Фріостерин
Friosterin
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Ацесоль, Дисоль, Хлосоль, Стерофундин ізотонічний, Плазмафузол, L-Малат ізотонічний, Натрію хлорид, Розчин Рінгера
Діюча речовина
Натрия хлорид (Natrii chloridum), Кальция хлорид (Calcii chloridum), Калия хлорид (Kalii chloridum), Натрия ацетат (Natrii acetas), Магния хлорид (Magnesii chloridum), Яблочная кислота (Acidum malicum)
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Sol. "Friosterin" 500 ml
D.S. Препарат вводиться крапельно в периферичні та центральні вени, по 1 флакону 1 раз на день
D.S. Препарат вводиться крапельно в периферичні та центральні вени, по 1 флакону 1 раз на день
Фармакологічні властивості
Регідратуюче.
Фармакодинаміка
Фріостерин є ізотонічним розчином електролітів з концентрацією електролітів, адаптованою до концентрації електролітів плазми крові. Застосовується для корекції втрати позаклітинної рідини (тобто втрати води та електролітів у пропорційних кількостях). Введення розчину спрямоване на відновлення та підтримання осмотичного статусу у позаклітинному та внутрішньоклітинному просторі.
Аніонний склад представлений збалансованою комбінацією хлоридів, ацетатів та малатів, наближеною за молярною концентрацією до аніонного складу плазми крові, що сприяє корекції метаболічного ацидозу.
Аніонний склад представлений збалансованою комбінацією хлоридів, ацетатів та малатів, наближеною за молярною концентрацією до аніонного складу плазми крові, що сприяє корекції метаболічного ацидозу.
Фармакокінетика
Оскільки препарат вводиться в/в, біодоступність усіх його компонентів становить 100%.
Натрій і хлориди в основному розподіляються у позаклітинному просторі, тоді як калій, магній і кальцій локалізуються всередині клітин. Натрій, калій, магній і хлориди виводяться в основному з сечею, а також у невеликих кількостях через шкіру та ШКТ. Кальцій екскретується приблизно в рівних кількостях з сечею та ендогенною кишковою секрецією.
Під час інфузії ацетатів і малатів їх концентрація в плазмі крові зростає до постійного значення. Потім, після припинення інфузії, їх концентрація різко падає. Екскреція ацетатів і малатів з сечею під час інфузії зростає. Однак метаболізм цих речовин у тканинах організму відбувається настільки швидко, що в сечу потрапляє лише невелика кількість. Ацетати метаболізуються в печінці, серці та інших тканинах під впливом ацетил коензим А (ацетил-КоА)-синтетази. Утворений ацетил-КоА далі метаболізується в реакціях циклу Корі і в кінцевому підсумку перетворюється в вуглекислий газ і воду. Малати метаболізуються в циклі Кребса під впливом малатдегідрогенази, яка каталізує перетворення малату в оксалоацетат.
Натрій і хлориди в основному розподіляються у позаклітинному просторі, тоді як калій, магній і кальцій локалізуються всередині клітин. Натрій, калій, магній і хлориди виводяться в основному з сечею, а також у невеликих кількостях через шкіру та ШКТ. Кальцій екскретується приблизно в рівних кількостях з сечею та ендогенною кишковою секрецією.
Під час інфузії ацетатів і малатів їх концентрація в плазмі крові зростає до постійного значення. Потім, після припинення інфузії, їх концентрація різко падає. Екскреція ацетатів і малатів з сечею під час інфузії зростає. Однак метаболізм цих речовин у тканинах організму відбувається настільки швидко, що в сечу потрапляє лише невелика кількість. Ацетати метаболізуються в печінці, серці та інших тканинах під впливом ацетил коензим А (ацетил-КоА)-синтетази. Утворений ацетил-КоА далі метаболізується в реакціях циклу Корі і в кінцевому підсумку перетворюється в вуглекислий газ і воду. Малати метаболізуються в циклі Кребса під впливом малатдегідрогенази, яка каталізує перетворення малату в оксалоацетат.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Препарат вводиться крапельно в периферичні та центральні вени.
Доза залежить від віку, маси тіла, клінічного та біологічного стану пацієнта та супутньої терапії.
Рекомендовані дози
- літнім, дорослим і дітям з 11 років від 500 мл до 3 л/добу, що відповідає 1-6 ммоль натрію/кг маси тіла/добу і 0,03-0,17 ммоль калію/кг маси тіла/добу;
- дітям до 11 років від 20 мл до 100 мл/кг маси тіла/добу, що відповідає 3-14 ммоль натрію/кг маси тіла/добу і 0,08-0,40 ммоль калію/кг маси тіла/добу.
Швидкість введення
Максимальна швидкість введення визначається потребами хворого в рідині та електролітах, масою тіла, клінічним станом і біологічним статусом хворого.
Тривалість застосування
Препарат може вводитися настільки довго, наскільки це потрібно для відновлення водно-електролітного балансу.
Порядок роботи з Флаконом Поліфлак ЄН (флакон з головкою, призначеною для приєднання стандартної інфузійної системи):
Вертикально розташувати флакон на горизонтальній поверхні.
Зняти ковпачок.
Обробити порт флакона дезінфікуючим засобом.
Підготувати інфузійну систему.
У розмічену фаску на порте під прямим кутом вставити шип (або голку для ін'єкцій) до щільного дотику юбки крапельниці (або метелика голки для ін'єкцій).
Перевернути флакон і закріпити систему на інфузійній стійці (штативі).
Примітка
За необхідності введення лікарського препарату введення ліків здійснювати тільки через розмічену фаску на порте флакона.
Не можна вводити інфузійну систему у флакон на вазі (або на інфузійній стійці (штативі)).
При формуванні «озера» в інфузійній системі не можна натискати на флакон (цю маніпуляцію проводять шляхом натискання на крапельницю).
Загальні рекомендації щодо застосування рідини та розчинів електролітів:
Доза 30 мл розчину/кг маси тіла/добу покриває тільки фізіологічні потреби організму в рідині. У пацієнтів, які перенесли операції, і пацієнтів у критичних станах потреби в рідині збільшуються у зв'язку з зменшеною концентраційною функцією нирок і підвищеною екскрецією продуктів обміну, що призводить до необхідності збільшення споживання рідини до приблизно 40 мл/кг маси тіла/добу. Додаткові втрати (лихоманка, діарея, фістули, блювота тощо) необхідно компенсувати ще більшим введенням рідини, рівень якої встановлюється індивідуально. Фактичний індивідуальний рівень потреби в рідині визначається послідовним моніторингом клініко-лабораторних показників (виділення сечі, осмолярність сироватки і сечі, визначення виділених речовин).
Основне заміщення найважливіших катіонів натрію і калію становить 1,5-3,0 ммоль/кг маси тіла/добу і 0,8-1,0 ммоль/кг маси тіла/добу відповідно. Фактичні потреби при інфузійній терапії визначаються станом водно-електролітного балансу.
Доза залежить від віку, маси тіла, клінічного та біологічного стану пацієнта та супутньої терапії.
Рекомендовані дози
- літнім, дорослим і дітям з 11 років від 500 мл до 3 л/добу, що відповідає 1-6 ммоль натрію/кг маси тіла/добу і 0,03-0,17 ммоль калію/кг маси тіла/добу;
- дітям до 11 років від 20 мл до 100 мл/кг маси тіла/добу, що відповідає 3-14 ммоль натрію/кг маси тіла/добу і 0,08-0,40 ммоль калію/кг маси тіла/добу.
Швидкість введення
Максимальна швидкість введення визначається потребами хворого в рідині та електролітах, масою тіла, клінічним станом і біологічним статусом хворого.
Тривалість застосування
Препарат може вводитися настільки довго, наскільки це потрібно для відновлення водно-електролітного балансу.
Порядок роботи з Флаконом Поліфлак ЄН (флакон з головкою, призначеною для приєднання стандартної інфузійної системи):
Вертикально розташувати флакон на горизонтальній поверхні.
Зняти ковпачок.
Обробити порт флакона дезінфікуючим засобом.
Підготувати інфузійну систему.
У розмічену фаску на порте під прямим кутом вставити шип (або голку для ін'єкцій) до щільного дотику юбки крапельниці (або метелика голки для ін'єкцій).
Перевернути флакон і закріпити систему на інфузійній стійці (штативі).
Примітка
За необхідності введення лікарського препарату введення ліків здійснювати тільки через розмічену фаску на порте флакона.
Не можна вводити інфузійну систему у флакон на вазі (або на інфузійній стійці (штативі)).
При формуванні «озера» в інфузійній системі не можна натискати на флакон (цю маніпуляцію проводять шляхом натискання на крапельницю).
Загальні рекомендації щодо застосування рідини та розчинів електролітів:
Доза 30 мл розчину/кг маси тіла/добу покриває тільки фізіологічні потреби організму в рідині. У пацієнтів, які перенесли операції, і пацієнтів у критичних станах потреби в рідині збільшуються у зв'язку з зменшеною концентраційною функцією нирок і підвищеною екскрецією продуктів обміну, що призводить до необхідності збільшення споживання рідини до приблизно 40 мл/кг маси тіла/добу. Додаткові втрати (лихоманка, діарея, фістули, блювота тощо) необхідно компенсувати ще більшим введенням рідини, рівень якої встановлюється індивідуально. Фактичний індивідуальний рівень потреби в рідині визначається послідовним моніторингом клініко-лабораторних показників (виділення сечі, осмолярність сироватки і сечі, визначення виділених речовин).
Основне заміщення найважливіших катіонів натрію і калію становить 1,5-3,0 ммоль/кг маси тіла/добу і 0,8-1,0 ммоль/кг маси тіла/добу відповідно. Фактичні потреби при інфузійній терапії визначаються станом водно-електролітного балансу.
Для дітей:
Для дітей швидкість введення в середньому становить 5 мл/кг маси тіла/год, однак вона залежить від віку:
- для дітей до 1 року 6-8 мл/кг маси тіла/год;
- для дітей з 1 року до 2 років 4-6 мл/кг маси тіла/год;
- для дітей з 2 до 11 років 2-4 мл/кг маси тіла/год.
- для дітей до 1 року 6-8 мл/кг маси тіла/год;
- для дітей з 1 року до 2 років 4-6 мл/кг маси тіла/год;
- для дітей з 2 до 11 років 2-4 мл/кг маси тіла/год.
Показання
Заміщення втрат позаклітинної рідини при ізотонічній дегідратації у пацієнтів з ацидозом або загрозою його розвитку.
Протипоказання
Гіперволемія, хронічна серцева недостатність III-IV функціонального класу, ниркова недостатність з олігурією або анурією, важкий загальний набряк, гіперкаліємія, гіперкальціємія, метаболічний алкалоз.
З обережністю
Пацієнтам з серцевою недостатністю легкої або середньої тяжкості, периферичними набряками або набряком легень, або позаклітинною гіпергідратацією; гіпернатріємією, гіперхлоремією, гіпертонічною дегідратацією, артеріальною гіпертензією, порушенням функції нирок, еклампсією або загрозою її виникнення, альдостеронізмом та іншими станами і методами лікування (наприклад, кортикостероїдами), пов'язаними із затримкою натрію; пацієнтам з вадою серця або схильністю до гіперкаліємії при нирковій недостатності або недостатності кори надниркових залоз, гострою дегідратацією або обширною деструкцією тканин, яка спостерігається при важких опіках; пацієнтам з порушенням функції нирок або захворюваннями, що супроводжуються підвищенням концентрації вітаміну D, такими як саркоїдоз; пацієнтам з порушеннями дихання; при токсикозах вагітних.
З обережністю
Пацієнтам з серцевою недостатністю легкої або середньої тяжкості, периферичними набряками або набряком легень, або позаклітинною гіпергідратацією; гіпернатріємією, гіперхлоремією, гіпертонічною дегідратацією, артеріальною гіпертензією, порушенням функції нирок, еклампсією або загрозою її виникнення, альдостеронізмом та іншими станами і методами лікування (наприклад, кортикостероїдами), пов'язаними із затримкою натрію; пацієнтам з вадою серця або схильністю до гіперкаліємії при нирковій недостатності або недостатності кори надниркових залоз, гострою дегідратацією або обширною деструкцією тканин, яка спостерігається при важких опіках; пацієнтам з порушенням функції нирок або захворюваннями, що супроводжуються підвищенням концентрації вітаміну D, такими як саркоїдоз; пацієнтам з порушеннями дихання; при токсикозах вагітних.
Особливі вказівки
Розчин має pH 5.1-5.9 і теоретичну осмолярність 309 мОсм/л, тому препарат можна вводити в периферичні вени.
Якщо введення проводиться шляхом швидкої інфузії під тиском, весь повітря слід видалити з флакона і інфузійної системи перед початком інфузії, оскільки в іншому випадку існує ризик виникнення повітряної емболії.
Водно-електролітний баланс і кислотно-основний стан під час інфузії повинні перебувати під постійним спостереженням.
Залишки невикористаного об'єму препарату підлягають знищенню.
Слід використовувати тільки прозорий розчин, що не містить видимих механічних включень; флакон і фольга у флакона типу 1 повинні бути не пошкоджені.
Введення розчину слід проводити з дотриманням асептики.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами, механізмами, а також займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Якщо введення проводиться шляхом швидкої інфузії під тиском, весь повітря слід видалити з флакона і інфузійної системи перед початком інфузії, оскільки в іншому випадку існує ризик виникнення повітряної емболії.
Водно-електролітний баланс і кислотно-основний стан під час інфузії повинні перебувати під постійним спостереженням.
Залишки невикористаного об'єму препарату підлягають знищенню.
Слід використовувати тільки прозорий розчин, що не містить видимих механічних включень; флакон і фольга у флакона типу 1 повинні бути не пошкоджені.
Введення розчину слід проводити з дотриманням асептики.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами, механізмами, а також займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
З боку ШКТ: розвиток паралітичної кишкової непрохідності після внутрішньовенного введення магнію сульфату.
Місцеві реакції: фебрильні реакції, інфікування, біль та інші реакції в місці пункції, подразнення, тромбоз або флебіт.
Системні реакції: реакції гіперчутливості у вигляді кропив'янки після внутрішньовенного введення солей магнію.
Місцеві реакції: фебрильні реакції, інфікування, біль та інші реакції в місці пункції, подразнення, тромбоз або флебіт.
Системні реакції: реакції гіперчутливості у вигляді кропив'янки після внутрішньовенного введення солей магнію.
Передозування
Перевантаження об'ємом і передозування електролітів
Симптоми
Передозування препарату може спричинити такі явища, як гіпертонічна гіпергідратація, електролітні порушення, набряк легень.
Лікування
Негайне припинення інфузії, призначення діуретиків при постійному моніторингу концентрації електролітів плазми крові; корекція електролітного балансу.
Симптоми
Передозування препарату може спричинити такі явища, як гіпертонічна гіпергідратація, електролітні порушення, набряк легень.
Лікування
Негайне припинення інфузії, призначення діуретиків при постійному моніторингу концентрації електролітів плазми крові; корекція електролітного балансу.
Лікарняна взаємодія
Щоб уникнути утворення осаду, Фріостерин не слід змішувати з препаратами, що містять карбонати, фосфати, сульфати або тартрати.
Натрій, калій, кальцій і магній містяться в препараті в таких же концентраціях, як у плазмі крові. Тому застосування препарату відповідно до показань не призводить до збільшення концентрацій цих електролітів. У разі збільшення концентрації якогось з електролітів з інших причин слід враховувати таку взаємодію:
- взаємодія з натрієм - кортикостероїди і карбеноксолон мають здатність утримувати натрій і воду (з виникненням набряку і артеріальної гіпертензії);
- взаємодія з калієм - суксаметоній, калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен), такролімус, циклоспорин можуть підвищувати концентрацію калію в плазмі крові, що призводить до потенційно небезпечної гіперкаліємії, особливо при нирковій недостатності;
- взаємодія з кальцієм - при гіперкальціємії можливо посилення ефекту серцевих глікозидів, що може призвести до важкої серцевої аритмії з можливим летальним наслідком.
Вітамін D може викликати гіперкальціємію.
Натрій, калій, кальцій і магній містяться в препараті в таких же концентраціях, як у плазмі крові. Тому застосування препарату відповідно до показань не призводить до збільшення концентрацій цих електролітів. У разі збільшення концентрації якогось з електролітів з інших причин слід враховувати таку взаємодію:
- взаємодія з натрієм - кортикостероїди і карбеноксолон мають здатність утримувати натрій і воду (з виникненням набряку і артеріальної гіпертензії);
- взаємодія з калієм - суксаметоній, калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен), такролімус, циклоспорин можуть підвищувати концентрацію калію в плазмі крові, що призводить до потенційно небезпечної гіперкаліємії, особливо при нирковій недостатності;
- взаємодія з кальцієм - при гіперкальціємії можливо посилення ефекту серцевих глікозидів, що може призвести до важкої серцевої аритмії з можливим летальним наслідком.
Вітамін D може викликати гіперкальціємію.
Лікарська форма
Розчин для інфузій у вигляді прозорої, безбарвної або слабо забарвленої рідини.
Допоміжні речовини: натрію гідроксид і/або хлористоводнева кислота концентрована - до рН 5.1-5.9, вода д/і - до 1 л.
100 мл - флакони поліпропіленові (1) - пачки картонні.
250 мл - флакони поліпропіленові (1) - пачки картонні.
500 мл - флакони поліпропіленові (1) - пачки картонні.
1000 мл - флакони поліпропіленові (1) - пачки картонні.
100 мл - флакони поліпропіленові (1) -40 - коробки картонні (для стаціонарів).
250 мл - флакони поліпропіленові (1) -40 - коробки картонні (для стаціонарів).
500 мл - флакони поліпропіленові (1) -40 - коробки картонні (для стаціонарів).
Допоміжні речовини: натрію гідроксид і/або хлористоводнева кислота концентрована - до рН 5.1-5.9, вода д/і - до 1 л.
100 мл - флакони поліпропіленові (1) - пачки картонні.
250 мл - флакони поліпропіленові (1) - пачки картонні.
500 мл - флакони поліпропіленові (1) - пачки картонні.
1000 мл - флакони поліпропіленові (1) - пачки картонні.
100 мл - флакони поліпропіленові (1) -40 - коробки картонні (для стаціонарів).
250 мл - флакони поліпропіленові (1) -40 - коробки картонні (для стаціонарів).
500 мл - флакони поліпропіленові (1) -40 - коробки картонні (для стаціонарів).
