Диклоберл

Протизапальне, анальгезуюче, жарознижувальне.

Протизапальна дія обумовлена втручанням у різні ланки патогенезу запалення: крім основного антипростагландинового ефекту, нормалізується підвищена проникність, процеси мікроциркуляції, зменшується вплив гістаміну, брадикініну та ін. медіаторів запалення; гальмується утворення АТФ, знижується енергетика запального процесу тощо. Анальгезуючі властивості обумовлені здатністю послаблювати альгогенність брадикініну, жарознижувальні — заспокійливим впливом на змінену під впливом патологічного процесу збудливість теплорегулюючих центрів проміжного мозку.

Після внутрішньом'язового введення препарату максимальна концентрація близько 2.5 мкг/мл (8 мкмоль/л), в плазмі досягається через 10 – 20 хвилин, після ректального введення - приблизно через 30 хвилин.

Одразу після її досягнення спостерігається швидке зниження концентрації препарату в плазмі. Кількість всмоктуваної активної речовини знаходиться в лінійній залежності від величини дози препарату. Величина площі під кривою “концентрація-час” (AUC) після внутрішньом'язового введення Диклоберлу приблизно в 2 рази більша, ніж після його перорального або ректального застосування, оскільки в останніх випадках близько половини кількості диклофенаку метаболізується при “першому проходженні” через печінку.
Після повторного застосування препарату фармакокінетичні показники не змінюються. За умови дотримання рекомендованих інтервалів між введеннями препарату кумуляції не відзначається.

Зв'язування з білками сироватки крові становить 99.7%, воно відбувається, переважно з альбуміном (99,4%). Приблизний об'єм розподілу становить 0.12-0.17 л/кг.
Диклофенак проникає в синовіальну рідину, де його максимальна концентрація досягається на 2-4 години пізніше, ніж у плазмі крові. Приблизний період напіввиведення з синовіальної рідини становить 3-6 годин. Через 2 години після досягнення максимальної концентрації в плазмі концентрація диклофенаку в синовіальній рідині вища, ніж у плазмі, і її значення залишаються вищими до 12 годин.

Метаболізм диклофенаку здійснюється частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але, головним чином, шляхом одноразового та багаторазового метоксилювання, що призводить до утворення кількох фенольних метаболітів (3'-гідрокси-, 4'-гідрокси-, 5'-гідрокси-, 4',5-дигідрокси- та 3'-гідрокси-4'-метоксидиклофенаку), більшість з яких перетворюється в глюкуронідні кон'югати. Два з цих фенольних метаболітів біологічно активні, але в значно меншій мірі, ніж диклофенак.
Загальний системний плазмовий кліренс диклофенаку становить 263±56 мл/хв. Кінцевий період напіввиведення становить 1-2 години. Період напіввиведення 4-х метаболітів, включаючи два фармакологічно активних, також нетривалий і становить 1-3 години. Один з метаболітів, 3'-гідрокси-4'-метокси-диклофенак, має більш тривалий період напіввиведення, однак цей метаболіт повністю неактивний.
Близько 30% діючої речовини виділяється у вигляді метаболітів з калом.

Після метаболічних перетворень у печінці (гідроксилювання та кон'югація) близько 70 % діючої речовини виводиться через нирки у вигляді фармакологічно неактивних метаболітів.

Фармакокінетика у окремих груп пацієнтів

У деяких пацієнтів похилого віку 15-хвилинна внутрішньовенна інфузія призвела до більш високої на 50% концентрації в плазмі, ніж це спостерігалося у молодих здорових осіб.

У пацієнтів з порушенням функції нирок при призначенні Диклоберл®N 75 у звичайних разових дозах накопичення диклофенаку не відзначалося. Однак в кінцевому підсумку метаболіти виводяться з жовчю.

У пацієнтів з хронічним гепатитом або компенсованим цирозом печінки показники фармакокінетики диклофенаку аналогічні таким у пацієнтів без захворювань печінки.

Для дорослих:

- ревматичні захворювання запального та дегенеративного генезу, включаючи ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерева), гострі приступи подагри, остеоартроз, спондилоартрит;
- ревматичні захворювання позасуглобових м'яких тканин, включаючи плечолопатковий періартрит, тендиніт, тендовагініт, бурсит;
- больові синдроми з боку хребта;
- запалення після травм, включаючи розтягнення, вивихи, переломи.

Таблетки, капсули та свічки Диклоберл застосовують для зняття больового синдрому посттравматичного та післяопераційного генезу, який супроводжується запаленням та набряками, включаючи стани після ортопедичних та стоматологічних хірургічних втручань.

Додаткові показання для таблеток та свічок Диклоберл:

- первинна дисменорея, аднексит та інші гінекологічні патології, що супроводжуються запаленням та больовим синдромом;
- важка форма фаринготонзиліту, отиту та інших запальних захворювань в оториноларингології, що супроводжуються вираженим больовим синдромом (як допоміжний засіб у складі комплексної терапії).

- гостра виразка шлунка або кишечника;
- III триместр періоду вагітності;
- грудне вигодовування;
- індивідуальна непереносимість компонентів препарату.

Не рекомендується призначати Диклоберл у I та II триместрах періоду вагітності, крім випадків, коли очікуваний ефект від застосування препарату для матері перевищує потенційну загрозу для плода.

З обережністю рекомендується застосовувати Диклоберл для лікування пацієнтів похилого віку, ослаблених хворих або хворих з низьким показником ваги тіла.

Крім цього, є додаткові протипоказання для окремих лікарських форм Диклоберлу.

Таблетки, капсули та супозиторії
- гастроінтестинальна кровотеча або перфорація;
- наявність факторів високого ризику згортання крові, розвитку післяопераційних або цереброваскулярних кровотеч, гематологічних порушень або порушень гемостазу;
- вказівка в анамнезі на розвиток кровотечі або перфорацію шлунково-кишкового тракту, обумовлені попереднім лікуванням НПЗП;
- вказівка в анамнезі на два або кілька окремих епізодів діагностованої виразки або кровотечі;
- активна або рецидивуюча форма виразкової хвороби або кровотечі;
хвороба Крона, виразковий коліт та інші захворювання кишечника запальної етіології;
- ниркова та/або печінкова недостатність;
- застійна серцева недостатність II–IV функціонального класу за класифікацією NYHA (Нью-Йоркська Асоціація кардіологів);
- ішемічна хвороба серця при стенокардії, перенесеному інфаркті міокарда;
- цереброваскулярні захворювання у хворих з епізодами транзиторних ішемічних атак або перенесених інсультів;
- захворювання периферичних артерій;
- лікування періопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні або використанні апарату штучного кровообігу;
- встановлена гіперчутливість до ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП, що супроводжується розвитком приступів бронхіальної астми, кропив'янки, гострого риніту або ангіоневротичного набряку;
- проктит;
- дитячий вік до 14 років для призначення супозиторіїв у дозі 50 мг;
- вік до 18 років.

Протипоказано призначення таблеток Диклоберл пацієнтам з синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції, спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази.

Розчин для ін'єкцій
- порушення згортання крові та функції кровотворної системи невстановленого генезу;
- шлунково-кишкові, церебральні та інші активні кровотечі;
- бронхіальна астма;
- вік до 18 років.
Під лікарським наглядом рекомендується застосовувати Диклоберл при порфірії, системній червоній вовчанці, змішаних колагенозах, підвищеному артеріальному тиску (АТ), серцевій недостатності, порушенні функції нирок, виражених порушеннях функції печінки, сінній лихоманці, поліпах носа або обструктивних захворюваннях дихальних шляхів, у пацієнтів з виразковим колітом, хворобою Крона або виразковою хворобою шлунка та кишечника (включаючи анамнез), у період після обширних хірургічних операцій.

Розчин для ін'єкцій протипоказаний хворим на бронхіальну астму з підвищеною чутливістю до сульфітів.
З обережністю призначають пацієнтам з больовими відчуттями в області шлунка або кишечника, особам з виразкою шлунка та кишечника, в т.ч. в анамнезі, хворим з захворюваннями печінки або нирок, з підвищеним АТ та/або серцевою недостатністю, перенесеним великим хірургічним втручанням, у похилому віці.
При спільному призначенні з антикоагулянтами необхідний ретельний моніторинг стану гемокоагуляції.
З обережністю комбінують з калійзберігаючими діуретиками, глюкокортикоїдами та ін. НПЗП.

З боку центральної нервової системи – головний біль, запаморочення, підвищена втомлюваність, безсоння, збудження, порушення чутливості, зміна смаку, порушення зору та сприйняття звуків, відчуття страху, дезорієнтація, судоми, депресія, нічні кошмари, сплутаність свідомості, ригідність м'язів потилиці.

З боку травної системи – глосит, диспепсії, езофагіт, панкреатит, ураження печінки, загострення захворювань шлунково-кишкового тракту, болі в животі, запор, діарея, нудота, блювання, незначні шлунково-кишкові кровотечі, зниження апетиту. Іноді можуть спостерігатися кривавий пронос, криваве блювання та мелена.

З боку серцево-судинної системи – серцебиття, болі в грудях, артеріальна гіпертензія, зниження артеріального тиску, серцебиття, болі в області грудної клітки.

З боку системи кровотворення – агранулоцитоз, анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Алергічні реакції – буллезне висипання, шкірний висип, відчуття печіння в місцях уколів Диклоберлу, синдром Лайєлла, набряки обличчя, гортані та язика, синдром Стівенса-Джонсона, бронхоспазм, анафілактичний шок.

Свічки після введення часто викликають печіння в анусі

Симптоми: передозування диклофенаку може проявлятися розладами з боку центральної нервової системи, такими як головний біль, запаморочення, оглушеність та втрата свідомості (а у дітей навіть з міоклонічними судомами), а також болями в животі, нудотою та блюванням. Крім того, можливе шлунково-кишкове кровотеча, а також порушення функції печінки та нирок. Також при передозуванні диклофенаку можуть спостерігатися артеріальна гіпотонія, пригнічення дихання та ціаноз.

Лікування симптоматичне: специфічного антидоту немає.

Підвищує рівень дигоксину та літію в плазмі крові, токсичність циклоспорину для нирок, послаблює ефект діуретиків та гіпотензивних засобів.

Ацетилсаліцилова кислота знижує концентрацію диклофенаку в сироватці.
При одночасному прийомі з калійзберігаючими діуретиками збільшується ймовірність розвитку гіперкаліємії.
Глюкокортикоїди та ін. протизапальні засоби підвищують ризик кровотеч у ЖКТ.

- таблетки, вкриті плівковою кишковорозчинною оболонкою (Диклоберл 50): від світло-коричневого до жовтого кольору, з гладкою поверхнею (по 10 шт. у блістерах, у картонній пачці 5 або 10 блістерів);

- капсули тверді пролонгованої дії (Диклоберл ретард): желатинові тверді, розмір №2, від білого до кремового кольору; всередині капсул – сферичні гранули кольору слонової кістки або білого кольору (по 10 шт. у блістерах, у картонній пачці 1, 2 або 5 блістерів);

- розчин для ін'єкцій (Диклоберл N 75): прозора безбарвна або майже безбарвна рідина (по 3 мл у скляних ампулах, у картонній пачці 1 або 5 ампул);

- супозиторії ректальні (Диклоберл 50 або 100): торпедоподібної форми, кольору слонової кістки (по 5 шт. у блістерах, у картонній пачці 1 або 2 блістери).