Фромілід Уно

Антибактеріальне

Кларитроміцин є напівсинтетичним антибіотиком групи макролідів і чинить антибактеріальну дію, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею і пригнічуючи синтез білка бактерій, чутливих до нього.

Кларитроміцин продемонстрував високу активність в умовах in vitro щодо як стандартних лабораторних штамів бактерій, так і виділених у пацієнтів у ході клінічної практики. Виявляє високу активність щодо багатьох аеробних і анаеробних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Мінімальні пригнічуючі концентрації (МПК) кларитроміцину для більшості збудників менші, ніж МПК еритроміцину, в середньому, на одне log2 розведення.

Кларитроміцин в умовах in vitro високоактивний щодо Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae. Чинить бактерицидну дію щодо Helicobacter pylori, ця активність кларитроміцину вища при нейтральному pH, ніж при кислому.

Крім того, дані в умовах in vitro і in vivo вказують на те, що кларитроміцин діє на клінічно значущі види мікобактерій. Enterobacteriaceae і Pseudomonas spp. так само як і інші, не ферментуючі лактозу грамнегативні бактерії, не чутливі до кларитроміцину.

Активність кларитроміцину щодо більшості штамів, перелічених нижче мікроорганізмів, доведена як в умовах in vitro, так і в клінічній практиці при захворюваннях, перелічених у розділі «Показання».

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Legionella pneumophila.

Інші мікроорганізми: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR).

Мікобактерії: Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium complex (MAC) — комплекс, що включає: Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.

Продукція бета-лактамази не впливає на активність кларитроміцину. Більшість штамів стафілококів, резистентних до метициліну і оксациліну, мають стійкість і до кларитроміцину.

Helicobacter pylori. Чутливість Helicobacter pylori до кларитроміцину вивчалася на ізолятах Helicobacter pylori, виділених від 104 пацієнтів до початку терапії препаратом. У 4 пацієнтів були виділені резистентні до кларитроміцину штами Helicobacter pylori, у 2-х пацієнтів — штами з помірною резистентністю, у решти 98 пацієнтів ізоляти Helicobacter pylori були чутливі до кларитроміцину.

Кларитроміцин чинить дію в умовах in vitro і щодо більшості штамів наступних мікроорганізмів (однак безпека і ефективність застосування кларитроміцину в клінічній практиці не підтверджена клінічними дослідженнями, і практичне значення залишається неясним):

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus agalactiae, Streptococci (групиС, F, G), Viridans group streptococci.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida.

Анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes.

Анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteroides melaninogenicus.

Спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum.

Кампілобактерії: Campilobacter jejuni.

Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин).

Мікробіологічна активність метаболіту така ж, як у вихідної речовини, або в 2 рази слабша щодо більшості мікроорганізмів. Виняток становить Haemophilus influenzae, щодо якої ефективність метаболіту вдвічі вища. Вихідна сполука і її основний метаболіт чинять або адитивний, або синергічний ефект щодо Haemophilus influenzae в умовах in vitro і in vivo залежно від штаму бактерій.

Всмоктування. Препарат швидко всмоктується в ШКТ. Абсолютна біодоступність становить близько 50%. При прийомі повторних доз препарату кумуляції практично не виявлено, і характер метаболізму в організмі людини не змінювався.

Розподіл, метаболізм і виведення

In vitro. Кларитроміцин зв'язується з білками плазми крові на 70% в концентрації від 0,45 до 4,5 мкг/мл. При концентрації 45 мкг/мл зв'язування знижується до 41%, ймовірно, в результаті насичення місць зв'язування.

Це спостерігається тільки при концентраціях, що багаторазово перевищують терапевтичну концентрацію.

Здорові. У пацієнтів, які приймають 500 мг кларитроміцину 1 раз на день після прийому їжі, Cmax кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину в плазмі крові становила 1,3 і 0,48 мкг/мл відповідно. T1/2 кларитроміцину і метаболіту становили 5,3 і 7,7 год відповідно. При прийомі разової дози кларитроміцину в лікарській формі — таблетки пролонгованої дії, вкриті плівковою оболонкою, 1000 мг (2×500 мг), Cmax кларитроміцину і його гідроксильованого метаболіту в плазмі крові становила 2,4 і 0,67  мкг/мл відповідно. T1/2 кларитроміцину при прийомі в дозі 1000 мг становив 5,8 год, тоді як аналогічний показник для 14-ОН-кларитроміцину становив 8,9 год. Tmax при прийомі внутрішньо як 500, так і 1000 мг кларитроміцину становив приблизно 6 год. Cmax 14-ОН-кларитроміцину не збільшувалася пропорційно прийнятій внутрішньо дозі кларитроміцину, в той час як T1/2 як кларитроміцину, так і його гідроксильованого метаболіту мала тенденцію до подовження з підвищенням дози. Така нелінійна фармакокінетика кларитроміцину в поєднанні зі зменшенням утворення 14-гідроксильованих і N-деметильованих продуктів при високих дозах вказує на нелінійний метаболізм кларитроміцину, який стає більш вираженим при високих дозах.

Нирками виводиться приблизно 40% прийнятої внутрішньо дози кларитроміцину; кишечником — приблизно 30%.

Пацієнти. Кларитроміцин і його метаболіт (14-ОН-кларитроміцин) швидко проникають у тканини і рідини організму. Існують обмежені дані, що свідчать про те, що концентрація кларитроміцину в цереброспінальній рідині при прийомі внутрішньо незначна (тобто тільки 1–2% від концентрації в сироватці крові при нормальній проникності гематоенцефалічного бар'єра). Концентрація в тканинах зазвичай у кілька разів вища, ніж у сироватці крові.

Порушення функції печінки. У пацієнтів із середнім і важким ступенем порушення функції печінки, але з збереженою функцією нирок, корекція дози кларитроміцину не потрібна. Css в плазмі крові і системний кліренс кларитроміцину не відрізняються у пацієнтів цієї групи і здорових пацієнтів. Css 14-ОН-кларитроміцину у пацієнтів з порушеннями функції печінки нижче, ніж у здорових пацієнтів.

Порушення функції нирок. При порушенні функції нирок збільшуються Cmax і Cmin кларитроміцину в плазмі крові, T1/2, AUC кларитроміцину і його метаболіту (14-ОН-кларитроміцину). Константа елімінації і виведення нирками зменшуються. Ступінь змін цих параметрів залежить від ступеня порушення функції нирок.

Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку концентрація кларитроміцину і його метаболіту (14-ОН-кларитроміцину) в плазмі крові була вищою, а виведення повільніше, ніж у групи молодих людей. Однак після корекції з урахуванням ниркового кліренсу креатиніну не було відмінностей в обох групах. Таким чином, основний вплив на фармакокінетичні параметри кларитроміцину чинить функція нирок, а не вік.

Для дорослих:

Інфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими до препарату мікроорганізмами:
- інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія);
- інфекції верхніх дихальних шляхів і ЛОР-органів (тонзиліт, фарингіт, синусит, гострий середній отит);
- інфекції шкіри і м'яких тканин (в т.ч. фолікуліт, запалення підшкірної клітковини, рожа).

- підвищена чутливість до компонентів препарату і інших макролідів;

- важка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв);

- одночасний прийом кларитроміцину з наступними препаратами: астемізол, цизаприд, пімозид, терфенадин;

- одночасний прийом кларитроміцину з алкалоїдами ріжків, наприклад ерготамін, дигідроерготамін;

- одночасний прийом кларитроміцину з мідазоламом для прийому внутрішньо;

- одночасний прийом кларитроміцину з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які в значній мірі метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвастатин), у зв'язку з підвищенням ризику міопатії, включаючи рабдоміоліз;

- одночасне застосування кларитроміцину з колхіцином;

- одночасне застосування з тикагрелором або ранолазином;

- подовження інтервалу QT на ЕКГ (вроджене або документально підтверджене подовження інтервалу QT) в анамнезі, шлуночкова аритмія або шлуночкова тахікардія типу «пірует» в анамнезі;

- гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT на ЕКГ);

- важка печінкова недостатність, що протікає одночасно з нирковою недостатністю;

- холестатична жовтяниця/гепатит в анамнезі, що розвинулися при застосуванні кларитроміцину;

- порфірія;

- непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції;

- період грудного вигодовування;

- вік до 18 років (за показаннями: тонзиліт, гострий середній отит), до 12 років (за іншими показаннями).

З обережністю: ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості; печінкова недостатність середнього і важкого ступеня; одночасний прийом кларитроміцину з бензодіазепінами, такими як алпразолам, триазолам, мідазолам для в/в застосування; одночасний прийом з препаратами, які метаболізуються ізоферментом CYP3A, наприклад, карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, омепразол, непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин), хінідин, рифабутин, силденафіл, такролімус, вінбластин; одночасний прийом з препаратами, що індукують ізофермент CYP3A4, наприклад рифампіцин, фенитоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений; одночасний прийом з БКК, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад верапаміл, амлодипін, дилтіазем); одночасний прийом з іншими ототоксичними препаратами, особливо аміноглікозидами; одночасний прийом зі статинами, не залежними від метаболізму ізоферменту CYP3A4 (наприклад флувастатин); пацієнти з ішемічною хворобою серця (ІХС), важкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, вираженою брадикардією (менше 50 уд./хв), а також пацієнти, одночасно приймаючі антиаритмічні препарати IA класу (хінідин, прокаїнамід) і III класу (дофетилід, аміодарон, соталол); вагітність.

З обережністю слід застосовувати кларитроміцин у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього і важкого ступеня; печінковою недостатністю середнього і важкого ступеня, з ІХС, важкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, вираженою брадикардією (менше 50 уд./хв); одночасно з бензодіазепінами, такими як алпразолам, триазолам, мідазолам для в/в введення; одночасно з іншими ототоксичними препаратами, особливо аміноглікозидами; одночасно з препаратами, які метаболізуються ізоферментами CYP3A (в т.ч. карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, омепразол, непрямі антикоагулянти, хінідин, рифабутин, силденафіл, такролімус, вінбластин; одночасно з індукторами CYP3A4 (в т.ч. рифампіцин, фенитоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений); одночасно зі статинами, метаболізм яких не залежить від ізоферменту CYP3A (в т.ч. флувастатин); одночасно з блокаторами повільних кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (в т.ч. верапаміл, амлодипін, дилтіазем); одночасно з антиаритмічними засобами I A класу (хінідин, прокаїнамід) і III класу (дофетилід, аміодарон, соталол).

Між антибіотиками з групи макролідів спостерігається перехресна резистентність.

Лікування антибіотиками змінює нормальну флору кишечника, тому можливий розвиток суперінфекції, викликаної резистентними мікроорганізмами.

Слід мати на увазі, що важка стійка діарея може бути обумовлена розвитком псевдомембранозного коліту.

Слід періодично контролювати протромбіновий час у пацієнтів, які отримують кларитроміцин одночасно з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами.

З боку травної системи: часто - діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль в області живота; нечасто - езофагіт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гастрит, прокталгія, стоматит, глосит, здуття живота, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм, підвищення концентрації білірубіну в крові, підвищення активності АЛТ, ACT, ГГТ, ЩФ, ЛДГ, холестаз, гепатит, в т.ч. холестатичний і гепатоцелюлярний; частота невідома - гострий панкреатит, зміна кольору язика і зубів, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця.

Алергічні реакції: часто - висип; нечасто - анафілактоїдна реакція, гіперчутливість, дерматит буллезний, свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип; частота невідома - анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією і системною симптоматикою (DRESS-синдром).

З боку нервової системи: часто - головний біль, безсоння; нечасто - втрата свідомості, дискінезія, запаморочення, сонливість, тремор, занепокоєння, підвищена збудливість; частота невідома - судоми, психотичні розлади, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння, парестезія, манія.

З боку шкірних покривів: часто - інтенсивне потовиділення; частота невідома - акне, геморагії.

З боку органів чуття: часто - дисгевзія; нечасто - вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах; частота невідома - глухота, агевзія, паросмія, аносмія.

З боку серцево-судинної системи: часто - вазодилатація; нечасто - зупинка серця, фібриляція передсердь, подовження інтервалу QT на ЕКГ, екстрасистолія, тріпотіння передсердь; частота невідома - шлуночкова тахікардія, в т.ч. типу "пірует".

З боку сечовидільної системи: нечасто - підвищення концентрації креатиніну, зміна кольору сечі; частота невідома - ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

З боку обміну речовин і харчування: нечасто - анорексія, зниження апетиту, підвищення концентрації сечовини, зміна співвідношення альбумін-глобулін.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто - м'язовий спазм, кістково-м'язова скованість, міалгія; частота невідома - рабдоміоліз, міопатія.

З боку дихальної системи: нечасто - астма, носова кровотеча, тромбоемболія легеневої артерії.

З боку системи кровотворення: нечасто - лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитемія; частота невідома - агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

З боку системи згортання крові: нечасто - збільшення значення MHO, подовження протромбінового часу.

Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто - целюліт, кандидоз, гастроентерит, вторинні інфекції (в т.ч. вагінальні); частота невідома - псевдомембранозний коліт, рожа.

Місцеві реакції: дуже часто - флебіт у місці ін'єкції, часто - біль у місці ін'єкції, запалення у місці ін'єкції.

З боку організму в цілому: нечасто - нездужання, гіпертермія, астенія, біль у грудній клітці, озноб, втомлюваність.

Симптоми: прийом внутрішньо великої дози кларитроміцину може викликати симптоми порушень з боку ШКТ. У одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцину описані зміни психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія і гіпоксемія.

Лікування: при передозуванні слід видалити неабсорбований препарат з ШКТ (промивання шлунка, прийом активованого вугілля та ін.) і провести симптоматичну терапію. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не чинять суттєвого впливу на концентрацію кларитроміцину в сироватці крові, що характерно і для інших лікарських препаратів групи макролідів.

Кларитроміцин пригнічує активність ізоферменту CYP3A4, що призводить до уповільнення швидкості метаболізму астемізолу при їх одночасному застосуванні. Внаслідок цього відбувається збільшення інтервалу QT і підвищення ризику розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует".

Одночасний прийом кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказаний у зв'язку з тим, що ці статини в значній мірі метаболізуються ізоферментом CYP3A4, і спільне застосування з кларитроміцином підвищує їх сироваткові концентрації, що призводить до підвищення ризику розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які приймали кларитроміцин разом з цими препаратами. У разі необхідності застосування кларитроміцину слід припинити прийом ловастатину або симвастатину на час терапії.

Кларитроміцин слід застосовувати з обережністю при комбінованій терапії з іншими статинами. Рекомендується застосовувати статини, не залежні від метаболізму ізоферментів CYP3A (наприклад, флувастатин). У разі необхідності спільного прийому рекомендується приймати найменшу дозу статину. Слід контролювати розвиток ознак і симптомів міопатії. При одночасному застосуванні з аторвастатином помірно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі крові, підвищується ризик розвитку міопатії.

Препарати, що є індукторами CYP3A (наприклад, рифампіцин, фенитоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений), здатні індукувати метаболізм кларитроміцину, що може призвести до субтерапевтичної концентрації кларитроміцину і зниження його ефективності. Необхідно контролювати плазмову концентрацію індуктора СYР3А, яка може підвищитися через інгібування CYP3A кларитроміцином.

При спільному застосуванні з рифабутином підвищується концентрація рифабутину в плазмі крові, збільшується ризик розвитку увеїту, зменшується концентрація кларитроміцину в плазмі крові.

При спільному застосуванні з кларитроміцином можливо підвищення концентрацій у плазмі фенитоїну, карбамазепіну, вальпроєвої кислоти.

Сильні індуктори ізоферментів системи цитохрому Р450, такі як ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин здатні прискорювати метаболізм кларитроміцину і, таким чином, знижувати концентрацію кларитроміцину в плазмі і послаблювати його терапевтичний ефект, і разом з тим підвищувати концентрацію 14-ОН-кларитроміцину - метаболіту, також є мікробіологічно активним. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину відрізняється щодо різних бактерій, терапевтичний ефект може знижуватися при спільному застосуванні кларитроміцину і індукторів ферментів.

Концентрація кларитроміцину в плазмі знижується при застосуванні етравірину, при цьому підвищується концентрація активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має низьку активність щодо інфекцій MAC, може змінюватися загальна активність щодо їх збудників, тому для лікування MAC слід розглядати альтернативне лікування.

Фармакокінетичне дослідження показало, що спільний прийом ритонавіру в дозі 200 мг кожні 8 год і кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 год призвів до помітного пригнічення метаболізму кларитроміцину. При спільному прийомі ритонавіру Cmax кларитроміцину збільшилася на 31%, Cmin збільшилася на 182% і AUC збільшилася на 77%, при цьому концентрація його метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно знижувалася. Ритонавір не слід спільно приймати з кларитроміцином у дозах, що перевищують 1 г/добу.

Кларитроміцин, атазанавір, саквінавір є субстратами і інгібіторами CYP3A, що визначає їх двонаправлену взаємодію. При прийомі саквінавіру спільно з ритонавіром слід враховувати потенційний вплив ритонавіру на кларитроміцин.

При одночасному застосуванні з зидовудином дещо зменшується біодоступність зидовудину.

Колхіцин є субстратом як CYP3A, так і Р-глікопротеїну. Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди є інгібіторами CYP3A і Р-глікопротеїну. При спільному прийомі кларитроміцину і колхіцину інгібування P-глікопротеїну і/або CYP3A може призвести до посилення дії колхіцину. Слід контролювати розвиток клінічних симптомів отруєння колхіцином. Зареєстровані постмаркетингові повідомлення про випадки отруєння колхіцином при його одночасному прийомі з кларитроміцином, частіше у пацієнтів похилого віку. Деякі з описаних випадків відбувалися у пацієнтів з нирковою недостатністю. Як повідомлялося, деякі випадки закінчувалися летальним результатом. Одночасне застосування кларитроміцину і колхіцину протипоказано.

При спільному застосуванні мідазоламу і кларитроміцину (внутрішньо по 500 мг 2 рази/добу), відзначалося збільшення AUC мідазоламу: в 2.7 рази після в/в введення мідазоламу і в 7 разів після перорального прийому. Одночасний прийом кларитроміцину з мідазоламом для перорального застосування протипоказаний. Якщо разом з кларитроміцином застосовується в/в форма мідазоламу, слід ретельно контролювати стан пацієнта для можливої корекції дози. Такі ж заходи обережності слід застосовувати і до інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи триазолам і алпразолам. Для бензодіазепінів, виведення яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), малоймовірна клінічно значуща взаємодія з кларитроміцином.

При спільному застосуванні кларитроміцину і триазоламу можливий вплив на ЦНС, наприклад сонливість і сплутаність свідомості. При цій комбінації рекомендується контролювати симптоми порушення ЦНС.

При одночасному застосуванні з варфарином можливо посилення антикоагулянтної дії варфарину і підвищення ризику розвитку кровотеч.

Припускається, що дигоксин є субстратом для P-глікопротеїну. Відомо, що кларитроміцин інгібує P-глікопротеїн. При одночасному застосуванні з дигоксином можливо значне підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові і ризик розвитку глікозидної інтоксикації.

Можливе виникнення шлуночкової тахікардії типу "пірует" при спільному застосуванні кларитроміцину і хінідину або дизопіраміду. При одночасному прийомі кларитроміцину з цими препаратами слід регулярно проводити контроль ЕКГ на предмет збільшення інтервалу QT, а також слід контролювати сироваткові концентрації цих препаратів. При постмаркетинговому застосуванні повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемії при спільному прийомі кларитроміцину і дизопіраміду. Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові при одночасному застосуванні кларитроміцину і дизопіраміду. Вважають, що можливо підвищення концентрації дизопіраміду в плазмі крові внаслідок інгібування його метаболізму в печінці під впливом кларитроміцину.

Спільний прийом флуконазолу в дозі 200 мг щодня і кларитроміцину в дозі 500 мг 2 рази/добу викликав збільшення середнього значення мінімальної рівноважної концентрації кларитроміцину (Cmin) і AUC на 33% і 18% відповідно. При цьому спільний прийом значно не впливав на середню рівноважну концентрацію активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину у разі супутнього прийому флуконазолу не потрібна.

Кларитроміцин і ітраконазол є субстратами і інгібіторами CYP3A, що визначає їх двонаправлену взаємодію. Кларитроміцин може підвищувати концентрацію ітраконазолу в плазмі, в той час як ітраконазол здатний підвищувати плазмову концентрацію кларитроміцину.

При одночасному застосуванні з метилпреднізолоном - зменшується кліренс метилпреднізолону; з преднізоном - описані випадки розвитку гострої манії і психозу.

При одночасному застосуванні з омепразолом значно підвищується концентрація омепразолу і незначно підвищується концентрація кларитроміцину в плазмі крові; з лансопразолом - можливі глосит, стоматит і/або поява темного забарвлення язика.

При одночасному застосуванні з сертраліном - теоретично не можна виключити розвиток серотонінового синдрому; з теофіліном - можливо підвищення концентрації теофіліну в плазмі крові.

При одночасному застосуванні з терфенадином можливо уповільнення швидкості метаболізму терфенадину і підвищення його концентрації в плазмі крові, що може призвести до збільшення інтервалу QT і підвищення ризику розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует".

Пригнічення активності ізоферменту CYP3A4 під впливом кларитроміцину призводить до уповільнення швидкості метаболізму цизаприду при їх одночасному застосуванні. Внаслідок цього збільшується концентрація цизаприду в плазмі крові і підвищується ризик розвитку загрозливих для життя порушень серцевого ритму, включаючи шлуночкові аритмії типу "пірует".

Первинний метаболізм толтеродину здійснюється за участю CYP2D6. Однак у частини популяції, позбавленої CYP2D6, метаболізм відбувається за участю CYP3A. У цій групі населення пригнічення CYP3A призводить до значно вищих концентрацій толтеродину в сироватці. Тому у пацієнтів з низьким рівнем CYP2D6-опосередкованого метаболізму може знадобитися зниження дози толтеродину в присутності інгібіторів CYP3А, таких як кларитроміцин.

При спільному застосуванні кларитроміцину і пероральних гіпоглікемічних засобів (наприклад, похідні сульфонілсечовини) і/або інсуліну може спостерігатися виражена гіпоглікемія. Одночасне застосування кларитроміцину з деякими гіпоглікемічними препаратами (наприклад, натеглінід, піоглітазон, репаглінід і росиглітазон) може призвести до інгібування ізоферментів CYP3A кларитроміцином, що може призводити до розвитку гіпоглікемії. Вважають, що при одночасному застосуванні з толбутамідом існує ймовірність розвитку гіпоглікемії.

При одночасному застосуванні з флуоксетином описаний випадок розвитку токсичних ефектів, обумовлених дією флуоксетину.

При одночасному прийомі кларитроміцину з іншими ототоксичними препаратами, особливо аміноглікозидами, необхідно дотримуватися обережності і контролювати функції вестибулярного і слухового апаратів як під час терапії, так і після її закінчення.

При одночасному застосуванні з циклоспорином підвищується концентрація циклоспорину в плазмі крові, виникає ризик посилення побічної дії.

При одночасному застосуванні з ерготаміном, дигідроерготаміном описані випадки посилення побічної дії ерготаміну і дигідроерготаміну. Постмаркетингові дослідження показують, що при спільному застосуванні кларитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном можливі наступні ефекти, пов'язані з гострим отруєнням препаратами групи ерготамінів: судинний спазм, ішемія кінцівок та інших тканин, включаючи ЦНС. Одночасне застосування кларитроміцину і алкалоїдів ріжків протипоказано.

Кожен з цих інгібіторів ФДЕ метаболізується, принаймні, частково, за участю CYP3A. В той же час кларитроміцин здатний інгібувати CYP3A. Спільне застосування кларитроміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафілом може призвести до збільшення інгібуючого впливу на ФДЕ. При цих комбінаціях слід розглянути можливість зменшення дози силденафілу, тадалафілу і варденафілу.

При одночасному застосуванні кларитроміцину і блокаторів кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем), слід дотримуватися обережності, оскільки існує ризик виникнення артеріальної гіпотензії. Плазмові концентрації кларитроміцину, так само як і блокаторів кальцієвих каналів, можуть підвищуватися при одночасному застосуванні. Артеріальна гіпотензія, брадиаритмія і лактацидоз можливі при одночасному прийомі кларитроміцину і верапамілу.

Таблетки пролонгованої дії, вкриті плівковою оболонкою, 500 мг.
По 5 або 7 табл. поміщають у блістер з ПВХ/ПВДХ і алюмінієвої фольги (PVC/PVDC-Al).
По 1 блістеру (блістер по 5 табл.) або по 1 або 2 блістери (блістер по 7 табл.) поміщають у пачку картонну.

Овальні, двояковипуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору, з маркуванням «U» на одній стороні.

Вид на зломі: шорстка маса білого або майже білого кольору з плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору.