Парацитолгін

Анальгезуюче.

Комбінований препарат, дія якого обумовлена компонентами, що входять до його складу. Має спрямовану дію проти болю (знеболююче), жарознижуюче та протизапальне дію.

Ібупрофен і парацетамол відрізняються за механізмом і місцем дії. В результаті їх взаємопосилюючої дії досягається більш виражене зниження больової чутливості та посилення жарознижуючої дії, ніж окремо.

Ібупрофен — нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має анальгетичну, протизапальну, жарознижуючу дію. Пригнічує циклооксигеназу (ЦОГ) -1 і -2, порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує кількість простагландинів (медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції), як у вогнищі запалення, так і в здорових тканинах, пригнічує ексудативну та проліферативну фази запалення. Ібупрофен інгібує міграцію лейкоцитів у вогнище запалення.

Знеболюючий ефект ібупрофену забезпечується його інгібуючою дією на периферичному рівні. Антипіретичний ефект ібупрофену пов'язаний з центральним інгібуванням синтезу простагландинів у гіпоталамусі.

Парацетамол — анальгезуючий ненаркотичний засіб, має знеболюючу, жарознижуючу та слабку протизапальну дію. Парацетамол невибірково блокує ЦОГ, переважно в центральній нервовій системі, слабо впливає на водно-сольовий обмін і слизову оболонку ШКТ. Має знеболюючу та жарознижуючу дію. Парацетамол також може стимулювати активність низхідних шляхів серотоніну, що призводить до купірування передачі больового імпульсу в спинному мозку. На периферичному рівні парацетамол має слабовиражену дію на ЦОГ-1 і ЦОГ-2.

Послаблює артралгію в спокої та при русі, зменшує ранкову скутість і набряклість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів.

Ібупрофен

Абсорбція — висока, швидко і практично повністю всмоктується з ШКТ. Виявляється в плазмі крові через 5 хв після прийому препарату натщесерце, Тmах після прийому внутрішньо — близько 1–2 год. Зв'язок з білками плазми крові — понад 90%. Т1/2 — близько 2 год. Повільно проникає в порожнину суглобів, накопичується в синовіальній рідині, створюючи в ній вищі концентрації, ніж у плазмі крові. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується в активну S-форму. Піддається метаболізму в печінці. Понад 90% виводиться нирками (в незміненому вигляді не більше 1%) і меншою мірою — з жовчю у вигляді метаболітів та їх кон'югатів.

Парацетамол

Абсорбція — висока, швидко всмоктується з ШКТ. Зв'язок з білками плазми — менше 10% і незначно збільшується при передозуванні. Сульфатні та глюкуронідні метаболіти не зв'язуються з білками плазми навіть у відносно високих концентраціях. Cmax — 5–20 мкг/мл, Tmax — 0,5–2 год.

Досить рівномірно розподіляється в рідких середовищах організму. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр.

Виявляється в плазмі крові через 5 хв після прийому препарату натщесерце, Сmax у плазмі крові досягається через 30–40 хв після прийому. Ступінь абсорбції парацетамолу не залежить від прийому їжі. Близько 90–95% парацетамолу метаболізується в печінці з утворенням неактивних кон'югатів з глюкуроновою кислотою (60%), таурином (35%) і цистеїном (3%), а також невеликої кількості гідроксильованих і деацетильованих метаболітів. Невелика частина препарату гідроксилюється мікросомальними ферментами з утворенням високоактивного N-ацетил-n-бензохіноніміна, який зв'язується з сульфгідрильними групами глутатіону. При виснаженні запасів глутатіону в печінці (при передозуванні) ферментні системи гепатоцитів можуть блокуватися, що призводить до розвитку їх некрозу.

Т1/2 — 2–3 год. У пацієнтів з цирозом печінки Т1/2 дещо збільшується. У літніх пацієнтів знижується кліренс препарату і збільшується Т1/2. Виводиться нирками переважно у вигляді глюкуронідних і сульфатних кон'югатів (менше 5%  — в незміненому вигляді). У грудне молоко проникає менше 1% від прийнятої дози парацетамолу. У дітей здатність до утворення кон'югатів з глюкуроновою кислотою нижча, ніж у дорослих.

Для дорослих:

- головний біль (в т.ч. мігрень);
- зубний біль;
- болі в спині;
- міалгія;
- альгодисменорея (болісні менструації);
- невралгія;
- суглобові болі, больовий синдром при запальних і дегенеративних захворюваннях суглобів і хребта;
- болі при ударах, розтягненнях, вивихах, переломах;
- посттравматичний і післяопераційний больовий синдром;
- лихоманкові стани (в т.ч. при грипі та застудних захворюваннях), що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, головним болем, болем у м'язах і суглобах, болем у горлі.

Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю і запалення на момент використання. Препарат не впливає на прогресування захворювання.

- підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату (в т.ч. до інших НПЗП);

- ерозивно-виразкові захворювання ШКТ (в т.ч. виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт) або виразкова кровотеча в активній фазі або в анамнезі (два або більше підтверджених епізоди виразкової хвороби або виразкової кровотечі);

- цереброваскулярна або інша кровотеча;

- гемофілія або інші порушення згортання крові (в т.ч. гіпокоагуляція), геморагічні діатези, внутрішньочерепні крововиливи;

- тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв);

- повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа і навколоносових пазух і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП (в т.ч. в анамнезі);

- тяжка серцева недостатність (клас IV за класифікацією NYHA);

- декомпенсована серцева недостатність;

- ураження зорового нерва;

- генетична відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;

- захворювання системи крові;

- період після проведення аортокоронарного шунтування;

- прогресуючі захворювання нирок;

- тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки;

- підтверджена гіперкаліємія;

- вагітність більше 20 тижнів;

- дитячий вік до 18 років.

З обережністю: ішемічна хвороба серця, хронічна серцева недостатність, захворювання периферичних артерій, артеріальна гіпертензія, захворювання крові неясної етіології (лейкопенія і анемія), цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія; наявність в анамнезі одноразового епізоду виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки або виразкової кровотечі ШКТ, наявність інфекції Helicobacter pylori, гастрит, ентерит, коліт, виразковий коліт в анамнезі; вірусний гепатит, печінкова недостатність середньої і легкої ступеня тяжкості, доброякісні гіпербілірубінемії (синдром Жильбера, Дубіна-Джонсона і Ротора), цироз печінки з портальною гіпертензією; ниркова недостатність, в т.ч. при зневодненні (Cl креатиніну менше 30–60 мл/хв), нефротичний синдром; бронхіальна астма або алергічні захворювання в стадії загострення або в анамнезі можливо розвиток бронхоспазму; системний червоний вовчак або змішане захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа) — підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту; вітряна віспа, тяжкі соматичні захворювання, цукровий діабет; одночасний прийом інших НПЗП, пероральних ГКС (в т.ч. преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. варфарину), антиагрегантів (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелю), СІОЗС (в т.ч. циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну); літній вік, куріння, алкоголізм; вагітність (I–II триместр), період грудного вигодовування.

З обережністю: ІБС, хронічна серцева недостатність, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, КК менше 60 мл/хв, виразкові ураження ШКТ в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, літній вік, тривале використання НПЗП, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання, одночасний прийом пероральних ГКС (в т.ч. преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. варфарину), антиагрегантів (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелю), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), вірусний гепатит, печінкова і/або ниркова недостатність легкої або середньої ступеня тяжкості, доброякісні гіпербілірубінемії (синдром Жильбера, синдром Дубіна-Джонсона, синдром Ротора), цироз печінки з портальною гіпертензією, нефротичний синдром.

Слід уникати одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол і/або НПЗП. При застосуванні препарату більше 5-7 днів за призначенням лікаря слід контролювати показники периферичної крові та функціональний стан печінки.

При одночасному застосуванні антикоагулянтів непрямої дії необхідно контролювати показники згортальної системи крові.

Слід уникати спільного прийому цієї комбінації з іншими НПЗП.

Щоб уникнути можливого пошкоджуючого дії на печінку в період прийому препарату не слід вживати алкоголь.

Препарат може спотворювати результати лабораторних досліджень при кількісному визначенні глюкози, сечової кислоти в сироватці крові, 17-кетостероїдів (необхідна відміна препарату за 48 год до дослідження).

Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами

У період лікування пацієнт повинен утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.

З боку травної системи: НПЗП-гастропатія - нудота, блювота, печія, анорексія, дискомфорт або біль в епігастрії, діарея, метеоризм; рідко - ерозивно-виразкові ураження, кровотечі; порушення функції печінки, гепатит, панкреатит; подразнення або сухість у порожнині рота, біль у роті, виразка слизової оболонки ясен, афтозний стоматит; запор.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, тривожність, нервозність, дратівливість, збудження, сонливість, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко - асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями).

З боку органів чуття: зниження слуху, шум у вухах, порушення зору, токсичне ураження зорового нерва, неясне зір або двоїння, скотома, амбліопія.

З боку серцево-судинної системи: серцева недостатність, підвищення АТ, тахікардія.

З боку органів кровотворення: анемія (в т.ч. гемолітична і апластична), тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, лейкопенія.

З боку дихальної системи: задишка, бронхоспазм.

З боку сечовидільної системи: алергічний нефрит, гостра ниркова недостатність, нефротичний синдром, набряки, поліурія, цистит.

Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, бронхоспазм, диспное, алергічний риніт, сухість і подразнення очей, набряк кон'юнктиви і повік, еозинофілія, лихоманка, анафілактичний шок, багатоформна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

Лабораторні показники: зниження концентрації глюкози в сироватці, зменшення гематокриту і гемоглобіну, збільшення часу кровотечі, збільшення сироваткової концентрації креатиніну, підвищення активності печінкових трансаміназ.

Інші: посилення потовиділення.

При тривалому застосуванні у високих дозах: виразка слизової оболонки ШКТ, кровотечі (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна), порушення зору (порушення кольорового зору, скотома, амбліопія).

Симптоми: шлунково-кишкові розлади (діарея, нудота, блювота, анорексія, біль в епігастральній області), збільшення ПВ, кровотеча через 12–48 год, загальмованість, сонливість, депресія, головний біль, шум у вухах, порушення свідомості, порушення серцевого ритму, зниження артеріального тиску, прояви гепато- і нефротоксичності, судоми, можливий розвиток гепатонекрозу. При підозрі на передозування необхідно негайно звернутися за медичною допомогою.

Лікування: промивання шлунка протягом перших 4 год; лужне пиття, форсований діурез; активоване вугілля внутрішньо, введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону-метіоніну через 8–9 год після передозування і N-ацетилцистеїну внутрішньо або внутрішньовенно — через 12 год антацидні препарати; гемодіаліз; симптоматична терапія.

Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (подальше введення метіоніну, внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що минув після його прийому.

При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою ібупрофен знижує її протизапальну та антиагрегантну дію (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у хворих, які отримують як антиагрегантний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому).

Поєднання з етанолом, ГКС підвищує ризик ерозивно-виразкового ураження ШКТ.

Ібупрофен посилює дію прямих (гепарину) і непрямих (похідні кумарину та індандіону) антикоагулянтів, тромболітичних агентів (алтеплаза, аністреплаза, стрептокіназа, урокіназа), антиагрегантів, колхіцину - підвищується ризик розвитку геморагічних ускладнень.

Ця комбінація посилює гіпоглікемічну дію інсуліну і пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів.

Послаблює ефекти гіпотензивних лікарських засобів і діуретиків (за рахунок інгібування синтезу ниркових простагландинів).

Збільшує концентрацію в крові дигоксину, препаратів літію і метотрексату.

Кофеїн посилює анальгезуючу дію ібупрофену.

При одночасному застосуванні цієї комбінації з циклоспорином, препаратами золота підвищується нефротоксичність.

При одночасному застосуванні цієї комбінації з цефамандолом, цефоперазоном, цефотетаном, вальпроєвою кислотою, плікаміцином збільшується частота розвитку гіпопротромбінемії.

Антациди і колестирамін знижують абсорбцію комбінації ібупрофен+парацетамол.

Мієлотоксичні лікарські засоби сприяють прояву гематотоксичності комбінації ібупрофен+парацетамол.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 400 мг + 325 мг. По 10, 20 табл. у банках полімерних з ПЕ або поліпропілену з кришкою навинчуваною або натягуваною з ПЕНД і ПЕВД. При відсутності ущільнювача пробки вільний простір у банці заповнюють ватою медичною гігроскопічною або амортизатором.

По 4, 5, 6, 7, 8, 10, 20 табл. у контурній чарунковій упаковці з плівки ПВХ і фольги алюмінієвої друкованої лакованої.

1 банку або 1, 2, 4 контурні чарункові упаковки по 5, 10, 20 табл. або 1 контурну чарункову упаковку по 4, 6 табл., або 1, 2 контурні чарункові упаковки по 7, 8 табл. з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.