КАРБІДОПА-ЛЕВОДОПА

Структура леводопи являє собою амінокислоту, що утворюється з L-тирозину. Допамін утворюється безпосередньо з леводопи за участю цитоплазматичного ферменту - декарбоксилази ароматичних L-амінокислот. Кінцевим результатом впливу допаміну є пригнічення нейрональної активності в смугастому тілі головного мозку.

Леводопа швидко декарбоксилюється в периферичних тканинах під впливом залежної від піридоксину декарбоксилази ароматичних амінокислот, перетворюючись у дофамін, який, однак, через гематоенцефалічний бар'єр не проникає.

Карбідопа інгібує процес декарбоксилювання леводопи в периферичних тканинах, при цьому не проникає через гематоенцефалічний бар'єр і не впливає на перетворення леводопи в дофамін у ЦНС. Таким чином, комбінація карбідопи і леводопи дозволяє збільшувати кількість леводопи, що надходить у головний мозок. При спільному прийомі всередину карбідопа подвоює біодоступність леводопи. Введення карбідопи ніколи не призводить до повного пригнічення дофадекарбоксилази.

При пероральному застосуванні леводопа швидко декарбоксилюється до дофаміну в периферичних тканинах, так що лише невелика частина отриманої дози потрапляє в ЦНС у незміненому вигляді. З цієї причини для адекватного терапевтичного ефекту потрібні великі дози леводопи, і їх застосування часто може супроводжуватися нудотою та іншими побічними реакціями, деякі з яких пов'язані з дофаміном, що утворюється в периферичних тканинах.

Оскільки леводопа конкурує з певними амінокислотами за транспорт через стінку кишечника, абсорбція леводопи може бути порушена у деяких пацієнтів, які дотримуються дієти з високим вмістом білка.

Карбідопа пригнічує декарбоксилювання леводопи в периферичних тканинах. Вона не проникає через ГЕБ і не впливає на метаболізм леводопи в ЦНС.

Оскільки інгібуюча активність карбідопи щодо декарбоксилази обмежена периферичними тканинами, одночасне введення карбідопи збільшує транспорт леводопи в головний мозок. У пацієнтів, які отримують лікування леводопою з приводу хвороби Паркінсона, можуть розвиватися моторні флуктуації, пов'язані з погіршенням стану до кінця дії дози. Стадія прогресування моторних флуктуацій (феномен «включення-виключення») характеризується непередбачуваними коливаннями від рухливості до нерухомості. Хоча причини розвитку моторних флуктуацій до кінця не вивчені, у деяких пацієнтів вони можуть бути ослаблені режимами лікування, що забезпечують стабільний рівень леводопи в плазмі крові. Комбінації леводопа + карбідопа у вигляді таблеток з пролонгованим вивільненням і звичайних таблеток відрізняються за біодоступністю, що може вимагати відповідної зміни дози. Комбінація леводопа + карбідопа у вигляді таблеток з пролонгованим вивільненням містить або 50 мг карбідопи і 200 мг леводопи, або 25 мг карбідопи і 100 мг леводопи з вивільненням протягом 4–6 год, тому рівень леводопи в плазмі крові менший, ніж при застосуванні звичайних таблеток комбінації леводопа + карбідопа.

Тому при застосуванні цієї комбінації у формі з пролонгованим вивільненням може знадобитися збільшення добової дози для досягнення того ж рівня полегшення симптомів, що і при застосуванні звичайних таблеток. У клінічних дослідженнях пацієнти з помірними і важкими моторними флуктуаціями не зазнали кількісно значущої зміни часу «виключення» при порівнянні різних лікарських форм, однак загальна оцінка покращення, оцінена як пацієнтом, так і лікарем, була на користь комбінації у формі з пролонгованим вивільненням.
У пацієнтів без рухових коливань комбінація леводопа + карбідопа в лікарській формі з пролонгованим вивільненням в контрольованих умовах забезпечує такий же терапевтичний ефект, як і в формі звичайних таблеток, при зниженні частоти прийому.

Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.

Для дорослих:

• хвороба Паркінсона і синдром паркінсонізму відомої етіології (внаслідок енцефаліту, цереброваскулярних порушень, інтоксикації токсичними речовинами, в т.ч. чадним газом або марганцем).

• закритокутова форма глаукоми;
• важкий психоз або невроз;
• меланома або підозра на неї;
• шкірні захворювання невідомої етіології;
• хвороба Гантінгтона;
• есенціальний тремор;
• одночасний прийом неселективних інгібіторів МАО, інтервал менше 2-х тижнів після закінчення прийому інгібіторів МАО;
• вагітність;
• лактація;
• підвищена чутливість до препарату.

Не слід застосовувати для лікування вторинного паркінсонізму, викликаного застосуванням антипсихотичних засобів (нейролептиків). Не рекомендується призначати хворим до 18 років.

З обережністю препарат приймають при ерозивно-виразкових ураженнях шлунка і/або дванадцятипалої кишки, епілептичних нападах в анамнезі, важких захворюваннях серцево-судинної системи (в т.ч. інфаркті міокарда з порушеннями ритму серця в анамнезі, серцевій недостатності), захворюваннях ендокринної системи (в т.ч. цукровому діабеті), важких захворюваннях легень (в т.ч. бронхіальній астмі), психічних порушеннях, а також при важких порушеннях функції печінки і нирок.

Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.

• З боку ЦНС: дискінезія, в т.ч. хореоатетоз, дистонія, при тривалому застосуванні синдром "включення-виключення", злоякісний нейролептичний синдром, запаморочення, атаксія/нудота, дистонічні мимовільні рухи, судоми, анорексія, седація, сонливість, сплутаність свідомості, кошмарні сновидіння, нервове напруження, підвищена збудливість, занепокоєння, безсоння; зміни психічного статусу, включаючи параноїдальні ефекти і транзиторні психози; галюцинації, депресія з розвитком суїцидальних намірів або без таких, гіпоманія, підвищене лібідо, ейфорія, деменція. Підставою для рішення про зниження дози препарату можуть служити такі ранні симптоми, як посмикування м'язів і блефароспазм. Повідомлялося про розвиток судом, однак пряма зв'язок з прийомом препарату карбідопа/леводопа не встановлена.
• З боку травної системи: анорексія, нудота, блювання, запор, болі в епігастрії, дисфагія, потемніння слини, ульцерогенна дія у схильних пацієнтів; рідко - шлунково-кишкова кровотеча.
• З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, колапс, аритмії, тахікардія, артеріальна гіпертензія, флебіт.
• З боку системи кровотворення: рідко - лейкопенія, анемія (в т.ч. гемолітична), тромбоцитопенія, агранулоцитоз.
• Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, кропив'янка, шкірний висип, свербіж шкіри, хвороба Шенлейн-Геноха.
• Зміна лабораторних показників: зміна рівня АЛТ, АСТ, ЩФ, ЛДГ, азоту сечовини, білірубіну, йоду, пов'язаного з білком, гіперурикемія, гіперкреатинемія, позитивна пряма проба Кумбса.
• Інше: синкопальні стани, біль у грудях, мідріаз, диплопія, диспное, потемніння секрету потових залоз, потемніння сечі, збільшення або зниження маси тіла.

Побічні ефекти, як правило, залежать від прийнятої дози, а також від індивідуальної чутливості хворого. Побічні ефекти можуть бути усунені тимчасовим зниженням дози без перерви в лікуванні. Якщо побічні ефекти не регресують, то лікування припиняють поступово.

• Інші побічні ефекти, що виникали на тлі прийому леводопи, які слід враховувати у разі застосування препарату карбідопа/леводопа:
• З боку травної системи: диспепсія, сухість у роті, відчуття гіркоти у роті, салівація, дисфагія, бруксизм, напади гикавки, болі і відчуття дискомфорту в животі, запор, метеоризм, відчуття печіння язика.
• З боку обміну речовин: зниження або підвищення маси тіла, набряки.
• З боку ЦНС: слабкість, непритомність, втомлюваність, головний біль, астенія, зниження мисленнєвої активності, дезорієнтація, атаксія, заціпеніння, посилення тремору рук, м'язові судоми, тризм, активація прихованого синдрому Бернара-Горнера, безсоння, відчуття тривоги, ейфорія, психомоторне збудження, нестійкість ходи.
• З боку органів чуття: диплопія, нечіткість зору, розширення зіниць, окулогірні кризи.
• З боку сечовидільної системи: затримка сечовипускання, нетримання сечі, пріапізм.
• Інше: охриплість голосу, нездужання, "припливи" крові до шкіри обличчя, шиї і грудної клітки, диспное, злоякісна меланома. Повідомлялося про зниження гемоглобіну і гематокриту, гіперглікемії, лейкоцитозу, бактеріурії, еритроцитурії.

Лабораторні показники: препарати, що містять карбідопу/леводопу, можуть викликати хибнопозитивну реакцію на кетонові тіла в сечі, якщо для визначення кетонурії використовуються тест-смужки. Ця реакція не зміниться після кип'ятіння проб сечі. Хибнонегативні результати можуть бути отримані при використанні глюкозооксидазного методу визначення глюкозурії.

Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.

Одночасне призначення з гіпотензивними засобами вимагає спеціальної уваги у зв'язку з небезпекою постуральної гіпотензії.

При спільному застосуванні з трициклічними антидепресантами може виникнути артеріальна гіпертензія і дискінезія, так само зменшується біодоступність леводопи.

Комбіноване застосування фенотіазинів, бутирофенонів і Карбідопи/Леводопи зменшує ефект останньої.

Карбідопу/Леводопу не можна призначати разом з неселективними інгібіторами МАО, оскільки може розвинутися гіпертонічний криз. Лікування інгібіторами МАО повинно бути припинено принаймні за 14 днів до початку призначення препарату. Виняток становить селегілін (вибірковий інгібітор МАО-В), який може використовуватися як ад'ювант при лікуванні леводопою.

Може посилювати дію симпатоміметиків, у зв'язку з чим, рекомендується знизити їх дозу. При одночасному застосуванні леводопи з β-адреностимуляторами, засобами для інгаляційної анестезії можливе збільшення ризику розвитку порушень серцевого ритму.

При застосуванні амантадину з леводопою відзначається взаємно потенціюючий ефект.

Метилдопа і леводопа можуть потенціювати побічні ефекти один одного.

Піридоксин є кофактором дофадекарбоксилази - ферменту, відповідального за периферичне декарбоксилювання леводопи і утворення допаміну. При його призначенні хворим, які отримують леводопу (без інгібіторів дофадекарбоксилази), відзначається посилення периферичного метаболізму леводопи і менша її кількість проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Таким чином, піридоксин зменшує терапевтичний ефект леводопи, якщо додатково не призначаються інгібітори периферичної дофадекарбоксилази.

При додатковому призначенні інгібіторів дофадекарбоксилази добову дозу леводопи можна зменшити на 70-80% при збереженні того ж клінічного результату.

Спільне застосування з діазепамом, фенітоїном, клонідином, похідними тіоксантену, папаверином, резерпіном, м-холіноблокаторами - можливе зменшення протипаркінсонічної дії.

Таблетки
1 таб. леводопа 250 мг, карбідопа 25 мг.

10 шт. - упаковки чарункові контурні (10) - пачки картонні.