Ілопрост
Iloprost
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Вентавіс, Іломедин
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp. Sol. "Iloprost"20 мкг/мл - 1 мл №5
D.S. Інфузійно, по 1 ампулі 1 раз на день
D.S. Інфузійно, по 1 ампулі 1 раз на день
Фармакологічні властивості
Антиагрегантний засіб, аналог простацикліну. Інгібує агрегацію тромбоцитів, адгезію тромбоцитів і реакції вивільнення розчинних молекул адгезії; розширює артеріоли і венули; збільшує щільність капілярів і знижує підвищену судинну проникність, викликану такими медіаторами як серотонін або гістамін на рівні мікроциркуляторного русла; стимулює ендогенну фібринолітичну активність; чинить протизапальні ефекти, такі як інгібування адгезії лейкоцитів після пошкодження ендотелію і лейкоцитарної інфільтрації в пошкоджених тканинах, а також зменшення вивільнення ФНОα.
При інгаляційному застосуванні спостерігається пряма вазодилатація легеневого артеріального русла з подальшим значним покращенням таких показників як тиск у легеневих артеріях, легеневий судинний опір, серцевий викид, а також насичення киснем змішаної венозної крові. Вплив на системний судинний опір і системний АТ мінімальний.
При інгаляційному застосуванні спостерігається пряма вазодилатація легеневого артеріального русла з подальшим значним покращенням таких показників як тиск у легеневих артеріях, легеневий судинний опір, серцевий викид, а також насичення киснем змішаної венозної крові. Вплив на системний судинний опір і системний АТ мінімальний.
Фармакодинаміка
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Фармакокінетика
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Спосіб застосування
Для дорослих:
В/в, у вигляді інфузій, щоденно у вигляді 6-годинної інфузії в периферичну вену або встановлений в центральній вені катетер. Швидкість введення (доза) залежить від індивідуальної переносимості і становить 0,5–2 нг/кг/хв. Протягом перших 2–3 днів визначають індивідуальну переносимість препарату під контролем ЧСС і АТ (слід визначати на початку інфузії і після кожного збільшення дози): лікування починають зі швидкості введення 0,5 нг/кг/хв протягом 30 хв, потім дозу поступово збільшують на 0,5 нг/кг/хв через кожні 30 хв. Точну швидкість інфузії розраховують, виходячи з маси тіла і максимально переносимої дози, в межах 0,5–2 нг/кг/хв.
Визначення швидкості інфузії (мл/год) при використанні інфузійного насоса (наприклад Інфузомата): вміст ампули розчиняють у стерильному 0,9% розчині NaCl або 5% розчині декстрози і кінцевий об'єм розчину доводять для вмісту ампули (2,5 мл) 50 мкг — до 250 мл, для ампули (1 мл) 20 мкг — до 100 мл. Отримують розчин у концентрації 0,2 мкг/мл, швидкість його інфузії визначають відповідно до схеми залежності від дози і маси тіла (в межах 0,5–2 нг/кг/хв): при масі тіла 40 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв швидкість інфузії — 6 мл/год, 1 нг/кг/хв — 12 мл/год, 1,5 нг/мл/хв — 18 мл/год, 2 нг/мл/хв — 24 мл/год; при масі тіла 50 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 7,5 мл/год, 1 нг/кг/хв — 15 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 22,5 мл/год, 2 нг/кг/хв — 30 мл/год; при масі тіла 60 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 9 мл/год, 1 нг/кг/хв — 18 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 27 мл/год, 2 нг/кг/хв — 36 мл/год; при масі тіла 70 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 10,5 мл/год, 1 нг/кг/хв — 21 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 31,5 мл/год, 2 нг/кг/хв — 42 мл/год; при масі тіла 80 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 12 мл/год, 1 нг/кг/хв — 24 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 36 мл/год, 2 нг/кг/хв — 48 мл/год; при масі тіла 90 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 13,5 мл/год, 1 нг/кг/хв — 27 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 40,5 мл/год, 2 нг/кг/хв — 54 мл/год; при масі тіла 100 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 16 мл/год, 1 нг/кг/хв — 30 мл/год, 1,5 нг/кг/хв 45 мл/год, 2 нг/кг/хв — 60 мл/год; при масі тіла 110 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 16,5 мл/год, 1 нг/кг/хв — 33 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 49,5 мл/год, 2 нг/кг/хв — 66 мл/год. Визначення швидкості інфузії (мл/год) при використанні автоматичного шприца (наприклад Перфузора): вміст ампул розводять у стерильному 0,9% розчині NaCl або 5% розчині декстрози і кінцевий об'єм розчину доводять для вмісту ампули (2,5 мл) 50 мкг — до 25 мл, для ампули (1 мл) 20 мкг — до 10 мл. Отримують розчин у концентрації 2 мкг/мл, швидкість його інфузії визначають відповідно до схеми залежності від дози і маси тіла (в межах 0,5–2,0 нг/кг/хв): при масі тіла 40 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв швидкість інфузії — 0,6 мл/год, 1 нг/кг/хв — 1,2 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 1,8 мл/год, 2 нг/кг/хв — 2,4 мл/год; при масі тіла 50 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 0,75 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 1,5 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 2,25 мл/год, 2 нг/кг/хв — 3 мл/год; при масі тіла 60 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 0,9 мл/год, 1 нг/кг/хв — 1,8 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 2,7 мл/год, 2 нг/кг/хв — 3,6 мл/год; при масі тіла 70 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 1,05 мл/хв, 1 нг/кг/хв — 2,1 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 3,15 мл/год, 2 нг/кг/хв — 4,2 мл/год; при масі тіла 80 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 1,2 мл/год, 1 нг/кг/хв — 2,4 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 3,6 мл/год, 2 нг/кг/хв — 4,8 мл/год; при масі тіла 90 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 1,35 мл/год, 1 нг/кг/хв — 2,7 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 4,05 мл/год, 2 нг/кг/хв — 5,4 мл/год; при масі тіла 100 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 1,5 мл/год, 1 нг/кг/хв — 3 мл/год, 1,5 нг/кг/хв - 1,5 мл/год, 2 нг/кг/хв — 6 мл/год; при масі тіла 110 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 1,65 мл/год, 1 нг/кг/хв — 3,3 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 4,95 мл/год, 2 нг/кг/хв — 6,6 мл/год.
Тривалість лікування — до 4 тиж. У хворих, які страждають на синдром Рейно, для досягнення нетривалої ремісії (кілька тижнів) часто достатньо коротших курсів лікування — 3–5 днів.
У разі виникнення таких побічних дій, як головний біль, нудота або зниження АТ, швидкість інфузії слід зменшувати до максимально переносимої. При розвитку тяжких побічних ефектів інфузію необхідно перервати. Лікування відновлюють зазвичай через 4 тиж у дозах, які хворий добре переносив у перші 2–3 дні попереднього курсу лікування.
При нирковій недостатності, що вимагає діалізу, і при цирозі печінки рекомендовану дозу зменшують в 2 рази.
Визначення швидкості інфузії (мл/год) при використанні інфузійного насоса (наприклад Інфузомата): вміст ампули розчиняють у стерильному 0,9% розчині NaCl або 5% розчині декстрози і кінцевий об'єм розчину доводять для вмісту ампули (2,5 мл) 50 мкг — до 250 мл, для ампули (1 мл) 20 мкг — до 100 мл. Отримують розчин у концентрації 0,2 мкг/мл, швидкість його інфузії визначають відповідно до схеми залежності від дози і маси тіла (в межах 0,5–2 нг/кг/хв): при масі тіла 40 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв швидкість інфузії — 6 мл/год, 1 нг/кг/хв — 12 мл/год, 1,5 нг/мл/хв — 18 мл/год, 2 нг/мл/хв — 24 мл/год; при масі тіла 50 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 7,5 мл/год, 1 нг/кг/хв — 15 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 22,5 мл/год, 2 нг/кг/хв — 30 мл/год; при масі тіла 60 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 9 мл/год, 1 нг/кг/хв — 18 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 27 мл/год, 2 нг/кг/хв — 36 мл/год; при масі тіла 70 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 10,5 мл/год, 1 нг/кг/хв — 21 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 31,5 мл/год, 2 нг/кг/хв — 42 мл/год; при масі тіла 80 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 12 мл/год, 1 нг/кг/хв — 24 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 36 мл/год, 2 нг/кг/хв — 48 мл/год; при масі тіла 90 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 13,5 мл/год, 1 нг/кг/хв — 27 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 40,5 мл/год, 2 нг/кг/хв — 54 мл/год; при масі тіла 100 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 16 мл/год, 1 нг/кг/хв — 30 мл/год, 1,5 нг/кг/хв 45 мл/год, 2 нг/кг/хв — 60 мл/год; при масі тіла 110 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 16,5 мл/год, 1 нг/кг/хв — 33 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 49,5 мл/год, 2 нг/кг/хв — 66 мл/год. Визначення швидкості інфузії (мл/год) при використанні автоматичного шприца (наприклад Перфузора): вміст ампул розводять у стерильному 0,9% розчині NaCl або 5% розчині декстрози і кінцевий об'єм розчину доводять для вмісту ампули (2,5 мл) 50 мкг — до 25 мл, для ампули (1 мл) 20 мкг — до 10 мл. Отримують розчин у концентрації 2 мкг/мл, швидкість його інфузії визначають відповідно до схеми залежності від дози і маси тіла (в межах 0,5–2,0 нг/кг/хв): при масі тіла 40 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв швидкість інфузії — 0,6 мл/год, 1 нг/кг/хв — 1,2 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 1,8 мл/год, 2 нг/кг/хв — 2,4 мл/год; при масі тіла 50 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 0,75 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 1,5 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 2,25 мл/год, 2 нг/кг/хв — 3 мл/год; при масі тіла 60 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 0,9 мл/год, 1 нг/кг/хв — 1,8 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 2,7 мл/год, 2 нг/кг/хв — 3,6 мл/год; при масі тіла 70 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 1,05 мл/хв, 1 нг/кг/хв — 2,1 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 3,15 мл/год, 2 нг/кг/хв — 4,2 мл/год; при масі тіла 80 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 1,2 мл/год, 1 нг/кг/хв — 2,4 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 3,6 мл/год, 2 нг/кг/хв — 4,8 мл/год; при масі тіла 90 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 1,35 мл/год, 1 нг/кг/хв — 2,7 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 4,05 мл/год, 2 нг/кг/хв — 5,4 мл/год; при масі тіла 100 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 1,5 мл/год, 1 нг/кг/хв — 3 мл/год, 1,5 нг/кг/хв - 1,5 мл/год, 2 нг/кг/хв — 6 мл/год; при масі тіла 110 кг і дозі 0,5 нг/кг/хв — 1,65 мл/год, 1 нг/кг/хв — 3,3 мл/год, 1,5 нг/кг/хв — 4,95 мл/год, 2 нг/кг/хв — 6,6 мл/год.
Тривалість лікування — до 4 тиж. У хворих, які страждають на синдром Рейно, для досягнення нетривалої ремісії (кілька тижнів) часто достатньо коротших курсів лікування — 3–5 днів.
У разі виникнення таких побічних дій, як головний біль, нудота або зниження АТ, швидкість інфузії слід зменшувати до максимально переносимої. При розвитку тяжких побічних ефектів інфузію необхідно перервати. Лікування відновлюють зазвичай через 4 тиж у дозах, які хворий добре переносив у перші 2–3 дні попереднього курсу лікування.
При нирковій недостатності, що вимагає діалізу, і при цирозі печінки рекомендовану дозу зменшують в 2 рази.
Показання
- облітеруючий тромбангіїт (хвороба Бюргера) на пізніх стадіях при критичній ішемії кінцівок у випадках відсутності показань до реваскуляризації;
- важкі форми оклюзійного захворювання периферичних артерій, особливо у випадках ризику ампутації і при неможливості хірургічної операції на судинах або ангіопластики;
- важкий синдром Рейно, що призводить до інвалідизації, не піддається терапії іншими лікарськими засобами.
- важкі форми оклюзійного захворювання периферичних артерій, особливо у випадках ризику ампутації і при неможливості хірургічної операції на судинах або ангіопластики;
- важкий синдром Рейно, що призводить до інвалідизації, не піддається терапії іншими лікарськими засобами.
Протипоказання
- патологічні стани, при яких дія ілопросту на тромбоцити може підвищити ризик кровотечі (наприклад, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки в стадії загострення, травма, внутрішньочерепна кровотеча);
- важка ішемічна хвороба серця або нестабільна стенокардія;
- інфаркт міокарда протягом останніх 6 місяців;
- гостра серцева недостатність або хронічна застійна серцева недостатність II—IV стадії (за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації);
- важкі порушення ритму серцевих скорочень;
- підозра на застійні явища в малому колі кровообігу;
- період лактації;
- вагітність;
- підвищена чутливість до ілопросту або інших компонентів препарату
З обережністю: у пацієнтів з порушенням мозкового кровообігу за останні 3 місяці (наприклад, транзиторне ішемічне порушення, інсульт). Такі пацієнти потребують ретельної оцінки співвідношення користі і ризику лікування.
При нирковій недостатності, що вимагає діалізу, і при цирозі печінки виведення ілопросту знижується.
- важка ішемічна хвороба серця або нестабільна стенокардія;
- інфаркт міокарда протягом останніх 6 місяців;
- гостра серцева недостатність або хронічна застійна серцева недостатність II—IV стадії (за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації);
- важкі порушення ритму серцевих скорочень;
- підозра на застійні явища в малому колі кровообігу;
- період лактації;
- вагітність;
- підвищена чутливість до ілопросту або інших компонентів препарату
З обережністю: у пацієнтів з порушенням мозкового кровообігу за останні 3 місяці (наприклад, транзиторне ішемічне порушення, інсульт). Такі пацієнти потребують ретельної оцінки співвідношення користі і ризику лікування.
При нирковій недостатності, що вимагає діалізу, і при цирозі печінки виведення ілопросту знижується.
Особливі вказівки
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Побічні ефекти
З боку нервової системи та органів чуття: часто (більше 1%, але менше 10%) — запаморочення, головний біль, парестезії, гіперестезія, дзвін у вухах, неспокій, збудження, загальмованість, апатія, сонливість; менш часто (більше 0,1%, але менше 1%) — тремор, цереброваскулярні розлади, депресія, галюцинації, мігрень, непритомність, тривала втрата свідомості, порушення чіткості зорового сприйняття, подразнення і біль в очах; рідко (більше 0,01%, але менше 0,1%) — вестибулярні порушення; частота невідома — сплутаність свідомості. З боку ССС: часто (більше 1%, але менше 10%) — зниження АТ, брадикардія, припливи крові до шкіри і відчуття жару; менш часто (більше 0,1%, але менше 1%) — аритмія (в т.ч. екстрасистолія), ішемія міокарда, інфаркт міокарда, тромбоз глибоких вен, емболія легеневої артерії; частота невідома — підвищення АТ, тахікардія; в одиничних випадках (у хворих похилого віку з вираженим атеросклерозом) — набряк легень.
З боку дихальної системи: менш часто (більше 0,1%, але менше 1%) — бронхіальна астма; рідко (більше 0,01%, але менше 0,1%) — кашель; в одиничних випадках (у хворих похилого віку з вираженим атеросклерозом) — серцева недостатність.
З боку травної системи: частіше (більше 10%) — нудота, блювання; часто (більше 1%, але менше 10%) — анорексія, діарея, дискомфорт у животі, абдомінальний біль; менш часто (більше 0,1%, але менше 1%) — сухість у роті, зміна смаку, тенезми, запор, відрижка, дисфагія, діарея, мелена, ректальна кровотеча, жовтяниця.
З боку опорно-рухового апарату: часто (більше 1%, але менше 10%) — біль у жувальних м'язах, тризм, міалгія, артралгія, м'язова слабкість; менш часто (більше 0,1%, але менше 1%) — тетанія, судомні посмикування м'язів, гіпертонус.
З боку сечовидільної системи: біль у попереку, ниркова коліка, зміна клітинного складу сечі, дизурія.
Місцеві реакції: часто (більше 1%, але менше 10%) — гіперемія шкіри, біль, флебіт у місці введення.
Інші: частіше (більше 10%) — пітливість; часто (більше 1%, але менше 10%) — локальні болі, генералізований біль, гіпертермія, шкірний свербіж, підвищена втомлюваність, спрага; частота невідома — алергічні реакції
З боку дихальної системи: менш часто (більше 0,1%, але менше 1%) — бронхіальна астма; рідко (більше 0,01%, але менше 0,1%) — кашель; в одиничних випадках (у хворих похилого віку з вираженим атеросклерозом) — серцева недостатність.
З боку травної системи: частіше (більше 10%) — нудота, блювання; часто (більше 1%, але менше 10%) — анорексія, діарея, дискомфорт у животі, абдомінальний біль; менш часто (більше 0,1%, але менше 1%) — сухість у роті, зміна смаку, тенезми, запор, відрижка, дисфагія, діарея, мелена, ректальна кровотеча, жовтяниця.
З боку опорно-рухового апарату: часто (більше 1%, але менше 10%) — біль у жувальних м'язах, тризм, міалгія, артралгія, м'язова слабкість; менш часто (більше 0,1%, але менше 1%) — тетанія, судомні посмикування м'язів, гіпертонус.
З боку сечовидільної системи: біль у попереку, ниркова коліка, зміна клітинного складу сечі, дизурія.
Місцеві реакції: часто (більше 1%, але менше 10%) — гіперемія шкіри, біль, флебіт у місці введення.
Інші: частіше (більше 10%) — пітливість; часто (більше 1%, але менше 10%) — локальні болі, генералізований біль, гіпертермія, шкірний свербіж, підвищена втомлюваність, спрага; частота невідома — алергічні реакції
Передозування
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарняна взаємодія
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарська форма
Концентрат для приготування розчину для інфузій.
1 мл містить ілопрост трометамол 27 мкг, що відповідає вмісту ілопросту 20 мкг.
В упаковці 5 ампул по 1 мл
1 мл містить ілопрост трометамол 27 мкг, що відповідає вмісту ілопросту 20 мкг.
В упаковці 5 ампул по 1 мл
