Фламадекс

Знеболювальне, протизапальне, жарознижувальне.

НПЗП, похідне пропіонової кислоти. Має анальгезуючу, протизапальну та жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з інгібуванням синтезу простагландинів на рівні ЦОГ-1 і ЦОГ-2.

Анальгезуюча дія настає через 30 хв після перорального прийому або парентерального введення. Тривалість анальгезуючої дії після перорального прийому становить 4-6 год, після парентерального введення в дозі 50 мг - близько 4-8 год.

При комбінованій терапії з опіоїдними анальгетиками декскетопрофен значно (до 30-45%) знижує потребу в опіоїдах.

Всмоктування
Після в/м введення декскетопрофену Cmax в сироватці крові досягається в середньому через 20 хв (10-45 хв). AUC після одноразового введення в дозі 25-50 мг пропорційна дозі, як при в/м, так і при в/в введенні. Відповідні фармакокінетичні параметри схожі після одноразового і повторного в/м або в/в введення, що вказує на відсутність кумуляції препарату.

Розподіл
Для декскетопрофену характерний високий рівень зв'язування з білками плазми - 99%. Середнє значення Vd становить менше 0.25 л/кг, час напіврозподілу – близько 0.35 год.

Метаболізм і виведення
Метаболізм декскетопрофену в основному відбувається шляхом кон'югації з глюкуроновою кислотою з подальшим виведенням нирками.

T1/2 декскетопрофену трометамолу становить близько 1-2.7 год.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У осіб похилого віку спостерігається збільшення тривалості T1/2 (як після одноразового, так і після повторного в/м або в/в введення) в середньому до 48% і зниження загального кліренсу препарату.

Для дорослих:

Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання при наступних захворюваннях і станах:

- м'язово-скелетний біль (слабо або помірно виражений);
- альгодисменорея;
- зубний біль.

- ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і дванадцятипалої кишки;
- період загострення запальних захворювань кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт);
- шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі;
- порушення згортання крові, включаючи гемофілію;
- неповне або повне поєднання рецидивуючого поліпозу носа і навколоносових пазух, бронхіальної астми і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП (включаючи анамнез);
- активні кровотечі різного генезу, включаючи підозру на внутрішньочерепну кровотечу;
- супутня антикоагулянтна терапія;
- виражені (10–15 балів за шкалою Чайлд – П'ю) порушення функції печінки;
- тяжкі порушення функції нирок з кліренсом креатиніну (КК) менше 30 мл/хв, прогресуючі патології нирок;
- підтверджена гіперкаліємія;
- період після проведення аортокоронарного шунтування;
- декомпенсована серцева недостатність;
- період вагітності;
- грудне вигодовування;
- вік до 18 років;
- гіперчутливість до НПЗП (включаючи сульфіти) і компонентів препарату.

Протипоказано застосування Фламадексу у формі розчину для в/в і в/м введення для нейроаксіального (інтратекальне або епідуральне) введення через наявність у його складі етанолу.

Слід дотримуватися обережності призначаючи Фламадекс при хронічній серцевій недостатності [I–II функціональний клас за NYHA (Нью-Йоркська кардіологічна асоціація)], ішемічній хворобі серця, артеріальній гіпертензії, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, хворобі Крона, виразковому коліті, захворюваннях печінки в анамнезі, печінковій порфірії, хронічній нирковій недостатності (КК 30–60 мл/хв), значному зниженні об'єму циркулюючої крові (включаючи стани після хірургічної операції), бронхіальній астмі, цереброваскулярних захворюваннях, цукровому діабеті, дисліпідемії або гіперліпідемії, захворюваннях периферичних артерій, системних захворюваннях сполучної тканини, наявності інфекції Helicobacter pylori, туберкульозі, тривалому застосуванні НПЗП, вираженому остеопорозі, тяжких соматичних захворюваннях, алкоголізмі, курінні, одночасному прийомі глюкокортикостероїдів (включаючи преднізолон), антикоагулянтів (включаючи варфарин), антиагрегантів (включаючи ацетилсаліцилову кислоту, клопідогрель), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (включаючи циталопрам, пароксетин, сертралін, флуоксетин), у похилому віці (в тому числі при низькій вазі тіла, супутній терапії діуретиками або ослабленому стані) і алергічних реакціях в анамнезі.

Фламадекс слід з обережністю призначати пацієнтам з алергією в анамнезі.

У осіб з симптомами шлунково-кишкових порушень або з захворюваннями ШКТ в анамнезі потрібне спостереження лікаря, особливо при шлунково-кишкових кровотечах. У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі у пацієнтів, які приймають декскетопрофен, препарат Фламадекс слід відмінити.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, які одночасно приймають засоби, що можуть збільшити ризик виникнення виразки або кровотечі: кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагреганти (в т.ч. ацетилсаліцилова кислота).

Декскетопрофен може викликати оборотне пригнічення агрегації тромбоцитів і збільшувати час кровотечі.

Фламадекс слід з обережністю призначати пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю I-II функціонального класу за NYHA.

Як і інші НПЗП, Фламадекс може призвести до підвищення концентрації креатиніну і вмісту азоту в плазмі крові, чинити негативний вплив на сечовидільну систему, призводячи до розвитку гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу, нефротичного синдрому і гострої ниркової недостатності.

Як і при застосуванні інших НПЗП, можливе незначне тимчасове підвищення деяких показників функції печінки, значне підвищення активності АСТ і АЛТ в сироватці крові. При цьому контроль функцій печінки і нирок необхідний у пацієнтів похилого віку. У разі значного підвищення відповідних показників Фламадекс слід відмінити.

Фламадекс слід з обережністю призначати пацієнтам з порушенням кровотворення, пацієнтам з системним червоним вовчаком або іншими захворюваннями сполучної тканини.

Як і інші НПЗП, Фламадекс може маскувати симптоми інфекційних захворювань. Повідомлялося про поодинокі випадки загострення інфекційних процесів, локалізованих у м'яких тканинах при застосуванні НПЗП. Тому потрібне лікарське спостереження пацієнтів з ознаками бактеріальної інфекції або погіршенням стану під час лікування декскетопрофеном.

Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату пацієнтам з порушенням функції печінки, нирок, серця або з станами, які обумовлюють затримку рідини в організмі. У таких пацієнтів застосування НПЗП може призвести до погіршення стану і затримки рідини в організмі. Необхідно дотримуватися обережності також при призначенні декскетопрофену пацієнтам, які отримують діуретики або схильні до гіповолемії, оскільки у них підвищується ризик розвитку нефротоксичності.

Обережність необхідна при призначенні препарату особам похилого віку, оскільки у них частіше виявляють порушення функції нирок, печінки або серцево-судинної системи, а також виникнення небажаних реакцій, наприклад, шлунково-кишкові кровотечі або перфорація кишечника.

У кожній ампулі препарату Фламадекс міститься 200 мг етанолу.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

У зв'язку з можливим запамороченням і сонливістю на фоні лікування препаратом Фламадекс можливо зниження здатності до концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

З боку системи кровотворення: дуже рідко - нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: рідко - набряк гортані; дуже рідко - анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок.

З боку нервової системи: нечасто - головний біль, запаморочення, сонливість; рідко - парестезії, синкопальні стани (тимчасові короткочасні непритомності).

З боку психіки: нечасто - безсоння, відчуття тривоги.

З боку органа слуху і лабіринтні порушення: нечасто - вертиго; дуже рідко - шум у вухах.

З боку органа зору: дуже рідко - нечіткість зору.

З боку серцево-судинної системи: нечасто - відчуття серцебиття, відчуття жару, гіперемія шкіри; рідко - підвищення АТ; дуже рідко - тахікардія, зниження АТ.

З боку дихальної системи: рідко - брадипное; дуже рідко - бронхоспазм, задишка.

З боку ШКТ: часто - нудота, блювання, біль у животі, диспепсія, діарея; нечасто - гастрит, запор, сухість у роті, метеоризм; рідко - анорексія, ерозивно-виразкові ураження ШКТ, кровотеча з виразки або її перфорація; дуже рідко - ураження підшлункової залози.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: рідко - гепатит, підвищення активності печінкових ферментів, в т.ч. ACT і АЛТ; дуже рідко - ураження печінки.

З боку сечовидільної системи: рідко - поліурія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко - нефрит або нефротичний синдром.

З боку репродуктивної системи: рідко - у жінок порушення менструального циклу, у чоловіків тимчасові порушення функції передміхурової залози при тривалому застосуванні.

З боку кістково-м'язової системи: рідко - біль у спині.

З боку шкіри і підшкірних тканин: нечасто - шкірний висип; рідко - кропив'янка, вугровий висип, підвищене потовиділення; дуже рідко - тяжкі шкірні реакції (синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк обличчя, алергічний дерматит, фотосенсибілізація, шкірний свербіж.

Загальні порушення: нечасто - підвищена втомлюваність, астенія, озноб, загальне нездужання; дуже рідко - периферичні набряки.

Як і при застосуванні інших НПЗП, можливий розвиток наступних побічних ефектів: асептичний менінгіт, що розвивається переважно у пацієнтів з системним червоним вовчаком або іншими системними захворюваннями сполучної тканини, гематологічні порушення (тромбоцитопенічна пурпура, апластична і гемолітична анемії, в рідкісних випадках - агранулоцитоз і гіпоплазія кісткового мозку).

Симптоми: нудота, анорексія, біль у животі, головний біль, запаморочення, дезорієнтація, безсоння.

Лікування: симптоматичне; за необхідності — промивання шлунка, прийом активованого вугілля, гемодіаліз малоефективний.

Загальні види взаємодії характерні для всіх НПЗП, включаючи декскетопрофен.

Небажані комбінації

З іншими НПЗП, включаючи саліцилати у високих дозах (≥3 г/добу) - одночасне застосування кількох НПЗП підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч і виразок.

З пероральними антикоагулянтами, гепарином у дозах, що перевищують профілактичні; з тиклопідином - підвищується ризик розвитку кровотеч у зв'язку з інгібуванням агрегації тромбоцитів і ураженням слизової оболонки травного тракту.

З препаратами літію – НПЗП підвищують концентрацію літію в плазмі крові (зниження ниркової екскреції літію), яка може досягти токсичного рівня, тому рівень літію в крові слід контролювати при призначенні, зміні дози або відміні декскетопрофену.

З метотрексатом у високих (не менше 15 мг/тиж.) дозах – підвищується токсичність метотрексату у зв'язку зі зниженням його ниркового кліренсу при застосуванні НПЗП.

З ГКС - підвищується ризик розвитку виразкових уражень і шлунково-кишкової кровотечі.

З похідними гідантоїну і сульфаніламідами - можливо збільшення вираженості проявів їх токсичності.

Комбінації, що вимагають обережності

З діуретиками, інгібіторами АПФ, антибактеріальними препаратами з групи аміноглікозидів і антагоністами рецепторів ангіотензину II - декскетопрофен послаблює дію діуретиків та інших антигіпертензивних засобів. Лікування НПЗП пов'язане з ризиком розвитку гострої ниркової недостатності у пацієнтів з дегідратацією (зниження клубочкової фільтрації, обумовленої зниженим синтезом простагландинів).

При комбінованому застосуванні декскетопрофену і діуретиків слід переконатися в адекватній гідратації пацієнта і проконтролювати функцію нирок перед призначенням.

При одночасному застосуванні з метотрексатом у низьких (менше 15 мг/тиж.) дозах підвищується гематологічна токсичність метотрексату у зв'язку зі зниженням його ниркового кліренсу при застосуванні НПЗП. Слід проводити щотижневий контроль картини крові в перші тижні комбінованого лікування. При наявності навіть незначних порушень функції нирок, а також у осіб похилого віку необхідний ретельний контроль.

При одночасному застосуванні з пентоксифіліном підвищується ризик розвитку кровотеч. Необхідний активний клінічний моніторинг і частий контроль часу кровотечі або часу згортання крові.

З зидовудином – можливо прояв токсичної дії зидовудину на ретикулоцити, яке після першого тижня застосування НПЗП може призвести до розвитку тяжкої анемії. Необхідно провести підрахунок клітин крові і ретикулоцитів через 1-2 тиж. від початку комбінованого лікування.

З пероральними гіпоглікемічними препаратами – у зв'язку з можливим підвищенням гіпоглікемізуючої дії у зв'язку зі здатністю НПЗП витісняти їх з місць зв'язування з білками плазми крові.

Комбінації, які необхідно враховувати

З бета-адреноблокаторами – можливо зменшення їх антигіпертензивної дії у зв'язку з пригніченням НПЗП синтезу простагландинів.

З циклоспорином і такролімусом - можливо посилення їх нефротоксичності за рахунок впливу НПЗП на ниркові простагландини. При проведенні комбінованої терапії необхідно контролювати функцію нирок.

З тромболітичними препаратами – підвищується ризик розвитку кровотеч.

З пробенецидом - можливо збільшення концентрації декскетопрофену в плазмі крові, що може бути обумовлено інгібуючим впливом на канальцеву секрецію і/або кон'югацію з глюкуроновою кислотою і вимагає корекції дози декскетопрофену.

З серцевими глікозидами – НПЗП можуть призводити до підвищення їх концентрації в плазмі крові.

З міфепристоном – у зв'язку з теоретичним ризиком зміни ефективності міфепристону під впливом інгібіторів синтезу простагландинів. НПЗП слід призначати через 8-12 днів після прийому міфепристону.

З антибіотиками хінолонового ряду - високий ризик розвитку судом при застосуванні НПЗП в комбінації з високими дозами хінолонів.

Фармацевтична взаємодія

Фламадекс не можна змішувати в одному шприці з розчином допаміну, прометазину, пентазоцину, петидину або гідроксизину (утворюється осад).

Фламадекс можна змішувати в одному шприці з розчином гепарину, лідокаїну, морфіну і теофіліну.

Приготовлений розчин препарату Фламадекс для в/в крапельного введення не можна змішувати з прометазином або пентазоцином.

Приготовлений розчин препарату Фламадекс сумісний з наступними розчинами для ін'єкцій: допаміну, гепарину, гідроксизину, лідокаїну, морфіну, петидину і теофіліну.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою: круглої двояковипуклої форми, з розділовою рискою на кожній зі сторін, білого кольору, при розломі – ядро майже білого або білого кольору
(по 10 шт. в контурній чарунковій упаковці; в картонній пачці 1, 3 або 5 упаковок);

Розчин для внутрішньовенного (в/в) і внутрішньом'язового (в/м) введення: прозора безбарвна рідина
(по 2 мл у скляних світлозахисних ампулах з кольоровою точкою і насічкою або кольоровим кільцем розлому, по 5 шт. в контурній чарунковій упаковці, в картонній пачці 1 або 2 упаковки).