Цефтриабол
Ceftriabol
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Азаран, Роцефін, Лендацин, Цефтріаксон
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Ceftriabol" 1,0
D.t.d. № 10 in flac.
S.: Внутрішньом'язово, по 1 флакону 1 раз на добу
Фармакологічні властивості
Антибактеріальне широкого спектра, бактерицидне.
Фармакодинаміка
Цефтриабол - цефалоспориновий антибіотик III покоління для парентерального застосування, має бактерицидну дію, пригнічує синтез клітинної мембрани, in vitro пригнічує ріст більшості грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Стійкий щодо бета-лактамазних ферментів (як пеніцилінази, так і цефалоспоринази, продукуваних більшістю грампозитивних і грамнегативних бактерій). Ефективний щодо таких мікроорганізмів:
Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus A (Str.pyogenes), Streptococcus В (Str. agalactiae), Streptococcus viridans, Streptococcus bovis.
Примітка: Staphylococcus spp., стійкий до метициліну, резистентний і до цефалоспоринів, у тому числі й до цефтріаксону. Більшість штамів ентерококів (наприклад, Streptococcus faecalis) також стійкі до цефтріаксону.
Грамнегативні аероби: Aeromonas spp., Alcaligenes spp., Branhamella catarrhalis, Citrobacter spp., Enterobacter spp. (деякі штами стійкі), Escherichia coli, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp. (в т.ч. Kl. pneumoniae), Moraxella spp., Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Plesiomonas shigelhides, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa (деякі штами стійкі), Salmonella spp. (в т.ч. S. typhi), Serratia spp. (в т.ч. S. marcescens), Shigella spp., Vibrio spp. (в т.ч. V. cholerae), Yersinia spp. (в т.ч. Y. enterocolitica).
Примітка: багато штамів перерахованих мікроорганізмів, які в присутності інших антибіотиків, наприклад, пеніцилінів, цефалоспоринів перших поколінь і аміноглікозидів, стійко розмножуються, чутливі до цефтріаксону. Treponema pallidum чутлива до цефтріаксону як in vitro, так і в дослідах на тваринах. За клінічними даними при первинному і вторинному сифілісі відзначають хорошу ефективність цефтріаксону.
Анаеробні патогени: Bacteroides spp. (в т.ч. деякі штами В. fragilis), Clostridium spp. (в т.ч. Сl. difficile), Fusobacterium spp. (крім F. mostiferum, F.varium), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.
Примітка: деякі штами багатьох Bacteroides spp. (наприклад, В. fragilis), що виробляють бета-лактамазу, стійкі до цефтріаксону. Для визначення чутливості мікроорганізмів необхідно застосовувати диски, що містять цефтріаксон, оскільки показано, що in vitro до класичних цефалоспоринів певні штами патогенів можуть бути стійкі.
Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus A (Str.pyogenes), Streptococcus В (Str. agalactiae), Streptococcus viridans, Streptococcus bovis.
Примітка: Staphylococcus spp., стійкий до метициліну, резистентний і до цефалоспоринів, у тому числі й до цефтріаксону. Більшість штамів ентерококів (наприклад, Streptococcus faecalis) також стійкі до цефтріаксону.
Грамнегативні аероби: Aeromonas spp., Alcaligenes spp., Branhamella catarrhalis, Citrobacter spp., Enterobacter spp. (деякі штами стійкі), Escherichia coli, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp. (в т.ч. Kl. pneumoniae), Moraxella spp., Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Plesiomonas shigelhides, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa (деякі штами стійкі), Salmonella spp. (в т.ч. S. typhi), Serratia spp. (в т.ч. S. marcescens), Shigella spp., Vibrio spp. (в т.ч. V. cholerae), Yersinia spp. (в т.ч. Y. enterocolitica).
Примітка: багато штамів перерахованих мікроорганізмів, які в присутності інших антибіотиків, наприклад, пеніцилінів, цефалоспоринів перших поколінь і аміноглікозидів, стійко розмножуються, чутливі до цефтріаксону. Treponema pallidum чутлива до цефтріаксону як in vitro, так і в дослідах на тваринах. За клінічними даними при первинному і вторинному сифілісі відзначають хорошу ефективність цефтріаксону.
Анаеробні патогени: Bacteroides spp. (в т.ч. деякі штами В. fragilis), Clostridium spp. (в т.ч. Сl. difficile), Fusobacterium spp. (крім F. mostiferum, F.varium), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.
Примітка: деякі штами багатьох Bacteroides spp. (наприклад, В. fragilis), що виробляють бета-лактамазу, стійкі до цефтріаксону. Для визначення чутливості мікроорганізмів необхідно застосовувати диски, що містять цефтріаксон, оскільки показано, що in vitro до класичних цефалоспоринів певні штами патогенів можуть бути стійкі.
Фармакокінетика
Основні фармакокінетичні параметри, крім Т1/2, залежать від введеної дози. Через 1/2 год після одноразового в/в 0.5 г; 1 г; і 2 г препарату концентрації в сироватці крові становлять 82 мг/л. 151 мг/л і 257 мг/л відповідно. Через 24 год сироваткові концентрації становлять 5 мг/л, 9 мг/л і 15 мг/л. Після в/м введення в дозі 1 г Сmax досягається через 2 год після ін'єкції і становить 81 мг/л. Біодоступність при в/м введенні становить 100%. При повторних в/в і в/м введеннях спостерігається кумуляція препарату в плазмі крові. При парентеральному введенні цефтріаксон добре проникає в тканини і рідини організму. При в/в введенні цефтріаксон швидко дифундує в інтерстиціальну рідину, де своє бактерицидне дію щодо чутливих до нього патогенів зберігає протягом 24 год. Цефтріаксон оборотно зв'язується з альбуміном і це зв'язування обернено пропорційно концентрації: наприклад, при концентрації препарату в сироватці крові менше 100 мг/л зв'язування цефтріаксону з білками становить 95%, а при концентрації 300 мг/л - тільки 85%. Завдяки більш низькому вмісту альбумінів в інтерстиціальній рідині концентрація цефтріаксону в ній вища, ніж в сироватці крові.
T1/2 у здорових дорослих випробовуваних становить близько 8 год. У новонароджених до 8 днів і у літніх людей старше 75 років середній T1/2 приблизно вдвічі більший. У дорослих 50-60% цефтріаксону виділяється в незміненій формі через сечовидільну систему, а 40-50% - також в незміненій формі через шлунково-кишковий тракт. Під впливом кишкової флори цефтріаксон перетворюється в неактивний метаболіт. У новонароджених приблизно 70% введеної дози виділяється нирками.
При нирковій недостатності або при патології печінки у дорослих фармакокінетика цефтріаксону майже не змінюється, T1/2 подовжується незначно. Якщо функція нирок порушена, збільшується виділення з жовчю, а якщо має місце патологія печінки, то посилюється виділення цефтріаксону нирками.
Проникнення в спинномозкову рідину: у новонароджених і у дітей при запаленні мозкової оболонки цефтріаксон проникає в ліквор, при цьому в разі бактеріального менінгіту в середньому 17% від концентрації препарату в сироватці крові дифундує в спинномозкову рідину, що приблизно в 4 рази більше, ніж при асептичному менінгіті. Через 24 год після в/в введення цефтріаксону в дозі 50-100 мг/кг маси тіла концентрація в спинномозковій рідині перевищує 1,4 мг/л. У дорослих хворих менінгітом через 2-25 год після введення цефтріаксону в дозі 50 мг/кг маси тіла концентрація цефтріаксону багаторазово перевищувала ту мінімальну пригнічуючу дозу, яка необхідна для пригнічення патогенів, найчастіше викликаючих менінгіт.
T1/2 у здорових дорослих випробовуваних становить близько 8 год. У новонароджених до 8 днів і у літніх людей старше 75 років середній T1/2 приблизно вдвічі більший. У дорослих 50-60% цефтріаксону виділяється в незміненій формі через сечовидільну систему, а 40-50% - також в незміненій формі через шлунково-кишковий тракт. Під впливом кишкової флори цефтріаксон перетворюється в неактивний метаболіт. У новонароджених приблизно 70% введеної дози виділяється нирками.
При нирковій недостатності або при патології печінки у дорослих фармакокінетика цефтріаксону майже не змінюється, T1/2 подовжується незначно. Якщо функція нирок порушена, збільшується виділення з жовчю, а якщо має місце патологія печінки, то посилюється виділення цефтріаксону нирками.
Проникнення в спинномозкову рідину: у новонароджених і у дітей при запаленні мозкової оболонки цефтріаксон проникає в ліквор, при цьому в разі бактеріального менінгіту в середньому 17% від концентрації препарату в сироватці крові дифундує в спинномозкову рідину, що приблизно в 4 рази більше, ніж при асептичному менінгіті. Через 24 год після в/в введення цефтріаксону в дозі 50-100 мг/кг маси тіла концентрація в спинномозковій рідині перевищує 1,4 мг/л. У дорослих хворих менінгітом через 2-25 год після введення цефтріаксону в дозі 50 мг/кг маси тіла концентрація цефтріаксону багаторазово перевищувала ту мінімальну пригнічуючу дозу, яка необхідна для пригнічення патогенів, найчастіше викликаючих менінгіт.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Препарат застосовується в/м і в/в.
Для дорослих і для дітей старше 12 років:
Середня добова доза становить 1-2 г цефтріаксону 1 раз/добу або 0.5-1 г кожні 12 год.
В важких випадках або в випадках інфекцій, викликаних помірно чутливими патогенами, добова доза може бути збільшена до 4 г.
Для новонароджених при разовій добовій дозуванні рекомендується наступна схема:
Для новонароджених (до двотижневого віку): 20-50 мг/кг маси тіла на добу (дозу 50 мг/кг маси тіла перевищувати не рекомендується у зв'язку з незрілою ферментною системою новонароджених).
Для грудних дітей і дітей до 12 років: добова доза становить 20-75 мг/кг маси тіла.
У дітей з масою тіла 50 кг і вище слід дотримуватися дозування для дорослих. Дозу більше 50 мг/кг маси тіла необхідно призначати у вигляді в/в інфузії, принаймні, протягом 30 хв.
Тривалість терапії залежить від перебігу захворювання. Гонорея
Для лікування гонореї, викликаної як утворюючими, так і неутворюючими пеніциліназу штамами, рекомендована доза становить 250 мг одноразово в/м.
Профілактика в перед- і післяопераційний період
Перед інфікованими або ймовірно інфікованими хірургічними втручаннями для попередження післяопераційних інфекцій, залежно від небезпеки інфекції, за 30-90 хв до операції рекомендується одноразове введення цефтріаксону в дозі 1 -2 г.
У хворих з порушеною функцією нирок, за умови нормальної функції печінки, дозу Цефтриабола зменшувати немає необхідності. Тільки при недостатності нирок в претермінальній стадії необхідно, щоб добова доза Цефтриабола не перевищувала 2 г.
У хворих з порушеною функцією печінки, за умови збереження функції нирок, дозу препарату зменшувати також немає необхідності.
В випадках одночасної наявності важкої патології печінки і нирок концентрацію цефтріаксону в сироватці крові необхідно регулярно контролювати. У хворих, які піддаються гемодіалізу, дозу препарату після проведення цієї процедури змінювати немає необхідності.
В/м введення
Для в/м введення 1 г препарату необхідно розвести в 3.5 мл 1% розчину лідокаїну і ввести глибоко в сідничний м'яз, рекомендується вводити не більше 1 г препарату в одну сідницю. Розчин лідокаїну ніколи не можна вводити в/в!
В/в введення
Для в/в ін'єкції 1 г препарату необхідно розвести в 10 мл стерильної дистильованої води і вводити в/в повільно протягом 2-4 хв.
В/в інфузія
Тривалість в/в інфузії, принаймні, 30 хв. Для в/в інфузії 2 г порошку необхідно розвести приблизно в 40 мл розчину вільного від кальцію, наприклад: в 0.9% розчині натрію хлориду, в 5% розчині декстрози, в 10% розчині декстрози, 5% розчині фруктози.
Для дорослих і для дітей старше 12 років:
Середня добова доза становить 1-2 г цефтріаксону 1 раз/добу або 0.5-1 г кожні 12 год.
В важких випадках або в випадках інфекцій, викликаних помірно чутливими патогенами, добова доза може бути збільшена до 4 г.
Для новонароджених при разовій добовій дозуванні рекомендується наступна схема:
Для новонароджених (до двотижневого віку): 20-50 мг/кг маси тіла на добу (дозу 50 мг/кг маси тіла перевищувати не рекомендується у зв'язку з незрілою ферментною системою новонароджених).
Для грудних дітей і дітей до 12 років: добова доза становить 20-75 мг/кг маси тіла.
У дітей з масою тіла 50 кг і вище слід дотримуватися дозування для дорослих. Дозу більше 50 мг/кг маси тіла необхідно призначати у вигляді в/в інфузії, принаймні, протягом 30 хв.
Тривалість терапії залежить від перебігу захворювання. Гонорея
Для лікування гонореї, викликаної як утворюючими, так і неутворюючими пеніциліназу штамами, рекомендована доза становить 250 мг одноразово в/м.
Профілактика в перед- і післяопераційний період
Перед інфікованими або ймовірно інфікованими хірургічними втручаннями для попередження післяопераційних інфекцій, залежно від небезпеки інфекції, за 30-90 хв до операції рекомендується одноразове введення цефтріаксону в дозі 1 -2 г.
У хворих з порушеною функцією нирок, за умови нормальної функції печінки, дозу Цефтриабола зменшувати немає необхідності. Тільки при недостатності нирок в претермінальній стадії необхідно, щоб добова доза Цефтриабола не перевищувала 2 г.
У хворих з порушеною функцією печінки, за умови збереження функції нирок, дозу препарату зменшувати також немає необхідності.
В випадках одночасної наявності важкої патології печінки і нирок концентрацію цефтріаксону в сироватці крові необхідно регулярно контролювати. У хворих, які піддаються гемодіалізу, дозу препарату після проведення цієї процедури змінювати немає необхідності.
В/м введення
Для в/м введення 1 г препарату необхідно розвести в 3.5 мл 1% розчину лідокаїну і ввести глибоко в сідничний м'яз, рекомендується вводити не більше 1 г препарату в одну сідницю. Розчин лідокаїну ніколи не можна вводити в/в!
В/в введення
Для в/в ін'єкції 1 г препарату необхідно розвести в 10 мл стерильної дистильованої води і вводити в/в повільно протягом 2-4 хв.
В/в інфузія
Тривалість в/в інфузії, принаймні, 30 хв. Для в/в інфузії 2 г порошку необхідно розвести приблизно в 40 мл розчину вільного від кальцію, наприклад: в 0.9% розчині натрію хлориду, в 5% розчині декстрози, в 10% розчині декстрози, 5% розчині фруктози.
Показання
Інфекції, викликані чутливими до цефтріаксону збудниками:
- інфекції ЦНС (менінгіт, абсцес мозку);
- інфекції черевної порожнини (перитоніт, запальні захворювання;
- інфекції ШКТ, жовчовивідних шляхів;
- сепсис;
- інфекції кісток, суглобів, сполучної тканини, шкіри;
- інфекції у хворих з пониженим імунітетом (фебрильна нейтропенія та ін.);
- інфекції нирок і сечовивідних шляхів (гострий і загострення хронічного пієлонефриту, пієліт);
- інфекції дихальних шляхів (в т.ч. пневмонія), а також інфекції ЛОР-органів;
- урогенітальні інфекції (в т.ч. гонорея).
- Профілактика інфекцій в післяопераційний період.
- інфекції ЦНС (менінгіт, абсцес мозку);
- інфекції черевної порожнини (перитоніт, запальні захворювання;
- інфекції ШКТ, жовчовивідних шляхів;
- сепсис;
- інфекції кісток, суглобів, сполучної тканини, шкіри;
- інфекції у хворих з пониженим імунітетом (фебрильна нейтропенія та ін.);
- інфекції нирок і сечовивідних шляхів (гострий і загострення хронічного пієлонефриту, пієліт);
- інфекції дихальних шляхів (в т.ч. пневмонія), а також інфекції ЛОР-органів;
- урогенітальні інфекції (в т.ч. гонорея).
- Профілактика інфекцій в післяопераційний період.
Протипоказання
- підвищена чутливість до цефалоспоринів, пеніцилінів і карбапенемів;
- I триместр вагітності;
- період лактації.
З обережністю: гіпербілірубінемія у новонароджених, недоношені діти, ниркова/печінкова недостатність, неспецифічний виразковий коліт, ентерит або коліт, пов'язаний з застосуванням антибактеріальних препаратів, вагітність II-III триместри.
- I триместр вагітності;
- період лактації.
З обережністю: гіпербілірубінемія у новонароджених, недоношені діти, ниркова/печінкова недостатність, неспецифічний виразковий коліт, ентерит або коліт, пов'язаний з застосуванням антибактеріальних препаратів, вагітність II-III триместри.
Особливі вказівки
При одночасній важкій нирковій і печінковій недостатності слід регулярно визначати концентрацію препарату в плазмі.
У хворих, які знаходяться на гемодіалізі, необхідно стежити за концентрацією цефтріаксону в плазмі, оскільки у них може знижуватися швидкість його виведення. При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати картину периферичної крові, показники функціонального стану печінки і нирок. У рідкісних випадках, при ультразвуковому дослідженні жовчного міхура відзначаються затемнення, які зникають після відміни (навіть якщо це явище супроводжується болями в правому підребер'ї, рекомендують продовження призначення антибіотика і проведення симптоматичного лікування). Під час лікування протипоказано вживання етанолу - можливі дисульфірамоподібні ефекти (почервоніння обличчя, спазм в області шлунка, нудота, блювота, головний біль, зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка).
Незважаючи на детальний збір анамнезу, що є правилом і для інших цефалоспоринових антибіотиків, не можна виключити можливість розвитку анафілактичного шоку, який вимагає негайної терапії - спочатку в/в вводять епінефрин, потім ГКС.
Дослідження in vitro показали, що подібно до інших цефалоспоринових антибіотиків Цефтриабол здатний витісняти білірубін, пов'язаний з альбуміном сироватки крові. Тому у новонароджених з гіпербілірубінемією і, особливо, у недоношених новонароджених, застосування Цефтриабола вимагає ще більшої обережності.
Літнім і ослабленим хворим може знадобитися призначення вітаміну К.
У хворих, які знаходяться на гемодіалізі, необхідно стежити за концентрацією цефтріаксону в плазмі, оскільки у них може знижуватися швидкість його виведення. При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати картину периферичної крові, показники функціонального стану печінки і нирок. У рідкісних випадках, при ультразвуковому дослідженні жовчного міхура відзначаються затемнення, які зникають після відміни (навіть якщо це явище супроводжується болями в правому підребер'ї, рекомендують продовження призначення антибіотика і проведення симптоматичного лікування). Під час лікування протипоказано вживання етанолу - можливі дисульфірамоподібні ефекти (почервоніння обличчя, спазм в області шлунка, нудота, блювота, головний біль, зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка).
Незважаючи на детальний збір анамнезу, що є правилом і для інших цефалоспоринових антибіотиків, не можна виключити можливість розвитку анафілактичного шоку, який вимагає негайної терапії - спочатку в/в вводять епінефрин, потім ГКС.
Дослідження in vitro показали, що подібно до інших цефалоспоринових антибіотиків Цефтриабол здатний витісняти білірубін, пов'язаний з альбуміном сироватки крові. Тому у новонароджених з гіпербілірубінемією і, особливо, у недоношених новонароджених, застосування Цефтриабола вимагає ще більшої обережності.
Літнім і ослабленим хворим може знадобитися призначення вітаміну К.
Побічні ефекти
Найбільш частими небажаними реакціями, зареєстрованими на фоні терапії цефтріаксоном в клінічних дослідженнях, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип і підвищення активності печінкових ферментів.
Для опису частоти небажаних реакцій використовується наступна класифікація: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 і
Для опису частоти небажаних реакцій використовується наступна класифікація: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 і
Передозування
Симптоми: нудота, блювота і діарея.
Лікування: при передозуванні гемодіаліз і перитонеальний діаліз не знизять концентрації препарату. Специфічного антидоту немає. Лікування передозування - симптоматичне.
Лікування: при передозуванні гемодіаліз і перитонеальний діаліз не знизять концентрації препарату. Специфічного антидоту немає. Лікування передозування - симптоматичне.
Лікарняна взаємодія
Цефтріаксон і аміноглікозиди мають синергізм щодо багатьох грамнегативних бактерій. Несумісний з етанолом.
Нестероїдні протизапальні препарати та інші інгібітори агрегації тромбоцитів збільшують ймовірність кровотечі. При одночасному застосуванні з "петльовими" діуретиками та іншими нефротоксичними лікарськими засобами зростає ризик розвитку нефротоксичної дії.
Фармацевтично несумісний з розчинами, що містять інші антибіотики.
Нестероїдні протизапальні препарати та інші інгібітори агрегації тромбоцитів збільшують ймовірність кровотечі. При одночасному застосуванні з "петльовими" діуретиками та іншими нефротоксичними лікарськими засобами зростає ризик розвитку нефротоксичної дії.
Фармацевтично несумісний з розчинами, що містять інші антибіотики.
Лікарська форма
Порошок для приготування розчину для в/в і в/м введення білого або білого з жовтуватим відтінком кольору; чутливий до дії світла.
1 фл. цефтріаксон (у формі натрієвої солі) 1 г. Розчинник: вода д/і (5 мл).
Флакони скляні місткістю 10 мл (1) - пачки картонні.
1 фл. цефтріаксон (у формі натрієвої солі) 1 г. Розчинник: вода д/і (5 мл).
Флакони скляні місткістю 10 мл (1) - пачки картонні.
