Рінгер лактат

Плазмозамінювальне.

Регідратуючий засіб, чинить дезінтоксикаційну дію, стабілізує водний та електролітний склад крові. При використанні як засобу для відновлення об'єму циркулюючої крові, через швидкий вихід з кровоносного русла в екстравазальний простір, ефект зберігається протягом 30–40 хвилин (у зв'язку з чим розчин придатний лише для короткочасного відновлення об'єму циркулюючої крові).

Натрій, основний катіон позаклітинної рідини, бере участь у контролі розподілу води, водного балансу, осмотичного тиску рідин організму. Натрій також асоціюється з хлором і бікарбонатом у регуляції кислотно-лужної рівноваги рідин організму.

Калій, основний катіон внутрішньоклітинної рідини, бере участь у утилізації вуглеводів і синтезі білків, потрібен для регуляції проведення нервового імпульсу і м'язового скорочення.
Кальцій, в іонізованій формі потрібен для функціонального механізму згортання крові, нормальної функції серця, регуляції нейром'язової збудливості.

Хлор, основний позаклітинний аніон, тісно пов'язаний з метаболізмом натрію, відіграє певну роль у регуляції кислотно-основного балансу організму.

Після в/в введення розчин переходить у тканини протягом не більше 30 хв.
Первинно виділяється з сечею.
Натрію хлорид після введення швидко поширюється по всьому організму, не метаболізується значно, первинно виділяється з сечею, меншою мірою з потом, сльозами і слиною.
Іон калію виділяється в основному з сечею, у невеликій кількості з калом, а також зі слиною, жовчним і панкреатичним соками.

Більша частина кальцію виділяється з сечею, а також невсмоктувана частина кальцію виділяється з калом, деяка кількість виділяється за допомогою жовчі і з панкреатичним соком. Невелика кількість кальцію виділяється з потом і грудним молоком.
Іон лактату розподіляється по всьому організму і метаболізується в печінці в натрію бікарбонат, сприяє ощелачуванню плазми.

Для дорослих:

Гіповолемічний шок, гостра крововтрата, дегідратація і порушення електролітного балансу (термічні опіки 3 і 4 ступеня), корекція водно-сольового балансу при гострому розлитому перитоніті і кишковій непрохідності, кишкова нориця, гостра кишкова інфекція (тяжкий перебіг, неможливість прийому регідратуючих засобів для перорального прийому), лікувальний плазмаферез.

Гіперчутливість, гіперволемія, гіпертонічна дегідратація, гіперкаліємія, гіпернатріємія, артеріальна гіпертензія, серцева і/або ниркова недостатність, гіперхлоремія, алкалоз, печінкова недостатність (зниження утворення гідрокарбонату з лактату), гіперлактацидемія.

З обережністю

Дихальна недостатність, гостра дегідратація, одночасне лікування глюкокортикоїдними засобами.

Застосовується тільки для тимчасового підтримання об'єму плазми у фізіологічних межах, в невідкладних станах. Не слід застосовувати при тяжкому дефіциті Na+, K+, Ca2+.

Цей засіб слід застосовувати у пацієнтів з гіпернатріємією тільки після ретельного вивчення першопричини і розгляду альтернативних засобів для в/в введення. У період застосування рекомендується контролювати вміст натрію в плазмі і ступінь гідратації організму.

Цей засіб слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів з станами, які сприяють розвитку гіпернатріємії (адренокортикальна недостатність, нецукровий діабет або обширне пошкодження тканин), і у пацієнтів з захворюваннями серця.

Цей засіб слід застосовувати у пацієнтів з гіперхлоремією тільки після ретельного вивчення першопричини і розгляду альтернативних засобів для в/в введення. У період застосування рекомендується контролювати вміст хлориду в плазмі і КЩР.

Цей засіб слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів з станами, які сприяють розвитку гіперхлоремії (наприклад, ниркова недостатність і нирковий тубулярний ацидоз, нецукровий діабет), у пацієнтів з відведенням сечі або хворих, які приймають певні діуретики (інгібітори карбоангідрази, наприклад, ацетазоламід) або стероїди (андрогенні засоби, естрогенні кортикостероїди), і у пацієнтів з тяжкою дегідратацією.

У пацієнтів з гіперкаліємією або станами, що сприяють її розвитку (ниркова або адренокортикальна недостатність, гостра дегідратація, обширне пошкодження тканин або опіки), а також у пацієнтів з хворобами серця, цей засіб слід застосовувати з особливою обережністю. У пацієнтів з ризиком розвитку гіперкаліємії слід з особливою ретельністю контролювати рівень калію в плазмі.

Кальцію хлорид чинить подразнюючу дію, тому при його в/в введенні слід дотримуватися обережності і не допускати його затікання в навколишні тканини, а в/м введення слід уникати. Розчини, що містять солі кальцію, слід з обережністю призначати пацієнтам з станами, що сприяють розвитку гіперкальціємії, наприклад, з нирковою недостатністю і гранулематозами, пов'язаними з підвищенням синтезу кальцитріолу (наприклад, саркоїдоз), кальцієвими каменями в нирках в даний час або в анамнезі.

Залежно від об'єму і швидкості інфузії на фоні в/в введення цього засобу можуть розвиватися наступні стани: надлишок рідини і/або розчинених речовин, що призводить до гіпергідратації і, наприклад, до застійних явищ, в т.ч. застою в малому колі кровообігу і набряку легень; клінічно значущі порушення електролітного балансу і КЩР.

У пацієнтів з серцевою або легеневою недостатністю інфузії великого об'єму слід проводити під постійним наглядом.

Цей засіб слід з особливою обережністю застосовувати у пацієнтів з гіперволемією або гіпергідратацією.

З огляду на вміст натрію хлориду цей засіб слід з особливою обережністю застосовувати при станах, що викликають затримку натрію, гіперволемію і набряк, таких як первинний і вторинний альдостеронізм (обумовлених, наприклад, артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, стенозом ниркових артерій або нефросклерозом) або прееклампсія.

Слід з особливою обережністю застосовувати цей засіб у пацієнтів з ризиком розвитку алкалозу. Оскільки лактат метаболізується до гідрокарбонату, застосування засобу може викликати або погіршити метаболічний алкалоз. На фоні індукованого лактатом алкалозу можливе виникнення судом.

Через ризик згортання крові внаслідок вмісту кальцію цей засіб не можна додавати до стабілізованої цитратом (консервованої) крові або вводити його одночасно з нею через одну і ту ж систему.

Лактат є субстратом глюконеогенезу, тому у пацієнтів, які отримують цей засіб, слід ретельно контролювати рівень глюкози.

Застосування інших лікарських засобів або порушення техніки введення може викликати лихоманку внаслідок можливого потрапляння в організм пірогенів. У цьому випадку інфузію слід негайно припинити.

При тривалому парентеральному лікуванні пацієнту необхідно забезпечити достатнє надходження поживних речовин.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, в т.ч. анафілактичні або анафілактоїдні реакції.

З боку обміну речовин: гіперкаліємія.

Місцеві реакції: реакції в місці інфузії.

Симптоми:
Порушення водно-електролітного балансу (гіперкаліємія, гіпернатріємія, гіперкальціємія, гіперхлоремія, перевантаження об'ємом) і кислотно-лужної рівноваги.

Лікування:
Симптоматичне, в залежності від переважання виду електролітного дисбалансу. У більшості випадків достатньо припинити введення препарату. У разі перевантаження водою і натрієм з ризиком розвитку набряків, особливо у разі порушення виведення нирками натрію, ефективним методом лікування буде гемодіаліз.

Взаємодія, пов'язана з присутністю натрію: стероїдні гормони і карбеноксолон, з якими пов'язана затримка натрію і води (супроводжується набряком і гіпертензією).

Взаємодія, пов'язана з присутністю калію: калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен, окремо або в поєднанні). Інгібітори АПФ і антагоністи рецепторів ангіотензину II. Такролімус, циклоспорин підвищують концентрацію натрію в плазмі і можуть призводити до потенційно фатальної гіперкаліємії, особливо у разі ниркової недостатності, що підсилює гіперкаліємічний ефект.

Взаємодія, пов'язана з присутністю кальцію: серцеві глікозиди, чиї ефекти підсилюються в присутності кальцію і можуть призводити до серйозної фатальної аритмії серця. Тіазидні діуретики, вітамін D можуть призводити до гіперкальціємії при спільному застосуванні з кальцієм. Бісфосфонати, фториди, деякі фторхінолони і тетрацикліни, які менше всмоктуються (нижча біодоступність) при спільному застосуванні з кальцієм.

Взаємодія, пов'язана з присутністю лактату (який метаболізується до гідрокарбонату): лікарські засоби, що мають кислу реакцію, такі як саліцилати, барбітурати і літій, чий нирковий кліренс підвищується внаслідок підщелачування сечі гідрокарбонатом, що утворюється при метаболізмі лактату.
Лікарські засоби, що мають лужну реакцію, зокрема симпатоміметики (наприклад, ефедрин, псевдоефедрин) і психостимулятори (наприклад, дексамфетамін, фенфлурамін), у яких пролонгується період напіввиведення.

Препарати, несумісні з цим засобом: амінокапронова кислота, амфотерицин В, метарамінола тартрат, цефамандол, кортизона ацетат, діетилстильбестрол, етаміван, етиловий спирт, фосфатні і карбонатні розчини, окситетрациклін, тіопентал натрію, версенат натрію.

Лікарські препарати частково несумісні з цим засобом: тетрациклін - розчин стабільний протягом 12 год; ампіцилін натрію - розчин з концентрацією 2-3% стабільний протягом 4 год, концентрацію > 3% слід призначати не пізніше 1 год; міноциклін - розчин стабільний протягом 12 год; доксициклін - розчин стабільний протягом 6 год.

Розчин для інфузій.
По 200 або 400 мл лікарського препарату в скляні пляшки марки МТО для крові, трансфузійних і інфузійних препаратів, закупорені гумовими пробками і обжаті алюмінієвими ковпачками.
На пляшку наклеюють етикетку з паперу етикеткової або писчої, або самоклеючу етикетку.
По 1 пляшці з інструкцією по медичному застосуванню лікарського препарату поміщають в пачку з коробкового картону.
Для стаціонарів. Від 1 до 100 пляшок по 200 або 400 мл препарату з рівною кількістю інструкцій по медичному застосуванню лікарського препарату поміщають у вторинну упаковку-коробки з гофрованого картону з решітками -"гніздами" з картону.