Ківекса

Комбінований противірусний препарат. Абакавір і ламівудин належать до групи нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази і є потужними селективними інгібіторами ВІЛ-1 і ВІЛ-2.

Абакавір і ламівудин послідовно метаболізуються під дією внутрішньоклітинних кіназ до відповідних трифосфатів, які виступають як активні метаболіти. Ламівудин-трифосфат і карбовір-трифосфат (активний трифосфат абакавіру) виступають як субстрат і є конкурентними інгібіторами зворотної транскриптази ВІЛ. Однак основна противірусна дія препаратів зумовлена вбудовуванням монофосфату в ланцюг ДНК, що призводить до обриву реплікації. Трифосфати абакавіру і ламівудину мають значно меншу спорідненість до ДНК-полімераз клітин господаря.

Дослідження, в ході якого 20 ВІЛ-інфікованих пацієнтів приймали абакавір (300 мг 2 рази/добу щоденно і 1 раз за 24 год до взяття матеріалу для проведення аналізу), показало, що середнє геометричне термінального внутрішньоклітинного T1/2 карбовір-трифосфату при досягненні рівноважного стану становить 20.6 год. При цьому середнє геометричне T1/2 абакавіру з плазми в даному дослідженні становило 2.6 год. Рівноважні фармакокінетичні показники при прийомі абакавіру в дозі 600 мг 1 раз/добу були однакові з такими при прийомі абакавіру в дозі 300 мг 2 рази/добу в перехресному клінічному дослідженні за участю 27 ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Внутрішньоклітинний вміст карбовір-трифосфату в мононуклеарах периферичної крові був вищий при прийомі абакавіру в дозі 600 мг 1 раз/добу порівняно з прийомом абакавіру в дозі 300 мг 2 рази/добу (збільшення AUC в рівноважному стані за 24 год (AUC24,ss) на 32%, максимальної добової концентрації в рівноважному стані (Cmax 24,ss) - на 99%). У пацієнтів, які приймали ламівудин в дозі 300 мг 1 раз/добу щоденно, термінальний внутрішньоклітинний T1/2 ламівудин-трифосфату збільшився з 16 до 19 год, а T1/2 ламівудину з плазми збільшився з 5 до 7 год. Дослідження показників фармакокінетики ламівудину, прийнятого в дозі 300 мг 1 раз/добу протягом 7 днів порівняно з прийомом ламівудину в дозі 150 мг 2 рази/добу протягом 7 днів, проведене за участю 60 здорових добровольців, показало, що значення AUC24,ss і Cmax 24,ss для внутрішньоклітинної концентрації ламівудин-трифосфату в мононуклеарах периферичної крові були однакові, однак мінімальні значення при прийомі ламівудину в дозі 300 мг 1 раз/добу були нижчі, ніж при прийомі ламівудину в дозі 150 мг 2 рази/добу.

Варіабельність концентрації метаболітів ламівудину всередині клітини вища, ніж у плазмі. Ці результати підтверджуються даними, отриманими при прийомі ламівудину в дозі 300 мг і абакавіру в дозі 600 мг 1 раз/добу щоденно (ефективність і безпека даної комбінації при прийомі препаратів 1 раз/добу щоденно була також підтверджена і в ході опорного клінічного дослідження CNA30021).

Ламівудин діє синергічно з зидовудином, ефективно пригнічуючи реплікацію ВІЛ в культурі клітин. В умовах in vitro абакавір діє синергічно в комбінації з ампренавіром, невірапіном і зидовудином і адитивно з диданозином, зальцитабіном, ставудином і ламівудином.

Резистентність ВІЛ-1 до ламівудину зумовлена мутацією в кодоні M184V, розташованому близько до активного центру вірусної зворотної транскриптази. Ця мутація спостерігається як в умовах in vitro, так і у ВІЛ-1-інфікованих пацієнтів, яким проводилася комбінована терапія, що включає ламівудин. При мутації в кодоні M184V значно знижується чутливість до ламівудину і суттєво зменшується здатність вірусу до реплікації за даними досліджень in vitro. Також в дослідженнях in vitro встановлено, що резистентні до зидовудину ізоляти вірусу можуть ставати сприйнятливими до дії препарату, якщо резистентність до ламівудину у цих ізолятів розвинеться згодом. Однак клінічне значення подібних змін до теперішнього часу остаточно не визначено.

Абакавір-резистентні ізоляти ВІЛ-1 були отримані в умовах in vitro. Ці ізоляти характеризуються певними генотипічними змінами в кодонах зворотної транскриптази (кодони M184V, K65R, L74V і Y115F).

Стійкість ВІЛ до абакавіру in vitro і in vivo формується повільно. Для клінічно значущого збільшення інгібуючої концентрації щодо 50% штамів IC50 (підвищення IC50 (інгібуюча концентрація в 50% випадків) в 8 разів відносно "дикого" штаму вірусу) потрібні множинні мутації вірусного геному. Резистентні до абакавіру ізоляти також можуть мати знижену чутливість до ламівудину, зальцитабіну, тенофовіру, емтрицитабіну і/або диданозину, однак зберігають чутливість до зидовудину і ставудину.

Розвиток перехресної резистентності між абакавіром і ламівудином та антиретровірусними препаратами інших класів (наприклад, інгібіторами протеази і ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази) малоймовірний. Ізоляти ВІЛ зі зниженою чутливістю до абакавіру були виділені у пацієнтів з неконтрольованою реплікацією вірусу, у яких попереднє лікування іншими нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази було неефективним.

Клінічні ізоляти вірусу, що мають три або більше мутацій, пов'язаних з резистентністю до нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази, швидше за все також стійкі до абакавіру. Перехресна резистентність, зумовлена мутацією M184V зворотної транскриптази, обмежена класом нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази. Зидовудин, ставудин, абакавір і тенофовір зберігають свою антиретровірусну активність щодо ламівудин-резистентних ізолятів ВІЛ-1, що несуть тільки M184V мутацію.

Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.

Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.

Для дорослих:

Інфекція, викликана вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), у складі комбінованої антиретровірусної терапії дорослих і підлітків старше 12 років.

- Порушення функції печінки середнього та тяжкого ступеня;
- вік до 12 років (відсутність можливості корекції дози);
- підвищена чутливість до абакавіру або ламівудину, або інших компонентів препарату.

Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.

Оскільки Ківекса є комбінованим препаратом, то можливе проявлення побічних ефектів, характерних для абакавіру і ламівудину. 

Для багатьох перелічених нижче побічних ефектів залишається неясним, чи пов'язана їх поява з дією активних речовин даного препарату, одночасним використанням інших лікарських препаратів (що застосовуються для лікування ВІЛ), або вони є проявом основного захворювання.

Гіперчутливість до абакавіру

У клінічних дослідженнях, проведених до початку скринінгу на наявність алеля HLA-B*5701, приблизно у 5% пацієнтів, які приймали абакавір, розвивалася реакція гіперчутливості, яка в рідкісних випадках призводила до летального наслідку. Ця реакція характеризується виникненням симптомів, що свідчать про поліорганне ураження.

Майже у всіх пацієнтів, у яких виникають реакції гіперчутливості, спостерігається підвищення температури тіла і/або поява висипу (зазвичай плямисто-папульозного або уртикарного), однак, відзначені випадки виникнення реакції гіперчутливості, не супроводженої появою висипу і підвищенням температури тіла.

Симптоми реакції гіперчутливості можуть виникати в будь-який час під час лікування абакавіром, однак зазвичай вони з'являються протягом перших шести тижнів з моменту початку прийому препарату (середній показник становить 11 днів).

Ознаки і симптоми реакції гіперчутливості перелічені нижче. Ознаки і симптоми, відзначені не менше ніж у 10% пацієнтів з реакцією гіперчутливості, виділені жирним шрифтом.

З боку шкіри: висип (зазвичай макуло-папульозний або уртикарний)

З боку ШКТ: нудота, блювання, діарея, біль у животі, виразки в порожнині рота

З боку дихальної системи: задишка, кашель, біль у горлі, респіраторний дистрес-синдром, дихальна недостатність

З боку нервової системи: головний біль, парестезії.

З боку системи крові: лімфопенія.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення показників функціональних проб печінки, печінкова недостатність

З боку кістково-м'язової системи: міалгія, рідко - міоліз, артралгія, підвищення рівня КФК.

З боку сечовидільної системи: підвищення рівня креатиніну, ниркова недостатність.

Інші: підвищення температури, відчуття втоми, нездужання, набряк, лімфаденопатія, зниження артеріального тиску, кон'юнктивіт, анафілаксія.

Пацієнти з реакцією гіперчутливості спочатку можуть прийняти її за захворювання органів дихання (пневмонію, бронхіт, фарингіт, респіраторну вірусну інфекцію), гастроентерит або за небажані реакції, пов'язані з прийомом інших препаратів. Продовження прийому препарату Ківекса при розвитку реакції гіперчутливості так само, як відновлення його прийому після стихання симптомів, загрожує важкими наслідками, аж до смертельного наслідку.


Тому при появі будь-яких з перелічених симптомів необхідно ретельне обстеження пацієнта для виключення реакції гіперчутливості. Якщо виключити реакцію гіперчутливості не можна, то повторне призначення препарату Ківекса або інших абакавір-вмісних препаратів (таких як Зіаген, Тризивір), суворо протипоказано.

Якщо при розвитку реакції гіперчутливості пацієнти продовжують приймати препарат Ківекса, то клінічні прояви стають більш вираженими, а при відміні препарату Ківекса вони зазвичай піддаються зворотному розвитку.

Відновлення прийому препарату Ківекса пацієнтами з реакцією гіперчутливості в анамнезі призводить до розвитку повторної реакції протягом кількох годин. Повторна реакція гіперчутливості може протікати більш важко, ніж перша, і проявлятися загрозливою для життя артеріальною гіпотонією, аж до летального наслідку. 

При розвитку реакції гіперчутливості пацієнт, незалежно від носійства алеля HLA-B*5701, повинен назавжди відмовитися від застосування препарату Ківекса та інших препаратів, що містять абакавір (таких як Зіаген, Тризивір).

Іноді реакція гіперчутливості розвивається при відновленні терапії препаратом після його відміни, викликаної появою всього одного з основних симптомів цієї реакції (висипу, лихоманки, нездужання, втомлюваності, порушень з боку шлунково-кишкового тракту або дихальної системи).

У рідкісних випадках ця реакція виникає при відновленні прийому препарату Ківекса пацієнтами, у яких до відміни препарату не відзначалося ніяких симптомів гіперчутливості.

Побічні ефекти абакавіру або ламівудину представлені нижче в таблицях і згруповані за системами організму та абсолютною частотою. Побічні ефекти діляться на: дуже поширені (> 1/10), поширені (> 1/100, < 1/10), непоширені (> 1/1,000, < 1/100), рідкісні (> 1/10,000, < 1/1000) і дуже рідкісні (< 1/10,000).

Багато з представлених побічних ефектів (нудота, блювання, діарея, підвищення температури, апатія, висип) часто виникають у пацієнтів з гіперчутливістю до абакавіру. Тому пацієнтів з будь-яким з цих симптомів слід ретельно обстежити з метою виключення реакції гіперчутливості. Якщо прийом препарату Ківекса був припинений у зв'язку з виникненням одного з цих симптомів, і, потім, було прийнято рішення про відновлення прийому абакавіру, його слід починати тільки під безпосереднім наглядом лікаря.

Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.

Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою оранжевого кольору, подовженої форми, двоопуклі; на одній стороні - гравірування "GS FC2", інша сторона має гладку поверхню.

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 309 мг, карбоксиметилкрохмаль натрій (тип А) 55 мг, магнію стеарат 9 мг.

Склад оболонки: опадрай оранжевий YS-1-13065-A (гипромелоза 26.4 мг, титану діоксид 9.2 мг, макрогол 400 3.3 мг, полісорбат 80 (Е 433) 0.4 мг, барвник західно-жовтий алюмінієвий лак (Sunset Yellow aluminium lake Е 110, СI 15985) 1.7 мг) 41 мг.

10 шт. - блістери з ПВХ/ПВДХ/алюмінієвої фольги (3) - пачки картонні.
30 шт. - флакони з поліетилену високої щільності (1) - пачки картонні.