Епікс
Epix
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Леветирацетам, Летирам, Кеппра, Епікс, Зеницетам, Конвілепт, Леветинол, Левіпіл Сан, Епікепран, Епітропіл
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. "Epix" 0,25 № 30
D.S.: Внутрішньо, по 1 таблетці 2 рази на день, незалежно від прийому їжі
D.S.: Внутрішньо, по 1 таблетці 2 рази на день, незалежно від прийому їжі
Фармакологічні властивості
Протисудомний, протиепілептичний.
Фармакодинаміка
Леветирацетам – активна речовина препарату Епікс – є похідним з'єднанням піролідону (S-енантіомер ά-етил-2-оксо-1-піролідин ацетаміду). Одним з механізмів його дії є зв'язування з глікопротеїном синаптичних везикул SV2A, що міститься в сірій речовині головного і спинного мозку. Через цей зв'язаний з синаптичними пухирцями білок леветирацетам регулює динаміку в синаптичній бляшці і викид нейротрансмітерів у синаптичну щілину, знижуючи епілептичну активність нейрона. Вважається, що таким чином реалізується протисудомний ефект, який виражений у протидії гіперсинхронізації нейронної активності.
Іншим механізмом дії Епікса є модуляція ГАМК-ергічних і гліцинових рецепторів, які знижують збудливість нейрона, причому ГАМК-ергічна взаємодія є головним механізмом гальмування в мозку. Гальмівний ефект ГАМК і гліцину здійснюється значною мірою за рахунок активації притоку іонів хлору всередину нейрона. У блокаді притоку хлоридів у ГАМК-ергічні і гліцин-ергічні рецептори беруть участь цинк і R-карболіни. Леветирацетам є єдиним протиепілептичним препаратом, який протидіє блокуючому притоку іонів хлору ефекту цинку і R-карболінів, тим самим відновлюючи притік хлоридів через ГАМК- і гліцинові рецептори і приводить до посилення гальмування в нейронах. Окрім активації гальмівних ефектів у мозку, леветирацетам блокує в культурі тканини епілептичні розряди, викликані бікукуліном і активацією NМDА-рецепторів, не впливаючи при цьому на нормальне проведення збудження. Це може пояснювати хорошу переносимість препарату і відсутність суттєвих седативних ефектів при терапевтичних дозах. Епікс показав високу протиепілептичну активність у генетичних і хронічних моделях парціальної і генералізованої епілепсії.
Іншим механізмом дії Епікса є модуляція ГАМК-ергічних і гліцинових рецепторів, які знижують збудливість нейрона, причому ГАМК-ергічна взаємодія є головним механізмом гальмування в мозку. Гальмівний ефект ГАМК і гліцину здійснюється значною мірою за рахунок активації притоку іонів хлору всередину нейрона. У блокаді притоку хлоридів у ГАМК-ергічні і гліцин-ергічні рецептори беруть участь цинк і R-карболіни. Леветирацетам є єдиним протиепілептичним препаратом, який протидіє блокуючому притоку іонів хлору ефекту цинку і R-карболінів, тим самим відновлюючи притік хлоридів через ГАМК- і гліцинові рецептори і приводить до посилення гальмування в нейронах. Окрім активації гальмівних ефектів у мозку, леветирацетам блокує в культурі тканини епілептичні розряди, викликані бікукуліном і активацією NМDА-рецепторів, не впливаючи при цьому на нормальне проведення збудження. Це може пояснювати хорошу переносимість препарату і відсутність суттєвих седативних ефектів при терапевтичних дозах. Епікс показав високу протиепілептичну активність у генетичних і хронічних моделях парціальної і генералізованої епілепсії.
Фармакокінетика
Після прийому всередину леветирацетам добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Абсорбція повна і носить лінійний характер, тому концентрація в плазмі крові може бути передбачена виходячи з застосовуваної дози препарату в мг/кг маси тіла. Ступінь абсорбції не залежить від дози і часу прийому їжі. Біодоступність становить близько 100%. Максимальна концентрація в плазмі крові (Cmax) досягається через 1.3 год після перорального прийому леветирацетаму в дозі 1000 мг і при одноразовому застосуванні становить 31 мкг/мл, після повторного прийому (2 рази на добу) – 43 мкг/мл. Рівноважний стан досягається через 2 доби при дворазовому прийомі препарату.
Зв'язування з білками плазми крові леветирацетаму і його основного метаболіту становить менше 10%. Об'єм розподілу (Vd) леветирацетаму становить близько 0.5-0.7 л/кг.
Утворення первинного фармакологічно неактивного метаболіту (ucb L057) відбувається без участі ізоферментів цитохрому P450 у печінці. Леветирацетам не впливає на ферментативну активність гепатоцитів.
Період напіввиведення (T1/2) з плазми крові дорослої людини становить 7±1 год і не змінюється в залежності від дози, способу застосування або повторного прийому. Середня величина загального кліренсу становить 0.96 мл/хв/кг. 95% введеної дози виводиться нирками. Нирковий кліренс леветирацетаму і його неактивного метаболіту становить 0.6 мл/хв/кг і 4.2 мл/хв/кг, відповідно.
У пацієнтів похилого віку T1/2 збільшується на 40% і становить 10-11 год, що пов'язано зі зниженням функції нирок.
У процесі 4-годинного діалізу з організму видаляється 51% леветирацетаму.
У пацієнтів з легкими і помірними порушеннями функції печінки видимих змін кліренсу леветирацетаму не виявлено. При тяжких порушеннях функції печінки кліренс леветирацетаму знижується більш ніж на 50% через супутню ниркову недостатність.
Фармакокінетика леветирацетаму у дітей носить лінійний характер у діапазоні доз від 20 до 60 мг/кг/добу. Cmax досягається через 0.5-1 год. T1/2 у дітей після одноразового прийому всередину в дозі 20 мг/кг маси тіла становить 5-6 год. Загальний кліренс леветирацетаму у дітей приблизно на 40% вищий, ніж у дорослих, і знаходиться в прямій залежності від маси тіла.
Зв'язування з білками плазми крові леветирацетаму і його основного метаболіту становить менше 10%. Об'єм розподілу (Vd) леветирацетаму становить близько 0.5-0.7 л/кг.
Утворення первинного фармакологічно неактивного метаболіту (ucb L057) відбувається без участі ізоферментів цитохрому P450 у печінці. Леветирацетам не впливає на ферментативну активність гепатоцитів.
Період напіввиведення (T1/2) з плазми крові дорослої людини становить 7±1 год і не змінюється в залежності від дози, способу застосування або повторного прийому. Середня величина загального кліренсу становить 0.96 мл/хв/кг. 95% введеної дози виводиться нирками. Нирковий кліренс леветирацетаму і його неактивного метаболіту становить 0.6 мл/хв/кг і 4.2 мл/хв/кг, відповідно.
У пацієнтів похилого віку T1/2 збільшується на 40% і становить 10-11 год, що пов'язано зі зниженням функції нирок.
У процесі 4-годинного діалізу з організму видаляється 51% леветирацетаму.
У пацієнтів з легкими і помірними порушеннями функції печінки видимих змін кліренсу леветирацетаму не виявлено. При тяжких порушеннях функції печінки кліренс леветирацетаму знижується більш ніж на 50% через супутню ниркову недостатність.
Фармакокінетика леветирацетаму у дітей носить лінійний характер у діапазоні доз від 20 до 60 мг/кг/добу. Cmax досягається через 0.5-1 год. T1/2 у дітей після одноразового прийому всередину в дозі 20 мг/кг маси тіла становить 5-6 год. Загальний кліренс леветирацетаму у дітей приблизно на 40% вищий, ніж у дорослих, і знаходиться в прямій залежності від маси тіла.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Таблетки слід приймати всередину, запиваючи достатньою кількістю рідини, незалежно від прийому їжі.
Добову дозу ділять на 2 однакових прийоми.
Як монотерапію дорослим призначають у початковій дозі по 500 мг, розділеній на 2 прийоми (по 250 мг 2 рази на добу). Через 2 тижні доза може бути збільшена до початкової терапевтичної - 1 г (по 500 мг 2 рази на добу). Максимальна добова доза - 3 г (по 1.5 г 2 рази на добу).
Дорослі (≥ 18 років) і підлітки (12 - 17 років):
Початкова терапевтична доза становить 500 мг два рази на добу. Прийом цієї дози можна починати з першого дня лікування. В залежності від клінічної реакції і переносимості, дозу можна підвищити до 1500 мг два рази на добу. Дозу можна підвищувати або знижувати до 500 мг два рази на добу один раз кожні 2-4 тижні.
Пацієнти похилого віку (старше 65 років):
Рекомендується коригувати дозу для пацієнтів похилого віку, щоб уникнути розвитку будь-якого ймовірного порушення функції нирок.
Діти у віці від 4 до 11 років і підлітки (12 - 17 років):
Лікар повинен призначати найбільш підходящу лікарську форму і дозування відповідно до ваги тіла і показань.
Початкова терапевтична дозування становить 10 мг/кг ваги тіла два рази на добу.
В залежності від клінічної реакції і переносимості дозування може бути збільшено до 30 мг/кг ваги тіла два рази на добу. Дозування можна підвищити або знизити на 10 мг/кг ваги тіла два рази на добу один раз кожні 2 тижні.
Для дітей з вагою тіла більше 50 кг, дозування – таке ж, як і для дорослих.
Пацієнти з порушеннями функції нирок:
Добова доза повинна підбиратися індивідуально відповідно до функції нирок хворого. Для таких розрахунків використовується наступна таблиця. Для використання цієї таблиці дозування, необхідно оцінити кліренс креатиніну хворого (КК) в мл/хв. КК (мл/хв.) можна оцінити на підставі визначення сироваткового креатиніну (мг/дл) за наступною формулою:
[(140 - вік)] x вага тіла (кг)
КК = (x 0,85 для хворих жінок)
72 x сироватковий креатинін (мг/дл)
Коригування доз для пацієнтів з порушеннями функції нирок:
Група
Кліренс креатиніну
(мл/хв.)
Дозування і частота її прийому
Нормальна функція
> 80
500 - 1500 мг два рази на добу
Легкі порушення
50 - 79
500 - 1000 мг два рази на добу
Середні порушення
30 - 49
250 - 750 мг два рази на добу
Тяжкі порушення
< 30
250 - 500 мг два рази на добу
Для хворих, які проходять діаліз на останній стадії ниркової недостатності (1)
500 - 1000 мг два рази на добу (2)
(1) Ударна доза 750 мг рекомендується в перший день лікування леветирацетамом.
(2) Додаткова доза 250 - 500 мг рекомендується після діалізу.
Оскільки кліренс леветирацетаму пов'язаний з функцією нирок, то дозу леветирацетаму необхідно коригувати відповідно до функції нирок у дітей з порушеннями функції нирок.
Пацієнти з порушеннями функції печінки:
Для пацієнтів з легкими і середніми порушеннями функції печінки немає необхідності коригувати дозу. Для пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки кліренс креатиніну менш важливий, ніж ниркова недостатність. З цієї причини, у пацієнтів з кліренсом креатиніну < 70 мл/хв. добову підтримуючу дозу рекомендується знизити на 50%.
Тривалість курсу лікування визначається лікарем.
Добову дозу ділять на 2 однакових прийоми.
Як монотерапію дорослим призначають у початковій дозі по 500 мг, розділеній на 2 прийоми (по 250 мг 2 рази на добу). Через 2 тижні доза може бути збільшена до початкової терапевтичної - 1 г (по 500 мг 2 рази на добу). Максимальна добова доза - 3 г (по 1.5 г 2 рази на добу).
Дорослі (≥ 18 років) і підлітки (12 - 17 років):
Початкова терапевтична доза становить 500 мг два рази на добу. Прийом цієї дози можна починати з першого дня лікування. В залежності від клінічної реакції і переносимості, дозу можна підвищити до 1500 мг два рази на добу. Дозу можна підвищувати або знижувати до 500 мг два рази на добу один раз кожні 2-4 тижні.
Пацієнти похилого віку (старше 65 років):
Рекомендується коригувати дозу для пацієнтів похилого віку, щоб уникнути розвитку будь-якого ймовірного порушення функції нирок.
Діти у віці від 4 до 11 років і підлітки (12 - 17 років):
Лікар повинен призначати найбільш підходящу лікарську форму і дозування відповідно до ваги тіла і показань.
Початкова терапевтична дозування становить 10 мг/кг ваги тіла два рази на добу.
В залежності від клінічної реакції і переносимості дозування може бути збільшено до 30 мг/кг ваги тіла два рази на добу. Дозування можна підвищити або знизити на 10 мг/кг ваги тіла два рази на добу один раз кожні 2 тижні.
Для дітей з вагою тіла більше 50 кг, дозування – таке ж, як і для дорослих.
Пацієнти з порушеннями функції нирок:
Добова доза повинна підбиратися індивідуально відповідно до функції нирок хворого. Для таких розрахунків використовується наступна таблиця. Для використання цієї таблиці дозування, необхідно оцінити кліренс креатиніну хворого (КК) в мл/хв. КК (мл/хв.) можна оцінити на підставі визначення сироваткового креатиніну (мг/дл) за наступною формулою:
[(140 - вік)] x вага тіла (кг)
КК = (x 0,85 для хворих жінок)
72 x сироватковий креатинін (мг/дл)
Коригування доз для пацієнтів з порушеннями функції нирок:
Група
Кліренс креатиніну
(мл/хв.)
Дозування і частота її прийому
Нормальна функція
> 80
500 - 1500 мг два рази на добу
Легкі порушення
50 - 79
500 - 1000 мг два рази на добу
Середні порушення
30 - 49
250 - 750 мг два рази на добу
Тяжкі порушення
< 30
250 - 500 мг два рази на добу
Для хворих, які проходять діаліз на останній стадії ниркової недостатності (1)
500 - 1000 мг два рази на добу (2)
(1) Ударна доза 750 мг рекомендується в перший день лікування леветирацетамом.
(2) Додаткова доза 250 - 500 мг рекомендується після діалізу.
Оскільки кліренс леветирацетаму пов'язаний з функцією нирок, то дозу леветирацетаму необхідно коригувати відповідно до функції нирок у дітей з порушеннями функції нирок.
Пацієнти з порушеннями функції печінки:
Для пацієнтів з легкими і середніми порушеннями функції печінки немає необхідності коригувати дозу. Для пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки кліренс креатиніну менш важливий, ніж ниркова недостатність. З цієї причини, у пацієнтів з кліренсом креатиніну < 70 мл/хв. добову підтримуючу дозу рекомендується знизити на 50%.
Тривалість курсу лікування визначається лікарем.
Показання
Як монотерапія (препарат першого вибору) при лікуванні:
— парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих і підлітків старше 16 років з нововиявленою епілепсією.
У складі комплексної терапії при лікуванні:
— парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих і дітей старше 4 років з епілепсією;
— міоклонічних судом у дорослих і підлітків старше 12 років з ювенільною міоклонічною епілепсією;
— первинно-генералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих і підлітків старше 12 років з ідіопатичною генералізованою епілепсією.
— парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих і підлітків старше 16 років з нововиявленою епілепсією.
У складі комплексної терапії при лікуванні:
— парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих і дітей старше 4 років з епілепсією;
— міоклонічних судом у дорослих і підлітків старше 12 років з ювенільною міоклонічною епілепсією;
— первинно-генералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих і підлітків старше 12 років з ідіопатичною генералізованою епілепсією.
Протипоказання
— виражені порушення функції нирок і печінки у пацієнтів похилого віку старше 65 років;
— вагітність;
— період лактації;
— дитячий вік до 4 років;
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
— вагітність;
— період лактації;
— дитячий вік до 4 років;
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
Особливі вказівки
Лікування препаратом Епікс рекомендується припиняти поступово з поступовим зниженням дози (наприклад, зниженням дози до 2 x 500 мг/добу через 2-4 тижні у дорослих хворих і до 2 x 10 мг/кг/добу через 2 тижні у хворих дітей).
Може знадобитися коригування дози для пацієнтів з порушеннями функції нирок.
У ході контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів, які проходили лікування Епіксом, спостерігалися невеликі, але статистично значущі зниження кількості еритроцитів, гемоглобіну і гематокриту. Застосування Епікса не призводило до значних змін у результатах лабораторних аналізів функції печінки.
Епікс ніяк не впливає на підлітковий розвиток і ріст. Однак невідомо його вплив на хворих дітей з точки зору здатності до навчання, розвитку інтелекту, росту, ендокринної функції, підліткового розвитку, а також розвитку репродуктивної функції.
Більше того, відзначалося збільшення частоти нападів епілепсії на більш ніж 25% у 14% хворих дорослих і дітей, які проходили лікування Епіксом, і, відповідно, на 26% і 21% хворих дорослих і дітей, які проходили лікування плацебо.
Оскільки Епікс виводиться з організму нирками, то ймовірність розвитку побічних ефектів може бути вищою у пацієнтів з порушеннями функції нирок. Лікар, який призначає цей препарат, повинен уважно підбирати дозу з урахуванням того, що функція нирок може бути зниженою у пацієнтів похилого віку. У цієї групи пацієнтів може бути корисним спостереження за функцією нирок.
Особливості впливу лікарського засобу на здатність керувати транспортним засобом або потенційно небезпечними механізмами
З обережністю застосовувати під час роботи водіям транспортних засобів і людям, професія яких пов'язана з підвищеною концентрацією уваги, оскільки деякі пацієнти, в силу індивідуальної чутливості, можуть відчувати сонливість або інші симптоми пригнічення центральної нервової системи.
Може знадобитися коригування дози для пацієнтів з порушеннями функції нирок.
У ході контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів, які проходили лікування Епіксом, спостерігалися невеликі, але статистично значущі зниження кількості еритроцитів, гемоглобіну і гематокриту. Застосування Епікса не призводило до значних змін у результатах лабораторних аналізів функції печінки.
Епікс ніяк не впливає на підлітковий розвиток і ріст. Однак невідомо його вплив на хворих дітей з точки зору здатності до навчання, розвитку інтелекту, росту, ендокринної функції, підліткового розвитку, а також розвитку репродуктивної функції.
Більше того, відзначалося збільшення частоти нападів епілепсії на більш ніж 25% у 14% хворих дорослих і дітей, які проходили лікування Епіксом, і, відповідно, на 26% і 21% хворих дорослих і дітей, які проходили лікування плацебо.
Оскільки Епікс виводиться з організму нирками, то ймовірність розвитку побічних ефектів може бути вищою у пацієнтів з порушеннями функції нирок. Лікар, який призначає цей препарат, повинен уважно підбирати дозу з урахуванням того, що функція нирок може бути зниженою у пацієнтів похилого віку. У цієї групи пацієнтів може бути корисним спостереження за функцією нирок.
Особливості впливу лікарського засобу на здатність керувати транспортним засобом або потенційно небезпечними механізмами
З обережністю застосовувати під час роботи водіям транспортних засобів і людям, професія яких пов'язана з підвищеною концентрацією уваги, оскільки деякі пацієнти, в силу індивідуальної чутливості, можуть відчувати сонливість або інші симптоми пригнічення центральної нервової системи.
Побічні ефекти
З боку ЦНС: часто - сонливість, астенічний синдром, запаморочення; рідко - головний біль, атаксія, судоми, депресивний синдром, емоційна нестабільність, агресивність, безсоння, нервозність, тремор, диплопія.
З боку травної системи: рідко - анорексія, діарея, диспепсія, нудота.
Інші: рідко - шкірний висип.
З боку травної системи: рідко - анорексія, діарея, диспепсія, нудота.
Інші: рідко - шкірний висип.
Передозування
Симптоми: сонливість, ажитація, агресія, пригнічення свідомості, пригнічення дихання і кома.
Лікування: при гострому передозуванні необхідне промивання шлунка. Специфічного антидоту немає. Симптоматичне лікування, гемодіаліз ефективний, і сприяє виведенню з кровотоку 60% леветирацетаму і 74% первинного метаболіту.
Лікування: при гострому передозуванні необхідне промивання шлунка. Специфічного антидоту немає. Симптоматичне лікування, гемодіаліз ефективний, і сприяє виведенню з кровотоку 60% леветирацетаму і 74% первинного метаболіту.
Лікарняна взаємодія
Епікс не чинить жодного впливу на сироваткові концентрації інших протиепілептичних препаратів (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, ламотриджин, габапентин і примідон), і ці препарати не чинять жодного впливу на фармакокінетику Епікса.
Не спостерігалося клінічно вираженої взаємодії між лікарськими засобами у пацієнтів у віці 4-18 років, які отримували лікування дозами до 60 мг/кг/добу.
Додаткова терапія Епіксом не впливає на стійкі (встановлені) концентрації спільно прийнятих карбамазепіну і вальпроєвої кислоти.
Ефективність Епікса не знижується під дією пробенециду – препарату, який блокує ниркову канальцеву секрецію.
Добові дози Епікса 1000 мг не змінюють фармакокінетику і ендокринні параметри оральних контрацептивів. Спільне застосування дигоксину, оральних контрацептивів і варфарину не чинить жодного впливу на фармакокінетику Епікса. Епікс у дозі 2000 мг/добу не впливає на фармакокінетику дигоксину і варфарину; протромбіновий час не змінюється.
Ступінь абсорбції Епікса не змінюється в залежності від прийому їжі, але швидкість всмоктування трохи знижується. Не було виявлено жодного впливу антацидів на Епікс.
Дані про взаємодію алкоголю і леветирацетаму відсутні.
Не спостерігалося клінічно вираженої взаємодії між лікарськими засобами у пацієнтів у віці 4-18 років, які отримували лікування дозами до 60 мг/кг/добу.
Додаткова терапія Епіксом не впливає на стійкі (встановлені) концентрації спільно прийнятих карбамазепіну і вальпроєвої кислоти.
Ефективність Епікса не знижується під дією пробенециду – препарату, який блокує ниркову канальцеву секрецію.
Добові дози Епікса 1000 мг не змінюють фармакокінетику і ендокринні параметри оральних контрацептивів. Спільне застосування дигоксину, оральних контрацептивів і варфарину не чинить жодного впливу на фармакокінетику Епікса. Епікс у дозі 2000 мг/добу не впливає на фармакокінетику дигоксину і варфарину; протромбіновий час не змінюється.
Ступінь абсорбції Епікса не змінюється в залежності від прийому їжі, але швидкість всмоктування трохи знижується. Не було виявлено жодного впливу антацидів на Епікс.
Дані про взаємодію алкоголю і леветирацетаму відсутні.
Лікарська форма
Овальні, двояковипуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, блакитного кольору (для дозування 250 мг)
Овальні, двояковипуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору, з лінією розлому на одній стороні (для дозування 500 мг).
Овальні, двояковипуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, з лінією розлому на одній стороні (для дозування 1000 мг).
Овальні, двояковипуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору, з лінією розлому на одній стороні (для дозування 500 мг).
Овальні, двояковипуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, з лінією розлому на одній стороні (для дозування 1000 мг).
