Залеплон

Снодійне.

Селективно зв'язується з ω1-рецепторами α-субодиниці ГАМК-рецепторного комплексу, посилюючи чутливість до медіатора, за рахунок чого підвищує частоту розкриття іоноформних каналів для входження іонів хлору, що призводить до гіперполяризації синаптичної мембрани, отже, посилює процеси гальмування в центральній нервовій системі.

Скорочує час засинання, подовжує тривалість сну в першій половині ночі. Має седативну, анксіолітичну, протисудомну та міорелаксуючу дію.

Всмоктування. При прийомі всередину швидко і майже повністю (приблизно на 71%) всмоктується, досягаючи Cmax в крові через 4 год. В результаті пресистемного метаболізму абсолютна біодоступність становить близько 30%. Плазмова концентрація знаходиться в прямій пропорційній залежності від дози.

Застосування залеплону безпосередньо після прийому їжі може на 2 год затримати Tmax, не впливаючи на всмоктуваність.

Розподіл. Залеплон є жиророзчинною сполукою, Vd після в/в введення становить приблизно (1,4±0,3) л/кг. Ймовірність взаємодії з іншими ЛЗ дуже мала через зв'язування з білками плазми (приблизно 60%). Проникає в грудне молоко.

Метаболізм. У первинному метаболізмі бере участь альдегідоксидаза, яка призводить до утворення 5-оксозалеплону. Ізофермент CYP3A4 також бере участь у метаболізмі залеплону з утворенням дезетилзалеплону, який у свою чергу за допомогою альдегідоксидази перетворюється в 5-оксодезетилзалеплон. Надалі продукти окислення піддаються кон'югації з глюкуроновою кислотою. Всі метаболіти залеплону фармакологічно неактивні. При добових дозах до 30 мг кумуляція не спостерігається. T1/2 залеплону становить приблизно 1 год.

Виведення. Виведення здійснюється у вигляді неактивних метаболітів, головним чином з сечею (71%) і каловими масами (17%). 57% прийнятої дози виявляється в сечі у вигляді 5-оксозалеплону або його метаболітів, 9% дози  — у вигляді 5-оксодезетилзалеплону або його метаболітів, решта дози  — у вигляді менш значущих метаболітів. Серед метаболітів, виявлених у калових масах, переважає 5-оксозалеплон. Швидко виводиться з організму.

Фармакокінетика залеплону у літніх людей, в т.ч. старше 75 років, суттєво не відрізняється від такої у здорових молодих пацієнтів.

Фармакокінетика залеплону у пацієнтів з нирковою недостатністю суттєво не відрізняється від такої у здорових пацієнтів, хоча концентрація неактивних метаболітів при нирковій недостатності вища.

Для дорослих:

- Тяжкі порушення сну з утрудненням засинання.

Тяжка печінкова недостатність, синдром нічного апное, тяжка дихальна недостатність, тяжка міастенія, період лактації, дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до залеплону.

З особливою обережністю застосовувати у пацієнтів з хронічною дихальною недостатністю, при наявності алкогольної та лікарської залежності.

Не рекомендується застосовувати залеплон як первинний лікарський засіб при психозах.

Залеплон не призначений для лікування депресії та супутніх станів підвищеної тривожності, оскільки здатний спровокувати суїцидальні спроби. При необхідності застосування у пацієнтів з депресією залеплон слід застосовувати в мінімальній ефективній дозі, щоб уникнути свідомого передозування.

Якщо після короткочасного застосування залеплону сон не нормалізується або порушення сну прогресує, слід переглянути діагноз.

Необхідність застосування залеплону більше 2 тижнів визначається індивідуально після клінічного обстеження пацієнта.

При нирковій недостатності легкого та помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Дані щодо безпеки застосування залеплону при нирковій недостатності тяжкого ступеня відсутні.

Після кількох тижнів лікування можливий розвиток звикання і зменшення ефективності залеплону.

Можливий розвиток фізичної та психічної залежності, ймовірність якої пов'язана з прийомом залеплону у високих дозах, тривалим застосуванням та наявністю алкогольної та лікарської залежності.

При сформованій фізичній залежності різка відміна препарату призводить до розвитку симптомів відміни: головний біль, міалгія, різко виражений стан тривоги, підвищеної напруженості, занепокоєння, дратівливість, сплутаність свідомості. У тяжких випадках можливі аутоагресія, деперсоналізація, тугоухість, парестезії в кінцівках, підвищена реакція на світлові, звукові та фізичні подразники, галюцинації, епілептичні напади.

Після припинення лікування можливі перехідні прояви безсоння, але в більш вираженій формі. При цьому можливий розвиток супутніх симптомів, таких як порушення настрою, відчуття підвищеної тривожності, занепокоєння.

Через кілька годин після прийому залеплону можливий розвиток антероградної амнезії та порушень психомоторних функцій. Щоб уникнути розвитку цих симптомів залеплон слід приймати лише у випадку, коли у пацієнта є можливість безперервного сну, принаймні, у перші 4 год після прийому залеплону.

Лікування залеплоном слід припинити у разі появи підвищеного відчуття занепокоєння, збудженості, дратівливості, агресивності, порушень сприйняття, нападів злості, кошмарних сновидінь, галюцинацій і особливо порушень поведінки. Пацієнти літнього віку найбільш схильні до розвитку таких симптомів.

Залеплон можна застосовувати у пацієнтів літнього віку, в т.ч. старше 75 років.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Надає негативний вплив на здатність керувати автотранспортом. У період лікування слід дотримуватися крайньої обережності при заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.

З боку імунної системи: дуже рідко — анафілактичні/анафілактоїдні реакції.

З боку обміну речовин і харчування: нечасто — зниження апетиту.

Порушення психіки: нечасто — деперсоналізація, галюцинації, депресія, сплутаність свідомості, апатія; частота невідома — сомнамбулізм.

З боку нервової системи: часто — амнезія, парестезія, сонливість; нечасто — атаксія/порушення координації; запаморочення, порушення уваги, паросмія, порушення мови (дизартрія, невиразна мова), гіпестезія.

З боку органа зору: нечасто — погіршення зору, диплопія.

З боку органа слуху та лабіринтні порушення: нечасто — гіперакузія.

З боку ШКТ: нечасто — нудота.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома — гепатотоксичність (підвищення активності печінкових ферментів).

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — реакції фотосенсибілізації; частота невідома — ангіоневротичний набряк.

З боку репродуктивної системи та молочної залози: часто — дисменорея.

Загальні порушення та ускладнення в місці введення: нечасто — астенія, нездужання.

Подібно до бензодіазепінів та інших бензодіазепіноподібних засобів, передозування не викликає загрозливих для життя станів, якщо залеплон не приймався в комбінації з іншими засобами, що пригнічують ЦНС, в т.ч. з алкоголем. У разі передозування ніколи не слід забувати про можливість комбінованого отруєння.

Симптоми: пригнічення ЦНС різного ступеня вираженості (від сонливості до коми). У разі легкого отруєння можливі сонливість, сплутаність свідомості, летаргія, у більш тяжких випадках  — атаксія, м'язова гіпотонія, зниження АТ, пригнічення дихання, фарбування сечі в синьо-зелений колір (ознака розвитку хроматурії), рідше — кома, у дуже рідкісних випадках — з летальним наслідком.

Лікування: антагоністом залеплону є флумазеніл, який можна застосовувати як антидот при передозуванні. У першу годину після передозування у хворого, що знаходиться у свідомості, слід викликати блювоту; хворому, що знаходиться у несвідомому стані, промивають шлунок, призначають активоване вугілля. Моніторинг серцевої та дихальної діяльності проводять у відділенні інтенсивної терапії.

При одночасному застосуванні антипсихотичних, снодійних засобів, анксіолітиків, антидепресантів, протиепілептичних засобів, анестетиків, блокаторів гістамінових H1-рецепторів з седативним ефектом, опіоїдних анальгетиків, етанолу відбувається посилення седативної дії залеплону.

При одночасному застосуванні залеплону та опіоїдних анальгетиків можливе виникнення ейфорії, що призводить до розвитку залежності.

Циметидин, що є неспецифічним інгібітором печінкових ферментів (альдегідоксидази та CYP3A4), підвищує концентрацію залеплону в плазмі крові на 85% (комбінацію застосовувати з обережністю).

Селективні блокатори CYP3A4 (в т.ч. кетоконазол, еритроміцин) підвищують концентрацію залеплону в плазмі крові, при цьому можливе посилення седативної дії залеплону (корекції дози не потрібно).

Сильні індуктори CYP3A4, такі як рифампіцин, карбамазепін, похідні фенобарбіталу, можуть на 25% зменшити концентрацію залеплону в плазмі крові та його ефект.

Капсули, 10 мг.
По 10 капсул у блістері з ПВХ та фольги алюмінієвої.
По 1 або 2 блістери разом з інструкцією по застосуванню в пачку з картону.