під час терапії і призначення вітаміну К (10 мг/тиждень) при збільшенні протромбінового часу до початку або під час терапії.
Після застосування цефтриаксону, зазвичай у дозах, що перевищують стандартні рекомендовані, при ультразвуковому дослідженні жовчного міхура виявлялися тіні, які помилково приймали за камені. Вони являють собою преципітати кальцієвої солі цефтриаксону, які зникають після завершення або припинення терапії цефтриаксоном. Подібні зміни рідко дають яку-небудь симптоматику, але і в таких випадках рекомендується лише консервативне лікування. Якщо ці явища супроводжуються клінічною симптоматикою, то рішення про скасування препарату залишають на розсуд лікаря.
Незважаючи на наявність даних про утворення внутрішньосудинних преципітатів тільки у новонароджених при застосуванні цефтриаксону і кальційвмісних інфузійних розчинів або будь-яких інших кальційвмісних препаратів, Цефамед не слід змішувати або призначати дітям і дорослим пацієнтам одночасно з кальційвмісними інфузійними розчинами, навіть використовуючи різні венозні доступи.
У хворих, які отримували цефтриаксон, описані рідкісні випадки панкреатиту, що розвивався, можливо, внаслідок обструкції жовчних шляхів. У більшості з цих хворих вже до цього були фактори ризику застою в жовчних шляхах, наприклад, раніше проведена терапія, важкі захворювання і повністю парентеральне харчування. При цьому не можна виключити пускову роль, утворених під впливом цефтриаксону, преципітатів у жовчних шляхах у розвитку панкреатиту.
При тривалому лікуванні слід регулярно проводити повний аналіз крові.
Вагітність і період лактації
Цефтриаксон проникає через плацентарний бар'єр. Безпека застосування при вагітності не встановлена. Цефтриаксон проникає в грудне молоко. При призначенні годуючим жінкам слід дотримуватися обережності, або припинити грудне вигодовування, або утриматися від застосування цефтриаксону.
Особливості впливу на здатність керувати транспортним засобом або потенційно небезпечними механізмами
Немає даних, що свідчать про вплив препарату на водіння транспортних засобів і роботу з машинами і механізмами. Однак під час терапії препаратом Цефамед слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і роботі з механізмами у зв'язку з можливістю виникнення запаморочення та інших небажаних реакцій, які можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами і механізмами.
Побічні ефекти
При застосуванні Цефамеду спостерігалися такі побічні явища, які зникали або самостійно, або після скасування препарату:
З боку травної системи:
- (близько 2%) - м'який стілець або діарея, нудота, блювання, стоматит, глосит;
- іноді (
З боку травної системи:
- (близько 2%) - м'який стілець або діарея, нудота, блювання, стоматит, глосит;
- іноді (
Передозування
Симптоми: нудота, блювання і діарея.
Лікування: симптоматичне. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не ефективні, специфічного антидоту немає.
Лікування: симптоматичне. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не ефективні, специфічного антидоту немає.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні з петльовими діуретиками (наприклад, фуросемід) порушень функції нирок не спостерігається. Цефамед і аміноглікозиди мають синергізм щодо багатьох грамнегативних бактерій. Подібна комбінація обґрунтована при лікуванні важких і загрозливих для життя інфекцій (наприклад, викликаних таким збудником, як Pseudomonas aeroginosa).
Не слід змішувати Цефамед в одному флаконі або шприці з іншими антибіотиками.
Не слід змішувати Цефамед в одному флаконі або шприці з іншими антибіотиками.
Лікарська форма
1 флакон препарату містить
Активна речовина: цефтриаксон (у формі натрієвої солі) 0,5 г або 1,0 г.
Розчинник (для форми випуску в комплекті з розчинником)
1 ампула містить:
Активна речовина: лідокаїну гідрохлорид 20 мг або 35 мг.
Допоміжні речовини: натрію гідроксид/кислота соляна, вода для ін'єкцій.
Активна речовина: цефтриаксон (у формі натрієвої солі) 0,5 г або 1,0 г.
Розчинник (для форми випуску в комплекті з розчинником)
1 ампула містить:
Активна речовина: лідокаїну гідрохлорид 20 мг або 35 мг.
Допоміжні речовини: натрію гідроксид/кислота соляна, вода для ін'єкцій.
