Ертапенем

Антибактеріальне

Антибіотик з групи карбапенемів, являє собою 1-β метил-карбапенем, бета-лактамний антибіотик тривалої дії для парентерального введення. Має широкий спектр антибактеріальної дії.

Бактерицидна активність ертапенему зумовлена інгібуванням синтезу клітинної стінки і опосередкована його зв'язуванням з пеніцилін-зв'язуючими білками (ПЗБ). У Escherichia coli він проявляє сильну спорідненість до ПЗБ 1a, 1b, 2, 3, 4 і 5, причому переважно - до ПЗБ 2 і 3. Ертапенем має значну стійкість до дії β-лактамаз більшості класів (включаючи пеніцилінази, цефалоспоринази і β-лактамази розширеного спектра, але не метало-β-лактамази).

Активний щодо аеробних і факультативних анаеробних грампозитивних мікроорганізмів: Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніциліназу), Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes.

Активний щодо аеробних і факультативних анаеробних грамнегативних мікроорганізмів: Escherichia coli, Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis, Proteus mirabilis.

Активний щодо анаеробних мікроорганізмів: Bacteroides fragilis та інших Bacteroides spp., Clostridium spp. (крім Clostridium difficile), Eubacterium spp., Peptostreptococcus spp., Porphyromonas asaccharolytica, Prevotella spp.

Метицилін-резистентні стафілококи, а також багато штамів Enterococcus faecalis і більшість штамів Enterococcus faecium стійкі до ертапенему.

Активний також щодо аеробних і факультативних анаеробних грамнегативних мікроорганізмів: Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli (продукує β-лактамази розширеного спектра дії), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae (продукують β-лактамази розширеного спектра дії), Morganella morgani, Proteus vulgaris, Serratia marcescens.

Багато штамів перелічених вище мікроорганізмів, що мають мультирезистентність до інших антибіотиків, наприклад, пеніцилінів, цефалоспоринів (в т.ч. III покоління) і аміноглікозидів, чутливі до ертапенему.

Активний щодо анаеробних мікроорганізмів Fusobacterium spp.

При в/м введенні розчину, приготовленого з 1% або 2% розчином лідокаїну, ертапенем добре абсорбується з місця введення. Біодоступність становить приблизно 92%. Після в/м введення в дозі 1 г Cmax досягається приблизно через 2 год.

Ертапенем активно зв'язується з білками плазми людини. Ступінь зв'язування зменшується зі збільшенням концентрації ертапенему в плазмі - приблизно з 95% при концентрації в плазмі <100 мкг/мл до приблизно 85% при концентрації в плазмі 300 мкг/мл).

AUC збільшується майже прямо пропорційно дозі (в діапазоні доз від 0.5 г до 2 г).

Кумуляції ертапенему після багаторазового в/в введення (в діапазоні доз від 0.5 до 2 г/добу) або в/м введення по 1 г/добу не спостерігається.

Ертапенем виділяється з грудним молоком у людини.

Ертапенем не пригнічує транспорт дигоксину і вінбластину, опосередкований Р-глікопротеїном, і сам не є його субстратом.

Після в/в інфузії ертапенему з ізотопною міткою в дозі 1 г джерелом радіоактивності в плазмі є в основному (94%) ертапенем. Головний метаболіт ертапенему являє собою похідне з незамкнутим кільцем, що утворюється при гідролізі β-лактамного кільця.

Ертапенем виводиться головним чином нирками. Середній T1/2 з плазми у здорових дорослих молодих добровольців становить приблизно 4 год. Після в/в введення ертапенему з ізотопною міткою в дозі 1 г здоровим молодим добровольцям близько 80% мітки виводиться з сечею, а 10% - з калом. З 80% ертапенему, визначеного в сечі, близько 38% виводиться в незміненому вигляді, а близько 37% - у вигляді метаболіту з незамкнутим β-лактамним кільцем.

У здорових молодих дорослих добровольців, які отримали ертапенем в/в в дозі 1 г, середня концентрація ертапенему в сечі протягом 0-2 год після введення цієї дози перевищує 984 мкг/мл, а протягом 12-24 год - перевищує 52 мкг/мл.

У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня (КК 31-59 мл/хв/1.73 м2) AUC збільшена приблизно в 1.5 рази порівняно зі здоровими добровольцями.

У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК 5-30 мл/хв/1.73 м2) AUC збільшена приблизно в 2.6 рази порівняно зі здоровими добровольцями.

У пацієнтів в термінальній стадії ниркової недостатності (КК<10 мл/хв/1.73 м2) AUC збільшена приблизно в 2.9 рази порівняно зі здоровими добровольцями. Після одноразового в/в введення ертапенему в дозі 1 г безпосередньо перед сеансом гемодіалізу близько 30% введеної дози визначається в діалізаті.

Для дорослих:

Лікування тяжких і середньої тяжкості інфекційно-запальних захворювань, викликаних чутливими штамами мікроорганізмів (в т. ч. для стартової емпіричної антибактеріальної терапії до визначення збудників):
— інфекцій органів черевної порожнини, інфекцій шкіри та підшкірної клітковини, включаючи інфекції нижніх кінцівок при ЦД (діабетична стопа), позалікарняної пневмонії;
— інфекцій МС (в т. ч. пієлонефриту);
— гострих інфекцій органів малого тазу (в т. ч. післяпологового ендоміометриту, септичного аборту та післяопераційних гінекологічних інфекцій);
— бактеріальної септицемії.

Гіперчутливість (в т.ч. до ін. бета-лактамних антибіотиків), дитячий вік до 3 міс. При використанні лідокаїну гідрохлориду як розчинника при в/м введенні: гіперчутливість до амідних місцевоанестезуючих ЛЗ, тяжка артеріальна гіпотензія, порушення внутрішньосерцевої провідності.

З обережністю. Вагітність, період лактації.

Повідомлялося про серйозні (аж до летальних) анафілактичні реакції у хворих, які отримували лікування бета-лактамними антибіотиками. Ці реакції більш імовірні у осіб, які мають в анамнезі полівалентну алергію (зокрема, у осіб з гіперчутливістю до пеніциліну часто розвиваються тяжкі реакції гіперчутливості при лікуванні іншими бета-лактамними антибіотиками). Перед початком застосування ертапенему слід уточнити наявність в анамнезі вказівок на попередні реакції підвищеної чутливості на інші алергени (особливо на пеніциліни, цефалоспорини та інші бета-лактамні антибіотики).

При виникненні алергічної реакції ертапенем слід негайно відмінити.

При застосуванні ертапенему (як і багатьох антибактеріальних засобів) можливий розвиток псевдомембранозного коліту (головною причиною якого є токсин, що виробляється Clostridium difficile), що слід мати на увазі при виникненні вираженої діареї у пацієнтів, які отримують антибактеріальну терапію.

При в/м введенні уникати випадкового проникнення ертапенему в кровоносну судину.

Використання в педіатрії

Оскільки безпека та ефективність ертапенему в педіатрії не вивчалася, не рекомендується його застосування у дітей та підлітків віком до 18 років.

З боку ЦНС: часто - головний біль; рідко - запаморочення, сонливість, безсоння, судоми, сплутаність свідомості.

З боку травної системи: часто - діарея, нудота, блювання; рідко - кандидоз слизової оболонки порожнини рота, запор, відрижка кислим вмістом, псевдомембранозний коліт (часто проявляється діареєю), викликаний неконтрольованим розмноженням Сlostridium difficile, сухість у роті, диспепсія, анорексія.

З боку серцево-судинної системи: рідко - зниження АТ.

З боку дихальної системи: рідко - диспное.

Дерматологічні реакції: часто - висип; рідко - еритема, свербіж.

З боку організму в цілому: рідко - біль у животі, спотворення смаку, слабкість/втомлюваність, кандидоз, набряклість, лихоманка, біль у грудях.

Місцеві реакції: часто - постінфузійний флебіт/тромбофлебіт.

З боку статевих органів: вагінальний свербіж.

З боку лабораторних показників: часто - підвищення АЛТ, ACT, ЩФ, збільшення числа тромбоцитів; рідко - підвищення прямого, непрямого і загального білірубіну, збільшення числа еозинофілів і моноцитів, підвищення часткового тромбопластинового часу, рівня креатиніну і глюкози в крові, зменшення числа сегментоядерних нейтрофілів і лейкоцитів, зниження гематокриту, гемоглобіну і кількості тромбоцитів; бактеріурія, збільшення рівня азоту сечовини сироватки, числа епітеліальних клітин в сечі, кількості еритроцитів в сечі.

Інші: рідко - алергічні реакції, загальне нездужання, грибкові інфекції.

Специфічної інформації по лікуванню передозування ертапенему немає. У клінічних дослідженнях випадкове введення до 3 г ертапенему на добу дорослим не призводило до клінічно значущих небажаних явищ. У клінічних дослідженнях у дітей одноразове в/в введення дози від 40 мг/кг до максимальної дози 2 г не викликало токсичних реакцій.

У разі передозування препарату Ертапенем Дж його слід відмінити і проводити загальне підтримуюче лікування до виведення ліків нирками.

Ертапенем Дж можна видалити з організму шляхом гемодіалізу. Однак інформації про застосування гемодіалізу для лікування передозування немає.

Ертапенем не впливає на метаболізм лікарських засобів, опосередкований основними ізоферментами CYP1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 3А4. Взаємодія з лікарськими засобами, обумовлена інгібуванням канальцевої секреції, порушенням зв'язування з Р-глікопротеїном або зміною інтенсивності мікросомального окислення малоймовірна.

Ертапенем натрію.
Ліофілізат для приготування розчину для ін'єкцій
(в 1 фл. — 1,213 г, що відповідає вмісту ертапенему 1 г).