Логімакс
Logimax
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Інших назв немає
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Logimax" 50mg/5mg
D.t.d. № 30 in tabl.
S. по 1 таблетці 1 раз на добу, вранці
D.t.d. № 30 in tabl.
S. по 1 таблетці 1 раз на добу, вранці
Фармакологічні властивості
Антигіпертензивний препарат комбінованого складу. Чинить гіпотензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію.
Взаємодоповнюючий механізм дії фелодипіну, що знижує ОПСС, і метопрололу, що зменшує серцевий викид, призводить до більш вираженого антигіпертензивного ефекту та кращої переносимості порівняно з монотерапією фелодипіном і метопрололом. При прийомі Логімаксу зниження АТ стабільне та ефективне протягом усього інтервалу між прийомами доз (24 год).
Фелодипін
Фелодипін - похідне дигідропіридину, є вазоселективним блокатором повільних кальцієвих каналів і призначений для лікування артеріальної гіпертензії та стабільної стенокардії. Фелодипін є рацемічною сумішшю.
Провідність і скорочувальна здатність гладкої мускулатури судин пригнічується шляхом впливу на кальцієві канали клітинних мембран. Завдяки високій селективності щодо гладкої мускулатури артеріол, фелодипін у терапевтичних дозах не чинить негативного інотропного ефекту на скорочуваність або провідність серця.
Антигіпертензивний ефект фелодипіну обумовлений зменшенням ОПСС. Фелодипін ефективно знижує АТ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією як у горизонтальному положенні, так і в положенні сидячи та стоячи, у стані спокою та при фізичному навантаженні. Оскільки фелодипін не чинить ефекту на гладку мускулатуру вен або адренергічний вазомоторний контроль, то розвитку ортостатичної гіпотензії не відбувається. На початку лікування, внаслідок зниження АТ на фоні прийому фелодипіну, може спостерігатися тимчасове рефлекторне збільшення ЧСС і серцевого викиду, яке нівелюється при комбінації з бета-адреноблокаторами. Дія фелодипіну на АТ і ОПСС корелює з плазмовою концентрацією фелодипіну. Після досягнення стабільної рівноважної концентрації в плазмі фелодипіну антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 год.
Лікування фелодипіном призводить до зворотного розвитку гіпертрофії лівого шлуночка.
Фелодипін розслабляє гладку мускулатуру дихальних шляхів. Показано, що фелодипін чинить незначний вплив на моторику ШКТ. При тривалому застосуванні фелодипін не чинить клінічно значущого ефекту на вміст ліпідів у крові. У пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 при застосуванні фелодипіну протягом 6 міс не відзначено клінічно значущого ефекту на метаболічні процеси. Фелодипін можна також призначати пацієнтам з пониженою функцією лівого шлуночка, які отримують стандартну терапію, і пацієнтам з бронхіальною астмою, цукровим діабетом, подагрою або гіперліпідемією.
Фелодипін знижує судинний опір у нирках, має натрійуретичний і діуретичний ефект і не має калійуретичного ефекту (за рахунок зниження канальцевої реабсорбції натрію і води). Фелодипін не впливає на клубочкову фільтрацію і екскрецію альбуміну.
Метопролол
Метопролол - кардіоселективний антагоніст β1-адренорецепторів, не впливає в терапевтичних дозах на β2-адренорецептори, локалізовані, головним чином, у периферичних судинах і бронхах. Чинить незначну мембраностабілізуючу дію і не має внутрішньої симпатоміметичної активності.
Бета-адреноблокатори мають негативний інотропний і хронотропний ефект. Метопролол зменшує стимулюючий ефект катехоламінів на міокард і сприяє зниженню ЧСС, серцевого викиду і АТ. У стані стресу при підвищеній секреції адреналіну метопролол не перешкоджає нормальній фізіологічній вазодилатації.
У терапевтичних дозах метопролол чинить менший скорочувальний ефект на мускулатуру бронхів, ніж неселективні бета-адреноблокатори.
Метопролол у меншій мірі, ніж неселективні бета-адреноблокатори впливає на секрецію інсуліну і метаболізм вуглеводів, у зв'язку з чим метопролол може призначатися пацієнтам з цукровим діабетом. Метопролол чинить менший ефект на такі серцево-судинні реакції при гіпоглікемії, як тахікардія. При терапії метопрололом вміст глюкози в крові відновлюється до нормального рівня швидше, ніж при терапії неселективними бета-адреноблокаторами.
Метопролол знижує підвищений АТ як у положенні стоячи, так і в горизонтальному положенні, а також при фізичному навантаженні. На початку терапії метопролол викликає посилення ОПСС. Однак при тривалому лікуванні відзначається зниження АТ внаслідок зниження ОПСС при незмінному серцевому викиді. У хворих з артеріальною гіпертензією метопролол знижує смертність від серцево-судинних ускладнень.
На фоні прийому метопрололу не відзначено змін електролітного балансу крові.
Взаємодоповнюючий механізм дії фелодипіну, що знижує ОПСС, і метопрололу, що зменшує серцевий викид, призводить до більш вираженого антигіпертензивного ефекту та кращої переносимості порівняно з монотерапією фелодипіном і метопрололом. При прийомі Логімаксу зниження АТ стабільне та ефективне протягом усього інтервалу між прийомами доз (24 год).
Фелодипін
Фелодипін - похідне дигідропіридину, є вазоселективним блокатором повільних кальцієвих каналів і призначений для лікування артеріальної гіпертензії та стабільної стенокардії. Фелодипін є рацемічною сумішшю.
Провідність і скорочувальна здатність гладкої мускулатури судин пригнічується шляхом впливу на кальцієві канали клітинних мембран. Завдяки високій селективності щодо гладкої мускулатури артеріол, фелодипін у терапевтичних дозах не чинить негативного інотропного ефекту на скорочуваність або провідність серця.
Антигіпертензивний ефект фелодипіну обумовлений зменшенням ОПСС. Фелодипін ефективно знижує АТ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією як у горизонтальному положенні, так і в положенні сидячи та стоячи, у стані спокою та при фізичному навантаженні. Оскільки фелодипін не чинить ефекту на гладку мускулатуру вен або адренергічний вазомоторний контроль, то розвитку ортостатичної гіпотензії не відбувається. На початку лікування, внаслідок зниження АТ на фоні прийому фелодипіну, може спостерігатися тимчасове рефлекторне збільшення ЧСС і серцевого викиду, яке нівелюється при комбінації з бета-адреноблокаторами. Дія фелодипіну на АТ і ОПСС корелює з плазмовою концентрацією фелодипіну. Після досягнення стабільної рівноважної концентрації в плазмі фелодипіну антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 год.
Лікування фелодипіном призводить до зворотного розвитку гіпертрофії лівого шлуночка.
Фелодипін розслабляє гладку мускулатуру дихальних шляхів. Показано, що фелодипін чинить незначний вплив на моторику ШКТ. При тривалому застосуванні фелодипін не чинить клінічно значущого ефекту на вміст ліпідів у крові. У пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 при застосуванні фелодипіну протягом 6 міс не відзначено клінічно значущого ефекту на метаболічні процеси. Фелодипін можна також призначати пацієнтам з пониженою функцією лівого шлуночка, які отримують стандартну терапію, і пацієнтам з бронхіальною астмою, цукровим діабетом, подагрою або гіперліпідемією.
Фелодипін знижує судинний опір у нирках, має натрійуретичний і діуретичний ефект і не має калійуретичного ефекту (за рахунок зниження канальцевої реабсорбції натрію і води). Фелодипін не впливає на клубочкову фільтрацію і екскрецію альбуміну.
Метопролол
Метопролол - кардіоселективний антагоніст β1-адренорецепторів, не впливає в терапевтичних дозах на β2-адренорецептори, локалізовані, головним чином, у периферичних судинах і бронхах. Чинить незначну мембраностабілізуючу дію і не має внутрішньої симпатоміметичної активності.
Бета-адреноблокатори мають негативний інотропний і хронотропний ефект. Метопролол зменшує стимулюючий ефект катехоламінів на міокард і сприяє зниженню ЧСС, серцевого викиду і АТ. У стані стресу при підвищеній секреції адреналіну метопролол не перешкоджає нормальній фізіологічній вазодилатації.
У терапевтичних дозах метопролол чинить менший скорочувальний ефект на мускулатуру бронхів, ніж неселективні бета-адреноблокатори.
Метопролол у меншій мірі, ніж неселективні бета-адреноблокатори впливає на секрецію інсуліну і метаболізм вуглеводів, у зв'язку з чим метопролол може призначатися пацієнтам з цукровим діабетом. Метопролол чинить менший ефект на такі серцево-судинні реакції при гіпоглікемії, як тахікардія. При терапії метопрололом вміст глюкози в крові відновлюється до нормального рівня швидше, ніж при терапії неселективними бета-адреноблокаторами.
Метопролол знижує підвищений АТ як у положенні стоячи, так і в горизонтальному положенні, а також при фізичному навантаженні. На початку терапії метопролол викликає посилення ОПСС. Однак при тривалому лікуванні відзначається зниження АТ внаслідок зниження ОПСС при незмінному серцевому викиді. У хворих з артеріальною гіпертензією метопролол знижує смертність від серцево-судинних ускладнень.
На фоні прийому метопрололу не відзначено змін електролітного балансу крові.
Фармакодинаміка
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Фармакокінетика
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Таблетки Логімакс слід приймати всередину: ковтати цілими та запивати достатньою кількістю води. Прийом препарату можна здійснювати натщесерце або з невеликою кількістю їжі, що містить мало жирів і вуглеводів. Оптимальний режим дозування визначається індивідуально.
При підборі дози Логімаксу лікар враховує ефект раніше застосовуваних блокаторів повільних кальцієвих каналів або бета-адреноблокаторів.
Рекомендована початкова доза становить по 1 таблетці 1 раз на добу, вранці.
Якщо вираженості клінічного ефекту недостатньо, дозу підвищують до 1 таблетки 2 рази на добу.
При функціональному порушенні нирок дозу Логімаксу коригувати не потрібно.
При цирозі печінки, як правило, не потрібна корекція дози.
Пацієнтам з серйозними порушеннями печінкової функції можна приймати не більше ніж по 1 таблетці 1 раз на добу.
При підборі дози Логімаксу лікар враховує ефект раніше застосовуваних блокаторів повільних кальцієвих каналів або бета-адреноблокаторів.
Рекомендована початкова доза становить по 1 таблетці 1 раз на добу, вранці.
Якщо вираженості клінічного ефекту недостатньо, дозу підвищують до 1 таблетки 2 рази на добу.
При функціональному порушенні нирок дозу Логімаксу коригувати не потрібно.
При цирозі печінки, як правило, не потрібна корекція дози.
Пацієнтам з серйозними порушеннями печінкової функції можна приймати не більше ніж по 1 таблетці 1 раз на добу.
Показання
Гіпертонічна хвороба, симптоматична артеріальна гіпертензія.
Протипоказання
- AV-блокада II і III ступеня;
- СССУ;
- хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (набряк легень, гіпоперфузія або артеріальна гіпотензія) і безперервна або переривчаста інотропна терапія агоністами β-адренорецепторів;
- підозра на гостру стадію інфаркту міокарда (ЧСС менше 45 уд./хв, інтервал PQ більше 0,24 сек або систолічним АТ менше 100 мм рт. ст.);
- кардіогенний шок;
- нестабільна стенокардія;
- гострий інфаркт міокарда;
- симптоматична брадикардія;
- артеріальна гіпотензія;
- виражені облітеруючі порушення периферичного кровообігу при загрозі розвитку гангрени;
- вагітність;
- вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
- підвищена чутливість до фелодипіну або метопрололу або інших компонентів препарату.
З обережністю (співвідносячи користь/ризик) слід призначати препарат при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), аортальному стенозі, порушеннях функції печінки, інфаркті міокарда, артеріальній гіпотензії, гострому метаболічному ацидозі, хронічній серцевій недостатності, бронхіальній астмі.
У хворих бронхіальною астмою або хронічною обструктивною хворобою легень необхідно здійснювати супутню терапію бета2-адреноміметиками. У випадку, коли пацієнт починає приймати Логімакс, може знадобитися збільшення дози бета2-адреноміметиків.
- СССУ;
- хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (набряк легень, гіпоперфузія або артеріальна гіпотензія) і безперервна або переривчаста інотропна терапія агоністами β-адренорецепторів;
- підозра на гостру стадію інфаркту міокарда (ЧСС менше 45 уд./хв, інтервал PQ більше 0,24 сек або систолічним АТ менше 100 мм рт. ст.);
- кардіогенний шок;
- нестабільна стенокардія;
- гострий інфаркт міокарда;
- симптоматична брадикардія;
- артеріальна гіпотензія;
- виражені облітеруючі порушення периферичного кровообігу при загрозі розвитку гангрени;
- вагітність;
- вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
- підвищена чутливість до фелодипіну або метопрололу або інших компонентів препарату.
З обережністю (співвідносячи користь/ризик) слід призначати препарат при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), аортальному стенозі, порушеннях функції печінки, інфаркті міокарда, артеріальній гіпотензії, гострому метаболічному ацидозі, хронічній серцевій недостатності, бронхіальній астмі.
У хворих бронхіальною астмою або хронічною обструктивною хворобою легень необхідно здійснювати супутню терапію бета2-адреноміметиками. У випадку, коли пацієнт починає приймати Логімакс, може знадобитися збільшення дози бета2-адреноміметиків.
Особливі вказівки
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Побічні ефекти
З боку нервової системи та органів чуття: більше 1% — головний біль, слабкість;
0,1–0,9% — запаморочення, парестезія, депресія, ослаблення концентрації уваги, сонливість або безсоння;
0,01–0,09% — нервозність, тривога, порушення зору, сухість або подразнення очей, кон'юнктивіт;
менше 0,01% — амнезія, сплутаність свідомості, галюцинації, шум у вухах, порушення смакових відчуттів.
З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): 1–9,9% — почервоніння обличчя, брадикардія, серцебиття, постуральні порушення, похолодання кінцівок, периферичні набряки;
0,1–0,9% — тахікардія, AV блокада I ступеня, біль у ділянці серця;
0,01–0,09% — синкопе;
менше 0,01% — гангрена у пацієнтів з тяжкими порушеннями периферичного кровообігу, тромбоцитопенія.
З боку респіраторної системи: більше 1% — задишка при фізичному зусиллі;
0,1–0,9% — риніт.
З боку органів ШКТ: більше 1% — нудота, біль у животі, діарея або запор;
0,1–0,9% — блювання, втрата маси тіла;
0,01–0,09% — сухість у роті, зміна функціональних проб печінки;
менше 0,01% — гіперплазія слизової оболонки, збільшення концентрації печінкових ферментів.
З боку сечостатевої системи: 0,1–0,9% — імпотенція, сексуальна дисфункція.
З боку опорно-рухового апарату: менше 0,01% — міалгія, артралгія.
З боку шкірних покривів: 0,1–0,9% — висип (у вигляді urticaria psoriasiform), дистрофічні ураження шкіри;
0,01–0,09% — випадіння волосся;
менше 0,01% — фотосенсибілізація.
Алергічні реакції: менше 0,01% — ангіоневротичний набряк.
0,1–0,9% — запаморочення, парестезія, депресія, ослаблення концентрації уваги, сонливість або безсоння;
0,01–0,09% — нервозність, тривога, порушення зору, сухість або подразнення очей, кон'юнктивіт;
менше 0,01% — амнезія, сплутаність свідомості, галюцинації, шум у вухах, порушення смакових відчуттів.
З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): 1–9,9% — почервоніння обличчя, брадикардія, серцебиття, постуральні порушення, похолодання кінцівок, периферичні набряки;
0,1–0,9% — тахікардія, AV блокада I ступеня, біль у ділянці серця;
0,01–0,09% — синкопе;
менше 0,01% — гангрена у пацієнтів з тяжкими порушеннями периферичного кровообігу, тромбоцитопенія.
З боку респіраторної системи: більше 1% — задишка при фізичному зусиллі;
0,1–0,9% — риніт.
З боку органів ШКТ: більше 1% — нудота, біль у животі, діарея або запор;
0,1–0,9% — блювання, втрата маси тіла;
0,01–0,09% — сухість у роті, зміна функціональних проб печінки;
менше 0,01% — гіперплазія слизової оболонки, збільшення концентрації печінкових ферментів.
З боку сечостатевої системи: 0,1–0,9% — імпотенція, сексуальна дисфункція.
З боку опорно-рухового апарату: менше 0,01% — міалгія, артралгія.
З боку шкірних покривів: 0,1–0,9% — висип (у вигляді urticaria psoriasiform), дистрофічні ураження шкіри;
0,01–0,09% — випадіння волосся;
менше 0,01% — фотосенсибілізація.
Алергічні реакції: менше 0,01% — ангіоневротичний набряк.
Передозування
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарняна взаємодія
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарська форма
Лікарська форма – таблетки пролонгованої дії, вкриті оболонкою: двояковипуклі, круглі, рожевого кольору з абрикосовим відтінком, на одній зі сторін гравірування «A/FG» (по 30 шт. у флаконах, у картонній пачці 1 флакон і інструкція по застосуванню Логімаксу).
Склад 1 вкритої оболонкою таблетки:
активні речовини: метопрололу тартрат – 50 мг (відповідає вмісту метопрололу сукцинату – 47,5 мг), фелодипін – 5 мг;
допоміжні компоненти: натрію стеарилфумарат, гідроксипропілцелюлоза (гіпролоза), гіпромелоза, поліоксил 40 гідрогенізованої касторової олії (макрогола гліцерилгідроксистеарат 40), пропілгалат, лактоза безводна, кремнію діоксид, целюлоза мікрокристалічна, етилцелюлоза, натрію алюмосилікат; оболонка: гіпромелоза, макрогол 6000, парафін, титану діоксид (Е171), барвники заліза оксид червоний (Е172) і заліза оксид жовтий (Е172).
Склад 1 вкритої оболонкою таблетки:
активні речовини: метопрололу тартрат – 50 мг (відповідає вмісту метопрололу сукцинату – 47,5 мг), фелодипін – 5 мг;
допоміжні компоненти: натрію стеарилфумарат, гідроксипропілцелюлоза (гіпролоза), гіпромелоза, поліоксил 40 гідрогенізованої касторової олії (макрогола гліцерилгідроксистеарат 40), пропілгалат, лактоза безводна, кремнію діоксид, целюлоза мікрокристалічна, етилцелюлоза, натрію алюмосилікат; оболонка: гіпромелоза, макрогол 6000, парафін, титану діоксид (Е171), барвники заліза оксид червоний (Е172) і заліза оксид жовтий (Е172).
