Флуразепам

Седативний, снодійний.

Флуразепам — снодійний засіб бензодіазепінового ряду. Має також анксіолітичну, протисудомну та центральну міорелаксуючу дію. Призначають зазвичай як седативно-снодійний засіб. Посилює інгібуючу дію ГАМК (медіатор пре- та постсинаптичного гальмування у всіх відділах центральної нервової системи) на передачу нервових імпульсів. Стимулює бензодіазепінові рецептори, розташовані в алостеричному центрі постсинаптичних ГАМК-рецепторів висхідної активуючої ретикулярної формації стовбура мозку та вставних нейронів бічних рогів спинного мозку; зменшує збудливість підкіркових структур головного мозку (лімбічна система, таламус, гіпоталамус), гальмує полісинаптичні спінальні рефлекси. Анксіолітична дія обумовлена впливом на мигдалеподібний комплекс лімбічної системи і проявляється у зменшенні емоційного напруження, ослабленні тривоги, страху, занепокоєння.

Седативний ефект обумовлений впливом на ретикулярну формацію стовбура головного мозку та неспецифічні ядра таламуса і проявляється зменшенням симптоматики невротичного походження (тривоги, страху). Основний механізм снодійної дії полягає в пригніченні клітин ретикулярної формації стовбура головного мозку. Зменшує вплив емоційних, вегетативних та моторних подразників, що порушують механізм засинання. Скорочує тривалість періоду засинання, зменшує кількість пробуджень, збільшує час сну. Терапевтично значущий ефект настає на 2–3 ніч після початку лікування.

Протисудомна дія реалізується шляхом посилення пресинаптичного гальмування. Пригнічується поширення епілептогенної активності, але не знімається збуджений стан вогнища. Центральна міорелаксуюча дія обумовлена гальмуванням полісинаптичних спінальних аферентних гальмівних шляхів (в меншій мірі і моносинаптичних). Можливе і пряме гальмування рухових нервів і функції м'язів. На продуктивну симптоматику психотичного генезу (гострі маревні, галюцинаторні, афективні розлади) практично не впливає, рідко спостерігається зменшення афективної напруженості, маревних розладів.

Абсорбція з шлунково-кишкового тракту — швидка, повна.
Час досягнення максимальної плазмової концентрації (TCmax) — 30–60 хвилин, максимальна концентрація (Cmax) в плазмі крові — 0,5–4 нг/мл після одноразового прийому. Зв'язок з білками плазми — 97 %. Добре проникає через гістогематичні бар'єри, включаючи гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, виявляється в молоці матері. Css в плазмі досягається зазвичай через 7–10 днів. У печінці швидко метаболізується з утворенням 2 основних активних метаболітів: N-1-гідроксіетилфлуразепама, визначуваного протягом першої години після прийому 30 мг, і дезалкілфлуразепама, період напіввиведення (T½) яких відповідно 2–4 години і 47–100 годин.T½ флуразепама — 2,3 години.

Виводиться нирками у вигляді кон'югатів: 22–55 % від дози — у вигляді N-1-оксіетилфлуразепама і менше 1 % — у вигляді дезалкілфлуразепама. Відноситься до бензодіазепінів з тривалим T½, виведення після припинення лікування — повільне, оскільки метаболіти зберігаються в крові протягом декількох днів. При введенні повторних доз накопичення активних метаболітів значне.

Для дорослих:

Порушення сну: порушення засинання, нічні пробудження, ранні пробудження.

- Гіперчутливість,
- парадоксальна реакція на алкоголь і/або седативні препарати,
- вагітність,
- годування груддю,
- вік до 18 років.

З обережністю: Порушення дихання, напади апное уві сні, депресивні стани, порушення функції печінки і/або нирок

З обережністю призначають при хронічному алкоголізмі та розладах психіки (підвищений ризик розвитку лікарської залежності), при депресії (можливе посилення симптомів), порушеннях функції печінки і нирок, у літньому віці та ослабленим пацієнтам (підвищений ризик передозування та розвитку побічних ефектів з боку ЦНС).

Можливий розвиток лікарської залежності (при тривалому прийомі). У тих випадках, коли порушення сну носять тимчасовий і непостійний характер, достатньо призначення снодійного засобу на короткий період. Використання снодійних засобів протягом тривалого терміну не показано. У разі необхідності тривале призначення снодійного засобу можливе лише після відповідної оцінки стану пацієнта.

Необхідно уникати різкої відміни препарату і знижувати дозу поступово. При різкому припиненні прийому можливе виникнення синдрому відміни (тремор, судоми, абдомінальні або м'язові спазми, дисфорія, безсоння), найчастіше з'являється після прийому у високих дозах або після тривалого лікування.

Під час лікування слід утримуватися від занять, що вимагають підвищеної уваги і швидких психічних і рухових реакцій. У період лікування не слід приймати інші засоби, що пригнічують ЦНС. Недопустимо вживання алкогольних напоїв під час лікування і протягом декількох днів після його закінчення.

З боку нервової системи та органів чуття: запаморочення, головний біль, сонливість у денний час, слабкість, атаксія, балакучість, тривожність, порушення пам'яті і/або мислення, зниження концентрації уваги, нервозність, дратівливість, підвищена збудливість, ейфорія, депресія, нечітка мова, сплутаність свідомості, галюцинації, парадоксальні реакції (в т.ч. збудження, гіперактивність), порушення зору, печіння в очах, зміна смаку.

З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): серцебиття, біль у грудях, гіпотензія, лейкопенія, гранулоцитопенія.

З боку органів ШКТ: печія, спазми в животі або шлунку, диспептичні явища, нудота, блювання, діарея або запор, сухість у роті або підвищене слиновиділення, анорексія.

Алергічні реакції: свербіж, висип.

Інші: дизурія, підвищене потовиділення, утруднене дихання; підвищення рівня АСТ, АЛТ, білірубіну.

Симптоми
Сонливість, сплутаність свідомості, парадоксальне збудження, зниження рефлексів, оглушеність, знижена реакція на больові подразники, глибокий сон, дизартрія, атаксія, порушення зору (ністагм), тремор, брадикардія, задишка або утруднене дихання, виражена слабкість, зниження артеріального тиску, колапс, пригнічення серцевої та дихальної діяльності, кома.

Лікування
Промивання шлунка, форсований діурез, прийом активованого вугілля. Симптоматична терапія (підтримання дихання і артеріального тиску; при збудженні введення барбітуратів не рекомендується). Як специфічний антагоніст використовують флумазеніл (в умовах стаціонару). Гемодіаліз малоефективний.

Антигістамінні, психоактивні засоби, етанол і етанолвмісні препарати посилюють пригнічуючий вплив на центральну нервову систему.

Інгібітори мікросомального окислення посилюють снодійний ефект, подовжують T½, підвищують ризик розвитку токсичних ефектів.

Індуктори мікросомальних ферментів печінки знижують ефективність.

Наркотичні анальгетики посилюють ейфорію, приводячи до зростання психологічної залежності.

Гіпотензивні засоби — ризик вираженого зниження артеріального тиску.

На фоні одночасного призначення клозапіну можливе посилення пригнічення дихання.

Знижує ефективність леводопи у хворих на паркінсонізм. Може підвищувати токсичність зидовудину.

Капсули 0.015,0.03 г по 30 і 100 шт. в упаковці.