Слабікап

Проносне

Діюча речовина - натрію пікосульфат є проносним триарилметанової групи. Як місцеве проносне, натрію пікосульфат після бактеріального розщеплення в товстій кишці чинить стимулюючу дію на слизову товстої кишки, збільшуючи перистальтику, сприяє накопиченню води та електролітів у товстій кишці. Це призводить до стимуляції акту дефекації, зменшення часу евакуації та розм'якшення калу.

Натрію пікосульфат, будучи проносним засобом, що діє на рівні товстої кишки, стимулює природний процес евакуації вмісту з нижніх відділів шлунково-кишкового тракту. Тому натрію пікосульфат не впливає на перетравлення або всмоктування калорійної їжі або незамінних поживних речовин у тонкій кишці.

Застосування препарату не супроводжується тенезмами та спазмами.

Абсорбція: незначна, препарат практично повністю метаболізується в стінці кишки та печінці до неактивного глюкуроніду.

Після перорального прийому натрію пікосульфат потрапляє в товсту кишку; абсорбція препарату незначна, що виключає його ентерогепатичну циркуляцію. У дистальному відділі товстої кишки відбувається розщеплення натрію пікосульфату з утворенням активного метаболіту, бис-(п-гідроксифеніл)-піридил-2-метану (БГПМ). Час розвитку проносного ефекту препарату визначається швидкістю вивільнення активного метаболіту і становить 6-12 годин після застосування (в середньому 10 годин).

У системний кровотік потрапляє незначна частина препарату. Взаємозв'язок між проносним ефектом активного метаболіту та його концентрацією в сироватці крові відсутній.

Після прийому 10 мг препарату внутрішньо близько 10,4% від величини загальної дози виводиться нирками у вигляді глюкуроніду через 48 годин. При застосуванні більш високих доз препарату виведення його нирками, в цілому, зменшується.

Для дорослих:

Для дітей:

- атонічний запор;
- регулювання стулу (геморой, проктит, тріщини ануса);
- підготовка до хірургічних операцій, інструментальних та рентгенологічних досліджень.

- кишкова непрохідність;
- ущемлена грижа;
- гострі запальні захворювання органів черевної порожнини;
- перитоніт;
- абдомінальні болі неясного генезу;
- кровотечі з ШКТ;
- метроррагія;
- цистит;
- важка дегідратація;
- спастичний запор;
- дитячий вік до 4 років;
- вагітність (I триместр);
- підвищена чутливість до компонентів препарату.

З обережністю слід призначати препарат у період лактації.

Слабікап не слід приймати щодня без консультації лікаря більше 10 днів.

При необхідності щоденного прийому проносних засобів слід з'ясувати причину запорів.

Тривале застосування проносних засобів може призвести до порушення водного та електролітного балансу і гіпокаліємії, а також стати причиною "звикання" і запорів внаслідок ефекту "рикошету".

Не можна виключати можливості розвитку спонтанної дефекації.

Якщо характер стулу при прийомі препарату не змінюється тривалий час, необхідно проконсультуватися у лікаря для з'ясування причини запорів.

Запаморочення і непритомність, що виникають після прийому препарату, можуть бути пов'язані з вазовагальною реакцією (наприклад, напруженням при дефекації, спазмами в області живота).

У дітей слід застосовувати тільки за призначенням лікаря.

Не має смакових якостей, тому дітям можна додавати в їжу.

З боку шкіри та підшкірних тканин
Частота невідома — шкірний висип, кропив'янка, свербіж.

З боку обміну речовин та харчування
Частота невідома — підвищене виведення калію, натрію та інших електролітів, можливий розвиток дегідратації.

З боку шлунково-кишкового тракту
Дуже часто — діарея; часто — диспептичні явища, спазми та біль у животі, метеоризм; нечасто — блювання, нудота; частота невідома — больові відчуття в області шлунка та області ануса, посилення моторики кишківника, які проходять при зменшенні дози препарату.

З боку імунної системи
Частота невідома — алергічні реакції, ангіоневротичний набряк, алергічний дерматит.

З боку нервової системи
Нечасто — запаморочення; частота невідома — головний біль, підвищена втомлюваність, сонливість, судоми, непритомність.

Ймовірність виникнення запаморочення і непритомності можуть бути пов'язані з вазовагальною реакцією (такою як спастичний біль у животі або напруження при дефекації).

Симптоми:

При прийомі високих доз можливі: діарея, зневоднення, зниження артеріального тиску, порушення водно-електролітного балансу, гіпокаліємія, судоми.

Крім того, є повідомлення про випадки ішемії мускулатури товстої кишки, пов'язані з прийомом доз препарату, значно перевищуючих рекомендовані для звичайного лікування запору.

Слабікап при хронічному передозуванні може призвести до хронічної діареї, болів в області живота, гіпокаліємії, вторинного гіперальдостеронізму, сечокам'яної хвороби. У зв'язку з хронічним зловживанням проносними може розвинутися пошкодження ниркових канальців, метаболічний алкалоз і м'язова слабкість, пов'язана з гіпокаліємією.

Лікування:

Для зменшення абсорбції препарату після прийому внутрішньо можна викликати блювання або провести промивання шлунка. Може знадобитися відновлення рідини і корекція балансу електролітів, а також призначення спазмолітичних засобів.

Можливе підвищення чутливості до серцевих глікозидів.

ГКС та діуретики при одночасному застосуванні зі Слабікапом збільшують ризик розвитку електролітних порушень.

Антибіотики широкого спектра дії знижують проносну дію Слабікапа.

Краплі для прийому внутрішньо у вигляді прозорої, злегка в'язкої, безбарвної або слабо забарвленої рідини.

1 мл (15 крапель) натрію пікосульфат 7.5 мг.
Допоміжні речовини: сорбітол, пропіленгліколь, вода д/і.

10 мл - флакон-крапельниця полімерні (1) - пачки картонні.
15 мл - флакон-крапельниця темного скла (1) - пачки картонні.