Ацеллбія

Протипухлинний.

Активним компонентом препарату Ацеллбія є ритуксимаб — химерне моноклональне антитіло миші/людини, яке специфічно зв'язується з трансмембранним антигеном CD20. Цей антиген розташований на пре-В-лімфоцитах і зрілих В-лімфоцитах, але відсутній на стовбурових гемопоетичних клітинах, про-В-клітинах, нормальних плазматичних клітинах, клітинах інших тканин і експресується більш ніж у 95% випадків при В-клітинних неходжкінських лімфомах. Експресований на клітині СD20 після зв'язування з антитілом не інтерналізується і перестає надходити з клітинної мембрани у позаклітинний простір. CD20 не циркулює в плазмі у вигляді вільного антигену і тому не конкурує за зв'язування з антитілом.

Ритуксимаб зв'язується з антигеном CD20 на В-лімфоцитах і ініціює імунологічні реакції, що опосередковують лізис В-клітин. Можливі механізми клітинного лізису включають комплементзалежну цитотоксичність, антитілозалежну клітинну цитотоксичність і індукцію апоптозу.

Ритуксимаб підвищує чутливість ліній В-клітинної лімфоми людини до цитотоксичної дії деяких хіміотерапевтичних препаратів in vitro.

Кількість В-клітин у периферичній крові після першого введення препарату стає нижче норми і починає відновлюватися у пацієнтів з гематологічними злоякісними захворюваннями через 6 міс, досягаючи нормальних значень через 12 міс після завершення терапії, однак тривалість періоду відновлення кількості В-клітин може бути більшою.

Антихимерні антитіла виявлені у 1,1% обстежених хворих з неходжкінською лімфомою.

Антимишачі антитіла у обстежених хворих не виявлені.

Неходжкінська лімфома

За даними популяційного фармакокінетичного аналізу, у пацієнтів з неходжкінською лімфомою при одноразовому або багаторазовому введенні ритуксимабу у вигляді монотерапії або в комбінації з хіміотерапією за схемою CHOP (циклофосфамід, доксорубіцин, вінкристин, преднізолон) неспецифічний кліренс (Cl1), специфічний кліренс (Cl2) (ймовірно пов'язані з В-клітинами або пухлинним навантаженням) і Vd у плазмі (Vd1) становлять 0,14 л/день, 0,59 л/день і 2,7 л відповідно.

Медіана термінального T1/2 становить 22 дні. Початковий рівень CD19-позитивних клітин і розмір пухлинного вогнища впливає на Cl2 ритуксимабу, введеного в/в у дозі 375 мг/м2 1 раз на тиждень, протягом 4 тиж.

Показник Cl2 вищий у пацієнтів з вищим рівнем CD19-позитивних клітин або більшим розміром пухлинного вогнища. Індивідуальна варіабельність Cl2 зберігається і після корекції розміру пухлинного вогнища і рівня CD19-позитивних клітин. Відносно невеликі зміни показника Vd1 залежать від величини площі поверхні тіла (1,53–2,32 м2) і хіміотерапії за схемою CHOP і становлять 27,1 і 19% відповідно.

Вік, стать, расова приналежність, загальний стан за шкалою ВООЗ не впливають на фармакокінетику ритуксимабу. Таким чином, корекція дози ритуксимабу в залежності від вищезазначених факторів значно не впливає на фармакокінетичну варіабельність.

Середня Cmax зростає після кожної інфузії: після першої інфузії становить 243 мкг/мл, після четвертої інфузії — 486 мкг/мл, після восьмої — 550 мкг/мл. Cmin і Cmax препарату обернено пропорційно корелюють з початковим числом CD19-позитивних В-клітин і величиною пухлинного навантаження.

При ефективному лікуванні медіана Css препарату вища. Медіана Css препарату вища у пацієнтів з гістологічними підтипами пухлини В, С і D (класифікація IWF), ніж з підтипом А. Сліди ритуксимабу можна виявити в організмі протягом 3–6 міс після останньої інфузії.

Фармакокінетичний профіль ритуксимабу (6 інфузій по 375 мг/м2) в комбінації з 6 циклами хіміотерапії CHOP був практично таким же, як і при монотерапії.

Хронічний лімфолейкоз

Середня Cmax після 5-ї інфузії ритуксимабу в дозі 500 мг/м2 становить 408 мкг/мл.

Фармакокінетика у окремих груп пацієнтів

Стать. Vd і кліренс ритуксимабу з поправкою на площу поверхні тіла у чоловіків дещо більші, ніж у жінок, корекція дози ритуксимабу не потрібна.

Пацієнти з нирковою і печінковою недостатністю. Фармакокінетичні дані у хворих з нирковою і печінковою недостатністю відсутні.

Для дорослих:

неходжкінська лімфома:
- рецидивуюча або хіміорезистентна В-клітинна, CD20-позитивна, низького ступеня злоякісності або фолікулярна;
- фолікулярна лімфома III–IV стадії в комбінації з хіміотерапією у раніше нелікованих пацієнтів;
- фолікулярна лімфома як підтримуюча терапія після відповіді на індукційну терапію;
- CD20-позитивна дифузна В-великоклітинна, в комбінації з хіміотерапією за схемою CHOP;

хронічний лімфолейкоз:
- в комбінації з хіміотерапією у пацієнтів, раніше не отримували стандартну терапію;
- рецидивуючий або хіміорезистентний, в комбінації з хіміотерапією.

- гіперчутливість до ритуксимабу, будь-якого компонента препарату Ацеллбія® або до білків миші;
гострі інфекційні захворювання, виражений первинний або вторинний імунодефіцит;
- дитячий вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
- вагітність і період грудного вигодовування.

З обережністю
Дихальна недостатність в анамнезі або пухлинна інфільтрація легень; число циркулюючих злоякісних клітин >25×109/л або високе пухлинне навантаження; нейтропенія (менше 1.5×109/л), тромбоцитопенія (менше 75×109/л); хронічні інфекції.

Препарат Ацеллбія вводять під ретельним наглядом онколога або гематолога за наявності необхідних умов для проведення реанімаційних заходів.

Неходжкінська лімфома і хронічний лімфолейкоз

Інфузійні реакції. Розвиток інфузійних реакцій може бути обумовлено вивільненням цитокінів і/або інших медіаторів. Тяжкі інфузійні реакції важко відрізнити від реакцій гіперчутливості або синдрому вивільнення цитокінів. Є повідомлення про летальні інфузійні реакції, описані в період постреєстраційного застосування препарату. У більшості хворих у межах 30 хв — 2 год після початку першої інфузії ритуксимабу з'являється лихоманка з ознобом або тремтінням. Тяжкі реакції включають симптоми з боку легень, зниження АТ, кропив'янку, ангіоневротичний набряк, нудоту, блювоту, слабкість, головний біль, свербіж, подразнення язика або набряк глотки (судинний набряк), риніт, припливи, біль у вогнищах захворювання і в деяких випадках — ознаки синдрому швидкого лізису пухлини. Інфузійні реакції зникають після переривання введення ритуксимабу і медикаментозної терапії (в/в введення 0,9% розчину натрію хлориду, дифенгідраміну і ацетамінофену, бронходилататорів, ГКС і т.д.). У більшості випадків після повного зникнення симптоматики інфузію можна відновити зі швидкістю, що становить 50% від попередньої (наприклад 50 замість 100 мг/год). У більшості хворих з інфузійними реакціями, не загрозливими життю, курс лікування ритуксимабом вдалося повністю завершити.

Продовження терапії після повного зникнення симптомів рідко супроводжується повторним розвитком тяжких інфузійних реакцій.

У зв'язку з потенційною можливістю розвитку анафілактичних реакцій та інших реакцій гіперчутливості при в/в введенні білкових препаратів необхідно мати засоби для їх купірування: адреналін, антигістамінні і ГКС.

Побічна дія з боку легень. Гіпоксія, легеневі інфільтрати і гостра дихальна недостатність. Деяким з цих явищ передували тяжкий бронхоспазм і задишка. Можливе наростання симптоматики з часом або клінічне погіршення після початкового поліпшення. Хворих з легеневою симптоматикою або іншими тяжкими інфузійними реакціями слід ретельно спостерігати до повного вирішення симптомів. Гостра дихальна недостатність може супроводжуватися утворенням інтерстиціальних інфільтратів у легенях або набряком легень, часто проявляється в перші 1–2 год після початку першої інфузії. При розвитку тяжких реакцій з боку легень інфузію ритуксимабу слід негайно припинити і призначити інтенсивну симптоматичну терапію. Оскільки початкове поліпшення клінічної симптоматики може змінитися погіршенням, хворих слід ретельно спостерігати до вирішення легеневої симптоматики.

Синдром швидкого лізису пухлини. Ритуксимаб опосередковує швидкий лізис доброякісних або злоякісних CD20-позитивних клітин. Синдром лізису пухлини можливий після першої інфузії ритуксимабу у хворих з великою кількістю циркулюючих злоякісних лімфоцитів. Синдром лізису пухлини включає: гіперурикемію, гіперкаліємію, гіпокальціємію, гіперфосфатемію, гостру ниркову недостатність, підвищення рівня ЛДГ. Хворі з групи ризику (хворі з високим пухлинним навантаженням або великою кількістю циркулюючих злоякісних клітин (>25000/мкл), наприклад з хронічним лімфолейкозом або лімфомою з клітин мантійної зони) потребують ретельного лікарського спостереження і проведення регулярного лабораторного обстеження. При розвитку симптомів швидкого лізису пухлини проводять відповідну терапію.

Після повного купірування симптомів в обмеженій кількості випадків терапію ритуксимабом продовжували в поєднанні з профілактикою синдрому швидкого лізису пухлини.

Хворим з великою кількістю циркулюючих злоякісних клітин (>25000/мкл) або високим пухлинним навантаженням (наприклад з хронічним лімфолейкозом або лімфомою з клітин мантійної зони), у яких ризик надзвичайно тяжких інфузійних реакцій може бути особливо високим, препарат Ацеллбія слід призначати з крайньою обережністю, під ретельним спостереженням. Першу інфузію препарату таким хворим слід вводити з меншою швидкістю або розділити дозу препарату на два дні під час першого циклу терапії і в кожні наступні цикли, якщо кількість циркулюючих злоякісних клітин зберігається >25000/мкл.

Побічна дія з боку ССС.  В процесі інфузії вимагається ретельне спостереження за пацієнтами з серцево-судинними захворюваннями в анамнезі у зв'язку з можливістю розвитку стенокардії, аритмії (трепетання і фібриляція передсердь), серцевої недостатності або інфаркту міокарда. Через можливість розвитку гіпотензії не менше ніж за 12 год до інфузії ритуксимабу слід скасувати антигіпертензивні ЛЗ.

Контроль формених елементів крові. Хоча монотерапія ритуксимабом не чинить мієлосупресивну дію, необхідно з обережністю підходити до призначення препарату при нейтропенії менше 1500/мкл і/або тромбоцитопенії менше 75000/мкл, оскільки досвід його клінічного застосування у таких хворих обмежений. Ритуксимаб застосовувався у пацієнтів після аутологічної пересадки кісткового мозку і в інших групах ризику з можливим порушенням функції кісткового мозку, не викликаючи явищ мієлотоксичності. В ході лікування необхідно регулярно визначати розгорнутий аналіз периферичної крові, включаючи підрахунок кількості тромбоцитів відповідно до рутинної практики.

Інфекції. Препарат Ацеллбія не слід призначати пацієнтам з тяжкою гострою інфекцією.

Гепатит В. При призначенні комбінації ритуксимабу з хіміотерапією відзначалися загострення гепатиту В або фульмінантний гепатит (в т.ч. з фатальним результатом). Схильні фактори включали як стадію основного захворювання, так і цитотоксичну хіміотерапію.

Перед призначенням препарату Ацеллбія всім пацієнтам слід пройти скринінг на гепатит В відповідно до місцевих рекомендацій. Препарат Ацеллбія не слід застосовувати у пацієнтів з активним гепатитом В. Пацієнтам з позитивними серологічними маркерами гепатиту В слід проконсультуватися з лікарем-гепатологом перед застосуванням ритуксимабу; щодо таких пацієнтів необхідно проводити відповідний моніторинг і вживати заходів щодо профілактики реактивації вірусу гепатиту В відповідно до місцевих стандартів.

Прогресуюча багатоосередкова лейкоенцефалопатія (PML). При застосуванні ритуксимабу у пацієнтів з неходжкінською лімфомою і хронічним лімфолейкозом спостерігалися випадки PML. Більшість пацієнтів отримували ритуксимаб у поєднанні з хіміотерапією або в поєднанні з трансплантацією гемопоетичних стовбурових клітин. При виникненні неврологічних симптомів у таких хворих необхідно провести диференціальну діагностику для виключення PML і консультацію невролога.

Шкірні реакції. Зареєстровані випадки розвитку таких тяжких шкірних реакцій, як токсичний епідермальний некроліз і синдром Стівенса-Джонсона, в ряді випадків з фатальним результатом. При виявленні подібних реакцій препарат Ацеллбія® слід скасувати. Питання про відновлення застосування ритуксимабу має вирішуватися індивідуально з урахуванням співвідношення користі і ризику для кожного конкретного пацієнта.

Імунізація. Безпека і ефективність імунізації живими вірусними вакцинами після лікування ритуксимабом не вивчалася. Вакцинація живими вірусними вакцинами не рекомендується. Можлива вакцинація інактивованими вакцинами, однак частота відповіді може знижуватися. У пацієнтів з рецидивуючою неходжкінською лімфомою низького ступеня злоякісності спостерігалося зниження частоти відповіді на введення правцевого анатоксину і КНL-неоантигену (КНL — гемоцинін молюска фіссурелії) порівняно з пацієнтами, які не отримували ритуксимаб (16 проти 81% і 4 проти 69% (критерій оцінки — більш ніж 2-кратне підвищення титру антитіл) відповідно). Однак середня величина титру антитіл до набору антигенів (Streptococcus pneumonia, Influenza A, паротит, краснуха, вітряна віспа) не змінювалася як мінімум протягом 6 міс після терапії ритуксимабом (при порівнянні з титром антитіл до лікування).

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами. Чи впливає препарат Ацеллбія на здатність до керування транспортними засобами і роботу з машинами і механізмами — невідомо.

Для оцінки частоти побічних реакцій використовуються такі критерії: дуже часто ≥ 10%, часто ≥ 1% - < 10%, нечасто ≥ 0.1%- < 1%.

Ритуксимаб при терапії неходжкінської лімфоми низького ступеня злоякісності або фолікулярної - монотерапія/підтримуюча терапія

Повідомлення про побічні реакції надходили протягом 12 місяців після іонотерапії і до 1 місяця після підтримуючої терапії ритуксимабом.

Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже часто - бактеріальні та вірусні інфекції; часто - інфекції дихальних шляхів*, пневмонія*, сепсис, оперізуючий герпес*, інфекції, що супроводжуються підвищенням температури*, грибкові інфекції, інфекції невідомої етіології.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто - лейкопенія, нейтропенія; часто - тромбоцитопенія, анемія; нечасто - лімфаденопатія, порушення згортання крові, транзиторна парціальна апластична анемія, гемолітична анемія.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто - риніт, бронхоспазм, кашель, респіраторні захворювання, задишка, болі в грудній клітці; нечасто - гіпоксія, порушення функції легень, облітеруючий бронхіоліт, бронхіальна астма.

Порушення з боку імунної системи: дуже часто - ангіоневротичний набряк; часто - реакції гіперчутливості.

Порушення з боку обміну речовин і харчування: часто - гіперглікемія, зниження ваги, периферичні набряки, набряки обличчя, підвищення активності ЛДГ, гіпокальціємія.

Загальні розлади і порушення в місці введення: дуже часто - головний біль, лихоманка, озноб, астенія; часто - болі в вогнищах пухлини, грипоподібний синдром, припливи, слабкість; нечасто - болі в місці ін'єкції.

Порушення з боку ШКТ: дуже часто - нудота; часто - блювота, діарея, диспепсія, відсутність апетиту, дисфагія, стоматит, запор, болі в животі, першіння в горлі; нечасто - збільшення живота.

Порушення з боку серцево-судинної системи: часто - зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, тахікардія, аритмія, миготіння передсердь*, кардіальна патологія*; нечасто - лівошлуночкова серцева недостатність*, шлуночкова і надшлуночкова тахікардія*, брадикардія, ішемія міокарда*, стенокардія*.

Порушення з боку нервової системи: часто - запаморочення, парестезії, гіпестезії, порушення сну, почуття тривоги, збудження, вазодилатація; нечасто - викривлення смаку.

Порушення психіки: нечасто - нервозність, депресія.

Порушення з боку скелетно-м'язової і сполучної тканини: часто - міалгія, артралгія, м'язовий гіпертонус, болі в спині, болі в області шиї, болі.

Порушення з боку шкіри і підшкірних тканин: дуже часто - свербіж, висип; часто - кропив'янка, підвищене потовиділення вночі, пітливість, алопеція*.

Порушення з боку органу зору: часто - порушення сльозовиділення, кон'юнктивіт.

Порушення з боку органу слуху і лабіринтні порушення: часто - біль і шум у вухах.

Лабораторні та інструментальні дані: дуже часто - зниження рівня імуноглобулінів класу G (IgG).

* - частота вказана тільки для побічних реакцій ≥3 ступеня тяжкості відповідно до критеріїв токсичності Національного інституту раку (NCI-CTC).

Ритуксимаб в комбінації з хіміотерапією (R-CHOP, R-CVP, R-FC) при неходжкінській лімфомі і хронічному лімфолейкозі

Нижче наведені тяжкі побічні реакції додатково до тих, які спостерігалися при монотерапії/підтримуючій терапії і/або зустрічаються з більш високою частотою.

Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже часто - бронхіт; часто - гострий бронхіт, синусит, гепатит В* (загострення і первинна інфекція).

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто - нейтропенія**, фебрильна нейтропенія, тромбоцитопенія; часто - панцитопенія, гранулоцитопенія.

Порушення з боку шкіри і підшкірних тканин: дуже часто - алопеція; часто - шкірні захворювання.

Загальні розлади і порушення в місці введення: часто - втомлюваність, озноб.

* - частота вказана на підставі спостережень при терапії рецидивуючого/хіміорезистентного хронічного лімфолейкозу за схемою R-FC.

** - тривала і/або відстрочена нейтропенія спостерігалася після завершення терапії за схемою R-FC у раніше нелікованих пацієнтів або у пацієнтів з рецидивуючим/хіміорезистентним хронічним лімфолейкозом.

Нижче наведені небажані явища, що зустрічалися при терапії ритуксимабом з однаковою частотою (або рідше), порівняно з контрольною групою: гематотоксичність, нейтропенічні інфекції, інфекції сечовивідних шляхів, септичний шок, суперінфекції легень, інфекція імплантатів, стафілококова септицемія, слизові виділення з носа, набряк легень, серцева недостатність, порушення чутливості, венозний тромбоз, в т.ч. тромбоз глибоких вен кінцівок, мукозит, набряк нижніх кінцівок, зниження фракції викиду лівого шлуночка, підвищення температури, погіршення загального самопочуття, бактеріємія, поліорганна недостатність, декомпенсація цукрового діабету.

Профіль безпеки ритуксимабу в комбінації з хіміотерапією за схемами МСР, CHVP-IFN не відрізняється від такого при комбінації препарату з CVP, CHOP або FC у відповідних популяціях.

Інфузійні реакції

Монотерапія ритуксимабом (протягом 4 тижнів)

Більш ніж у 50% пацієнтів спостерігалися явища, що нагадують інфузійні реакції, найчастіше - при перших інфузіях. Інфузійні реакції включають озноб, тремтіння, слабкість, задишку, нудоту, висип, припливи, зниження артеріального тиску, лихоманку, свербіж, кропив'янку, відчуття подразнення язика або набряк гортані (ангіоневротичний набряк), риніт, блювоту, болі в вогнищах пухлини, головний біль, бронхоспазм. Повідомлялося про розвиток ознак синдрому лізису пухлини.

Ритуксимаб в комбінації з хіміотерапією за наступними схемами: K-CVP при неходжкінській лімфомі; R-CHOP при дифузній В-великоклітинній неходжкінській лімфомі: R-FC при хронічному лімфолейкозі

Інфузійні реакції 3 і 4 ступеня тяжкості під час інфузії або протягом 24 год після інфузії ритуксимабу відзначалися під час першого циклу хіміотерапії у 12% хворих.

Частота інфузійних реакцій зменшувалася з кожним наступним циклом і до 8-го циклу хіміотерапії частота інфузійних реакцій зменшилася до менше 1%. Інфузійні реакції додатково до зазначених вище (при монотерапії ритуксимабом) включали: диспепсію, висип, підвищення артеріального тиску, тахікардію, ознаки синдрому лізису пухлини, в окремих випадках - інфаркт міокарда, фібриляцію передсердь, набряк легень і гостру оборотну тромбоцитопенію.

Інфекції

Монотерапія ритуксимабом (протягом 4 тижнів)

Ритуксимаб викликає виснаження пулу В-клітин у 70-80% хворих і зниження концентрації імуноглобулінів у сироватці у невеликої кількості пацієнтів. Бактеріальні, вірусні, грибкові інфекції та інфекції без уточненої етіології (вага, незалежно від причини) розвиваються у 30,3% пацієнтів. Тяжкі інфекції (3 і 4 ступеня тяжкості), включаючи сепсис, відзначені у 3,9% пацієнтів.

Підтримуюча терапія (неходжкінська лімфома) до 2 років

При терапії ритуксимабом спостерігалося збільшення загальної частоти інфекцій, в тому числі інфекцій 3-4 ступеня тяжкості. Не спостерігалося збільшення випадків інфекційних ускладнень при підтримуючій терапії тривалістю 2 роки.

Зареєстровані випадки прогресуючої багатоосередкової лейкоенцефалопатії (PML) з фатальним результатом у пацієнтів з неходжкінською лімфомою після прогресування захворювання і повторного лікування.

Ритуксимаб в комбінації з хіміотерапією за наступними схемами: R-CVPпри неходжкінській лімфомі; R-CHOP при дифузній В-великоклітинній неходжкінській лімфомі; R-FC при хронічному лімфолейкозі

При терапії ритуксимабом за схемою R-CVPне спостерігалося збільшення частоти інфекцій або інвазій. Найбільш частими були інфекції верхніх дихальних шляхів (12,3% в групі R-CVP). Серйозні інфекції спостерігалися у 4,3% пацієнтів, які отримували хіміотерапію за схемою R-CVP; загрозливі життю інфекції не зареєстровані. Частка хворих з інфекціями 2-4 ступеня тяжкості і/або фебрильною нейтропенією в групі R-СНОР склала 55.4%. Сумарна частота інфекцій 2-4 ступеня тяжкості в групі R-CНОР склала 45,5%. Частота грибкових інфекцій 2-4 ступеня тяжкості в групі R-CHOP була вищою, ніж в групі CHOP, за рахунок більш високої частоти локальних кандидозів і склала 4,5%. Частота герпетичної інфекції 2-4 ступеня тяжкості була вищою в групі R-CHOP, ніж в групі CHOP і склала 4,5%.

У пацієнтів з хронічним лімфолейкозом частота гепатиту В (загострення і первинна інфекція) 3-4 ступеня тяжкості в групі R-FC склала 2%.

З боку системи крові

Монотерапія ритуксимабом (протягом 4 тижнів)

Тяжка тромбоцитопенія (3 і 4 ступінь тяжкості) відзначена у 1,7% хворих, тяжка нейтропенія - у 4,2% хворих і анемія тяжкого ступеня тяжкості (3 і 4 ступінь тяжкості) - у 1,1% хворих.

Підтримуюча терапія (неходжкінська лімфома) до 2 років

Лейкопенія (3 і 4 ступеня тяжкості) спостерігалася у 5% хворих, а нейтропенія (3 і 4 ступеня тяжкості) - у 10% пацієнтів, які отримували ритуксимаб. Частота виникнення тромбоцитопенії (3-4 ступеня тяжкості) була низькою і склала

Випадки передозування у людини не спостерігалися.

Разові дози ритуксимабу вище 1000 мг не вивчалися. Максимальна доза — 5000 мг призначалася пацієнтам з хронічним лімфолейкозом, додаткових даних по безпеці не отримано. У зв'язку з підвищенням ризику інфекційних ускладнень при виснаженні пулу В-лімфоцитів, слід скасувати або знизити швидкість інфузії, розглянути необхідність проведення розгорнутого загального аналізу крові.

Дані про лікарські взаємодії ритуксимабу обмежені. У пацієнтів з хронічним лімфолейкозом при одночасному застосуванні ритуксимабу, флударабіну і циклофосфаміду фармакокінетичні показники не змінюються. Відсутні дані клінічних досліджень про наявність синергетичного ефекту при застосуванні препарату Ацеллбія® в комбінації з хіміотерапією.
 
При призначенні з іншими моноклональними антитілами з діагностичною або лікувальною метою хворим, які мають антитіла проти білків миші або антихимерні антитіла, підвищується ризик алергічних реакцій.
 
При введенні препарату Ацеллбія® можуть використовуватися полівінілхлоридні або поліетиленові інфузійні системи або пакети в силу сумісності матеріалу з препаратом.

Концентрат для приготування розчину для інфузій, 10 мг/мл.
По 10 мл, 30 мл або 50 мл препарату у флаконах безбарвного нейтрального скла I гідролітичного класу, закупорені гумовими пробками з обкаткою алюмінієвими ковпачками.
По 2 фл. (по 10 мл препарату) в контурній чарунковій упаковці з плівки ПВХ. По 1 контурній чарунковій упаковці поміщають в пачку з картону.
По 1 фл. (по 30 мл або 50 мл препарату) поміщають в пачку з картону.