Цизаприд

Антирефлюксний, послаблюючий, стимулюючий тонус і моторику ШКТ.

Підвищує тонус і рухову активність ШКТ, підвищує тонус сфінктера нижнього відділу стравоходу, запобігаючи закиду вмісту шлунка в стравохід. Прискорює шлункове і дуоденальне спорожнення, запобігаючи стазу і гастродуоденальному рефлюксу, а також прискорює просування їжі по тонкій і товстій кишці. Знижує поріг антральної стимуляції. Механізм дії цизаприду пов'язують з підвищенням виділення ацетилхоліну з закінчень холінергічних нервів брижових сплетінь у кишечнику. Вважають, що цизаприд є агоністом серотонінових 5-HT4-рецепторів.

Після прийому внутрішньо цизаприд повністю всмоктується з ШКТ, Cmax у плазмі досягається через 1-2 год.

Піддається інтенсивному метаболізму при першому проходженні через печінку і через стінку кишечника. Абсолютна біодоступність становить 35-40%.

Метаболізується в печінці за участю ізоферменту CYP3A4.

Головні шляхи метаболізму - окислювальне N-діалкілування (з утворенням основного метаболіту норцизаприду) і ароматичне гідроксилювання.

Зв'язування з білками плазми становить 98%.

T1/2 становить близько 10 год.

Більше 90% дози виводиться у вигляді метаболітів з сечею з калом приблизно в еквівалентних кількостях.

Для дорослих:

Для дітей:

- Парез шлунка спонтанний, або обумовлений діабетичною невропатією, ваготомією або частковою гастроектомією
- Диспептичні явища
- Хронічний ідіопатичний запор
- Гастроезофагеальний рефлюкс, рефлюкс-езофагіт
- Регургітація у новонароджених
- Функціональна псевдонепрохідність кишечника
- Диспептичні явища і необхідність прискорення перистальтики при проведенні рентгеноконтрастних досліджень ШКТ.

- Одночасне застосування препаратів, що інгібують ізофермент CYP3A4, в т.ч. антибіотиків групи макролідів, протигрибкових препаратів похідних азолу, інгібіторів ВІЛ-протеази; препаратів, що збільшують інтервал QT.
- Вказівки в анамнезі (в т.ч. в сімейному) на пролонгацію інтервалу QT, попередні шлуночкові аритмії (в т.ч. типу "пірует").
- Новонароджені. Недоношені діти віком до 3 місяців.
- Підвищена чутливість до цизаприду.

Не слід застосовувати при захворюваннях і станах, коли підвищення моторики ШКТ небажане, в т.ч. при кровотечах, обструкції і перфорації ШКТ, безпосередньо після хірургічного втручання.

Не слід застосовувати у пацієнтів з ризиком розвитку порушень серцевого ритму, включаючи AV-блокаду II і III ступеня, при захворюваннях серця, при нескоригованих електролітних порушеннях (особливо при гіпокаліємії і гіпомагніємії), при нирковій недостатності, при дихальній недостатності.

З обережністю і в зменшених дозах застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки і/або нирок.

Не слід перевищувати рекомендовані дози.

При виникненні діареї в ході лікування рекомендується зменшити частоту прийому.

При нирковій і печінковій недостатності рекомендується зменшити початкову дозу в 2 рази.

З обережністю застосовують у недоношених дітей старше 3 місяців.

З боку травної системи: можливі тимчасові абдомінальні спазми, бурчання в кишечнику, діарея; в окремих випадках - порушення функції печінки.

З боку ЦНС: можливі головний біль, запаморочення; в окремих випадках - судоми, екстрапірамідні розлади.

З боку серцево-судинної системи: можлива тахікардія; в окремих випадках - порушення серцевого ритму (в т.ч. шлуночкові аритмії типу "пірует").

З боку сечовидільної системи: в окремих випадках - частіше сечовипускання.

Симптоми: птоз, тремор, диспное, втрата установочного рефлексу, каталепсія, кататонія, гіпотонія, діарея, генералізовані судоми.

Лікування: промивання шлунка, призначення адсорбентів (активоване вугілля), нормалізація серцевого ритму, підтримка життєво важливих функцій.

При одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами проявляється антагонізм щодо ефектів цизаприду.

Протигрибкові засоби похідні азолу (в т.ч. кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, міконазол), антибіотики групи макролідів (в т.ч. еритроміцин, кларитроміцин, тролеандоміцин), інгібітори ВІЛ-протеази (в т.ч. індинавір, ритонавір), нефазодон пригнічують активність ізоферменту CYP3A4, що призводить до уповільнення швидкості метаболізму цизаприду. Внаслідок цього збільшується його концентрація в плазмі крові і підвищується ризик розвитку загрозливих для життя порушень серцевого ритму, включаючи шлуночкові аритмії типу "пірует".

Препарати, що збільшують інтервал QT (в т.ч. аміодарон, бретилія тозилат, дизопірамід, прокаїнамід, хінідин, соталол, амітриптилін, літію карбонат, астемізол, терфенадин, хлорпромазин, галоперидол, пімозид, тіоридазин, бепридил, мапротилін, спарфлоксацин, "петльові" і тіазидні діуретики, а також інсулін), при одночасному застосуванні збільшують інтервал QT внаслідок адитивної дії на його величину і ризик розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует".

При одночасному застосуванні з амантадином описані випадки посилення тремору.

При одночасному застосуванні з аценокумаролом, варфарином відзначені незначні зміни ефективності аценокумаролу і варфарину.

При одночасному застосуванні з діазепамом підвищується швидкість всмоктування діазепаму з ШКТ, швидко розвивається седативний ефект, який має транзиторний характер.

При одночасному застосуванні з дигоксином можливе деяке зменшення Cmax і AUC дигоксину в плазмі крові.

При одночасному застосуванні з дизопірамідом підвищується абсорбція і концентрація дизопіраміду в плазмі крові, є ризик розвитку адитивної кардіотоксичності.

При одночасному застосуванні з дилтіаземом описаний випадок втрати свідомості, що пов'язано з збільшенням інтервалу QT. Це обумовлено інгібуванням активності ізоферменту CYP3A4 під впливом дилтіазему, що призводить до пригнічення метаболізму цизаприду, збільшення його концентрації в плазмі крові і підвищення ризику розвитку кардіотоксичності.

При одночасному застосуванні цизаприд підвищує швидкість абсорбції ніфедипіну з лікарських форм з уповільненим вивільненням; з ранітидином - підвищується швидкість абсорбції ранітидину, але дещо зменшується його AUC; з циклоспорином - збільшується концентрація циклоспорину в плазмі крові і підвищується його біодоступність.

При одночасному застосуванні з циметидином підвищується Cmax цизаприду в плазмі крові, дещо зменшується біодоступність циметидину.

Таблетки по 0,005 і 0,01 г (5 і 10 мг) ( N . 20, 30);
0,1% суспензія для прийому внутрішньо у флаконах по 60 і 100 мл;
0,2% і 0,5% розчини для ін'єкцій в ампулах по 2 мл.