Імуран
Imuran
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Азатіоприн
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.:"Imuran" 50 mg
D.t.d. №100 in tabl.
S. Приймати всередину по 2 таб. 2 рази на день
D.t.d. №100 in tabl.
S. Приймати всередину по 2 таб. 2 рази на день
Фармакологічні властивості
Імунодепресивний засіб, імідазольне похідне 6-меркаптопурину, конкурентний антагоніст гіпоксантину. За хімічною структурою близький до пуринових основ. Має імунодепресивну та цитостатичну дію. Включаючись у метаболічні реакції, порушує синтез нуклеїнових кислот, конкурує з гіпоксантином і гуаніном за гіпоксантин-гуанін-фосфорибозилтрансферазу, за участю якої відбувається утворення тіоінозинової кислоти (ТІК) з меркаптопурину. ТІК інгібує ряд реакцій за участю інозинової кислоти, включаючи її перетворення в ксантинову та аденілову кислоти. В ході метилювання ТІК утворюється речовина, що блокує глютамін-5-фосфорибозилпірофосфат амінотрансферазу - фермент, що ініціює шлях пуринового синтезу рибонуклеотидів. У зв'язку з втратою здатності клітин утворювати ТІК, можливо розвиток резистентності пухлинних клітин до азатіоприну.
У порівнянні з меркаптопурином має більш виражену імунодепресивну дію при меншій цитостатичній активності. У високих дозах (10 мг/кг) пригнічує функцію кісткового мозку, пригнічує проліферацію гранулоцитів, викликає лейкопенію.
У порівнянні з меркаптопурином має більш виражену імунодепресивну дію при меншій цитостатичній активності. У високих дозах (10 мг/кг) пригнічує функцію кісткового мозку, пригнічує проліферацію гранулоцитів, викликає лейкопенію.
Фармакодинаміка
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Фармакокінетика
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Імуран приймають всередину.
При трансплантації органів в перший день терапії препарат призначається в добовій дозі до 5 мг/кг. Підтримуюча доза варіює в межах 1–4 мг/кг на день і залежить від гематологічної переносимості та клінічних показань. Навіть у разі застосування низьких доз підтримуюча терапія повинна проводитися невизначено довго, оскільки існує ймовірність відторгнення трансплантата.
При застосуванні при рецидивуючій формі розсіяного склерозу Імуран призначається по 2–3 мг/кг на день. Щоб досягти терапевтичного ефекту, може знадобитися проведення курсу тривалістю більше одного року. Після 2 років терапії контролювати прогресування захворювання не завжди можливо.
У разі застосування Імурану за іншими показаннями початкова доза становить 1–3 мг/кг на день. Вона залежить від клінічного ефекту (може бути не отриманий протягом тижнів і місяців від моменту початку прийому) та змін формули крові. Після досягнення терапевтичного ефекту підтримуюча доза повинна бути знижена до мінімального рівня, при якому отриманий ефект зберігається. Якщо протягом 3 місяців поліпшення не спостерігається, Імуран відміняють. При запальних захворюваннях кишечника терапію слід проводити, принаймні, протягом 12 місяців, а терапевтичний ефект може бути досягнутий через 3–4 місяці. Підтримуюча доза знаходиться в тому ж діапазоні, що й лікувальна. Вона визначається хворобою та індивідуальною відповіддю хворого.
Пацієнтам похилого віку, а також при нирковій/печінковій недостатності Імуран призначається в мінімальних дозах. Особливу увагу слід приділяти контролю гематологічних показників.
При трансплантації органів в перший день терапії препарат призначається в добовій дозі до 5 мг/кг. Підтримуюча доза варіює в межах 1–4 мг/кг на день і залежить від гематологічної переносимості та клінічних показань. Навіть у разі застосування низьких доз підтримуюча терапія повинна проводитися невизначено довго, оскільки існує ймовірність відторгнення трансплантата.
При застосуванні при рецидивуючій формі розсіяного склерозу Імуран призначається по 2–3 мг/кг на день. Щоб досягти терапевтичного ефекту, може знадобитися проведення курсу тривалістю більше одного року. Після 2 років терапії контролювати прогресування захворювання не завжди можливо.
У разі застосування Імурану за іншими показаннями початкова доза становить 1–3 мг/кг на день. Вона залежить від клінічного ефекту (може бути не отриманий протягом тижнів і місяців від моменту початку прийому) та змін формули крові. Після досягнення терапевтичного ефекту підтримуюча доза повинна бути знижена до мінімального рівня, при якому отриманий ефект зберігається. Якщо протягом 3 місяців поліпшення не спостерігається, Імуран відміняють. При запальних захворюваннях кишечника терапію слід проводити, принаймні, протягом 12 місяців, а терапевтичний ефект може бути досягнутий через 3–4 місяці. Підтримуюча доза знаходиться в тому ж діапазоні, що й лікувальна. Вона визначається хворобою та індивідуальною відповіддю хворого.
Пацієнтам похилого віку, а також при нирковій/печінковій недостатності Імуран призначається в мінімальних дозах. Особливу увагу слід приділяти контролю гематологічних показників.
Показання
- хронічний активний гепатит;
- хронічна ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура;
- трансплантація органів;
- важкий ревматоїдний артрит;
- дерматоміозит;
- системний червоний вовчак;
- пемфігус вульгарний;
- гемолітична анемія;
- вузликовий периартеріїт.
- хронічна ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура;
- трансплантація органів;
- важкий ревматоїдний артрит;
- дерматоміозит;
- системний червоний вовчак;
- пемфігус вульгарний;
- гемолітична анемія;
- вузликовий периартеріїт.
Протипоказання
- підвищена чутливість до компонентів препарату;
- вагітність і лактація.
- вагітність і лактація.
Особливі вказівки
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Побічні ефекти
- З боку системи кровотворення: мієлодепресія (лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія); можливий розвиток вторинних інфекцій, мегалобластний еритропоез і макроцитоз; в окремих випадках - гемолітична анемія.
- З боку травної системи: можливі нудота, блювання, анорексія, холестатичний гепатит; у реципієнтів трансплантатів відзначені панкреатит, ерозивно-виразкові ураження та кровотечі з ШКТ, некроз і перфорація кишечника.
Алергічні реакції: можливі шкірний висип, артралгії, міалгії, лікарська лихоманка.
Інші: в окремих випадках - гостра ниркова недостатність, гострі легеневі захворювання, менінгеальні реакції.
- З боку травної системи: можливі нудота, блювання, анорексія, холестатичний гепатит; у реципієнтів трансплантатів відзначені панкреатит, ерозивно-виразкові ураження та кровотечі з ШКТ, некроз і перфорація кишечника.
Алергічні реакції: можливі шкірний висип, артралгії, міалгії, лікарська лихоманка.
Інші: в окремих випадках - гостра ниркова недостатність, гострі легеневі захворювання, менінгеальні реакції.
Передозування
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарняна взаємодія
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарська форма
Лікарська форма випуску – таблетки, вкриті оболонкою (в картонній пачці 4 блістери по 25 шт.).
Склад 1 таблетки:
активна речовина: азатіоприн – 50 мг;
допоміжні компоненти: стеаринова кислота, прежелатинізований крохмаль, кукурудзяний крохмаль, моногідрат лактози, стеарат магнію;
оболонка: макрогол 400, гіпромелоза.
Склад 1 таблетки:
активна речовина: азатіоприн – 50 мг;
допоміжні компоненти: стеаринова кислота, прежелатинізований крохмаль, кукурудзяний крохмаль, моногідрат лактози, стеарат магнію;
оболонка: макрогол 400, гіпромелоза.
