Анданте

Снодійне.

Снодійний препарат піразоло-піримідинового типу, за хімічною структурою відрізняється від бензодіазепінів та інших снодійних засобів. Вибірково зв'язується з бензодіазепіновими рецепторами 1 типу (ω-1).

Суттєво знижує латентний час засинання, подовжує час сну (в першій половині ночі), не викликає змін у співвідношенні різних фаз сну. При застосуванні в дозі 5 мг і 10 мг протягом 2-4 тижнів не викликає фармакологічної толерантності. Крім того, має седативну, незначно виражену анксіолітичну, протисудомну та центральну міорелаксуючу дію.

Збуджує бензодіазепінові рецептори (ω) рецепторних комплексів ГАМК типу А. Взаємодія з ω-рецепторами призводить до відкриття нейрональних іоноформних каналів для іонів хлору, розвитку гіперполяризації та посилення процесів гальмування в ЦНС.

Всмоктування

Після прийому внутрішньо швидко і майже повністю (близько 71%) абсорбується з ШКТ, Cmax в крові досягається через 1 год. В результаті пресистемного метаболізму абсолютна біодоступність становить близько 30%. Плазмова концентрація знаходиться в прямій пропорційній залежності від дози. Прийом препарату безпосередньо після прийому їжі може на 2 год затримати час досягнення Cmax, не впливаючи на всмоктуваність препарату.

Розподіл

Є жиророзчинною сполукою. Vd після в/в введення становить 1.4±0.3 л/кг. Зв'язування з білками плазми близько 60% (ймовірність взаємодії з іншими лікарськими препаратами дуже мала). Виділяється з грудним молоком.

Метаболізм

У первинному метаболізмі бере участь альдегідоксидаза і призводить до утворення 5-оксозалеплону. Ізофермент CYP3A4 також бере участь у метаболізмі залеплону з утворенням дезетилзалеплону, який, у свою чергу, за допомогою альдегідоксидази перетворюється в 5-оксо-дезетилзалеплон. Надалі продукти окислення піддаються кон'югації з глюкуроновою кислотою. Всі метаболіти неактивні. При застосуванні в дозах до 30 мг/добу кумуляції не спостерігається. T1/2 залеплону - близько 1 год.

Виведення

Виводиться у вигляді неактивних метаболітів, головним чином нирками (71%) і через кишечник (17%). 57% прийнятої дози виявляється в сечі у вигляді 5-оксозалеплону або його метаболітів, 9% дози - у вигляді 5-оксо-дезетилзалеплону або його метаболітів, решта дози - у вигляді менш значущих метаболітів. Серед метаболітів, що виводяться через кишечник, переважає 5-оксозалеплон. Швидко виводиться з організму.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

Фармакокінетика у пацієнтів похилого віку (в т.ч. старше 75 років) суттєво не відрізняється від такої у осіб молодшого віку.

Фармакокінетика залеплону у пацієнтів з нирковою недостатністю суттєво не відрізняється від такої у здорових, хоча рівень неактивних метаболітів у них вищий.

Для дорослих:

Для дітей:

— короткочасне лікування важких форм порушення сну (утруднення засинання), що призводять до надмірної втоми, ускладнюють повсякденну активність і знижують працездатність.

- підвищена чутливість до компонентів препарату;
- тяжка печінкова недостатність;
- тяжка ниркова недостатність;
- синдром нічного апное;
- тяжка легенева недостатність;
- тяжка міастенія;
- вагітність;
- період лактації;
- дитячий і підлітковий вік до 18 років;
- дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція.

З обережністю: хронічна легенева недостатність, печінкова і/або ниркова недостатність, алкогольна або лікарська залежність (в т.ч. в анамнезі), депресія.

Перед початком лікування слід попередити пацієнта про короткочасність курсу лікування та можливість розвитку синдрому відміни після закінчення лікування препаратом Анданте®.

Препарат можна призначати пацієнтам похилого віку (в т.ч. старше 75 років). Фармакокінетика залеплону в цій віковій групі не відрізняється від такої у молодих пацієнтів.

Тривалість лікування повинна бути якомога коротшою, ні в якому разі не повинна перевищувати 2 тижні. Продовжити лікування можна лише після ретельного клінічного обстеження пацієнта.

Порушення сну може бути результатом захворювань (в т.ч. психічних). Якщо після короткочасного застосування препарату Анданте® сон не нормалізується або порушення сну прогресує, слід переглянути діагноз.

Якщо хворий прокидається незабаром після півночі (через короткий T1/2 залеплону), може знадобитися призначення іншого препарату з більш тривалим T1/2. Слід попереджати хворих про необхідність застосування не більше 1 капсули за одну ніч.

Прийом бензодіазепінів і бензодіазепіноподібних препаратів короткої дії протягом кількох тижнів може супроводжуватися зниженням снодійного ефекту.

Прийом бензодіазепінів і бензодіазепіноподібних препаратів може призвести до розвитку фізичної та психічної залежності, ймовірність якої підвищується при застосуванні у високих дозах, при тривалій терапії, алкогольній або лікарській залежності.

При сформованій фізичній залежності різка відміна препарату призводить до розвитку симптомів синдрому відміни: головного болю, міалгії, різко вираженої тривожності, підвищеної напруженості та дратівливості, психомоторного збудження, сплутаності свідомості. У важких випадках можливі аутоагресія, деперсоналізація, зниження слуху, парестезії в кінцівках, підвищена реакція на світлові, звукові та фізичні подразники, галюцинації та епілептичні припадки.

Після припинення застосування бензодіазепінів і бензодіазепіноподібних препаратів можливий рецидив або поява перехідних і більш виражених, ніж на початку лікування, симптомів безсоння (синдром відміни). При цьому можливий розвиток інших супутніх явищ (зміна настрою, тривоги, порушення сну або занепокоєння).

Бензодіазепіни і бензодіазепіноподібні препарати можуть викликати розвиток антероградної амнезії та порушення психомоторних функцій. Щоб уникнути розвитку цих симптомів, препарат слід приймати лише в разі, коли у хворого є можливість безперервного сну, принаймні, протягом 4 год після прийому лікарського засобу.

У пацієнтів, які приймають седативні та снодійні препарати, можуть виникати такі комбінації дій, як "водіння уві сні", "прийом їжі уві сні" або "секс уві сні". Такі ефекти були зареєстровані у пацієнтів, які не зовсім прокинулися після прийому седативних або снодійних препаратів, і вони, як правило, не пам'ятали цих подій. У цих випадках рекомендується припинити прийом залеплону.

Лікування залеплоном слід припинити у разі появи підвищеної збудливості, дратівливості, агресивності, екстраверсії, порушень сприйняття та мислення, кошмарних сновидінь, галюцинацій, психотичних розладів і особливо порушень поведінки. Пацієнти похилого віку найбільш схильні до розвитку таких симптомів.

Обережність необхідна при призначенні залеплону пацієнтам, які мають в анамнезі алергічні реакції у відповідь на прийом седативних і снодійних препаратів. Дуже рідко при прийомі залеплону можуть розвиватися анафілактичні/анафілактоїдні реакції, що вимагають невідкладної медичної допомоги. Повторне застосування залеплону у таких пацієнтів протипоказане.

Не рекомендується призначати препарат пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю через небезпеку розвитку енцефалопатії.

Не рекомендується призначати препарат пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю.

При непереносимості лактози слід врахувати, що капсула залеплону 5 мг містить 67 мг лактози, капсула 10 мг - 134 мг.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

Седативний ефект, амнезія, зниження концентрації уваги і м'язової сили несприятливо впливають на здібності, необхідні для керування автомобілем і виконання інших видів діяльності. У період лікування необхідно утримуватися від водіння автотранспорту і занять видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: часто - головний біль, відчуття слабкості, сонливість і запаморочення; можливі антероградна амнезія (особливо при прийомі у високих дозах), що супроводжується порушенням поведінки, депресія, поява клінічних симптомів прихованої депресії; частіше виникають у пацієнтів похилого віку - психічні і парадоксальні реакції (занепокоєння, збуджений стан, дратівливість, агресивність, галюцинації, порушення сприйняття, спалахи гніву, кошмарні сновидіння, порушення поведінки).

Інші: можливі фізична залежність (навіть при прийомі в терапевтичних дозах) з симптомами відміни, психічна залежність, зловживання препаратом.

Клінічні дані про передозування залеплону обмежені, а дози у людини не встановлені.

Подібно до бензодіазепінів та інших бензодіазепіноподібних препаратів передозування не викликає загрозливих для життя станів, якщо залеплон не приймався в комбінації з іншими засобами, що пригнічують центральну нервову систему (ЦНС), включаючи алкоголь. У разі передозування завжди слід враховувати можливість прийому кількох речовин.

Симптоми передозування: пригнічення ЦНС, що варіюється від сонливості до коми. У легких випадках можливі сплутаність свідомості, летаргія, у більш важких випадках - атаксія, м'язова гіпотонія, зниження артеріального тиску, пригнічення дихання, фарбування сечі в синьо-зелений колір (хроматурія), рідше - кома, у дуже рідкісних випадках з летальним результатом.

Лікування: антагоністом залеплону є флумазеніл, який можна застосовувати як антидот при передозуванні препаратом Анданте® і бензодіазепіноподібних препаратів. У першу годину після передозування у пацієнта в свідомості слід викликати блювоту; пацієнту в несвідомому стані промивають шлунок. У разі недостатньої ефективності промивання шлунка призначають активоване вугілля для зниження абсорбції. Моніторинг серцевої і дихальної діяльності проводять у відділенні інтенсивної терапії.

Прийом етанолу посилює седативну дію залеплону.

Одночасне застосування антипсихотичних засобів (нейролептиків), інших снодійних, анксіолітичних, седативних, антидепресивних, протиепілептичних препаратів, засобів для загальної анестезії, блокаторів гістамінових Н1-рецепторів, що мають седативний ефект, опіоїдних анальгетиків призводить до посилення седативної дії залеплону.

При одночасному застосуванні з опіоїдними анальгетиками можливий прояв ейфоричного ефекту останніх, що веде до розвитку лікарської залежності.

Циметидин (інгібітор CYP3A4 і альдегідоксидази) підвищує концентрацію залеплону в плазмі на 85%.

Потужні інгібітори CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин) підвищують концентрацію залеплону в плазмі і посилюють його седативний ефект; іноді може знадобитися корекція дози залеплону.

Потужні індуктори мікросомальних ферментів печінки (в т.ч. рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал) можуть зменшити ефективність залеплону на 25%.

Залеплон не впливає на фармакодинаміку і фармакокінетику дигоксину і варфарину (корекція дози цих препаратів не потрібна через їх низький терапевтичний індекс).

Взаємодії ібупрофену з залеплоном не виявлено.

Фармакокінетичної взаємодії між залеплоном і венлафаксином (уповільненого вивільнення) не виявлено.

Капсули, 5 мг і 10 мг.
По 7 капсул у блістер ПВХ/ПВДХ і фольги алюмінієвої.
1 або 2 блістери в картонній пачці з інструкцією по медичному застосуванню.