Аертал

Протизапальне, знеболювальне.

Ацеклофенак є нестероїдним протизапальним препаратом, що має протизапальну та знеболювальну дію.

Механізм його дії базується на інгібуванні синтезу простагландинів.

При ревматичних захворюваннях протизапальна та анальгезуюча дія ацеклофенаку сприяє значному зменшенню вираженості болю, ранкової скутості, набряклості суглобів, що покращує функціональний стан пацієнта.

Всмоктування

Після прийому внутрішньо ацеклофенак швидко абсорбується. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 1,25-3 години після введення препарату.

Прийом їжі уповільнює швидкість абсорбції, проте не впливає на ступінь абсорбції.

Розподіл

Ацеклофенак має високу спорідненість до білків (>99,7%). Ацеклофенак проникає в синовіальну рідину, де його концентрація досягає 60% від концентрації в плазмі крові. Об'єм розподілу становить майже 30 літрів.

Метаболізм

Вважається, що ацеклофенак метаболізується ізоферментом CYP2C9. Основним метаболітом є 4-ОН-ацеклофенак. Серед великої кількості метаболітів були виділені диклофенак і 4-ОН-диклофенак.

Виведення

Середній період напіввиведення становить 4-4,3 години. Кліренс становить приблизно 5 л/год. Приблизно дві третини введеної дози препарату виводиться нирками, в основному у вигляді кон'югованих гідроксил-метаболітів. Лише 1% одноразової дози, прийнятої внутрішньо, виводиться в незміненому вигляді.

Фармакокінетика у різних груп пацієнтів:

У пацієнтів похилого віку змін фармакокінетики ацеклофенаку не виявлено.

У пацієнтів зі зниженою функцією печінки після одноразового прийому ацеклофенаку було виявлено уповільнення швидкості виведення препарату. У дослідженні багаторазового прийому ацеклофенаку в дозі 100 мг препарату 1 раз на добу не було виявлено відмінностей фармакокінетичних параметрів у пацієнтів зі слабо та помірно вираженим цирозом печінки та у пацієнтів, які не страждають цим захворюванням.

 У пацієнтів з нирковою недостатністю легкої та середньої ступені тяжкості клінічно значущих відмінностей фармакокінетичних параметрів після одноразового застосування препарату не виявлено.

Для дорослих:

Для дітей:

Купірування запалення та больового синдрому при:
— люмбаго;
— зубному болю;
— плечолопатковому періартриті;
— ревматичному ураженні м'яких тканин.
Симптоматичне лікування:
— ревматоїдного артриту;
— остеоартрозу;
— анкілозуючого спондиліту.
Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.
— дисменорея.

— ерозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення (в т.ч. виразковий коліт, хвороба Крона)
— шлунково-кишкова кровотеча або підозра на неї;
— вказівки в анамнезі на бронхоспазм, кропив'янку, риніт після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти - риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, бронхіальна астма);
— тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки;
— порушення кровотворення та коагуляції;
— тяжка ниркова недостатність (КК

Небажані явища можуть бути мінімізовані шляхом застосування найменшої ефективної дози та зменшення тривалості лікування, необхідного для контролю симптомів.

Слід уникати одночасного застосування ацеклофенаку з іншими НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.

Ацеклофенак слід приймати з обережністю та під наглядом лікаря пацієнтам при зазначених нижче станах, оскільки існує загроза загострення захворювань:
- симптоми, що свідчать про наявність захворювань ШКТ, включаючи його верхні та нижні відділи;
- наявність в анамнезі виразки, кровотечі або перфорації ШКТ;
- виразковий коліт (поза загостренням);
- хвороба Крона (поза загостренням);
- гематологічні захворювання, системний червоний вовчак (СЧВ), порфірія, порушення гемопоезу.

Вплив на ШКТ

Кровотеча, виразка або перфорація ШКТ з летальним наслідком спостерігалися при прийомі будь-яких НПЗП у будь-який період лікування, як при наявності відповідних симптомів та наявності серйозних захворювань ШКТ в анамнезі (в т.ч. виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт), так і без них.

Ризик кровотечі, утворення виразки та перфорації ШКТ зростає зі збільшенням дози НПЗП у пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі, особливо якщо вона супроводжувалася кровотечею або перфорацією, а також у пацієнтів похилого віку. Цим пацієнтам слід приймати мінімальну ефективну дозу препарату. Їм необхідна комбінована терапія з застосуванням препаратів-протекторів (наприклад, мізопростол або інгібітори протонної помпи). Таке лікування необхідне пацієнтам, які приймають невеликі дози аспірину або інших препаратів, які негативно впливають на стан ШКТ.

Пацієнти з захворюваннями ШКТ, в т.ч. пацієнти похилого віку, повинні повідомляти про будь-які незвичайні симптоми, пов'язані з ШКТ (особливо кровотеча), включаючи первинний прийом препарату. Особливу обережність слід дотримуватися пацієнтам, які одночасно приймають препарати, що можуть підвищувати ризик виникнення кровотечі або виразки, наприклад, системні ГКС, антикоагулянти (варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагреганти (такі як ацетилсаліцилова кислота).

При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які приймають Аертал®, його слід відмінити.

Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю легкої або помірної ступені потрібне відповідне спостереження, оскільки з прийомом НПЗП асоційовані затримка рідини в організмі та набряки.

Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю (I клас за класифікацією NYHA) та пацієнти зі значущими факторами ризику розвитку ускладнень з боку серцево-судинної системи (наприклад, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, куріння) повинні починати лікування ацеклофенаком тільки після зваженого рішення лікаря. Ризики з боку серцево-судинної системи можуть залежати від дози та тривалості лікування, тому препарат слід призначати в мінімальній ефективній дозі та на мінімально короткий період часу. Слід періодично контролювати потребу пацієнта в симптоматичному лікуванні та оцінювати відповідь на терапію.

Ацеклофенак слід також застосовувати з обережністю та під ретельним лікарським наглядом у пацієнтів з анамнезом крововиливу в головний мозок.

Вплив на функції печінки та нирок

Прийом НПЗП може викликати дозозалежне зниження утворення простагландинів та гостру ниркову недостатність. Важливість простагландинів для забезпечення ниркового кровотоку слід враховувати при прийомі препарату у пацієнтів з порушенням функції серця, нирок або печінки, у пацієнтів, які отримують діуретики, або у пацієнтів після хірургічного втручання, а також у похилих.

Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки та нирок легкої або помірної ступені, а також пацієнтам з іншими станами, що передбачають затримку рідини в організмі. У цих пацієнтів НПЗП можуть призвести до порушення функції нирок та до затримки рідини. Пацієнтам, які приймають діуретики, особам з підвищеним ризиком гіповолемії також слід дотримуватися обережності при прийомі препарату Аертал. Необхідне призначення мінімальної ефективної дози та регулярний лікарський контроль за функцією нирок. Вплив препарату на функцію нирок зазвичай оборотний після відміни ацеклофенаку.

Прийом ацеклофенаку слід припинити, якщо зміни показників функції печінки зберігаються або погіршуються, розвиваються клінічні ознаки або симптоми захворювань печінки, або виникають інші прояви (еозинофілія, висип). Гепатит може розвинутися без продромальних симптомів.

Застосування НПЗП у пацієнтів з печінковою порфірією може спровокувати напад.

Гіперчутливість та шкірні реакції

Як і інші НПЗП, препарат може викликати алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть якщо препарат приймається вперше. Тяжкі шкірні реакції (деякі з яких можуть призвести до летального наслідку), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, після прийому НПЗП спостерігалися дуже рідко. Найвищий ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів спостерігається на початку прийому препарату, також розвиток цих небажаних реакцій спостерігається протягом першого місяця прийому препарату. При виникненні шкірної висипки, уражень слизової оболонки ротової порожнини або інших ознак гіперчутливості слід припинити прийом ацеклофенаку.

В окремих випадках при вітряній віспі можуть виникнути інфекції шкіри та м'яких тканин. Наразі не можна виключати роль НПЗП в погіршенні перебігу цих інфекцій. Тому слід уникати прийому препарату Аертал при вітряній віспі.

Гематологічні порушення

Ацеклофенак може викликати оборотне пригнічення агрегації тромбоцитів

Порушення з боку дихальної системи

Слід дотримуватися обережності при прийомі препарату у пацієнтів з бронхіальною астмою в анамнезі або поточною, оскільки прийом НПЗП може спровокувати розвиток раптового бронхоспазму у таких пацієнтів.

Пацієнти похилого віку (старше 65 років)

Слід дотримуватися обережності при прийомі препарату у пацієнтів похилого віку, оскільки у них частіше виникають побічні явища (особливо кровотеча та перфорація ШКТ) при прийомі НПЗП. Ускладнення можуть призвести до летального наслідку. Також пацієнти похилого віку частіше страждають захворюваннями нирок, печінки або серцево-судинної системи.

Тривале застосування

Усі пацієнти, які отримують тривале лікування НПЗП, повинні перебувати під ретельним наглядом (наприклад, загальний аналіз крові, функціональні печінкові та ниркові тести).

Вміст натрію

Препарат Аертал таблетки, вкриті оболонкою, 100 мг вважається безнатрієвим, оскільки таблетка містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами при виникненні слабкості, запаморочення, вертиго або інших порушень з боку ЦНС на фоні прийому НПЗП.

З боку крові та лімфатичної системи: 
рідко - анемія; дуже рідко - пригнічення функції кісткового мозку, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, гемолітична анемія.

З боку імунної системи: 
рідко - анафілактичні реакції (включаючи шок), гіперчутливість.

З боку обміну речовин: 
дуже рідко - гіперкаліємія.

Порушення психіки:
 дуже рідко - депресія, незвичайні сновидіння, безсоння.

З боку нервової системи: 
часто - запаморочення; дуже рідко - парестезія, тремор, сонливість, головний біль, дисгевзія (спотворення смаку).

З боку органа зору: 
рідко - розлад зору.

З боку органа слуху та лабіринтні порушення: 
дуже рідко - вертиго, шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: 
рідко - підвищення АТ, погіршення перебігу артеріальної гіпертензії, серцева недостатність; дуже рідко - прискорене серцебиття, гіперемія шкіри, "припливи", васкуліт.

З боку дихальної системи: 
рідко - задишка; дуже рідко - бронхоспазм.

З боку травної системи: 
часто - диспепсія, біль у животі, нудота, діарея; нечасто - метеоризм, гастрит, запор, блювання, виразка слизової оболонки ротової порожнини; рідко - мелена, утворення виразок шлунка та кишечника, геморагічна діарея, шлунково-кишкова кровотеча; дуже рідко - стоматит, блювання кров'ю, перфорація кишечника, погіршення перебігу хвороби Крона та виразкового коліту, панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів:
 часто - підвищення активності ферментів печінки; дуже рідко - захворювання печінки (включаючи гепатит), підвищення активності ЩФ.

З боку шкіри та підшкірних тканин: 
нечасто - свербіж, висип, дерматит; дуже рідко - пурпура, екзема, тяжкі реакції з боку шкіри та слизових оболонок (включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз). В окремих випадках спостерігалися серйозні шкірні інфекції та інфекції м'яких тканин при прийомі НПЗП під час захворювання вітряною віспою.

Алергічні реакції: 
нечасто - кропив'янка; рідко - ангіоневротичний набряк.

З боку сечовидільної системи: нечасто - підвищення концентрації сечовини сироватки крові, підвищення концентрації креатиніну сироватки крові; дуже рідко - нефротичний синдром, ниркова недостатність.

Загальні реакції: 
дуже рідко - набряк, підвищена втомлюваність, спазм м'язів нижніх кінцівок.

Дані лабораторних досліджень: 
дуже рідко - збільшення маси тіла.

Дані про передозування ацеклофенаку у людини відсутні

Симптоми: можлива нудота, блювання, біль в області шлунка, запаморочення, сонливість, головний біль.

Лікування: антациди, підтримуюча та симптоматична терапія ускладнень, таких як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, подразнення ШКТ, пригнічення дихання. Лікування гострого отруєння - у найкоротші терміни промивання шлунка, призначення активованого вугілля у повторних дозах. Форсований діурез, гемоперфузія та гемодіаліз недостатньо ефективні через високу ступінь зв'язування НПЗП з білками крові та їх активний метаболізм.

За винятком варфарину, досліджень лікарської взаємодії не проводилося.

Ацеклофенак метаболізується за участю ізоферменту CYP2C9; дані in vitro показують, що ацеклофенак може бути інгібітором цього ферменту. Таким чином, ризик фармакокінетичної взаємодії можливий при одночасному прийомі з фенітоїном, циметидином, толбутамідом, фенілбутазоном, аміодароном, міконазолом та сульфафеназолом. Як і у випадку з іншими НПЗП, існує фармакокінетична взаємодія з лікарськими препаратами, які виводяться з організму шляхом активної ниркової секреції, такими як метотрексат та препарати літію. Ацеклофенак практично повністю зв'язується з альбуміном плазми крові і, отже, є можливість взаємодії за типом витіснення з іншими препаратами, що зв'язуються з білками.

Через обмежену кількість досліджень фармакокінетичної взаємодії ацеклофенаку наступна інформація базується на даних досліджень взаємодії інших НПЗП.

Комбінації, застосування яких слід уникати

НПЗП інгібують канальцеву секрецію метотрексату; більше того, може спостерігатися невелика метаболічна взаємодія, що призводить до зменшення кліренсу метотрексату. Тому при застосуванні метотрексату у високих дозах слід уникати призначення НПЗП.

Деякі НПЗП інгібують нирковий кліренс літію та дигоксину, що призводить до збільшення концентрації в сироватці обох речовин. Слід уникати спільного застосування, якщо не проводиться частий контроль концентрацій літію та дигоксину.

НПЗП інгібують агрегацію тромбоцитів та пошкоджують слизову оболонку ШКТ. Це може призвести до посилення дії антикоагулянтів та збільшити ризик шлунково-кишкової кровотечі у пацієнтів. Слід уникати спільного застосування ацеклофенаку та пероральних антикоагулянтів кумаринової групи, тиклопідину та тромболітиків, якщо не проводиться ретельне спостереження за станом пацієнта.

При спільному застосуванні з антиагрегантними засобами та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну НПЗП можуть збільшувати ризик кровотечі з ШКТ.

Комбінації, які потребують підбору дози та застосування з обережністю

Слід мати на увазі можливу взаємодію НПЗП та метотрексату, навіть при низькій дозі метотрексату, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок. У разі одночасного застосування слід контролювати показники функції нирок. Слід дотримуватися обережності, якщо НПЗП та метотрексат приймалися протягом 24 год, оскільки концентрація метотрексату може зрости, що збільшить його токсичність

При одночасному прийомі НПЗП з циклоспорином або такролімусом слід враховувати ризик підвищеної нефротоксичності через зниження утворення ниркового простацикліну. Тому при одночасному прийомі слід ретельно контролювати показники функції нирок.

При одночасному прийомі ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП можливо збільшення частоти виникнення побічних явищ, тому слід дотримуватися обережності.

При одночасному застосуванні з ГКС зростає ризик виникнення виразки або кровотечі з ШКТ.

Ацеклофенак, як і інші НПЗП, здатний інгібувати активність діуретиків, може зменшувати діуретичний ефект фуросеміду та буметаніду, та антигіпертензивний ефект тіазидів. Одночасний прийом з калійзберігаючими діуретиками може призвести до збільшення вмісту калію в сироватці крові, тому необхідно регулярно контролювати вміст калію в сироватці. Ацеклофенак не впливав на контроль АТ при спільному застосуванні з бендрофлуазидом, хоча не можна виключити взаємодію з іншими діуретиками.

НПЗП можуть також зменшувати ефект гіпотензивних препаратів. Одночасний прийом інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II та НПЗП може призвести до порушення функції нирок. Ризик виникнення гострої ниркової недостатності, яка зазвичай носить оборотний характер, може зростати у деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок, наприклад, у похилих або при зневодненні. Тому при спільному застосуванні з НПЗП слід дотримуватися обережності. Пацієнти повинні споживати необхідну кількість рідини та перебувати під відповідним наглядом (контроль функції нирок на початку спільного застосування та періодично в ході лікування).

Клінічні дослідження показують, що диклофенак може застосовуватися спільно з пероральними гіпоглікемічними засобами без впливу на їх клінічний ефект. Однак є окремі повідомлення про гіпоглікемічні та гіперглікемічні ефекти препарату. Таким чином, при прийомі ацеклофенаку слід провести корекцію доз препаратів, які можуть викликати гіпоглікемію.

При одночасному прийомі НПЗП та зидовудину зростає ризик гематологічної токсичності. Є дані про збільшення ризику виникнення гемартрозів та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримують зидовудин та ібупрофен.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 100 мг.
По 10 таблеток у блістер з фольги ПА/Ал/ПВХ та фольги алюмінієвої.
По 1, 2, 3, 4, 6 або 9 блістерів разом з листком-вкладкою в картонну пачку.

Білий однорідний крем. 1,5% 
60 г - туби алюмінієві (1) - пачки картонні.

Порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо, 100 мг.
По 3,0 г препарату в тришаровий пакетик (папір/Ал/ПЕ).
По 20 пакетиків у картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню.