Коринфар

Антиангінальне, гіпотензивне.

Ніфедипін - селективний блокатор "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), похідне 1,4-дигідропіридину.

Розширює коронарні та периферичні артерії, зменшує потребу міокарда в кисні за рахунок зменшення постнавантаження на серце та доставки кисню. Посилює коронарний кровотік, покращує кровопостачання ішемізованих зон без розвитку феномену "обкрадання", активує функціонування колатералей. Розширюючи периферичні артерії, знижує загальний периферичний опір судин (ЗПОС), тонус міокарда, постнавантаження, потребу міокарда в кисні та збільшує тривалість діастолічного розслаблення лівого шлуночка (ЛШ).

Практично не впливає на синоатріальний та атріовентрикулярний вузли. Не має антиаритмічного та проаритмогенного ефекту.

Не впливає на тонус вен.

Ніфедипін посилює нирковий кровотік, викликаючи помірний натрійурез.

Чинить негативну хроно-, дромо- та інотропну дію, що супроводжується рефлекторною активацією симпатоадреналової системи та збільшенням частоти серцевих скорочень (ЧСС) у відповідь на периферичну вазодилатацію. Переважно на початку терапії серцевий ритм і серцевий викид можуть знижуватися в результаті активації рефлексу барорецепторів. При тривалій терапії ніфедипіном серцевий ритм і серцевий викид повертаються до тих значень, які вони мали до початку терапії.

Ніфедипін має антигіпертензивну та антиангінальну дію.

При артеріальній гіпертензії препарат знижує артеріальний тиск (АТ) за рахунок периферичної вазодилатації та зниження ЗПОС. Ніфедипін при прийомі один раз на добу забезпечує 24-годинний контроль підвищеного АТ. У пацієнтів з нормальним АТ ніфедипін не впливає на нього або впливає на нього в незначній мірі.

При стенокардії ніфедипін зменшує периферичний та коронарний судинний опір, що призводить до збільшення коронарного кровотоку, серцевого викиду та ударного об'єму, а також до зниження постнавантаження. Крім того, ніфедипін розширює як інтактні, так і атеросклеротично змінені коронарні артерії, запобігає спазму коронарних артерій та покращує перфузію ішемізованого міокарда. Ніфедипін зменшує частоту нападів стенокардії та ішемічних змін ЕКГ, незалежно від того, викликані вони спазмом чи атеросклерозом коронарних артерій.

Абсорбція - висока (більше 90%). Біодоступність - 50-70%. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію. Має ефект "першого проходження" через печінку.

Розподіл

Максимальна концентрація ніфедипіну (Сmах) у плазмі крові після одноразового перорального прийому 2 таблеток (відповідає 20 мг ніфедипіну) досягається через 1-3 години і її значення становить в середньому 28,3 нг/мл.

Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, виділяється з грудним молоком. Зв'язок з білками плазми крові (альбуміни) - 95%.

У пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок можливе значне зниження зв'язування ніфедипіну з білками плазми крові.

Метаболізм

Повністю метаболізується в печінці.

Метаболізм ніфедипіну здійснюється переважно ізоферментом CYP3A4, а також ізоферментами CYP1А2 та CYP2A6.

Виведення

Виводиться нирками у вигляді неактивного метаболіту (60-80% прийнятої дози), 20% з жовчю. Період напіввиведення (Т1/2) становить 2-5 годин.

Кумулятивний ефект відсутній.

Хронічна ниркова недостатність, гемодіаліз та перитонеальний діаліз не впливають на фармакокінетику.

У пацієнтів з печінковою недостатністю знижується загальний кліренс і збільшується Т1/2.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти похилого віку

При застосуванні препаратів ніфедипіну у формі таблеток з пролонгованим / модифікованим вивільненням у пацієнтів похилого віку (вік ≥ 60 років) відзначено збільшення Сmах і Т1/2 порівняно з молодшими пацієнтами.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Фармакокінетичні дослідження показали, що у пацієнтів з цирозом печінки відзначається значне збільшення Т1/2 і зменшення загального кліренсу ніфедипіну. За даними клінічного дослідження у пацієнтів з порушенням функції печінки легкої (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) і помірної (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості кліренс ніфедипіну після прийому внутрішньо був знижений відповідно на 48% і 72% порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки.

Відзначено збільшення площі під кривою "концентрація-час" (AUC) і Сmах відповідно на 93% і 64% у пацієнтів з порушенням функції печінки легкої ступеня тяжкості (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) і відповідно на 253% і 171% у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки.

У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) фармакокінетика ніфедипіну не вивчалася.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Елімінація ніфедипіну може бути уповільнена у пацієнтів з порушенням функції нирок. Хронічна ниркова недостатність, проведення гемодіалізу та перитонеального діалізу не мають суттєвого впливу на фармакокінетику ніфедипіну. Кумулятивний ефект відсутній.

Діти та підлітки

Фармакокінетичні дослідження не проводилися.

Для дорослих:

- хронічна стабільна стенокардія (стенокардія напруження);
- стенокардія Принцметала (варіантна стенокардія);
- артеріальна гіпертензія.

- артеріальна гіпотензія (систолічний АТ нижче 90 мм рт. ст.);
- кардіогенний шок, колапс;
- хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації;
- виражений аортальний стеноз;
- нестабільна стенокардія;
- гострий інфаркт міокарда (перші 4 тижні);
- спільне застосування з рифампіцином;
- I триместр вагітності;
- період лактації (грудного вигодовування);
- підвищена чутливість до ніфедипіну та інших похідних 1,4-дигідропіридину або до інших компонентів препарату.

З обережністю: стеноз мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, виражена брадикардія або тахікардія, СССУ, злоякісна артеріальна гіпертензія, гіповолемія, тяжкі порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда з лівошлуночковою недостатністю, непрохідність ШКТ, ниркова та печінкова недостатність, гемодіаліз (через ризик виникнення артеріальної гіпотензії), II та III триместри вагітності, дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), одночасний прийом бета-адреноблокаторів, дигоксину.

У період лікування необхідно утримуватися від прийому етанолу. Припиняти лікування препаратом рекомендується поступово.

Слід мати на увазі, що на початку лікування може виникнути стенокардія, особливо після недавньої різкої відміни бета-адреноблокаторів (останні слід відміняти поступово).

Одночасне призначення бета-адреноблокаторів необхідно проводити в умовах ретельного лікарського контролю, оскільки це може обумовити надмірне зниження АТ, а в деяких випадках - погіршення симптомів серцевої недостатності.

При вираженій серцевій недостатності препарат дозують з великою обережністю.

Діагностичними критеріями призначення препарату при вазоспастичній стенокардії є: класична клінічна картина, що супроводжується підвищенням сегмента ST, виникнення ергоновін-індукованої стенокардії або спазму коронарних артерій, виявлення коронароспазму при ангіографії або виявлення ангіоспастичного компонента без підтвердження (наприклад, при різному порозі напруження або при нестабільній стенокардії, коли дані ЕКГ свідчать про перехідний ангіоспазм).

Для пацієнтів з тяжкою обструктивною кардіоміопатією існує ризик збільшення частоти, тяжкості прояву та тривалості нападів стенокардії після прийому ніфедипіну; в даному випадку необхідна відміна препарату.

У пацієнтів з необоротною нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, мають високий АТ і знижений ОЦК, препарат слід застосовувати обережно, оскільки можливе різке падіння АТ. За хворими з порушенням функції печінки встановлюється ретельне спостереження; при необхідності дозу препарату знижують і/або використовують інші лікарські форми ніфедипіну.

При необхідності хірургічного втручання під наркозом необхідно інформувати лікаря-анестезіолога про лікування пацієнта ніфедипіном.

При екстракорпоральному заплідненні в окремих випадках БМКК викликали зміни в головній частині сперматозоїдів, що може призвести до порушення функцій сперматозоїдів. У випадках, при яких повторне екстракорпоральне запліднення не здійснилося з незрозумілої причини, застосування БМКК, включаючи ніфедипін, можна вважати можливою причиною невдачі.

Під час лікування можливе отримання хибнопозитивного результату прямої реакції Кумбса та лабораторних тестів на антинуклеарні антитіла.

При спектрофотометричному визначенні ванілілміндальної кислоти в сечі ніфедипін може бути причиною отримання хибно-завищеного результату, однак, на результати тестів, проведених за допомогою ВЕРХ, ніфедипін впливу не має.

З обережністю слід проводити одночасне лікування ніфедипіном, дизопірамідом та флекаїнідом внаслідок можливого посилення інотропного ефекту.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

У період лікування пацієнтам необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту та заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, серцебиття, аритмії, периферичні набряки (щиколоток, стоп, гомілок), прояви надмірної вазодилатації (безсимптомне зниження артеріального тиску, розвиток або погіршення серцевої недостатності, "припливи" крові до шкіри обличчя, гіперемія шкіри обличчя, відчуття жару), виражене зниження АТ (рідко), синкопе. У деяких пацієнтів, особливо на початку лікування або при збільшенні дози, можливе виникнення нападів стенокардії та в окремих випадках - розвиток інфаркту міокарда, що вимагає відміни препарату.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, загальна слабкість, підвищена втомлюваність, сонливість. При тривалому прийомі препарату у високих дозах - парестезії кінцівок, тремор, екстрапірамідні (паркінсонічні) порушення (атаксія, "маскоподібне" обличчя, шаркаюча хода, тремор кистей і пальців рук, утруднене ковтання), депресія.

З боку травної системи: диспепсія (нудота, діарея або запор), сухість у роті, метеоризм, підвищення апетиту; рідко - гіперплазія ясен, повністю зникаюча після відміни препарату; при тривалому прийомі - порушення функції печінки (внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності печінкових трансаміназ).

З боку кістково-м'язової системи: артрит, міалгія, набряклість суглобів, судоми верхніх та нижніх кінцівок.

Алергічні реакції: рідко - шкірний свербіж, кропив'янка, екзантеми, аутоімунний гепатит, ексфоліативний дерматит, фотодерматит, анафілактичні реакції.

З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз.

З боку сечовидільної системи: збільшення добового діурезу, погіршення функції нирок (у хворих з нирковою недостатністю).

Інші: рідко - порушення зору (в т.ч. транзиторна сліпота при максимальній концентрації ніфедипіну в плазмі крові), гінекомастія (у літніх хворих, повністю зникаюча після відміни препарату), галакторея, гіперглікемія, набряк легень, бронхоспазм, збільшення маси тіла.

Симптоми: головний біль, гіперемія шкіри обличчя, тривале виражене зниження АТ, пригнічення функції синусового вузла, брадикардія/тахікардія, брадіаритмія. При тяжкому отруєнні — втрата свідомості, кома.

Лікування: симптоматичне. При тяжкому отруєнні (колапс, пригнічення синусового вузла) проводять промивання шлунка (при необхідності, тонкого кишечника), призначають активоване вугілля. Антидотом є препарати кальцію, показано в/в введення 10% кальцію хлориду або кальцію глюконату, з подальшим переходом на тривалу інфузію. При вираженому зниженні АТ показано повільне в/в введення допаміну, добутаміну, адреналіну або норадреналіну. Рекомендується проводити контроль вмісту глюкози (може знижуватися вивільнення інсуліну) та електролітів у крові (К+, Са2+). При розвитку серцевої недостатності — в/в введення строфантину. При порушеннях провідності — атропін, ізопреналін або штучний водій ритму.

Гемодіаліз неефективний, рекомендується плазмоферез.

При одночасному застосуванні інших гіпотензивних засобів, а також трициклічних антидепресантів, нітратів, циметидину, інгаляційних анестетиків, діуретиків гіпотензивний ефект ніфедипіну може посилюватися.

БМКК можуть ще більше посилювати негативну інотропну дію таких антиаритмічних засобів, як аміодарон та хінідин.

При комбінуванні ніфедипіну з нітратами посилюється тахікардія.

Дилтіазем пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, що може вимагати зниження дози ніфедипіну при одночасному призначенні цих препаратів.

Знижує концентрацію хінідину в плазмі крові.

Підвищує концентрацію дигоксину та теофіліну в плазмі крові.

Рифампіцин прискорює метаболізм ніфедипіну, не рекомендується спільне призначення.

При одночасному призначенні з цефалоспоринами (наприклад, цефіксим) може збільшитися концентрація цефалоспоринів у крові.

Симпатоміметики, НПЗЗ (пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримка іонів натрію та рідини в організмі), естрогени (затримка рідини в організмі) знижують гіпотензивний ефект.

Ніфедипін може витісняти з зв'язку з білками препарати з високим ступенем зв'язування (в т.ч. непрямі антикоагулянти - похідні кумарину та індандіону, протисудомні, НПЗЗ, хінін, саліцилати, сульфінпіразон), внаслідок цього можливе підвищення їх концентрацій у плазмі крові.

Ніфедипін пригнічує метаболізм празозину та інших альфа-адреноблокаторів, що може призвести до посилення гіпотензивного ефекту.

При необхідності дозу вінкристину знижують, оскільки ніфедипін гальмує його виведення з організму, що може викликати посилення побічних ефектів.

Препарати літію можуть посилювати токсичні ефекти (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах).

При одночасному призначенні прокаїнаміду, хінідину та інших препаратів, що викликають подовження інтервалу QT, ризик значного подовження інтервалу QT зростає.

Грейпфрутовий сік пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, тому він протипоказаний під час лікування ніфедипіном.

Ніфедипін метаболізується за допомогою ізоферменту CYP3A, у зв'язку з цим одночасне застосування препаратів, що інгібують цю систему може призвести до взаємодії цього препарату та ніфедипіну: так, макроліди, противірусні препарати (наприклад, ампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір або саквінавір), протигрибкові засоби групи азолів (кетоконазол, ітраконазол або флуконазол) викликають збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі крові.

Беручи до уваги досвід застосування БМКК німодипіну, не можна виключити аналогічні взаємодії також з ніфедипіном: карбамазепін, фенобарбітал можуть викликати зниження концентрації ніфедипіну в плазмі крові, а вальпроєва кислота - збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі крові.

Таблетки пролонгованої дії, вкриті плівковою оболонкою, 10 мг.
По 10 табл. у блістері ПВХ/алюміній; по 3 блістери в картонній пачці. По 50 або 100 табл. у флаконі коричневого скла з пробкою білого кольору з ПЕНП з рельєфним написом «AWD»; по 1 фл. в картонній пачці.