АнтиФлу

Протиалергічний, протизапальний, анальгезуючий.

Ацетамінофен (Парацетамол) чинить знеболювальну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Механізм його дії полягає в пригніченні синтезу простагландинів і впливі на центр терморегуляції в гіпоталамусі.

Хлорфеніраміну малеат - антигістамінний засіб, блокатор Н1-гістамінергічних рецепторів. Має протиалергічну дію, зменшує набряк і гіперемію слизових оболонок порожнини носа, носоглотки та придаткових пазух носа, зменшує нежить і сльозотечу.

Фенілефрину гідрохлорид - α-адреноміметик, який завдяки судинозвужувальній дії зменшує набряк і гіперемію слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і придаткових пазух носа.

Ацетамінофен швидко і повністю абсорбується з шлунково-кишкового тракту.

Максимальні концентрації в плазмі відзначаються через 30-60 хвилин. Період напіввиведення становить 2-2,5 години і подовжується у осіб із захворюваннями печінки.

Метаболізується ацетамінофен головним чином у печінці за рахунок кон'югації з глюкуроновою та сірчаною кислотою, частково піддається деацетилюванню або гідроксилюванню. Виводиться з сечею (85% протягом 24 годин). Виведення сповільнюється при порушеннях функції нирок, що може призвести до накопичення в організмі ацетамінофену та продуктів його метаболізму.

Хлорфеніраміну малеат добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту, проникає в різні тканини, включаючи ЦНС. Період напіввиведення становить від 12 до 15 годин.

Метаболізується головним чином у печінці. Виводиться з сечею у формі метаболітів і частково в незміненому вигляді.

Фенілефрин всмоктується з шлунково-кишкового тракту, але має обмежену біодоступність через пресистемний метаболізм.

Для дорослих:

Симптоматичне лікування гострих респіраторних захворювань і грипу, що супроводжуються підвищенням температури тіла, головним болем, болем у горлі, м'язово-суглобовим болем, закладеністю носа, ринією.

- підвищена чутливість до окремих компонентів препарату;
- вагітність;
- період грудного вигодовування;
- портальна гіпертензія;
- алкоголізм;
- ниркова недостатність;
- дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
- Не застосовувати у дітей до 12 років.

З обережністю застосовувати при артеріальній гіпертензії, тяжких серцево-судинних захворюваннях, цукровому діабеті, бронхіальній астмі, хронічній обструктивній хворобі легень, тиреотоксикозі, феохромоцитомі, закритокутовій глаукомі, тяжких захворюваннях печінки або нирок, утрудненнях сечовипускання при аденомі передміхурової залози, захворюваннях крові, вродженій гіпербілірубінемії (синдроми Жильбера, Дубіна-Джонсона і Ротера).

У період лікування слід утримуватися від прийому алкоголю, снодійних і анксиолітичних (транквілізатори) лікарських засобів.

Не приймати разом з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол.

Якщо симптоми захворювання не проходять протягом 3-5 днів, звернутися до лікаря.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

У період лікування слід уникати керування транспортними засобами, роботи з механізмами та інших потенційно небезпечних видів діяльності.

Можливі алергічні реакції (висип, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк), підвищена збудливість (особливо у дітей), порушення сну, сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій, відчуття втоми, нудота, блювання, болі в шлунку, серцебиття, підвищення АТ, запаморочення, мідріаз, парез акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску, сухість у роті, затримка сечі.

З урахуванням наявності парацетамолу: рідко - порушення з боку системи кровотворення (анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз); при тривалому прийомі високих доз можливі гепатотоксична і нефротоксична дія, гемолітична анемія, метгемоглобінемія, панцитопенія.

Обумовлена, як правило, парацетамолом, проявляється після прийому понад 10-15 г останнього.

Можливі: блідість шкірних покривів, анорексія, нудота, блювання, болі в епігастральній області, підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення протромбінового часу, гепатотоксична і нефротоксична дія, у важких випадках розвивається печінкова недостатність, енцефалопатія і коматозний стан.

Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля в перші 6 год, введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону-метіоніну через 8-9 год після передозування і N-ацетилцистеїну - через 12 год.

Гепато- і нефротоксичність ацетамінофену посилюється при комбінуванні з барбітуратами, алкоголем. Ацетамінофен уповільнює виведення антибіотиків з організму. Тетрацикліни збільшують ризик розвитку анемії і метгемоглобінемії при застосуванні ацетамінофену. Швидкість всмоктування ацетамінофену може збільшуватися при одночасному застосуванні з метоклопрамідом і домперидоном і зменшується при спільному застосуванні з холестираміном. При тривалому регулярному застосуванні ацетамінофен посилює антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів і підвищує ризик кровотечі, при рідкісному застосуванні суттєвого впливу не чинить.

Одночасне застосування снодійних і седативних засобів, нейролептиків, транквілізаторів, алкоголю суттєво посилює пригнічувальний вплив хлорфеніраміну малеату на центральну нервову систему. Хлорфенірамін інгібує метаболізм і збільшує ризик токсичності фенітоїну. Лопінавір може збільшити плазмову концентрацію хлорфеніраміну. Хлорфенірамін посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків трициклічних антидепресантів, протипаркінсонічних препаратів.

Фенілефрину гідрохлорид послаблює гіпотензивну дію резерпіну і октадину. Спільне застосування інгібіторів моноаміноксидази і фенілефрину гідрохлориду може призвести до розвитку гіпертензивного кризу. Одночасне застосування фенілефрину з іншими симпатоміметичними амінами може збільшити ризик серцево-судинних побічних ефектів. Фенілефрин може послаблювати ефект бета-блокаторів і антигіпертензивних препаратів, збільшуючи ризик розвитку артеріальної гіпертензії та інших небажаних ефектів з боку серцево-судинної системи.

Трициклічні антидепресанти (такі як амітриптилін) при спільному застосуванні з фенілефрином збільшують ймовірність розвитку побічних реакцій з боку серцево-судинної системи. Застосування фенілефрину перед проведенням інгаляційної анестезії збільшує ризик порушень серцевого ритму. Спільне застосування фенілефрину з дигоксином і серцевими глікозидами підвищує ризик розвитку серцевих аритмій і інфаркту.

Порошок для приготування розчину для прийому внутрішньо.
По 17 г в пакетики з ламінованої фольги (папір/поліетилен/фольга/поліетилен). По 5 пакетиків разом з інструкцією по застосуванню в картонну пачку.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 325 мг+5 мг+2 мг.
По 12 таблеток в блістер з ПВХ/Al фольги. Блістер розділений перфорацією на дві рівні частини.
1 блістер разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.