Ліпантил 200 М

Гіполіпідемічне.

Гіполіпідемічний засіб з групи похідних фіброєвої кислоти.

Активуючи РАПП-альфа (α-рецептори, активовані проліфератором пероксисом), фенофібрат посилює ліполіз і виведення з плазми крові атерогенних ліпопротеїдів з високою концентрацією тригліцеридів шляхом активації ліпопротеїнліпази та зменшення синтезу апопротеїну СIII. Активація РАПП-альфа також призводить до посилення синтезу апопротеїнів AI та АII.

Фенофібрат є похідним фіброєвої кислоти, здатність якої змінювати концентрацію ліпідів в організмі людини опосередкована активацією РАПП-альфа. Описані вище ефекти фенофібрату на ліпопротеїди призводять до зменшення концентрації ЛПНЩ та ЛПОНЩ, до числа яких належить апопротеїн В, і збільшення концентрації ЛПВЩ, до числа яких належать апопротеїни AI та АII.

Крім того, за рахунок корекції порушень синтезу та катаболізму ЛПОНЩ фенофібрат підвищує кліренс ЛПНЩ та знижує концентрацію щільних і невеликих частинок ЛПНЩ, підвищення яких спостерігається у пацієнтів з атерогенним фенотипом ліпідів, частим порушенням у пацієнтів з ризиком ІХС.

Фенофібрат зменшує агрегацію тромбоцитів, знижує підвищений рівень фібриногену в плазмі, здатний дещо знизити рівень глюкози в крові у хворих на цукровий діабет; знижує рівень сечової кислоти в крові.

Вихідний фенофібрат у плазмі крові не виявляється. Основним плазмовим метаболітом є фенофібройова кислота.

Всмоктування: максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) досягається через 4-5 годин після прийому внутрішньо. При тривалому застосуванні концентрація препарату в плазмі крові залишається стабільною незалежно від індивідуальних особливостей пацієнта. Всмоктування фенофібрату посилюється при одночасному прийомі з їжею.

Розподіл: Фенофібройова кислота міцно зв'язується з альбуміном плазми крові (більше 99 %).

Період напіввиведення: період напіввиведення фенофібройової кислоти (Т1/2) - близько 20 годин.

Метаболізм і виведення: після прийому внутрішньо фенофібрат швидко гідролізується естеразами. У плазмі крові виявляється тільки основний активний метаболіт фенофібрату - фенофібройова кислота. Фенофібрат не є субстратом для ізоферменту СYР3А4 і не бере участі в мікросомальному метаболізмі.

Виводиться головним чином нирками у вигляді фенофібройової кислоти та кон'югата глюкуроніду. Протягом 6 днів фенофібрат виводиться практично повністю. Загальний кліренс фенофібройової кислоти, визначений у літніх пацієнтів, не змінюється. Препарат не кумулюється після одноразового прийому і при тривалому застосуванні. При гемодіалізі не виводиться.

Особливі групи пацієнтів

Діти

Ефективність і безпека не встановлені, дані відсутні. Тому застосування препарату Ліпантил 200 М протипоказане у дітей до 18 років.

Пацієнти літнього віку

Ризик побічних реакцій на фенофібрат може бути вищим у пацієнтів з порушенням функції нирок, оскільки фенофібройова кислота значною мірою виводиться нирками. Вплив фенофібройової кислоти не залежить від віку. З огляду на те, що поширеність порушень функції нирок серед пацієнтів літнього віку вища, дозування препарату Ліпантил 200 М слід проводити з урахуванням функції нирок. Пацієнтам літнього віку з нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна. Необхідний моніторинг функції нирок цієї категорії пацієнтів при застосуванні препарату Ліпантил® 200 М.

Пацієнти з порушеннями функції печінки
Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів з порушеннями функції печінки не проводилися.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок швидкість кліренсу фенофібройової кислоти значно знижується, у зв'язку з чим сполука може акумулюватися при багаторазовому використанні.

У пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну (КК) від 30 до 60 мл/хв) кліренс і об'єм розподілу при пероральному прийомі фенофібройової кислоти збільшуються порівняно зі здоровими добровольцями (2,1 л/год і 95 л у порівнянні з 1,1 л/год і 30 л, відповідно). У пацієнтів з помірним порушенням функції нирок потрібна корекція дози. Якщо нижча дозування відсутня, то фенофібрат не рекомендовано до застосування.

У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК<ЗО мл/хв) застосування фенофібрату протипоказане 

Для дорослих:

Гіперхолестеринемія і гіпертригліцеридемія ізольована або змішана (дисліпідемія тип IIа, IIb, III, IV, V за класифікацією Фредріксона) у пацієнтів, для яких дієта або інші немедикаментозні лікувальні заходи (наприклад, зниження маси тіла або збільшення фізичної активності) неефективні, особливо при наявності пов'язаних з дисліпідемією факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія і куріння.

Для лікування вторинної гіперліпопротеїнемії препарат застосовується в тих випадках, коли гіперліпопротеїнемія зберігається, незважаючи на ефективне лікування основного захворювання (наприклад, дисліпідемія при цукровому діабеті).

— одночасне призначення з іншими фібратами та інгібіторами ГМГ-КоА редуктази (зростає ризик розвитку рабдоміолізу);
— наявність в анамнезі фототоксичних або фотоалергічних реакцій при лікуванні фібратами або препаратами зі схожою хімічною структурою, особливо кетопрофеном;
— жовчнокам'яна хвороба;
— печінкова недостатність (включаючи біліарний цироз);
— тяжка ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв);
— рідкісні спадкові захворювання: непереносимість галактози, дефіцит лактази lapp і мальабсорбція глюкози-галактози (т.к. препарат містить лактозу);
— дитячий і підлітковий вік до 18 років (ефективність не вивчалася);
— вагітність;
— період лактації (грудного вигодовування);
— підвищена чутливість до фенофібрату або будь-якого допоміжного компонента препарату.

З обережністю
У пацієнтів з факторами, що передбачають розвиток міопатії і/або рабдоміолізу, включаючи вік старше 70 років, обтяжений анамнез за спадковими м'язовими захворюваннями, гіпотиреоз і зловживання алкоголем; застосування при вагітності; при одночасному прийомі пероральних антикоагулянтів, інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази

До початку застосування фенофібрату слід провести лікування захворювань, які можуть викликати вторинну гіперхолестеринемію, в т.ч.: неконтрольований цукровий діабет 2 типу, гіпотиреоз, нефротичний синдром, диспроїнемія, обструктивні захворювання печінки, наслідки медикаментозної терапії, алкоголізм.

У пацієнтів з гіперліпідемією, які приймають естрогени або гормональні контрацептиви, що містять естрогени, необхідно з'ясувати, чи має гіперліпідемія первинну або вторинну природу. У таких випадках підвищення концентрації ліпідів може бути викликане прийомом естрогенів.

Рекомендується контролювати активність АЛТ, ACT кожні 3 місяці протягом перших 12 місяців і періодично протягом подальшого лікування. Пацієнти, у яких на фоні лікування підвищилася активність печінкових трансаміназ, потребують уваги, і в разі підвищення активності АЛТ і ACT більш ніж в 3 рази порівняно з ВГН прийом фенофібрату слід припинити. При появі симптомів гепатиту (жовтяниця, шкірний свербіж) слід провести лабораторні дослідження і, в разі підтвердження діагнозу гепатит, відмінити фенофібрат.

Ризик розвитку рабдоміолізу може підвищуватися у пацієнтів з передумовами до міопатії і/або рабдоміолізу, включаючи вік старше 70 років, обтяжений анамнез за спадковими м'язовими захворюваннями, гіпотиреоз, зловживання алкоголем. У таких пацієнтів слід застосовувати фенофібрат тільки в тому випадку, якщо очікувана користь перевищує можливий ризик розвитку рабдоміолізу.

У разі підвищення концентрації креатиніну більш ніж на 50% вище ВГН лікування слід призупинити. Рекомендується визначати концентрацію креатиніну в перші 3 місяці і періодично протягом подальшого лікування.

Протягом перших дванадцяти місяців з моменту початку терапії фенофібратом рекомендується періодичний контроль вмісту еритроцитів і лейкоцитів.

У разі, якщо спостерігаються ознаки або симптоми гіперчутливості негайного типу, необхідно негайно звернутися до лікаря і припинити застосування фенофібрату.

З боку крові та лімфатичної системи: рідко - зниження гемоглобіну та лейкоцитів.

З боку імунної системи: рідко - реакції гіперчутливості.

З боку нервової системи: нечасто - головний біль.

З боку судин: нечасто - тромбоемболія (тромбоемболія легеневої артерії та тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок).

З боку травної системи: часто - біль у животі, нудота, блювання, діарея, метеоризм, підвищення активності печінкових трансаміназ; нечасто - панкреатит, холелітіаз; рідко - гепатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко - алопеція, реакції фотосенсибілізації.

Алергічні реакції: нечасто - шкірний висип, шкірний свербіж, кропив'янка.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто - ураження м'язів, в т.ч. дифузна міалгія, міозит, спазм м'язів та м'язова слабкість.

З боку статевих органів: нечасто - еректильна дисфункція.

З боку лабораторних показників: дуже часто - підвищення концентрації гомоцистеїну в крові; нечасто - підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові; рідко - підвищення концентрації азоту сечовини в сироватці крові.

Існують лише поодинокі повідомлення про передозування.
У більшості випадків про симптоми передозування не повідомлялося. Специфічний антидот невідомий. При підозрі на передозування слід призначити симптоматичне і, при необхідності, підтримуюче лікування. При гемодіалізі не виводиться.

Фенофібрат посилює ефект пероральних антикоагулянтів і може підвищити ризик кровотеч, що пов'язано з витісненням антикоагулянта з місць зв'язування з білками плазми крові.

Описано кілька тяжких випадків зворотного порушення функції нирок під час одночасного лікування фенофібратом і циклоспорином. Тому необхідно ретельно контролювати стан ниркової функції у таких пацієнтів і відмінити фенофібрат у разі серйозної зміни лабораторних показників.

При прийомі фенофібрату одночасно з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази або іншими фібратами підвищується ризик серйозного токсичного впливу на м'язові волокна. Таку комбіновану терапію слід проводити з обережністю і ретельно контролювати стан пацієнтів на предмет наявності ознак токсичного впливу на м'язову тканину.

При одночасному застосуванні фенофібрату і глітазонів повідомлялося про кілька випадків зворотного парадоксального зниження концентрації холестерину ЛПВЩ. Тому при проведенні одночасної терапії рекомендується контроль концентрації холестерину ЛПВЩ, і в разі вираженого зниження концентрації холестерину ЛПВЩ препарати відмінити.

Пацієнти, які застосовують фенофібрат разом з лікарськими препаратами, метаболізованими ізоферментами CYP2C19, CYP2A6 і особливо CYP2C9 з вузьким терапевтичним індексом, повинні знаходитися під ретельним наглядом і, при необхідності, рекомендується коригувати дози цих препаратів.

Капсули по 200 мг.
По 10 капсул у ПВХ/Ал блістер. По 3 блістери в картонній пачці разом з інструкцією по застосуванню.
По 15 капсул у ПВХ/Ал блістер. По 2 блістери в картонній пачці разом з інструкцією по застосуванню.