Лівостор

Гіполіпідемічний засіб з групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А в мевалонову кислоту, яка є попередником стеролів, включаючи холестерин. Тригліцериди (ТГ) і холестерин у печінці включаються до складу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), потрапляють у плазму крові і транспортуються в периферичні тканини. Ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ) утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Аторвастатин знижує концентрації холестерину і ліпопротеїнів у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу, синтез холестерину в печінці і збільшення кількості "печінкових" рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення і катаболізму ЛПНЩ. Знижує утворення ЛПНЩ, викликає виражене і стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів. Знижує концентрацію ЛПНЩ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами. Знижує концентрацію загального холестерину на 30-46%, ЛПНЩ - на 41-61%, аполіпопротеїну В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%; викликає підвищення концентрації холестерину-ЛПВЩ (ліпопротеїнів високої щільності) і аполіпопротеїну А. Дозозалежно знижує концентрацію ЛПНЩ у хворих з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією, резистентною до терапії іншими гіполіпідемічними засобами.

Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.

Абсорбція - висока. Cmax у плазмі крові досягається через 1-2 год, Cmax у жінок вища на 20%, AUC - нижча на 10%; При печінковій недостатності у хворих алкогольним цирозом печінки (за шкалою Чайлд-П'ю В) Cmax і AUC підвищуються в 16 і 11 разів, відповідно.

Їжа дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції препарату (на 25% і 9% відповідно), проте зниження холестерину ЛПНЩ схоже з таким при застосуванні Аторвастатину без їжі. Концентрація аторвастатину при застосуванні у вечірній час нижча, ніж у ранковий (приблизно на 30%). Виявлена лінійна залежність між ступенем всмоктування і дозою препарату.

Біодоступність - 12%, системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази - 30%. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту і при "першому проходженні" через печінку.

Vd - 381 л, зв'язок з білками плазми крові - 98%. Метаболізується переважно в печінці під дією ізоферменту CYP3A4 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто- і парагідроксильованих похідних, продуктів бета-окислення). In vitro орто- і парагідроксильовані метаболіти чинять інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, співставну з такою аторвастатину. Інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів.

Виводиться з жовчю після печінкового і/або позапечінкового метаболізму (не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції).

T1/2 - 14 год. Інгібуюча активність щодо ГМГ-КоА-редуктази зберігається близько 20-30 год завдяки наявності активних метаболітів. Менше 2% від прийнятої внутрішньо дози препарату визначається в сечі. Не виводиться в ході гемодіалізу.

Для дорослих:

Запобігання серцево-судинним захворюванням.

Дорослим пацієнтам без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з кількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як вік, паління, артеріальна гіпертензія, низький рівень ЛПВЩ або наявність ранньої ішемічної хвороби серця в сімейному анамнезі, Лівостор показаний для:

– зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда;

– зменшення ризику виникнення інсульту;

– зменшення ризику стенокардії і проведення процедур реваскуляризації.

Пацієнтам з цукровим діабетом ІІ типу і без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з кількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як ретинопатія, альбумінурія, паління або артеріальна гіпертензія, лікарський засіб Лівостор показаний для:

– зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда;

– зменшення ризику виникнення інсульту.

Пацієнтам з клінічно вираженою ішемічною хворобою серця Лівостор показаний для:

– зменшення ризику виникнення нелетального інфаркту міокарда;

– зменшення ризику виникнення летального і нелетального інсульту;

– зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації;

– зменшення ризику госпіталізації у зв'язку з застійною серцевою недостатністю;

– зменшення ризику виникнення стенокардії.

Гіперліпідемія.

– Як доповнення до дієти для зменшення підвищених рівнів загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, аполіпопротеїну В і тригліцеридів, а також для підвищення рівня холестерину ЛПВЩ у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготною сімейною і несімейною) і змішаною дисліпідемією (типи IIa і IIb за класифікацією Фредріксона).

– Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів з підвищеними рівнями тригліцеридів у сироватці крові (тип IV за класифікацією Фредріксона).

– Для лікування пацієнтів з первинною дисбеталіпопротеїнемією (тип III за класифікацією Фредріксона) у випадках, коли дотримання дієти недостатньо ефективне.

– Для зменшення загального холестерину і холестерину ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією як доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад, аферез ЛПНЩ), або якщо такі методи лікування недоступні.

– Як доповнення до дієти для зменшення рівнів загального холестерину, холестерину ЛПНЩ і аполіпопротеїну В у хлопчиків, а також дівчаток після початку менструацій, у віці від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, якщо після відповідної дієтотерапії результати аналізів такі:

a) холестерин ЛПНЩ залишається ≥ 190 мг/дл або

б) холестерин ЛПНЩ ≥ 160 мг/дл і:

· в сімейному анамнезі є ранні серцево-судинні захворювання або

· у пацієнта дитячого віку присутні два або більше інших факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань.

Протипоказаннями до застосування препарату Лівостор є: активне захворювання печінки, яке може включати стійке підвищення активності печінкових трансаміназ невідомої етіології. Гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Перед початком терапії Аторвастатином хворому необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду лікування. Застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази для зниження концентрації ліпідів у крові може призводити до зміни біохімічних показників, що відображають функцію печінки. Функцію печінки слід контролювати перед початком терапії, через 6 тижнів, 12 тижнів після початку застосування Аторвастатину і після кожного підвищення дози, а також періодично, наприклад, кожні 6 місяців. Підвищення активності «печінкових» ферментів у сироватці крові може спостерігатися під час терапії Аторвастатином. Пацієнти, у яких відзначається підвищення активності ферментів, повинні перебувати під контролем до повернення активності ферментів до норми. У тому випадку, якщо значення АЛТ (АЛТ) або АСТ (ACT) більш ніж у 3 рази перевищують рівень верхньої допустимої межі, рекомендується знизити дозу Аторвастатину або припинити лікування.

Аторвастатин слід застосовувати з обережністю у хворих, які зловживають алкоголем і/або мають захворювання печінки. Активне захворювання печінки або стійке підвищення активності «печінкових» трансаміназ неясного генезу є протипоказанням до застосування Аторвастатину.

Лікування Аторвастатином може викликати міопатію. Діагноз міопатії (біль і слабкість у м'язах у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з верхньою межею норми) слід у хворих з поширеними міалгіями, болісністю або слабкістю м'язів і/або вираженим підвищенням активності КФК. Хворих необхідно попередити про те, що їм слід негайно повідомити лікаря про появу незрозумілих болів або слабкості в м'язах, якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою.

Терапію Аторвастатином слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК або при наявності підтвердженої або передбачуваної міопатії. Ризик міопатії під час лікування іншими лікарськими засобами цього класу підвищується при одночасному застосуванні з циклоспорином, фібратами, еритроміцином, кларитроміцином, імунодепресивними, протигрибковими засобами, що належать до азолів, і нікотиновою кислотою в ліпідознижуючих дозах. Багато з цих препаратів інгібують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4, і/або транспорт лікарських засобів. Аторвастатин біотрансформується під дією ізоферменту CYP3A4. Застосовуючи Аторвастатин одночасно з фібратами, еритроміцином, імуносупресивними засобами, азольними протигрибковими засобами або нікотиновою кислотою в ліпідознижуючих дозах, слід ретельно зважити очікувану користь і ризик лікування і регулярно спостерігати хворих з метою виявлення болів або слабкості в м'язах, особливо протягом перших місяців лікування і в період підвищення дози будь-якого препарату. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичне визначення активності КФК, хоча такий контроль не дозволяє запобігти розвитку важкої міопатії.

При застосуванні Аторвастатину, як і інших засобів цього класу, описані випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, обумовленою міоглобінурією. Терапію Аторвастатином слід тимчасово припинити або повністю скасувати при появі ознак можливої міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, важка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, обширні оперативні хірургічні втручання, травми, важкі обмінні, ендокринні та електролітні порушення і неконтрольовані судоми).

Перед початком терапії Аторвастатином необхідно спробувати досягти контролю гіперхолестеринемії шляхом адекватної дієтотерапії, підвищення фізичної активності, зниження маси тіла у хворих з ожирінням і лікування інших станів. Є повідомлення про розвиток атоничного фасциїту на тлі застосування Аторвастатину, однак, зв'язок з прийомом препарату можлива, але до теперішнього часу не доведена, етіологія невідома.

Вплив на здатність керувати автотранспортом і роботу з механізмами. Про несприятливий вплив Аторвастатину на здатність керувати автотранспортом і роботу з механізмами не повідомлялося.

з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії, гіпестезія, дисгевзія, амнезія, периферична нейропатія; кошмарні сновидіння; депресія.

З боку ШКТ: запор, панкреатит, блювання, шлунково-кишковий дискомфорт, відрижка, метеоризм; біль у животі.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: біль у суглобах, біль у спині, міопатія, міозит, рабдоміоліз; м'язово-скелетний біль, підвищена втомлюваність м'язів, біль у шиї, набрякання суглобів, тендинопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля), артралгія.

З боку метаболізму та харчування: гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія; гіперглікемія.

З боку печінки та жовчного міхура: печінкова недостатність, гепатит, холестаз.

З боку шкіри та сполучної тканини: шкірні висипання, свербіж, алопеція, ангіоневротичний набряк, буллезний дерматит (включаючи мультиформну еритему), синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: біль у горлі та гортані; носова кровотеча; виняткові випадки інтерстиціального захворювання легень (особливо під час довготривалого лікування).

З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: алергічні реакції; анафілаксія.

З боку органа зору: затуманення зору; порушення зору.

З боку органа слуху та рівноваги: шум у вухах.

З боку сечостатевої системи: лейкоцитурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія.

Загальні порушення: астенія, біль у грудях, периферичні набряки, нездужання, втомлюваність; пірексія. Зміни результатів лабораторних аналізів: відхилення результатів функціональних проб печінки, підвищення активності КФК крові, підвищення рівня трансаміназ у крові, відхилення від норми функціональних проб печінки, підвищення рівня ЩФ у крові, підвищення активності КФК, позитивний результат аналізу на вміст лейкоцитів у сечі; підвищення активності АлАТ, КФК у крові.
Є окремі повідомлення про випадки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії (ІОНМ), пов'язаної із застосуванням статинів.

Специфічного лікування передозування лікарським засобом Лівостор немає.
У разі передозування пацієнта слід лікувати симптоматично і в разі необхідності проводити підтримуючі заходи.
Через високу ступінь зв'язування лікарського засобу з білками плазми крові не слід очікувати значного посилення кліренсу лікарського засобу аторвастатину за допомогою гемодіалізу.

Ризик міопатії під час лікування іншими лікарськими засобами цього класу підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, кларитроміцину, імунодепресивних, протигрибкових засобів, що належать до азолів, і нікотинової кислоти в ліпідознижуючих дозах.

При одночасному застосуванні внутрішньо Аторвастатину і суспензії, що містить магнію і алюмінію гідроксиди, знижувалися концентрації Аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35%, проте ступінь зменшення концентрації холестерину/ЛПНЩ при цьому не змінювалася. При одночасному застосуванні Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону (антипірину), тому взаємодія з іншими засобами, метаболізуючимися тими ж ізоферментами цитохрому CYP3A4 не очікується.

При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі крові знижувалася приблизно на 25%. Проте гіполіпідемічний ефект комбінації Аторвастатину і колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо.

При повторному застосуванні дигоксину і аторвастатину в дозі 10 мг рівноважні концентрації дигоксину в плазмі крові не змінювалися. Проте при застосуванні дигоксину в комбінації з Аторвастатином у дозі 80 мг/добу. Концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. Хворих, які отримують дигоксин у поєднанні з Аторвастатином, слід спостерігати.

При одночасному застосуванні Аторвастатину і еритроміцину (500 мг 4 рази/добу) або кларитроміцину (500 мг 2 рази/добу), які інгібують ізофермент CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації Аторвастатину в плазмі крові.

При одночасному застосуванні Аторвастатину (10 мг 1 раз/добу) і азитроміцину (500 мг 1 раз/добу) концентрація Аторвастатину в плазмі крові не змінювалася.

Аторвастатин не чинив клінічно значущого впливу на концентрацію терфенадину в плазмі крові, який метаболізується головним чином ізоферментом CYP3A4; у зв'язку з цим видається малоймовірним, що Аторвастатин здатний суттєво вплинути на фармакокінетичні параметри інших субстратів ізоферменту CYP3A4. При одночасному застосуванні Аторвастатину і контрацептива для прийому внутрішньо, що містить норетистерон і етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетиндрону і етинілестрадіолу приблизно на 30% і 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати при виборі перорального контрацептива для жінки, яка отримує Аторвастатин.

Одночасне застосування з лікарськими засобами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів (включаючи циметидин, кетоконазол, спіронолактон), збільшує ризик зниження ендогенних стероїдних гормонів (слід дотримуватися обережності).

При вивченні взаємодії Аторвастатину з варфарином і циметидином ознак клінічно значущої взаємодії не виявлено.

При одночасному застосуванні Аторвастатину 80 мг і амлодипіну 10 мг фармакокінетика Аторвастатину в рівноважному стані не змінювалася.

Не відзначено клінічно значущої небажаної взаємодії Аторвастатину і гіпотензивних засобів.

Одночасне застосування Аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори коферменту CYP3A4, супроводжувалося збільшенням концентрації Аторвастатину в плазмі крові.

Фармацевтична несумісність не відома.

Таблетки по 10 мг 10 таблеток у блістері, по 3 або 7 блістерів у пачці.
Таблетки по 20 мг 10 таблеток у блістері, по 3 або 7 блістерів у пачці.
Таблетки по 40 мг 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у пачці.

Склад

1 таблетка Лівостор містить аторвастатину кальцію тригідрат, що еквівалентно аторвастатину 10 мг або 20 мг, 40 мг.
Допоміжні речовини: гідроксипропілцелюлоза, полісорбат 80, натрію лаурилсульфат, лактоза, кальцію карбонат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат.
Оболонка: суміш для плівкового покриття Opadry II White (гіпромелоза, лактоза, поліетиленгліколь, діоксид титану (Е 171), триацетин).