Анафраніл
Anafranil
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Кломіпрамін, Клофраніл, Анафраніл СР
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Anafranil" 25 mg
D.t.d. № 30 in tab.
S. Внутрішньо, по 1 таблетці 2 рази на день, незалежно від прийому їжі
D.t.d. № 30 in tab.
S. Внутрішньо, по 1 таблетці 2 рази на день, незалежно від прийому їжі
Фармакологічні властивості
Антидепресивне.
Фармакодинаміка
Антидепресант з групи трициклічних сполук. Дію препарату пов'язують зі стимуляцією адренергічних і серотонінергічних механізмів у ЦНС за рахунок пригнічення зворотного нейронального захоплення медіаторів. Більше впливає на захоплення серотоніну; цим, ймовірно, обумовлена його ефективність при лікуванні нав'язливо-компульсивних розладів. Антидепресивний ефект настає відносно швидко (на першому тижні лікування). Має адреноблокуючу (переважно альфа1), холіноблокуючу та антигістамінну активність.
Психостимулююча дія кломіпраміну виражена меншою мірою, ніж у іміпраміну, а седативний ефект - слабший, ніж у амітриптиліну.
Психостимулююча дія кломіпраміну виражена меншою мірою, ніж у іміпраміну, а седативний ефект - слабший, ніж у амітриптиліну.
Фармакокінетика
Всмоктування
Кломіпрамін повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Системна біодоступність незміненого кломіпраміну становить близько 50%. Таке зниження біодоступності обумовлено ефектом "першого проходження" через печінку з утворенням активного метаболіту N-десметилкломіпраміну. Прийом їжі не має суттєвого впливу на біодоступність кломіпраміну. Можливе лише деяке уповільнення його всмоктування і, відповідно, збільшення часу досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (С mах). Анафраніл і Анафраніл CP біоеквівалентні. При прийомі препарату внутрішньо в постійній добовій дозі рівноважні концентрації кломіпраміну в плазмі крові значно варіюють у різних пацієнтів. При щоденному прийомі препарату в дозі 75 мг/добу рівноважна концентрація кломіпраміну в плазмі встановлюється в діапазоні від 20 до 175 нг/мл. Значення рівноважної концентрації активного метаболіту N-десметилкломіпраміну на 40-85% вище, ніж концентрація кломіпраміну.
Розподіл
Зв'язок кломіпраміну з білками плазми крові становить 97.6%. Здаваний об'єм розподілу становить близько 12-17 л/кг маси тіла. Концентрації кломіпраміну в спинномозковій рідині становлять близько 2% від концентрацій його в плазмі крові.
Кломіпрамін проникає в материнське молоко, де визначається в концентраціях, близьких до концентрацій у плазмі крові.
Метаболізм
Кломіпрамін метаболізується, головним чином, шляхом деметилювання з утворенням активного метаболіту N-десметилкломіпраміну. У цій реакції беруть участь кілька ізоформ цитохрому Р450, але в основному CYP3A4, CYP2C19 і CYP1A2. Кломіпрамін і N-десметилкломіпрамін гідроксилюються до 8-гідроксикломіпраміну або 8-гідрокси-N-десметилкломіпраміну. Активність 8-гідроксиметаболітів in vivo не визначена.
Кломіпрамін також гідроксилюється в положенні 2; N-десметилкломіпрамін може в подальшому деметилюватися до дидесметилкломіпраміну. 2- і 8-гідроксиметаболіти екскретуються переважно у вигляді глюкуронідів з сечею. Елімінація двох активних компонентів: кломіпраміну і N-десметилкломіпраміну шляхом утворення 2- і 8-гідроксикломіпраміну каталізується CYP2D6.
Виведення Після одноразового прийому Анафранілу близько 2/3 кломіпраміну виводиться у вигляді
водорозчинних кон'югатів з сечею і приблизно 1/3 - з калом. У незміненому вигляді з сечею виводиться близько 2% дози кломіпраміну і близько 0,5% десметилкломіпраміну. Період напіввиведення з плазми (Т1/2) кломіпраміну становить у середньому 21 год (діапазон коливань від 12 до 36 год), Т1/2 десметилкломіпраміну - у середньому 36 год.
Фармакокінетика у окремих груп пацієнтів
У пацієнтів похилого віку внаслідок зниження інтенсивності метаболізму
концентрації кломіпраміну в плазмі вищі, ніж у пацієнтів молодшого віку, незалежно від використовуваної дози Анафранілу. Даних про вплив порушень функції печінки і нирок на фармакокінетичні параметри кломіпраміну до теперішнього часу не отримано.
Кломіпрамін повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Системна біодоступність незміненого кломіпраміну становить близько 50%. Таке зниження біодоступності обумовлено ефектом "першого проходження" через печінку з утворенням активного метаболіту N-десметилкломіпраміну. Прийом їжі не має суттєвого впливу на біодоступність кломіпраміну. Можливе лише деяке уповільнення його всмоктування і, відповідно, збільшення часу досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (С mах). Анафраніл і Анафраніл CP біоеквівалентні. При прийомі препарату внутрішньо в постійній добовій дозі рівноважні концентрації кломіпраміну в плазмі крові значно варіюють у різних пацієнтів. При щоденному прийомі препарату в дозі 75 мг/добу рівноважна концентрація кломіпраміну в плазмі встановлюється в діапазоні від 20 до 175 нг/мл. Значення рівноважної концентрації активного метаболіту N-десметилкломіпраміну на 40-85% вище, ніж концентрація кломіпраміну.
Розподіл
Зв'язок кломіпраміну з білками плазми крові становить 97.6%. Здаваний об'єм розподілу становить близько 12-17 л/кг маси тіла. Концентрації кломіпраміну в спинномозковій рідині становлять близько 2% від концентрацій його в плазмі крові.
Кломіпрамін проникає в материнське молоко, де визначається в концентраціях, близьких до концентрацій у плазмі крові.
Метаболізм
Кломіпрамін метаболізується, головним чином, шляхом деметилювання з утворенням активного метаболіту N-десметилкломіпраміну. У цій реакції беруть участь кілька ізоформ цитохрому Р450, але в основному CYP3A4, CYP2C19 і CYP1A2. Кломіпрамін і N-десметилкломіпрамін гідроксилюються до 8-гідроксикломіпраміну або 8-гідрокси-N-десметилкломіпраміну. Активність 8-гідроксиметаболітів in vivo не визначена.
Кломіпрамін також гідроксилюється в положенні 2; N-десметилкломіпрамін може в подальшому деметилюватися до дидесметилкломіпраміну. 2- і 8-гідроксиметаболіти екскретуються переважно у вигляді глюкуронідів з сечею. Елімінація двох активних компонентів: кломіпраміну і N-десметилкломіпраміну шляхом утворення 2- і 8-гідроксикломіпраміну каталізується CYP2D6.
Виведення Після одноразового прийому Анафранілу близько 2/3 кломіпраміну виводиться у вигляді
водорозчинних кон'югатів з сечею і приблизно 1/3 - з калом. У незміненому вигляді з сечею виводиться близько 2% дози кломіпраміну і близько 0,5% десметилкломіпраміну. Період напіввиведення з плазми (Т1/2) кломіпраміну становить у середньому 21 год (діапазон коливань від 12 до 36 год), Т1/2 десметилкломіпраміну - у середньому 36 год.
Фармакокінетика у окремих груп пацієнтів
У пацієнтів похилого віку внаслідок зниження інтенсивності метаболізму
концентрації кломіпраміну в плазмі вищі, ніж у пацієнтів молодшого віку, незалежно від використовуваної дози Анафранілу. Даних про вплив порушень функції печінки і нирок на фармакокінетичні параметри кломіпраміну до теперішнього часу не отримано.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Перед початком терапії слід усунути гіпокаліємію.
Режим дозування і спосіб застосування препарату встановлюють індивідуально, з урахуванням стану пацієнта. Мета лікування полягає в досягненні оптимального ефекту при застосуванні як можна більш низьких доз препарату і обережному їх підвищенні. Слід дотримуватися особливої обережності при підвищенні доз у пацієнтів похилого віку і підлітків, які в цілому більш чутливі до препарату Анафраніл, ніж пацієнти проміжних вікових груп.
Внутрішньо, в/в (у вигляді інфузій), в/м.
Депресія, обсесивно-компульсивні синдроми і фобії
Початкова добова доза становить 75 мг; призначають препарат Анафраніл по 25 мг 2–3 рази на добу або Анафраніл СР по 75 мг 1 раз на добу (переважно ввечері). Потім протягом першого тижня лікування дозу препарату поступово підвищують, наприклад, на 25 мг через кожні кілька днів (залежно від переносимості), до досягнення добової дози, що становить 100–150 мг. У важких випадках добова доза може бути підвищена до максимальної, що становить 250 мг. Після того, як буде досягнуто поліпшення стану, пацієнта переводять на підтримуючу дозу препарату, що становить 50–100 мг (2–4 табл. препарату Анафраніл або 1 табл. препарату Анафраніла CP).
Панічні атаки, агорафобія
Початкова доза препарату Анафраніл становить 10 мг/добу. Потім, залежно від переносимості препарату Анафраніл, його дозу підвищують до досягнення бажаного ефекту. Добова доза препарату Анафраніл значно варіює і може становити від 25 до 100 мг. При необхідності можливе підвищення дози до 150 мг/добу. Рекомендується не припиняти лікування протягом, принаймні, 6 міс, повільно знижуючи протягом цього часу підтримуючу дозу препарату.
Катаплексія, супутня нарколепсії
Добова доза препарату Анафраніл становить 25–75 мг.
Хронічні больові синдроми
Режим дозування встановлюють індивідуально. Добова доза препарату Анафраніл значно варіює і може становити від 10 мг до 150 мг. При цьому слід враховувати супутній прийом анальгетичних засобів і можливість зменшення використання останніх.
Пацієнти похилого віку. Початкова доза становить 10 мг/добу. Потім поступово, приблизно протягом 10 днів, добову дозу препарату підвищують до оптимального рівня, який становить 30–50 мг.
Розчин для ін'єкцій
В/м ін'єкції
Починають лікування з введення 25–50 мг (вміст 1–2 амп.), потім щодня підвищують дозу на 25 мг (1 амп.) до досягнення добової дози 100–150 мг (4–6 амп.). Після того, як буде відзначено поліпшення, кількість ін'єкцій поступово зменшують, замінюючи їх підтримуючою терапією пероральними формами препарату.
В/в інфузії
Лікування починають з в/в крапельного введення 50–75 мг (вміст 2–3 амп.) 1 раз на добу. Для приготування інфузійного розчину використовують 250–500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або розчину глюкози; тривалість інфузії — 1,5–3 год. Під час інфузії необхідно ретельне спостереження за пацієнтом для своєчасного виявлення можливих небажаних реакцій. Особливу увагу необхідно приділяти контролю АТ, оскільки може розвинутися ортостатична гіпотензія. При досягненні чіткого поліпшення Анафраніл® вводять в/в ще протягом 3–5 днів. Потім, для підтримання досягнутого ефекту переходять на прийом препарату внутрішньо; 2 табл. по 25 мг зазвичай еквівалентні 1 амп. препарату Анафраніл®, що містить 25 мг. З метою поступового переходу від інфузійної терапії до підтримуючого перорального прийому препарату, можна спочатку перевести хворого на в/м введення.
Максимальна терапевтична доза препарату — 150 мг/добу.
Режим дозування і спосіб застосування препарату встановлюють індивідуально, з урахуванням стану пацієнта. Мета лікування полягає в досягненні оптимального ефекту при застосуванні як можна більш низьких доз препарату і обережному їх підвищенні. Слід дотримуватися особливої обережності при підвищенні доз у пацієнтів похилого віку і підлітків, які в цілому більш чутливі до препарату Анафраніл, ніж пацієнти проміжних вікових груп.
Внутрішньо, в/в (у вигляді інфузій), в/м.
Депресія, обсесивно-компульсивні синдроми і фобії
Початкова добова доза становить 75 мг; призначають препарат Анафраніл по 25 мг 2–3 рази на добу або Анафраніл СР по 75 мг 1 раз на добу (переважно ввечері). Потім протягом першого тижня лікування дозу препарату поступово підвищують, наприклад, на 25 мг через кожні кілька днів (залежно від переносимості), до досягнення добової дози, що становить 100–150 мг. У важких випадках добова доза може бути підвищена до максимальної, що становить 250 мг. Після того, як буде досягнуто поліпшення стану, пацієнта переводять на підтримуючу дозу препарату, що становить 50–100 мг (2–4 табл. препарату Анафраніл або 1 табл. препарату Анафраніла CP).
Панічні атаки, агорафобія
Початкова доза препарату Анафраніл становить 10 мг/добу. Потім, залежно від переносимості препарату Анафраніл, його дозу підвищують до досягнення бажаного ефекту. Добова доза препарату Анафраніл значно варіює і може становити від 25 до 100 мг. При необхідності можливе підвищення дози до 150 мг/добу. Рекомендується не припиняти лікування протягом, принаймні, 6 міс, повільно знижуючи протягом цього часу підтримуючу дозу препарату.
Катаплексія, супутня нарколепсії
Добова доза препарату Анафраніл становить 25–75 мг.
Хронічні больові синдроми
Режим дозування встановлюють індивідуально. Добова доза препарату Анафраніл значно варіює і може становити від 10 мг до 150 мг. При цьому слід враховувати супутній прийом анальгетичних засобів і можливість зменшення використання останніх.
Пацієнти похилого віку. Початкова доза становить 10 мг/добу. Потім поступово, приблизно протягом 10 днів, добову дозу препарату підвищують до оптимального рівня, який становить 30–50 мг.
Розчин для ін'єкцій
В/м ін'єкції
Починають лікування з введення 25–50 мг (вміст 1–2 амп.), потім щодня підвищують дозу на 25 мг (1 амп.) до досягнення добової дози 100–150 мг (4–6 амп.). Після того, як буде відзначено поліпшення, кількість ін'єкцій поступово зменшують, замінюючи їх підтримуючою терапією пероральними формами препарату.
В/в інфузії
Лікування починають з в/в крапельного введення 50–75 мг (вміст 2–3 амп.) 1 раз на добу. Для приготування інфузійного розчину використовують 250–500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або розчину глюкози; тривалість інфузії — 1,5–3 год. Під час інфузії необхідно ретельне спостереження за пацієнтом для своєчасного виявлення можливих небажаних реакцій. Особливу увагу необхідно приділяти контролю АТ, оскільки може розвинутися ортостатична гіпотензія. При досягненні чіткого поліпшення Анафраніл® вводять в/в ще протягом 3–5 днів. Потім, для підтримання досягнутого ефекту переходять на прийом препарату внутрішньо; 2 табл. по 25 мг зазвичай еквівалентні 1 амп. препарату Анафраніл®, що містить 25 мг. З метою поступового переходу від інфузійної терапії до підтримуючого перорального прийому препарату, можна спочатку перевести хворого на в/м введення.
Максимальна терапевтична доза препарату — 150 мг/добу.
Для дітей:
Обсесивно-компульсивні синдроми
Початкова доза становить 25 мг/добу. Протягом перших 2 тижнів дозу поступово підвищують, з урахуванням переносимості, до досягнення добової дози або рівної 100 мг, або обчисленої з розрахунку 3 мг/кг — залежно від того, яка доза менша. Протягом наступних кількох тижнів дозу продовжують поступово підвищувати до досягнення добової дози або рівної 200 мг, або обчисленої з розрахунку 3 мг/кг — залежно від того, яка доза менша.
Нічний енурез
Початкова добова доза препарату Анафраніл для дітей у віці 5–8 років становить 20–30 мг; для дітей у віці 9–12 років — 25–50 мг; для дітей старше 12 років — 25–75 мг. Застосування більш високих доз показано тим пацієнтам, у яких повністю відсутній клінічний ефект після 1 тижня лікування. Зазвичай вся добова доза препарату призначається в один прийом після вечері, але в тих випадках, коли мимовільне сечовипускання відзначається в ранні нічні години, частину дози препарату Анафраніл призначають раніше — о 16 год. Після досягнення бажаного ефекту лікування слід продовжувати протягом 1–3 міс, поступово знижуючи дозу препарату Анафраніл.
Початкова доза становить 25 мг/добу. Протягом перших 2 тижнів дозу поступово підвищують, з урахуванням переносимості, до досягнення добової дози або рівної 100 мг, або обчисленої з розрахунку 3 мг/кг — залежно від того, яка доза менша. Протягом наступних кількох тижнів дозу продовжують поступово підвищувати до досягнення добової дози або рівної 200 мг, або обчисленої з розрахунку 3 мг/кг — залежно від того, яка доза менша.
Нічний енурез
Початкова добова доза препарату Анафраніл для дітей у віці 5–8 років становить 20–30 мг; для дітей у віці 9–12 років — 25–50 мг; для дітей старше 12 років — 25–75 мг. Застосування більш високих доз показано тим пацієнтам, у яких повністю відсутній клінічний ефект після 1 тижня лікування. Зазвичай вся добова доза препарату призначається в один прийом після вечері, але в тих випадках, коли мимовільне сечовипускання відзначається в ранні нічні години, частину дози препарату Анафраніл призначають раніше — о 16 год. Після досягнення бажаного ефекту лікування слід продовжувати протягом 1–3 міс, поступово знижуючи дозу препарату Анафраніл.
Показання
Дорослі
— лікування депресивних станів різної етіології, що протікають з різною симптоматикою: ендогенні, реактивні, невротичні, органічні, масковані, інволюційні форми депресії; депресія у хворих на шизофренію і психопатії; депресивні синдроми, що виникають у старечому віці, обумовлені хронічним больовим синдромом або хронічними соматичними захворюваннями; депресивні порушення настрою реактивної, невротичної або психопатичної природи;
— обсесивно-компульсивні синдроми;
— хронічний больовий синдром;
— фобії і панічні атаки;
— катаплексія, супутня нарколепсії.
Діти і підлітки
— обсесивно-компульсивні синдроми;
— нічний енурез (тільки у пацієнтів у віці старше 5 років і за умови виключення органічних причин захворювання).
До початку терапії Анафранілом при нічному енурезі у дітей і підлітків слід оцінити співвідношення потенційної користі і ризику для пацієнта. Слід враховувати можливість проведення альтернативної терапії.
На даний момент не отримано достатніх доказів ефективності і безпеки застосування кломіпраміну у дітей і підлітків при лікуванні депресивних станів різної етіології, що протікають з різною симптоматикою, фобій і панічних атак, катаплексії, супутньої нарколепсії і хронічного больового синдрому. Тому застосування Анафранілу у дітей і підлітків (0-17 років) при цих показаннях не рекомендується
— лікування депресивних станів різної етіології, що протікають з різною симптоматикою: ендогенні, реактивні, невротичні, органічні, масковані, інволюційні форми депресії; депресія у хворих на шизофренію і психопатії; депресивні синдроми, що виникають у старечому віці, обумовлені хронічним больовим синдромом або хронічними соматичними захворюваннями; депресивні порушення настрою реактивної, невротичної або психопатичної природи;
— обсесивно-компульсивні синдроми;
— хронічний больовий синдром;
— фобії і панічні атаки;
— катаплексія, супутня нарколепсії.
Діти і підлітки
— обсесивно-компульсивні синдроми;
— нічний енурез (тільки у пацієнтів у віці старше 5 років і за умови виключення органічних причин захворювання).
До початку терапії Анафранілом при нічному енурезі у дітей і підлітків слід оцінити співвідношення потенційної користі і ризику для пацієнта. Слід враховувати можливість проведення альтернативної терапії.
На даний момент не отримано достатніх доказів ефективності і безпеки застосування кломіпраміну у дітей і підлітків при лікуванні депресивних станів різної етіології, що протікають з різною симптоматикою, фобій і панічних атак, катаплексії, супутньої нарколепсії і хронічного больового синдрому. Тому застосування Анафранілу у дітей і підлітків (0-17 років) при цих показаннях не рекомендується
Протипоказання
- Підвищена чутливість до кломіпраміну або будь-яких інших інгредієнтів препарату.
- Перехресна підвищена чутливість до трициклічних антидепресантів з групи дибензазепіну.
- Одночасне застосування інгібіторів моноамінооксидази (МАО), а також період менше 14 днів до і після їх застосування.
- Одночасне застосування селективних інгібіторів МАО-А оборотної дії, таких як моклобемід .
- Нещодавно перенесений інфаркт міокарда.
- Вроджений синдром подовження QT-інтервалу.
- Вагітність.
- Період грудного вигодовування.
- Дітям і підліткам.
З обережністю:
- Пацієнтам з епілепсією.
- А також при наявності інших факторів, що передбачають виникнення судомного синдрому, наприклад: пошкодженнях головного мозку різної етіології, одночасному використанні нейролептичних засобів, у період відмови від алкоголю, у період відміни препаратів, що мають протисудомні властивості (наприклад, бензодіазепінів).
- Пацієнтам з серцево-судинними захворюваннями: серцево-судинною недостатністю, порушеннями внутрішньосерцевої провідності (наприклад, атріовентрикулярною блокадою I-III ступеня), аритміями.
- При підвищеному внутрішньоочному тиску.
- Закритокутовій глаукомі.
- Затримці сечі (наприклад, внаслідок захворювань передміхурової залози).
- Пацієнтам, які користуються контактними лінзами.
- Пацієнтам з важкими захворюваннями печінки.
- Пацієнтам з пухлинами мозкового шару надниркових залоз: феохромоцитомою, нейробластомою.
- Пацієнтам з циклічними афективними розладами.
- Пацієнтам, які страждають на гіпертиреоз, або отримують препарати гормонів щитовидної залози.
- Пацієнтам з хронічними запорами: похилого віку, змушеним дотримуватися постільного режиму.
- Слід дотримуватися обережності при внутрішньовенному введенні Анафранілу.
- Перехресна підвищена чутливість до трициклічних антидепресантів з групи дибензазепіну.
- Одночасне застосування інгібіторів моноамінооксидази (МАО), а також період менше 14 днів до і після їх застосування.
- Одночасне застосування селективних інгібіторів МАО-А оборотної дії, таких як моклобемід .
- Нещодавно перенесений інфаркт міокарда.
- Вроджений синдром подовження QT-інтервалу.
- Вагітність.
- Період грудного вигодовування.
- Дітям і підліткам.
З обережністю:
- Пацієнтам з епілепсією.
- А також при наявності інших факторів, що передбачають виникнення судомного синдрому, наприклад: пошкодженнях головного мозку різної етіології, одночасному використанні нейролептичних засобів, у період відмови від алкоголю, у період відміни препаратів, що мають протисудомні властивості (наприклад, бензодіазепінів).
- Пацієнтам з серцево-судинними захворюваннями: серцево-судинною недостатністю, порушеннями внутрішньосерцевої провідності (наприклад, атріовентрикулярною блокадою I-III ступеня), аритміями.
- При підвищеному внутрішньоочному тиску.
- Закритокутовій глаукомі.
- Затримці сечі (наприклад, внаслідок захворювань передміхурової залози).
- Пацієнтам, які користуються контактними лінзами.
- Пацієнтам з важкими захворюваннями печінки.
- Пацієнтам з пухлинами мозкового шару надниркових залоз: феохромоцитомою, нейробластомою.
- Пацієнтам з циклічними афективними розладами.
- Пацієнтам, які страждають на гіпертиреоз, або отримують препарати гормонів щитовидної залози.
- Пацієнтам з хронічними запорами: похилого віку, змушеним дотримуватися постільного режиму.
- Слід дотримуватися обережності при внутрішньовенному введенні Анафранілу.
Особливі вказівки
З обережністю застосовують у пацієнтів зі зниженим судомним порогом; при важких захворюваннях печінки або нирок; у період лікування стероїдними гормонами; при феохромоцитомі і нейробластомі через ризик розвитку гіпертонічного кризу; при гіпертиреозі; цукровому діабеті (потрібна корекція режиму дозування гіпоглікемічних препаратів).
Перед початком лікування необхідний контроль АТ, у період лікування рекомендується контроль картини периферичної крові, при тривалій терапії - контроль функцій серця і печінки.
Кломіпрамін можна застосовувати не раніше ніж через 14 днів після відміни інгібіторів МАО, починаючи терапію з мінімальної дози. Не слід застосовувати одночасно з симпатоміметичними засобами, в т.ч. з епінефрином, ефедрином, ізопреналіном, норепінефрином, фенілефрином, фенілпропаноламіном; з хінідиноподібними антиаритмічними препаратами. При одночасному застосуванні кломіпраміну з алпразоламом або дисульфірамом потрібне зменшення дози кломіпраміну.
Пацієнтам з тенденцією до суїциду в початковий період лікування необхідний постійний лікарський контроль.
Використання електрошоку на тлі застосування кломіпраміну можливе тільки за строгими показаннями і при ретельному спостереженні лікаря.
При раптовому припиненні лікування можливий розвиток синдрому відміни.
У період лікування не допускати вживання алкоголю.
Не рекомендується для прийому внутрішньо дітям у віці до 6 років, парентерально - дітям до 12 років.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами
У період лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидких психомоторних реакцій.
Перед початком лікування необхідний контроль АТ, у період лікування рекомендується контроль картини периферичної крові, при тривалій терапії - контроль функцій серця і печінки.
Кломіпрамін можна застосовувати не раніше ніж через 14 днів після відміни інгібіторів МАО, починаючи терапію з мінімальної дози. Не слід застосовувати одночасно з симпатоміметичними засобами, в т.ч. з епінефрином, ефедрином, ізопреналіном, норепінефрином, фенілефрином, фенілпропаноламіном; з хінідиноподібними антиаритмічними препаратами. При одночасному застосуванні кломіпраміну з алпразоламом або дисульфірамом потрібне зменшення дози кломіпраміну.
Пацієнтам з тенденцією до суїциду в початковий період лікування необхідний постійний лікарський контроль.
Використання електрошоку на тлі застосування кломіпраміну можливе тільки за строгими показаннями і при ретельному спостереженні лікаря.
При раптовому припиненні лікування можливий розвиток синдрому відміни.
У період лікування не допускати вживання алкоголю.
Не рекомендується для прийому внутрішньо дітям у віці до 6 років, парентерально - дітям до 12 років.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами
У період лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидких психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
Небажані реакції перераховані за частотою, починаючи з найчастіших: виникають дуже часто (≥10%); часто (≥1%, але
Передозування
Симптоми, що розвиваються при передозуванні Анафранілу, схожі з тими, які описані при передозуванні інших трициклічних антидепресантів. Головними ускладненнями є порушення з боку серця і неврологічні розлади.
У дітей випадковий прийом будь-якої дози препарату внутрішньо повинен розцінюватися як дуже серйозна і загрозлива летальним результатом подія.
Симптоми
Симптоми зазвичай з'являються в межах 4 годин після прийому препарату і досягають максимальної вираженості через 24 години. Внаслідок уповільненого всмоктування (антихолінергічна дія препарату), тривалого періоду напіввиведення і гепатоентеральної рециркуляції активної речовини, період часу, протягом якого пацієнт залишається в "зоні ризику", становить 4-6 днів.
Можуть спостерігатися такі симптоми.
З боку центральної нервової системи:
сонливість, ступор, кома, атаксія, неспокій, ажитація, посилення рефлексів, ригідність м'язів, хореоатетоїдні рухи, судоми. Крім того, можуть спостерігатися прояви серотонінового синдрому (підвищення температури тіла, міоклонус, делірій, кома).
З боку серцево-судинної системи: виражене зниження АТ, тахікардія, подовження QT-інтервалу, аритмії (включаючи "torsade de points") порушення внутрішньосерцевої провідності, шок, серцева недостатність; у дуже рідкісних випадках - зупинка серця.
Крім того, можливі пригнічення дихання, ціаноз, блювання, лихоманка, мідріаз, пітливість, олігурія або анурія.
Лікування
Специфічного антидоту не існує, лікування є, в основному, симптоматичним і підтримуючим. При підозрі на передозування Анафранілу, особливо у дітей, пацієнта слід госпіталізувати і уважно спостерігати протягом як мінімум 72 год.
Якщо пацієнт у свідомості, слід якнайшвидше провести промивання шлунка або викликати блювання. Якщо пацієнт без свідомості, перед початком промивання шлунка слід для профілактики аспірації провести інтубацію трахеї за допомогою трубки з манжетою; блювання в цьому випадку не викликають. Зазначені заходи рекомендується проводити навіть у тому випадку, якщо з моменту передозування пройшло 12 годин або більше, оскільки антихолінергічна дія Анафранілу може уповільнювати спорожнення шлунка. Для зменшення всмоктування препарату корисне використання активованого вугілля.
Лікування базується на застосуванні сучасних методів інтенсивної терапії з
постійним моніторингом функцій серця, газового складу і електролітів крові, а також на застосуванні за необхідності таких невідкладних заходів, як протисудомна терапія, штучна вентиляція легень і методи реанімації. З тих пір, як з'явилися повідомлення про те, що фізостигмін може викликати виражену брадикардію, асистолію і судоми, застосовувати цей препарат для лікування передозування Анафранілу не рекомендується.
Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не ефективні, оскільки концентрації кломіпраміну в плазмі крові низькі.
У дітей випадковий прийом будь-якої дози препарату внутрішньо повинен розцінюватися як дуже серйозна і загрозлива летальним результатом подія.
Симптоми
Симптоми зазвичай з'являються в межах 4 годин після прийому препарату і досягають максимальної вираженості через 24 години. Внаслідок уповільненого всмоктування (антихолінергічна дія препарату), тривалого періоду напіввиведення і гепатоентеральної рециркуляції активної речовини, період часу, протягом якого пацієнт залишається в "зоні ризику", становить 4-6 днів.
Можуть спостерігатися такі симптоми.
З боку центральної нервової системи:
сонливість, ступор, кома, атаксія, неспокій, ажитація, посилення рефлексів, ригідність м'язів, хореоатетоїдні рухи, судоми. Крім того, можуть спостерігатися прояви серотонінового синдрому (підвищення температури тіла, міоклонус, делірій, кома).
З боку серцево-судинної системи: виражене зниження АТ, тахікардія, подовження QT-інтервалу, аритмії (включаючи "torsade de points") порушення внутрішньосерцевої провідності, шок, серцева недостатність; у дуже рідкісних випадках - зупинка серця.
Крім того, можливі пригнічення дихання, ціаноз, блювання, лихоманка, мідріаз, пітливість, олігурія або анурія.
Лікування
Специфічного антидоту не існує, лікування є, в основному, симптоматичним і підтримуючим. При підозрі на передозування Анафранілу, особливо у дітей, пацієнта слід госпіталізувати і уважно спостерігати протягом як мінімум 72 год.
Якщо пацієнт у свідомості, слід якнайшвидше провести промивання шлунка або викликати блювання. Якщо пацієнт без свідомості, перед початком промивання шлунка слід для профілактики аспірації провести інтубацію трахеї за допомогою трубки з манжетою; блювання в цьому випадку не викликають. Зазначені заходи рекомендується проводити навіть у тому випадку, якщо з моменту передозування пройшло 12 годин або більше, оскільки антихолінергічна дія Анафранілу може уповільнювати спорожнення шлунка. Для зменшення всмоктування препарату корисне використання активованого вугілля.
Лікування базується на застосуванні сучасних методів інтенсивної терапії з
постійним моніторингом функцій серця, газового складу і електролітів крові, а також на застосуванні за необхідності таких невідкладних заходів, як протисудомна терапія, штучна вентиляція легень і методи реанімації. З тих пір, як з'явилися повідомлення про те, що фізостигмін може викликати виражену брадикардію, асистолію і судоми, застосовувати цей препарат для лікування передозування Анафранілу не рекомендується.
Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не ефективні, оскільки концентрації кломіпраміну в плазмі крові низькі.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що чинять пригнічуючий вплив на ЦНС, можливе значне посилення пригнічуючої дії на ЦНС, гіпотензивної дії, пригнічення дихання.
При одночасному застосуванні із засобами, що мають антихолінергічну активність, можливе посилення антихолінергічної дії.
При одночасному застосуванні кломіпрамін може знижувати або повністю усувати антигіпертензивну дію антиадренергічних засобів, що впливають на нейрональну передачу збудження (гуанетидину, бетанидину, резерпіну, клонідину і альфа-метилдопи).
При одночасному застосуванні з антипсихотичними засобами (нейролептиками) можливе підвищення рівня кломіпраміну в плазмі крові, зниження порога судомної готовності і розвиток судом. Комбінація з тіоридазином може призводити до виникнення важких аритмій.
Можливе зменшення концентрації кломіпраміну в плазмі крові внаслідок індукції мікросомальних ферментів печінки під дією барбітуратів.
При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО можливі гіпертонічний криз, гіперпірексія, міоклонус, генералізовані судоми, делірій і кома.
При одночасному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. флуоксетину і флувоксаміну) можливе посилення дії на серотонінову систему. Флуоксетин і флувоксамін можуть підвищувати концентрацію кломіпраміну в плазмі крові, що супроводжується розвитком відповідних побічних ефектів.
Кломіпрамін може посилювати дію на серцево-судинну систему адрено- і симпатоміметичних засобів (епінефрину, норепінефрину, ізопреналіну, ефедрину і фенілефрину), в т.ч., коли ці речовини входять у комбінацію з місцевими анестетиками.
При одночасному застосуванні з адеметіоніном описаний випадок розвитку серотонінового синдрому; з вальпроатом натрію - описаний випадок підвищення концентрації в плазмі крові кломіпраміну і його метаболіту дезметилкломіпраміну.
Є повідомлення про підвищення концентрації в плазмі крові кломіпраміну і його головного метаболіту (дезметилкломіпраміну) при одночасному застосуванні з карбамазепіном.
При одночасному застосуванні з пароксетином підвищується концентрація в плазмі крові кломіпраміну його метаболіту S-дезметилкломіпраміну, ймовірно, у зв'язку з інгібуванням ізоферменту CYP2D6 .
При одночасному застосуванні з циметидином можливе підвищення концентрації кломіпраміну в плазмі крові внаслідок інгібування мікросомальних ферментів печінки під впливом циметидину.
Описаний випадок збільшення концентрації кломіпраміну в плазмі крові, що обумовлено інгібуванням ізоферментів CYP3A3/4 під впливом еритроміцину.
При одночасному застосуванні з естрогенами можливе порушення метаболізму кломіпраміну.
Можливе посилення дії етанолу, особливо протягом перших кількох днів терапії кломіпраміном.
При одночасному застосуванні із засобами, що мають антихолінергічну активність, можливе посилення антихолінергічної дії.
При одночасному застосуванні кломіпрамін може знижувати або повністю усувати антигіпертензивну дію антиадренергічних засобів, що впливають на нейрональну передачу збудження (гуанетидину, бетанидину, резерпіну, клонідину і альфа-метилдопи).
При одночасному застосуванні з антипсихотичними засобами (нейролептиками) можливе підвищення рівня кломіпраміну в плазмі крові, зниження порога судомної готовності і розвиток судом. Комбінація з тіоридазином може призводити до виникнення важких аритмій.
Можливе зменшення концентрації кломіпраміну в плазмі крові внаслідок індукції мікросомальних ферментів печінки під дією барбітуратів.
При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО можливі гіпертонічний криз, гіперпірексія, міоклонус, генералізовані судоми, делірій і кома.
При одночасному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. флуоксетину і флувоксаміну) можливе посилення дії на серотонінову систему. Флуоксетин і флувоксамін можуть підвищувати концентрацію кломіпраміну в плазмі крові, що супроводжується розвитком відповідних побічних ефектів.
Кломіпрамін може посилювати дію на серцево-судинну систему адрено- і симпатоміметичних засобів (епінефрину, норепінефрину, ізопреналіну, ефедрину і фенілефрину), в т.ч., коли ці речовини входять у комбінацію з місцевими анестетиками.
При одночасному застосуванні з адеметіоніном описаний випадок розвитку серотонінового синдрому; з вальпроатом натрію - описаний випадок підвищення концентрації в плазмі крові кломіпраміну і його метаболіту дезметилкломіпраміну.
Є повідомлення про підвищення концентрації в плазмі крові кломіпраміну і його головного метаболіту (дезметилкломіпраміну) при одночасному застосуванні з карбамазепіном.
При одночасному застосуванні з пароксетином підвищується концентрація в плазмі крові кломіпраміну його метаболіту S-дезметилкломіпраміну, ймовірно, у зв'язку з інгібуванням ізоферменту CYP2D6 .
При одночасному застосуванні з циметидином можливе підвищення концентрації кломіпраміну в плазмі крові внаслідок інгібування мікросомальних ферментів печінки під впливом циметидину.
Описаний випадок збільшення концентрації кломіпраміну в плазмі крові, що обумовлено інгібуванням ізоферментів CYP3A3/4 під впливом еритроміцину.
При одночасному застосуванні з естрогенами можливе порушення метаболізму кломіпраміну.
Можливе посилення дії етанолу, особливо протягом перших кількох днів терапії кломіпраміном.
Лікарська форма
Розчин для внутрішньовенного і внутрішньом'язового введення
1 ампула розчину для внутрішньовенного і внутрішньом'язового введення містить: кломіпраміну гідрохлорид 25 мг.
Допоміжні речовини: гліцерол, вода для ін'єкцій.
Таблетки, вкриті оболонкою 25 мг.
По 10 таблеток у блістері з ПВХ/ПЕ/ПВДХ і фольги алюмінієвої.
2 або 3 блістери разом з інструкцією по застосуванню в картонній пачці.
1 ампула розчину для внутрішньовенного і внутрішньом'язового введення містить: кломіпраміну гідрохлорид 25 мг.
Допоміжні речовини: гліцерол, вода для ін'єкцій.
Таблетки, вкриті оболонкою 25 мг.
По 10 таблеток у блістері з ПВХ/ПЕ/ПВДХ і фольги алюмінієвої.
2 або 3 блістери разом з інструкцією по застосуванню в картонній пачці.
