Івабрадин
Ivabradine
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Бравадин, Вівароксан, Івабрадин Медісорб, Кораксан, Раеном
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. Ivabradini 0,005 №56
D.S. По 1 таблетці 2 рази на день
Фармакологічні властивості
Антиангінальний засіб. Механізм дії полягає у селективному та специфічному інгібуванні If каналів синусового вузла, які контролюють спонтанну діастолічну деполяризацію в синусовому вузлі та регулюють ЧСС.
Івабрадин чинить селективний вплив на синусовий вузол, не впливаючи на час проведення імпульсів по внутрішньопередсердним, передсердно-шлуночковим та внутрішньошлуночковим провідним шляхам, а також скоротливу здатність міокарда та реполяризацію шлуночків.
Основною фармакодинамічною властивістю івабрадину є специфічне, дозозалежне зменшення ЧСС. Аналіз залежності величини зменшення ЧСС при дозі більше 20 мг 2 рази/добу виявив тенденцію до досягнення ефекту плато, що знижує ризик розвитку важкої, погано переносимої брадикардії (ЧСС менше 40 уд./хв).
При застосуванні в рекомендованих дозах зменшення ЧСС становить приблизно 10-15 уд./хв у спокої та при фізичному навантаженні. В результаті знижується робота серця та зменшується потреба міокарда в кисні.
Івабрадин також здатний взаємодіяти з Ih каналами сітківки ока, схожими з If каналами серця. Ih канал бере участь у виникненні тимчасової зміни роздільної здатності зорової системи, оскільки скорочує реакцію сітківки на яскраві світлові стимули. При провокуючих обставинах (наприклад, швидка зміна яскравості) івабрадин частково інгібує електричний імпульс Ih, що іноді у деяких пацієнтів призводить до виникнення світлових відчуттів (фосфенів), які описуються як короткочасне відчуття підвищеної яскравості в обмеженій частині поля зору.
На фоні застосування івабрадину у пацієнтів з ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з ФВЛШ менше 35% показано клінічно та статистично значиме зниження відносного ризику настання ускладнень (частоти летальних випадків від серцево-судинних захворювань та зниження частоти госпіталізацій у зв'язку з посиленням симптомів перебігу ХСН) на 18%. Абсолютне зниження ризику склало 4.2%. Виражений терапевтичний ефект спостерігався через 3 місяці від початку терапії.
Фармакокінетика івабрадину в дозі від 0.5 до 24 мг є лінійною.
Після прийому всередину івабрадин швидко та практично повністю абсорбується з ШКТ. Cmax в плазмі крові досягається приблизно через 1 годину після прийому натщесерце. Біодоступність становить приблизно 40%, що обумовлено ефектом "першого проходження" через печінку. Прийом їжі збільшує час абсорбції приблизно на 1 годину та підвищує концентрацію в плазмі крові на 20-30%. Зв'язування з білками плазми крові - близько 70%.Vd становить близько 100 л. Cssmax в плазмі крові після тривалого застосування в рекомендованій дозі по 5 мг 2 рази/добу становить приблизно 20 нг/мл (CV=29%). Середня Css в плазмі крові становить 10 нг/мл (CV=38%).
Івабрадин значною мірою метаболізується в печінці та кишечнику шляхом окислення в присутності ізоферменту CYP3A4. Основним активним метаболітом є N-десметильоване похідне (S18982), його частка становить 40% дози вихідної сполуки. Метаболізм активного метаболіту івабрадину також відбувається в присутності ізоферменту CYP3A4.
T1/2 івабрадину становить 2 години (70-75% AUC) та ефективний T1/2 становить 11 годин. Загальний кліренс становить приблизно 400 мл/хв, нирковий - близько 70 мл/хв. Екскреція метаболітів відбувається з однаковою швидкістю з сечею та калом. Близько 4% прийнятої всередину дози виводиться з сечею в незміненому вигляді.
У пацієнтів з нирковою недостатністю (КК 15-60 мл/хв) зміни фармакокінетичних показників мінімальні у зв'язку з низькою участю ниркового кліренсу (близько 20%) в загальному виведенні івабрадину та його основного метаболіту S18982.
У пацієнтів з легкою ступенем печінкової недостатності (до 7 балів за шкалою Чайлд-П'ю) AUC івабрадину та його активного метаболіту на 20% більше, ніж при нормальній функції печінки.
Івабрадин чинить селективний вплив на синусовий вузол, не впливаючи на час проведення імпульсів по внутрішньопередсердним, передсердно-шлуночковим та внутрішньошлуночковим провідним шляхам, а також скоротливу здатність міокарда та реполяризацію шлуночків.
Основною фармакодинамічною властивістю івабрадину є специфічне, дозозалежне зменшення ЧСС. Аналіз залежності величини зменшення ЧСС при дозі більше 20 мг 2 рази/добу виявив тенденцію до досягнення ефекту плато, що знижує ризик розвитку важкої, погано переносимої брадикардії (ЧСС менше 40 уд./хв).
При застосуванні в рекомендованих дозах зменшення ЧСС становить приблизно 10-15 уд./хв у спокої та при фізичному навантаженні. В результаті знижується робота серця та зменшується потреба міокарда в кисні.
Івабрадин також здатний взаємодіяти з Ih каналами сітківки ока, схожими з If каналами серця. Ih канал бере участь у виникненні тимчасової зміни роздільної здатності зорової системи, оскільки скорочує реакцію сітківки на яскраві світлові стимули. При провокуючих обставинах (наприклад, швидка зміна яскравості) івабрадин частково інгібує електричний імпульс Ih, що іноді у деяких пацієнтів призводить до виникнення світлових відчуттів (фосфенів), які описуються як короткочасне відчуття підвищеної яскравості в обмеженій частині поля зору.
На фоні застосування івабрадину у пацієнтів з ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з ФВЛШ менше 35% показано клінічно та статистично значиме зниження відносного ризику настання ускладнень (частоти летальних випадків від серцево-судинних захворювань та зниження частоти госпіталізацій у зв'язку з посиленням симптомів перебігу ХСН) на 18%. Абсолютне зниження ризику склало 4.2%. Виражений терапевтичний ефект спостерігався через 3 місяці від початку терапії.
Фармакокінетика івабрадину в дозі від 0.5 до 24 мг є лінійною.
Після прийому всередину івабрадин швидко та практично повністю абсорбується з ШКТ. Cmax в плазмі крові досягається приблизно через 1 годину після прийому натщесерце. Біодоступність становить приблизно 40%, що обумовлено ефектом "першого проходження" через печінку. Прийом їжі збільшує час абсорбції приблизно на 1 годину та підвищує концентрацію в плазмі крові на 20-30%. Зв'язування з білками плазми крові - близько 70%.Vd становить близько 100 л. Cssmax в плазмі крові після тривалого застосування в рекомендованій дозі по 5 мг 2 рази/добу становить приблизно 20 нг/мл (CV=29%). Середня Css в плазмі крові становить 10 нг/мл (CV=38%).
Івабрадин значною мірою метаболізується в печінці та кишечнику шляхом окислення в присутності ізоферменту CYP3A4. Основним активним метаболітом є N-десметильоване похідне (S18982), його частка становить 40% дози вихідної сполуки. Метаболізм активного метаболіту івабрадину також відбувається в присутності ізоферменту CYP3A4.
T1/2 івабрадину становить 2 години (70-75% AUC) та ефективний T1/2 становить 11 годин. Загальний кліренс становить приблизно 400 мл/хв, нирковий - близько 70 мл/хв. Екскреція метаболітів відбувається з однаковою швидкістю з сечею та калом. Близько 4% прийнятої всередину дози виводиться з сечею в незміненому вигляді.
У пацієнтів з нирковою недостатністю (КК 15-60 мл/хв) зміни фармакокінетичних показників мінімальні у зв'язку з низькою участю ниркового кліренсу (близько 20%) в загальному виведенні івабрадину та його основного метаболіту S18982.
У пацієнтів з легкою ступенем печінкової недостатності (до 7 балів за шкалою Чайлд-П'ю) AUC івабрадину та його активного метаболіту на 20% більше, ніж при нормальній функції печінки.
Фармакодинаміка
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Фармакокінетика
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Середня рекомендована початкова доза івабрадину становить 5 мг 2 рази/добу (10 мг/добу). Залежно від терапевтичного ефекту через 3-4 тижні застосування доза може бути підвищена до 7.5 мг 2 рази/добу (15 мг/добу).
Якщо на фоні терапії величина ЧСС знижується до значень менше 50 уд./хв або виникають симптоми, пов'язані з брадикардією (такі як запаморочення, втома або артеріальна гіпотензія), слід підібрати нижчу дозу; за необхідності доза може бути знижена до 2.5 мг 2 рази/добу. Якщо ЧСС залишається менше 50 уд./хв і симптоми брадикардії не проходять, то лікування припиняють.
У пацієнтів похилого віку рекомендується починати лікування з початкової дози 2.5 мг 2 рази/добу. Надалі можливе збільшення добової дози залежно від стану пацієнта.
Якщо на фоні терапії величина ЧСС знижується до значень менше 50 уд./хв або виникають симптоми, пов'язані з брадикардією (такі як запаморочення, втома або артеріальна гіпотензія), слід підібрати нижчу дозу; за необхідності доза може бути знижена до 2.5 мг 2 рази/добу. Якщо ЧСС залишається менше 50 уд./хв і симптоми брадикардії не проходять, то лікування припиняють.
У пацієнтів похилого віку рекомендується починати лікування з початкової дози 2.5 мг 2 рази/добу. Надалі можливе збільшення добової дози залежно від стану пацієнта.
Показання
- Лікування стабільної стенокардії у пацієнтів з нормальним синусовим ритмом: при непереносимості або протипоказаннях до застосування бета-адреноблокаторів;
- У комбінації з бета-адреноблокаторами при неадекватному контролі стабільної стенокардії на фоні оптимальної дози бета-адреноблокатора.
- Хронічна серцева недостатність: для зниження частоти розвитку серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, з синусовим ритмом та ЧСС не менше 70 уд./хв.
- У комбінації з бета-адреноблокаторами при неадекватному контролі стабільної стенокардії на фоні оптимальної дози бета-адреноблокатора.
- Хронічна серцева недостатність: для зниження частоти розвитку серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, з синусовим ритмом та ЧСС не менше 70 уд./хв.
Протипоказання
- Брадикардія (ЧСС у спокої нижче 60 уд./хв до початку лікування);
- Кардіогенний шок;
- Гострий інфаркт міокарда;
- Важка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ нижче 90 мм рт.ст. і діастолічний АТ нижче 50 мм рт.ст.);
- Важка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю);
- СССУ;
- Синоатріальна блокада;
- Хронічна серцева недостатність III і IV функціонального класу за класифікацією NYHA;
- Наявність штучного водія ритму, що працює в режимі постійної стимуляції;
- Нестабільна стенокардія;
- AV-блокада III ступеня;
- Вагітність;
- Період лактації (грудного вигодовування);
- Дитячий та підлітковий вік до 18 років;
- Одночасне застосування з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, такими як протигрибкові засоби групи азолів (кетоконазол, ітраконазол), антибіотиками групи макролідів (кларитроміцин, еритроміцин для прийому всередину, джозаміцин, телітроміцин), інгібіторами ВІЛ-протеази (нелфінавір, ритонавір) та нефазодон;
- Підвищена чутливість до івабрадину.
- Кардіогенний шок;
- Гострий інфаркт міокарда;
- Важка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ нижче 90 мм рт.ст. і діастолічний АТ нижче 50 мм рт.ст.);
- Важка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю);
- СССУ;
- Синоатріальна блокада;
- Хронічна серцева недостатність III і IV функціонального класу за класифікацією NYHA;
- Наявність штучного водія ритму, що працює в режимі постійної стимуляції;
- Нестабільна стенокардія;
- AV-блокада III ступеня;
- Вагітність;
- Період лактації (грудного вигодовування);
- Дитячий та підлітковий вік до 18 років;
- Одночасне застосування з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, такими як протигрибкові засоби групи азолів (кетоконазол, ітраконазол), антибіотиками групи макролідів (кларитроміцин, еритроміцин для прийому всередину, джозаміцин, телітроміцин), інгібіторами ВІЛ-протеази (нелфінавір, ритонавір) та нефазодон;
- Підвищена чутливість до івабрадину.
Особливі вказівки
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Побічні ефекти
- З боку органів чуття: дуже часто - зміни світосприйняття (фотопсія); часто - нечіткість зору; нечасто - вертиго; невизначеної частоти - диплопія, порушення зору.
- З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, AV-блокада I ступеня, шлуночкова екстрасистолія, короткочасне підвищення АТ; нечасто - відчуття серцебиття, надшлуночкова екстрасистолія; дуже рідко - фібриляція передсердь, AV-блокада II і III ступеня, СССУ; невизначеної частоти - виражене зниження АТ, можливо, пов'язане з брадикардією.
- З боку травної системи: нечасто - нудота, запор, діарея.
- З боку ЦНС: часто - головний біль (особливо в перший місяць терапії), запаморочення, можливо пов'язане з брадикардією; невизначеної частоти - непритомність, можливо пов'язана з брадикардією.
- З боку дихальної системи: нечасто - задишка.
- З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, AV-блокада I ступеня, шлуночкова екстрасистолія, короткочасне підвищення АТ; нечасто - відчуття серцебиття, надшлуночкова екстрасистолія; дуже рідко - фібриляція передсердь, AV-блокада II і III ступеня, СССУ; невизначеної частоти - виражене зниження АТ, можливо, пов'язане з брадикардією.
- З боку травної системи: нечасто - нудота, запор, діарея.
- З боку ЦНС: часто - головний біль (особливо в перший місяць терапії), запаморочення, можливо пов'язане з брадикардією; невизначеної частоти - непритомність, можливо пов'язана з брадикардією.
- З боку дихальної системи: нечасто - задишка.
Передозування
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарняна взаємодія
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарська форма
Таблетки 5,0 № 56.
