Формотерол

Адреноміметичний, бронходилатуючий.

Формотеролу фумарат - селективний агоніст адренергічних бета 2-рецепторів тривалої дії. При інгаляції формотеролу фумарат локально діє на бронхи, викликаючи бронходилатацію. В дослідженнях in vitro показано, що його активність щодо бета2-адренорецепторів, які знаходяться головним чином у гладких м'язах бронхів, більш ніж у 200 разів перевищує таку щодо бета 1-адренорецепторів, розташованих в основному в міокарді. У міокарді також виявлені бета 2-адренорецептори, що складають до 10-50 % загальної кількості бета-адренорецепторів. Точна функція цих рецепторів не встановлена, але вони підвищують можливість розвитку кардіальних ефектів навіть високоселективних бета 2-адреноміметиків. Формотеролу фумарат стимулює внутрішньоклітинну аденілатциклазу, що каталізує трансформацію АТФ в цАМФ. Підвищення рівня цАМФ викликає розслаблення гладких м'язів бронхів і інгібує вивільнення медіаторів гіперчутливості негайного типу з клітин, особливо з тучних. Дослідження in vitro показали, що формотеролу фумарат інгібує вивільнення медіаторів (гістамін і лейкотрієни) з тучних клітин у легенях людини. В дослідженнях на тваринах було виявлено, що формотеролу фумарат гальмує гістамініндуковану екстравазацію альбумінів плазми у морських свинок, які перебувають у стані анестезії, і алерген-індукований приплив еозинофілів у собак з гіперреактивністю дихальних шляхів. Значимість цих фактів, отриманих в дослідженнях на тваринах і in vitro, для людини неясна.

При інгаляційному введенні можливо проковтування близько 90% активної речовини. При прийомі всередину швидко всмоктується з ШКТ. Абсорбція становить 65%. Cmax досягається через 0.5-1 год. Зв'язування з білками плазми - 61-64%. Метаболізується переважно шляхом глюкуронізації. Після прийому формотеролу всередину T1/2 становить 2-3 год. Після інгаляції формотеролу T1/2 - 5 год. Формотерол і його метаболіти виводяться повністю: при прийомі всередину 2/3 дози виводяться з сечею, 1/3 з калом. Після інгаляції формотеролу в середньому 6-9% виводиться з сечею в незміненому вигляді. Нирковий кліренс формотеролу становить 150 мл/хв.

Для дорослих:

- профілактика і лікування бронхоспазму (різкого звуження просвіту бронхів) у хворих з обструктивним бронхітом (запаленням бронхів, що поєднується з порушенням прохідності по них повітря);
- бронхіальною астмою;
- бронхоспазмом, викликаним алергеном або фізичним навантаженням.

- підвищена чутливість до препарату або інших бета-адреноміметиків
- тиреотоксикоз
- артеріальна гіпертензія
- тахіаритмії
- ішемічна хвороба серця
- вагітність і період лактації.

Формотерол не призначений для купірування гострих нападів бронхіальної астми.

Пацієнти з бронхіальною астмою, яким потрібне лікування тривало діючими бета2-адреноміметиками, повинні отримувати оптимальну підтримуючу протизапальну терапію (інгаляційними або пероральними ГКС), в т.ч. і після введення в схему лікування формотеролу, навіть якщо у них спостерігається зменшення симптомів. Якщо симптоми зберігаються або потрібне збільшення доз бета2-адреноміметиків, то це вказує на ускладнення перебігу основного захворювання і на необхідність перегляду підтримуючої терапії.

Під час лікування формотеролом можуть виникнути серйозні пов'язані з бронхіальною астмою небажані явища і загострення основного захворювання. Якщо симптоми бронхіальної астми зберігаються і не піддаються контролю або ускладнюються після початку лікування формотеролом, пацієнтам слід рекомендувати продовжити лікування, але проконсультуватися з лікарем. Як тільки настає контроль над симптомами бронхіальної астми, слід розглянути питання про поступове зниження доз формотеролу. Слід застосовувати найменші ефективні дози формотеролу.

Раптове і прогресуюче посилення бронхообструкції може загрожувати життю пацієнта і вимагати негайного медичного втручання.

Зважаючи на гіперглікемічний ефект, властивий бета2-адреноміметикам, у пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають формотерол, рекомендується додатковий регулярний контроль концентрації глюкози в крові.

Якщо планується проведення загальної анестезії за допомогою галогенвмісних анестетиків, слід переконатися в тому, що формотерол не застосовувався протягом 12 год до початку анестезії.

У період застосування формотеролу слід регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів з низькими вихідними значеннями вмісту калію в сироватці крові або з підвищеним ризиком його зниження. Також слід контролювати вміст калію в сироватці крові, якщо його зниження спостерігалося під час попереднього лікування бета2-адреноміметиками короткої дії. За необхідності слід відшкодовувати втрати калію для усунення гіпокаліємії.

Внаслідок зниження вмісту калію в сироватці крові можуть посилюватися ефекти лікарських препаратів наперстянки.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

У період застосування формотеролу пацієнтам слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і механізмами, а також при заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

З боку системи кровотворення: дуже рідко - тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: рідко - ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, екзантема, кропив'янка, свербіж.

З боку обміну речовин: нечасто - гіпокаліємія, гіперглікемія.

З боку психіки: нечасто - ажитація, тривожність, підвищена збудливість, порушення сну; дуже рідко - поведінкові розлади, галюцинації.

З боку нервової системи: часто - тремор, головний біль; нечасто - запаморочення, дисгевзія; дуже рідко - стимуляція ЦНС (у вигляді надмірної збудливості - в основному спостерігалися у дітей віком до 12 років).

З боку серцево-судинної системи: нечасто - тахікардія, тахіаритмія: рідко - порушення ритму серця (фібриляція передсердь, суправентрикулярна тахікардія, екстрасистолія), стенокардія, зміни АТ; дуже рідко - подовження інтервалу QTc.

З боку дихальної системи: часто - кашель; нечасто - подразнення ротоглотки; рідко - парадоксальний бронхоспазм; дуже рідко - задишка, загострення бронхіальної астми.

З боку травної системи: нечасто - сухість слизової оболонки ротової порожнини, нудота.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - висип, гіпергідроз.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто - м'язові судоми, міалгія.

З боку сечовидільної системи: рідко - нефрит.

Інші: дуже рідко - периферичні набряки.

Лікування бета2-адреноміметиками може призводити до підвищення концентрації в крові інсуліну, вільних жирних кислот, гліцерину і кетонових тіл.

Симптоми: передозування, ймовірно, призведе до таких ефектів, характерних для агоністів бета2-адренорецепторів, як тремор, головний біль, відчуття серцебиття. Також можуть виникнути метаболічний ацидоз і артеріальна гіпертензія. В окремих випадках відзначалися тахікардія, гіперглікемія, гіпокаліємія, подовження інтервалу QTc, аритмія, нудота і блювання.

Лікування: клінічний досвід лікування передозування обмежений, показано підтримуюче і симптоматичне лікування.

При одночасному застосуванні антиаритмічні засоби Iа класу (хінідин, дизопірамід, прокаїнамід) і III класу (соталол, аміодарон), фенотіазини, деякі антигістамінні засоби (такі як терфенадин, астемізол, мізоластин), інгібітори МАО, трициклічні антидепресанти, еритроміцин для в/в введення, пентамідин, сультоприд, ванкоміцин, галофантрин, бепридил можуть подовжувати QTc-інтервал і збільшувати ризик розвитку шлуночкових порушень ритму.

При одночасному застосуванні симпатоміметичних засобів, таких як інші бета2-адреноміметики або епінефрин (адреналін) можливо посилення небажаних ефектів формотеролу.

Одночасне застосування формотеролу і теофіліну може призводити до взаємного потенціювання бронхолітичних ефектів, але при цьому можливо збільшення небажаних ефектів, таких як порушення серцевого ритму.

Одночасне застосування з похідними ксантину, ГКС або діуретиками, такими як тіазидні і петльові діуретики, може посилити гіпокаліємічну дію бета2-адреноміметиків. Гіпокаліємія може збільшити ризик розвитку порушень ритму серця у пацієнтів, які приймають препарати наперстянки.

L-допа, L-тироксин, окситоцин, етанол потенціюють симпатоміметичні ефекти і можуть сприяти розвитку порушень регуляції функції серцево-судинної системи при їх одночасному застосуванні з формотеролом.

Існує підвищений ризик розвитку порушень ритму у пацієнтів, яким одночасно проводиться загальна анестезія галогенвмісними анестетиками.

Бронхорозширювальні ефекти формотеролу можуть посилюватися при одночасному застосуванні антихолінергічних препаратів.

При одночасному застосуванні бета-адреноблокатори (в т.ч. у формі очних крапель) частково або повністю блокують дію формотеролу.

Капсули з порошком для інгаляцій, 12 мкг.
У блістері, 10 шт. 3 або 6 бл. разом з пристроєм для інгаляцій аеролайзер в картонній пачці.