Костарокс

Анальгезуючий, жарознижуючий, протизапальний.

НПЗЗ. Селективний інгібітор ЦОГ-2, в терапевтичних концентраціях блокує утворення простагландинів і чинить протизапальну, анальгезуючу та жарознижуючу дію. Селективне пригнічення ЦОГ-2 супроводжується зменшенням вираженості клінічних симптомів, пов'язаних із запальним процесом, при цьому відсутній вплив на функцію тромбоцитів і слизову оболонку ШКТ.

Еторикоксиб має дозозалежний ефект інгібування ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні в добовій дозі до 150 мг. Не впливає на вироблення простагландинів у слизовій оболонці шлунка і на час кровотечі. У проведених дослідженнях не спостерігалося зниження рівня арахідонової кислоти і агрегації тромбоцитів, викликаної колагеном.

Після прийому всередину швидко абсорбується з ШКТ. Біодоступність при прийомі всередину становить близько 100%. Після прийому дорослими натщесерце в дозі 120 мг Cmax становить 3.6 мкг/мл, Tmax - 1 год після прийому. Прийом їжі не чинить суттєвого впливу на вираженість і швидкість абсорбції еторикоксибу при прийомі в дозі 120 мг. Разом з тим значення Cmax знижуються на 36% і Tmax збільшується на 2 год. Середня геометрична величина AUC0-24 склала 37.8 мкг × год/мл. Фармакокінетика еторикоксибу в межах терапевтичних доз має лінійний характер.

Зв'язування з білками плазми перевищує 92%. Vd в рівноважному стані становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний і ГЕБ.

Інтенсивно метаболізується в печінці, за участю ізоферментів цитохрому Р450 і утворенням 6-гідроксиметил-еторикоксибу. Виявлено 5 метаболітів еторикоксибу, основні - 6-гідроксиметил-еторикоксиб і його похідне - 6-карбокси-ацетил-еторикоксиб. Основні метаболіти не впливають на ЦОГ-1 і зовсім неактивні або малоактивні щодо ЦОГ-2.

Виводиться нирками у вигляді метаболітів. Менше 1% виводиться з сечею в незміненому вигляді.

При одноразовому в/в введенні 70% виводиться нирками, 20% - через кишечник, переважно у вигляді метаболітів. Менше 2% виявлено в незміненому вигляді.

Рівноважний стан досягається через 7 днів при щоденному прийомі в дозі 120 мг, з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає T1/2 - близько 22 год. Плазмовий кліренс становить приблизно 50 мл/хв.

У пацієнтів з незначними порушеннями функції печінки (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) одноразовий прийом еторикоксибу в дозі 60 мг/добу супроводжувався збільшенням AUC на 16% порівняно зі здоровими особами.

У пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), які приймали препарат у дозі 60 мг через день, значення AUC було таким же, як у здорових осіб, які приймали препарат щоденно в тій же дозі.

Гемодіаліз незначно впливав на виведення (кліренс діалізу - близько 50 мл/хв).

Для дорослих:

• Симптоматичне полегшення остеоартриту, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, а також болю і ознак запалення, пов'язаних з гострим подагричним артритом у дорослих і підлітків 16 років і старше.
• Короткострокове лікування помірного болю, пов'язаного з хірургічними втручаннями в стоматології у дорослих і підлітків 16 років і старше.

• Підвищена чутливість до еторикоксибу або будь-якої з допоміжних речовин препарату.
• Виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки в стадії загострення, активна шлунково-кишкова кровотеча.
• Бронхіальна астма, бронхоспазм, гострий риніт, поліпоз носа, ангіоневротичний набряк, кропив'янка або алергічні реакції після прийому ацетилсаліцилової кислоти або нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ), в тому числі інгібіторів ЦОГ-2, в анамнезі.
• Вагітність і період грудного вигодовування.
• Тяжкі порушення функції печінки (сироватковий альбумін 10 балів за шкалою Чайлд-П'ю).
• Тяжка ниркова недостатність (КК

З обережністю застосовують при вказівках в анамнезі на виразкові ураження ШКТ, інфекції Helicobacter pylori, у осіб похилого віку, у пацієнтів, які тривало отримували НПЗЗ, при тяжких соматичних захворюваннях, дисліпідемії/гіперліпідемії, при цукровому діабеті, артеріальній гіпертензії, набряках і затримці рідини, курінні, у пацієнтів з КК менше 60 мл/хв, при супутній терапії наступними лікарськими засобами: антикоагулянтами (наприклад, варфарином), антиагрегантами (наприклад, ацетилсаліциловою кислотою, клопідогрелом), ГКС (наприклад, преднізолоном), селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрамом, флуоксетином, пароксетином, сертраліном), при хронічному алкоголізмі.

У період лікування потрібен ретельний контроль АТ протягом перших 2 тижнів і періодично в подальшому.
У період лікування слід регулярно контролювати показники функції печінки і нирок. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ в 3 рази і більше відносно ВГН, лікування слід припинити.
З огляду на зростання ризику розвитку небажаних ефектів з збільшенням тривалості прийому необхідно періодично оцінювати необхідність продовження лікування і можливість зниження дози.
Не слід застосовувати одночасно з іншими НПЗЗ.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. Пацієнти, у яких відзначалися епізоди запаморочення, сонливості або слабкості, повинні утриматися від занять, що вимагають концентрації уваги.

З боку травної системи: часто - епігастральний біль, нудота, діарея, диспепсія, метеоризм; іноді - здуття живота, відрижка, посилення перистальтики, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, гастрит, виразка слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, синдром подразненого кишечника, езофагіт, виразки слизової оболонки порожнини рота, блювота; дуже рідко - виразки ШКТ (з кровотечею або перфорацією), гепатит.

З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, слабкість; іноді - порушення смаку, сонливість, порушення сну, порушення чутливості, в т.ч. парестезії/гіперестезії, тривога, депресія, порушення концентрації; дуже рідко - галюцинації, сплутаність свідомості.

З боку органів чуття: іноді - нечіткість зору, кон'юнктивіт, шум у вухах, вертиго.

З боку сечовидільної системи: іноді - протеїнурія; дуже рідко - ниркова недостатність, зазвичай зворотна при відміні препарату.

Алергічні реакції: дуже рідко - анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи виражене зниження АТ і шок.

З боку серцево-судинної системи: часто - серцебиття, підвищення АТ; іноді - припливи, порушення мозкового кровообігу, фібриляція передсердь, застійна серцева недостатність, неспецифічні зміни ЕКГ, інфаркт міокарда; дуже рідко - гіпертонічний криз.

З боку дихальної системи: іноді - кашель, задишка, носова кровотеча; дуже рідко - бронхоспазм.

Дерматологічні реакції: часто - екхімози; іноді - набряклість обличчя, шкірний свербіж, висип; дуже рідко - кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла.

Інфекційні ускладнення: іноді - гастроентерит, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів, сечовивідних шляхів.

З боку кістково-м'язової системи: іноді - м'язові судоми, артралгія, міалгія.

З боку обміну речовин: часто - набряки, затримка рідини; іноді - зміни апетиту, підвищення маси тіла.

З боку лабораторних досліджень: часто - підвищення активності печінкових трансаміназ; іноді - підвищення азоту в крові і сечі, підвищення активності КФК, зниження гематокриту, зниження гемоглобіну, гіперкаліємія, лейкопенія, тромбоцитопенія, підвищення креатиніну сироватки, підвищення сечової кислоти; рідко - підвищення натрію в сироватці крові.

Інші: часто - грипоподібний синдром; іноді - болі в грудній клітці.

У клінічних дослідженнях прийом еторикоксибу в разовій дозі до 500 мг і багаторазовий прийом до 150 мг/день протягом 21 дня не викликав суттєвих токсичних ефектів. Були отримані повідомлення про гостре передозування еторикоксибом, однак, у більшості випадків про небажані реакції не повідомлялося. Найбільш часті небажані реакції відповідали профілю безпеки еторикоксибу (наприклад, порушення з боку ШКТ, кардіоренальні явища).

У разі передозування доцільно приймати звичайні підтримуючі заходи, такі як видалення невсосаного препарату з ШКТ, клінічне спостереження і, при необхідності, підтримуюча терапія. Еторикоксиб не виводиться при гемодіалізі; виведення еторикоксибу при перитонеальному діалізі не вивчалося.

У хворих, які отримують варфарин, прийом еторикоксибу в дозі 120 мг/добу супроводжувався збільшенням приблизно на 13% МНО і протромбінового часу. У пацієнтів, які отримують варфарин або аналогічні лікарські засоби, слід контролювати показники МНО під час початку терапії або зміни режиму дозування еторикоксибу, особливо в перші кілька днів.

Існують повідомлення про те, що неселективні НПЗЗ і селективні інгібітори ЦОГ-2 здатні послаблювати гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ. Цю взаємодію слід враховувати при лікуванні хворих, які приймають еторикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (наприклад, при дегідратації або в похилому віці) подібна комбінація може погіршити функціональну недостатність нирок.

Еторикоксиб можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою в низьких дозах, призначених для профілактики серцево-судинних захворювань. Однак одночасне призначення ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах і еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження ШКТ та інших ускладнень порівняно з прийомом одного еторикоксибу. Після досягнення рівноважного стану прийом еторикоксибу в дозі 120 мг 1 раз/добу не впливає на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах (81 мг/добу). Препарат не замінює профілактичної дії ацетилсаліцилової кислоти при серцево-судинних захворюваннях. Циклоспорин і такролімус підвищують ризик розвитку нефротоксичності на фоні прийому еторикоксибу.

Існують дані про те, що неселективні НПЗЗ і селективні інгібітори ЦОГ-2 можуть підвищувати концентрацію літію в плазмі. Цю взаємодію слід враховувати при лікуванні хворих, які приймають еторикоксиб одночасно з літієм.

Існують дані про підвищення концентрації метотрексату в плазмі на 28% (за AUC) і зниження його ниркового кліренсу на 13% під впливом еторикоксибу.

Прийом еторикоксибу в дозі 120 мг з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу і від 0.5 до 1 мг норетиндрону протягом 21 дня, одночасно або з різницею в 12 год збільшує стаціонарну AUC0-24 етинілестрадіолу на 50-60%. Однак концентрація норетистерону зазвичай не збільшується до клінічно значущого ступеня. Це збільшення концентрації етинілестрадіолу слід враховувати при виборі відповідного перорального контрацептиву для одночасного застосування з еторикоксибом. Подібний факт може призводити до збільшення частоти тромбоемболії, за рахунок збільшення експозиції етинілестрадіолу.

Еторикоксиб не впливає на AUC0-24 в рівноважному стані або елімінацію дигоксину. Разом з тим, еторикоксиб підвищує Cmax (в середньому на 33%), що може мати значення при розвитку передозування дигоксину.

Одночасний прийом еторикоксибу і рифампіцину (потужного індуктора печінкового метаболізму) призводить до зниження на 65% AUC еторикоксибу в плазмі. Цю взаємодію слід враховувати при одночасному призначенні еторикоксибу з рифампіцином.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 30 мг, 60 мг, 90 мг і 120 мг.
По 7 таблеток в Al/Al блістер. По 1 блістеру разом з інструкцією по застосуванню в картонну пачку.
По 10 таблеток в Al/Al блістер. По 1, 2, 3, 5, 6, 9, 10 блістерів разом з інструкцією по застосуванню в картонну пачку.
По 14 таблеток в Al/Al блістер. По 1, 2, 4, 6, 7 блістерів разом з інструкцією по застосуванню в картонну пачку.