Магнікум

Відновлює дефіцит магнію.

Терапевтичні ефекти препарату є результатом синергічної дії двох його активних компонентів, широке залучення яких у біохімічні реакції організму людини та тварин добре відоме.

Магній – незамінна складова всіх ферментативних, АТФ-залежних реакцій; він бере участь у метаболізмі вуглеводів, білків і жирів, а також в окисно-відновних реакціях.

Магній активує гліколітичні ферменти, ферменти клітинного окислення, ферменти синтезу нуклеїнових кислот; він також відіграє важливу роль у процесах скорочення міокарда.

Магній – стабілізатор тромбоцитів і фібриногену. Патогенетична роль дефіциту магнію при артеріальній гіпертензії, спазмі судин, неопластичних захворюваннях і сечокам'яній хворобі є загальновизнаною. Магнію належить провідна роль у нервово-м'язовому збудженні – у цьому процесі він є антагоністом кальцію.

Піридоксин бере участь головним чином у метаболізмі амінокислот, у вигляді піридоксальфосфату входить до складу ферментів, які каталізують декарбоксилювання і переамінування, а також вуглеводів і жирів. Сприяє транспортуванню амінокислот через мембрану, необхідний для активації фосфорилази, утворення нейромедіаторів, гамма-аміномасляної кислоти, гліцину, серотоніну. Бере участь в обміні вітаміну В12, фолієвої кислоти, синтезі порфіринів, ненасичених жирних кислот. Активує метаболічні процеси в міокарді, особливо при гіпоксії, може мати нейротропні, гемопоетичні, кардіотропні та гепатотропні властивості. Механізм взаємодії магнію і вітаміну В6 поки що точно не встановлений. Симптоми дефіциту, а також передозування обох компонентів подібні, однак явища дефіциту вітаміну В6 більш виразні при одночасному дефіциті магнію, оскільки магній необхідний для активації піридоксин-залежних ферментативних систем.

Одночасне застосування магнію і піридоксину збільшує швидкість абсорбції магнію в кишечнику, покращує його трансмембранне проходження до клітин внаслідок утворення хелатного комплексу вітаміну В6-магній-амінокислоти, збільшує концентрацію магнію в плазмі та еритроцитах, а також зменшує його екскрецію з сечею.

Для дорослих:

Стану, що супроводжуються дефіцитом магнію в організмі:
- дратівливість, стрес;
- хронічна втома (фізична та розумова);
- розлади сну, депресії;
- головний біль, міалгії;
- період вагітності;
- період росту у дітей;
- серцева недостатність, гіпертонічна хвороба, стенокардія;
- аритмія, атеросклероз, стан після інфаркту міокарда;
- цукровий діабет;
- остеопороз.

Дефіцит магнію спостерігається при палінні та зловживанні алкоголем, тривалому прийомі проносних, діуретиків та контрацептивних засобів.

- підвищена чутливість;
- тяжка ниркова недостатність;
- AV-блокада;
- тяжка міастенія;
- фенілкетонурія;
- гіпермагніємія;
- діарея;
- хвороба Паркінсона (якщо хворий приймає леводопу);
- артеріальна гіпотензія;
- вік менше 6 років.

При помірній нирковій недостатності необхідно вживати заходів для запобігання виникненню гіпермагніємії (регулярно контролювати вміст магнію в сироватці крові та уникати тривалого застосування лікарського засобу у високих дозах). Пацієнтам із серцевою та нирковою недостатністю слід перед початком лікування лікарським засобом проконсультуватися з лікарем.

Якщо після 1 місяця лікування не відзначається покращення стану, лікарський засіб слід відмінити.

У разі супутнього дефіциту кальцію дефіцит магнію повинен бути усунений до початку введення додаткового прийому кальцію.

Зловживання піридоксином може обумовити розвиток сенсорної нейропатії за умови його прийому у високих дозах ( > 200 мг/добу) протягом тривалого періоду часу (тобто протягом кількох місяців або років). Цей ефект зазвичай має зворотний характер, зникаючи після припинення прийому препарату. У пацієнтів із тяжким дефіцитом магнію застосування лікарського засобу слід починати з його введення внутрішньовенним шляхом. Це також показано пацієнтам із мальабсорбцією.

Вагітність та період лактації

Невідомо, чи становить застосування лікарського засобу будь-який ризик для плода, оскільки відповідні дослідження в період вагітності не проводилися. Тому питання про застосування лікарського засобу в період вагітності або годування груддю вирішує індивідуально для кожного пацієнта лише лікар з урахуванням співвідношення користь для жінки/ризик для плода (дитини).

Педіатрія

Лікарський засіб застосовувати дітям з 12 років.

Особливості впливу лікарського засобу на здатність керувати транспортним засобом або потенційно небезпечними механізмами

Лікарський засіб не впливає на здатність керувати автотранспортними засобами та роботу з потенційно небезпечними механізмами.

Дуже рідко
- розлади з боку шлунково-кишкового тракту (біль у животі, запор, діарея, нудота, блювання)
- алергічні реакції, включаючи свербіж, кропив'янку, шкірний висип.

У хворих з нирковою недостатністю зустрічається інтоксикація магнієм.

Вона проявляється симптомами: нудота, блювання, гіпотензія, утруднення дихання, м'язова слабкість, біль у м'язах, аритмія, зниження рефлексів, анурія, зміни ЕКГ.

Проводиться регідратація та форсований діурез.

Гемодіаліз проводиться при нирковій недостатності.

Одночасне застосування препаратів, що містять фосфати та солі кальцію, надлишок ліпідів може значно зменшувати всмоктування магнію в шлунково-кишковому тракті. Діуретики, цисплатин, циклосерин, мінералокортикоїди збільшують виведення магнію з сечею.

Аміноглікозидні антибіотики, релаксанти скелетної мускулатури та колістин при супутньому застосуванні з препаратом можуть викликати м'язовий параліч.

Магній зменшує абсорбцію теофіліну, тетрацикліну, препаратів заліза, фторидів та пероральних антикоагулянтів – похідних варфарину. При одночасному застосуванні препарату з пероральними тетрациклінами проміжок між прийомом цих препаратів повинен бути не менше 3 годин, щоб запобігти негативному впливу Магнікуму на абсорбцію тетрациклінів з травного каналу.

Застосування циклосерину, гідралізину, ізоніазиду, пенициламіну та пероральних контрацептивів збільшує потребу у вітаміні В6.

Протипоказані комбінації: слід уникати одночасного застосування з леводопою, оскільки при цьому дія леводопи інгібується, коли її застосування не супроводжується прийомом інгібіторів периферичної допа-декарбоксилази. Застосування піридоксину в будь-яких кількостях не показано, якщо прийом леводопи не супроводжується прийомом інгібіторів допа-декарбоксилази.

По 10 таблеток поміщають в контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної прозорої та фольги алюмінієвої лакованої.

По 5 контурних чарункових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування на казахській та російській мовах поміщають в пачку з картону для споживчої тари.