Тізалуд

Міорелаксуючий центральної дії.

Тізанідин - міорелаксант центральної дії. Основна точка застосування його дії знаходиться у спинному мозку. Стимулюючи пресинаптичні α2-адренорецептори, він пригнічує виділення збуджуючих амінокислот, які стимулюють рецептори до N-метил-D-аспартату (NMDА-рецептори). Внаслідок цього на рівні проміжних нейронів спинного мозку відбувається пригнічення полісинаптичної передачі збудження. Оскільки саме цей механізм відповідає за надмірний м'язовий тонус, то при його пригніченні м'язовий тонус знижується. На додаток до міорелаксуючих властивостей тізанідин також має центральний помірно виражений анальгезуючий ефект.
Тізанідин ефективний як при гострому болісному м'язовому спазмі, так і при хронічній спастичності спінального та церебрального генезу. Зменшує спастичність і клонічні судоми, внаслідок чого знижує опір пасивним рухам і збільшується обсяг активних рухів.

Міорелаксуючий ефект (вимірювання за шкалою Ашворта і за допомогою «маятникового» тесту) і побічні дії (зниження частоти серцевих скорочень (ЧСС) і зниження артеріального тиску (АТ)) препарату залежать від концентрації тізанідину в плазмі крові.

Всмоктування
Тізанідин всмоктується швидко і майже повністю. Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) досягається приблизно через 1 годину після прийому препарату. Через виражений метаболізм при «першому проходженні» через печінку середнє значення біодоступності становить близько 34 % (коефіцієнт варіабельності 38%). Сmах тізанідину дорівнює 12,3 нг/мл і 15,6 нг/мл після одноразового і багаторазового прийому тізанідину в дозі 4 мг відповідно.

Розподіл
Середній об'єм розподілу в рівноважному стані при внутрішньовенному введенні становить 2,6 л/кг. Зв'язування з білками плазми крові становить 30%.

Метаболізм
Тізанідин швидко і в значній мірі (близько 95%) метаболізується в печінці. In vitro тізанідин метаболізується в основному ізоферментом СYР1А2 системи цитохрому Р450. Метаболіти неактивні.

Виведення
Середній період напіввиведення тізанідину з системного кровотоку становить 2—4 години, виведення здійснюється переважно нирками (приблизно 70 % дози) у вигляді метаболітів; на частку незміненої речовини припадає близько 4,5%.

Вплив їжі
Одночасний прийом їжі не впливає на фармакокінетику тізанідину (при застосуванні 4 мг у вигляді таблеток). Незважаючи на те, що значення Сmах зростає на 1/3 при прийомі після їжі, це не є клінічно значущим. Істотного впливу на всмоктування (AUC, площа під фармакокінетичною кривою «концентрація—час») не відзначається. Тізанідин у діапазоні доз від 1 мг до 20 мг має лінійну фармакокінетику.

Особливості фармакокінетики у окремих груп пацієнтів
Пацієнти з порушенням функції нирок
У пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну (КК) ≤ 25 мл/хв) Стах тізанідину в плазмі крові в 2 рази вищий, ніж у здорових добровольців, кінцевий період напіввиведення досягає 14 годин, що призводить до збільшеної (приблизно в 6 разів) системної біодоступності тізанідину (виміряної за AUC).

Пацієнти з порушенням функції печінки
Спеціальних досліджень у пацієнтів цієї категорії не проводилося. Оскільки тізанідин переважно метаболізується в печінці ізоферментом СYР1А2 системи цитохрому, порушення функції печінки може призводити до збільшення системного впливу препарату.

Пацієнти у віці 65 років і старше
Дані з фармакокінетики у пацієнтів цієї групи обмежені.

Стать і расова приналежність
Стать не впливає на фармакокінетичні властивості тізанідину.
Вплив етнічної та расової приналежності на фармакокінетику тізанідину не вивчався.

Для дорослих:

Спастичний стан скелетних м'язів, викликаний неврологічними захворюваннями (розсіяний склероз, хронічна мієлопатія, інсульт, дегенеративні захворювання спинного мозку).

Болісний спазм скелетних м'язів, обумовлений ураженням хребта (шийний і поперековий синдроми) або виникає після операцій (з приводу грижі міжхребцевого диска або остеоартриту стегна).

• Підвищена чутливість до тізанідину;
• порушення функції печінки важкого ступеня,
• одночасне застосування з потужними інгібіторами ізоферменту CYP1A2 (такими як флувоксамін або ципрофлоксацин);
• дитячий і підлітковий вік до 18 років.

З обережністю: у пацієнтів старше 65 років, пацієнтів з порушенням функції нирок, пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT (наприклад, цизаприд, амітриптилін, азитроміцин).

При припиненні терапії тізанідином, з метою зменшення ризику розвитку рикошетної артеріальної гіпертензії та тахікардії слід повільно знижувати його дозу до повної відміни у пацієнтів, які отримують тізанідин у високих дозах протягом тривалого часу.
При різкій відміні тізанідину після тривалого лікування і/або прийому у високих дозах, а також після одночасного застосування з гіпотензивними препаратами, відзначалося розвиток тахікардії та підвищення АТ, здатне в окремих випадках призвести до гострого порушення мозкового кровообігу, тому дозу тізанідину слід знижувати поступово до повної відміни.

При застосуванні тізанідину рекомендується контролювати функціональні печінкові проби 1 раз/міс в перші 4 місяці лікування у пацієнтів, які отримують тізанідин у добовій дозі 12 мг і вище, а також у тих випадках, коли спостерігаються клінічні ознаки, що дозволяють припустити порушення функції печінки (такі як незрозуміла нудота, анорексія, відчуття втоми). У тих випадках, коли активність АЛТ і ACT в сироватці стійко перевищують ВГН в 3 рази і більше, застосування тізанідину слід припинити.
Під час застосування тізанідину і протягом 1 доби після припинення його прийому пацієнткам з збереженим репродуктивним потенціалом слід використовувати надійні способи контрацепції.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
У період застосування тізанідину пацієнтам слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і механізмами, а також при заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

З боку нервової системи: дуже часто - сонливість, запаморочення.

З боку психіки: часто - безсоння, порушення сну; частота невідома - галюцинації, сплутаність свідомості..

З боку серцево-судинної системи: часто - зниження АТ (в окремих випадках виражене, аж до судинного колапсу і втрати свідомості); нечасто - брадикардія.

З боку травної системи: дуже часто - диспептичні явища, сухість у роті; часто - нудота.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: частота невідома - гепатит, печінкова недостатність.

З боку кістково-м'язової системи: дуже часто - м'язова слабкість.

З боку лабораторних показників: часто - підвищення активності печінкових трансаміназ.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (включаючи анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, кропив'янку).

З боку шкіри і підшкірних тканин: частота невідома - шкірний висип, еритема, шкірний свербіж, дерматит.

Інші: дуже часто - підвищена втомлюваність; частота невідома - астенія, синдром відміни, затуманення зору.

Симптоми: нудота, блювання, зниження АТ, запаморочення, міоз, порушення дихання, кома.

Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, форсований діурез, підтримання життєво важливих функцій.

При одночасному застосуванні тізанідину з інгібіторами ізоферменту CYP1A2 можливе підвищення концентрації тізанідину в плазмі крові, що, в свою чергу, може призводити до симптомів передозування, в т.ч. до подовження інтервалу QT(c).
При одночасному застосуванні тізанідину з індукторами ізоферменту CYP1A2 можливе зниження концентрації тізанідину в плазмі крові, що може призвести до зменшення його терапевтичного ефекту.

При застосуванні тізанідину одночасно з флувоксаміном або ципрофлоксацином відзначається відповідно 33-кратне і 10-кратне збільшення AUC тізанідину. Результатом одночасного застосування може виявитися клінічно значуща і тривала артеріальна гіпотензія, що супроводжується сонливістю, запамороченням, зниженням швидкості психомоторних реакцій (в окремих випадках аж до колапсу і втрати свідомості).

При одночасному застосуванні тізанідину з гіпотензивними препаратами, включаючи діуретики, можливі зниження АТ (в окремих випадках аж до судинного колапсу і втрати свідомості) і брадикардія.

При одночасному застосуванні з тізанідином седативні, снодійні засоби (бензодіазепін, баклофен), блокатори гістамінових Н1-рецепторів можуть посилювати седативний ефект тізанідину.

Одночасне застосування тізанідину і рифампіцину призводить до 50% зниження концентрації тізанідину в плазмі крові.

При одночасному застосуванні етанолу, препаратів з седативною дією посилюється седативний ефект тізанідину.
Системна біодоступність тізанідину у курців (більше 10 сигарет на день) знижується приблизно на 30%.

Таблетки по 2 мг і 4 мг.
Таблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, круглі, двоопуклі, з рискою.
Допоміжні речовини: лактоза безводна (лактопресс), целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (примогель), магнію стеарат.
10 шт. - упаковки чарункові контурні (3) - пачки картонні.