Ітракон

Протигрибкове

Ітракон синтетичний протигрибковий засіб, похідне триазолу. Інгібує цитохром-Р450-залежний синтез ергостеролу, необхідного компонента клітинної мембрани гриба; викликає фунгіцидний ефект. Активний щодо дерматофітів (Ttichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum), дріжджових грибів, в т. ч. Candida spp. (включаючи  C.albicans, C.glabrata, C.krusei), пліснявих грибів (Criptococcus neoformans, Aspergillus spp., Histoplasma spp., Paracoccidioides brasiliensis, Sporothrix schenckii, Fonsecaea spp., Cladosporium spp., Blastomyces dermatitidis) та ін.

Основними типами грибів, розвиток яких не пригнічується ітраконазолом, є Zygomycetes (e.g. Rhizopus spp., Rhizomucor spp., Mucor spp. And Absidia spp.), Fusarium spp., Scedosporium spp. and Scopulariopsis spp.

Максимальна біологічна доступність ітраконазолу при прийомі внутрішньо спостерігається при застосуванні відразу після прийому висококалорійної їжі. Максимальний рівень у плазмі досягається через 3-4 години. Виведення з плазми двофазне з кінцевим періодом напіввиведення від 1 до 1,5 днів.

При тривалому застосуванні стабільна концентрація досягається за 1-2 тижні. Стабільні концентрації ітраконазолу в плазмі через 3-4 години після прийому лікарського засобу досягають 0,4 мг/мл (при прийомі 100 мг 1 раз на добу), 1,1 мг/мл (при прийомі 200 мг 1 раз на добу) і 2,0 мг/мл (при прийомі 200 мг 2 рази на добу).

Зв'язування ітраконазолу з білками плазми становить 99,8 %.

Накопичення ітраконазолу в кератинових тканинах, особливо в шкірі, в 4 рази вище, ніж у плазмі, а його виведення залежить від регенерації епідермісу. Терапевтичні рівні препарату в шкірі після закінчення 4-тижневого курсу лікування зберігаються протягом 2-4 тижнів. Концентрації ітраконазолу виявляють у кератині нігтів вже через тиждень після початку лікування, зберігаються мінімум протягом 6 місяців після завершення 3-місячного курсу терапії.

Ітраконазол також міститься у виділеннях сальних залоз і в меншій кількості – у поті.

Рівень концентрації в легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці, м'язах в 2-3 рази перевищує відповідну концентрацію в плазмі.

Терапевтичні концентрації в тканинах вагіни зберігаються ще протягом 2 днів після припинення 3-денного курсу лікування в дозі 200 мг на добу протягом 3 днів після завершення одноденного курсу лікування в дозі 200 мг двічі на добу.

Ітраконазол значною мірою розщеплюється в печінці з утворенням великої кількості метаболітів. Одним з таких метаболітів є гідрокси-ітраконазол, який має in vitro порівняльну з ітраконазолом протигрибкову дію.

Виведення з калом становить від 3 до 18 % прийнятої дози, нирками – менше 0,03 % дози. Приблизно 35 % дози виводиться у вигляді метаболітів з сечею протягом 1 тижня.

Для дорослих:

- Висівкоподібний лишай;
- вульвовагінальний кандидоз;
- дерматомікози;
- кератит грибкового походження;
- оніхомікози;
- кандидоз порожнини рота;
- системні мікози (аспергільоз, криптококоз і криптококовий менінгіт);
- тропічні мікози (споротрихоз, гістоплазмоз).

- Підвищена чутливість;
- гостра серцева недостатність;
- одночасне застосування з препаратами, які метаболізуються за участю ферменту CYP 3A4;
- одночасний прийом з алкалоїдами ріжків (дигідроерготамін, ерготамін, ергометрин, метилергометрин).

З обережністю слід призначати при цирозі печінки, хронічній серцевій і нирковій недостатності, літнім пацієнтам і дітям.

Ітракон не слід приймати пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю або з наявністю цього симптомокомплексу в анамнезі. Таких пацієнтів необхідно проінформувати про ознаки та симптоми застійної серцевої недостатності і при появі подібних ознак або симптомів під час курсу лікування прийом Ітракона необхідно припинити.

При призначенні Ітракона пацієнтам з порушеннями функції печінки або нирок потрібна обережність. У дуже рідкісних випадках при застосуванні Ітракона розвивалося важке токсичне ураження печінки, в тому числі випадки гострої печінкової недостатності з летальним наслідком. У більшості випадків це були пацієнти, у яких вже були захворювання печінки або інші важкі захворювання або яким препарат був призначений для лікування системних захворювань, і пацієнти, які отримували інші лікарські засоби з гепатотоксичною дією. У деяких пацієнтів не виявлялися очевидні фактори ризику щодо ураження печінки. Кілька таких випадків виникли в перший місяць терапії, а деякі – в перший тиждень лікування. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у пацієнтів, які отримують терапію ітраконазолом. Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно зв'язатися зі своїм лікарем у разі виникнення симптомів гепатиту (анорексії, нудоти, блювання, слабкості, болю в животі та потемніння сечі), негайно припинити терапію і провести дослідження функції печінки. Пацієнтам з підвищенням активності «печінкових» ферментів або захворюванням печінки в активній фазі, або при перенесеному токсичному ураженні печінки внаслідок прийому інших препаратів не слід призначати Ітракон.

У разі виникнення нейропатії, викликаної пероральним прийомом розчину ітраконазолу, лікування слід припинити.

У разі зниженої кислотності шлункового соку рекомендують приймати разом з газованим напоєм.

Жінкам дітородного віку в період лікування слід обов'язково використовувати контрацептивні засоби.

Особливості впливу лікарського засобу на здатність керувати транспортним засобом або потенційно небезпечними механізмами

Не виявлені.

З боку травної системи: болі в животі, нудота, блювання, запор, підвищення активності ферментів печінки, холестатична жовтяниця; в окремих випадках - гепатит.

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення; в окремих випадках - периферична невропатія.

З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках - набряки, застійна серцева недостатність і набряк легень.

Алергічні реакції: шкірний висип, шкірний свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона.

Інші: при тривалому застосуванні - дисменорея, випадіння волосся, гіпокаліємія.

Випадки передозування не відомі.
При випадковій передозуванні проводиться промивання шлунка.
Антидота не існує. Виводиться методом гемодіалізу.

Прийом з рифампіцином, фенітоїном і рифабутином супроводжується зниженням ефективності препарату. Збільшують біодоступність ітраконазолу ритонавір, кларитроміцин, індинавір, еритроміцин. Посилення негативної інотропної дії відзначається при прийомі блокаторів кальцієвих каналів. Ітраконазол не взаємодіє з флувастатином і зидовудином, не впливає на метаболізм етинілестрадіолу.

По 5 або 6 капсул поміщають у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної безбарвної і фольги алюмінієвої лакованої.

По 3 (по 5 капсул) або по 1 (по 6 капсул) контурної чарункової упаковки разом з інструкцією з медичного застосування державною та російською мовами поміщають у пачку з картону.