Веспірейт

Анксіолітичний, серотонінергічний.

Механізм дії

Буспірон є похідним хімічної групи азапіронів. Дію буспірону пов'язують з ефектами на рівні системи серотонінових рецепторів (5-HT) головного мозку. Буспірон є агоністом пресинаптичних і частковим агоністом постсинаптичних 5-HT1A рецепторів. Буспірон також проявляє властивості антагоніста D2-рецепторів. Буспірон не чинить суттєвого ефекту на бензодіазепінові рецептори і не впливає на зв'язування ГАМК.

Детальний механізм зменшення буспіроном проявів функціонального запаморочення (відомий також термін персистуюче постуральне перцептивне запаморочення) - несистемного (невестибулярного), хронічного, суб'єктивного, тривожно-фобічного, постурального розладу, що характеризується вестибулярними симптомами (хибним або викривленим відчуттям руху, відчуттям хитання, відчуттям неупорядкованої просторової орієнтації) за відсутності органічного субстрату пошкодження або дисфункції вестибулярної системи – повністю не відомий. Припускається, що механізм дії буспірону реалізується в тому числі через вплив на гіпоталамо-гіпофізарно-адреналову систему, супроводжуване стимулюючим впливом на процеси вестибулярної компенсації. Крім того, анксіолітична дія буспірону супроводжується зменшенням тривожних порушень (постійного "тривожного" контролю за власною постуральною стійкістю через страх перед можливим падінням), які представляють собою з одного боку одну з причин, а з іншого – наслідок клінічних проявів функціонального запаморочення.

Фармакодинамічні ефекти

Дія буспірону проявляється в зменшенні проявів функціонального запаморочення (персистуюче постуральне перцептивне запаморочення), емоційного напруження, ослабленні тривоги, страху, занепокоєння.

На відміну від бензодіазепінів буспірон не має міорелаксуючих і протисудомних властивостей, а його седативний ефект значно слабший ефекту типових анксіолітиків і не порушує психомоторні функції. За анксіолітичною активністю буспірон порівнянний з ефектом бензодіазепінів. Буспірон не викликає толерантності і залежності, а після завершення курсу лікування не розвиваються симптоми відміни. Буспірон не потенціює викликану алкоголем депресію ЦНС.

Клінічна ефективність і безпека

У клінічному дослідженні препарату у дорослих пацієнтів з синдромом вегетативної дисфункції, що супроводжується запамороченням (функціональне запаморочення), при оцінці полегшення запаморочення за шкалою Лікерта і вираженості запаморочення за шкалою Dizziness Handicap Inventory і цифровою рейтинговою шкалою, застосування буспірону статистично значуще (р <0.05) призводило до покращення оцінюваних показників між вихідним рівнем і на момент завершення дослідження, порівняно з плацебо. Дані відмінності ставали більш вираженими з збільшенням тривалості терапії.

Абсорбція. Після прийому всередину буспірон швидко і майже повністю всмоктується з ШКТ. Буспірон піддається інтенсивному метаболізму першого проходження через печінку. Одночасний прийом їжі уповільнює всмоктування буспірону, але завдяки зниженню пресистемного кліренсу (ефект першого проходження), при цьому значно підвищується біодоступність буспірону.

Після одноразового прийому буспірону в дозі 15 мг у лікарській формі таблетки з пролонгованим вивільненням після прийому їжі середнє значення Cmax буспірону склало (2,914±1,87) нг/мл, а медіана Tmax — 2,25 год. Середнє значення Cmax 6-гідроксибуспірону склало (13,5±3,22) нг/мл, медіана Tmax 6-гідроксибуспірону — 2,75 год. Середнє значення Cmax 1-(2-піримідиніл)-піперазину (1-ПП) склало (3,696±1,48) нг/мл, медіана Tmax 1-ПП — 3,5 год.

Середнє значення AUC0-∞ для буспірону склало (15,81±11,56) нг·год/мл; для 6-гідроксибуспірону  —  (129,22±42,47) нг·год/мл; для 1-ПП — (39,40±31,22) нг·год/мл.

Розподіл. Приблизно 95% буспірону зв'язується з білками плазми крові (86%  — з альбуміном плазми, решта — з α1-кислим глікопротеїном).

При одноразовому прийомі буспірону в дозі 15 мг у лікарській формі таблетки з пролонгованим вивільненням після прийому їжі об'єм розподілу (Vd/F) буспірону склав (11563,94±7313,89) л; для 6-гідроксибуспірону — (1328,86±282,94) л; для 1-ПП — (3357,94±1635,29) л.

Біотрансформація. Буспірон піддається окислювальному метаболізму, в основному за участю ізоферментів CYP3A4 цитохрому Р450. Утворюються різні гідроксильовані метаболіти, в т.ч. фармакологічно активний метаболіт 6-гідроксибуспірон, який вносить значний вклад у терапевтичні ефекти препарату. Деалкілірований метаболіт 1-ПП також є фармакологічно активним, але його анксіолітична активність в 4–5 разів поступається буспірону. Крім того, 1-ПП частково обумовлює реалізацію небажаних реакцій буспірону.

Пероральні лікарські форми з пролонгованим вивільненням буспірону дозволяють знизити AUC 1-ПП, а також підвищити Т1/2 і MRT 6-гідроксибуспірону.

Елімінація. Буспірон виділяється нирками і через кишечник. При одноразовому прийомі буспірону в дозі 15 мг у лікарській формі таблетки з пролонгованим вивільненням Т1/2 буспірону склав (6,07±2,19) год, середнє значення загального кліренсу (Cl/F) склало (1356,45±761) л/год; Т1/2 6-гідроксибуспірону склав (7,55±1,64) год, Cl/F — (126,82±36,22) л/год; Т1/2 1-ПП  — (4,73±1,59) год, Cl/F — (556,52±311,76) л/год.

Для дорослих:

Для дітей:

Препарат Веспірейт показаний для застосування у дорослих від 18 років з синдромом вегетативної дисфункції, що супроводжується запамороченням (функціональне запаморочення).

- гіперчутливість до буспірону або будь-якої з допоміжних речовин;
- одночасне застосування з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4 цитохрому Р450
- ниркова недостатність;
- печінкова недостатність;
- епілепсія;
- гостра інтоксикація, викликана алкоголем, снодійними, анальгетиками, антипсихотичними засобами.

З обережністю: одночасне застосування інгібіторів МАО або 14-денний період після відміни необоротного інгібітора МАО або 1 день після відміни оборотного інгібітора МАО; міастенія; закритокутова глаукома; лікарська залежність; порушення функції нирок; порушення функції печінки.

Порушення функції нирок

Після одноразового призначення пацієнтам з порушенням функції нирок легкої та середньої ступені (КК 20-49 мл/хв/1.73 м2) відзначається незначне підвищення концентрації буспірону в крові без збільшення T1/2. Призначення буспірону пацієнтам з анурією викликає підвищення концентрації його метаболіту 1-(2-піримідиніл)-піперазину (1-ПП) в крові; проведений гемодіаліз не впливає ні на концентрацію буспірону, ні на концентрацію 1-ПП. У зв'язку з режимом дозування, що не передбачає підбору індивідуальної дози і використання доз буспірону менше 15 мг, застосування препарату Веспірейт у пацієнтів з нирковою недостатністю протипоказано.

Порушення функції печінки

При порушенні функції печінки у препаратів ряду буспірону знижується ефект "першого проходження". При застосуванні буспірону у пацієнтів з цирозом печінки спостерігається підвищення концентрації в крові незміненого буспірону і T1/2. У зв'язку з режимом дозування, що не передбачає підбору індивідуальної дози і використання доз буспірону менше 15 мг, застосування препарату Веспірейт у пацієнтів з печінковою недостатністю протипоказано.

Лікарська залежність/зловживання наркотиками

На підставі експериментальних даних і клінічних досліджень було показано, що буспірон не викликає лікарської залежності і не призводить до зловживання. Тим не менш, застосування буспірону у пацієнтів з відомою або передбачуваною лікарською залежністю вимагає суворого контролю.

Серотоніновий синдром

При спільному застосуванні буспірону з бупренорфіном може розвинутися серотоніновий синдром, стан, можливо загрозливий для життя. Якщо спільне застосування цих препаратів клінічно необхідно, рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом, особливо на початку лікування. До симптомів серотонінового синдрому відносяться: зміни психічного стану, розлад (нестабільність) вегетативної нервової системи, нейром'язові порушення і симптоми з боку ШКТ.

При підозрі на серотоніновий синдром доцільно відмінити лікування в залежності від тяжкості симптомів.

Можливі реакції відміни у пацієнтів з залежністю від седативно-снодійних і анксіолітичних препаратів

Буспірон не може усунути симптоми відміни бензодіазепінів, оскільки не має перехресної толерантності до бензодіазепінів та інших седативно-снодійних препаратів. Якщо пацієнта переводять на буспірон після тривалої терапії бензодіазепіном, то буспірон слід призначати тільки після завершення періоду поступового зниження дози бензодіазепіну, особливо у пацієнтів, хронічно приймаючих препарати, що пригнічують ЦНС.

Тривалість застосування і повторні курси

Тривалість застосування препарату Веспірейт у пацієнтів з синдромом вегетативної дисфункції, що супроводжується запамороченням (функціональне запаморочення) в дослідженні склала 28 днів. У дослідженнях препарат Веспірейт вивчався при застосуванні протягом 6 тижнів, застосування більше 6 тижнів не вивчено. Ефективність і безпека, а також раціональність повторних курсів застосування препарату Веспірейт не вивчена.

Алкоголь

Під час лікування буспіроном слід уникати вживання алкогольних напоїв, незважаючи на відсутність повідомлень про порушення психомоторної функції, викликане алкоголем. Відсутні дані про спільне застосування алкоголю з одноразовою дозою буспірону, що перевищує 20 мг.

Допоміжні речовини

Препарат Веспірейт містить лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід приймати препарат Веспірейт.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

Буспірон чинить помірний ефект на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами. Слід враховувати ризик, пов'язаний з розвитком сонливості або інших небажаних реакцій. Цей препарат може погіршувати когнітивні функції і впливати на здатність пацієнта керувати транспортними засобами. В залежності від
переносимості препарату необхідно дотримуватися обережності або утриматися від керування транспортними засобами.

Визначення частоти небажаних реакцій проводиться відповідно до наступних критеріїв: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до

Симптоми: у здорових добровольців максимально переносима доза становила 375 мг/день. При передозуванні можуть розвинутися симптоми з боку ШКТ, нудота, блювання, запаморочення, сонливість (ці симптоми можуть бути важкими), втрата свідомості, міоз. Також повідомлялося про нетяжку брадикардію і гіпотензію. Можливе виникнення екстрапірамідних симптомів (такі симптоми спостерігалися при прийомі буспірону в терапевтичних дозах; передозування підвищує ризик їх виникнення). У рідкісних випадках можуть розвинутися судоми.

Лікування: необхідно якнайшвидше провести промивання шлунка і призначити симптоматичну та підтримуючу терапію. Специфічний антидот невідомий, діаліз неефективний.

З огляду на фармакокінетичні властивості буспірону (низька біодоступність, інтенсивний метаболізм у печінці, значне зв'язування з білками плазми крові), існує висока ймовірність взаємодії буспірону з одночасно застосовуваними лікарськими засобами; однак, оскільки буспірон має високий терапевтичний індекс, лікарські взаємодії не призводять до клінічно суттєвих фармакодинамічних змін.

Протипоказані комбінації

Інгібітори та індуктори ізоферменту CYP3A4 цитохрому Р450: при спільному застосуванні буспірону з рифампіцином знижується концентрація буспірону в плазмі крові та його фармакодинамічний ефект. При спільному застосуванні з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4, наприклад, з фенобарбіталом, фенітоїном, карбамазепіном, препаратами, що містять звіробій, може виникнути необхідність титрації дози буспірону. Показано, що при спільному застосуванні буспірону з еритроміцином, ітраконазолом, дилтіаземом і верапамілом концентрація буспірону в плазмі крові підвищується. У зв'язку з режимом дозування, що не передбачає підбору індивідуальної дози і використання доз буспірону менше 15 мг, одночасне застосування препарату Веспірейт з інгібіторами та індукторами ізоферменту CYP3A4 цитохрому Р450 протипоказано.

Нерекомендовані комбінації

Інгібітори МАО: описано підвищення АТ і виникнення гіпертонічних кризів після одночасного введення буспірону і препаратів, що діють на МАО; у зв'язку з цим спільне застосування буспірону з інгібіторами МАО не рекомендується. Після відміни необоротного інгібітора МАО (наприклад, селегіліну) до початку прийому препарату (і навпаки) повинно пройти не менше 14 днів або 1 день після відміни оборотного інгібітора МАО (моклобеміду).

Комбінації, що вимагають заходів обережності

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): спільне застосування буспірону з СІЗЗС широко вивчалося. Незважаючи на відсутність важкої токсичності, при спільному застосуванні буспірону з препаратами СІЗЗС у рідкісних випадках повідомлялося про розвиток судом. Буспірон слід призначати з обережністю в комбінації з серотонінергічними препаратами (включаючи інгібітори МАО, L-триптофан, триптани, трамадол, лінезолід, СІЗЗС, препарати літію і препарати, що містять звіробій), оскільки надходили окремі повідомлення про розвиток серотонінергічного синдрому при комбінуванні буспірону з СІЗЗС. При підозрі на серотонінергічний синдром слід негайно відмінити буспірон і почати підтримуючу симптоматичну терапію.

Флувоксамін: при короткочасному спільному застосуванні флувоксаміну з буспіроном концентрація буспірону в плазмі крові підвищується в 2 рази, порівняно з його застосуванням як монотерапії.

Тразодон: при спільному застосуванні з тразодоном у деяких пацієнтів спостерігається підвищення активності АЛТ в 3-6 разів.

Циметидин: при спільному застосуванні циметидину і буспірону спостерігається незначне підвищення концентрації метаболіту буспірону 1-ПП. У зв'язку з високим ступенем зв'язування буспірону з білками плазми крові (95%), слід дотримуватися обережності при спільному призначенні буспірону з препаратами, також мають високий ступінь зв'язування з білками плазми крові.

Інші лікарські засоби: через недостатність відповідних клінічних даних спільне застосування буспірону з гіпотензивними препаратами, серцевими глікозидами, пероральними контрацептивами і протидіабетичними засобами можливо лише в умовах ретельного медичного спостереження.

Комбінації, які необхідно взяти до уваги

Баклофен, лофексидин, набілон, антигістамінні препарати: можуть посилювати будь-який седативний ефект.

Діазепам: після додавання буспірону на фоні прийому діазепаму не спостерігається статистично значущих змін фармакокінетики діазепаму (Сmax, AUC, і Cmin), однак спостерігається 15%-підвищення цих параметрів для нордіазепаму, а також розвиток деяких незначних небажаних реакцій (запаморочення, головний біль, нудота).

Галоперидол: при спільному застосуванні може підвищитися концентрація галоперидолу в плазмі крові.

Зв'язування з білками плазми крові: буспірон добре зв'язується з білками плазми крові (95%). In vitro буспірон не витісняє інші препарати, міцно пов'язані з білками плазми крові, наприклад, варфарин. Однак in vivo буспірон може витісняти менш міцно пов'язані з білками плазми крові препарати, наприклад, дигоксин. Клінічне значення цього ефекту невідоме.

Варфарин: повідомлялося про подовження протромбінового часу після додавання буспірону на фоні терапії варфарином.

Сік грейпфрута

Сік грейпфрута підвищує концентрацію буспірону в плазмі крові. Пацієнтам, які приймають буспірон, слід уникати вживання великих кількостей соку грейпфрута.

Речовини, що пригнічують ЦНС, і алкоголь

Спільне введення буспірону з триазоламом або флуразепамом не збільшує тривалість або ефект цих бензодіазепінів. Після одноразової дози 20 мг буспірону його ефекти на ЦНС не посилюються. Досвід спільного застосування буспірону та інших анксіолітиків або інших засобів, що діють на ЦНС (наприклад, нейролептиків і антидепресантів), недостатній. Тому в таких випадках необхідно ретельне медичне спостереження.

Таблетки з пролонгованим вивільненням.
По 10 табл. в контурній чарунковій упаковці з плівки ПВХ і фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 3 або 6 контурних чарункових упаковок разом з листком-вкладишем поміщають в пачку з картону для споживчої тари.