Онгліза

Гіпоглікемічне.

Саксагліптин — потужний селективний зворотний конкурентний інгібітор дипептидилпептидази-4 (ДПП-4). У пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 (ЦД2) прийом саксагліптину призводить до пригнічення активності ферменту ДПП-4 протягом 24 год. Після прийому глюкози всередину інгібування ДПП-4 призводить до 2–3-кратного збільшення концентрації глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1) і глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду (ГІП), зменшення концентрації глюкагону та посилення глюкозозалежної відповіді бета-клітин, що призводить до підвищення концентрації інсуліну і С-пептиду. Вивільнення інсуліну бета-клітинами підшлункової залози та зниження вивільнення глюкагону з панкреатичних альфа-клітин призводить до зниження глікемії натще і постпрандіальної глікемії.

Ефективність і безпека застосування саксагліптину при прийомі в дозах 2,5, 5 і 10 мг 1 раз на добу вивчені в шести подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях за участю 4148 пацієнтів з ЦД2. Прийом препарату супроводжувався статистично значущим поліпшенням показників глікозильованого гемоглобіну (HbA1c), глюкози плазми крові натще (ГПН) і постпрандіальної глюкози (ППГ) плазми крові порівняно з контролем.

Саксагліптин призначався у вигляді монотерапії або комбінованої терапії. Комбінована терапія саксагліптином призначалася додатково пацієнтам, некомпенсованим при проведенні монотерапії метформіном, глібенкламідом, тіазолідиндіонами або інсуліном, або як стартова комбінація з метформіном пацієнтам, некомпенсованим на дієті та фізичних вправах. При прийомі саксагліптину в дозі 5 мг зниження HbA1с було відзначено через 4 тижні і ГПН — через 2 тижні.

У групі пацієнтів, які отримували саксагліптин у комбінації з метформіном, глібенкламідом або тіазолідиндіонами, зниження HbA1с також відзначалося через 4 тижні і ГПН — через 2 тижні.

У дослідженні комбінованої терапії саксагліптином та інсуліном (в т.ч. у комбінації з метформіном) за участю 455 пацієнтів з ЦД2 продемонстровано суттєве зниження HbA1с і ППГ порівняно з плацебо.

Вплив саксагліптину на ліпідний профіль схожий з таким плацебо. На фоні терапії саксагліптином не відзначено збільшення маси тіла.

У прямому порівняльному дослідженні за участю 858 пацієнтів з ЦД2 додавання препарату Онгліза 5 мг до метформіну порівняно з додаванням гліпізиду до метформіну продемонструвало порівнянне зниження HbA1c, однак було асоційоване з достовірно меншим числом епізодів гіпоглікемії — 3% випадків порівняно з 36,3% при додаванні гліпізиду, а також відсутністю збільшення маси тіла у пацієнтів, які отримують терапію саксагліптином (−1,1 кг від вихідного рівня в групі саксагліптину, +1,1 кг в групі гліпізиду).

У пацієнтів з ЦД2 та здорових добровольців відзначені схожі параметри фармакокінетики саксагліптину та його основного метаболіту. Саксагліптин швидко абсорбується після прийому всередину натще з досягненням Cmax саксагліптину та основного метаболіту в плазмі протягом 2 і 4 год відповідно. При збільшенні дози саксагліптину було відзначено пропорційне збільшення Cmax і величини AUC саксагліптину та його основного метаболіту. Після одноразового прийому саксагліптину всередину в дозі 5 мг здоровими добровольцями середні значення AUC саксагліптину та його основного метаболіту склали 78 і 214 нг·год/мл, а значення Cmax в плазмі — 24 і 47 нг/мл відповідно.

Середня тривалість кінцевого T1/2 саксагліптину та його основного метаболіту склала 2,5 і 3,1 год відповідно, а середня величина T1/2 інгібування ДПП-4 плазми — 27 год. Інгібування активності ДПП-4 в плазмі протягом принаймні 24 год після прийому саксагліптину обумовлено його високою спорідненістю до ДПП-4 і тривалим зв'язуванням з ним. Помітної кумуляції саксагліптину та його основного метаболіту при тривалому прийомі препарату 1 раз на день не спостерігалося. Не було виявлено залежності кліренсу саксагліптину та його основного метаболіту від дози препарату і тривалості терапії при прийомі саксагліптину 1 раз на день в дозах від 2,5 до 400 мг протягом 14 днів.

Всасування

Після прийому всередину всмоктується не менше 75% прийнятої дози саксагліптину. Прийом їжі не мав суттєвого впливу на фармакокінетику саксагліптину у здорових добровольців. Прийом їжі з високим вмістом жирів не впливав на Cmax саксагліптину, тоді як AUC збільшувалася на 27% порівняно з прийомом натще. Tmax для саксагліптину збільшувалася приблизно на 0,5 год при прийомі препарату разом з їжею порівняно з прийомом натще. Однак ці зміни не є клінічно значущими.

Розподіл

Зв'язування саксагліптину та його основного метаболіту з білками сироватки крові незначне, тому можна припустити, що розподіл саксагліптину при змінах білкового складу сироватки крові, що відзначаються при печінковій або нирковій недостатності, не буде піддано значним змінам.

Метаболізм

Саксагліптин метаболізується головним чином за участю ізоферментів цитохрому Р450 CYP3A4/5 з утворенням активного основного метаболіту, інгібуюча дія якого щодо ДПП-4 виражена в 2 рази слабше, ніж у саксагліптину.

Виведення

Саксагліптин виводиться з сечею і жовчю. Після одноразового прийому дози 50 мг міченого 14C-саксагліптину 24% дози виводилися нирками у вигляді незміненого саксагліптину і 36% — у вигляді основного метаболіту саксагліптину. Загальна радіоактивність, виявлена в сечі, відповідала 75% прийнятої дози препарату. Середній нирковий кліренс саксагліптину склав близько 230 мл/хв, середнє значення клубочкової фільтрації — приблизно 120 мл/хв. Для основного метаболіту нирковий кліренс був співставний із середніми значеннями клубочкової фільтрації.

Близько 22% загальної радіоактивності було виявлено в фекаліях.

Фармакокінетика в особливих клінічних ситуаціях

Порушення функції нирок. У пацієнтів з легкою ступенем ниркової недостатності величина AUC саксагліптину та його основного метаболіту були відповідно в 1,2 і 1,7 рази вищі, ніж аналогічні показники у осіб з нормальною функцією нирок. Це збільшення значень AUC не є клінічно значущим, тому корекція дози не потрібна.

У пацієнтів з нирковою недостатністю помірної і важкої ступені, а також у пацієнтів на гемодіалізі величини AUC саксагліптину та його основного метаболіту були відповідно в 2,1 і 4,5 рази вищі, ніж аналогічні показники у осіб з нормальною функцією нирок. Для пацієнтів з помірним і важким порушенням функції нирок, а також для пацієнтів на гемодіалізі доза саксагліптину повинна становити 2,5 мг 1 раз на добу.

Порушення функції печінки. У пацієнтів з легким, помірним і важким порушенням функції печінки не було виявлено клінічно значущих змін параметрів фармакокінетики саксагліптину, тому корекція дози для таких пацієнтів не потрібна.

Пацієнти похилого віку. У пацієнтів 65–80 років не було виявлено клінічно значущих відмінностей параметрів фармакокінетики саксагліптину порівняно з пацієнтами більш молодого віку (18–40 років), тому корекція дози у пацієнтів похилого віку не потрібна. Однак слід враховувати, що у цієї категорії пацієнтів більш ймовірно зниження функції нирок.

Для дорослих:

Для дітей:

Цукровий діабет типу 2 на додаток до дієти та фізичних вправ для поліпшення глікемічного контролю як монотерапія; стартова комбінована терапія з метформіном; додавання до монотерапії метформіном, тіазолідиндіонами, похідними сульфонілсечовини, інсуліном (в т.ч. в комбінації з метформіном) при відсутності адекватного глікемічного контролю на даній терапії

- цукровий діабет 1 типу (застосування не вивчено);
- застосування разом з інсуліном (не вивчено);
- діабетичний кетоацидоз;
- вроджені непереносимість галактози, лактазна недостатність і глюкозо-галактозна мальабсорбція;
- вагітність;
- лактація;
- вік до 18 років (безпека та ефективність не вивчені);
- підвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату.

З обережністю слід призначати препарат при нирковій недостатності помірної і важкої ступені, пацієнтам похилого віку, а також разом з похідними сульфонілсечовини.

Застосування препарату Онгліза в комбінації з інсуліном, а також у складі потрійної терапії з метформіном і тіазолідиндіонами або метформіном і похідними сульфонілсечовини, не вивчалося.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Рекомендується корекція дози для пацієнтів з помірною і важкою ступенем ниркової недостатності, а також для пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі. Перед початком терапії і періодично в процесі лікування препаратом рекомендується проводити оцінку функції нирок.

Застосування в комбінації з препаратами, які можуть викликати гіпоглікемію

Похідні сульфонілсечовини можуть викликати гіпоглікемію, тому для зменшення ризику гіпоглікемії при одночасному застосуванні з препаратом Онгліза може знадобитися зниження дози похідних сульфонілсечовини.

Реакції гіперчутливості

Препарат не слід призначати пацієнтам, у яких були відзначені серйозні реакції гіперчутливості при застосуванні інших інгібіторів ДПП-4.

Пацієнти похилого віку

За даними клінічних досліджень, показники ефективності та безпеки у пацієнтів у віці 65 років і старше не відрізнялися від аналогічних показників у пацієнтів більш молодого віку. Однак не можна виключити підвищену індивідуальну чутливість до саксагліптину у деяких пацієнтів похилого віку.

Саксагліптин та його основний метаболіт частково виводяться нирками, тому необхідно враховувати, що у пацієнтів похилого віку більш ймовірно зниження функції нирок.

Препарат Онгліза містить лактозу. Пацієнти з вродженою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю і глюкозо-галактозною мальабсорбцією не повинні приймати цей препарат.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

Досліджень з вивчення впливу саксагліптину на здатність до водіння автотранспорту і управління механізмами не проводилося.

Слід враховувати, що саксагліптин може викликати запаморочення.

Загальна частота небажаних явищ при прийомі препарату Онгліза 5 мг в режимі монотерапії і в режимі додавання до терапії метформіном, тіазолідиндіоном або глібенкламідом була співставна з такою в групі плацебо.

Шкала частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100,

Симптоми інтоксикації не описані при тривалому прийомі препарату в дозах, до 80 разів перевищуючих рекомендовані.

Лікування: у разі передозування слід застосовувати симптоматичну терапію. Саксагліптин та його основний метаболіт виводяться з організму за допомогою гемодіалізу (швидкість виведення: 23% дози за 4 год).

Аналіз даних клінічних досліджень дозволяє припускати, що ризик клінічно значущих взаємодій саксагліптину з іншими лікарськими засобами при їх спільному застосуванні невеликий.

Метаболізм саксагліптину переважно опосередкований системою ізоферментів цитохрому Р450 3А4/5 (CYP3A4/5). У дослідженнях in vitro було показано, що саксагліптин та його основний метаболіт не інгібують ізоферменти CYP 1A2, 2А6, 2В6, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 3А4 і не індукують ізоферменти CYP 1A2, 2В6, 2С9, і ЗА4. У дослідженнях за участю здорових добровольців фармакокінетичні показники саксагліптину та його основного метаболіту значимо не змінювалися під впливом метформіну, глібенкламіду, піоглітазону, дигоксину, симвастатину, дилтіазему, кетоконазолу, омепразолу, комбінації алюмінію гідроксиду, магнію гідроксиду і симетикону, а також фамотидину. Саксагліптин значимо не змінює фармакокінетичні показники метформіну, глібенкламіду, піоглітазону, дигоксину, симвастатину, дилтіазему або кетоконазолу.

Вплив індукторів ізоферментів CYP 3A4/5 на фармакокінетику саксагліптину не вивчено. Однак спільне застосування саксагліптину та індукторів ізоферментів CYP 3A4/5, таких як карбамазепін, дексаметазон, фенобарбітал, фенітоїн і рифампіцин, можуть призводити до зменшення концентрації саксагліптину в плазмі і збільшення концентрації його основного метаболіту.

Вивчення впливу куріння, дієтичного харчування, прийому рослинних препаратів і вживання алкоголю на терапію саксагліптином не проводилося.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою 2,5 мг і 5 мг.
По 10 таблеток у блістері з алюмінієвої фольги; по 3 блістери з інструкцією по застосуванню в картонній пачці з контролем першого відкриття. На блістер нанесена перфорація, що розділяє його на 10 прямокутних зон за кількістю таблеток.