Локрен
Lokren
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. "Lokren" 0,02 № 14
D.S. Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на день, незалежно від прийому їжі
D.S. Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на день, незалежно від прийому їжі
Фармакологічні властивості
Антиангінальне, гіпотензивне.
Фармакодинаміка
Селективний бета1-адреноблокатор. Бетаксолол характеризується трьома фармакологічними властивостями: кардіоселективною бета1-адреноблокуючою дією; відсутністю часткової агоністичної активності (відсутність внутрішньої симпатоміметичної активності); слабкою мембраностабілізуючою дією (подібно до дії хінідину або місцевих анестетиків) у концентраціях, що перевищують терапевтичні.
Слід зазначити, що селективний вплив бетаксололу на β1-адренорецептори не є абсолютним, так при застосуванні його у високих дозах можливий вплив бетаксололу на β2-адренорецептори, розташовані, головним чином, у гладкій мускулатурі бронхів і судин (однак вплив бетаксололу на β2-адренорецептори значно слабший за такий у неселективних бета-адреноблокаторів).
При застосуванні бетаксололу його блокуюча β1-адренорецептори активність проявляється наступними фармакодинамічними ефектами:
- зменшення ЧСС у спокої та при фізичному навантаженні (за рахунок блокади β-адренорецепторів у синусовому вузлі, що в поєднанні з відсутністю у бетаксололу внутрішньої симпатоміметичної активності призводить до уповільнення автоматизму синусового вузла);
- зниження серцевого викиду у спокої та при фізичному навантаженні за рахунок конкурентного антагонізму з катехоламінами у периферичних (особливо кардіальних) адренергічних нервових закінченнях;
зниження систолічного і діастолічного АТ у спокої та при фізичному навантаженні (механізм антигіпертензивної дії описаний нижче);
- зменшення рефлексу ортостатичної тахікардії.
В результаті цих ефектів відбувається зменшення навантаження на серце у спокої та при фізичному навантаженні.
Механізм антигіпертензивної дії бета-адреноблокаторів повністю не встановлений.
У бета-адреноблокаторів передбачаються наступні механізми антигіпертензивної дії:
- зниження серцевого викиду;
- усунення спазму периферичних артерій (за рахунок центральної дії, що призводить до зниження симпатичної імпульсації на периферію, до судин, і за рахунок інгібування активності реніну).
Антигіпертензивна дія бетаксололу при його тривалому прийомі не зменшується. При одноразовому протягом доби прийомі бетаксололу (від 5 до 40 мг) антигіпертензивна дія є однаковою через 3-4 год (час досягнення Cmax бетаксололу в крові) і через 24 год (перед прийомом чергової дози). При прийомі 5 мг і 10 мг бетаксололу його антигіпертензивна дія становить, відповідно, 50% і 80% від антигіпертензивної дії при прийомі 20 мг бетаксололу.
Таким чином, у діапазоні доз 5-20 мг спостерігається дозозалежність антигіпертензивного ефекту, причому при збільшенні дози з 10 мг до 20 мг приріст антигіпертензивного ефекту є незначним. Збільшення дози з 20 мг до 40 мг мало змінює антигіпертензивну дію бетаксололу. Максимальний антигіпертензивний ефект кожної дози бетаксололу досягається через 1-2 тижні.
На відміну від антигіпертензивної дії бетаксололу ефект зменшення ЧСС при збільшенні його дози (з 10 мг до 40 мг) не зростає.
Крім цього, бетаксолол здатний уповільнювати провідність AV-вузла.
Слід зазначити, що селективний вплив бетаксололу на β1-адренорецептори не є абсолютним, так при застосуванні його у високих дозах можливий вплив бетаксололу на β2-адренорецептори, розташовані, головним чином, у гладкій мускулатурі бронхів і судин (однак вплив бетаксололу на β2-адренорецептори значно слабший за такий у неселективних бета-адреноблокаторів).
При застосуванні бетаксололу його блокуюча β1-адренорецептори активність проявляється наступними фармакодинамічними ефектами:
- зменшення ЧСС у спокої та при фізичному навантаженні (за рахунок блокади β-адренорецепторів у синусовому вузлі, що в поєднанні з відсутністю у бетаксололу внутрішньої симпатоміметичної активності призводить до уповільнення автоматизму синусового вузла);
- зниження серцевого викиду у спокої та при фізичному навантаженні за рахунок конкурентного антагонізму з катехоламінами у периферичних (особливо кардіальних) адренергічних нервових закінченнях;
зниження систолічного і діастолічного АТ у спокої та при фізичному навантаженні (механізм антигіпертензивної дії описаний нижче);
- зменшення рефлексу ортостатичної тахікардії.
В результаті цих ефектів відбувається зменшення навантаження на серце у спокої та при фізичному навантаженні.
Механізм антигіпертензивної дії бета-адреноблокаторів повністю не встановлений.
У бета-адреноблокаторів передбачаються наступні механізми антигіпертензивної дії:
- зниження серцевого викиду;
- усунення спазму периферичних артерій (за рахунок центральної дії, що призводить до зниження симпатичної імпульсації на периферію, до судин, і за рахунок інгібування активності реніну).
Антигіпертензивна дія бетаксололу при його тривалому прийомі не зменшується. При одноразовому протягом доби прийомі бетаксололу (від 5 до 40 мг) антигіпертензивна дія є однаковою через 3-4 год (час досягнення Cmax бетаксололу в крові) і через 24 год (перед прийомом чергової дози). При прийомі 5 мг і 10 мг бетаксололу його антигіпертензивна дія становить, відповідно, 50% і 80% від антигіпертензивної дії при прийомі 20 мг бетаксололу.
Таким чином, у діапазоні доз 5-20 мг спостерігається дозозалежність антигіпертензивного ефекту, причому при збільшенні дози з 10 мг до 20 мг приріст антигіпертензивного ефекту є незначним. Збільшення дози з 20 мг до 40 мг мало змінює антигіпертензивну дію бетаксололу. Максимальний антигіпертензивний ефект кожної дози бетаксололу досягається через 1-2 тижні.
На відміну від антигіпертензивної дії бетаксололу ефект зменшення ЧСС при збільшенні його дози (з 10 мг до 40 мг) не зростає.
Крім цього, бетаксолол здатний уповільнювати провідність AV-вузла.
Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому внутрішньо бетаксолол швидко і повністю (100%) абсорбується з ШКТ. Cmax бетаксололу в плазмі крові досягається через 2-4 год. Бетаксолол має незначний ефект "першого проходження" через печінку і високу біодоступність - близько 85%. Різниця його плазмових концентрацій у різних пацієнтів або у одного пацієнта при тривалому застосуванні мають незначні відмінності, що пов'язано з високою біодоступністю бетаксололу.
Розподіл
Бетаксолол зв'язується з білками плазми крові приблизно на 50%. Погано проникає через ГЕБ і плацентарний бар'єр, у незначній мірі виділяється з грудним молоком. Vd - близько 6 л/кг. Розчинність у жирах помірна.
Метаболізм
Бетаксолол метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів.
Виведення
Виводиться нирками у вигляді метаболітів (більше 80%), 10-15% - у незміненому вигляді. T1/2 бетаксололу - 15-20 год.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
T1/2 при порушенні функції печінки подовжується на 33%, але кліренс не змінюється; при порушенні функції нирок T1/2 подвоюється (необхідне зниження дози).
Не видаляється при гемодіалізі.
Після прийому внутрішньо бетаксолол швидко і повністю (100%) абсорбується з ШКТ. Cmax бетаксололу в плазмі крові досягається через 2-4 год. Бетаксолол має незначний ефект "першого проходження" через печінку і високу біодоступність - близько 85%. Різниця його плазмових концентрацій у різних пацієнтів або у одного пацієнта при тривалому застосуванні мають незначні відмінності, що пов'язано з високою біодоступністю бетаксололу.
Розподіл
Бетаксолол зв'язується з білками плазми крові приблизно на 50%. Погано проникає через ГЕБ і плацентарний бар'єр, у незначній мірі виділяється з грудним молоком. Vd - близько 6 л/кг. Розчинність у жирах помірна.
Метаболізм
Бетаксолол метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів.
Виведення
Виводиться нирками у вигляді метаболітів (більше 80%), 10-15% - у незміненому вигляді. T1/2 бетаксололу - 15-20 год.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
T1/2 при порушенні функції печінки подовжується на 33%, але кліренс не змінюється; при порушенні функції нирок T1/2 подвоюється (необхідне зниження дози).
Не видаляється при гемодіалізі.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Початкова доза — 1 табл. (20 мг) на добу.
Дозування у хворих з нирковою недостатністю
Доза препарату повинна бути встановлена відповідно до функції нирок хворого: зміни дози не потрібні при Cl креатиніну >20 мл/хв. Однак на початку лікування рекомендується проводити клінічне спостереження до досягнення рівноважних рівнів препарату в крові (в середньому 4 дні).
У хворих з вираженою нирковою недостатністю (Cl креатиніну
Початкова доза — 1 табл. (20 мг) на добу.
Дозування у хворих з нирковою недостатністю
Доза препарату повинна бути встановлена відповідно до функції нирок хворого: зміни дози не потрібні при Cl креатиніну >20 мл/хв. Однак на початку лікування рекомендується проводити клінічне спостереження до досягнення рівноважних рівнів препарату в крові (в середньому 4 дні).
У хворих з вираженою нирковою недостатністю (Cl креатиніну
Показання
- артеріальна гіпертензія;
- профілактика нападів стенокардії напруження.
Протипоказання
- підвищена чутливість до бетаксололу;
- виражена хронічна серцева недостатність IIБ–III ступеня;
- кардіогенний шок;
- AV-блокада II і III ступеня (без підключення штучного водія ритму);
- стенокардія Принцметала;
- синдром слабкості синусового вузла (включаючи синоатріальну блокаду);
- виражена брадикардія;
- артеріальна гіпотензія;
- комбінована терапія з сультопридом і флоктафеніном;
- одночасний прийом інгібіторів МАО;
- кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності);
- вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).
- при вродженій галактоземії;
- синдромі мальабсорбції глюкози/галактози або дефіциті лактази.
- алергічні реакції в анамнезі;
- феохромоцитома;
- метаболічний ацидоз;
- облітеруючі захворювання периферичних судин («переміжна» кульгавість, синдром Рейно);
- печінкова недостатність;
- хронічна ниркова недостатність;
- гемодіаліз;
- міастенія;
- депресія (в т.ч. і в анамнезі);
- похилого віку;
- AV-блокада I ступеня;
- хронічна обструктивна хвороба легень (бронхіальна астма, емфізема легень);
- псоріаз;
- хронічна недостатність кровообігу;
- тиреотоксикоз;
- цукровий діабет.
Особливі вказівки
Не слід переривати лікування препаратом Локрен різко і змінювати рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС, оскільки раптова відміна може призвести до тяжких порушень серцевого ритму, інфаркту міокарда або зупинки серця. Дозу слід зменшувати поступово, тобто протягом 2 тижнів, і в разі необхідності можна одночасно почати замісну терапію іншим антиангінальним засобом, щоб уникнути почастішання нападів стенокардії.
У пацієнтів, які приймають Локрен, слід контролювати ЧСС і АТ (на початку лікування щодня, потім 1 раз на 3-4 місяці), концентрацію глюкози в крові у пацієнтів з цукровим діабетом (1 раз на 4-5 місяців), функцію нирок у літніх пацієнтів (1 раз на 4-5 місяців).
Слід навчити пацієнта методиці підрахунку ЧСС, і пацієнт повинен бути проінструктований про необхідність звернення до лікаря при зменшенні ЧСС менше 50 уд./хв.
Приблизно у 20% пацієнтів зі стенокардією бета-адреноблокатори неефективні. Основні причини - тяжкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС в момент розвитку ангінального нападу менше 100 уд./хв) і підвищений кінцево-діастолічний тиск лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік.
При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинений тільки через кілька днів після відміни препарату Локрен.
Локрен слід відмінити перед дослідженням концентрації катехоламінів, норметанефрину і ванілілміндальної кислоти в крові і сечі; а також титрів антинуклеарних антитіл в крові.
Бронхіальна астма і хронічна обструктивна хвороба легень
Бета-адреноблокатори можуть призначатися тільки пацієнтам з помірним ступенем тяжкості захворювання, з вибором селективного бета-адреноблокатора в низькій початковій дозі. Перед початком лікування рекомендується провести оцінку функції дихання.
При розвитку нападів під час лікування можуть використовуватися бронходилататори - бета2-адреноміметики.
Серцева недостатність
У пацієнтів з серцевою недостатністю, контрольованою терапевтично, в разі необхідності бетаксолол може використовуватися під строгим медичним наглядом у дуже низьких початкових дозах з поступовим їх збільшенням при необхідності і в разі хорошої переносимості (збереження компенсованого стану хронічної серцевої недостатності).
Брадикардія
Якщо ЧСС у стані спокою стає нижче 50-55 уд./хв дозу препарату Локрен® необхідно зменшити.
AV-блокада I ступеня
З огляду на негативний дромотропний ефект бета-адреноблокаторів, при блокаді I ступеня препарат слід застосовувати з обережністю.
Стенокардія Принцметала
Бета-адреноблокатори можуть збільшувати частоту і тривалість нападів у пацієнтів зі стенокардією Принцметала. Застосування кардіоселективних бета1-адреноблокаторів можливо при легкому ступені тяжкості стенокардії Принцметала або стенокардії змішаного типу за умови, що лікування проводиться в поєднанні з вазодилататорами.
Порушення периферичного кровообігу
Бета-адреноблокатори можуть призводити до погіршення стану пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу (хвороба Рейно або синдром Рейно, артеріїт або хронічні облітеруючі захворювання артерій нижніх кінцівок).
Феохромоцитома
У разі застосування бета-адреноблокаторів при лікуванні артеріальної гіпертензії, викликаної феохромоцитомою, потрібен ретельний контроль АТ. Призначення препарату Локрен® можливо тільки на тлі застосування альфа-адреноблокаторів.
Літні пацієнти
Лікування пацієнтів літнього віку слід починати з малої дози і під строгим наглядом.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Дозу необхідно коригувати в залежності від концентрації креатиніну в крові або КК.
Пацієнти з цукровим діабетом
Слід попередити пацієнта про необхідність посилити контроль концентрації глюкози в крові, включаючи активний самоконтроль пацієнтом, на початку лікування. Пацієнту слід знати, що початкові симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія, відчуття серцебиття і потовиділення) можуть бути замасковані бетаксололом.
Псоріаз
Потребує ретельної оцінки необхідності застосування препарату, оскільки є повідомлення про ускладнення перебігу псоріазу під час лікування бета-адреноблокаторами.
Алергічні реакції
Бета-адреноблокатори, включаючи препарат Локрен, можуть підвищувати чутливість до алергенів і тяжкість анафілактичних реакцій через ослаблення адренергічної компенсаторної регуляції під дією бета-адреноблокаторів. Терапія анафілактичних реакцій епінефрином (адреналіном) не завжди дає очікуваний терапевтичний ефект.
У пацієнтів, схильних до тяжких анафілактичних реакцій, особливо пов'язаних із застосуванням флоктафеніну або при проведенні десенсибілізації, терапія бета-адреноблокаторами може призвести до подальшого посилення реакцій і зниження ефективності лікування.
Загальна анестезія
При проведенні загальної анестезії слід враховувати ризик виникнення блокади β-адренорецепторів (зменшення ЧСС, зниження серцевого викиду, зниження систолічного і діастолічного АТ).
Бета-адреноблокатори маскують рефлекторну тахікардію і підвищують ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Продовження терапії бета-адреноблокаторами знижує ризик розвитку аритмії, ішемії міокарда і гіпертонічних кризів. Лікарю-анестезіологу слід повідомити про те, що пацієнт отримує лікування бета-адреноблокаторами.
Якщо необхідно припинити терапію препаратом Локрен перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово і завершити за 48 год до проведення загальної анестезії, оскільки вважається, що припинення терапії на 48 год дозволяє відновити чутливість рецепторів до катехоламінів.
Терапія бета-адреноблокаторами в деяких випадках може не перериватися:
- у пацієнтів з коронарною недостатністю бажано продовжувати лікування до хірургічного втручання, враховуючи ризик, пов'язаний з раптовою відміною бета-адреноблокаторів;
- у разі екстрених хірургічних втручань або в тих випадках, коли припинення лікування неможливе, пацієнта слід захистити від наслідків збудження блукаючого нерва шляхом відповідної премедикації атропіном, з повторенням у разі необхідності.
У таких пацієнтів для загальної анестезії необхідно застосовувати речовини, в найменшій мірі пригнічуючі міокард, і слід відновлювати крововтрати.
Повинен враховуватися ризик розвитку анафілактичних реакцій.
Тиреотоксикоз
Симптоми тиреотоксикозу можуть маскуватися при терапії бета-адреноблокаторами.
Спортсмени
Спортсмени повинні враховувати, що препарат містить активну речовину, яка може давати позитивну реакцію при проведенні тестів допінгового контролю.
На час лікування слід виключити вживання алкоголю.
Пацієнти, які користуються контактними лінзами повинні враховувати, що на тлі лікування бета-адреноблокаторами можливо зменшення вироблення слізної рідини.
У курців пацієнтів ефективність бета-адреноблокаторів нижча.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності
При керуванні транспортними засобами або занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності при прийомі препарату Локрен слід дотримуватися обережності (у зв'язку з ризиком розвитку запаморочення, слабкості, які можуть знизити увагу і швидкість психомоторних реакцій, необхідних для цих видів діяльності).
У пацієнтів, які приймають Локрен, слід контролювати ЧСС і АТ (на початку лікування щодня, потім 1 раз на 3-4 місяці), концентрацію глюкози в крові у пацієнтів з цукровим діабетом (1 раз на 4-5 місяців), функцію нирок у літніх пацієнтів (1 раз на 4-5 місяців).
Слід навчити пацієнта методиці підрахунку ЧСС, і пацієнт повинен бути проінструктований про необхідність звернення до лікаря при зменшенні ЧСС менше 50 уд./хв.
Приблизно у 20% пацієнтів зі стенокардією бета-адреноблокатори неефективні. Основні причини - тяжкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС в момент розвитку ангінального нападу менше 100 уд./хв) і підвищений кінцево-діастолічний тиск лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік.
При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинений тільки через кілька днів після відміни препарату Локрен.
Локрен слід відмінити перед дослідженням концентрації катехоламінів, норметанефрину і ванілілміндальної кислоти в крові і сечі; а також титрів антинуклеарних антитіл в крові.
Бронхіальна астма і хронічна обструктивна хвороба легень
Бета-адреноблокатори можуть призначатися тільки пацієнтам з помірним ступенем тяжкості захворювання, з вибором селективного бета-адреноблокатора в низькій початковій дозі. Перед початком лікування рекомендується провести оцінку функції дихання.
При розвитку нападів під час лікування можуть використовуватися бронходилататори - бета2-адреноміметики.
Серцева недостатність
У пацієнтів з серцевою недостатністю, контрольованою терапевтично, в разі необхідності бетаксолол може використовуватися під строгим медичним наглядом у дуже низьких початкових дозах з поступовим їх збільшенням при необхідності і в разі хорошої переносимості (збереження компенсованого стану хронічної серцевої недостатності).
Брадикардія
Якщо ЧСС у стані спокою стає нижче 50-55 уд./хв дозу препарату Локрен® необхідно зменшити.
AV-блокада I ступеня
З огляду на негативний дромотропний ефект бета-адреноблокаторів, при блокаді I ступеня препарат слід застосовувати з обережністю.
Стенокардія Принцметала
Бета-адреноблокатори можуть збільшувати частоту і тривалість нападів у пацієнтів зі стенокардією Принцметала. Застосування кардіоселективних бета1-адреноблокаторів можливо при легкому ступені тяжкості стенокардії Принцметала або стенокардії змішаного типу за умови, що лікування проводиться в поєднанні з вазодилататорами.
Порушення периферичного кровообігу
Бета-адреноблокатори можуть призводити до погіршення стану пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу (хвороба Рейно або синдром Рейно, артеріїт або хронічні облітеруючі захворювання артерій нижніх кінцівок).
Феохромоцитома
У разі застосування бета-адреноблокаторів при лікуванні артеріальної гіпертензії, викликаної феохромоцитомою, потрібен ретельний контроль АТ. Призначення препарату Локрен® можливо тільки на тлі застосування альфа-адреноблокаторів.
Літні пацієнти
Лікування пацієнтів літнього віку слід починати з малої дози і під строгим наглядом.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Дозу необхідно коригувати в залежності від концентрації креатиніну в крові або КК.
Пацієнти з цукровим діабетом
Слід попередити пацієнта про необхідність посилити контроль концентрації глюкози в крові, включаючи активний самоконтроль пацієнтом, на початку лікування. Пацієнту слід знати, що початкові симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія, відчуття серцебиття і потовиділення) можуть бути замасковані бетаксололом.
Псоріаз
Потребує ретельної оцінки необхідності застосування препарату, оскільки є повідомлення про ускладнення перебігу псоріазу під час лікування бета-адреноблокаторами.
Алергічні реакції
Бета-адреноблокатори, включаючи препарат Локрен, можуть підвищувати чутливість до алергенів і тяжкість анафілактичних реакцій через ослаблення адренергічної компенсаторної регуляції під дією бета-адреноблокаторів. Терапія анафілактичних реакцій епінефрином (адреналіном) не завжди дає очікуваний терапевтичний ефект.
У пацієнтів, схильних до тяжких анафілактичних реакцій, особливо пов'язаних із застосуванням флоктафеніну або при проведенні десенсибілізації, терапія бета-адреноблокаторами може призвести до подальшого посилення реакцій і зниження ефективності лікування.
Загальна анестезія
При проведенні загальної анестезії слід враховувати ризик виникнення блокади β-адренорецепторів (зменшення ЧСС, зниження серцевого викиду, зниження систолічного і діастолічного АТ).
Бета-адреноблокатори маскують рефлекторну тахікардію і підвищують ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Продовження терапії бета-адреноблокаторами знижує ризик розвитку аритмії, ішемії міокарда і гіпертонічних кризів. Лікарю-анестезіологу слід повідомити про те, що пацієнт отримує лікування бета-адреноблокаторами.
Якщо необхідно припинити терапію препаратом Локрен перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово і завершити за 48 год до проведення загальної анестезії, оскільки вважається, що припинення терапії на 48 год дозволяє відновити чутливість рецепторів до катехоламінів.
Терапія бета-адреноблокаторами в деяких випадках може не перериватися:
- у пацієнтів з коронарною недостатністю бажано продовжувати лікування до хірургічного втручання, враховуючи ризик, пов'язаний з раптовою відміною бета-адреноблокаторів;
- у разі екстрених хірургічних втручань або в тих випадках, коли припинення лікування неможливе, пацієнта слід захистити від наслідків збудження блукаючого нерва шляхом відповідної премедикації атропіном, з повторенням у разі необхідності.
У таких пацієнтів для загальної анестезії необхідно застосовувати речовини, в найменшій мірі пригнічуючі міокард, і слід відновлювати крововтрати.
Повинен враховуватися ризик розвитку анафілактичних реакцій.
Тиреотоксикоз
Симптоми тиреотоксикозу можуть маскуватися при терапії бета-адреноблокаторами.
Спортсмени
Спортсмени повинні враховувати, що препарат містить активну речовину, яка може давати позитивну реакцію при проведенні тестів допінгового контролю.
На час лікування слід виключити вживання алкоголю.
Пацієнти, які користуються контактними лінзами повинні враховувати, що на тлі лікування бета-адреноблокаторами можливо зменшення вироблення слізної рідини.
У курців пацієнтів ефективність бета-адреноблокаторів нижча.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності
При керуванні транспортними засобами або занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності при прийомі препарату Локрен слід дотримуватися обережності (у зв'язку з ризиком розвитку запаморочення, слабкості, які можуть знизити увагу і швидкість психомоторних реакцій, необхідних для цих видів діяльності).
Побічні ефекти
- З боку нервової системи: підвищена втомлюваність, слабкість, запаморочення, головний біль, сонливість або безсоння, нічні кошмари, депресія, занепокоєння, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті, галюцинації, астенічний синдром, м'язова слабкість, парестезії в кінцівках (у хворих «переміжною» кульгавістю, синдромом Рейно), тремор.
- З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, серцебиття, ортостатична гіпотензія, порушення провідності міокарда, AV блокада (аж до зупинки серця), аритмії, ослаблення скоротливості міокарда, розвиток (або погіршення) симптомів серцевої недостатності (набряклість щиколоток, стоп, гомілок), виражене зниження АТ, прояв ангіоспазму (зниження периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, синдром Рейно), біль у грудях.
- З боку травної системи: сухість слизових оболонок порожнини рота, нудота, блювання, біль у животі, запор або діарея, порушення функції печінки (темна сеча, жовтушність склер або шкіри, холестаз), зміна смаку.
- З боку дихальної системи: закладеність носа, утруднення дихання при призначенні великих доз (втрата селективності) і/або у схильних пацієнтів — ларинго- і бронхоспазм.
- З боку органів чуття: порушення зору, зменшення секреції слізних залоз, сухість і болючість очей, кон'юнктивіт.
- З боку шкірних покривів: посилення потовиділення, гіперемія шкіри, екзантема, псоріазоподібні шкірні реакції, загострення перебігу псоріазу.
- Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка.
- З боку ендокринної системи: гіперглікемія у хворих інсулінонезалежним цукровим діабетом, гіпоглікемія у хворих, які отримують інсулін, гіпотиреоїдний стан.
- Вплив на плід: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія.
Лабораторні дані: у рідкісних випадках спостерігається поява антинуклеарних антитіл, яке тільки в виняткових випадках супроводжується клінічними проявами типу системного червоного вовчака, що проходять при припиненні лікування.
Передозування
Симптоми: виражена брадикардія, запаморочення, AV-блокада, виражене зниження АТ, аритмії, шлуночкова екстрасистолія, непритомний стан, серцева недостатність, утруднення дихання, бронхоспазм, ціаноз нігтів пальців і долонь, судоми.
Лікування: промивання шлунка, призначення адсорбуючих засобів; у разі розвитку брадикардії рекомендується атропін 1-2 мг в/в; потім (у разі необхідності) повільна інфузія 25 мкг ізопреналіну або інфузія добутаміну 2.5-10 мкг/кг/хв; іноді може знадобитися тимчасова постановка штучного водія ритму; у разі надмірного зниження АТ рекомендується в/в введення плазмозамінних розчинів і вазопресорних препаратів; при бронхоспазмі - призначення бронходилататорів, в т.ч. бета2-адреноміметиків і/або амінофіліну; у разі серцевої недостатності (декомпенсації) у новонароджених, матері яких у період вагітності приймали бета-адреноблокатори, рекомендується госпіталізація у відділення інтенсивної терапії, ізопреналін і добутамін - тривало і зазвичай у високих дозах, спостереження спеціаліста.
Лікування: промивання шлунка, призначення адсорбуючих засобів; у разі розвитку брадикардії рекомендується атропін 1-2 мг в/в; потім (у разі необхідності) повільна інфузія 25 мкг ізопреналіну або інфузія добутаміну 2.5-10 мкг/кг/хв; іноді може знадобитися тимчасова постановка штучного водія ритму; у разі надмірного зниження АТ рекомендується в/в введення плазмозамінних розчинів і вазопресорних препаратів; при бронхоспазмі - призначення бронходилататорів, в т.ч. бета2-адреноміметиків і/або амінофіліну; у разі серцевої недостатності (декомпенсації) у новонароджених, матері яких у період вагітності приймали бета-адреноблокатори, рекомендується госпіталізація у відділення інтенсивної терапії, ізопреналін і добутамін - тривало і зазвичай у високих дозах, спостереження спеціаліста.
Лікарняна взаємодія
Протипоказані комбінації
З флоктафеніном
У разі шоку або артеріальної гіпотензії, обумовленої флоктафеніном, бета-адреноблокатори викликають зменшення компенсаторних серцево-судинних реакцій.
З сультопридом
Порушення автоматизму серця (виражена брадикардія) внаслідок додаткового зменшення ЧСС.
Нерекомендовані комбінації
З аміодароном
Порушення скоротливості, автоматизму і провідності (пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів).
З блокаторами повільних кальцієвих каналів (бепридил, дилтіазем і верапаміл)
Порушення автоматизму (виражена брадикардія, зупинка синусового вузла), порушення AV-провідності, серцева недостатність (синергетичні /взаємно підсилюючі/ ефекти).
Така комбінація може застосовуватися тільки під ретельним клінічним і ЕКГ спостереженням, особливо у літніх пацієнтів або на початку лікування.
З серцевими глікозидами
Ризик розвитку або погіршення брадикардії, AV-блокади, зупинки серця.
З інгібіторами МАО
Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення антигіпертензивної дії бетаксололу, перерва в лікуванні між прийомом інгібіторів МАО і бетаксололу повинна становити не менше 14 днів.
З йодовмісними контрастними речовинами
У разі розвитку шоку або різкого зниження АТ при введенні йодовмісних контрастних речовин, бета-адреноблокатори зменшують компенсаторні серцево-судинні реакції. Якщо можливо, то перед проведенням рентгенографічного дослідження з застосуванням йодовмісних контрастних засобів слід відмінити лікування бета-адреноблокатором.
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю
З інгаляційними галогенвмісними анестетиками
Бета-адреноблокатори мають кардіодепресивну дію (інгібування β-адренорецепторів може бути зменшено при введенні бета-адреностимуляторів). Як правило, лікування бета-адреноблокаторами не припиняється і в будь-якому випадку слід уникати різкої відміни бета-адреноблокаторів. Лікаря-анестезіолога необхідно поставити до відома про прийом бета-адреноблокатора.
З препаратами, здатними викликати шлуночкові порушення ритму серця, включаючи шлуночкову тахікардію типу "пірует": антиаритмічні засоби класу IA (хінідин, гідрохінідин і дизопірамід) і класу III (аміодарон, дофетилід, ібутилід), соталол, деякі нейролептики з групи фенотіазину (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші нейролептики (пімозид) та інші препарати (цизаприд, дифеманіл, введений в/в еритроміцин, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, введений в/в спіраміцин і введений в/в вінкамін
Збільшення ризику шлуночкових порушень ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу "пірует". Потрібен клінічний і ЕКГ контроль.
З пропафеноном
Порушення скоротливості, автоматизму і провідності (пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів). Потрібен клінічний і ЕКГ контроль.
З баклофеном
Посилення антигіпертензивної дії бетаксололу. Необхідний контроль АТ і корекція дози бетаксололу у разі необхідності.
З інсуліном і гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо, похідними сульфонілсечовини
Всі бета-адреноблокатори можуть маскувати певні симптоми гіпоглікемії, такі як відчуття серцебиття і тахікардія. Пацієнт повинен бути попереджений про необхідність посилення регулярного контролю концентрації глюкози в крові, включаючи активний самоконтроль пацієнтом, особливо на початку лікування.
З інгібіторами холінестерази (амбеноній, донепезил, галантамін, неостигмін, піридостигмін, ривастигмін, такрин)
Ризик посилення брадикардії (адитивна дія). Потрібен регулярний клінічний контроль.
З гіпотензивними засобами центральної дії (клонідин, апраклонідин, альфа-метилдопа, гуанфацин, моксонідин, рилменідин)
Підвищений ризик розвитку брадикардії, порушення AV-провідності. Значне підвищення АТ при різкій відміні гіпотензивного засобу центральної дії. Необхідно уникати різкої відміни гіпотензивного засобу і проводити клінічний контроль.
З лідокаїном 10% розчин (в/в як антиаритмічний засіб)
Збільшення концентрації лідокаїну в плазмі крові з можливим збільшенням небажаних неврологічних симптомів і ефектів з боку серцево-судинної системи (зниження метаболізму лідокаїну в печінці). Рекомендується клінічне і ЕКГ спостереження і, можливо, контроль концентрації лідокаїну в плазмі крові під час лікування бета-адреноблокаторами і після його припинення. У разі необхідності - корекція дози лідокаїну.
Комбінації, які слід приймати до уваги
З НПЗП (препаратами з системною дією), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2
Зниження антигіпертензивного ефекту бетаксололу (пригнічення синтезу простагландинів НПЗП і затримка води і натрію піразолоновими похідними).
З блокаторами повільних кальцієвих каналів з групи дигідропіридинів
Взаємне посилення антигіпертензивної дії блокаторів повільних кальцієвих каналів і бетаксололу, розвиток серцевої недостатності у пацієнтів з латентно протікаючою серцевою недостатністю або неконтрольованою серцевою недостатністю. Лікування бета-адреноблокаторами може мінімізувати рефлекторну активацію симпатичної нервової системи у відповідь на вазодилатацію під впливом блокаторів повільних кальцієвих каналів з групи дигідропіридинів.
З трициклічними антидепресантами (типу іміпраміну), нейролептиками
Посилення антигіпертензивного ефекту бетаксололу і ризик ортостатичної гіпотензії (адитивна дія).
З мефлохіном
Ризик брадикардії (адитивна дія).
З дипіридамолом (в/в введення)
Посилення антигіпертензивного ефекту бетаксололу.
З альфа-адреноблокаторами, включаючи застосовувані в урології (альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин)
Посилення антигіпертензивного ефекту бетаксололу. Підвищений ризик ортостатичної гіпотензії.
З аміфостином
Посилення антигіпертензивного ефекту бетаксололу.
З алергенами, що використовуються для імунотерапії або екстрактами алергенів для шкірних проб
Підвищений ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримують бетаксолол.
З фенітоїном (в/в введення)
Підвищення вираженості кардіодепресивної дії і ймовірності зниження АТ.
З ксантинами
Бетаксолол знижує кліренс ксантинів (крім дифіліну) і підвищує їх концентрацію в плазмі крові, особливо у пацієнтів з вихідно підвищеним кліренсом теофіліну (наприклад, під впливом куріння).
З естрогенами
Ослаблення антигіпертензивного ефекту бетаксололу (затримка натрію і води).
З ГКС і тетракозактидом
Ослаблення антигіпертензивного ефекту бетаксололу (затримка натрію і води).
З діуретиками
Можливе надмірне зниження АТ.
З недеполяризуючими міорелаксантами
Бетаксолол подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів.
З кумаринами
Посилення антикоагулянтного ефекту кумаринів.
З алкоголем (етанол), седативними і снодійними лікарськими засобами
Посилення пригнічення ЦНС.
З негідрованими алкалоїдами ріжків
Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу при прийомі бетаксололу.
З флоктафеніном
У разі шоку або артеріальної гіпотензії, обумовленої флоктафеніном, бета-адреноблокатори викликають зменшення компенсаторних серцево-судинних реакцій.
З сультопридом
Порушення автоматизму серця (виражена брадикардія) внаслідок додаткового зменшення ЧСС.
Нерекомендовані комбінації
З аміодароном
Порушення скоротливості, автоматизму і провідності (пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів).
З блокаторами повільних кальцієвих каналів (бепридил, дилтіазем і верапаміл)
Порушення автоматизму (виражена брадикардія, зупинка синусового вузла), порушення AV-провідності, серцева недостатність (синергетичні /взаємно підсилюючі/ ефекти).
Така комбінація може застосовуватися тільки під ретельним клінічним і ЕКГ спостереженням, особливо у літніх пацієнтів або на початку лікування.
З серцевими глікозидами
Ризик розвитку або погіршення брадикардії, AV-блокади, зупинки серця.
З інгібіторами МАО
Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення антигіпертензивної дії бетаксололу, перерва в лікуванні між прийомом інгібіторів МАО і бетаксололу повинна становити не менше 14 днів.
З йодовмісними контрастними речовинами
У разі розвитку шоку або різкого зниження АТ при введенні йодовмісних контрастних речовин, бета-адреноблокатори зменшують компенсаторні серцево-судинні реакції. Якщо можливо, то перед проведенням рентгенографічного дослідження з застосуванням йодовмісних контрастних засобів слід відмінити лікування бета-адреноблокатором.
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю
З інгаляційними галогенвмісними анестетиками
Бета-адреноблокатори мають кардіодепресивну дію (інгібування β-адренорецепторів може бути зменшено при введенні бета-адреностимуляторів). Як правило, лікування бета-адреноблокаторами не припиняється і в будь-якому випадку слід уникати різкої відміни бета-адреноблокаторів. Лікаря-анестезіолога необхідно поставити до відома про прийом бета-адреноблокатора.
З препаратами, здатними викликати шлуночкові порушення ритму серця, включаючи шлуночкову тахікардію типу "пірует": антиаритмічні засоби класу IA (хінідин, гідрохінідин і дизопірамід) і класу III (аміодарон, дофетилід, ібутилід), соталол, деякі нейролептики з групи фенотіазину (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші нейролептики (пімозид) та інші препарати (цизаприд, дифеманіл, введений в/в еритроміцин, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, введений в/в спіраміцин і введений в/в вінкамін
Збільшення ризику шлуночкових порушень ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу "пірует". Потрібен клінічний і ЕКГ контроль.
З пропафеноном
Порушення скоротливості, автоматизму і провідності (пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів). Потрібен клінічний і ЕКГ контроль.
З баклофеном
Посилення антигіпертензивної дії бетаксололу. Необхідний контроль АТ і корекція дози бетаксололу у разі необхідності.
З інсуліном і гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо, похідними сульфонілсечовини
Всі бета-адреноблокатори можуть маскувати певні симптоми гіпоглікемії, такі як відчуття серцебиття і тахікардія. Пацієнт повинен бути попереджений про необхідність посилення регулярного контролю концентрації глюкози в крові, включаючи активний самоконтроль пацієнтом, особливо на початку лікування.
З інгібіторами холінестерази (амбеноній, донепезил, галантамін, неостигмін, піридостигмін, ривастигмін, такрин)
Ризик посилення брадикардії (адитивна дія). Потрібен регулярний клінічний контроль.
З гіпотензивними засобами центральної дії (клонідин, апраклонідин, альфа-метилдопа, гуанфацин, моксонідин, рилменідин)
Підвищений ризик розвитку брадикардії, порушення AV-провідності. Значне підвищення АТ при різкій відміні гіпотензивного засобу центральної дії. Необхідно уникати різкої відміни гіпотензивного засобу і проводити клінічний контроль.
З лідокаїном 10% розчин (в/в як антиаритмічний засіб)
Збільшення концентрації лідокаїну в плазмі крові з можливим збільшенням небажаних неврологічних симптомів і ефектів з боку серцево-судинної системи (зниження метаболізму лідокаїну в печінці). Рекомендується клінічне і ЕКГ спостереження і, можливо, контроль концентрації лідокаїну в плазмі крові під час лікування бета-адреноблокаторами і після його припинення. У разі необхідності - корекція дози лідокаїну.
Комбінації, які слід приймати до уваги
З НПЗП (препаратами з системною дією), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2
Зниження антигіпертензивного ефекту бетаксололу (пригнічення синтезу простагландинів НПЗП і затримка води і натрію піразолоновими похідними).
З блокаторами повільних кальцієвих каналів з групи дигідропіридинів
Взаємне посилення антигіпертензивної дії блокаторів повільних кальцієвих каналів і бетаксололу, розвиток серцевої недостатності у пацієнтів з латентно протікаючою серцевою недостатністю або неконтрольованою серцевою недостатністю. Лікування бета-адреноблокаторами може мінімізувати рефлекторну активацію симпатичної нервової системи у відповідь на вазодилатацію під впливом блокаторів повільних кальцієвих каналів з групи дигідропіридинів.
З трициклічними антидепресантами (типу іміпраміну), нейролептиками
Посилення антигіпертензивного ефекту бетаксололу і ризик ортостатичної гіпотензії (адитивна дія).
З мефлохіном
Ризик брадикардії (адитивна дія).
З дипіридамолом (в/в введення)
Посилення антигіпертензивного ефекту бетаксололу.
З альфа-адреноблокаторами, включаючи застосовувані в урології (альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин)
Посилення антигіпертензивного ефекту бетаксололу. Підвищений ризик ортостатичної гіпотензії.
З аміфостином
Посилення антигіпертензивного ефекту бетаксололу.
З алергенами, що використовуються для імунотерапії або екстрактами алергенів для шкірних проб
Підвищений ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримують бетаксолол.
З фенітоїном (в/в введення)
Підвищення вираженості кардіодепресивної дії і ймовірності зниження АТ.
З ксантинами
Бетаксолол знижує кліренс ксантинів (крім дифіліну) і підвищує їх концентрацію в плазмі крові, особливо у пацієнтів з вихідно підвищеним кліренсом теофіліну (наприклад, під впливом куріння).
З естрогенами
Ослаблення антигіпертензивного ефекту бетаксололу (затримка натрію і води).
З ГКС і тетракозактидом
Ослаблення антигіпертензивного ефекту бетаксололу (затримка натрію і води).
З діуретиками
Можливе надмірне зниження АТ.
З недеполяризуючими міорелаксантами
Бетаксолол подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів.
З кумаринами
Посилення антикоагулянтного ефекту кумаринів.
З алкоголем (етанол), седативними і снодійними лікарськими засобами
Посилення пригнічення ЦНС.
З негідрованими алкалоїдами ріжків
Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу при прийомі бетаксололу.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті оболонкою, ділимі 1 табл.
бетаксололу гідрохлорид 20 мг
допоміжні речовини: лактози моногідрат — 100 мг; натрію амілопектину гліколат — 4 мг; МКЦ — 113 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний — 1,6 мг; магнію стеарат — 1,4 мг; гіпромелоза — 3,90 мг; макрогол 400 — 0,43 мг; титану діоксид (E171) — 0,67 мг
в блістері 14 шт.; в коробці 2 блістери.
Білі двояковипуклі таблетки, вкриті оболонкою, з розділовою лінією на одній стороні і гравіюванням «KE20» — на іншій стороні.
бетаксололу гідрохлорид 20 мг
допоміжні речовини: лактози моногідрат — 100 мг; натрію амілопектину гліколат — 4 мг; МКЦ — 113 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний — 1,6 мг; магнію стеарат — 1,4 мг; гіпромелоза — 3,90 мг; макрогол 400 — 0,43 мг; титану діоксид (E171) — 0,67 мг
в блістері 14 шт.; в коробці 2 блістери.
Білі двояковипуклі таблетки, вкриті оболонкою, з розділовою лінією на одній стороні і гравіюванням «KE20» — на іншій стороні.
