Дулоксетин
Duloxetinum
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Симбалта, Депратал, Дулоксента
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Duloxetini 20 mg
Caps. prolong. release №30
D.S. По 1 капсулі 1 раз на день, незалежно від прийому їжі.
Rp.: Duloxetini 30 mg
Caps. prolong. release №30
D.S. По 1 капсулі 1 раз на день, незалежно від прийому їжі.
Rp.: Duloxetini 40 mg
Caps. prolong. release №30
D.S. По 1 капсулі 1 раз на день, незалежно від прийому їжі.
Rp.: Duloxetini 60 mg
Caps. prolong. release №30
D.S. По 1 капсулі 1 раз на день, незалежно від прийому їжі.
Rp.: Duloxetini 30 mg
Tab. obd. №30
D.S. По 1 таблетці 1 раз на день, незалежно від прийому їжі.
Rp.: Duloxetini 60 mg
Tab. obd. №30
D.S. По 1 таблетці 1 раз на день, незалежно від прийому їжі.
Caps. prolong. release №30
D.S. По 1 капсулі 1 раз на день, незалежно від прийому їжі.
Rp.: Duloxetini 30 mg
Caps. prolong. release №30
D.S. По 1 капсулі 1 раз на день, незалежно від прийому їжі.
Rp.: Duloxetini 40 mg
Caps. prolong. release №30
D.S. По 1 капсулі 1 раз на день, незалежно від прийому їжі.
Rp.: Duloxetini 60 mg
Caps. prolong. release №30
D.S. По 1 капсулі 1 раз на день, незалежно від прийому їжі.
Rp.: Duloxetini 30 mg
Tab. obd. №30
D.S. По 1 таблетці 1 раз на день, незалежно від прийому їжі.
Rp.: Duloxetini 60 mg
Tab. obd. №30
D.S. По 1 таблетці 1 раз на день, незалежно від прийому їжі.
Фармакологічні властивості
Антидепресивний.
Фармакодинаміка
Дулоксетин є антидепресантом, інгібітором зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, і слабо пригнічує захоплення дофаміну, не маючи значної спорідненості до гістамінергічних, дофамінергічних, холінергічних та адренергічних рецепторів.
Механізм дії дулоксетину при лікуванні депресії полягає в пригніченні зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, в результаті чого підвищується серотонінергічна та норадренергічна нейротрансмісія в центральній нервовій системі (ЦНС).
Дулоксетин має центральний механізм пригнічення больового синдрому, що в першу чергу проявляється підвищенням порогу больової чутливості при больовому синдромі нейропатичної етіології.
Механізм дії дулоксетину при лікуванні депресії полягає в пригніченні зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, в результаті чого підвищується серотонінергічна та норадренергічна нейротрансмісія в центральній нервовій системі (ЦНС).
Дулоксетин має центральний механізм пригнічення больового синдрому, що в першу чергу проявляється підвищенням порогу больової чутливості при больовому синдромі нейропатичної етіології.
Фармакокінетика
Всмоктування
Дулоксетин добре всмоктується при прийомі всередину. Всмоктування починається через 2 години після прийому препарату. Максимальна концентрація (Сmах) дулоксетину досягається через 6 годин після прийому препарату.
Прийом їжі не впливає на максимальну концентрацію препарату, але збільшує час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) з 6 до 10 годин, що опосередковано зменшує ступінь всмоктування (приблизно на 11%).
Розподіл
Дулоксетин добре зв'язується з білками плазми (> 90%), в основному з альбуміном та оц-кислим глікопротеїном, але порушення з боку печінки або нирок не впливають на ступінь зв'язування з білками.
Метаболізм
Дулоксетин активно метаболізується і його метаболіти в основному виводяться з сечею. Як ізофермент CYP2D6, так і ізофермент CYP1A2 каталізують утворення двох основних метаболітів (глюкуроновий кон'югат 4-гідроксидулоксетину, сульфат-кон'югат 5-гідрокси,6-метоксидулоксетину).
Циркулюючі метаболіти не мають фармакологічної активності.
Виведення
Тривалість періоду напіввиведення (Т1/2) дулоксетину становить 12 годин.
Середній кліренс дулоксетину становить 101 л/год.
Особливі групи пацієнтів
Стать: незважаючи на те, що були виявлені відмінності фармакокінетики між чоловіками та жінками (середній кліренс дулоксетину нижчий у жінок), ці відмінності не настільки великі, щоб виникала необхідність у корекції дози залежно від статі.
Вік: незважаючи на те, що були виявлені відмінності фармакокінетики між пацієнтами середнього та похилого віку (площа під кривою «концентрація-час» (AUC) вища і тривалість Т1/2 препарату більша у похилих), цих відмінностей недостатньо для зміни дози залежно тільки від віку пацієнта.
Порушення функції нирок: у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (термінальна стадія ХПН - хронічної ниркової недостатності), які перебувають на гемодіалізі, значення Сmах і AUC дулоксетину збільшувалися в 2 рази. У зв'язку з цим слід розглянути доцільність зменшення дози препарату у пацієнтів з клінічно вираженим порушенням функції нирок.
Порушення функції печінки: у пацієнтів з клінічними ознаками печінкової недостатності може спостерігатися уповільнення метаболізму і виведення дулоксетину. Після одноразового прийому 20 мг дулоксетину у 6 пацієнтів з цирозом печінки з помірним порушенням функції печінки (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) тривалість Т1/2 дулоксетину була приблизно на 15% вищою, ніж у здорових людей відповідної статі та віку з п'ятикратним збільшенням середньої експозиції. Незважаючи на те, що Сmах у пацієнтів з цирозом була такою ж, як і у здорових людей, Т1/2 був, приблизно, в 3 рази довший.
Дулоксетин добре всмоктується при прийомі всередину. Всмоктування починається через 2 години після прийому препарату. Максимальна концентрація (Сmах) дулоксетину досягається через 6 годин після прийому препарату.
Прийом їжі не впливає на максимальну концентрацію препарату, але збільшує час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) з 6 до 10 годин, що опосередковано зменшує ступінь всмоктування (приблизно на 11%).
Розподіл
Дулоксетин добре зв'язується з білками плазми (> 90%), в основному з альбуміном та оц-кислим глікопротеїном, але порушення з боку печінки або нирок не впливають на ступінь зв'язування з білками.
Метаболізм
Дулоксетин активно метаболізується і його метаболіти в основному виводяться з сечею. Як ізофермент CYP2D6, так і ізофермент CYP1A2 каталізують утворення двох основних метаболітів (глюкуроновий кон'югат 4-гідроксидулоксетину, сульфат-кон'югат 5-гідрокси,6-метоксидулоксетину).
Циркулюючі метаболіти не мають фармакологічної активності.
Виведення
Тривалість періоду напіввиведення (Т1/2) дулоксетину становить 12 годин.
Середній кліренс дулоксетину становить 101 л/год.
Особливі групи пацієнтів
Стать: незважаючи на те, що були виявлені відмінності фармакокінетики між чоловіками та жінками (середній кліренс дулоксетину нижчий у жінок), ці відмінності не настільки великі, щоб виникала необхідність у корекції дози залежно від статі.
Вік: незважаючи на те, що були виявлені відмінності фармакокінетики між пацієнтами середнього та похилого віку (площа під кривою «концентрація-час» (AUC) вища і тривалість Т1/2 препарату більша у похилих), цих відмінностей недостатньо для зміни дози залежно тільки від віку пацієнта.
Порушення функції нирок: у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (термінальна стадія ХПН - хронічної ниркової недостатності), які перебувають на гемодіалізі, значення Сmах і AUC дулоксетину збільшувалися в 2 рази. У зв'язку з цим слід розглянути доцільність зменшення дози препарату у пацієнтів з клінічно вираженим порушенням функції нирок.
Порушення функції печінки: у пацієнтів з клінічними ознаками печінкової недостатності може спостерігатися уповільнення метаболізму і виведення дулоксетину. Після одноразового прийому 20 мг дулоксетину у 6 пацієнтів з цирозом печінки з помірним порушенням функції печінки (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) тривалість Т1/2 дулоксетину була приблизно на 15% вищою, ніж у здорових людей відповідної статі та віку з п'ятикратним збільшенням середньої експозиції. Незважаючи на те, що Сmах у пацієнтів з цирозом була такою ж, як і у здорових людей, Т1/2 був, приблизно, в 3 рази довший.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Внутрішньо.
Капсули слід ковтати цілими, не розжовуючи і не роздавлюючи.
Не можна додавати препарат Дулоксетин Канон в їжу або змішувати його з рідинами, оскільки це може пошкодити кишковорозчинну оболонку пелет.
Депресія
Початкова і рекомендована підтримуюча доза становить 60 мг 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі. У клінічних дослідженнях була проведена оцінка безпеки застосування доз від 60 мг до максимальної дози 120 мг на добу. Тим не менш, жодних клінічних підтверджень того, що у пацієнтів, які не відповідають на початкову рекомендовану дозу, відзначалися якісь покращення при збільшенні дози, отримано не було. Відповідь на терапію зазвичай відзначається через 2-4 тижні після початку лікування. Щоб уникнути рецидиву після досягнення відповіді на антидепресантну терапію, рекомендується продовжувати лікування протягом кількох місяців. У пацієнтів, які позитивно відповідають на терапію дулоксетином, з повторюваними випадками депресії в анамнезі можливе подальше довгострокове проведення терапії в дозі від 60 мг до 120 мг/добу.
Генералізований тривожний розлад
Рекомендована початкова доза у пацієнтів з генералізованим тривожним розладом становить 30 мг на добу, незалежно від прийому їжі. У пацієнтів з недостатньою відповіддю на терапію можливе збільшення дози до 60 мг, звичайної підтримуючої дози у більшості пацієнтів.
У пацієнтів з супутньою депресією початкова і підтримуюча доза становить 60 мг на добу (див. також рекомендації вище). При проведенні клінічних досліджень була показана ефективність доз до 120 мг/добу, крім того, проводилася оцінка таких дозувань з точки зору безпеки. Тому у пацієнтів з недостатньою відповіддю на дозу 60 мг може бути доцільним збільшення дози до 90 мг або 120 мг. Збільшення дози повинно проводитися на підставі клінічної відповіді і переносимості.
Щоб уникнути рецидиву після досягнення відповіді на терапію, рекомендується продовжувати лікування протягом кількох місяців.
Больова форма периферичної діабетичної нейропатії
Початкова і рекомендована підтримуюча доза становить 60 мг 1 раз на день, незалежно від часу прийому їжі. Під час клінічних досліджень також проводили оцінку безпеки застосування доз від 60 мг до максимальної дози 120 мг/добу, розділених на рівні дози.
Концентрація дулоксетину в плазмі крові характеризується значною індивідуальною варіабельністю. Тому у деяких пацієнтів з недостатньою відповіддю на дозу 60 мг/добу можуть відзначатися покращення при застосуванні більш високої дози.
Оцінку відповіді на терапію слід проводити після 2-х місяців. У пацієнтів з недостатньою початковою відповіддю покращення відповіді після закінчення цього періоду часу малоймовірне.
Слід регулярно проводити оцінку терапевтичного ефекту (не рідше ніж 1 раз на 3 місяці).
Хронічний больовий синдром скелетно-м'язової системи (в тому числі обумовлений фіброміалгією, хронічний больовий синдром у нижніх відділах спини і при остеоартрозі колінного суглоба)
Початкове лікування: рекомендована доза препарату Дулоксетин Канон становить 60 мг 1 раз на добу. Терапію можна починати з дози 30 мг протягом 1 тижня, щоб дозволити пацієнтам адаптуватися до препарату перед підвищенням дози до 60 мг 1 раз на добу. Докази того, що більш високі дози надають додаткову перевагу, відсутні, навіть у пацієнтів, які не відповідають на терапію препаратом у дозі 60 мг. Більш високі дози пов'язані з великою частотою виникнення небажаних реакцій.
Продовження лікування: ефективність препарату Дулоксетин Канон у лікуванні фіброміалгії була продемонстрована в плацебо-контрольованих дослідженнях тривалістю до 3-х місяців. Ефективність препарату Дулоксетин Канон не була встановлена в більш тривалих дослідженнях, однак рішення про продовження лікування повинно бути засноване на індивідуальній відповіді пацієнта.
Пацієнти з нирковою недостатністю
При кліренсі креатиніну 30-80 мл/хв корекції дози не потрібно, при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв застосування препарату Дулоксетин Канон протипоказано.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Препарат Дулоксетин Канон не можна призначати пацієнтам з захворюваннями печінки, що призвели до печінкової недостатності.
Вік
Пацієнтам похилого віку для лікування генералізованого тривожного розладу рекомендується початкова доза 30 мг протягом 2-х тижнів перед початком застосування дулоксетину в цільовій дозі 60 мг. Надалі можливе застосування препарату в дозі понад 60 мг на день для досягнення хорошого результату. Систематична оцінка прийому препарату в дозі понад 120 мг не проводилася. При застосуванні дулоксетину за іншими показаннями корекції дози залежно від віку пацієнта не потрібно.
Рекомендується застосування препарату у пацієнтів ≥ 18 років. Дулоксетин не рекомендується призначати дітям до 18 років, у зв'язку з недостатністю даних щодо його безпеки та ефективності застосування цією віковою категорією пацієнтів.
Відміна терапії
Слід уникати різкої відміни терапії. При припиненні лікування дулоксетином дозу слід поступово зменшувати протягом 1-2 тижнів для того, щоб знизити ризик розвитку синдрому «відміни». Якщо після зниження дози або після припинення лікування виникають виражені симптоми синдрому «відміни», то може бути розглянуто продовження прийому раніше призначеної дози. Надалі лікар може продовжити зниження дози, але ще більш поступово.
Капсули слід ковтати цілими, не розжовуючи і не роздавлюючи.
Не можна додавати препарат Дулоксетин Канон в їжу або змішувати його з рідинами, оскільки це може пошкодити кишковорозчинну оболонку пелет.
Депресія
Початкова і рекомендована підтримуюча доза становить 60 мг 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі. У клінічних дослідженнях була проведена оцінка безпеки застосування доз від 60 мг до максимальної дози 120 мг на добу. Тим не менш, жодних клінічних підтверджень того, що у пацієнтів, які не відповідають на початкову рекомендовану дозу, відзначалися якісь покращення при збільшенні дози, отримано не було. Відповідь на терапію зазвичай відзначається через 2-4 тижні після початку лікування. Щоб уникнути рецидиву після досягнення відповіді на антидепресантну терапію, рекомендується продовжувати лікування протягом кількох місяців. У пацієнтів, які позитивно відповідають на терапію дулоксетином, з повторюваними випадками депресії в анамнезі можливе подальше довгострокове проведення терапії в дозі від 60 мг до 120 мг/добу.
Генералізований тривожний розлад
Рекомендована початкова доза у пацієнтів з генералізованим тривожним розладом становить 30 мг на добу, незалежно від прийому їжі. У пацієнтів з недостатньою відповіддю на терапію можливе збільшення дози до 60 мг, звичайної підтримуючої дози у більшості пацієнтів.
У пацієнтів з супутньою депресією початкова і підтримуюча доза становить 60 мг на добу (див. також рекомендації вище). При проведенні клінічних досліджень була показана ефективність доз до 120 мг/добу, крім того, проводилася оцінка таких дозувань з точки зору безпеки. Тому у пацієнтів з недостатньою відповіддю на дозу 60 мг може бути доцільним збільшення дози до 90 мг або 120 мг. Збільшення дози повинно проводитися на підставі клінічної відповіді і переносимості.
Щоб уникнути рецидиву після досягнення відповіді на терапію, рекомендується продовжувати лікування протягом кількох місяців.
Больова форма периферичної діабетичної нейропатії
Початкова і рекомендована підтримуюча доза становить 60 мг 1 раз на день, незалежно від часу прийому їжі. Під час клінічних досліджень також проводили оцінку безпеки застосування доз від 60 мг до максимальної дози 120 мг/добу, розділених на рівні дози.
Концентрація дулоксетину в плазмі крові характеризується значною індивідуальною варіабельністю. Тому у деяких пацієнтів з недостатньою відповіддю на дозу 60 мг/добу можуть відзначатися покращення при застосуванні більш високої дози.
Оцінку відповіді на терапію слід проводити після 2-х місяців. У пацієнтів з недостатньою початковою відповіддю покращення відповіді після закінчення цього періоду часу малоймовірне.
Слід регулярно проводити оцінку терапевтичного ефекту (не рідше ніж 1 раз на 3 місяці).
Хронічний больовий синдром скелетно-м'язової системи (в тому числі обумовлений фіброміалгією, хронічний больовий синдром у нижніх відділах спини і при остеоартрозі колінного суглоба)
Початкове лікування: рекомендована доза препарату Дулоксетин Канон становить 60 мг 1 раз на добу. Терапію можна починати з дози 30 мг протягом 1 тижня, щоб дозволити пацієнтам адаптуватися до препарату перед підвищенням дози до 60 мг 1 раз на добу. Докази того, що більш високі дози надають додаткову перевагу, відсутні, навіть у пацієнтів, які не відповідають на терапію препаратом у дозі 60 мг. Більш високі дози пов'язані з великою частотою виникнення небажаних реакцій.
Продовження лікування: ефективність препарату Дулоксетин Канон у лікуванні фіброміалгії була продемонстрована в плацебо-контрольованих дослідженнях тривалістю до 3-х місяців. Ефективність препарату Дулоксетин Канон не була встановлена в більш тривалих дослідженнях, однак рішення про продовження лікування повинно бути засноване на індивідуальній відповіді пацієнта.
Пацієнти з нирковою недостатністю
При кліренсі креатиніну 30-80 мл/хв корекції дози не потрібно, при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв застосування препарату Дулоксетин Канон протипоказано.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Препарат Дулоксетин Канон не можна призначати пацієнтам з захворюваннями печінки, що призвели до печінкової недостатності.
Вік
Пацієнтам похилого віку для лікування генералізованого тривожного розладу рекомендується початкова доза 30 мг протягом 2-х тижнів перед початком застосування дулоксетину в цільовій дозі 60 мг. Надалі можливе застосування препарату в дозі понад 60 мг на день для досягнення хорошого результату. Систематична оцінка прийому препарату в дозі понад 120 мг не проводилася. При застосуванні дулоксетину за іншими показаннями корекції дози залежно від віку пацієнта не потрібно.
Рекомендується застосування препарату у пацієнтів ≥ 18 років. Дулоксетин не рекомендується призначати дітям до 18 років, у зв'язку з недостатністю даних щодо його безпеки та ефективності застосування цією віковою категорією пацієнтів.
Відміна терапії
Слід уникати різкої відміни терапії. При припиненні лікування дулоксетином дозу слід поступово зменшувати протягом 1-2 тижнів для того, щоб знизити ризик розвитку синдрому «відміни». Якщо після зниження дози або після припинення лікування виникають виражені симптоми синдрому «відміни», то може бути розглянуто продовження прийому раніше призначеної дози. Надалі лікар може продовжити зниження дози, але ще більш поступово.
Показання
Депресія, генералізований тривожний розлад, больова форма периферичної діабетичної невропатії, хронічний больовий синдром кістково-м'язової системи.
Протипоказання
- некомпенсована закритокутова глаукома;
- захворювання печінки, що супроводжуються печінковою недостатністю;
- ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК
Особливі вказівки
З обережністю застосовують при загостренні маніакального/гіпоманіакального стану, епілептичних нападах, мідріазі, порушенні функції печінки або нирок, у пацієнтів зі схильністю до суїцидальних спроб.
При призначенні інгібіторів зворотного захоплення серотоніну в комбінації з інгібіторами МАО відзначалися випадки серйозних реакцій, іноді з летальним наслідком (гіпертермія, ригідність, міоклонус, різні порушення з можливими різкими коливаннями показників життєво важливих функцій організму та зміни психічного статусу, включаючи виражене збудження з переходом у делірій та кому). Такі реакції можливі також у випадках, коли інгібітор зворотного захоплення серотоніну був відмінений незадовго до призначення інгібіторів МАО (можливий розвиток симптомів, в т.ч. характерних для злоякісного нейролептичного синдрому).
Ефекти комбінованого застосування дулоксетину та інгібіторів МАО не оцінювалися ні у людей, ні у тварин. Застосування дулоксетину одночасно з інгібіторами МАО або в період до 14 днів після їх відміни не рекомендується, оскільки дулоксетин є інгібітором зворотного захоплення серотоніну, і норепінефрину (норадреналіну). Інгібітори МАО не слід призначати протягом як мінімум 5 днів після відміни дулоксетину.
З обережністю застосовувати у пацієнтів з маніакальними епізодами в анамнезі, а також з епілептичними нападами в анамнезі.
Депресивні стани супроводжуються високим ризиком розвитку суїцидальної поведінки. Внаслідок цього пацієнти з діагнозом депресії, які приймають дулоксетин, повинні інформувати лікаря про будь-які тривожні думки та почуття.
На фоні застосування дулоксетину можливий розвиток мідріазу, слід проявляти обережність при призначенні дулоксетину пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або у осіб з ризиком розвитку гострої закритокутової глаукоми.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або іншими захворюваннями серцево-судинної системи рекомендується контролювати АТ.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Пацієнти, які приймають дулоксетин, повинні дотримуватися обережності при занятті потенційно небезпечними видами діяльності (через можливе виникнення сонливості).
При призначенні інгібіторів зворотного захоплення серотоніну в комбінації з інгібіторами МАО відзначалися випадки серйозних реакцій, іноді з летальним наслідком (гіпертермія, ригідність, міоклонус, різні порушення з можливими різкими коливаннями показників життєво важливих функцій організму та зміни психічного статусу, включаючи виражене збудження з переходом у делірій та кому). Такі реакції можливі також у випадках, коли інгібітор зворотного захоплення серотоніну був відмінений незадовго до призначення інгібіторів МАО (можливий розвиток симптомів, в т.ч. характерних для злоякісного нейролептичного синдрому).
Ефекти комбінованого застосування дулоксетину та інгібіторів МАО не оцінювалися ні у людей, ні у тварин. Застосування дулоксетину одночасно з інгібіторами МАО або в період до 14 днів після їх відміни не рекомендується, оскільки дулоксетин є інгібітором зворотного захоплення серотоніну, і норепінефрину (норадреналіну). Інгібітори МАО не слід призначати протягом як мінімум 5 днів після відміни дулоксетину.
З обережністю застосовувати у пацієнтів з маніакальними епізодами в анамнезі, а також з епілептичними нападами в анамнезі.
Депресивні стани супроводжуються високим ризиком розвитку суїцидальної поведінки. Внаслідок цього пацієнти з діагнозом депресії, які приймають дулоксетин, повинні інформувати лікаря про будь-які тривожні думки та почуття.
На фоні застосування дулоксетину можливий розвиток мідріазу, слід проявляти обережність при призначенні дулоксетину пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або у осіб з ризиком розвитку гострої закритокутової глаукоми.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або іншими захворюваннями серцево-судинної системи рекомендується контролювати АТ.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Пацієнти, які приймають дулоксетин, повинні дотримуватися обережності при занятті потенційно небезпечними видами діяльності (через можливе виникнення сонливості).
Побічні ефекти
З боку ЦНС: часто - запаморочення (крім вертиго), порушення сну (сонливість або безсоння), головний біль (головний біль відзначався рідше, ніж на фоні прийому плацебо); іноді - тремор, слабкість, нечіткість зору, летаргія, тривога, позіхання; дуже рідко - глаукома, мідріаз, порушення зору, збудження, дезорієнтація.
З боку травної системи: часто - сухість у роті, нудота, запор; іноді - діарея, блювання, зниження апетиту, зміна смаку, порушення показників функції печінки; дуже рідко - гепатит, жовтяниця, підвищення активності ЩФ, АЛТ, АСТ та рівня білірубіну; відрижка, гастроентерит, стоматит.
З боку кістково-м'язової системи: іноді - м'язова напруженість і/або посмикування; дуже рідко - бруксизм.
З боку серцево-судинної системи: іноді - серцебиття; дуже рідко - ортостатична гіпотензія, синкопе (особливо на початку терапії), тахікардія, підвищення АТ, похолодання кінцівок.
З боку статевої системи: іноді - аноргазмія, зниження лібідо, затримка та порушення еякуляції, еректильна дисфункція.
З боку сечовидільної системи: іноді - утруднене сечовипускання; дуже рідко - ніктурія.
Інші: іноді - зниження маси тіла, підвищене потовиділення, припливи, нічна пітливість; дуже рідко - анафілактичні реакції, спрага, гіпонатріємія, озноб, ангіоневротичний набряк, висип, синдром Стівенса-Джонсона, кропив'янка, погане самопочуття, відчуття жару і/або холоду, підвищення маси тіла, дегідратація, фотосенсибілізація. При відміні часто відзначалися запаморочення, нудота, головний біль. У пацієнтів з больовою формою діабетичної невропатії може спостерігатися незначне збільшення глюкози в крові натще.
З боку травної системи: часто - сухість у роті, нудота, запор; іноді - діарея, блювання, зниження апетиту, зміна смаку, порушення показників функції печінки; дуже рідко - гепатит, жовтяниця, підвищення активності ЩФ, АЛТ, АСТ та рівня білірубіну; відрижка, гастроентерит, стоматит.
З боку кістково-м'язової системи: іноді - м'язова напруженість і/або посмикування; дуже рідко - бруксизм.
З боку серцево-судинної системи: іноді - серцебиття; дуже рідко - ортостатична гіпотензія, синкопе (особливо на початку терапії), тахікардія, підвищення АТ, похолодання кінцівок.
З боку статевої системи: іноді - аноргазмія, зниження лібідо, затримка та порушення еякуляції, еректильна дисфункція.
З боку сечовидільної системи: іноді - утруднене сечовипускання; дуже рідко - ніктурія.
Інші: іноді - зниження маси тіла, підвищене потовиділення, припливи, нічна пітливість; дуже рідко - анафілактичні реакції, спрага, гіпонатріємія, озноб, ангіоневротичний набряк, висип, синдром Стівенса-Джонсона, кропив'янка, погане самопочуття, відчуття жару і/або холоду, підвищення маси тіла, дегідратація, фотосенсибілізація. При відміні часто відзначалися запаморочення, нудота, головний біль. У пацієнтів з больовою формою діабетичної невропатії може спостерігатися незначне збільшення глюкози в крові натще.
Передозування
Симптоми: у постреєстраційний період застосування зареєстровані повідомлення про летальні наслідки при гострому передозуванні дулоксетину, в основному при змішаному передозуванні, а також при передозуванні тільки дулоксетину, включаючи дозу 1000 мг дулоксетину (приблизно в 8,3 раза вище МРДЧ). Ознаки та симптоми передозування (тільки дулоксетину або разом з іншими ЛЗ) включали сонливість, кому, серотоніновий синдром, судоми, непритомність, тахікардію, артеріальну гіпотензію, артеріальну гіпертензію та блювання.
Лікування: специфічного антидоту при передозуванні дулоксетину не існує, але у разі виникнення серотонінового синдрому можна розглянути можливість проведення спеціального лікування (наприклад, ципроептадин і/або контроль температури).
У разі гострого передозування дулоксетину лікування повинно складатися з загальних заходів, застосовуваних при передозуванні будь-якого ЛЗ, таких як забезпечення адекватної прохідності дихальних шляхів, оксигенації та вентиляції, контроль серцевого ритму та життєвих показників. Якщо це необхідно, може бути показано промивання шлунка за допомогою орогастрального зонда великого діаметра і з відповідним захистом дихальних шляхів, якщо воно проводиться незабаром після прийому ЛЗ або у пацієнтів з симптомами. Індукція блювання не рекомендується.
Активоване вугілля може бути корисним для обмеження абсорбції дулоксетину з ШКТ. Було показано, що прийом активованого вугілля знижує AUC і Cmax дулоксетину в середньому на 1/3, хоча у деяких пацієнтів ефект активованого вугілля був обмеженим. Через великий Vd дулоксетину форсований діурез, діаліз, гемоперфузія і замісне переливання (обмінне переливання) крові навряд чи будуть ефективні.
При лікуванні передозування слід враховувати можливість впливу кількох ЛЗ. Особливе застереження стосується пацієнтів, у яких передозування дулоксетину супроводжується прийомом трициклічних антидепресантів. У цьому випадку зниження кліренсу основного трициклічного ЛЗ і/або його активного метаболіту може збільшити ймовірність клінічно значущих наслідків і продовжити час, необхідний для ретельного медичного спостереження.
Лікування: специфічного антидоту при передозуванні дулоксетину не існує, але у разі виникнення серотонінового синдрому можна розглянути можливість проведення спеціального лікування (наприклад, ципроептадин і/або контроль температури).
У разі гострого передозування дулоксетину лікування повинно складатися з загальних заходів, застосовуваних при передозуванні будь-якого ЛЗ, таких як забезпечення адекватної прохідності дихальних шляхів, оксигенації та вентиляції, контроль серцевого ритму та життєвих показників. Якщо це необхідно, може бути показано промивання шлунка за допомогою орогастрального зонда великого діаметра і з відповідним захистом дихальних шляхів, якщо воно проводиться незабаром після прийому ЛЗ або у пацієнтів з симптомами. Індукція блювання не рекомендується.
Активоване вугілля може бути корисним для обмеження абсорбції дулоксетину з ШКТ. Було показано, що прийом активованого вугілля знижує AUC і Cmax дулоксетину в середньому на 1/3, хоча у деяких пацієнтів ефект активованого вугілля був обмеженим. Через великий Vd дулоксетину форсований діурез, діаліз, гемоперфузія і замісне переливання (обмінне переливання) крові навряд чи будуть ефективні.
При лікуванні передозування слід враховувати можливість впливу кількох ЛЗ. Особливе застереження стосується пацієнтів, у яких передозування дулоксетину супроводжується прийомом трициклічних антидепресантів. У цьому випадку зниження кліренсу основного трициклічного ЛЗ і/або його активного метаболіту може збільшити ймовірність клінічно значущих наслідків і продовжити час, необхідний для ретельного медичного спостереження.
Лікарняна взаємодія
Одночасне застосування дулоксетину (в дозі 60 мг 2 рази/добу) не мало значного впливу на фармакокінетику теофіліну, метаболізуючогося CYP1A2. Дулоксетин навряд чи має клінічно значущий вплив на метаболізм інших лікарських засобів - субстратів CYP1A2.
Одночасний прийом дулоксетину з потенційними інгібіторами CYP1A2 (наприклад, фторхінолони) може призвести до підвищення концентрації дулоксетину, оскільки CYP1A2 бере участь у метаболізмі дулоксетину (призначення такої комбінації вимагає обережності та зниження доз дулоксетину).
Потужний інгібітор CYP1A2 флувоксамін (при прийомі в дозі 100 мг 1 раз/добу) знижував середній плазмовий кліренс дулоксетину приблизно на 77%.
При призначенні дулоксетину з лікарськими засобами, метаболізуючимися CYP2D6 і маючими вузький терапевтичний індекс, слід проявляти обережність (оскільки дулоксетин є помірним інгібітором CYP2D6). При одночасному застосуванні з дулоксетином в дозі 60 мг 2 рази/добу AUC дезипраміну (субстрату CYP2D6) підвищується в 3 рази. Одночасне застосування з дулоксетином (в дозі 40 мг 2 рази/добу) підвищувало стабільну частину AUC толтеродину (застосовуваного в дозі 2 мг 2 рази/добу) на 71%, але не мало впливу на фармакокінетику 5-гідроксил метаболіту. Одночасне застосування дулоксетину з потенційними інгібіторами CYP2D6 може призвести до підвищення концентрацій дулоксетину. Пароксетин (при застосуванні в дозі 20 мг 1 раз/добу) знижував середній кліренс дулоксетину приблизно на 37%. При застосуванні дулоксетину з інгібіторами CYP2D6 (наприклад, з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну) слід дотримуватися обережності.
При одночасному застосуванні дулоксетину та інших лікарських засобів, що впливають на ЦНС і мають схожий механізм дії (включаючи етанол та етанолвмісні препарати), можливе взаємне посилення ефектів (така комбінація вимагає обережності).
Дулоксетин значною мірою зв'язується з білками плазми, тому одночасне застосування з іншими лікарськими засобами, у високій мірі зв'язуючимися з білками плазми, може призвести до підвищення концентрації вільних фракцій обох препаратів.
Одночасний прийом дулоксетину з потенційними інгібіторами CYP1A2 (наприклад, фторхінолони) може призвести до підвищення концентрації дулоксетину, оскільки CYP1A2 бере участь у метаболізмі дулоксетину (призначення такої комбінації вимагає обережності та зниження доз дулоксетину).
Потужний інгібітор CYP1A2 флувоксамін (при прийомі в дозі 100 мг 1 раз/добу) знижував середній плазмовий кліренс дулоксетину приблизно на 77%.
При призначенні дулоксетину з лікарськими засобами, метаболізуючимися CYP2D6 і маючими вузький терапевтичний індекс, слід проявляти обережність (оскільки дулоксетин є помірним інгібітором CYP2D6). При одночасному застосуванні з дулоксетином в дозі 60 мг 2 рази/добу AUC дезипраміну (субстрату CYP2D6) підвищується в 3 рази. Одночасне застосування з дулоксетином (в дозі 40 мг 2 рази/добу) підвищувало стабільну частину AUC толтеродину (застосовуваного в дозі 2 мг 2 рази/добу) на 71%, але не мало впливу на фармакокінетику 5-гідроксил метаболіту. Одночасне застосування дулоксетину з потенційними інгібіторами CYP2D6 може призвести до підвищення концентрацій дулоксетину. Пароксетин (при застосуванні в дозі 20 мг 1 раз/добу) знижував середній кліренс дулоксетину приблизно на 37%. При застосуванні дулоксетину з інгібіторами CYP2D6 (наприклад, з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну) слід дотримуватися обережності.
При одночасному застосуванні дулоксетину та інших лікарських засобів, що впливають на ЦНС і мають схожий механізм дії (включаючи етанол та етанолвмісні препарати), можливе взаємне посилення ефектів (така комбінація вимагає обережності).
Дулоксетин значною мірою зв'язується з білками плазми, тому одночасне застосування з іншими лікарськими засобами, у високій мірі зв'язуючимися з білками плазми, може призвести до підвищення концентрації вільних фракцій обох препаратів.
Лікарська форма
Капсули кишковорозчинні 30 мг, 40мг, 60 мг
