Аскорил
Ascoril
Аналоги (дженерики, синоніми)
Амбробене, Лазолван, Коделак бронхо, Доктор МОМ, Лоркоф, Джосет, Ереспал, Пертусин, Амброксол гексал, Кашнол Стоптусин, Доктор Мом, Бронхолітин
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab."Ascoril" №10
S.: Внутрішньо, по 1 таб. 3 рази/добу, незалежно від прийому їжі
Rp.: Sir. "Ascoril" - 100 ml
D.S.: Внутрішньо, по 1 чайній ложці 3 рази на добу, незалежно від прийому їжі
Rp.: Sir. "Ascoril" - 100 ml
D.S.: Внутрішньо, по 1 чайній ложці 3 рази на добу, незалежно від прийому їжі
Фармакологічні властивості
Бронхолітичний, відхаркувальний і муколітичний
Фармакодинаміка
Бромгексин – муколітичний засіб. Збільшує серозний компонент бронхіального секрету і активує війки миготливого епітелію, забезпечуючи таким чином відхаркувальну дію препарату: зниження в'язкості мокротиння, збільшення її об'єму і поліпшення відходження.
Гвайфенезин – муколітичний і відхаркувальний засіб, знижує в'язкість мокротиння, полегшує її видалення і сприяє переходу непродуктивного кашлю в продуктивний.
Сальбутамол - бронхолітичний засіб, є селективним агоністом β2-адренорецепторів. У терапевтичних дозах препарат впливає на β2-адренорецептори гладкої мускулатури бронхів, попереджаючи і/або усуваючи спазм бронхів, знижуючи, таким чином, опір у дихальних шляхах і збільшуючи життєву ємність легень. Бронхорозширювальна дія сальбутамолу (при оборотній обструкції дихальних шляхів) триває від 4 до 5 год.
Гвайфенезин – муколітичний і відхаркувальний засіб, знижує в'язкість мокротиння, полегшує її видалення і сприяє переходу непродуктивного кашлю в продуктивний.
Сальбутамол - бронхолітичний засіб, є селективним агоністом β2-адренорецепторів. У терапевтичних дозах препарат впливає на β2-адренорецептори гладкої мускулатури бронхів, попереджаючи і/або усуваючи спазм бронхів, знижуючи, таким чином, опір у дихальних шляхах і збільшуючи життєву ємність легень. Бронхорозширювальна дія сальбутамолу (при оборотній обструкції дихальних шляхів) триває від 4 до 5 год.
Фармакокінетика
Бромгексин
Всмоктування і розподіл
При прийомі внутрішньо практично повністю (99%) всмоктується в ШКТ протягом 30 хв. Бромгексин демонструє пропорційну дозі лінійну фармакокінетику при прийомі внутрішньо в діапазоні доз від 8 мг до 32 мг. Біодоступність низька (піддається ефекту "першого проходження" через печінку). Проникає через плацентарний бар'єр і ГЕБ.
Метаболізм і виведення
У печінці піддається деметилюванню і окисленню, метаболізується до фармакологічно активного амброксолу.
T1/2 - 15 год (внаслідок повільної зворотної дифузії з тканин). Виводиться нирками.
При хронічній нирковій недостатності порушується виведення метаболітів. При багаторазовому застосуванні може кумулювати.
Гвайфенезин
Всмоктування і розподіл
Абсорбція з ШКТ швидка (через 25-30 хв після прийому внутрішньо). Проникає в тканини, що містять кислі мукополісахариди.
Метаболізм і виведення
Приблизно 60% введеного препарату піддається метаболізму в печінці шляхом окислення до бета-(2-метокси-фенокси)-молочної кислоти.
T1/2 - 1 год. Виводиться легенями (з мокротинням) і нирками як у незміненому вигляді, так і у вигляді неактивних метаболітів.
Сальбутамол
Всмоктування і розподіл
Після прийому внутрішньо абсорбція висока. Біодоступність прийнятого внутрішньо сальбутамолу становить близько 50%. Прийом їжі знижує швидкість абсорбції, але не впливає на біодоступність. Cmax сальбутамолу і його метаболітів у плазмі крові становить 5.1–11.7 мкг% через 2.5 год після прийому внутрішньо в дозі 4 мг.
Зв'язування з білками плазми - 10%. Проникає через плацентарний бар'єр.
Метаболізм і виведення
Піддається значному метаболізму при "першому проходженні" через печінку, перетворюючись на фенольний сульфат.
T1/2 - 3.8-6 год. Незмінний сальбутамол і метаболіт виводяться переважно нирками (69-90%).
Всмоктування і розподіл
При прийомі внутрішньо практично повністю (99%) всмоктується в ШКТ протягом 30 хв. Бромгексин демонструє пропорційну дозі лінійну фармакокінетику при прийомі внутрішньо в діапазоні доз від 8 мг до 32 мг. Біодоступність низька (піддається ефекту "першого проходження" через печінку). Проникає через плацентарний бар'єр і ГЕБ.
Метаболізм і виведення
У печінці піддається деметилюванню і окисленню, метаболізується до фармакологічно активного амброксолу.
T1/2 - 15 год (внаслідок повільної зворотної дифузії з тканин). Виводиться нирками.
При хронічній нирковій недостатності порушується виведення метаболітів. При багаторазовому застосуванні може кумулювати.
Гвайфенезин
Всмоктування і розподіл
Абсорбція з ШКТ швидка (через 25-30 хв після прийому внутрішньо). Проникає в тканини, що містять кислі мукополісахариди.
Метаболізм і виведення
Приблизно 60% введеного препарату піддається метаболізму в печінці шляхом окислення до бета-(2-метокси-фенокси)-молочної кислоти.
T1/2 - 1 год. Виводиться легенями (з мокротинням) і нирками як у незміненому вигляді, так і у вигляді неактивних метаболітів.
Сальбутамол
Всмоктування і розподіл
Після прийому внутрішньо абсорбція висока. Біодоступність прийнятого внутрішньо сальбутамолу становить близько 50%. Прийом їжі знижує швидкість абсорбції, але не впливає на біодоступність. Cmax сальбутамолу і його метаболітів у плазмі крові становить 5.1–11.7 мкг% через 2.5 год після прийому внутрішньо в дозі 4 мг.
Зв'язування з білками плазми - 10%. Проникає через плацентарний бар'єр.
Метаболізм і виведення
Піддається значному метаболізму при "першому проходженні" через печінку, перетворюючись на фенольний сульфат.
T1/2 - 3.8-6 год. Незмінний сальбутамол і метаболіт виводяться переважно нирками (69-90%).
Спосіб застосування
Для дорослих:
Внутрішньо
Дорослим і дітям старше 12 років призначають по 1 таб. 3 рази/добу або по 10 мл сиропу Аскорил експекторант (2 чайні ложки) 3 рази/добу.
Дорослим і дітям старше 12 років призначають по 1 таб. 3 рази/добу або по 10 мл сиропу Аскорил експекторант (2 чайні ложки) 3 рази/добу.
Для дітей:
Внутрішньо
Від 6 років до 12 років – по 1/2 або 1 таб. 3 рази/добу або по 5-10 мл сиропу Аскорил експекторант (1-2 чайні ложки) 3 рази/добу. До 6 років рекомендується застосування сиропу Аскорил експекторант по 5 мл (1 чайна ложка) 3 рази/добу.
Від 6 років до 12 років – по 1/2 або 1 таб. 3 рази/добу або по 5-10 мл сиропу Аскорил експекторант (1-2 чайні ложки) 3 рази/добу. До 6 років рекомендується застосування сиропу Аскорил експекторант по 5 мл (1 чайна ложка) 3 рази/добу.
Показання
У складі комбінованої терапії гострих і хронічних бронхо-легеневих захворювань, що супроводжуються утворенням важковідділюваного в'язкого секрету:
— бронхіальна астма;
— трахеобронхіт;
— обструктивний бронхіт;
— пневмонія;
— емфізема легень;
— коклюш;
— пневмоконіоз;
— туберкульоз легень.
— бронхіальна астма;
— трахеобронхіт;
— обструктивний бронхіт;
— пневмонія;
— емфізема легень;
— коклюш;
— пневмоконіоз;
— туберкульоз легень.
Протипоказання
— підвищена чутливість до компонентів препарату;
— вагітність, період лактації;
— тахіаритмія, міокардит;
— вади серця;
— декомпенсований цукровий діабет;
— тиреотоксикоз;
— глаукома;
— печінкова або ниркова недостатність;
— виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки в фазі загострення;
— шлункова кровотеча;
— артеріальна гіпертензія (для застосування таблеток);
— дитячий вік до 6 років (для застосування таблеток).
З обережністю препарат у формі таблеток призначають пацієнтам з цукровим діабетом, виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки в фазі ремісії.
— вагітність, період лактації;
— тахіаритмія, міокардит;
— вади серця;
— декомпенсований цукровий діабет;
— тиреотоксикоз;
— глаукома;
— печінкова або ниркова недостатність;
— виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки в фазі загострення;
— шлункова кровотеча;
— артеріальна гіпертензія (для застосування таблеток);
— дитячий вік до 6 років (для застосування таблеток).
З обережністю препарат у формі таблеток призначають пацієнтам з цукровим діабетом, виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки в фазі ремісії.
Особливі вказівки
Бромгексин
Слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка.
Пацієнтів необхідно попередити про можливе посилення секреції слизу.
Повідомлялося лише про поодинокі випадки тяжких уражень шкіри, таких як синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), які мали зв'язок у часі з прийомом відхаркувальних засобів, зокрема бромгексину гідрохлориду. Більшість з них можна пояснити тяжкістю основного захворювання і/або застосуванням супутніх препаратів. Крім того, на ранній стадії синдром Стівенса-Джонсона або ТЕН може маніфестувати неспецифічними грипоподібними продромальними симптомами, такими як лихоманка, ломота, риніт, кашель і біль у горлі. Діагностичні помилки, пов'язані з цими неспецифічними грипоподібними продромальними симптомами, можуть призводити до призначення симптоматичного лікування препаратами від кашлю і застуди. Тому при виникненні уражень шкіри або слизових оболонок слід негайно звернутися за медичною допомогою і як запобіжний захід припинити прийом бромгексину гідрохлориду.
Гвайфенезин
Не застосовувати одночасно з препаратами, що пригнічують кашель або комбінованими протизастудними препаратами.
Гвайфенезин забарвлює сечу в рожевий колір.
При надмірному застосуванні гвайфенезин може викликати утворення каменів у нирках.
У разі збору сечі протягом 24 год після прийому гвайфенезину його метаболіт може змінити колір сечі, і лабораторно може визначатися 5-гідроксиіндолоцтова кислота (5-ГІУК) і ванілілмигдальна кислота (ВМК).
Сальбутамол
Бронходилататори не слід застосовувати як єдиний або основний лікарський засіб при лікуванні пацієнтів з тяжким або нестабільним перебігом бронхіальної астми. При тяжкій бронхіальній астмі необхідно проведення регулярної оцінки стану, включаючи визначення функції легень, оскільки у пацієнтів є ризик виникнення тяжких нападів і навіть летального результату. Лікуючим лікарям таких пацієнтів слід вирішувати питання про призначення їм пероральних ГКС і/або максимально рекомендованої дози інгаляційних ГКС.
Якщо лікування стає неефективним, пацієнтам слід звернутися за медичною допомогою.
Дозу або частоту застосування слід підвищувати тільки за рекомендаціями лікаря.
Пацієнти, які приймають сальбутамол, для полегшення симптомів також можуть приймати бронходилататори короткої дії.
Підвищення потреби в застосуванні бронходилататорів, особливо інгаляційних бета2-агоністів короткої дії, для полегшення симптомів бронхіальної астми свідчить про погіршення контролю захворювання. Пацієнтам слід дати вказівки звертатися за медичною допомогою, якщо лікування бронходилататорами короткої дії стає менш ефективним або якщо їм потрібно більше інгаляцій, ніж зазвичай.
У подібній ситуації слід провести повторну оцінку стану пацієнтів і вирішити питання про необхідність проведення посиленого курсу протизапальної терапії (наприклад, більш високими дозами інгаляційних ГКС або курсу терапії пероральними ГКС). Лікування тяжких загострень бронхіальної астми повинно бути проведено в загальному порядку.
Пацієнтів необхідно попередити про те, що у разі ослаблення ефекту при звичайному купіруванні нападу, а також при зменшенні звичайного часу дії препарату, їм слід не збільшувати дозу або частоту використання, а звернутися за медичною допомогою.
Сальбутамол викликає периферичну вазодилатацію, яка може супроводжуватися рефлекторною тахікардією і збільшенням серцевого викиду. Слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які страждають на стенокардію, тяжкими формами тахікардії або тиреотоксикозом.
При застосуванні симпатоміметиків, включаючи сальбутамол, можуть спостерігатися серцево-судинні ефекти. На підставі деяких даних, отриманих у періоді постреєстраційного застосування, а також опублікованих даних, були відзначені рідкісні випадки ішемії міокарда, асоційованої з сальбутамолом. Пацієнтів з основним тяжким захворюванням серця (наприклад, з ІХС, аритмією або тяжкою серцевою недостатністю), які застосовують сальбутамол, слід попередити про необхідність звернення за медичною допомогою у разі появи болю в грудях або інших симптомів, що свідчать про погіршення захворювання серця. Необхідно приділити увагу оцінці таких симптомів, як задишка або біль у грудях, оскільки вони можуть бути як респіраторного, так і серцевого походження.
Лікування тяжких загострень бронхіальної астми необхідно проводити звичайним способом.
Застосовувати з обережністю спільно із засобами для анестезії, такими як хлороформ, циклопропан, галотан та іншими галогенвмісними препаратами.
Сальбутамол не повинен викликати труднощів при сечовипусканні, оскільки не стимулює α-адренорецептори на відміну від таких симпатоміметичних засобів, як ефедрин. Однак у пацієнтів з гіпертрофією передміхурової залози були повідомлення про труднощі при сечовипусканні.
При застосуванні бета2-агоністів переважно парентеральним способом або за допомогою небулайзера може виникати потенційно серйозна гіпокаліємія. Рекомендується дотримуватися особливої обережності при лікуванні тяжких загострень бронхіальної астми, оскільки гіпокаліємія може посилюватися внаслідок гіпоксії і одночасного застосування похідних ксантину і кортикостероїдів. У таких ситуаціях рекомендується контролювати концентрацію калію в сироватці крові.
Як і інші агоністи β-адренорецепторів, сальбутамол може викликати оборотні метаболічні зміни, наприклад, підвищення концентрації глюкози в крові. Пацієнти з цукровим діабетом можуть бути нездатні компенсувати підвищення концентрації глюкози в крові, і у таких пацієнтів повідомлялося про розвиток кетоацидозу. Одночасне застосування кортикостероїдів може посилювати цей ефект.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
З огляду на профіль побічних ефектів (запаморочення, сонливість та інші) рекомендується під час лікування утримуватися від керування транспортними засобами і механізмами, занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка.
Пацієнтів необхідно попередити про можливе посилення секреції слизу.
Повідомлялося лише про поодинокі випадки тяжких уражень шкіри, таких як синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), які мали зв'язок у часі з прийомом відхаркувальних засобів, зокрема бромгексину гідрохлориду. Більшість з них можна пояснити тяжкістю основного захворювання і/або застосуванням супутніх препаратів. Крім того, на ранній стадії синдром Стівенса-Джонсона або ТЕН може маніфестувати неспецифічними грипоподібними продромальними симптомами, такими як лихоманка, ломота, риніт, кашель і біль у горлі. Діагностичні помилки, пов'язані з цими неспецифічними грипоподібними продромальними симптомами, можуть призводити до призначення симптоматичного лікування препаратами від кашлю і застуди. Тому при виникненні уражень шкіри або слизових оболонок слід негайно звернутися за медичною допомогою і як запобіжний захід припинити прийом бромгексину гідрохлориду.
Гвайфенезин
Не застосовувати одночасно з препаратами, що пригнічують кашель або комбінованими протизастудними препаратами.
Гвайфенезин забарвлює сечу в рожевий колір.
При надмірному застосуванні гвайфенезин може викликати утворення каменів у нирках.
У разі збору сечі протягом 24 год після прийому гвайфенезину його метаболіт може змінити колір сечі, і лабораторно може визначатися 5-гідроксиіндолоцтова кислота (5-ГІУК) і ванілілмигдальна кислота (ВМК).
Сальбутамол
Бронходилататори не слід застосовувати як єдиний або основний лікарський засіб при лікуванні пацієнтів з тяжким або нестабільним перебігом бронхіальної астми. При тяжкій бронхіальній астмі необхідно проведення регулярної оцінки стану, включаючи визначення функції легень, оскільки у пацієнтів є ризик виникнення тяжких нападів і навіть летального результату. Лікуючим лікарям таких пацієнтів слід вирішувати питання про призначення їм пероральних ГКС і/або максимально рекомендованої дози інгаляційних ГКС.
Якщо лікування стає неефективним, пацієнтам слід звернутися за медичною допомогою.
Дозу або частоту застосування слід підвищувати тільки за рекомендаціями лікаря.
Пацієнти, які приймають сальбутамол, для полегшення симптомів також можуть приймати бронходилататори короткої дії.
Підвищення потреби в застосуванні бронходилататорів, особливо інгаляційних бета2-агоністів короткої дії, для полегшення симптомів бронхіальної астми свідчить про погіршення контролю захворювання. Пацієнтам слід дати вказівки звертатися за медичною допомогою, якщо лікування бронходилататорами короткої дії стає менш ефективним або якщо їм потрібно більше інгаляцій, ніж зазвичай.
У подібній ситуації слід провести повторну оцінку стану пацієнтів і вирішити питання про необхідність проведення посиленого курсу протизапальної терапії (наприклад, більш високими дозами інгаляційних ГКС або курсу терапії пероральними ГКС). Лікування тяжких загострень бронхіальної астми повинно бути проведено в загальному порядку.
Пацієнтів необхідно попередити про те, що у разі ослаблення ефекту при звичайному купіруванні нападу, а також при зменшенні звичайного часу дії препарату, їм слід не збільшувати дозу або частоту використання, а звернутися за медичною допомогою.
Сальбутамол викликає периферичну вазодилатацію, яка може супроводжуватися рефлекторною тахікардією і збільшенням серцевого викиду. Слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які страждають на стенокардію, тяжкими формами тахікардії або тиреотоксикозом.
При застосуванні симпатоміметиків, включаючи сальбутамол, можуть спостерігатися серцево-судинні ефекти. На підставі деяких даних, отриманих у періоді постреєстраційного застосування, а також опублікованих даних, були відзначені рідкісні випадки ішемії міокарда, асоційованої з сальбутамолом. Пацієнтів з основним тяжким захворюванням серця (наприклад, з ІХС, аритмією або тяжкою серцевою недостатністю), які застосовують сальбутамол, слід попередити про необхідність звернення за медичною допомогою у разі появи болю в грудях або інших симптомів, що свідчать про погіршення захворювання серця. Необхідно приділити увагу оцінці таких симптомів, як задишка або біль у грудях, оскільки вони можуть бути як респіраторного, так і серцевого походження.
Лікування тяжких загострень бронхіальної астми необхідно проводити звичайним способом.
Застосовувати з обережністю спільно із засобами для анестезії, такими як хлороформ, циклопропан, галотан та іншими галогенвмісними препаратами.
Сальбутамол не повинен викликати труднощів при сечовипусканні, оскільки не стимулює α-адренорецептори на відміну від таких симпатоміметичних засобів, як ефедрин. Однак у пацієнтів з гіпертрофією передміхурової залози були повідомлення про труднощі при сечовипусканні.
При застосуванні бета2-агоністів переважно парентеральним способом або за допомогою небулайзера може виникати потенційно серйозна гіпокаліємія. Рекомендується дотримуватися особливої обережності при лікуванні тяжких загострень бронхіальної астми, оскільки гіпокаліємія може посилюватися внаслідок гіпоксії і одночасного застосування похідних ксантину і кортикостероїдів. У таких ситуаціях рекомендується контролювати концентрацію калію в сироватці крові.
Як і інші агоністи β-адренорецепторів, сальбутамол може викликати оборотні метаболічні зміни, наприклад, підвищення концентрації глюкози в крові. Пацієнти з цукровим діабетом можуть бути нездатні компенсувати підвищення концентрації глюкози в крові, і у таких пацієнтів повідомлялося про розвиток кетоацидозу. Одночасне застосування кортикостероїдів може посилювати цей ефект.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
З огляду на профіль побічних ефектів (запаморочення, сонливість та інші) рекомендується під час лікування утримуватися від керування транспортними засобами і механізмами, занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
Зазначені нижче небажані явища розподілені за системно-органними класами і частотою: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 і
Передозування
Бромгексин
На даний момент не описані специфічні симптоми передозування у людини. На підставі повідомлень про випадкове передозування і/або помилку застосування препарату спостережувані симптоми схожі з відомими побічними ефектами при застосуванні бромгексину в рекомендованих дозах.
Гвайфенезин
Симптоми
До ефектів гострої токсичності гвайфенезину відносяться відчуття дискомфорту в органах травлення, нудота і сонливість.
Лікування
Проводять симптоматичну терапію.
Сальбутамол
Симптоми
Найбільш частими ознаками і симптомами передозування сальбутамолом є перехідні явища, фармакологічно опосередковані стимуляцією β-адренорецепторів. До них відносяться тахікардія, тремор, гіперактивність і метаболічні зміни, включаючи гіпокаліємію.
Передозування сальбутамолом може призвести до гіпокаліємії (патологічно низька концентрація калію в крові). Тому необхідно контролювати концентрацію калію в сироватці крові.
При застосуванні у високих дозах, а також при передозуванні бета-агоністами короткої дії відзначали розвиток лактоацидозу. Тому при передозуванні може бути показаний контроль над підвищенням сироваткового лактату і подальшого розвитку метаболічного ацидозу (особливо при збереженні або погіршенні тахіпное, незважаючи на усунення інших ознак бронхоспазму, таких як свистяче дихання).
Нудота, блювання і гіперглікемія були зареєстровані переважно у дітей і в випадках, коли передозування сальбутамолом відбувалося при пероральному прийомі.
Лікування
Слід відмінити препарат і призначити відповідну симптоматичну терапію. Кардіоселективні бета-адреноблокатори (атенолол, бісопролол, метопролол) у пацієнтів з наявністю кардіальної симптоматики (наприклад, тахікардія, відчуття серцебиття) повинні застосовуватися з обережністю через ризик виникнення бронхоспазму.
На даний момент не описані специфічні симптоми передозування у людини. На підставі повідомлень про випадкове передозування і/або помилку застосування препарату спостережувані симптоми схожі з відомими побічними ефектами при застосуванні бромгексину в рекомендованих дозах.
Гвайфенезин
Симптоми
До ефектів гострої токсичності гвайфенезину відносяться відчуття дискомфорту в органах травлення, нудота і сонливість.
Лікування
Проводять симптоматичну терапію.
Сальбутамол
Симптоми
Найбільш частими ознаками і симптомами передозування сальбутамолом є перехідні явища, фармакологічно опосередковані стимуляцією β-адренорецепторів. До них відносяться тахікардія, тремор, гіперактивність і метаболічні зміни, включаючи гіпокаліємію.
Передозування сальбутамолом може призвести до гіпокаліємії (патологічно низька концентрація калію в крові). Тому необхідно контролювати концентрацію калію в сироватці крові.
При застосуванні у високих дозах, а також при передозуванні бета-агоністами короткої дії відзначали розвиток лактоацидозу. Тому при передозуванні може бути показаний контроль над підвищенням сироваткового лактату і подальшого розвитку метаболічного ацидозу (особливо при збереженні або погіршенні тахіпное, незважаючи на усунення інших ознак бронхоспазму, таких як свистяче дихання).
Нудота, блювання і гіперглікемія були зареєстровані переважно у дітей і в випадках, коли передозування сальбутамолом відбувалося при пероральному прийомі.
Лікування
Слід відмінити препарат і призначити відповідну симптоматичну терапію. Кардіоселективні бета-адреноблокатори (атенолол, бісопролол, метопролол) у пацієнтів з наявністю кардіальної симптоматики (наприклад, тахікардія, відчуття серцебиття) повинні застосовуватися з обережністю через ризик виникнення бронхоспазму.
Лікарняна взаємодія
Сальбутамол
Слід застосовувати з обережністю спільно із засобами для анестезії, такими як хлороформ, циклопропан, галотан та іншими галогенвмісними препаратами.
Гуанетидин, резерпін, метилдопа, трициклічні антидепресанти і інгібітори МАО можуть змінювати ефект даного препарату.
Не слід призначати препарати сальбутамолу для перорального прийому одночасно з неселективними бета-адреноблокаторами, наприклад, пропранололом.
Вхідний до складу препарату сальбутамол не рекомендується пацієнтам, які отримують інгібітори МАО і/або трициклічні антидепресанти.
Діуретики і ГКС підсилюють гіпокаліємічний ефект сальбутамолу.
Комбінований препарат Аскорил Експекторант не призначають одночасно з препаратами, що містять кодеїн, і іншими протикашльовими засобами, оскільки це ускладнює відходження розрідженого мокротиння.
Вхідний до складу препарату бромгексин сприяє проникненню антибіотиків (еритроміцин, цефалексин, окситетрациклін) у легеневу тканину.
Не рекомендується застосовувати комбінований препарат Аскорил Експекторант одночасно з неселективними блокаторами β-адренорецепторів, такими як пропранолол.
Слід застосовувати з обережністю спільно із засобами для анестезії, такими як хлороформ, циклопропан, галотан та іншими галогенвмісними препаратами.
Гуанетидин, резерпін, метилдопа, трициклічні антидепресанти і інгібітори МАО можуть змінювати ефект даного препарату.
Не слід призначати препарати сальбутамолу для перорального прийому одночасно з неселективними бета-адреноблокаторами, наприклад, пропранололом.
Вхідний до складу препарату сальбутамол не рекомендується пацієнтам, які отримують інгібітори МАО і/або трициклічні антидепресанти.
Діуретики і ГКС підсилюють гіпокаліємічний ефект сальбутамолу.
Комбінований препарат Аскорил Експекторант не призначають одночасно з препаратами, що містять кодеїн, і іншими протикашльовими засобами, оскільки це ускладнює відходження розрідженого мокротиння.
Вхідний до складу препарату бромгексин сприяє проникненню антибіотиків (еритроміцин, цефалексин, окситетрациклін) у легеневу тканину.
Не рекомендується застосовувати комбінований препарат Аскорил Експекторант одночасно з неселективними блокаторами β-адренорецепторів, такими як пропранолол.
Лікарська форма
Таблетки білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою і односторонньою рискою.
1 таб.
сальбутамол (у формі сульфату) 2 мг
бромгексину гідрохлорид 8 мг
гвайфенезин 100 мг
Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, кукурудзяний крохмаль, метилпарагідроксибензоат (метилпарабен), пропілпарагідроксибензоат (пропілпарабен), тальк очищений, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.
10 шт. - упаковки чарункові контурні (1) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки чарункові контурні (2) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки чарункові контурні (5) - пачки картонні.
Сироп у вигляді прозорої, оранжевого кольору, в'язкої рідини зі специфічним запахом.
100 мл - флакони пластикові темного кольору (1) в комплекті з мірним ковпачком - пачки картонні.
200 мл - флакони пластикові темного кольору (1) в комплекті з мірним ковпачком - пачки картонні.
1 таб.
сальбутамол (у формі сульфату) 2 мг
бромгексину гідрохлорид 8 мг
гвайфенезин 100 мг
Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, кукурудзяний крохмаль, метилпарагідроксибензоат (метилпарабен), пропілпарагідроксибензоат (пропілпарабен), тальк очищений, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.
10 шт. - упаковки чарункові контурні (1) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки чарункові контурні (2) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки чарункові контурні (5) - пачки картонні.
Сироп у вигляді прозорої, оранжевого кольору, в'язкої рідини зі специфічним запахом.
100 мл - флакони пластикові темного кольору (1) в комплекті з мірним ковпачком - пачки картонні.
200 мл - флакони пластикові темного кольору (1) в комплекті з мірним ковпачком - пачки картонні.
