5-Фторурацил-Ебеве

Протипухлинний, цитостатичний.

Фторурацил - антиметаболіт урацилу. Механізм дії зумовлений перетворенням препарату в тканинах в активний метаболіт фторуридинмонофосфат, який є конкурентним інгібітором ферменту тимідилатсинтетази, що бере участь у синтезі нуклеїнових кислот. Фторурацил порушує синтез ДНК і викликає утворення структурно недосконалої РНК, пригнічуючи поділ пухлинних клітин. Активні метаболіти локалізуються всередині клітини.

Після внутрішньовенного введення препарат швидко біотрансформується і розподіляється в пухлинних тканинах, слизовій оболонці кишечника, кістковому мозку, печінці та інших тканинах.
Легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр, потрапляючи в спинномозкову рідину і тканини головного мозку.
Метаболізується в основному в печінці з утворенням неактивних метаболітів.
Період напіввиведення фторурацилу залежить від введеної дози і становить 8-22 хв.
Близько 20% препарату виводиться нирками в незміненому вигляді протягом 6 годин (90% з цієї кількості виводиться протягом 1-ї год) і 60-80% - через дихальні шляхи у формі СО2, незначна кількість виділяється з жовчю.

Для дорослих:

- рак товстої і прямої кишки;
- рак молочної залози;
- рак стравоходу;
- рак шлунка;
- рак підшлункової залози;
- первинний рак печінки;
- рак яєчників;
- рак шийки матки;
- рак сечового міхура;
- злоякісні пухлини голови і шиї;
- рак передміхурової залози;
- рак надниркових залоз;
- рак статевого члена;
- карциноїд.

- підвищена чутливість до фторурацилу та/або будь-якого іншого компонента препарату;
- вагітність;
- годування груддю;
- виражена лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія;
- стоматит;
- виразки слизової оболонки ШКТ;
- псевдомембранозний ентероколіт.

З обережністю: ниркова та/або печінкова недостатність; гострі інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (в т.ч. туберкульоз, вітряна віспа, оперізуючий лишай); інфільтрація кісткового мозку пухлинними клітинами; раніше проведена променева терапія або хіміотерапія.

Фторурацил є цитотоксичним препаратом, тому при роботі з ним необхідно дотримуватися обережності.

При появі стоматиту або діареї лікування препаратом необхідно припинити до зникнення цих симптомів.

Початкова доза повинна бути зменшена на 1/3 або 1/2 в наступних випадках: зниження маси тіла, післяопераційний період не менше 30 днів після обширного хірургічного втручання, недостатня функція кісткового мозку, порушення функції печінки або нирок.

Слід дотримуватися обережності при призначенні пацієнтам, які раніше піддавалися впливу високих доз радіації на область малого таза або отримували алкілюючі препарати.

В період лікування необхідно контролювати загальну кількість лейкоцитів, абсолютну кількість нейтрофілів, тромбоцитів, визначати гематокрит, гемоглобін, активність печінкових проб і рівень білірубіну, оглядати порожнину рота пацієнта для виявлення ознак стоматиту.

Чоловікам і жінкам дітородного віку під час лікування фторурацилом і як мінімум протягом 3 міс. після слід застосовувати надійні методи контрацепції.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

Побічні ефекти, обумовлені прийомом фторурацилу, можуть негативно вплинути на керування автотранспортним засобом.

З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, рідко - тромбоцитопенія, анемія. Найбільш значне падіння кількості лейкоцитів зазвичай спостерігається з 9 по 14 день (аж до 25 дня), тромбоцитів - з 7 по 17 день лікування.

З боку травної системи: зниження апетиту, нудота, блювання, запалення і або виразка слизових оболонок ШКТ (в т.ч. стоматит), діарея, кровотеча з ШКТ, печія і зміна смаку, порушення функції печінки.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - болі в області серця, аритмії, ішемія, інфаркт міокарда, стенокардія, серцева недостатність.

З боку нервової системи: рідко – мозочкова атаксія, порушення чутливості, дезорієнтація, сплутаність свідомості, ейфорія, ністагм, ретробульбарний неврит, головний біль.

З боку органів чуття: подразнення слизової оболонки очей, надмірне сльозотеча внаслідок стенозу протоків (10-25%), світлобоязнь, катаракта, коркова сліпота (при високих дозах), порушення зору.

З боку репродуктивної системи: оборотне пригнічення функції статевих залоз, що призводить до аменореї або азооспермії.

З боку шкіри і шкірних придатків: алопеція (рідко), гіперпігментація шкіри, сухість і тріщини шкіри, телеангіоектазії, синдром долонно-підошовної еритродизестезії (відчуття поколювання в кистях і стопах з подальшою появою болю, гіперемії і набряку), зміна і сходження нігтьових пластинок (рідко), фотосенсибілізація.

Алергічні реакції: шкірний висип, дерматит, кропив'янка, гіперемія шкіри долонь і підошв, бронхоспазм, анафілаксія (рідко).

Інші: лихоманка (рідко), тромбофлебіт у місці введення, носова кровотеча, кашель, задишка, гіперурикемія, слабкість, розвиток вторинних інфекцій.

Симптоми: добові дози фторурацилу 30 мг/кг/добу (1,1–1,2 г/м2/добу) при 5-денній безперервній інфузії були переносимими. При дозі 35 мг/кг/добу у семи з восьми пацієнтів розвинувся важкий стоматит.

Лікування: застосування фторурацилу слід негайно припинити при появі стоматиту або езофарингіту, лейкопенії або швидкому зниженні кількості лейкоцитів, тромбоцитопенії, непереборної блювоти, діареї, виразки ШКТ і кровотечі або крововиливу.

Нудоту і блювоту можна полегшити за допомогою протиблювотних засобів. Хронічне передозування може призвести до серйозної мієлосупресії. Для запобігання передозуванню слід проводити щоденне гематологічне обстеження. Триацетат уридину є специфічним антидотом для лікування передозування фторурацилу або лікування важких ранніх токсичних станів. Його слід вводити протягом 96 годин після закінчення інфузії фторурацилу. У разі, якщо триацетат уридину недоступний, лікування повинно бути симптоматичним і підтримуючим. Переливання крові або тромбоцитів слід проводити при будь-яких ознаках кровотечі. Пацієнти повинні знаходитися під ретельним наглядом на предмет інтеркурентної інфекції, і при її наявності слід негайно призначити відповідну антибактеріальну терапію.

Кальцію фолінат підсилює терапевтичні і токсичні ефекти фторурацилу.

При застосуванні в комбінації з іншими цитостатиками і інтерфероном-альфа також може спостерігатися посилення як протипухлинного ефекту, так і токсичності фторурацилу.

При тривалому спільному застосуванні з мітоміцином С спостерігалося появлення гемолітико-уремічного синдрому.

При одночасному прийомі з соривудином відзначалася виражена лейкопенія, в деяких випадках призвела до летального результату.

Фторурацил не слід застосовувати після і спільно з терапією амінофеназоном, фенілбутазоном і сульфонамідом.

Хлордіазепоксид, дисульфірам, гризеофульвін і ізоніазид можуть підсилювати активність фторурацилу.

Фторурацил може знижувати імунологічну відповідь на вакцинацію. При одночасному введенні з живою вакциною можуть розвинутися важкі антигенні реакції.

Концентрат для приготування розчину для інфузій безбарвний або жовтуватого кольору, прозорий, вільний від сторонніх часток.

1 мл    1 фл. фторурацил = 50 мг  1 г
Допоміжні речовини: натрію гідроксид, вода д/і.
20 мл - флакони темного скла (1) - пачки картонні.

Концентрат для приготування розчину для інфузій безбарвний або жовтуватого кольору, прозорий, вільний від сторонніх часток.

1 мл    1 амп. фторурацил= 50 мг  250 мг
Допоміжні речовини: натрію гідроксид, вода д/і.
5 мл - ампули безбарвного скла (5) - пачки картонні.

Концентрат для приготування розчину для інфузій безбарвний або жовтуватого кольору, прозорий, вільний від сторонніх часток.

1 мл    1 фл. фторурацил = 50 мг  5 г
Допоміжні речовини: натрію гідроксид, вода д/і.
100 мл - флакони темного скла (1) - пачки картонні.

Концентрат для приготування розчину для інфузій безбарвний або жовтуватого кольору, прозорий, вільний від сторонніх часток.
 
1 мл    1 амп. фторурацил= 50 мг  500 мг
Допоміжні речовини: натрію гідроксид, вода д/і.
10 мл - ампули безбарвного скла (5) - пачки картонні.