Ацетазоламід
Acetazolamide
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Діакарб
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Acetazolamidi 250 mg
D.t.d. № 10 in tab.
S.: Внутрішньо, по 1 таблетці вранці, незалежно від прийому їжі
D.t.d. № 10 in tab.
S.: Внутрішньо, по 1 таблетці вранці, незалежно від прийому їжі
Фармакологічні властивості
Діуретичний, інгібуючий карбоангідразу, протиглаукомний, протиепілептичний.
Фармакодинаміка
Ацетазоламід є системним інгібітором карбоангідрази зі слабкою діуретичною активністю. Карбоангідраза (КА) — фермент, що бере участь у процесі гідратації діоксиду вуглецю та дегідратації вугільної кислоти. Інгібування карбоангідрази зменшує утворення іонів бікарбонату з подальшим зниженням транспорту натрію всередину клітин. Ефекти застосування препаратів ацетазоламіду зумовлені точкою прикладання молекули: судинні сплетення головного мозку, проксимальний відділ нефрона, війкове тіло ока, еритроцити.
Ацетазоламід використовується для лікування ліквородинамічних порушень та внутрішньочерепної гіпертензії за рахунок зниження надмірної продукції ліквору на рівні судинних сплетень головного мозку. Пригнічення карбоангідрази в епендимоцитах судинного сплетення знижує надмірний негативний заряд у клітинах епендіми та зменшує градієнтну фільтрацію плазми в порожнину шлуночків мозку.
Ацетазоламід використовується в терапії набрякового синдрому за рахунок слабкого діуретичного ефекту. В результаті пригнічення активності карбоангідрази в проксимальному відділі нефрона відбувається зменшення утворення вугільної кислоти та зниження реабсорбції бікарбонату та іонів натрію епітелієм канальців, у зв'язку з чим значно збільшується виділення води. Ацетазоламід підвищує екскрецію гідрокарбонатів, що може призвести до розвитку метаболічного ацидозу. Ацетазоламід викликає виведення нирками фосфатів, магнію, кальцію, що також може призвести до метаболічних порушень. Протягом наступних трьох днів терапії компенсаторно активується реабсорбція іонів натрію в дистальному відділі нефрона, знижуючи сечогінний ефект ацетазоламіду.
Через 3 дні від початку застосування ацетазоламід втрачає свої діуретичні властивості. Після перерви в лікуванні на кілька днів знову призначений ацетазоламід відновлює діуретичну дію через відновлення нормальної активності карбоангідрази проксимального відділу нефрона.
Ацетазоламід застосовується для лікування глаукоми. У процесі утворення водянистої вологи ока іони бікарбонату (HCO3−) активно транспортуються в задню камеру з цитоплазми безпігментних клітин, щоб компенсувати градієнт позитивних іонів, обумовлений активним транспортом іонів натрію.
Інгібітори КА блокують утворення вугільної кислоти, таким чином знижуючи продукцію іонів HCO3−. За відсутності достатньої кількості іонів HCO3− збільшується позитивний іонний градієнт, що викликає зниження секреції водянистої вологи. Пригнічення карбоангідрази війкового тіла знижує секрецію водянистої вологи передньої камери ока, що знижує внутрішньоочний тиск. Толерантність до цього ефекту не розвивається. Офтальмотонус при прийомі ацетазоламіду починає знижуватися через 40–60 хв, максимум дії спостерігається через 3–5 годин, внутрішньоочний тиск залишається нижче вихідного рівня протягом 6–12 годин. В середньому внутрішньоочний тиск знижується на 40–60% від вихідного рівня. Ацетазоламід застосовується як допоміжний засіб при лікуванні епілепсії, оскільки інгібування карбоангідрази в нервових клітинах головного мозку гальмує патологічну збудливість.
Ацетазоламід використовується для лікування ліквородинамічних порушень та внутрішньочерепної гіпертензії за рахунок зниження надмірної продукції ліквору на рівні судинних сплетень головного мозку. Пригнічення карбоангідрази в епендимоцитах судинного сплетення знижує надмірний негативний заряд у клітинах епендіми та зменшує градієнтну фільтрацію плазми в порожнину шлуночків мозку.
Ацетазоламід використовується в терапії набрякового синдрому за рахунок слабкого діуретичного ефекту. В результаті пригнічення активності карбоангідрази в проксимальному відділі нефрона відбувається зменшення утворення вугільної кислоти та зниження реабсорбції бікарбонату та іонів натрію епітелієм канальців, у зв'язку з чим значно збільшується виділення води. Ацетазоламід підвищує екскрецію гідрокарбонатів, що може призвести до розвитку метаболічного ацидозу. Ацетазоламід викликає виведення нирками фосфатів, магнію, кальцію, що також може призвести до метаболічних порушень. Протягом наступних трьох днів терапії компенсаторно активується реабсорбція іонів натрію в дистальному відділі нефрона, знижуючи сечогінний ефект ацетазоламіду.
Через 3 дні від початку застосування ацетазоламід втрачає свої діуретичні властивості. Після перерви в лікуванні на кілька днів знову призначений ацетазоламід відновлює діуретичну дію через відновлення нормальної активності карбоангідрази проксимального відділу нефрона.
Ацетазоламід застосовується для лікування глаукоми. У процесі утворення водянистої вологи ока іони бікарбонату (HCO3−) активно транспортуються в задню камеру з цитоплазми безпігментних клітин, щоб компенсувати градієнт позитивних іонів, обумовлений активним транспортом іонів натрію.
Інгібітори КА блокують утворення вугільної кислоти, таким чином знижуючи продукцію іонів HCO3−. За відсутності достатньої кількості іонів HCO3− збільшується позитивний іонний градієнт, що викликає зниження секреції водянистої вологи. Пригнічення карбоангідрази війкового тіла знижує секрецію водянистої вологи передньої камери ока, що знижує внутрішньоочний тиск. Толерантність до цього ефекту не розвивається. Офтальмотонус при прийомі ацетазоламіду починає знижуватися через 40–60 хв, максимум дії спостерігається через 3–5 годин, внутрішньоочний тиск залишається нижче вихідного рівня протягом 6–12 годин. В середньому внутрішньоочний тиск знижується на 40–60% від вихідного рівня. Ацетазоламід застосовується як допоміжний засіб при лікуванні епілепсії, оскільки інгібування карбоангідрази в нервових клітинах головного мозку гальмує патологічну збудливість.
Фармакокінетика
Абсорбція
Ацетазоламід добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Після прийому внутрішньо в дозі 500 мг максимальна концентрація (12–27 мкг/мл) досягається через 1–3 години. У мінімальних концентраціях утримується в крові протягом 24 годин з моменту введення.
Розподіл
Ацетазоламід розподіляється в еритроцитах, плазмі крові та в нирках, меншою мірою — в печінці, м'язах, очному яблуці та центральній нервовій системі. Ацетазоламід проникає через плацентарний бар'єр, у невеликій кількості виділяється з грудним молоком. Не кумулюється в тканинах.
Біотрансформація
Не метаболізується в організмі.
Елімінація
Виводиться нирками в незміненому вигляді. Після прийому внутрішньо близько 90% прийнятої дози виділяється нирками протягом 24 годин.
Ацетазоламід добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Після прийому внутрішньо в дозі 500 мг максимальна концентрація (12–27 мкг/мл) досягається через 1–3 години. У мінімальних концентраціях утримується в крові протягом 24 годин з моменту введення.
Розподіл
Ацетазоламід розподіляється в еритроцитах, плазмі крові та в нирках, меншою мірою — в печінці, м'язах, очному яблуці та центральній нервовій системі. Ацетазоламід проникає через плацентарний бар'єр, у невеликій кількості виділяється з грудним молоком. Не кумулюється в тканинах.
Біотрансформація
Не метаболізується в організмі.
Елімінація
Виводиться нирками в незміненому вигляді. Після прийому внутрішньо близько 90% прийнятої дози виділяється нирками протягом 24 годин.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Препарат приймають внутрішньо, строго за призначенням лікаря.
У разі пропуску прийому препарату, при черговому прийомі не збільшувати дозу.
Набряковий синдром
На початку лікування приймають по 250 мг вранці. Для досягнення максимального діуретичного ефекту необхідно приймати препарат Ацетазоламід 1 раз на добу через день або 2 дні поспіль з одноденною перервою. Підвищення дози не посилює діуретичний ефект.
При зменшенні раніше досягнутої відповіді на терапію ацетазоламідом слід відмінити препарат на добу (для відновлення активності карбоангідрази нирок).
Застосування ацетазоламіду не відміняє необхідність застосування інших лікарських засобів, дотримання постільного режиму та обмеження прийому хлориду натрію.
Глаукома
Ацетазоламід слід приймати у складі комплексної терапії.
Дорослим при відкритокутовій глаукомі препарат призначають у дозі 250 мг 1 -4 рази на добу. Дози, що перевищують 1000 мг, не збільшують терапевтичний ефект. При вторинній глаукомі препарат призначають у дозі 250 мг кожні 4 години протягом дня. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект проявляється після короткочасного прийому препарату в дозі 250 мг 2 рази на добу.
При гострих нападах глаукоми: препарат призначають по 250 мг 4 рази на добу.
Дітям старше 3 років при нападах глаукоми препарат призначають у дозі 10-15 мг/кг маси тіла на добу в 3-4 прийоми.
Після 5 днів прийому роблять перерву на 2 дні. При тривалому лікуванні необхідне призначення препаратів калію, калійзберігаючої дієти.
При підготовці до операції призначають по 250-500 мг напередодні та вранці в день операції.
Епілепсія
Дози для дорослих: 250-500 мг/добу в один прийом протягом 3 днів, на 4-й день перерва. При одночасному застосуванні Ацетазоламіду з іншими протисудомними препаратами на початку лікування застосовують 250 мг 1 раз на добу, поступово збільшуючи дозу в разі необхідності. Максимальна добова доза у дорослих 1000 мг.
Дози для дітей старше 3 років: 8-30 мг/кг на день, розділені на 1-4 прийоми. Максимальна добова доза - 750 мг.
Гостра «висотна» хвороба
Рекомендується застосування препарату в дозі 500-1000 мг на добу.
У разі швидкого підйому - 1000 мг на добу.
Препарат слід застосовувати за 24-48 годин до підйому. У разі появи симптомів хвороби лікування продовжують протягом наступних 48 годин або довше, якщо це необхідно.
Ліквородинамічні порушення, внутрішньочерепна гіпертензія
Рекомендується застосування препарату в дозі 250 мг на добу або 125-250 мг кожні 8-12 годин. Максимальний терапевтичний ефект досягається при прийомі дози 750 мг на добу. Для досягнення оптимального ефекту може знадобитися щоденний безперервний прийом препарату.
У разі пропуску прийому препарату, при черговому прийомі не збільшувати дозу.
Набряковий синдром
На початку лікування приймають по 250 мг вранці. Для досягнення максимального діуретичного ефекту необхідно приймати препарат Ацетазоламід 1 раз на добу через день або 2 дні поспіль з одноденною перервою. Підвищення дози не посилює діуретичний ефект.
При зменшенні раніше досягнутої відповіді на терапію ацетазоламідом слід відмінити препарат на добу (для відновлення активності карбоангідрази нирок).
Застосування ацетазоламіду не відміняє необхідність застосування інших лікарських засобів, дотримання постільного режиму та обмеження прийому хлориду натрію.
Глаукома
Ацетазоламід слід приймати у складі комплексної терапії.
Дорослим при відкритокутовій глаукомі препарат призначають у дозі 250 мг 1 -4 рази на добу. Дози, що перевищують 1000 мг, не збільшують терапевтичний ефект. При вторинній глаукомі препарат призначають у дозі 250 мг кожні 4 години протягом дня. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект проявляється після короткочасного прийому препарату в дозі 250 мг 2 рази на добу.
При гострих нападах глаукоми: препарат призначають по 250 мг 4 рази на добу.
Дітям старше 3 років при нападах глаукоми препарат призначають у дозі 10-15 мг/кг маси тіла на добу в 3-4 прийоми.
Після 5 днів прийому роблять перерву на 2 дні. При тривалому лікуванні необхідне призначення препаратів калію, калійзберігаючої дієти.
При підготовці до операції призначають по 250-500 мг напередодні та вранці в день операції.
Епілепсія
Дози для дорослих: 250-500 мг/добу в один прийом протягом 3 днів, на 4-й день перерва. При одночасному застосуванні Ацетазоламіду з іншими протисудомними препаратами на початку лікування застосовують 250 мг 1 раз на добу, поступово збільшуючи дозу в разі необхідності. Максимальна добова доза у дорослих 1000 мг.
Дози для дітей старше 3 років: 8-30 мг/кг на день, розділені на 1-4 прийоми. Максимальна добова доза - 750 мг.
Гостра «висотна» хвороба
Рекомендується застосування препарату в дозі 500-1000 мг на добу.
У разі швидкого підйому - 1000 мг на добу.
Препарат слід застосовувати за 24-48 годин до підйому. У разі появи симптомів хвороби лікування продовжують протягом наступних 48 годин або довше, якщо це необхідно.
Ліквородинамічні порушення, внутрішньочерепна гіпертензія
Рекомендується застосування препарату в дозі 250 мг на добу або 125-250 мг кожні 8-12 годин. Максимальний терапевтичний ефект досягається при прийомі дози 750 мг на добу. Для досягнення оптимального ефекту може знадобитися щоденний безперервний прийом препарату.
Для дітей:
У дітей дозу коригують з урахуванням віку.
Показання
- набряковий синдром, особливо в поєднанні з алкалозом, при хронічній серцевій та серцево-легеневій недостатності (у складі комплексної терапії);
- підвищення внутрішньочерепного тиску;
- глаукома первинна та вторинна, гострий напад глаукоми;
- малі епілептичні припадки.
- підвищення внутрішньочерепного тиску;
- глаукома первинна та вторинна, гострий напад глаукоми;
- малі епілептичні припадки.
Протипоказання
– Підвищена чутливість до ацетазоламіду, інших сульфонамідів та/або компонентів препарату;
– Гостра ниркова недостатність;
– Тяжка хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв);
– Уремія;
– Печінкова недостатність (ризик розвитку енцефалопатії);
– Рефрактерна гіпокаліємія;
– Рефрактерна гіпонатріємія;
– Метаболічний ацидоз;
– Гіпокортицизм;
– Хвороба Аддісона;
– Декомпенсований цукровий діабет;
– Тривале застосування при хронічній закритокутовій глаукомі, оскільки знижений внутрішньоочний тиск може приховати погіршення глаукоми і дозволити розвинутися органічному закриттю кута;
– Вагітність (I триместр);
– Період грудного вигодовування;
– Дитячий вік до 3 років.
З обережністю
– Набряки печінкового та ниркового генезу;
– Одночасний прийом з ацетилсаліциловою кислотою (дози понад 300 мг/добу);
– Легенева емболія та емфізема легень (ризик розвитку ацидозу);
– Вагітність (II та III триместр);
– Похилий вік;
– Порушення водно-електролітного балансу;
– Порушення функції печінки;
– У пацієнтів з ризиком обструкції сечовивідних шляхів;
– Цукровий діабет.
– Гостра ниркова недостатність;
– Тяжка хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв);
– Уремія;
– Печінкова недостатність (ризик розвитку енцефалопатії);
– Рефрактерна гіпокаліємія;
– Рефрактерна гіпонатріємія;
– Метаболічний ацидоз;
– Гіпокортицизм;
– Хвороба Аддісона;
– Декомпенсований цукровий діабет;
– Тривале застосування при хронічній закритокутовій глаукомі, оскільки знижений внутрішньоочний тиск може приховати погіршення глаукоми і дозволити розвинутися органічному закриттю кута;
– Вагітність (I триместр);
– Період грудного вигодовування;
– Дитячий вік до 3 років.
З обережністю
– Набряки печінкового та ниркового генезу;
– Одночасний прийом з ацетилсаліциловою кислотою (дози понад 300 мг/добу);
– Легенева емболія та емфізема легень (ризик розвитку ацидозу);
– Вагітність (II та III триместр);
– Похилий вік;
– Порушення водно-електролітного балансу;
– Порушення функції печінки;
– У пацієнтів з ризиком обструкції сечовивідних шляхів;
– Цукровий діабет.
Особливі вказівки
Ацетазоламід не слід застосовувати більше 5 днів поспіль через підвищення ризику розвитку метаболічного ацидозу.
З обережністю застосовують у пацієнтів похилого віку та/або хворих з порушеннями функції нирок через підвищений ризик розвитку метаболічного ацидозу. Ацетазоламід може посилити прояви остеомаляції, викликаної протисудомними препаратами, підвищити ризик прояву токсичних ефектів саліцилатів, препаратів дигіталісу, карбамазепіну, ефедрину, недеполяризуючих міорелаксантів. Водночас ацетазоламід підвищує клінічну ефективність інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів.
З обережністю застосовують у пацієнтів похилого віку та/або хворих з порушеннями функції нирок через підвищений ризик розвитку метаболічного ацидозу. Ацетазоламід може посилити прояви остеомаляції, викликаної протисудомними препаратами, підвищити ризик прояву токсичних ефектів саліцилатів, препаратів дигіталісу, карбамазепіну, ефедрину, недеполяризуючих міорелаксантів. Водночас ацетазоламід підвищує клінічну ефективність інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів.
Побічні ефекти
Небажані реакції класифіковані згідно з частотою зустрічальності та за органами і системами. Прийнято таке визначення частоти появи небажаних реакцій: дуже часто >1/10, часто від >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до
Передозування
Симптоми
Симптоми передозування не описані. Ймовірними симптомами передозування можуть бути порушення водно-електролітного балансу, метаболічний ацидоз, а також порушення з боку центральної нервової системи.
Лікування
Специфічного антидоту не існує. Лікування повинно бути симптоматичним і підтримуючим. Слід контролювати вміст електролітів у плазмі крові, особливо калію, натрію, а також pH крові. У разі метаболічного ацидозу застосовується гідрокарбонат натрію. Ацетазоламід виводиться за допомогою гемодіалізу.
Симптоми передозування не описані. Ймовірними симптомами передозування можуть бути порушення водно-електролітного балансу, метаболічний ацидоз, а також порушення з боку центральної нервової системи.
Лікування
Специфічного антидоту не існує. Лікування повинно бути симптоматичним і підтримуючим. Слід контролювати вміст електролітів у плазмі крові, особливо калію, натрію, а також pH крові. У разі метаболічного ацидозу застосовується гідрокарбонат натрію. Ацетазоламід виводиться за допомогою гемодіалізу.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні з антихолінестеразними препаратами посилюється м'язова слабкість у пацієнтів з міастенією.
При одночасному застосуванні підвищується ризик розвитку токсичних ефектів саліцилатів, препаратів наперстянки, карбамазепіну, ефедрину, недеполяризуючих міорелаксантів.
При одночасному застосуванні з діуретиками, теофіліном потенціюється діуретична дія.
При одночасному застосуванні з препаратами літію можливе підвищення екскреції літію з сечею. Описаний випадок розвитку інтоксикації літієм (при значному підвищенні його концентрації в плазмі крові) після терапії ацетазоламідом протягом 1 місяця.
Аммонію хлорид викликає ацидоз і послаблює дію ацетазоламіду (не слід застосовувати одночасно).
При одночасному застосуванні з ацетазоламідом підвищується клінічна ефективність інсуліну, пероральних гіпоглікемічних засобів.
При одночасному застосуванні з примідоном можливе зменшення концентрації примідону в сироватці крові, зменшення його протисудомної дії, виражена остеомаляція; з фенітоїном, фенобарбіталом - виражена остеомаляція.
Є повідомлення про те, що при одночасному застосуванні значно і швидко збільшується концентрація циклоспорину в плазмі крові, яка може супроводжуватися токсичною дією на нирки.
При одночасному застосуванні підвищується ризик розвитку токсичних ефектів саліцилатів, препаратів наперстянки, карбамазепіну, ефедрину, недеполяризуючих міорелаксантів.
При одночасному застосуванні з діуретиками, теофіліном потенціюється діуретична дія.
При одночасному застосуванні з препаратами літію можливе підвищення екскреції літію з сечею. Описаний випадок розвитку інтоксикації літієм (при значному підвищенні його концентрації в плазмі крові) після терапії ацетазоламідом протягом 1 місяця.
Аммонію хлорид викликає ацидоз і послаблює дію ацетазоламіду (не слід застосовувати одночасно).
При одночасному застосуванні з ацетазоламідом підвищується клінічна ефективність інсуліну, пероральних гіпоглікемічних засобів.
При одночасному застосуванні з примідоном можливе зменшення концентрації примідону в сироватці крові, зменшення його протисудомної дії, виражена остеомаляція; з фенітоїном, фенобарбіталом - виражена остеомаляція.
Є повідомлення про те, що при одночасному застосуванні значно і швидко збільшується концентрація циклоспорину в плазмі крові, яка може супроводжуватися токсичною дією на нирки.
Лікарська форма
Таблетки, 250 мг.
По 10 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої лакованої.
По 1, 2, 3, 4, 5 контурних чарункових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
100, 200, 300, 400, 600, 800 контурних чарункових упаковок з рівною кількістю інструкцій по медичному застосуванню поміщають у коробку картонну (для стаціонарів).
По 10 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої лакованої.
По 1, 2, 3, 4, 5 контурних чарункових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
100, 200, 300, 400, 600, 800 контурних чарункових упаковок з рівною кількістю інструкцій по медичному застосуванню поміщають у коробку картонну (для стаціонарів).
