Іффіфлок
Iffiflok
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Iffiflok" 100 mg
D.t.d. № 30 in tab.
S. Внутрішньо, 1 таблетка 1 раз, ввечері незалежно від прийому їжі
D.t.d. № 30 in tab.
S. Внутрішньо, 1 таблетка 1 раз, ввечері незалежно від прийому їжі
Фармакологічні властивості
Антидепресивне.
Фармакодинаміка
Дослідження по зв'язуванню з рецепторами показали, що флувоксамін є потужним інгібітором зворотного захоплення серотоніну як in vitro, так і in vivo з мінімальною спорідненістю до серотонінових рецепторів. Його здатність зв'язуватися з α- і β‑адренорецепторами, гістаміновими, м‑холінорецепторами або дофаміновими рецепторами незначна.
Флувоксамін у терапевтичних дозах має високу спорідненість до σ1‑рецепторів, діючи як їх агоніст.
Флувоксамін у терапевтичних дозах має високу спорідненість до σ1‑рецепторів, діючи як їх агоніст.
Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому внутрішньо флувоксамін повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Максимальні концентрації препарату в плазмі крові відзначаються через 3–8 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить 53% після первинного метаболізму в печінці. Одночасний прийом флувоксаміну з їжею не впливає на фармакокінетику.
Розподіл
Зв'язування флувоксаміну з білками плазми становить 80% (in vitro). Об'єм розподілу — 25 л/кг.
Метаболізм
Метаболізм флувоксаміну відбувається, головним чином, у печінці. Хоча ізофермент 2D6 цитохрому P450 є основним у метаболізмі флувоксаміну, концентрація препарату в плазмі крові у осіб зі зниженою функцією цього ізоферменту не набагато вища, ніж у осіб з нормальним метаболізмом. Середній період напіввиведення з плазми крові, що становить для одноразової дози 13–15 годин, дещо збільшується при багаторазовому прийомі (17–22 години), а рівноважна концентрація в плазмі крові, як правило, досягається протягом 10–14 днів. Флувоксамін піддається біотрансформації в печінці (головним чином, шляхом окислювального деметилювання) щонайменше до дев'яти метаболітів, які виводяться через нирки. Два головних метаболіти мають незначну фармакологічну активність. Інші метаболіти, ймовірно, фармакологічно неактивні.
Флувоксамін значно інгібує цитохром P450 1A2 і P450 2C19, помірно інгібує цитохроми P450 2C9, P450 2D6 і P450 3A4.
Фармакокінетика одноразової дози флувоксаміну лінійна. Рівноважна концентрація флувоксаміну вища, ніж концентрація одноразової дози, і ця непропорційність більш виражена при вищих добових дозах.
Особливі групи пацієнтів
Фармакокінетика флувоксаміну однакова у здорових людей, літніх осіб або пацієнтів з нирковою недостатністю. Метаболізм флувоксаміну знижений у пацієнтів з захворюваннями печінки.
Рівноважна концентрація флувоксаміну в плазмі вдвічі вища у дітей (віком 6–11 років), ніж у підлітків (віком 12–17 років). Концентрації препарату в плазмі крові у підлітків схожі з концентраціями у дорослих.
Після прийому внутрішньо флувоксамін повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Максимальні концентрації препарату в плазмі крові відзначаються через 3–8 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить 53% після первинного метаболізму в печінці. Одночасний прийом флувоксаміну з їжею не впливає на фармакокінетику.
Розподіл
Зв'язування флувоксаміну з білками плазми становить 80% (in vitro). Об'єм розподілу — 25 л/кг.
Метаболізм
Метаболізм флувоксаміну відбувається, головним чином, у печінці. Хоча ізофермент 2D6 цитохрому P450 є основним у метаболізмі флувоксаміну, концентрація препарату в плазмі крові у осіб зі зниженою функцією цього ізоферменту не набагато вища, ніж у осіб з нормальним метаболізмом. Середній період напіввиведення з плазми крові, що становить для одноразової дози 13–15 годин, дещо збільшується при багаторазовому прийомі (17–22 години), а рівноважна концентрація в плазмі крові, як правило, досягається протягом 10–14 днів. Флувоксамін піддається біотрансформації в печінці (головним чином, шляхом окислювального деметилювання) щонайменше до дев'яти метаболітів, які виводяться через нирки. Два головних метаболіти мають незначну фармакологічну активність. Інші метаболіти, ймовірно, фармакологічно неактивні.
Флувоксамін значно інгібує цитохром P450 1A2 і P450 2C19, помірно інгібує цитохроми P450 2C9, P450 2D6 і P450 3A4.
Фармакокінетика одноразової дози флувоксаміну лінійна. Рівноважна концентрація флувоксаміну вища, ніж концентрація одноразової дози, і ця непропорційність більш виражена при вищих добових дозах.
Особливі групи пацієнтів
Фармакокінетика флувоксаміну однакова у здорових людей, літніх осіб або пацієнтів з нирковою недостатністю. Метаболізм флувоксаміну знижений у пацієнтів з захворюваннями печінки.
Рівноважна концентрація флувоксаміну в плазмі вдвічі вища у дітей (віком 6–11 років), ніж у підлітків (віком 12–17 років). Концентрації препарату в плазмі крові у підлітків схожі з концентраціями у дорослих.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Депресії
Дорослі
Рекомендована стартова доза для дорослих становить 50 або 100 мг (одноразово, ввечері). Після 3–4 тижнів від початку терапії доза повинна бути переглянута і скоригована відповідно до клінічного досвіду застосування препарату. Рекомендується поступове підвищення дози до рівня ефективної.
Ефективна добова доза, що зазвичай становить 100 мг, підбирається індивідуально залежно від реакції пацієнта на лікування. Добова доза може досягати 300 мг. Добові дози понад 150 мг рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми. Підбір мінімальної ефективної підтримуючої дози повинен здійснюватися з обережністю в індивідуальному порядку.
Відповідно до офіційних рекомендацій ВООЗ лікування антидепресантами слід продовжувати, принаймні, протягом 6 місяців ремісії після депресивного епізоду.
Для профілактики рецидивів депресії рекомендується приймати по 100 мг препарату флувоксаміну один раз на день, щоденно.
Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР)
Дорослі
Рекомендована стартова доза для дорослих становить 50 мг препарату на день протягом 3–4 днів. Ефективна добова доза становить, як правило, від 100 до 300 мг. Дози слід підвищувати поступово до досягнення ефективної добової дози, яка не повинна перевищувати 300 мг у дорослих. Дози до 150 мг можна приймати одноразово на добу, бажано ввечері. Добові дози понад 150 мг рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми.
При хорошій терапевтичній відповіді на препарат лікування може бути продовжено за допомогою індивідуально підібраної добової дози. Якщо поліпшення не буде досягнуто через 10 тижнів, то лікування флувоксаміном слід переглянути. Досі не було організовано системних досліджень, які могли б відповісти на питання про те, як довго може проводитися лікування флувоксаміном, однак обсесивно-компульсивні розлади мають хронічний характер, і тому можна вважати доцільним продовження лікування флувоксаміном понад 10 тижнів у пацієнтів, добре відповілих на цей препарат. Підбір мінімальної ефективної підтримуючої дози повинен здійснюватися з обережністю в індивідуальному порядку. Періодично необхідно заново оцінювати необхідність у лікуванні. Деякі клініцисти рекомендують проведення супутньої психотерапії у пацієнтів, добре відповілих на фармакотерапію.
Довгострокова ефективність (більше 24 тижнів) не була підтверджена.
Синдром відміни після припинення застосування флувоксаміну
Необхідно уникати різкої відміни препарату. При припиненні лікування флувоксаміном слід поступово знижувати дозу протягом мінімум 1–2 тижнів для зниження ризику синдрому відміни. У разі виникнення непереносимих симптомів після зниження дози або після відміни лікування можна розглянути питання про відновлення лікування в раніше рекомендованій дозі. Пізніше лікар може знову почати зниження дози, однак більш поступово.
Лікування пацієнтів з печінковою або нирковою недостатністю слід починати з низьких доз під строгим лікарським контролем.
Дорослі
Рекомендована стартова доза для дорослих становить 50 або 100 мг (одноразово, ввечері). Після 3–4 тижнів від початку терапії доза повинна бути переглянута і скоригована відповідно до клінічного досвіду застосування препарату. Рекомендується поступове підвищення дози до рівня ефективної.
Ефективна добова доза, що зазвичай становить 100 мг, підбирається індивідуально залежно від реакції пацієнта на лікування. Добова доза може досягати 300 мг. Добові дози понад 150 мг рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми. Підбір мінімальної ефективної підтримуючої дози повинен здійснюватися з обережністю в індивідуальному порядку.
Відповідно до офіційних рекомендацій ВООЗ лікування антидепресантами слід продовжувати, принаймні, протягом 6 місяців ремісії після депресивного епізоду.
Для профілактики рецидивів депресії рекомендується приймати по 100 мг препарату флувоксаміну один раз на день, щоденно.
Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР)
Дорослі
Рекомендована стартова доза для дорослих становить 50 мг препарату на день протягом 3–4 днів. Ефективна добова доза становить, як правило, від 100 до 300 мг. Дози слід підвищувати поступово до досягнення ефективної добової дози, яка не повинна перевищувати 300 мг у дорослих. Дози до 150 мг можна приймати одноразово на добу, бажано ввечері. Добові дози понад 150 мг рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми.
При хорошій терапевтичній відповіді на препарат лікування може бути продовжено за допомогою індивідуально підібраної добової дози. Якщо поліпшення не буде досягнуто через 10 тижнів, то лікування флувоксаміном слід переглянути. Досі не було організовано системних досліджень, які могли б відповісти на питання про те, як довго може проводитися лікування флувоксаміном, однак обсесивно-компульсивні розлади мають хронічний характер, і тому можна вважати доцільним продовження лікування флувоксаміном понад 10 тижнів у пацієнтів, добре відповілих на цей препарат. Підбір мінімальної ефективної підтримуючої дози повинен здійснюватися з обережністю в індивідуальному порядку. Періодично необхідно заново оцінювати необхідність у лікуванні. Деякі клініцисти рекомендують проведення супутньої психотерапії у пацієнтів, добре відповілих на фармакотерапію.
Довгострокова ефективність (більше 24 тижнів) не була підтверджена.
Синдром відміни після припинення застосування флувоксаміну
Необхідно уникати різкої відміни препарату. При припиненні лікування флувоксаміном слід поступово знижувати дозу протягом мінімум 1–2 тижнів для зниження ризику синдрому відміни. У разі виникнення непереносимих симптомів після зниження дози або після відміни лікування можна розглянути питання про відновлення лікування в раніше рекомендованій дозі. Пізніше лікар може знову почати зниження дози, однак більш поступово.
Лікування пацієнтів з печінковою або нирковою недостатністю слід починати з низьких доз під строгим лікарським контролем.
Для дітей:
Депресії
Діти
Через відсутність клінічного досвіду флувоксамін не рекомендується застосовувати для лікування депресій у дітей до 18 років.
Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР)
Діти старше 8 років і підлітки
У дітей старше 8 років і підлітків дані по застосуванню в дозі більше 100 мг два рази на добу протягом 10 тижнів обмежені. У разі необхідності застосування разової дози 25 мг слід використовувати препарати в дозуванні 50 мг, що випускаються у вигляді таблеток, які мають ризику. Початкова доза для дітей старше 8 років і підлітків становить 25 мг/добу на один прийом, переважно перед сном. Дозу слід підвищувати на 25 мг з урахуванням переносимості кожні 4–7 днів до досягнення ефективної добової дози. Ефективна доза зазвичай становить від 50 до 200 мг/добу, максимальна доза у дітей не повинна перевищувати 200 мг/добу. Добові дози понад 50 мг рекомендується розподіляти на 2 прийоми, при цьому, якщо отримані 2 дози неоднакові, більшу дозу слід прийняти перед сном.
Діти
Через відсутність клінічного досвіду флувоксамін не рекомендується застосовувати для лікування депресій у дітей до 18 років.
Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР)
Діти старше 8 років і підлітки
У дітей старше 8 років і підлітків дані по застосуванню в дозі більше 100 мг два рази на добу протягом 10 тижнів обмежені. У разі необхідності застосування разової дози 25 мг слід використовувати препарати в дозуванні 50 мг, що випускаються у вигляді таблеток, які мають ризику. Початкова доза для дітей старше 8 років і підлітків становить 25 мг/добу на один прийом, переважно перед сном. Дозу слід підвищувати на 25 мг з урахуванням переносимості кожні 4–7 днів до досягнення ефективної добової дози. Ефективна доза зазвичай становить від 50 до 200 мг/добу, максимальна доза у дітей не повинна перевищувати 200 мг/добу. Добові дози понад 50 мг рекомендується розподіляти на 2 прийоми, при цьому, якщо отримані 2 дози неоднакові, більшу дозу слід прийняти перед сном.
Показання
Лікування і профілактика депресій, лікування симптомів обсесивно-компульсивних розладів.
Протипоказання
1. Одночасний прийом з тизанідином і інгібіторами моноаміноксидази (інгібітори МАО).
Лікування флувоксаміном може бути розпочато:
– через 2 тижні після припинення прийому необоротного інгібітора МАО;
– на наступний день після припинення прийому оборотного інгібітора МАО (наприклад, моклобемід, лінезолід).
Проміжок часу між припиненням прийому флувоксаміну і початком терапії будь-яким інгібітором МАО повинен становити, як мінімум, 1 тиждень.
2. Одночасний прийом з препаратами пімозид і рамелтеон.
3. Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого з компонентів препарату.
4. Вік до 18 років при лікуванні депресії різного генезу; вік до 8 років при лікуванні обсесивно-компульсивних розладів.
З обережністю
Печінкова і ниркова недостатність, судоми в анамнезі, епілепсія, похилий вік, пацієнти зі схильністю до кровотеч (тромбоцитопенія).
Лікування флувоксаміном може бути розпочато:
– через 2 тижні після припинення прийому необоротного інгібітора МАО;
– на наступний день після припинення прийому оборотного інгібітора МАО (наприклад, моклобемід, лінезолід).
Проміжок часу між припиненням прийому флувоксаміну і початком терапії будь-яким інгібітором МАО повинен становити, як мінімум, 1 тиждень.
2. Одночасний прийом з препаратами пімозид і рамелтеон.
3. Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого з компонентів препарату.
4. Вік до 18 років при лікуванні депресії різного генезу; вік до 8 років при лікуванні обсесивно-компульсивних розладів.
З обережністю
Печінкова і ниркова недостатність, судоми в анамнезі, епілепсія, похилий вік, пацієнти зі схильністю до кровотеч (тромбоцитопенія).
Особливі вказівки
Суїцид/ суїцидальні думки або клінічне погіршення стану
Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самопошкоджень і спроб суїциду (суїцидальна поведінка). Цей ризик зберігається до значного поліпшення стану. Оскільки поліпшення може не настати протягом перших кількох тижнів лікування або довше, пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом до появи такого поліпшення. У клінічній практиці ризик суїциду може збільшуватися на ранніх стадіях одужання.
Інші психічні розлади, для лікування яких призначають флувоксамін, також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальних дій. Крім того, ці стани можуть супроводжувати депресію. Тому пацієнти з іншими психічними розладами повинні перебувати під ретельним наглядом.
Відомо, що пацієнти з суїцидальною поведінкою в анамнезі або в значній мірі проявляють суїцидальне мислення перед початком лікування мають більший ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб, і повинні ретельно спостерігатися під час лікування.
Ретельне спостереження за пацієнтами, особливо маючими високий ризик, повинно супроводжувати лікарську терапію особливо на ранніх її стадіях і після змін дози.
Необхідно попередити пацієнтів (і осіб, що здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, і негайно звертатися за консультацією до фахівця при появі таких симптомів.
Дитяча популяція
Флувоксамін не повинен застосовуватися для лікування дітей і підлітків до 18 років за винятком пацієнтів з обсесивно-компульсивним розладом. Через недостатність клінічного досвіду флувоксамін не слід застосовувати для лікування депресії у дітей. У клінічних дослідженнях, проведених серед дітей і підлітків суїцидально-обумовлена поведінка (суїцидальні спроби і думки) і ворожість (головним чином агресія, опозиційна поведінка і гнів) спостерігалися частіше у пацієнтів, які отримували антидепресант, порівняно з отримуючими плацебо. Якщо на підставі клінічної потреби рішення про лікування прийнято, за пацієнтом повинно бути встановлено ретельне спостереження на предмет виникнення суїцидальних симптомів.
Крім того, довгострокові дані про безпеку для дітей і підлітків, що стосуються зростання, дозрівання, когнітивного і поведінкового розвитку, відсутні.
Дорослі (від 18 до 24 років)
Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів у дорослих пацієнтів з психічними розладами виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки при прийомі антидепресантів порівняно з плацебо у пацієнтів молодше 25 років.
Літні пацієнти
Дані, отримані при лікуванні пацієнтів похилого віку і більш молодих пацієнтів, свідчать про відсутність клінічно значущих відмінностей між зазвичай застосовуваними у них добовими дозами. Тим не менш, підвищення доз препарату у літніх пацієнтів повинно завжди проводитися повільніше і з обережністю.
Акатизія/ психомоторне збудження
Розвиток акатизії, пов'язаної з прийомом флувоксаміну, характеризується суб'єктивно неприємним і болісним неспокоєм. Потреба рухатися часто супроводжувалася нездатністю сидіти і стояти спокійно. Розвиток такого стану найбільш ймовірний протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози препарату у пацієнтів з такими симптомами може погіршити їх стан.
Ниркова і печінкова недостатність
Лікування пацієнтів, які страждають на печінкову або ниркову недостатність, слід починати з низьких доз, і такі пацієнти повинні перебувати під строгим лікарським контролем. У рідкісних випадках лікування флувоксаміном може призводити до підвищення активності печінкових ферментів, найчастіше супроводжуваного відповідними клінічними симптомами, і в таких випадках флувоксамін повинен бути відмінений.
Розлади нервової системи
Хоча в дослідженнях у тварин не було виявлено проконвульсивних властивостей флувоксаміну, необхідно проявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам з судомами в анамнезі. Слід уникати призначення флувоксаміну у пацієнтів з нестабільною епілепсією, а пацієнти зі стабільною епілепсією повинні перебувати під строгим контролем. Лікування препаратом флувоксамін повинно бути припинено, якщо виникають епілептичні напади або їх частота збільшується.
Описані рідкісні випадки розвитку серотонінового синдрому або стану, подібного до злоякісного нейролептичного синдрому, які можуть бути пов'язані з прийомом флувоксаміну, особливо в комбінації з іншими серотонінергічними і/або нейролептичними лікарськими засобами або в комбінації з бупренорфіном або бупренорфіном/ налоксоном. Оскільки ці синдроми можуть призвести до потенційно небезпечних для життя станів, що проявляються гіпертермією, ригідністю м'язів, міоклонусом, лабільністю автономної нервової системи з можливими швидкими змінами життєво важливих параметрів, змінами психічного статусу, включаючи сплутаність свідомості, роздратованість, крайній збудження, що доходить до делірію або коми — в таких випадках лікування флувоксаміном повинно бути припинено і повинно бути розпочато відповідне симптоматичне лікування.
Розлади метаболізму і харчування
Як і при застосуванні інших селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, в рідкісних випадках можливе появлення гіпонатріємії, зворотної після відміни флувоксаміну. Деякі випадки були викликані синдромом неадекватної секреції антидіуретичного гормону. В основному ці випадки спостерігалися у літніх пацієнтів.
Може бути порушений контроль над рівнем глюкози в крові (тобто гіперглікемія, гіпоглікемія, порушення толерантності до глюкози), особливо на ранніх стадіях лікування. У разі призначення флувоксаміну пацієнтам з цукровим діабетом в анамнезі може знадобитися корекція дози антидіабетичних препаратів. Найбільш часто спостережуваним симптомом, пов'язаним з застосуванням флувоксаміну, є нудота, іноді супроводжувана блювотою. Цей побічний ефект, як правило, зникає протягом перших двох тижнів лікування.
Порушення з боку органу зору
Повідомлялося про випадки розвитку мідріазу при застосуванні СІОЗС, таких як флувоксамін. Тому пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або пацієнтам групи підвищеного ризику гострої закритокутової глаукоми флувоксамін слід призначати з обережністю.
Гематологічні порушення
Існують повідомлення про такі внутрішньошкірні крововиливи, як екхімози і пурпура, а також про інші геморагічні прояви (наприклад, шлунково-кишкова кровотеча або гінекологічна/ післяпологова кровотеча), що спостерігалися при застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Необхідно проявляти обережність при призначенні цих лікарських засобів у літніх пацієнтів і пацієнтів, одночасно отримуючих препарати, що діють на тромбоцитарну функцію (наприклад, атипові антипсихотичні засоби і фенотіазини, багато трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилову кислоту, нестероїдні протизапальні лікарські препарати) або препарати, що збільшують ризик розвитку кровотеч, а також у пацієнтів з кровотечами в анамнезі або схильних до кровотеч (наприклад, з тромбоцитопенією або порушенням коагуляції). Прийом лікарських препаратів групи СІОЗС/СІОЗСН може збільшити ризик післяпологової кровотечі.
Розлади серцевої діяльності
Було відзначено збільшення ризику подовження інтервалу QT на ЕКГ і ризику пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» при комбінованій терапії флувоксаміном з терфенадином, або астемізолом, або цизапридом, у зв'язку з наростанням концентрації останніх в плазмі крові. Тому флувоксамін не слід призначати разом з цими препаратами.
Флувоксамін може викликати незначне зниження ЧСС (на 2–6 ударів в хвилину).
Електросудомна терапія (ЕСТ)
Досвід клінічного застосування флувоксаміну на фоні ЕСТ обмежений, тому така терапія повинна проводитися з обережністю.
Синдром відміни
При припиненні прийому флувоксаміну можливий розвиток синдрому відміни, хоча наявні дані доклінічних і клінічних досліджень не виявили виникнення залежності від лікування флувоксаміном. Найбільш часті симптоми, відзначені у разі відміни препарату: запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезії, зорове розлад і відчуття удару струмом), порушення сну (включаючи безсоння і яскраві сновидіння), збудження, роздратованість, сплутаність свідомості, емоційна лабільність, головний біль, нудота і/або блювота, діарея, пітливість, відчуття серцебиття, тремор і тривога.
Більшість цих симптомів мають слабо або помірно виражений характер і купуються самостійно, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути важкими і/або тривалими. Подібні симптоми зазвичай виникають протягом перших кількох днів після припинення лікування. З цієї причини рекомендовано поступово знижувати дозу флувоксаміну перед повною відміною відповідно до стану пацієнта.
Манія/ гіпоманія
Флувоксамін слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з манією/ гіпоманією в анамнезі. При розвитку у пацієнта маніакальної фази слід припинити застосування флувоксаміну.
Сексуальна дисфункція
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) можуть викликати симптоми сексуальної дисфункції. Були отримані повідомлення про тривалу сексуальну дисфункцію, симптоми якої зберігалися незважаючи на припинення прийому СІОЗС.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
Флувоксамін, призначався здоровим добровольцям у дозах до 150 мг, не впливав або надавав незначний вплив на здатність до водіння автомобіля і управління машинами і не впливав на психомоторні навички, пов'язані з управлінням транспортними засобами і механізмами. В той же час існують повідомлення про сонливість, що відзначалася під час лікування флувоксаміном. У зв'язку з цим рекомендується проявляти обережність до остаточного визначення індивідуальної відповіді на препарат.
Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самопошкоджень і спроб суїциду (суїцидальна поведінка). Цей ризик зберігається до значного поліпшення стану. Оскільки поліпшення може не настати протягом перших кількох тижнів лікування або довше, пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом до появи такого поліпшення. У клінічній практиці ризик суїциду може збільшуватися на ранніх стадіях одужання.
Інші психічні розлади, для лікування яких призначають флувоксамін, також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальних дій. Крім того, ці стани можуть супроводжувати депресію. Тому пацієнти з іншими психічними розладами повинні перебувати під ретельним наглядом.
Відомо, що пацієнти з суїцидальною поведінкою в анамнезі або в значній мірі проявляють суїцидальне мислення перед початком лікування мають більший ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб, і повинні ретельно спостерігатися під час лікування.
Ретельне спостереження за пацієнтами, особливо маючими високий ризик, повинно супроводжувати лікарську терапію особливо на ранніх її стадіях і після змін дози.
Необхідно попередити пацієнтів (і осіб, що здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, і негайно звертатися за консультацією до фахівця при появі таких симптомів.
Дитяча популяція
Флувоксамін не повинен застосовуватися для лікування дітей і підлітків до 18 років за винятком пацієнтів з обсесивно-компульсивним розладом. Через недостатність клінічного досвіду флувоксамін не слід застосовувати для лікування депресії у дітей. У клінічних дослідженнях, проведених серед дітей і підлітків суїцидально-обумовлена поведінка (суїцидальні спроби і думки) і ворожість (головним чином агресія, опозиційна поведінка і гнів) спостерігалися частіше у пацієнтів, які отримували антидепресант, порівняно з отримуючими плацебо. Якщо на підставі клінічної потреби рішення про лікування прийнято, за пацієнтом повинно бути встановлено ретельне спостереження на предмет виникнення суїцидальних симптомів.
Крім того, довгострокові дані про безпеку для дітей і підлітків, що стосуються зростання, дозрівання, когнітивного і поведінкового розвитку, відсутні.
Дорослі (від 18 до 24 років)
Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів у дорослих пацієнтів з психічними розладами виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки при прийомі антидепресантів порівняно з плацебо у пацієнтів молодше 25 років.
Літні пацієнти
Дані, отримані при лікуванні пацієнтів похилого віку і більш молодих пацієнтів, свідчать про відсутність клінічно значущих відмінностей між зазвичай застосовуваними у них добовими дозами. Тим не менш, підвищення доз препарату у літніх пацієнтів повинно завжди проводитися повільніше і з обережністю.
Акатизія/ психомоторне збудження
Розвиток акатизії, пов'язаної з прийомом флувоксаміну, характеризується суб'єктивно неприємним і болісним неспокоєм. Потреба рухатися часто супроводжувалася нездатністю сидіти і стояти спокійно. Розвиток такого стану найбільш ймовірний протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози препарату у пацієнтів з такими симптомами може погіршити їх стан.
Ниркова і печінкова недостатність
Лікування пацієнтів, які страждають на печінкову або ниркову недостатність, слід починати з низьких доз, і такі пацієнти повинні перебувати під строгим лікарським контролем. У рідкісних випадках лікування флувоксаміном може призводити до підвищення активності печінкових ферментів, найчастіше супроводжуваного відповідними клінічними симптомами, і в таких випадках флувоксамін повинен бути відмінений.
Розлади нервової системи
Хоча в дослідженнях у тварин не було виявлено проконвульсивних властивостей флувоксаміну, необхідно проявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам з судомами в анамнезі. Слід уникати призначення флувоксаміну у пацієнтів з нестабільною епілепсією, а пацієнти зі стабільною епілепсією повинні перебувати під строгим контролем. Лікування препаратом флувоксамін повинно бути припинено, якщо виникають епілептичні напади або їх частота збільшується.
Описані рідкісні випадки розвитку серотонінового синдрому або стану, подібного до злоякісного нейролептичного синдрому, які можуть бути пов'язані з прийомом флувоксаміну, особливо в комбінації з іншими серотонінергічними і/або нейролептичними лікарськими засобами або в комбінації з бупренорфіном або бупренорфіном/ налоксоном. Оскільки ці синдроми можуть призвести до потенційно небезпечних для життя станів, що проявляються гіпертермією, ригідністю м'язів, міоклонусом, лабільністю автономної нервової системи з можливими швидкими змінами життєво важливих параметрів, змінами психічного статусу, включаючи сплутаність свідомості, роздратованість, крайній збудження, що доходить до делірію або коми — в таких випадках лікування флувоксаміном повинно бути припинено і повинно бути розпочато відповідне симптоматичне лікування.
Розлади метаболізму і харчування
Як і при застосуванні інших селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, в рідкісних випадках можливе появлення гіпонатріємії, зворотної після відміни флувоксаміну. Деякі випадки були викликані синдромом неадекватної секреції антидіуретичного гормону. В основному ці випадки спостерігалися у літніх пацієнтів.
Може бути порушений контроль над рівнем глюкози в крові (тобто гіперглікемія, гіпоглікемія, порушення толерантності до глюкози), особливо на ранніх стадіях лікування. У разі призначення флувоксаміну пацієнтам з цукровим діабетом в анамнезі може знадобитися корекція дози антидіабетичних препаратів. Найбільш часто спостережуваним симптомом, пов'язаним з застосуванням флувоксаміну, є нудота, іноді супроводжувана блювотою. Цей побічний ефект, як правило, зникає протягом перших двох тижнів лікування.
Порушення з боку органу зору
Повідомлялося про випадки розвитку мідріазу при застосуванні СІОЗС, таких як флувоксамін. Тому пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або пацієнтам групи підвищеного ризику гострої закритокутової глаукоми флувоксамін слід призначати з обережністю.
Гематологічні порушення
Існують повідомлення про такі внутрішньошкірні крововиливи, як екхімози і пурпура, а також про інші геморагічні прояви (наприклад, шлунково-кишкова кровотеча або гінекологічна/ післяпологова кровотеча), що спостерігалися при застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Необхідно проявляти обережність при призначенні цих лікарських засобів у літніх пацієнтів і пацієнтів, одночасно отримуючих препарати, що діють на тромбоцитарну функцію (наприклад, атипові антипсихотичні засоби і фенотіазини, багато трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилову кислоту, нестероїдні протизапальні лікарські препарати) або препарати, що збільшують ризик розвитку кровотеч, а також у пацієнтів з кровотечами в анамнезі або схильних до кровотеч (наприклад, з тромбоцитопенією або порушенням коагуляції). Прийом лікарських препаратів групи СІОЗС/СІОЗСН може збільшити ризик післяпологової кровотечі.
Розлади серцевої діяльності
Було відзначено збільшення ризику подовження інтервалу QT на ЕКГ і ризику пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» при комбінованій терапії флувоксаміном з терфенадином, або астемізолом, або цизапридом, у зв'язку з наростанням концентрації останніх в плазмі крові. Тому флувоксамін не слід призначати разом з цими препаратами.
Флувоксамін може викликати незначне зниження ЧСС (на 2–6 ударів в хвилину).
Електросудомна терапія (ЕСТ)
Досвід клінічного застосування флувоксаміну на фоні ЕСТ обмежений, тому така терапія повинна проводитися з обережністю.
Синдром відміни
При припиненні прийому флувоксаміну можливий розвиток синдрому відміни, хоча наявні дані доклінічних і клінічних досліджень не виявили виникнення залежності від лікування флувоксаміном. Найбільш часті симптоми, відзначені у разі відміни препарату: запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезії, зорове розлад і відчуття удару струмом), порушення сну (включаючи безсоння і яскраві сновидіння), збудження, роздратованість, сплутаність свідомості, емоційна лабільність, головний біль, нудота і/або блювота, діарея, пітливість, відчуття серцебиття, тремор і тривога.
Більшість цих симптомів мають слабо або помірно виражений характер і купуються самостійно, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути важкими і/або тривалими. Подібні симптоми зазвичай виникають протягом перших кількох днів після припинення лікування. З цієї причини рекомендовано поступово знижувати дозу флувоксаміну перед повною відміною відповідно до стану пацієнта.
Манія/ гіпоманія
Флувоксамін слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з манією/ гіпоманією в анамнезі. При розвитку у пацієнта маніакальної фази слід припинити застосування флувоксаміну.
Сексуальна дисфункція
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) можуть викликати симптоми сексуальної дисфункції. Були отримані повідомлення про тривалу сексуальну дисфункцію, симптоми якої зберігалися незважаючи на припинення прийому СІОЗС.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
Флувоксамін, призначався здоровим добровольцям у дозах до 150 мг, не впливав або надавав незначний вплив на здатність до водіння автомобіля і управління машинами і не впливав на психомоторні навички, пов'язані з управлінням транспортними засобами і механізмами. В той же час існують повідомлення про сонливість, що відзначалася під час лікування флувоксаміном. У зв'язку з цим рекомендується проявляти обережність до остаточного визначення індивідуальної відповіді на препарат.
Побічні ефекти
З боку травної системи: часто - нудота, іноді супроводжується блювотою (як правило, зникає в перші 2 тижні лікування); можливо - запор, анорексія, диспепсія, діарея, неприємні відчуття в епігастральній області, сухість у роті, відчуття дискомфорту; рідко - підвищення активності печінкових ферментів, переважно у пацієнтів похилого віку - транзиторна гіпонатріємія (в деяких випадках обумовлена синдромом неадекватної секреції АДГ, зникає після відміни флувоксаміну).
З боку ЦНС: можливі сонливість, запаморочення, головний біль, безсоння, тривога, психомоторне збудження, відчуття страху, тремор, відчуття дискомфорту, астенія; після різкої відміни флувоксаміну в рідкісних випадках спостерігалися головний біль, нудота, запаморочення, відчуття страху.
З боку серцево-судинної системи: можливо незначне зменшення ЧСС (на 2-6 уд./хв), відчуття серцебиття, тахікардія.
Інші: можливо підвищене потовиділення, зміна маси тіла.
Деякі з зазначених вище побічних ефектів можуть бути симптомами депресії і не обумовлені дією флувоксаміну.
З боку ЦНС: можливі сонливість, запаморочення, головний біль, безсоння, тривога, психомоторне збудження, відчуття страху, тремор, відчуття дискомфорту, астенія; після різкої відміни флувоксаміну в рідкісних випадках спостерігалися головний біль, нудота, запаморочення, відчуття страху.
З боку серцево-судинної системи: можливо незначне зменшення ЧСС (на 2-6 уд./хв), відчуття серцебиття, тахікардія.
Інші: можливо підвищене потовиділення, зміна маси тіла.
Деякі з зазначених вище побічних ефектів можуть бути симптомами депресії і не обумовлені дією флувоксаміну.
Передозування
Симптоми
До найбільш характерних симптомів належать шлунково-кишкові розлади (нудота, блювота і діарея), сонливість і запаморочення. Крім того, існують повідомлення про порушення серцевої діяльності (тахікардія, брадикардія, артеріальна гіпотензія), порушення функції печінки, судоми і кому.
Флувоксамін має широкий терапевтичний індекс щодо ризику передозування. З моменту випуску на ринок повідомлення про випадки смерті, приписані передозуванню тільки флувоксаміном, відзначалися вкрай рідко. Найвища зареєстрована доза флувоксаміну, прийнята одним пацієнтом, становила 12 г. Цей пацієнт був повністю вилікуваний. Більш серйозні ускладнення спостерігалися у випадках навмисного передозування флувоксаміном у поєднанні з іншими препаратами.
Лікування
Специфічного антидоту флувоксаміну не існує. При передозуванні рекомендується промивання шлунка, яке повинно проводитися якомога раніше після прийому препарату, а також симптоматичне лікування. Крім того, рекомендується багаторазовий прийом активованого вугілля, при необхідності призначення осмотичних проносних. Форсований діурез або діаліз не ефективні.
До найбільш характерних симптомів належать шлунково-кишкові розлади (нудота, блювота і діарея), сонливість і запаморочення. Крім того, існують повідомлення про порушення серцевої діяльності (тахікардія, брадикардія, артеріальна гіпотензія), порушення функції печінки, судоми і кому.
Флувоксамін має широкий терапевтичний індекс щодо ризику передозування. З моменту випуску на ринок повідомлення про випадки смерті, приписані передозуванню тільки флувоксаміном, відзначалися вкрай рідко. Найвища зареєстрована доза флувоксаміну, прийнята одним пацієнтом, становила 12 г. Цей пацієнт був повністю вилікуваний. Більш серйозні ускладнення спостерігалися у випадках навмисного передозування флувоксаміном у поєднанні з іншими препаратами.
Лікування
Специфічного антидоту флувоксаміну не існує. При передозуванні рекомендується промивання шлунка, яке повинно проводитися якомога раніше після прийому препарату, а також симптоматичне лікування. Крім того, рекомендується багаторазовий прийом активованого вугілля, при необхідності призначення осмотичних проносних. Форсований діурез або діаліз не ефективні.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО існує ймовірність розвитку серотонінового синдрому, особливо при одночасному застосуванні з необоротними неселективними інгібіторами МАО.
При одночасному застосуванні підвищується концентрація в плазмі крові алпразоламу, бромазепаму, діазепаму і посилюються їх побічні ефекти у зв'язку з тим, що флувоксамін інгібує процеси метаболізму цих бензодіазепінів.
При одночасному застосуванні підвищується концентрація в плазмі крові амітриптиліну, кломіпраміну, іміпраміну, мапротиліну, триміпраміну, що обумовлено, ймовірно, тим, що флувоксамін є неконкурентним інгібітором ізоферменту CYP1A2, при участі якого відбувається процес N-деметилювання зазначених антидепресантів.
При одночасному застосуванні з буспіроном можливо зменшення його ефективності; з вальпроєвою кислотою - можливо посилення ефектів вальпроєвої кислоти; з варфарином - можливо підвищення концентрації варфарину в плазмі крові і поява ризику розвитку кровотеч; з галантаміном - підвищується ймовірність посилення побічних ефектів галантаміну; з галоперидолом - підвищується концентрація літію в плазмі крові.
При одночасному застосуванні підвищується концентрація карбамазепіну в плазмі крові, що обумовлено інгібуванням його метаболізму в печінці, головним чином, за рахунок придушення активності ізоферменту CYP2D6 під впливом флувоксаміну.
При одночасному застосуванні значно підвищується концентрація клозапіну в плазмі крові, що у деяких пацієнтів супроводжується розвитком токсичних ефектів клозапіну.
При одночасному застосуванні можливо зменшення кліренсу кофеїну і посилення його ефектів. Це взаємодія обумовлена тим, що флувоксамін значною мірою інгібує ізофермент CYP1A2, який є головним ферментом, відповідальним за метаболізм кофеїну.
При одночасному застосуванні з метоклопрамідом описаний випадок розвитку екстрапірамідних порушень.
При одночасному застосуванні з оланзапіном підвищується концентрація оланзапіну в плазмі крові; з пропранололом - підвищується концентрація пропранололу в плазмі крові, що, ймовірно, обумовлено інгібуванням флувоксаміном ізоферментів системи цитохрому P450, що беруть участь у метаболізмі пропранололу.
При одночасному застосуванні з теофіліном підвищується концентрація теофіліну в плазмі крові, що призводить до розвитку токсичних реакцій. Це взаємодія обумовлена тим, що флувоксамін значною мірою інгібує ізофермент CYP1A2, який є головним ферментом, відповідальним за метаболізм теофіліну.
При одночасному застосуванні зменшується кліренс толбутаміду і його метаболітів, що обумовлено інгібуванням ізоферменту CYP2C9.
Існують окремі повідомлення про посилення побічної дії фенітоїну при його одночасному застосуванні з флувоксаміном.
При одночасному застосуванні уповільнюється метаболізм і знижується кліренс хінідину.
При одночасному застосуванні підвищується концентрація в плазмі крові алпразоламу, бромазепаму, діазепаму і посилюються їх побічні ефекти у зв'язку з тим, що флувоксамін інгібує процеси метаболізму цих бензодіазепінів.
При одночасному застосуванні підвищується концентрація в плазмі крові амітриптиліну, кломіпраміну, іміпраміну, мапротиліну, триміпраміну, що обумовлено, ймовірно, тим, що флувоксамін є неконкурентним інгібітором ізоферменту CYP1A2, при участі якого відбувається процес N-деметилювання зазначених антидепресантів.
При одночасному застосуванні з буспіроном можливо зменшення його ефективності; з вальпроєвою кислотою - можливо посилення ефектів вальпроєвої кислоти; з варфарином - можливо підвищення концентрації варфарину в плазмі крові і поява ризику розвитку кровотеч; з галантаміном - підвищується ймовірність посилення побічних ефектів галантаміну; з галоперидолом - підвищується концентрація літію в плазмі крові.
При одночасному застосуванні підвищується концентрація карбамазепіну в плазмі крові, що обумовлено інгібуванням його метаболізму в печінці, головним чином, за рахунок придушення активності ізоферменту CYP2D6 під впливом флувоксаміну.
При одночасному застосуванні значно підвищується концентрація клозапіну в плазмі крові, що у деяких пацієнтів супроводжується розвитком токсичних ефектів клозапіну.
При одночасному застосуванні можливо зменшення кліренсу кофеїну і посилення його ефектів. Це взаємодія обумовлена тим, що флувоксамін значною мірою інгібує ізофермент CYP1A2, який є головним ферментом, відповідальним за метаболізм кофеїну.
При одночасному застосуванні з метоклопрамідом описаний випадок розвитку екстрапірамідних порушень.
При одночасному застосуванні з оланзапіном підвищується концентрація оланзапіну в плазмі крові; з пропранололом - підвищується концентрація пропранололу в плазмі крові, що, ймовірно, обумовлено інгібуванням флувоксаміном ізоферментів системи цитохрому P450, що беруть участь у метаболізмі пропранололу.
При одночасному застосуванні з теофіліном підвищується концентрація теофіліну в плазмі крові, що призводить до розвитку токсичних реакцій. Це взаємодія обумовлена тим, що флувоксамін значною мірою інгібує ізофермент CYP1A2, який є головним ферментом, відповідальним за метаболізм теофіліну.
При одночасному застосуванні зменшується кліренс толбутаміду і його метаболітів, що обумовлено інгібуванням ізоферменту CYP2C9.
Існують окремі повідомлення про посилення побічної дії фенітоїну при його одночасному застосуванні з флувоксаміном.
При одночасному застосуванні уповільнюється метаболізм і знижується кліренс хінідину.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 50 мг, 100 мг.
По 10 таблеток в блістер з плівки ПВХ і алюмінієвої фольги.
По 20, 30, 40, 50, 60, 80 таблеток в пластикову банку з поліетилентерефталату, закупорену пластиковою кришкою з поліетилену високої щільності і низького тиску, з контролем першого відкриття. На банку наклеюють етикетку з паперу писчого або етикеточного.
Кожну банку або 2, 3, 4, 5, 6, 8 блістерів разом з інструкцією по медичному застосуванню поміщають в пачку з картону для споживчої тари типу хромовий або хром-ерзац.
По 10 таблеток в блістер з плівки ПВХ і алюмінієвої фольги.
По 20, 30, 40, 50, 60, 80 таблеток в пластикову банку з поліетилентерефталату, закупорену пластиковою кришкою з поліетилену високої щільності і низького тиску, з контролем першого відкриття. На банку наклеюють етикетку з паперу писчого або етикеточного.
Кожну банку або 2, 3, 4, 5, 6, 8 блістерів разом з інструкцією по медичному застосуванню поміщають в пачку з картону для споживчої тари типу хромовий або хром-ерзац.
