Мірапекс
Mirapex
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Праміпексол, Опримея, Міпексол, Ксолепрал, Медопексол, Раміпекс, Прамітрол
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. "Mirapex" 0,001 № 30
D.S. Внутрішньо, по 1/2 таблетки 3 рази на день, незалежно від прийому їжі
D.S. Внутрішньо, по 1/2 таблетки 3 рази на день, незалежно від прийому їжі
Фармакологічні властивості
Доамінергічний, протипаркінсонічний.
Фармакодинаміка
Праміпексол - агоніст дофамінових рецепторів, з високою селективністю і специфічністю зв'язується з дофаміновими рецепторами підгрупи D2, з яких має найбільш виражену спорідненість до D3-рецепторів. Зменшує дефіцит рухової активності при хворобі Паркінсона за рахунок стимулювання дофамінових рецепторів у смугастому тілі. Праміпексол інгібує синтез, вивільнення і метаболізм дофаміну.
Праміпексол in vitro захищає дофамінові нейрони від дегенерації, що виникає у відповідь на ішемію або метамфетамінову нейротоксичність. Точний механізм дії препарату при лікуванні синдрому неспокійних ніг наразі не відомий. Незважаючи на те, що патофізіологія синдрому неспокійних ніг до кінця не вивчена, є нейрофармакологічні дані про первинне залучення в процес дофамінергічної системи. Дослідження, виконані з використанням позитронно-емісійної томографії (ПЕТ), показали, що в патогенезі синдрому неспокійних ніг може бути залучена помірна пресинаптична дофамінергічна дисфункція у смугастому тілі.
Праміпексол in vitro захищає нейрони від нейротоксичності леводопи. Знижує секрецію пролактину (дозозалежно).
При тривалому застосуванні (більше 3 років) праміпексолу у пацієнтів з хворобою Паркінсона ознак зниження ефективності не було.
При застосуванні праміпексолу у пацієнтів з синдромом неспокійних ніг протягом 1 року, ефективність препарату зберігалася.
Праміпексол in vitro захищає дофамінові нейрони від дегенерації, що виникає у відповідь на ішемію або метамфетамінову нейротоксичність. Точний механізм дії препарату при лікуванні синдрому неспокійних ніг наразі не відомий. Незважаючи на те, що патофізіологія синдрому неспокійних ніг до кінця не вивчена, є нейрофармакологічні дані про первинне залучення в процес дофамінергічної системи. Дослідження, виконані з використанням позитронно-емісійної томографії (ПЕТ), показали, що в патогенезі синдрому неспокійних ніг може бути залучена помірна пресинаптична дофамінергічна дисфункція у смугастому тілі.
Праміпексол in vitro захищає нейрони від нейротоксичності леводопи. Знижує секрецію пролактину (дозозалежно).
При тривалому застосуванні (більше 3 років) праміпексолу у пацієнтів з хворобою Паркінсона ознак зниження ефективності не було.
При застосуванні праміпексолу у пацієнтів з синдромом неспокійних ніг протягом 1 року, ефективність препарату зберігалася.
Фармакокінетика
Всмоктування
Праміпексол після прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується. Абсолютна біодоступність становить понад 90%, і Cmax у плазмі спостерігаються через 1-3 год. Швидкість всмоктування знижується при прийомі їжі, однак на загальний обсяг всмоктування прийом їжі не впливає. Для праміпексолу характерна лінійна кінетика і відносно невелика варіабельність концентрацій між пацієнтами.
Розподіл і метаболізм
Праміпексол зв'язується з білками в дуже незначній мірі (<20%), і має великий Vd (400 л). Піддається метаболізму в незначній мірі.
Виведення
Близько 90% дози виводиться через нирки (80% у незміненому вигляді) і менше 2% виявляється в калі. Загальний кліренс праміпексолу становить близько 500 мл/хв, нирковий кліренс становить близько 400 мл/хв. T1/2 коливається від 8 год у молодих і до 12 год у літніх людей.
Праміпексол після прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується. Абсолютна біодоступність становить понад 90%, і Cmax у плазмі спостерігаються через 1-3 год. Швидкість всмоктування знижується при прийомі їжі, однак на загальний обсяг всмоктування прийом їжі не впливає. Для праміпексолу характерна лінійна кінетика і відносно невелика варіабельність концентрацій між пацієнтами.
Розподіл і метаболізм
Праміпексол зв'язується з білками в дуже незначній мірі (<20%), і має великий Vd (400 л). Піддається метаболізму в незначній мірі.
Виведення
Близько 90% дози виводиться через нирки (80% у незміненому вигляді) і менше 2% виявляється в калі. Загальний кліренс праміпексолу становить близько 500 мл/хв, нирковий кліренс становить близько 400 мл/хв. T1/2 коливається від 8 год у молодих і до 12 год у літніх людей.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі, запивають водою.
Добову дозу слід рівномірно розділити на 3 прийоми.
На початку терапії рекомендується добова доза 0,375 мг, кожні 5-7 днів її поступово збільшують до досягнення максимального терапевтичного ефекту.
Необхідно дотримуватися наступної схеми збільшення дози Мірапекса:
I тиждень: 0,375 мг на добу, розділені на 3 прийоми по 0,125 мг;
II тиждень: 0,75 мг на добу, розділені на 3 прийоми по 0,25 мг;
III тиждень: 1,5 мг на добу, розділені на 3 прийоми по 0,5 мг.
Якщо рекомендовано подальше збільшення добової дози, кожного тижня слід додавати по 0,75 мг до досягнення максимально допустимої величини – 4,5 мг на добу.
Для підтримуючої терапії індивідуальна добова доза варіює в межах 0,375-4,5 мг. Незалежно від стадії захворювання ефективність Мірапекса була відзначена при добовій дозі 1,5 мг, при цьому не виключено, що в окремих випадках прийом більше 1,5 мг препарату на добу може надавати додаткову терапевтичну дію, особливо на пізніших стадіях захворювання, коли дози леводопи показано знижувати.
Припинення лікування праміпексолом слід проводити поступово, протягом декількох днів.
Пацієнтам, які використовують Мірапекс у складі комплексної терапії з леводопою, в період підтримуючого курсу, а також при збільшенні дози праміпексолу, дозу леводопи слід знижувати, щоб уникнути підвищеної дофамінергічної стимуляції.
Початкова терапія у пацієнтів з нирковою недостатністю при КК ≥ 50 мл/хв не вимагає зменшення добової дози. Якщо КК від 20 до 50 мл/хв, то прийом починають з добової дози 0,25 мг, розділеної на 2 рази по 0,125 мг. При КК ≤ 20 мл/хв лікування починають з прийому 0,125 мг 1 раз на день.
Коли функція нирок погіршується в ході підтримуючої терапії, добову дозу праміпексолу необхідно знизити на той же відсоток, на який знижується КК (наприклад, КК менше на 30%, отже, на 30% треба знизити добову дозу праміпексолу).
При КК від 20 до 50 мл/хв добову дозу Мірапекса можна розділяти на два прийоми, а якщо КК ≤ 20 мл/хв – приймати її за один раз.
Пацієнтам з печінковою недостатністю корекція дози Мірапекса не потрібна.
Добову дозу слід рівномірно розділити на 3 прийоми.
На початку терапії рекомендується добова доза 0,375 мг, кожні 5-7 днів її поступово збільшують до досягнення максимального терапевтичного ефекту.
Необхідно дотримуватися наступної схеми збільшення дози Мірапекса:
I тиждень: 0,375 мг на добу, розділені на 3 прийоми по 0,125 мг;
II тиждень: 0,75 мг на добу, розділені на 3 прийоми по 0,25 мг;
III тиждень: 1,5 мг на добу, розділені на 3 прийоми по 0,5 мг.
Якщо рекомендовано подальше збільшення добової дози, кожного тижня слід додавати по 0,75 мг до досягнення максимально допустимої величини – 4,5 мг на добу.
Для підтримуючої терапії індивідуальна добова доза варіює в межах 0,375-4,5 мг. Незалежно від стадії захворювання ефективність Мірапекса була відзначена при добовій дозі 1,5 мг, при цьому не виключено, що в окремих випадках прийом більше 1,5 мг препарату на добу може надавати додаткову терапевтичну дію, особливо на пізніших стадіях захворювання, коли дози леводопи показано знижувати.
Припинення лікування праміпексолом слід проводити поступово, протягом декількох днів.
Пацієнтам, які використовують Мірапекс у складі комплексної терапії з леводопою, в період підтримуючого курсу, а також при збільшенні дози праміпексолу, дозу леводопи слід знижувати, щоб уникнути підвищеної дофамінергічної стимуляції.
Початкова терапія у пацієнтів з нирковою недостатністю при КК ≥ 50 мл/хв не вимагає зменшення добової дози. Якщо КК від 20 до 50 мл/хв, то прийом починають з добової дози 0,25 мг, розділеної на 2 рази по 0,125 мг. При КК ≤ 20 мл/хв лікування починають з прийому 0,125 мг 1 раз на день.
Коли функція нирок погіршується в ході підтримуючої терапії, добову дозу праміпексолу необхідно знизити на той же відсоток, на який знижується КК (наприклад, КК менше на 30%, отже, на 30% треба знизити добову дозу праміпексолу).
При КК від 20 до 50 мл/хв добову дозу Мірапекса можна розділяти на два прийоми, а якщо КК ≤ 20 мл/хв – приймати її за один раз.
Пацієнтам з печінковою недостатністю корекція дози Мірапекса не потрібна.
Для дітей:
Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років
Показання
Симптоматичне лікування ідіопатичної хвороби Паркінсона (монотерапія або в комбінації з леводопою) та ідіопатичного синдрому «неспокійних ніг».
Протипоказання
- підвищена чутливість до праміпексолу або до будь-якого компонента препарату;
- дитячий вік (до 18 років).
З обережністю: ниркова недостатність, зниження АТ.
Особливі вказівки
Галюцинації та сплутаність свідомості - відомі побічні ефекти при лікуванні дофаміновими агоністами та леводопою. При застосуванні препарату Мірапекс у комбінації з леводопою на пізніх стадіях захворювання галюцинації спостерігалися частіше, ніж при монотерапії праміпексолом у пацієнтів на ранній стадії захворювання. Пацієнти повинні бути поінформовані про можливість виникнення галюцинацій (в основному зорових), які можуть впливати на здатність до водіння автомобіля.
Пацієнти та особи, які про них піклуються, повинні знати про те, що у зв'язку з лікуванням пацієнтів дофамінергічними препаратами можлива поява ознак аномальної поведінки (симптомів імпульсивних та компульсивних дій), таких як схильність до переїдання (гіперфагія), нав'язливе бажання робити покупки (патологічний шопінг), гіперсексуальність та патологічна тяга до азартних ігор. У таких випадках має бути прийняте рішення про зниження дози/поступове припинення лікування.
У пацієнтів з психотичними розладами призначення дофамінових агоністів у поєднанні з праміпексолом можливе лише після попередньої оцінки можливого ризику-користі. Одночасного прийому праміпексолу з антипсихотичними засобами слід уникати.
Рекомендується перевіряти зір через певні інтервали часу або ж відразу після призначення препарату при наявності таких порушень.
Необхідно проявляти обережність при наявності у хворого тяжкого серцево-судинного захворювання. У зв'язку з ризиком розвитку ортостатичної гіпотензії при проведенні терапії дофамінергічними препаратами рекомендується контролювати АТ, особливо, на початку лікування.
Пацієнтів слід попереджати про можливий седативний ефект препарату. Повідомлялося, що випадки сонливості та раптового засинання під час повсякденної діяльності, (в т.ч. при водінні автомобіля або управлінні складними механізмами) можуть статися в будь-який час в період лікування, і пацієнти повинні бути про це поінформовані.
Епідеміологічні дослідження показали, що у пацієнтів з хворобою Паркінсона є високий ризик (від 2 до, приблизно, 6 разів вище) розвитку меланоми, ніж у загальної популяції. Чи є цей підвищений ризик наслідком хвороби Паркінсона, або пов'язаний з іншими факторами, такими як прийом лікарських засобів, які використовуються при хворобі Паркінсона, не відомо.
Внаслідок причин, наведених вище, пацієнти та особи, які про них піклуються, повинні бути поінформовані про те, що в період прийому праміпексолу або інших дофамінергічних препаратів необхідно уважно ставитися до можливого розвитку меланоми.
Хвороба Паркінсона
Повідомлялося, що при різкому припиненні терапії спостерігався симптомокомплекс, що нагадує злоякісний нейролептичний синдром.
Посилення синдрому неспокійних ніг
Повідомлення в літературі свідчать про те, що лікування синдрому неспокійних ніг дофамінергічними препаратами може призвести до його посилення.
Це посилення представляло собою більш ранній початок прояву симптомів ввечері (або навіть у другу половину дня), посилення цієї симптоматики та поширення симптомів на інші кінцівки. Разом з тим, у проведеному 26-тижневому контрольованому клінічному дослідженні, спеціально присвяченому вивченню цього ефекту, не було виявлено значної різниці в посиленні клінічної симптоматики між групами праміпексолу та плацебо.
Вплив на здатність до управління транспортними засобами та механізмами
Пацієнти повинні бути поінформовані про ймовірність виникнення галюцинацій (в основному зорових), які можуть впливати на здатність до водіння автомобіля.
При застосуванні препарату можливий розвиток седативних ефектів, включаючи сонливість та засинання під час повсякденної діяльності. Оскільки сонливість є частим небажаним явищем з потенційно серйозними наслідками, пацієнти не повинні керувати автомобілем або працювати з іншими складними механізмами до тих пір, поки вони не набудуть достатнього досвіду лікування препаратом Мірапекс, щоб оцінити чи впливає він негативно чи ні на їхню розумову та/або рухову активність. Якщо під час лікування пацієнти відчувають підвищену сонливість або епізоди засинання під час повсякденної діяльності (тобто під час розмови, їжі і т.д.), вони повинні відмовитися від управління автомобілем, роботи з технікою і звернутися до лікаря.
Пацієнти та особи, які про них піклуються, повинні знати про те, що у зв'язку з лікуванням пацієнтів дофамінергічними препаратами можлива поява ознак аномальної поведінки (симптомів імпульсивних та компульсивних дій), таких як схильність до переїдання (гіперфагія), нав'язливе бажання робити покупки (патологічний шопінг), гіперсексуальність та патологічна тяга до азартних ігор. У таких випадках має бути прийняте рішення про зниження дози/поступове припинення лікування.
У пацієнтів з психотичними розладами призначення дофамінових агоністів у поєднанні з праміпексолом можливе лише після попередньої оцінки можливого ризику-користі. Одночасного прийому праміпексолу з антипсихотичними засобами слід уникати.
Рекомендується перевіряти зір через певні інтервали часу або ж відразу після призначення препарату при наявності таких порушень.
Необхідно проявляти обережність при наявності у хворого тяжкого серцево-судинного захворювання. У зв'язку з ризиком розвитку ортостатичної гіпотензії при проведенні терапії дофамінергічними препаратами рекомендується контролювати АТ, особливо, на початку лікування.
Пацієнтів слід попереджати про можливий седативний ефект препарату. Повідомлялося, що випадки сонливості та раптового засинання під час повсякденної діяльності, (в т.ч. при водінні автомобіля або управлінні складними механізмами) можуть статися в будь-який час в період лікування, і пацієнти повинні бути про це поінформовані.
Епідеміологічні дослідження показали, що у пацієнтів з хворобою Паркінсона є високий ризик (від 2 до, приблизно, 6 разів вище) розвитку меланоми, ніж у загальної популяції. Чи є цей підвищений ризик наслідком хвороби Паркінсона, або пов'язаний з іншими факторами, такими як прийом лікарських засобів, які використовуються при хворобі Паркінсона, не відомо.
Внаслідок причин, наведених вище, пацієнти та особи, які про них піклуються, повинні бути поінформовані про те, що в період прийому праміпексолу або інших дофамінергічних препаратів необхідно уважно ставитися до можливого розвитку меланоми.
Хвороба Паркінсона
Повідомлялося, що при різкому припиненні терапії спостерігався симптомокомплекс, що нагадує злоякісний нейролептичний синдром.
Посилення синдрому неспокійних ніг
Повідомлення в літературі свідчать про те, що лікування синдрому неспокійних ніг дофамінергічними препаратами може призвести до його посилення.
Це посилення представляло собою більш ранній початок прояву симптомів ввечері (або навіть у другу половину дня), посилення цієї симптоматики та поширення симптомів на інші кінцівки. Разом з тим, у проведеному 26-тижневому контрольованому клінічному дослідженні, спеціально присвяченому вивченню цього ефекту, не було виявлено значної різниці в посиленні клінічної симптоматики між групами праміпексолу та плацебо.
Вплив на здатність до управління транспортними засобами та механізмами
Пацієнти повинні бути поінформовані про ймовірність виникнення галюцинацій (в основному зорових), які можуть впливати на здатність до водіння автомобіля.
При застосуванні препарату можливий розвиток седативних ефектів, включаючи сонливість та засинання під час повсякденної діяльності. Оскільки сонливість є частим небажаним явищем з потенційно серйозними наслідками, пацієнти не повинні керувати автомобілем або працювати з іншими складними механізмами до тих пір, поки вони не набудуть достатнього досвіду лікування препаратом Мірапекс, щоб оцінити чи впливає він негативно чи ні на їхню розумову та/або рухову активність. Якщо під час лікування пацієнти відчувають підвищену сонливість або епізоди засинання під час повсякденної діяльності (тобто під час розмови, їжі і т.д.), вони повинні відмовитися від управління автомобілем, роботи з технікою і звернутися до лікаря.
Побічні ефекти
З боку нервової системи та органів чуття: астенія, сонливість/безсоння, галюцинації, марення, амнезія, сплутаність свідомості, запаморочення, тривожність, депресія, дисфагія, дистонія, акатизія, порушення мислення, суїцидальні настрої, екстрапірамідний синдром, дискінезія, тремор, гіпостезія, гіпокінезія, міоклонус, атаксія, порушення координації рухів, диплопія, параліч акомодації, кон'юнктивіт, ослаблення слуху; в поодиноких випадках (при швидкому зменшенні дози або різкій відміні) — злоякісний нейролептичний синдром (гіпертермія, м'язова ригідність, порушення свідомості, вегетативна лабільність).
З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): ортостатична гіпотензія, тахікардія, аритмія.
З боку респіраторної системи: задишка, риніт, фарингіт, синусит, грипоподібний синдром, посилення кашлю.
З боку органів ШКТ: нудота, блювання, диспепсія, метеоризм, діарея, сухість у роті, анорексія, запор.
З боку опорно-рухового апарату: гіпертонус м'язів, судоми в м'язах ніг, м'язові посмикування, міастенія, артрит, бурсит.
Інші: лихоманка; периферичні набряки, пітливість, підвищення внутрішньоочного тиску, зниження лібідо, імпотенція, зменшення маси тіла; частіше сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів; больовий синдром, в т.ч. біль у грудній клітці, біль у животі, біль у попереково-крижовому відділі хребта, біль у шиї; зміна голосу; підвищення активності КФК; алергічні реакції.
З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): ортостатична гіпотензія, тахікардія, аритмія.
З боку респіраторної системи: задишка, риніт, фарингіт, синусит, грипоподібний синдром, посилення кашлю.
З боку органів ШКТ: нудота, блювання, диспепсія, метеоризм, діарея, сухість у роті, анорексія, запор.
З боку опорно-рухового апарату: гіпертонус м'язів, судоми в м'язах ніг, м'язові посмикування, міастенія, артрит, бурсит.
Інші: лихоманка; периферичні набряки, пітливість, підвищення внутрішньоочного тиску, зниження лібідо, імпотенція, зменшення маси тіла; частіше сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів; больовий синдром, в т.ч. біль у грудній клітці, біль у животі, біль у попереково-крижовому відділі хребта, біль у шиї; зміна голосу; підвищення активності КФК; алергічні реакції.
Передозування
Випадки вираженої передозування не описані.
Припустимі симптоми, властиві фармакодинамічному профілю агоністів дофамінових рецепторів: нудота, блювання, гіперкінезія, галюцинації, збудження та зниження АТ.
Лікування: встановленого антидоту не існує, при передозуванні рекомендується промивання шлунка, симптоматична терапія, динамічне спостереження. Ефективність проведення гемодіалізу не встановлена. При ознаках збудження ЦНС можливе призначення нейролептиків.
Припустимі симптоми, властиві фармакодинамічному профілю агоністів дофамінових рецепторів: нудота, блювання, гіперкінезія, галюцинації, збудження та зниження АТ.
Лікування: встановленого антидоту не існує, при передозуванні рекомендується промивання шлунка, симптоматична терапія, динамічне спостереження. Ефективність проведення гемодіалізу не встановлена. При ознаках збудження ЦНС можливе призначення нейролептиків.
Лікарняна взаємодія
Праміпексол в незначній мірі (<20%) зв'язується з білками плазми і піддається біотрансформації. Тому взаємодії з іншими лікарськими засобами, що впливають на зв'язування з білками плазми, або виведення за рахунок біотрансформації малоймовірні.
Препарати, які інгібують активну секрецію катіонних препаратів через ниркові канальці (наприклад, циметидин), або які самі виводяться за рахунок активної секреції через ниркові канальці, можуть взаємодіяти з праміпексолом, що виражається у зниженні кліренсу одного або обох лікарських засобів. У разі одночасного застосування таких препаратів (в т.ч. амантадину) і праміпексолу необхідно звертати увагу на такі ознаки надмірної дофамінової стимуляції, як дискінезія, збудження або галюцинації. У подібних випадках необхідно знизити дозу.
Селегілін і леводопа не впливають на фармакокінетику праміпексолу. Праміпексол не впливає на загальну величину абсорбції або елімінації леводопи.
Взаємодія з антихолінергічними лікарськими засобами та амантадином не вивчалася. Однак, взаємодія з амантадином можлива, оскільки препарати мають схожий механізм виведення. Антихолінергічні лікарські засоби, в основному, піддаються метаболізму, тому взаємодія з праміпексолом малоймовірна.
При збільшенні дози праміпексолу рекомендується зниження дози леводопи, при цьому дозу інших протипаркінсонічних лікарських засобів необхідно підтримувати на постійному рівні.
Через можливі кумулятивні ефекти, пацієнтам слід рекомендувати проявляти обережність при прийомі інших седативних лікарських засобів або етанолу в поєднанні з препаратом Мірапекс, а також і при одночасному прийомі лікарських засобів, що збільшують концентрацію праміпексолу в плазмі (наприклад, циметидину).
Слід уникати одночасного прийому праміпексолу з антипсихотичними засобами (наприклад, якщо очікується антагонізм).
Препарати, які інгібують активну секрецію катіонних препаратів через ниркові канальці (наприклад, циметидин), або які самі виводяться за рахунок активної секреції через ниркові канальці, можуть взаємодіяти з праміпексолом, що виражається у зниженні кліренсу одного або обох лікарських засобів. У разі одночасного застосування таких препаратів (в т.ч. амантадину) і праміпексолу необхідно звертати увагу на такі ознаки надмірної дофамінової стимуляції, як дискінезія, збудження або галюцинації. У подібних випадках необхідно знизити дозу.
Селегілін і леводопа не впливають на фармакокінетику праміпексолу. Праміпексол не впливає на загальну величину абсорбції або елімінації леводопи.
Взаємодія з антихолінергічними лікарськими засобами та амантадином не вивчалася. Однак, взаємодія з амантадином можлива, оскільки препарати мають схожий механізм виведення. Антихолінергічні лікарські засоби, в основному, піддаються метаболізму, тому взаємодія з праміпексолом малоймовірна.
При збільшенні дози праміпексолу рекомендується зниження дози леводопи, при цьому дозу інших протипаркінсонічних лікарських засобів необхідно підтримувати на постійному рівні.
Через можливі кумулятивні ефекти, пацієнтам слід рекомендувати проявляти обережність при прийомі інших седативних лікарських засобів або етанолу в поєднанні з препаратом Мірапекс, а також і при одночасному прийомі лікарських засобів, що збільшують концентрацію праміпексолу в плазмі (наприклад, циметидину).
Слід уникати одночасного прийому праміпексолу з антипсихотичними засобами (наприклад, якщо очікується антагонізм).
Лікарська форма
Таблетки 0,25 мг: овальні, зі скошеним краєм, з обох сторін плоскі, білого кольору; на одній зі сторін по обидві частини від глибокої риски маркування «Р7», на іншій – по обидві сторони риски маркування логотипу компанії – «BI» (по 10 таблеток у блістері з ПА/Алюмінію/ПВХ, 3 блістери в пачці картонній);
Таблетки 1 мг: круглі, зі скошеним краєм, з обох сторін плоскі, білого кольору; на одній зі сторін по обидві частини від глибокої риски маркування «Р9», на іншій – по обидві сторони риски маркування логотипу компанії – «BI» (по 10 таблеток у блістері з ПА/Алюмінію/ПВХ, 3 блістери в пачці картонній).
Таблетки 1 мг: круглі, зі скошеним краєм, з обох сторін плоскі, білого кольору; на одній зі сторін по обидві частини від глибокої риски маркування «Р9», на іншій – по обидві сторони риски маркування логотипу компанії – «BI» (по 10 таблеток у блістері з ПА/Алюмінію/ПВХ, 3 блістери в пачці картонній).
