Цебанекс
Cebanex
Аналоги (дженерики, синоніми)
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp. "Cebanex" 1,0
D.t.d. 10 in flac.
S. По 1 флакону 2 рази на день, в/м
D.t.d. 10 in flac.
S. По 1 флакону 2 рази на день, в/м
Фармакологічні властивості
Антибактеріальне.
Фармакодинаміка
Антибактеріальним компонентом цефоперазону + сульбактаму є цефоперазон - цефалоспориновий антибіотик третього покоління, який діє на чутливі мікроорганізми під час їх активного розмноження шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної стінки. Сульбактам не має клінічно значущої антибактеріальної активності (виняток становлять Neisseriaceae і Acinetobacter), але є необоротним інгібітором більшості основних бета-лактамаз, які продукуються стійкими до бета-лактамних антибіотиків мікроорганізмами. Сульбактам зв'язується з деякими пеніцилінзв'язуючими білками, в результаті чого комбінація цефоперазону і сульбактаму часто має більш виражену дію на чутливі штами, ніж просто цефоперазон.
Комбінація цефоперазону з сульбактамом активна щодо всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, вона має синергізм щодо різних мікроорганізмів, передусім: Haemophilus influenzae, Bacteroides species, Staphylococcus species, Acinelobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Citrobacter diversus.
Цефоперазон + сульбактам активний in vitro щодо широкого спектра наступних клінічно значущих мікроорганізмів:
Грампозитивні мікроорганізми
Staphylococcus aureus (продукуючий і не продукуючий пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний стрептокок групи В), більшість інших штамів бета-гемолітичних стрептококів, Streptococcus faecalis (ентерококи).
Грамнегативні мікроорганізми
Escherichia coli, Klebsiella species, Enterobacter species, Citrobacter species, Haemophilis influenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia species, Serratia species (включаючи Serratia marcescens). Salmonella species і Shigella species, Pseudomonas aeruginosa і деякі інші Pseudomonas species, Acinelobacler calcoacelicus. Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Bordelella pertussis, Yersinia enlerocolitica.
Анаеробні мікроорганізми
Грамнегативні палички (включаючи Bacleroides fragilis, інші Bacteroides species і Fusobacterium species).
Грампозитивні і грамнегативні коки (включаючи Peptococcus species, Peplostreplococcus species і Veillonella species).
Грампозитивні палички (включаючи Clostridium species, Eubacterium species і Lactobacillus species).
Комбінація цефоперазону з сульбактамом активна щодо всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, вона має синергізм щодо різних мікроорганізмів, передусім: Haemophilus influenzae, Bacteroides species, Staphylococcus species, Acinelobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Citrobacter diversus.
Цефоперазон + сульбактам активний in vitro щодо широкого спектра наступних клінічно значущих мікроорганізмів:
Грампозитивні мікроорганізми
Staphylococcus aureus (продукуючий і не продукуючий пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний стрептокок групи В), більшість інших штамів бета-гемолітичних стрептококів, Streptococcus faecalis (ентерококи).
Грамнегативні мікроорганізми
Escherichia coli, Klebsiella species, Enterobacter species, Citrobacter species, Haemophilis influenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia species, Serratia species (включаючи Serratia marcescens). Salmonella species і Shigella species, Pseudomonas aeruginosa і деякі інші Pseudomonas species, Acinelobacler calcoacelicus. Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Bordelella pertussis, Yersinia enlerocolitica.
Анаеробні мікроорганізми
Грамнегативні палички (включаючи Bacleroides fragilis, інші Bacteroides species і Fusobacterium species).
Грампозитивні і грамнегативні коки (включаючи Peptococcus species, Peplostreplococcus species і Veillonella species).
Грампозитивні палички (включаючи Clostridium species, Eubacterium species і Lactobacillus species).
Фармакокінетика
Як сульбактам, так і цефоперазон добре розподіляються в різні тканини і рідини, включаючи жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фаллопієві труби, яєчники, матку та інші.
Максимальні концентрації сульбактаму і цефоперазону після внутрішньовенного введення 2 г цефоперазону сульбактаму (1 г сульбактаму, 1 г цефоперазону) протягом 5 хв складають в середньому 130.2 мкг/мл і 236.8 мкг/мл відповідно. Це відображає більший об'єм розподілу сульбактаму (Vd 18,0-27,6 л) порівняно з таким цефоперазону (Vd = 10.2-11.3 л).
Приблизно 84% сульбактаму і 25% цефоперазону виводяться нирками. Залишкова частина цефоперазону виводиться в основному з жовчю. При парентеральному введенні препарату період напіввиведення сульбактаму складає в середньому близько 1 год, цефоперазону - 1.7 год. Сироваткова концентрація пропорційна введеній дозі.
При повторному застосуванні значних змін фармакокінетики обох компонентів цефоперазону + сульбактаму не відзначається.
При введенні препарату кожні 8-12 год кумуляції не спостерігається.
Фармакокінетика при порушенні функції печінки
Цефоперазон активно виводиться з жовчю. Період напіввиведення цефоперазону зазвичай подовжується, а екскреція препарату нирками збільшується у хворих, які страждають на захворювання печінки і/або обструкцію жовчних шляхів. Навіть при тяжкому порушенні функції печінки в жовчі досягається терапевтична концентрація цефоперазону, а період напіввиведення збільшується всього в 2-4 рази.
Фармакокінетика при порушенні функції нирок
У хворих з різним ступенем порушення функції нирок, які отримують цефоперазон + сульбактам, виявлена висока кореляція між загальним кліренсом сульбактаму з організму і розрахунковим кліренсом креатиніну. У хворих з термінальною нирковою недостатністю виявлено значне подовження періоду напіввиведення сульбактаму (в середньому 6.9 год і 9.7 год в різних дослідженнях). Гемодіаліз викликає значні зміни періоду напіввиведення, загального кліренсу з організму і об'єму розподілу сульбактаму.
Фармакокінетика у літніх людей
У літніх людей з нирковою недостатністю і порушеною функцією печінки спостерігається збільшення тривалості періоду напіввиведення, зниження кліренсу і підвищення об'єму розподілу як сульбактаму, так і цефоперазону. Фармакокінетика сульбактаму корелює зі ступенем порушення функції нирок, а фармакокінетика цефоперазону - зі ступенем порушення функції печінки.
Фармакокінетика у дітей
У дітей немає суттєвих відмінностей фармакокінетики компонентів цефоперазону + сульбактаму порівняно з дорослими. Період напіввиведення сульбактаму у дітей варіюється від 0.91 до 1.42 год, а цефоперазону - від 1.44 до 1.88 год.
Максимальні концентрації сульбактаму і цефоперазону після внутрішньовенного введення 2 г цефоперазону сульбактаму (1 г сульбактаму, 1 г цефоперазону) протягом 5 хв складають в середньому 130.2 мкг/мл і 236.8 мкг/мл відповідно. Це відображає більший об'єм розподілу сульбактаму (Vd 18,0-27,6 л) порівняно з таким цефоперазону (Vd = 10.2-11.3 л).
Приблизно 84% сульбактаму і 25% цефоперазону виводяться нирками. Залишкова частина цефоперазону виводиться в основному з жовчю. При парентеральному введенні препарату період напіввиведення сульбактаму складає в середньому близько 1 год, цефоперазону - 1.7 год. Сироваткова концентрація пропорційна введеній дозі.
При повторному застосуванні значних змін фармакокінетики обох компонентів цефоперазону + сульбактаму не відзначається.
При введенні препарату кожні 8-12 год кумуляції не спостерігається.
Фармакокінетика при порушенні функції печінки
Цефоперазон активно виводиться з жовчю. Період напіввиведення цефоперазону зазвичай подовжується, а екскреція препарату нирками збільшується у хворих, які страждають на захворювання печінки і/або обструкцію жовчних шляхів. Навіть при тяжкому порушенні функції печінки в жовчі досягається терапевтична концентрація цефоперазону, а період напіввиведення збільшується всього в 2-4 рази.
Фармакокінетика при порушенні функції нирок
У хворих з різним ступенем порушення функції нирок, які отримують цефоперазон + сульбактам, виявлена висока кореляція між загальним кліренсом сульбактаму з організму і розрахунковим кліренсом креатиніну. У хворих з термінальною нирковою недостатністю виявлено значне подовження періоду напіввиведення сульбактаму (в середньому 6.9 год і 9.7 год в різних дослідженнях). Гемодіаліз викликає значні зміни періоду напіввиведення, загального кліренсу з організму і об'єму розподілу сульбактаму.
Фармакокінетика у літніх людей
У літніх людей з нирковою недостатністю і порушеною функцією печінки спостерігається збільшення тривалості періоду напіввиведення, зниження кліренсу і підвищення об'єму розподілу як сульбактаму, так і цефоперазону. Фармакокінетика сульбактаму корелює зі ступенем порушення функції нирок, а фармакокінетика цефоперазону - зі ступенем порушення функції печінки.
Фармакокінетика у дітей
У дітей немає суттєвих відмінностей фармакокінетики компонентів цефоперазону + сульбактаму порівняно з дорослими. Період напіввиведення сульбактаму у дітей варіюється від 0.91 до 1.42 год, а цефоперазону - від 1.44 до 1.88 год.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Для дорослих добова доза препарату становить 2-4 г, розділена на рівні частини, які вводять в/в або в/м кожні 12 год.
При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 8 г.
У пацієнтів з порушенням функції нирок при КК 15-30 мл/хв максимальна добова доза становить 2 г, при КК менше 15 мл/хв - 1 г.
Правила приготування розчинів для парентерального введення
Для в/в інфузій вміст флакона необхідно розчинити в 10 мл 5% розчину декстрози або 0.9% розчину натрію хлориду і/або стерильної води для ін'єкцій, а потім довести об'єм до 20 мл тим же розчинником. Інфузію проводять протягом 15-60 хв.
Для в/м введення розчин, що містить 250 мг/мл цефоперазону або більше, готують у 2 етапи: для початкового розчинення слід використовувати стерильну воду для ін'єкцій, а потім можна використовувати 2% розчин лідокаїну.
Після розчинення можливе зберігання розчину для в/м і в/в введення препарату при температурі від 8° до 25°С протягом 24 год, при температурі від 2° до 8°С - 7 днів.
При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 8 г.
У пацієнтів з порушенням функції нирок при КК 15-30 мл/хв максимальна добова доза становить 2 г, при КК менше 15 мл/хв - 1 г.
Правила приготування розчинів для парентерального введення
Для в/в інфузій вміст флакона необхідно розчинити в 10 мл 5% розчину декстрози або 0.9% розчину натрію хлориду і/або стерильної води для ін'єкцій, а потім довести об'єм до 20 мл тим же розчинником. Інфузію проводять протягом 15-60 хв.
Для в/м введення розчин, що містить 250 мг/мл цефоперазону або більше, готують у 2 етапи: для початкового розчинення слід використовувати стерильну воду для ін'єкцій, а потім можна використовувати 2% розчин лідокаїну.
Після розчинення можливе зберігання розчину для в/м і в/в введення препарату при температурі від 8° до 25°С протягом 24 год, при температурі від 2° до 8°С - 7 днів.
Для дітей:
Для дітей добова доза становить 40-80 мг/кг маси тіла, розділена на рівні частини, які вводять кожні 6-12 год.
При тяжких або стійких до терапії інфекціях дози можуть бути збільшені до 160 мг/кг/добу.
Новонародженим у перший тиждень життя слід вводити препарат кожні 12 год.
Максимальна добова доза не повинна перевищувати 80 мг/кг.
При тяжких або стійких до терапії інфекціях дози можуть бути збільшені до 160 мг/кг/добу.
Новонародженим у перший тиждень життя слід вводити препарат кожні 12 год.
Максимальна добова доза не повинна перевищувати 80 мг/кг.
Показання
— інфекції верхніх і нижніх відділів дихальних шляхів;
— інфекції верхніх і нижніх відділів сечовивідних шляхів;
— інфекції черевної порожнини (в т.ч. перитоніт, холецистит, холангіт);
— бактеріальний синусит;
— септицемія;
— менінгіт;
— інфекції шкіри та м'яких тканин;
— інфекції кісток і суглобів;
— інфекції малого таза (в т.ч. ендометрит);
— гонорея.
— інфекції верхніх і нижніх відділів сечовивідних шляхів;
— інфекції черевної порожнини (в т.ч. перитоніт, холецистит, холангіт);
— бактеріальний синусит;
— септицемія;
— менінгіт;
— інфекції шкіри та м'яких тканин;
— інфекції кісток і суглобів;
— інфекції малого таза (в т.ч. ендометрит);
— гонорея.
Протипоказання
Алергія на пеніциліни, сульбактам, цефоперазон або будь-які інші бета-лактамні антибіотики.
З обережністю: при тяжких порушеннях функції печінки і нирок; при коліті (в тому числі в анамнезі); у недоношених новонароджених.
З обережністю: при тяжких порушеннях функції печінки і нирок; при коліті (в тому числі в анамнезі); у недоношених новонароджених.
Особливі вказівки
У хворих, які отримували бета-лактамні антибіотики, в тому числі цефалоспорини, описані випадки реакцій гіперчутливості, ризик розвитку яких вищий у пацієнтів, у яких в анамнезі спостерігалися реакції гіперчутливості. При виникненні алергічної реакції необхідно відмінити препарат і призначити відповідну терапію.
При анафілактичних реакціях необхідне невідкладне введення епінефрину. За показаннями призначають кисень, внутрішньовенно вводять глюкокортикостероїди і забезпечують прохідність дихальних шляхів, включаючи інтубацію.
Зміна дози може знадобитися в випадках тяжкої обструкції жовчних шляхів, тяжкому порушенні функції печінки, а також порушенні функції нирок, що поєднується з будь-яким з зазначених станів.
У хворих з порушенням функції печінки і супутнім порушенням функції нирок необхідно моніторити сироваткову концентрацію цефоперазону і корекцію його дози в разі необхідності.
При лікуванні цефоперазоном, як і іншими антибіотиками, в рідкісних випадках розвивався дефіцит вітаміну К. Причиною його, ймовірно, є пригнічення нормальної мікрофлори кишечника, яка синтезує цей вітамін. До групи ризику можна віднести пацієнтів, які отримують неповноцінне харчування, страждають мальабсорбцією (наприклад, при муковісцидозі) і тривало знаходяться на внутрішньовенному штучному харчуванні. В таких випадках, а також у хворих, які отримують антикоагулянти, необхідно контролювати протромбіновий час і при наявності показань призначати вітамін К.
При тривалому лікуванні цефоперазоном + сульбактамом, як і іншими антибіотиками, може спостерігатися надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів. При тривалій терапії рекомендується періодично контролювати показники функції внутрішніх органів, включаючи нирки, печінку і систему кровотворення. Це особливо важливо для новонароджених, передусім недоношених, і маленьких дітей.
При одночасному використанні з аміноглікозидами необхідно контролювати функцію нирок.
При анафілактичних реакціях необхідне невідкладне введення епінефрину. За показаннями призначають кисень, внутрішньовенно вводять глюкокортикостероїди і забезпечують прохідність дихальних шляхів, включаючи інтубацію.
Зміна дози може знадобитися в випадках тяжкої обструкції жовчних шляхів, тяжкому порушенні функції печінки, а також порушенні функції нирок, що поєднується з будь-яким з зазначених станів.
У хворих з порушенням функції печінки і супутнім порушенням функції нирок необхідно моніторити сироваткову концентрацію цефоперазону і корекцію його дози в разі необхідності.
При лікуванні цефоперазоном, як і іншими антибіотиками, в рідкісних випадках розвивався дефіцит вітаміну К. Причиною його, ймовірно, є пригнічення нормальної мікрофлори кишечника, яка синтезує цей вітамін. До групи ризику можна віднести пацієнтів, які отримують неповноцінне харчування, страждають мальабсорбцією (наприклад, при муковісцидозі) і тривало знаходяться на внутрішньовенному штучному харчуванні. В таких випадках, а також у хворих, які отримують антикоагулянти, необхідно контролювати протромбіновий час і при наявності показань призначати вітамін К.
При тривалому лікуванні цефоперазоном + сульбактамом, як і іншими антибіотиками, може спостерігатися надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів. При тривалій терапії рекомендується періодично контролювати показники функції внутрішніх органів, включаючи нирки, печінку і систему кровотворення. Це особливо важливо для новонароджених, передусім недоношених, і маленьких дітей.
При одночасному використанні з аміноглікозидами необхідно контролювати функцію нирок.
Побічні ефекти
В цілому комбінація цефоперазон + сульбактам добре переноситься. Ступінь тяжкості більшості небажаних явищ була легкою і середньою. Перелічені нижче небажані реакції спостерігалися як в ході клінічних досліджень (порівняльних і непорівняльних), так і після реєстрації.
Всі перелічені небажані реакції представлені відповідно до класифікації MedDRA. Частоту спостережуваних побічних реакцій оцінювали відповідно до категорій CIOMS III як дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100,
Всі перелічені небажані реакції представлені відповідно до класифікації MedDRA. Частоту спостережуваних побічних реакцій оцінювали відповідно до категорій CIOMS III як дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100,
Передозування
Симптоми: неврологічні порушення, включаючи судоми.
Лікування: симптоматичне.
У разі передозування у хворих з порушенням функції нирок виведенню препарату з організму може сприяти гемодіаліз.
Лікування: симптоматичне.
У разі передозування у хворих з порушенням функції нирок виведенню препарату з організму може сприяти гемодіаліз.
Лікарняна взаємодія
Аміноглікозиди
Розчини цефоперазону + сульбактаму і аміноглікозидів не слід змішувати, враховуючи фармацевтичну несумісність між ними. Якщо проводиться комбінована терапія препаратом цефоперазону + сульбактаму і аміноглікозидом, то два препарати вводять шляхом послідовних інфузій з використанням окремих вторинних катетерів, а первинний катетер промивають між введенням доз препаратів. Інтервали між введенням цефоперазону + сульбактаму і аміноглікозиду протягом дня повинні бути якомога більшими.
Алкоголь
При прийомі алкоголю під час лікування цефоперазоном і протягом 5 днів після його введення були зареєстровані реакції, що характеризуються припливами, потовиділенням, головним болем і тахікардією, тому пацієнтів слід попереджати про можливість їх появи при вживанні алкогольних напоїв на фоні лікування цефоперазоном + сульбактамом. У хворих, яким необхідне штучне харчування (всередину або парентерально), слід уникати застосування розчинів, що містять етанол.
Розчин Рінгера, 2% розчин лідокаїну гідрохлориду
Розчин цефоперазону + сульбактаму несумісний з розчином Рінгера і 2% розчином лідокаїну гідрохлориду при безпосередньому змішуванні. Сумісність досягається в результаті двоетапного приготування: спочатку цефоперазон + сульбактам розчиняють у воді для ін'єкцій, а потім додають розчин Рінгера або 2% розчин лідокаїну гідрохлориду.
Розчини цефоперазону + сульбактаму і аміноглікозидів не слід змішувати, враховуючи фармацевтичну несумісність між ними. Якщо проводиться комбінована терапія препаратом цефоперазону + сульбактаму і аміноглікозидом, то два препарати вводять шляхом послідовних інфузій з використанням окремих вторинних катетерів, а первинний катетер промивають між введенням доз препаратів. Інтервали між введенням цефоперазону + сульбактаму і аміноглікозиду протягом дня повинні бути якомога більшими.
Алкоголь
При прийомі алкоголю під час лікування цефоперазоном і протягом 5 днів після його введення були зареєстровані реакції, що характеризуються припливами, потовиділенням, головним болем і тахікардією, тому пацієнтів слід попереджати про можливість їх появи при вживанні алкогольних напоїв на фоні лікування цефоперазоном + сульбактамом. У хворих, яким необхідне штучне харчування (всередину або парентерально), слід уникати застосування розчинів, що містять етанол.
Розчин Рінгера, 2% розчин лідокаїну гідрохлориду
Розчин цефоперазону + сульбактаму несумісний з розчином Рінгера і 2% розчином лідокаїну гідрохлориду при безпосередньому змішуванні. Сумісність досягається в результаті двоетапного приготування: спочатку цефоперазон + сульбактам розчиняють у воді для ін'єкцій, а потім додають розчин Рінгера або 2% розчин лідокаїну гідрохлориду.
Лікарська форма
Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного і внутрішньом'язового введення, 0,5 г+0,5 г. (1г+1г)
1 г суми активних речовин (0,5 г + 0,5 г) в скляний флакон, закупорений гумовою пробкою, закатаний алюмінієвим ковпачком з пластмасовою кришечкою.
1 флакон разом з інструкцією по застосуванню або 50 флаконів разом з 3-5 інструкціями по застосуванню в картонну пачку.
1 г суми активних речовин (0,5 г + 0,5 г) в скляний флакон, закупорений гумовою пробкою, закатаний алюмінієвим ковпачком з пластмасовою кришечкою.
1 флакон разом з інструкцією по застосуванню або 50 флаконів разом з 3-5 інструкціями по застосуванню в картонну пачку.
