Еторикоксиб

Анальгезуючий, жарознижуючий, протизапальний.

НПЗЗ. Селективний інгібітор ЦОГ-2, у терапевтичних концентраціях блокує утворення простагландинів і має протизапальну, анальгезуючу та жарознижуючу дію. Селективне пригнічення ЦОГ-2 супроводжується зменшенням вираженості клінічних симптомів, пов'язаних із запальним процесом, при цьому відсутній вплив на функцію тромбоцитів і слизову оболонку ШКТ.

Еторикоксиб має дозозалежний ефект інгібування ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні в добовій дозі до 150 мг. Не впливає на вироблення простагландинів у слизовій оболонці шлунка і на час кровотечі. У проведених дослідженнях не спостерігалося зниження рівня арахідонової кислоти і агрегації тромбоцитів, викликаної колагеном.

Після прийому внутрішньо швидко абсорбується з ШКТ. Біодоступність при прийомі внутрішньо становить близько 100%. Після прийому дорослими натщесерце в дозі 120 мг Cmax становить 3.6 мкг/мл, Tmax - 1 год після прийому. Прийом їжі не має суттєвого впливу на вираженість і швидкість абсорбції еторикоксибу при прийомі в дозі 120 мг. Разом з тим значення Cmax знижуються на 36% і Tmax збільшується на 2 год. Середня геометрична величина AUC0-24 склала 37.8 мкг × год/мл. Фармакокінетика еторикоксибу в межах терапевтичних доз має лінійний характер.

Зв'язування з білками плазми перевищує 92%. Vd у рівноважному стані становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний і ГЕБ.

Інтенсивно метаболізується в печінці, за участю ізоферментів цитохрому Р450 і утворенням 6-гідроксиметил-еторикоксибу. Виявлено 5 метаболітів еторикоксибу, основні - 6-гідроксиметил-еторикоксиб і його похідне - 6-карбокси-ацетил-еторикоксиб. Основні метаболіти не впливають на ЦОГ-1 і зовсім неактивні або малоактивні щодо ЦОГ-2.

Виводиться нирками у вигляді метаболітів. Менше 1% виводиться з сечею в незміненому вигляді.

При одноразовому в/в введенні 70% виводиться нирками, 20% - через кишечник, переважно у вигляді метаболітів. Менше 2% виявлено в незміненому вигляді.

Рівноважний стан досягається через 7 діб при щоденному прийомі в дозі 120 мг, з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає T1/2 - близько 22 год. Плазмовий кліренс становить приблизно 50 мл/хв.

У пацієнтів з незначними порушеннями функції печінки (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) одноразовий прийом еторикоксибу в дозі 60 мг/добу супроводжувався збільшенням AUC на 16% порівняно зі здоровими особами.

У пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), які приймали препарат у дозі 60 мг через день, значення AUC було таким же, як у здорових осіб, які приймали препарат щоденно в тій же дозі.

Гемодіаліз незначно впливав на виведення (кліренс діалізу - близько 50 мл/хв).

Для дорослих:

- симптоматична терапія остеоартрозу ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту;
- біль і симптоми запалення, пов'язані з гострим подагричним артритом;
- короткострокове лікування болю, пов'язаного з проведенням стоматологічної операції.

- Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа або навколоносових пазух і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ (в т.ч. в анамнезі).
- Ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна або інша кровотеча.
- Запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт) у фазі загострення.
- Гемофілія та інші порушення згортання крові.
- Виражена серцева недостатність (II-IV функціональні класи за класифікацією NYHA).
- Виражена печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) або активне захворювання печінки.
- Ниркова недостатність важкого ступеня (КК менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія.
- Період після проведення аортокоронарного шунтування; захворювання периферичних артерій, цереброваскулярні захворювання, клінічно виражена ІХС.
- Стійка артеріальна гіпертензія при значеннях АТ більше 140/90 мм рт. ст.
- Вагітність, період лактації (грудного вигодовування).
- Дитячий і підлітковий вік до 16 років.
- Підвищена чутливість до еторикоксибу.

З обережністю застосовують при вказівках в анамнезі на виразкові ураження ШКТ, інфекції Helicobacter pylori, у осіб похилого віку, у пацієнтів, які тривало отримували НПЗЗ, при важких соматичних захворюваннях, дисліпідемії/гіперліпідемії, при цукровому діабеті, артеріальній гіпертензії, набряках і затримці рідини, курінні, у пацієнтів з КК менше 60 мл/хв, при супутній терапії наступними лікарськими засобами: антикоагулянтами (наприклад, варфарином), антиагрегантами (наприклад, ацетилсаліциловою кислотою, клопідогрелем), ГКС (наприклад, преднізолоном), селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрамом, флуоксетином, пароксетином, сертраліном), при хронічному алкоголізмі.

У період лікування вимагається ретельний контроль АТ протягом перших 2 тижнів і періодично в подальшому.

У період лікування слід регулярно контролювати показники функції печінки і нирок. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ в 3 рази і більше відносно ВГН, лікування слід припинити.

З огляду на зростання ризику розвитку небажаних ефектів із збільшенням тривалості прийому необхідно періодично оцінювати необхідність продовження лікування і можливість зниження дози.

Не слід застосовувати одночасно з іншими НПЗЗ.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. Пацієнти, у яких відзначалися епізоди запаморочення, сонливості або слабкості, повинні утриматися від занять, що вимагають концентрації уваги.

- З боку травної системи: часто - епігастральний біль, нудота, діарея, диспепсія, метеоризм; іноді - здуття живота, відрижка, посилення перистальтики, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, гастрит, виразка слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, синдром подразненого кишечника, езофагіт, виразки слизової оболонки порожнини рота, блювання; дуже рідко - виразки ШКТ (з кровотечею або перфорацією), гепатит.
- З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, слабкість; іноді - порушення смаку, сонливість, порушення сну, порушення чутливості, в т.ч. парестезії/гіперестезії, тривога, депресія, порушення концентрації; дуже рідко - галюцинації, сплутаність свідомості.
- З боку органів чуття: іноді - нечіткість зору, кон'юнктивіт, шум у вухах, вертиго.
- З боку сечовидільної системи: іноді - протеїнурія; дуже рідко - ниркова недостатність, зазвичай зворотна при відміні препарату.
- Алергічні реакції: дуже рідко - анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи виражене зниження АТ і шок.
- З боку серцево-судинної системи: часто - серцебиття, підвищення АТ; іноді - припливи, порушення мозкового кровообігу, фібриляція передсердь, застійна серцева недостатність, неспецифічні зміни ЕКГ, інфаркт міокарда; дуже рідко - гіпертонічний криз.
- З боку дихальної системи: іноді - кашель, задишка, носова кровотеча; дуже рідко - бронхоспазм.
- Дерматологічні реакції: часто - екхімози; іноді - набряклість обличчя, шкірний свербіж, висип; дуже рідко - кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла.
- Інфекційні ускладнення: іноді - гастроентерит, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів, сечовивідного тракту.
- З боку кістково-м'язової системи: іноді - м'язові судоми, артралгія, міалгія.
- З боку обміну речовин: часто - набряки, затримка рідини; іноді - зміни апетиту, підвищення маси тіла.
- З боку лабораторних досліджень: часто - підвищення активності печінкових трансаміназ; іноді - підвищення азоту в крові та сечі, підвищення активності КФК, зниження гематокриту, зниження гемоглобіну, гіперкаліємія, лейкопенія, тромбоцитопенія, підвищення креатиніну сироватки, підвищення сечової кислоти; рідко - підвищення натрію в сироватці крові.
- Інші: часто - грипоподібний синдром; іноді - болі в грудній клітці.

У клінічних дослідженнях застосування разових доз еторикоксибу до 500 мг і багаторазових доз до 150 мг/добу протягом 21 дня не призвело до значної токсичності. Є повідомлення про гостре передозування еторикоксибу, хоча в більшості випадків про побічні ефекти не повідомлялося. Найчастіше спостережувані небажані явища відповідали профілю безпеки еторикоксибу (наприклад, шлунково-кишкові, кардіоренальні явища).

Лікування: у разі передозування доцільно застосувати звичайні заходи підтримки, наприклад видалити неабсорбований еторикоксиб з ШКТ, проводити клінічний моніторинг і за необхідності — підтримуючу терапію.

Еторикоксиб не видаляється при гемодіалізі, невідомо, чи видаляється еторикоксиб при перитонеальному діалізі.

У хворих, які отримують варфарин, прийом еторикоксибу в дозі 120 мг/добу супроводжувався збільшенням приблизно на 13% МНО і протромбінового часу. У пацієнтів, які отримують варфарин або аналогічні лікарські засоби, слід контролювати показники МНО під час початку терапії або зміни режиму дозування еторикоксибу, особливо в перші кілька днів.

Є повідомлення про те, що неселективні НПЗЗ і селективні інгібітори ЦОГ-2 здатні послаблювати гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ. Це взаємодія слід враховувати при лікуванні хворих, які приймають еторикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (наприклад, при дегідратації або в похилому віці) подібна комбінація може погіршити функціональну недостатність нирок.

Еторикоксиб можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою в низьких дозах, призначених для профілактики серцево-судинних захворювань. Однак одночасне призначення ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах і еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження ШКТ та інших ускладнень порівняно з прийомом одного еторикоксибу. Після досягнення рівноважного стану прийом еторикоксибу в дозі 120 мг 1 раз/добу не впливає на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах (81 мг/добу). Препарат не замінює профілактичної дії ацетилсаліцилової кислоти при серцево-судинних захворюваннях. Циклоспорин і такролімус підвищують ризик розвитку нефротоксичності на фоні прийому еторикоксибу.

Є дані про те, що неселективні НПЗЗ і селективні інгібітори ЦОГ-2 можуть підвищувати концентрацію літію в плазмі. Це взаємодія слід враховувати при лікуванні хворих, які приймають еторикоксиб одночасно з літієм.

Є дані про підвищення концентрації метотрексату в плазмі на 28% (за AUC) і зниження його ниркового кліренсу на 13% під впливом еторикоксибу.

Прийом еторикоксибу в дозі 120 мг з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу і від 0.5 до 1 мг норетиндрону протягом 21 дня, одночасно або з різницею в 12 год збільшує стаціонарну AUC0-24 етинілестрадіолу на 50-60%. Однак концентрація норетистерону зазвичай не збільшується до клінічно значущого ступеня. Це збільшення концентрації етинілестрадіолу слід враховувати при виборі відповідного перорального контрацептиву для одночасного застосування з еторикоксибом. Подібний факт може призводити до збільшення частоти тромбоемболії, за рахунок збільшення експозиції етинілестрадіолу.

Еторикоксиб не впливає на AUC0-24 в рівноважному стані або елімінацію дигоксину. Разом з тим, еторикоксиб підвищує Cmax (в середньому на 33%), що може мати значення при розвитку передозування дигоксину.

Одночасний прийом еторикоксибу і рифампіцину (потужного індуктора печінкового метаболізму) призводить до зниження на 65% AUC еторикоксибу в плазмі. Це взаємодія слід враховувати при одночасному призначенні еторикоксибу з рифампіцином.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою 60 мг, 90 мг, 120 мг.
По 7 або 14 табл. у блістері з плівки ПВХ і алюмінієвої фольги.
По 1, 2 або 4 блістери разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.