Фторафур

Протипухлинне, цитостатичне.

Протипухлинна дія обумовлена порушенням синтезу ДНК і РНК. Утворений в результаті гідролізу фторурацил інгібує фермент тимідилатсинтетазу і синтез ДНК, вбудовується в структуру РНК замість урацилу, роблячи її дефектною, і інгібує клітинну проліферацію.

У клітинах пухлини перетворюється в 5-фтордезоксиуридин-5-монофосфат, який потім фосфорилюється в трифосфат і включається в РНК, і флоксуридина монофосфат, який інгібує тимідилатсинтетазу. Менш токсичний і краще переноситься пацієнтами, ніж 5-фторурацил.

Всмоктування

При прийомі всередину тегафур швидко всмоктується з ШКТ і виявляється в крові, принаймні, протягом 24 год після одноразового застосування. Cmax тегафуру в плазмі крові досягається протягом 4-6 год після введення. Біодоступність практично повна.

Розподіл

Має високу ліпофільність (в 200 разів вищу, ніж фторурацил), залишаючись при цьому водорозчинною сполукою. Висока ліпофільність забезпечує швидке проходження через біологічні мембрани, розподіл в організмі і проникнення через ГЕБ.

Метаболізм

Метаболізується в печінці з утворенням метаболітів, серед яких центральне місце займає фармакологічно активний 5-фторурацил. Біоактивація здійснюється не тільки в печінці, але може носити і локальний характер в пухлинній тканині, що відрізняється підвищеним вмістом цитозольних гідролітичних ферментів.

Для дорослих:

Застосовують при злоякісних пухлинах шлунка, товстої, ситовидної і прямої кишки, раку молочної залози, при ретикульозі шкіри (прогресуючому розростанні ретикулярних /сітчастих/ клітин шкіри), а також при дифузних нейродермітах (/почесухе звичайній/ зудячій хворобі шкіри, розташованій симетрично на згинальній поверхні кінцівок, обличчя, статевих органів) і ендогенних увеїтах (запаленні судинної оболонки очного яблука).

- термінальна стадія захворювання;
- гострі профузні кровотечі;
- тяжкі порушення функції печінки і/або нирок;
- лейкопенія (менше 3000/мкл);
- нейтропенія (менше 1000/мкл);
- тромбоцитопенія (менше 100 000/мкл);
- анемія (рівень гемоглобіну менше 65 г/л);
- виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки;
- інфекційні захворювання;
- ризик розвитку кровотеч в ШКТ;
- вагітність;
- період лактації (грудне вигодовування);
- вік до 18 років (ефективність і безпека не доведені);
- підвищена чутливість до компонентів препарату.

З обережністю застосовують препарат у пацієнтів з порушенням функції кровотворення, порушеннями функції печінки і нирок легкої і середньої ступені, а також з порушеннями метаболізму глюкози.

Регулярно слід контролювати картину крові, функціональний стан печінки і нирок.

При тривалому застосуванні препарату його побічна дія посилюється.

Слід мати на увазі, що препарат пригнічує репродуктивну функцію пацієнта.

Запаморочення, нудота і блювання зменшуються при розділенні добової дози на кілька прийомів.

При розвитку серйозних небажаних явищ необхідно припинити застосування препарату.

Прийом препарату негайно припиняють при появі хоча б одного з перерахованих нижче ознак: стоматит, фарингіт, езофагіт, кровотечі, лейкопенія (менше 3000/мкл), нейтропенія (менше 1000/мкл), тромбоцитопенія (менше 100 000/мкл). Вплив на кровотворення може проявитися і через 8-14 днів після закінчення лікування.

Під час лікування необхідний ретельний догляд за порожниною рота.

Використання в педіатрії

Безпека застосування препарату у дітей не вивчалася.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

Про несприятливий вплив препарату Фторафур на здатність керувати автомобілем і роботу з механізмами не повідомлялося. Однак, якщо під час застосування препарату виникають такі побічні ефекти, як запаморочення і сонливість, не слід керувати автомобілем і виконувати роботу, що вимагає особливої уваги і швидких реакцій.

З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія.

З боку травної системи: нудота, блювання, анорексія, болі в животі, діарея, стоматит, езофагіт, виразки слизової оболонки ШКТ, кровотечі з ШКТ, порушення функції печінки, гострий гепатит, гострий панкреатит.

З боку нервової системи: запаморочення, сплутаність свідомості, сонливість, атаксія, ейфорія, симптоми лейкоенцефаліту.

З боку серцево-судинної системи: кардіалгія, стенокардія, ішемія міокарда, інфаркт міокарда.

З боку органу зору: диплопія, сльозотеча, фіброз слізних протоків.

З боку шкіри і підшкірних тканин: алопеція, порушення регенерації шкіри і нігтів.

Інші: фарингіт, алергічні реакції (в т.ч. анафілактичний шок), порушення функції нирок, дегідратація, інтерстиціальна пневмонія, втрата нюху.

Симптоми: посилення токсичних явищ з боку ШКТ, ЦНС і пригнічення гемопоезу.

Лікування: контроль функції кровотворення протягом не менше 4 тижнів, за необхідності — симптоматична терапія. Специфічний антидот до тегафуру не відомий.

Тегафур підвищує ефективність інших хіміотерапевтичних засобів (оксаліплатину, ралтитрексиду, циклофосфаміду, метотрексату, доксорубіцину, мітоміцину) і променевої терапії (можливе підвищення ризику виникнення небажаних явищ).

Переносимість тегафуру покращується при одночасному призначенні кальцію фолінату.

При одночасному застосуванні з фенітоїном посилює дію останнього.

Інгібітори мікросомального окислення в печінці підвищують токсичність тегафуру.

Капсули по 400 мг. По 100 капсул у поліетиленову банку (місткістю 150 мл) з притискною кришкою і контролем першого відкриття. Банку разом з інструкцією по застосуванню поміщають у коробку з картону коробочного.
По 100 капсул у поліетиленову банку (місткістю 150 мл) з притискною кришкою і контролем першого відкриття. Банку разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону. На пачці може бути нанесений стікер для контролю першого відкриття.