Біфрадуал
Bifradual
Аналоги (дженерики, синоніми)
Беродуал Н, Беродуал, Астмасол, Іпратерол-натив
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Sol. «Bifradual» 20 ml
D.S. По 1 мл (20 крапель) 4 рази на добу, інгаляційно
D.S. По 1 мл (20 крапель) 4 рази на добу, інгаляційно
Фармакологічні властивості
Бронходилатуючий.
Фармакодинаміка
Комбінований бронхолітичний препарат. Містить два компоненти, що мають бронхолітичну активність: іпратропію бромід - м-холіноблокатор, і фенотеролу гідробромід - бета2-адреноміметик.
Іпратропію бромід є четвертинним похідним амонію, що має антихолінергічні (парасимпатолітичні) властивості. Бронходилатація при інгаляційному введенні іпратропію броміду обумовлена, головним чином, місцевою, а не системною антихолінергічною дією. Іпратропію бромід гальмує рефлекси, викликані блукаючим нервом, протидіючи впливам ацетилхоліну - медіатора, що вивільняється з закінчень блукаючого нерва. Антихолінергічні засоби запобігають підвищенню внутрішньоклітинної концентрації іонів кальцію, що відбувається внаслідок взаємодії ацетилхоліну з мускариновими рецепторами, розташованими на гладких м'язах бронхів. Вивільнення іонів кальцію опосередковується системою вторинних медіаторів, до яких входять інозитолу трифосфат і діацилгліцерин. Іпратропію бромід не чинить негативного впливу на секрецію слизу в дихальних шляхах, мукоциліарний кліренс і газообмін.
Фенотерол вибірково стимулює β2-адренорецептори в терапевтичній дозі. Стимуляція β1-адренорецепторів відбувається при застосуванні фенотеролу у високих дозах. Фенотерол розслабляє гладку мускулатуру бронхів і судин і протидіє розвитку бронхоспастичних реакцій, обумовлених впливом гістаміну, метахоліну, холодного повітря і алергенів (реакції гіперчутливості негайного типу). Відразу після введення фенотерол блокує вивільнення медіаторів запалення і бронхообструкції з тучних клітин. Крім того, при застосуванні фенотеролу у більш високих дозах відзначалося збільшення мукоциліарного кліренсу.
Вплив препарату на серцеву діяльність, таке як збільшення частоти і сили серцевих скорочень, обумовлено судинною дією фенотеролу, стимуляцією β2-адренорецепторів серця, а при застосуванні в дозах, що перевищують терапевтичні, стимуляцією β1-адренорецепторів. Як і при застосуванні інших бета-адренергічних препаратів відзначалося подовження інтервалу QTc при застосуванні у високих дозах.
Найбільш частим небажаним ефектом при застосуванні агоністів β-адренорецепторів є тремор. На відміну від впливу на гладкі м'язи бронхів до системного впливу агоністів β-адренорецепторів може розвиватися толерантність, однак клінічна значущість цього прояву не з'ясована.
При спільному застосуванні іпратропію броміду і фенотеролу бронхорозширювальний ефект досягається шляхом впливу на різні фармакологічні мішені. Зазначені речовини доповнюють один одного, в результаті чого посилюється спазмолітичний ефект на м'язи бронхів і забезпечується більша широта терапевтичної дії при бронхолегеневих захворюваннях, що супроводжуються обструкцією дихальних шляхів. Взаємодоповнююча дія така, що для досягнення бажаного ефекту потрібна нижча доза бета-адренергічного компонента, що дозволяє індивідуально підібрати ефективну дозу при практично повній відсутності побічних ефектів.
У пацієнтів з бронхоспазмом, пов'язаним з ХОЗЛ (хронічний бронхіт і емфізема легень), значне поліпшення функції легень (збільшення ОФВ1 і пікової швидкості видиху на 15% і більше) відзначено протягом 15 хв, максимальний ефект досягався через 1-2 год і тривав у більшості пацієнтів до 6 год після введення.
Іпратропію бромід є четвертинним похідним амонію, що має антихолінергічні (парасимпатолітичні) властивості. Бронходилатація при інгаляційному введенні іпратропію броміду обумовлена, головним чином, місцевою, а не системною антихолінергічною дією. Іпратропію бромід гальмує рефлекси, викликані блукаючим нервом, протидіючи впливам ацетилхоліну - медіатора, що вивільняється з закінчень блукаючого нерва. Антихолінергічні засоби запобігають підвищенню внутрішньоклітинної концентрації іонів кальцію, що відбувається внаслідок взаємодії ацетилхоліну з мускариновими рецепторами, розташованими на гладких м'язах бронхів. Вивільнення іонів кальцію опосередковується системою вторинних медіаторів, до яких входять інозитолу трифосфат і діацилгліцерин. Іпратропію бромід не чинить негативного впливу на секрецію слизу в дихальних шляхах, мукоциліарний кліренс і газообмін.
Фенотерол вибірково стимулює β2-адренорецептори в терапевтичній дозі. Стимуляція β1-адренорецепторів відбувається при застосуванні фенотеролу у високих дозах. Фенотерол розслабляє гладку мускулатуру бронхів і судин і протидіє розвитку бронхоспастичних реакцій, обумовлених впливом гістаміну, метахоліну, холодного повітря і алергенів (реакції гіперчутливості негайного типу). Відразу після введення фенотерол блокує вивільнення медіаторів запалення і бронхообструкції з тучних клітин. Крім того, при застосуванні фенотеролу у більш високих дозах відзначалося збільшення мукоциліарного кліренсу.
Вплив препарату на серцеву діяльність, таке як збільшення частоти і сили серцевих скорочень, обумовлено судинною дією фенотеролу, стимуляцією β2-адренорецепторів серця, а при застосуванні в дозах, що перевищують терапевтичні, стимуляцією β1-адренорецепторів. Як і при застосуванні інших бета-адренергічних препаратів відзначалося подовження інтервалу QTc при застосуванні у високих дозах.
Найбільш частим небажаним ефектом при застосуванні агоністів β-адренорецепторів є тремор. На відміну від впливу на гладкі м'язи бронхів до системного впливу агоністів β-адренорецепторів може розвиватися толерантність, однак клінічна значущість цього прояву не з'ясована.
При спільному застосуванні іпратропію броміду і фенотеролу бронхорозширювальний ефект досягається шляхом впливу на різні фармакологічні мішені. Зазначені речовини доповнюють один одного, в результаті чого посилюється спазмолітичний ефект на м'язи бронхів і забезпечується більша широта терапевтичної дії при бронхолегеневих захворюваннях, що супроводжуються обструкцією дихальних шляхів. Взаємодоповнююча дія така, що для досягнення бажаного ефекту потрібна нижча доза бета-адренергічного компонента, що дозволяє індивідуально підібрати ефективну дозу при практично повній відсутності побічних ефектів.
У пацієнтів з бронхоспазмом, пов'язаним з ХОЗЛ (хронічний бронхіт і емфізема легень), значне поліпшення функції легень (збільшення ОФВ1 і пікової швидкості видиху на 15% і більше) відзначено протягом 15 хв, максимальний ефект досягався через 1-2 год і тривав у більшості пацієнтів до 6 год після введення.
Фармакокінетика
Терапевтичний ефект комбінації іпратропію броміду і фенотеролу гідроброміду є наслідком місцевої дії в дихальних шляхах. Відсутні докази того, що фармакокінетика комбінованого препарату відрізняється від такої кожного з окремих компонентів.
Іпратропію бромід
При інгаляційному шляху введення для іпратропію броміду характерна вкрай низька абсорбція зі слизової оболонки дихальних шляхів. Концентрація активної речовини в плазмі знаходиться на нижній межі визначення, і виміряти її можна лише при застосуванні високих доз активної речовини. Після інгаляції в легені зазвичай потрапляє (залежно від лікарської форми і методу інгаляції) 10-30% введеної дози препарату. Більша частина дози проковтується і надходить у ШКТ. Частина дози препарату, що потрапляє в легені, швидко досягає системного кровотоку (протягом декількох хвилин). Загальна системна біодоступність іпратропію броміду, застосовуваного інгаляційно, становить 7-28%.
Будучи похідним четвертинного азоту, погано розчиняється в жирах і слабо проникає через біологічні мембрани. Не кумулює. Іпратропію бромід зв'язується з білками плазми в мінімальному ступені (менше ніж на 20%).
Метаболізується в печінці. Відомо до 8 метаболітів іпратропію, які слабо зв'язуються з мускариновими рецепторами. Виводиться переважно через кишечник, а також нирками. Близько 25% виводиться в незміненому вигляді, решта - у вигляді численних метаболітів.
Фенотерол
Залежно від методу інгаляції та використовуваної інгаляційної системи близько 10-30% активної речовини досягає нижніх дихальних шляхів, решта депонується у верхніх дихальних шляхах і проковтується. В результаті деяка кількість інгаляційного фенотеролу потрапляє в ШКТ. Всмоктування має двофазний характер - 30% фенотеролу швидко всмоктується з Т1/2 11 хв, 70% всмоктується повільно з Т1/2 120 хв. Не існує кореляції між концентраціями фенотеролу в плазмі крові, досягнутими після інгаляції, і AUC. Тривалий бронхорозширювальний ефект препарату після інгаляції, порівнянний з відповідним ефектом, досягнутим після в/в введення, не підтримується високими концентраціями активної речовини в системному кровотоці. Після введення всередину всмоктується близько 60% фенотеролу. Час досягнення Cmax в плазмі крові - 2 год.
Зв'язування з білками плазми 40-55%. Фенотерол в незміненому вигляді проникає через плацентарний бар'єр і виділяється з грудним молоком.
Метаболізується в печінці. Через 24 год 60% введеної в/в дози і 35% прийнятої всередину дози екскретується з сечею. Ця частка активної речовини піддається біотрансформації внаслідок ефекту "першого проходження" через печінку, в результаті чого біодоступність препарату після введення всередину падає приблизно до 1.5%. Це пояснює те, що проковтнута кількість препарату практично ніяк не позначається на рівні активної речовини в плазмі крові, досягнутому після інгаляції. Біотрансформація фенотеролу у людини протікає переважно шляхом кон'югації з сульфатами в стінці кишечника.
Виводиться нирками і з жовчю у вигляді неактивних сульфатних кон'югатів. При парентеральному введенні фенотерол виводиться відповідно до трифазної моделі з Т1/2 - 0.42 хв, 14.3 хв і 3.2 год.
Іпратропію бромід
При інгаляційному шляху введення для іпратропію броміду характерна вкрай низька абсорбція зі слизової оболонки дихальних шляхів. Концентрація активної речовини в плазмі знаходиться на нижній межі визначення, і виміряти її можна лише при застосуванні високих доз активної речовини. Після інгаляції в легені зазвичай потрапляє (залежно від лікарської форми і методу інгаляції) 10-30% введеної дози препарату. Більша частина дози проковтується і надходить у ШКТ. Частина дози препарату, що потрапляє в легені, швидко досягає системного кровотоку (протягом декількох хвилин). Загальна системна біодоступність іпратропію броміду, застосовуваного інгаляційно, становить 7-28%.
Будучи похідним четвертинного азоту, погано розчиняється в жирах і слабо проникає через біологічні мембрани. Не кумулює. Іпратропію бромід зв'язується з білками плазми в мінімальному ступені (менше ніж на 20%).
Метаболізується в печінці. Відомо до 8 метаболітів іпратропію, які слабо зв'язуються з мускариновими рецепторами. Виводиться переважно через кишечник, а також нирками. Близько 25% виводиться в незміненому вигляді, решта - у вигляді численних метаболітів.
Фенотерол
Залежно від методу інгаляції та використовуваної інгаляційної системи близько 10-30% активної речовини досягає нижніх дихальних шляхів, решта депонується у верхніх дихальних шляхах і проковтується. В результаті деяка кількість інгаляційного фенотеролу потрапляє в ШКТ. Всмоктування має двофазний характер - 30% фенотеролу швидко всмоктується з Т1/2 11 хв, 70% всмоктується повільно з Т1/2 120 хв. Не існує кореляції між концентраціями фенотеролу в плазмі крові, досягнутими після інгаляції, і AUC. Тривалий бронхорозширювальний ефект препарату після інгаляції, порівнянний з відповідним ефектом, досягнутим після в/в введення, не підтримується високими концентраціями активної речовини в системному кровотоці. Після введення всередину всмоктується близько 60% фенотеролу. Час досягнення Cmax в плазмі крові - 2 год.
Зв'язування з білками плазми 40-55%. Фенотерол в незміненому вигляді проникає через плацентарний бар'єр і виділяється з грудним молоком.
Метаболізується в печінці. Через 24 год 60% введеної в/в дози і 35% прийнятої всередину дози екскретується з сечею. Ця частка активної речовини піддається біотрансформації внаслідок ефекту "першого проходження" через печінку, в результаті чого біодоступність препарату після введення всередину падає приблизно до 1.5%. Це пояснює те, що проковтнута кількість препарату практично ніяк не позначається на рівні активної речовини в плазмі крові, досягнутому після інгаляції. Біотрансформація фенотеролу у людини протікає переважно шляхом кон'югації з сульфатами в стінці кишечника.
Виводиться нирками і з жовчю у вигляді неактивних сульфатних кон'югатів. При парентеральному введенні фенотерол виводиться відповідно до трифазної моделі з Т1/2 - 0.42 хв, 14.3 хв і 3.2 год.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Розчин для інгаляцій
Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від гостроти нападу. Лікування зазвичай починають з найменшої рекомендованої дози і припиняють після того, як досягнуто достатнє зменшення симптомів.
Лікування слід проводити під медичним наглядом (наприклад, в умовах стаціонару). Лікування в домашніх умовах можливе тільки після консультації з лікарем у тих випадках, коли швидкодіючий агоніст β-адренорецепторів у низькій дозі недостатньо ефективний. Розчин для інгаляцій може бути рекомендований пацієнтам, у випадку, коли аерозоль для інгаляцій не може використовуватися або при необхідності застосування у більш високих дозах.
У дорослих (включаючи літніх людей) і підлітків старше 12 років при гострих нападах бронхоспазму залежно від тяжкості нападу дози можуть варіювати від 1 мл (1 мл=20 крапель) до 2.5 мл (2.5 мл=50 крапель). У особливо важких випадках можливе застосування препарату в дозах, що досягають 4 мл (4 мл=80 крапель).
Правила використання препарату
Розчин для інгаляцій слід використовувати тільки для інгаляцій (з відповідним небулайзером) і не застосовувати перорально.
Рекомендовану дозу слід розводити 0.9% розчином натрію хлориду до кінцевого об'єму, що становить 3-4 мл, і застосовувати (повністю) за допомогою небулайзера.
Розчин для інгаляцій не слід розводити дистильованою водою.
Розведення розчину слід здійснювати щоразу перед застосуванням; залишки розведеного розчину слід знищувати.
Розведений розчин слід використовувати відразу після приготування.
Тривалість інгаляції можна контролювати за витратою розведеного розчину.
Розчин для інгаляцій можна застосовувати з використанням різних комерційних моделей небулайзерів. Доза, що досягає легень, і системна доза залежать від типу використовуваного небулайзера і можуть бути вищими, ніж відповідні дози при використанні дозованого аерозолю (що залежить від типу інгалятора). У тих випадках, коли є настінний кисень, розчин найкраще застосовувати при швидкості потоку 6-8 л/хв.
Необхідно дотримуватися інструкції щодо застосування, обслуговування та очищення небулайзера.
Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від гостроти нападу. Лікування зазвичай починають з найменшої рекомендованої дози і припиняють після того, як досягнуто достатнє зменшення симптомів.
Лікування слід проводити під медичним наглядом (наприклад, в умовах стаціонару). Лікування в домашніх умовах можливе тільки після консультації з лікарем у тих випадках, коли швидкодіючий агоніст β-адренорецепторів у низькій дозі недостатньо ефективний. Розчин для інгаляцій може бути рекомендований пацієнтам, у випадку, коли аерозоль для інгаляцій не може використовуватися або при необхідності застосування у більш високих дозах.
У дорослих (включаючи літніх людей) і підлітків старше 12 років при гострих нападах бронхоспазму залежно від тяжкості нападу дози можуть варіювати від 1 мл (1 мл=20 крапель) до 2.5 мл (2.5 мл=50 крапель). У особливо важких випадках можливе застосування препарату в дозах, що досягають 4 мл (4 мл=80 крапель).
Правила використання препарату
Розчин для інгаляцій слід використовувати тільки для інгаляцій (з відповідним небулайзером) і не застосовувати перорально.
Рекомендовану дозу слід розводити 0.9% розчином натрію хлориду до кінцевого об'єму, що становить 3-4 мл, і застосовувати (повністю) за допомогою небулайзера.
Розчин для інгаляцій не слід розводити дистильованою водою.
Розведення розчину слід здійснювати щоразу перед застосуванням; залишки розведеного розчину слід знищувати.
Розведений розчин слід використовувати відразу після приготування.
Тривалість інгаляції можна контролювати за витратою розведеного розчину.
Розчин для інгаляцій можна застосовувати з використанням різних комерційних моделей небулайзерів. Доза, що досягає легень, і системна доза залежать від типу використовуваного небулайзера і можуть бути вищими, ніж відповідні дози при використанні дозованого аерозолю (що залежить від типу інгалятора). У тих випадках, коли є настінний кисень, розчин найкраще застосовувати при швидкості потоку 6-8 л/хв.
Необхідно дотримуватися інструкції щодо застосування, обслуговування та очищення небулайзера.
Для дітей:
Розчин для інгаляцій
У дітей віком 6-12 років при гострих нападах бронхіальної астми залежно від тяжкості нападу дози можуть варіювати від 0.5 мл (0.5 мл=10 крапель) до 2 мл (2 мл=40 крапель).
У дітей віком до 6 років (маса тіла
У дітей віком 6-12 років при гострих нападах бронхіальної астми залежно від тяжкості нападу дози можуть варіювати від 0.5 мл (0.5 мл=10 крапель) до 2 мл (2 мл=40 крапель).
У дітей віком до 6 років (маса тіла
Показання
Профілактика і лікування бронхоспазму при астмі і хронічній обструктивній хворобі легень при супутній протизапальній терапії.
Протипоказання
Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; тахіаритмія; I і III триместри вагітності; підвищена чутливість до фенотеролу та інших компонентів препарату; підвищена чутливість до атропіноподібних препаратів.
З обережністю: закритокутова глаукома, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, нещодавно перенесений інфаркт міокарда (протягом останніх 3 місяців), захворювання серця і судин (хронічна серцева недостатність, ІХС, аритмія, аортальний стеноз, виражені ураження церебральних і периферичних артерій), гіпертиреоз, феохромоцитома, гіперплазія передміхурової залози, обструкція шийки сечового міхура, муковісцидоз, II триместр вагітності, період лактації, дитячий і підлітковий вік з 6 до 18 років (аерозоль для інгаляцій).
З обережністю: закритокутова глаукома, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, нещодавно перенесений інфаркт міокарда (протягом останніх 3 місяців), захворювання серця і судин (хронічна серцева недостатність, ІХС, аритмія, аортальний стеноз, виражені ураження церебральних і периферичних артерій), гіпертиреоз, феохромоцитома, гіперплазія передміхурової залози, обструкція шийки сечового міхура, муковісцидоз, II триместр вагітності, період лактації, дитячий і підлітковий вік з 6 до 18 років (аерозоль для інгаляцій).
Особливі вказівки
Пацієнта слід проінформувати про те, що у разі несподіваного швидкого посилення задишки (утруднення дихання) слід негайно звернутися до лікаря.
Парадоксальний бронхоспазм
Препарат здатний викликати парадоксальний бронхоспазм, який може загрожувати життю. У разі розвитку парадоксального бронхоспазму застосування препарату слід негайно припинити і перейти на альтернативну терапію.
Тривале застосування
У пацієнтів з бронхіальною астмою препарат слід застосовувати тільки за потреби. У пацієнтів з легкою формою ХОЗЛ симптоматичне лікування може виявитися кращим за регулярне застосування.
У пацієнтів з бронхіальною астмою слід пам'ятати про необхідність проведення або посилення протизапальної терапії для контролю запального процесу дихальних шляхів і перебігу захворювання.
Регулярне застосування зростаючих доз препаратів, що містять бета2-адреноміметики, для купірування бронхіальної обструкції може викликати неконтрольоване погіршення перебігу захворювання. У разі посилення бронхіальної обструкції збільшення дози бета2-агоністів більше рекомендованої протягом тривалого часу не тільки не виправдано, але й небезпечно. Для запобігання загрозливому життю погіршенню перебігу захворювання слід розглянути питання про перегляд плану лікування пацієнта і адекватної протизапальної терапії інгаляційними кортикостероїдами.
Інші симпатоміметичні бронходилататори слід призначати одночасно з препаратом тільки під медичним наглядом.
Порушення з боку органу зору
Препарат слід призначати з обережністю пацієнтам, схильним до розвитку закритокутової глаукоми. Відомі окремі повідомлення про ускладнення з боку органу зору (наприклад, підвищення внутрішньоочного тиску, мідріаз, закритокутова глаукома, біль в очах), що розвинулися при попаданні інгаляційного іпратропію броміду (або іпратропію броміду в поєднанні з агоністами β2-адренорецепторів) в очі. Симптомами гострої закритокутової глаукоми можуть бути біль або дискомфорт в очах, затуманення зору, поява ореолу у предметів і кольорових плям перед очима в поєднанні з набряком рогівки і почервонінням очей, внаслідок кон'юнктивальної ін'єкції судин. Якщо відзначається будь-яке поєднання цих симптомів, показано застосування очних крапель, що знижують внутрішньоочний тиск, і негайна консультація фахівця. Пацієнтів слід проінструктувати про правильне застосування інгаляційного розчину. Для запобігання потраплянню розчину в очі рекомендується, щоб розчин, що використовується за допомогою небулайзера, вдихався через мундштук. При відсутності мундштука слід використовувати щільно прилеглу до обличчя маску. Особливо ретельно слід дбати про захист очей пацієнтам, схильним до розвитку глаукоми.
Системні ефекти
При таких захворюваннях, як нещодавно перенесений інфаркт міокарда, цукровий діабет з неадекватним глікемічним контролем, важко протікаючі органічні захворювання серця і судин, гіпертиреоз, феохромоцитома або обструкція сечовивідних шляхів (наприклад, при гіперплазії передміхурової залози або обструкції шийки сечового міхура), препарат слід призначати тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь, особливо при застосуванні в дозах, що перевищують рекомендовані.
Вплив на серцево-судинну систему
У постмаркетингових дослідженнях відзначалися рідкісні випадки виникнення ішемії міокарда при прийомі агоністів β-адренорецепторів. Пацієнтів з супутніми серйозними захворюваннями серця (наприклад, ІХС, аритміями або вираженою серцевою недостатністю) отримуючих препарат, слід попереджати про необхідність звернення до лікаря у разі появи болю в серці або інших симптомів, що вказують на погіршення захворювання серця. Необхідно звертати увагу на такі симптоми, як задишка і біль у грудях, оскільки вони можуть бути як серцевої, так і легеневої етіології.
Гіпокаліємія
При застосуванні агоністів β2-адренорецепторів може виникати гіпокаліємія.
У спортсменів застосування препарату, у зв'язку з наявністю в його складі фенотеролу, може призводити до позитивних результатів тестів на допінг.
Допоміжні речовини
Препарат у формі аерозолю для інгаляцій містить консервант, бензалконію хлорид, і стабілізатор - динатрію едетат дигідрат. Під час інгаляції ці компоненти можуть викликати бронхоспазм у чутливих пацієнтів з гіперреактивністю дихальних шляхів.
Вплив на здатність керувати автотранспортом і механізмами
Вплив препарату на здатність керувати автотранспортом і використовувати механізми спеціально не вивчався. Однак пацієнтам необхідно повідомити, що під час лікування препаратом можливий розвиток таких небажаних явищ, як запаморочення, тремор, порушення акомодації, мідріаз, затуманення зору. Тому слід рекомендувати дотримання обережності під час керування автотранспортом або використання механізмів. Якщо пацієнти відчувають зазначені вище небажані відчуття, слід утримуватися від таких потенційно небезпечних дій, як водіння транспортних засобів або керування механізмами.
Парадоксальний бронхоспазм
Препарат здатний викликати парадоксальний бронхоспазм, який може загрожувати життю. У разі розвитку парадоксального бронхоспазму застосування препарату слід негайно припинити і перейти на альтернативну терапію.
Тривале застосування
У пацієнтів з бронхіальною астмою препарат слід застосовувати тільки за потреби. У пацієнтів з легкою формою ХОЗЛ симптоматичне лікування може виявитися кращим за регулярне застосування.
У пацієнтів з бронхіальною астмою слід пам'ятати про необхідність проведення або посилення протизапальної терапії для контролю запального процесу дихальних шляхів і перебігу захворювання.
Регулярне застосування зростаючих доз препаратів, що містять бета2-адреноміметики, для купірування бронхіальної обструкції може викликати неконтрольоване погіршення перебігу захворювання. У разі посилення бронхіальної обструкції збільшення дози бета2-агоністів більше рекомендованої протягом тривалого часу не тільки не виправдано, але й небезпечно. Для запобігання загрозливому життю погіршенню перебігу захворювання слід розглянути питання про перегляд плану лікування пацієнта і адекватної протизапальної терапії інгаляційними кортикостероїдами.
Інші симпатоміметичні бронходилататори слід призначати одночасно з препаратом тільки під медичним наглядом.
Порушення з боку органу зору
Препарат слід призначати з обережністю пацієнтам, схильним до розвитку закритокутової глаукоми. Відомі окремі повідомлення про ускладнення з боку органу зору (наприклад, підвищення внутрішньоочного тиску, мідріаз, закритокутова глаукома, біль в очах), що розвинулися при попаданні інгаляційного іпратропію броміду (або іпратропію броміду в поєднанні з агоністами β2-адренорецепторів) в очі. Симптомами гострої закритокутової глаукоми можуть бути біль або дискомфорт в очах, затуманення зору, поява ореолу у предметів і кольорових плям перед очима в поєднанні з набряком рогівки і почервонінням очей, внаслідок кон'юнктивальної ін'єкції судин. Якщо відзначається будь-яке поєднання цих симптомів, показано застосування очних крапель, що знижують внутрішньоочний тиск, і негайна консультація фахівця. Пацієнтів слід проінструктувати про правильне застосування інгаляційного розчину. Для запобігання потраплянню розчину в очі рекомендується, щоб розчин, що використовується за допомогою небулайзера, вдихався через мундштук. При відсутності мундштука слід використовувати щільно прилеглу до обличчя маску. Особливо ретельно слід дбати про захист очей пацієнтам, схильним до розвитку глаукоми.
Системні ефекти
При таких захворюваннях, як нещодавно перенесений інфаркт міокарда, цукровий діабет з неадекватним глікемічним контролем, важко протікаючі органічні захворювання серця і судин, гіпертиреоз, феохромоцитома або обструкція сечовивідних шляхів (наприклад, при гіперплазії передміхурової залози або обструкції шийки сечового міхура), препарат слід призначати тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь, особливо при застосуванні в дозах, що перевищують рекомендовані.
Вплив на серцево-судинну систему
У постмаркетингових дослідженнях відзначалися рідкісні випадки виникнення ішемії міокарда при прийомі агоністів β-адренорецепторів. Пацієнтів з супутніми серйозними захворюваннями серця (наприклад, ІХС, аритміями або вираженою серцевою недостатністю) отримуючих препарат, слід попереджати про необхідність звернення до лікаря у разі появи болю в серці або інших симптомів, що вказують на погіршення захворювання серця. Необхідно звертати увагу на такі симптоми, як задишка і біль у грудях, оскільки вони можуть бути як серцевої, так і легеневої етіології.
Гіпокаліємія
При застосуванні агоністів β2-адренорецепторів може виникати гіпокаліємія.
У спортсменів застосування препарату, у зв'язку з наявністю в його складі фенотеролу, може призводити до позитивних результатів тестів на допінг.
Допоміжні речовини
Препарат у формі аерозолю для інгаляцій містить консервант, бензалконію хлорид, і стабілізатор - динатрію едетат дигідрат. Під час інгаляції ці компоненти можуть викликати бронхоспазм у чутливих пацієнтів з гіперреактивністю дихальних шляхів.
Вплив на здатність керувати автотранспортом і механізмами
Вплив препарату на здатність керувати автотранспортом і використовувати механізми спеціально не вивчався. Однак пацієнтам необхідно повідомити, що під час лікування препаратом можливий розвиток таких небажаних явищ, як запаморочення, тремор, порушення акомодації, мідріаз, затуманення зору. Тому слід рекомендувати дотримання обережності під час керування автотранспортом або використання механізмів. Якщо пацієнти відчувають зазначені вище небажані відчуття, слід утримуватися від таких потенційно небезпечних дій, як водіння транспортних засобів або керування механізмами.
Побічні ефекти
Частота побічних реакцій визначалася відповідно до рекомендацій ВООЗ: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000,
Передозування
Симптоми: очікується, що наслідки передозування будуть в першу чергу пов'язані з дією фенотеролу. Можливі симптоми передозування пов'язані з надмірною стимуляцією бета-адренорецепторів, головні з яких тахікардія, часте серцебиття, тремор, гіпертонія, гіпотензія, розширення пульсового АТ, стенокардитичний біль, аритмії і припливи.
Метаболічний ацидоз також спостерігався при застосуванні фенотеролу в дозах вище, ніж рекомендовані для комбінації іпратропію бромід + фенотерол. При передозуванні фенотеролу може виникнути гіпокаліємія. Слід контролювати рівень калію в сироватці крові.
Симптоми передозування іпратропію броміду (наприклад, сухість у роті, порушення акомодації ока, збільшення ЧСС) очікуються легкими, оскільки системна біодоступність іпратропію броміду при інгаляції дуже низька.
Лікування: слід припинити застосування комбінації іпратропію бромід + фенотерол. Необхідно контролювати кислотно-лужний баланс і електролітний баланс. Призначення седативних ЛЗ, транквілізаторів; у важких випадках — інтенсивна терапія. Як специфічні антидоти можуть використовуватися бета-адреноблокатори, переважно бета1-селективні, однак слід враховувати можливе посилення бронхіальної обструкції і необхідно ретельно підбирати дозу у пацієнтів з бронхіальною астмою або ХОЗЛ через ризик спровокувати важкий бронхоспазм, який може бути фатальним.
Метаболічний ацидоз також спостерігався при застосуванні фенотеролу в дозах вище, ніж рекомендовані для комбінації іпратропію бромід + фенотерол. При передозуванні фенотеролу може виникнути гіпокаліємія. Слід контролювати рівень калію в сироватці крові.
Симптоми передозування іпратропію броміду (наприклад, сухість у роті, порушення акомодації ока, збільшення ЧСС) очікуються легкими, оскільки системна біодоступність іпратропію броміду при інгаляції дуже низька.
Лікування: слід припинити застосування комбінації іпратропію бромід + фенотерол. Необхідно контролювати кислотно-лужний баланс і електролітний баланс. Призначення седативних ЛЗ, транквілізаторів; у важких випадках — інтенсивна терапія. Як специфічні антидоти можуть використовуватися бета-адреноблокатори, переважно бета1-селективні, однак слід враховувати можливе посилення бронхіальної обструкції і необхідно ретельно підбирати дозу у пацієнтів з бронхіальною астмою або ХОЗЛ через ризик спровокувати важкий бронхоспазм, який може бути фатальним.
Лікарняна взаємодія
Одночасне застосування інших бета-адреноміметиків, антихолінергічних препаратів і ксантинових похідних (наприклад, теофіліну) можуть посилювати бронхорозширювальну дію препарату.
Можливе значне ослаблення бронхорозширювальної дії препарату при одночасному призначенні бета-адреноблокаторів.
Гіпокаліємія, пов'язана із застосуванням бета-адреноміметиків, може бути посилена одночасним застосуванням ксантинових похідних, кортикостероїдів і діуретиків. Цьому факту слід приділяти особливу увагу при лікуванні пацієнтів з важкими формами обструктивних захворювань дихальних шляхів.
Гіпокаліємія може призводити до підвищення ризику виникнення аритмій у пацієнтів, які отримують дигоксин. Крім того, гіпоксія може посилювати негативний вплив гіпокаліємії на серцевий ритм. У подібних випадках рекомендується проводити моніторинг концентрації калію в сироватці крові.
Слід з обережністю призначати бета2-адреноміметики пацієнтам, які отримували інгібітори МАО і трициклічні антидепресанти, оскільки ці препарати здатні посилювати дію бета-адренергічних засобів.
Застосування інгаляційних галогенізованих анестетиків, наприклад, галотану, трихлоретилену або енфлурану, може посилити вплив бета-адренергічних засобів на серцево-судинну систему.
Спільне застосування препарату з кромогліцієвою кислотою і/або ГКС збільшує ефективність терапії.
Можливе значне ослаблення бронхорозширювальної дії препарату при одночасному призначенні бета-адреноблокаторів.
Гіпокаліємія, пов'язана із застосуванням бета-адреноміметиків, може бути посилена одночасним застосуванням ксантинових похідних, кортикостероїдів і діуретиків. Цьому факту слід приділяти особливу увагу при лікуванні пацієнтів з важкими формами обструктивних захворювань дихальних шляхів.
Гіпокаліємія може призводити до підвищення ризику виникнення аритмій у пацієнтів, які отримують дигоксин. Крім того, гіпоксія може посилювати негативний вплив гіпокаліємії на серцевий ритм. У подібних випадках рекомендується проводити моніторинг концентрації калію в сироватці крові.
Слід з обережністю призначати бета2-адреноміметики пацієнтам, які отримували інгібітори МАО і трициклічні антидепресанти, оскільки ці препарати здатні посилювати дію бета-адренергічних засобів.
Застосування інгаляційних галогенізованих анестетиків, наприклад, галотану, трихлоретилену або енфлурану, може посилити вплив бета-адренергічних засобів на серцево-судинну систему.
Спільне застосування препарату з кромогліцієвою кислотою і/або ГКС збільшує ефективність терапії.
Лікарська форма
розчин для інгаляцій
Склад на 1 мл:
Діючі речовини: іпратропію броміду моногідрат – 0,261 мг, в перерахунку на іпратропію бромід – 0,25 мг; фенотеролу гідробромід – 0,50 мг.
Допоміжні речовини: бензалконію хлорид – 0,10 мг; динатрію едетат дигідрат – 0,50 мг; натрію хлорид – 8,60 мг; хлористоводневої кислоти розчин 1 М – 0,946 мг (до pH 3,1-3,5); вода очищена-до 1,0 мл.
Склад на 1 мл:
Діючі речовини: іпратропію броміду моногідрат – 0,261 мг, в перерахунку на іпратропію бромід – 0,25 мг; фенотеролу гідробромід – 0,50 мг.
Допоміжні речовини: бензалконію хлорид – 0,10 мг; динатрію едетат дигідрат – 0,50 мг; натрію хлорид – 8,60 мг; хлористоводневої кислоти розчин 1 М – 0,946 мг (до pH 3,1-3,5); вода очищена-до 1,0 мл.
